7.2 Гармонізація стандартів

Гармонізовані стандарти, еквівалентні стандарти — стандарти на один і той самий об'єкт, затверджені різними органами стандартизації, які забезпечують взаємозамінність виробів, процесів і послуг чи загальне однозначне розуміння результатів випробування або інформації і які подають відповідно до цих стандартів. У межах цього визначення гармонізовані стандарти можуть мати відмінності в поданні і навіть у змісті, наприклад, у пояснювальних примітках, вказівках щодо виконання вимог стандарту, та перевагах тих чи інших альтернатив та різновидів.

Уніфіковані стандарти — гармонізовані стандарти, які є ідентичними за змістом, але неідентичні за формою подання.

Ідентичні стандарти — гармонізовані стандарти, які є ідентичними за змістом і за формою подання. Позначення стандартів можуть бути різними.

Міжнародні гармонізовані стандарти — стандарти, гармонізовані з міжнародним стандартом.

Регіонально гармонізовані стандарти — стандарти, гармонізовані з регіональним стандартом.

Багатосторонньо гармонізовані стандарти — стандарти, гармонізовані між кількома (більше двох) органами стандартизації.

Двосторонньо гармонізовані стандарти — стандарти, гармонізовані між двома органами стандартизації.

Односторонньо узгоджений стандарт — стандарт, узгоджений з іншим стандартом таким чином, щоб продукція, процеси, послуги, випробування та інформація, зазначені в першому стандарті, відповідали вимогам другого стандарту, а не навпаки. Стандарт, односторонньо узгоджений з іншим стандартом, не є гармонізованим з ним.

Порівнянні стандарти — стандарти на однакові продукцію, процеси чи послуги, затверджені різними органами стандартизації і в яких схожі вимоги, ґрунтуються на однакових характеристиках і оцінюються однаковими методами, які дають змогу однозначно порівнювати відмінності у вимогах. Порівнянні стандарти не є гармонізованими.

Гармонізація стандарту – це приведення його змісту у відповідність до інших стандартів для забезпечення взаємозаміни продукції (послуг), взаємного розуміння результатів випробувань і інформації, яка міститься в стандартах.

Гармонізовані (еквівалентні) стандарти можуть містити деякі відмінності: по формі, в пояснювальних примітках, в окремих спеціальних вказівках і т.д. У зв’язку з цим пропонуються терміни: ідентичні стандарти і уніфіковані стандарти.

Європейський стандарт вважається прийнятим, якщо національний стандарт ідентичний чи модифікований щодо європейського стандарту.

Ідентичні стандарти – гармонізовані стандарти, які повністю ідентичні за змістом і за формою. Дуже часто це точний переклад стандарту (міжнародного, європейського), прийнятого в національній системі стандартизації. Ці стандарти можуть відрізнятися лише позначенням (шифром, кодом).

Національний стандарт ідентичний з європейським у випадку:

національний стандарт ідентичний за технічним змістом, структурою і викладом (він є тотожний переклад);

національний стандарт ідентичний за технічним змістом, хоча він може містити деякі незначні редакційні зміни:

▪ зміни крапки на кому, як показник десяткових знаків;

▪ виправлення будь-яких друкарських помилок (наприклад, помилок написання) або зміну в нумерації сторінок;

▪ виправлення авторських (редакторських) помилок укладання тексту оригіналу (наприклад, немає посилань на додатки чи таблиці);

▪ додаток будь-яких виданих поправок чи змін до європейських стандартів;

▪ зміну назви для узгодження її з чинними національними стандартами, системами;

▪ заміну “цей європейський стандарт” на “цей стандарт”;

▪ додаток будь-якого національного довідкового матеріалу (який не суперечить положенням європейського стандарту); прикладами довідкового матеріалу є поради користувачам, навчальні настанови, пропоновані форми чи повідомлення;

▪ вилучення попереднього довідкового матеріалу з європейського стандарту;

▪ довідковий додаток, який містить перелік значень одиниць величин, якщо в країні використовують відмінну систему одиниць фізичних величин.

Наприклад, такий Національний стандарт України ДСТУ EN 863 – 2001 «Одяг захисний. Механічні властивості».

Модифіковані стандарти – це гармонізовані стандарти, які за змістом ідентичні, але відрізняються за формою видання.

Національний стандарт є модифікованим з європейським якщо:

1. має технічні відхили, що чітко визначено і пояснено;

2. національний стандарт відтворює структуру європейського стандарту. Зміни в структурі дозволені тільки тоді, якщо вони гарантують легке порівняння змісту і структури обох стандартів.

Модифіковані стандарти можуть застосовуватися у таких випадках:

−«Зміст національного стандарту менший за обсягом» – національний стандарт застосовує більшу частину вимог з європейського стандарту, має менш жорстокі вимоги тощо;

−«Зміст національного стандарту більший за обсягом» – національний стандарт додає аспекти чи види, має жорсткіші вимоги, містить додаткові вимоги тощо;

−«Національний стандарт змінює частину європейського стандарту» – частини змісту ідентична, але національний стандарт і європейський містять деякі відмінні вимоги;

−«Національний стандарт передбачає можливість альтернативного вибору» – національний стандарт містить положення однакового статусу, які можуть бути альтернативою тим, що зазначені в європейському стандарті.

Національний стандарт не є еквівалентним (нееквівалентний) європейському стандарту за таких умов:

§ має технічні відхили чи редакційні зміни, які не визначено і не пояснено;

§ має зміни в структурі стандарту, які не гарантують легкого порівняння змісту і структури обох стандартів і які точно не є ідентифіковані;

§ має меншу частину положень європейського стандарту.

Цей ступінь відповідності не передбачає прийняття європейського стандарту.

Існує декілька методів прийняття стандартів: підтвердження, метод обкладинки та метод перевидання.

Метод підтвердження – національний орган оголошує, що європейський стандарт має статус національного стандарту. Підтверджуване повідомлення має бути опубліковано, воно може містити відповідні інформацію чи інструкції.

Метод підтвердження процедурно є найпростішим методом прийняття європейського стандарту. Він не потребує передруку тексту. Однак, підтверджуюче повідомлення не можна використати без європейського стандарту, і тому стандарт повинен бути доступним для користування. Крім того, якщо підтверджуюче повідомлення не має власного ідентифікаційного позначення, то може бути складно відстежувати європейський стандарт як такий, що його прийнято в національній системі стандартизації.

Метод обкладинки – європейський стандарт, який приймають додаючи до нього лише національну обкладинку. Цей метод застосовується за наявності примірників (не копій) одного і того самого європейського стандарта. На відміну від методу “Підтвердження”, всю інформацію про прийняття європейського стандарта подають на обкладинці чи в національному додатку. Текст європейського стандарту наводять без будь-яких змін.

Обкладинка повинна мати національне позначення стандарту і інформацію та вказівки щодо стандарту (редакційних змін). Кожна обкладинка повинна стосуватися тільки одного європейського стандарту.

Метод перевидання. Існує три методи перевидання: передрук, переклад та перероблення (прийняття за новим проектом).

Передрук – європейський стандарт друкують як національний стандарт, прямим репродукуванням опублікованого документа (скануванням або з електронного файлу). Національний стандарт може містити: національну обкладинку, титульний аркуш, національний вступ; переклад тексту; інший заголовок; технічні поправки чи зміни до європейського стандарту; національний інформаційний матеріал у національному вступі, примітках чи додатках; редакційні зміни. Європейський стандарт подають мовою оригінала, якою його було видано, і без будь-яких змін. Інформацію та вказівки щодо редакційних змін, приміток, технічних відхилів подають українською мовою в національному вступі. За потреби можна додавати тотожний переклад до стандарту окремим національним додатком.

Також для узгодження з чинними стандартами, системами національних стандартів назва національного стандарту може бути змінена відносно назви європейського стандарту. Але все одно назву європейського стандарту зазначають на обкладинці або в передмові.

Переклад друкують як двомовний або одномовний. У будь-якому випадку додають національний вступ. Якщо за перекладу одномовний національний стандарт оголошено “ідентичним”, узгодженість з оригіналом європейського стандарту забезпечує переклад.

Двомовні видання, що містять текст стандарту офіційною мовою міжнародної організації, якою його було видано та українською мовою, можуть містити інформацію, що підтверджує юридичну силу оригіналу чи перекладу. За відсутності такої інформації обидві версії мають однакову юридичну силу.

Перероблення. Якщо європейський стандарт видано як національний, і національний стандарт не є передрук або тотожний переклад європейського стандарту, то це вважають переробленням (прийнятий за новим проектом). Якщо європейський стандарт перероблюють як національний стандарт, у національному стандарті треба зазначити, що європейський стандарт був перероблений і слід вказати на наявність чи відсутність відхилів у національному стандарті від європейського стандарту. Якщо є відхили, то в національному вступі позначають їх причини.