6.3 Порядок розроблення, побудови, викладення та оформлення технічних умов

Згідно з ДСТУ 1.3 (Нова редакція 2003 р. тісно пов’язана з вимогами ДСТУ 1.5:2003 р, який є гармонізованим з директивами міжнародних організацій), технічні умови (ТУ) є невід’ємною частиною комплекту технічної документації на продукцію (вироби, матеріали, речовини, послуги), на яку вони поширюються, або самостійним документом і розробляються в таких випадках:

Þ за відсутності державних та галузевих стандартів на розроблювану продукцію, послуги або за необхідності конкретизації їх вимог;

Þ за необхідності доповнення та (або) посилення вимог, норм та правил чинних стандартів на дану продукцію, послуги.

ТУ розробляються на:

ü один конкретний виріб, матеріал, речовину, одну послугу і т. ін.;

ü декілька конкретних виробів, матеріалів, речовин і т. ін. , групу послуг (групові технічні умови).

ТУ допускається не розробляти за згодою замовника (основного споживача) згідно з:

ü технічним завданням (контрактом, протоколом, конструкторською документацією і т. ін.) – для одиничної продукції;

ü конструкторською документацією, що входить до комплекту документації на виріб - для складових частин цього виробу;

ü технічною документацією (технологічними та конструкторськими документами) – для речовин, матеріалів та напівфабрикатів, які підлягають подальшій обробці та виготовляються у встановленому обсязі за прямим замовленням одного підприємства;

ü зразком-еталоном та технічним описом зразка – для непродовольчих товарів народного вжитку (за винятком складної побутової техніки, продукції побутової хімії та транспортних засобів), коли показники їх якості встановлені на групу однорідної продукції;

ü контрактом – для продукції, призначеної тільки для експорту (за дотриманням обов’язкових вимог стандартів безпеки та охорони навколишнього середовища).

Термін введення в дію ТУ встановлює організація (розробник). За погодженням із основним споживачем допускається не обмежувати термін їх дії. В такому разі на титульній сторінці повинен бути напис «Без обмеження терміну дії».

Стадії розроблення ТУ згідно з ДСТУ 1.3-93 та основою для прийняття рішення про розроблення ТУ є:

ü технічне завдання на розроблення продукції (договір, контракт, протокол і т. ін.), розроблене та затверджене в порядку, встановленому підприємством (організацією) – розробником продукції та замовником (основним споживачем);

ü державна програма або директивний документ;

ü ініціативні пропозиції підприємств (організацій) - розробників або підприємств (організацій)-виробників продукції.

Зміни до ТУ розробляють підприємства (організації) - власники оригіналів ТУ.

· Правила побудови та викладу ТУ регламентуються ДСТУ 1.5:2003, а оформлення – ГОСТ 2.105-95 (вимоги до титульного аркуша та аркуша погодження ТУ не відповідають нормативній базі України, тому цей стандарт потребує внесення національної зміни до кількох розділів цього стандарту) та ГОСТ 2. 104-95.

Зміст деяких розділів ТУ також рекомендовано викладати, враховуючи вимоги наступних Настанов ISO/IEC:

Þ Настанова ISO/IEC Guide 7 щодо придатності розроблюваних стандартів до використання для оцінювання відповідності;

Þ Настанова ISO/IEC Guide 37 – Інструкція щодо використання товарів широкого вжитку;

Þ Настанова ISO/IEC Guide 41 – Стандарти на пакування. Вимоги споживача;

Þ ДСТУ ISO/IEC Guide 50-2001 – Безпека дітей і стандарти. Загальні принципи;

Þ ДСТУ ISO/IEC Guide 51-2002 – Аспекти безпеки. Настанови щодо їх включення до стандартів;

Þ Настанова ISO/IEC Guide 64 – Настанова щодо включення вимог охорони довкілля в стандарти на продукцію.

Проект ТУ підлягає узгодженню по одному з двох варіантів. Якщо рішення про постановку продукції на виробництво (чи надання послуги) виносить приймальна комісія (художньо-технічна рада, дегустаційна комісія і т. ін.), то підписання акту приймання дослідного зразка (дослідної партії) продукції членами приймальної комісії – представниками узгоджувальних організацій означає узгодження проекту ТУ. Якщо рішення про постановку продукції на виробництво приймається без приймальної комісії, то проект ТУ підлягає узгодженню із замовником (основним споживачем).

Зміни до ТУ, в тому числі їх скасування та продовження терміну дії, узгоджують у порядку, встановленому для ТУ.

Для ТУ, які розробляються підприємствами (організаціями), що мають відомчу підпорядкованість, порядок їх затвердження встановлюється відповідним міністерством (відомством). В інших випадках ТУ затверджує підприємство-розробник ТУ.

Позначення ТУ, що розробляються підприємствами (організаціями), які мають відомчу підпорядкованість, проводиться за правилами, встановленими міністерствами (відомствами).

Для новостворених підприємств та об’єднань рекомендується позначення ТУ складати з:

♦ індексу документу (ТУ) та скороченої назви держави (У);

♦ коду підприємства (організації)-власника оригіналу ТУ із ОКПО (вісім знаків);

♦ двох останніх цифр року затвердження.

Державну реєстрацію ТУ здійснюють територіальні організації ДП «УкрНДНЦ» за місцем знаходження підприємства (організації)-розробника, а зміни до них – ті ж органи за місцем знаходження підприємства (організації)-власника оригіналу ТУ.

Не підлягають державній реєстрації ТУ на:

ü дослідні зразки (партії);

ü сувеніри та вироби народних художніх промислів (крім виробів із дорогоцінних металів);

ü технологічні промислові відходи сировини, матеріалів, напівфабрикатів;

ü складові частини виробу, напівфабрикати, речовини і матеріали, не призначені для самостійного постачання або виготовлені за прямим замовленням одного підприємства;

ü продукцію одиничного виробництва.

Забезпечення ТУ і змінами до них здійснюють підприємства (організації) власники їх оригіналів.

Для виготовлення продукції або надання послуги на експорт суб’єктам господарювання буде дозволено застосовувати ТУ інших країн, якщо це зазначено у договорі (контракті) за умови дотримання обов’язкових вимог безпеки та охорони довкілля і якщо вони не суперечать діючому законодавству України.

За тих самих умов має бути дозволено застосовувати нормативні документи міжнародних та регіональних організацій зі стандартизації, членом яких є Україна, а також інших міжнародних організацій, документи яких визнаються Генеральною Угодою з тарифів і торгівлі та Світовою організацією торгівлі, якщо вимоги цих нормативних документів не суперечать законодавству України.

Суб’єкти господарювання можуть використовувати ТУ іноземних фірм (вт. ч. Підприємств держав СНД) на договірних засадах. В договорах тоді має бути передбачено зобов’язання власника ТУ про забезпечення користувача всіма змінами до них, а також, у разі потреби, дозвіл власника на зняття користувачем копій з нього, порядок обліку та обігу таких копій.

Постачання продукції на ринок України за такими ТУ можливе за умови приведення їх у відповідність чинному законодавству та нормативній документації, чинній в Україні, внесення необхідних змін для їх урахування, якщо виникне потреба, та здійснення державної реєстрації ТУ.

У разі невиконання зазначених вимог продукція, виготовлена за ТУ іноземних фірм, може постачатися тільки на експорт.

Вимоги до комплекту документів та інші правила державної реєстрації технічних умов, відповідні терміни та їх визначення регламентуються ДСТУ 1.6:2004 Національна стандартизація. Правила реєстрації нормативних документів.

Власність на ТУ належить тим суб’єктам господарювання, на кошти яких їх створено або яким це право передано в установленому законом порядку.

Прийняття ТУ та змін до них оформлюють підписом керівника організації – власника ТУ. Зміни до ТУ приймає власник ТУ. Позначення ТУ має надавати власник ТУ за правилами, викладеними у проекті стандарту.