Тема 2. СУЧАСНА БУДІВЕЛЬНА СПРАВА. СУЧАСНА ІНЖЕНЕРНА СПРАВА

2.1. Тенденції розвитку будівельної справи.

2.2. Сучасний будівельний ринок і конкуренція.

2.3. Вимоги до фахової підготовки інженерних кадрів для будівельної галузі.

2.4. Інженерно-розрахункова функція інженера.

2.5. Основнi технiко-економiчнi показники ефективностi будiвельних процесів і будiвельно-монтажних робіт.

2.6. Органзаційно-управлінські функції інженера та функції інженера по обслуговуванню поточного виробництва й контролю.

2.7. Інноваційна функція.

2.1. Тенденції розвитку будівельної справи

Тенденції розвитку будівельної справи – багатогранні та багатофакторні. На них впливають як нагальні потреби різних спільнот людей, так і рівень їх духовного і культурного розвитку, досягнень науки і техніки, соціально-політичні умови тощо. За основними ознаками ці тенденції можна поділити на такі групи:

а) формування життєвого простору:

- індивідуальне житло (печера, хижа, будинок, палац);

- колективні поселення (замки, села, хутори);

- самодостатні території (міста, мегаполіси);

б) призначення будівель і споруд:

- житлові (хижі – котеджі, бараки – багатоквартирні будинки);

- оборонні (вали, мури, замки, фортеці);

- сільськогосподарські (хліви, комори, стодоли, ферми);

- промислові (мануфактури, фабрики, заводи);

- транспортні (станції, вокзали, порти);

в) етапи механізації будівельного виробництва:

- ручний (застосування тільки мускульної сили людей і тварин);

- машинний (використання машин і механічних пристроїв);

- автоматизований (автоматизоване управління будівництвом);

г) архітектурно-будівельні форми:

- прямокутні (прості, з колонадами, з композиціями);

- криволінійні (арки, склепіння, куполи);

- оболончасті (перекриття і поверхні різнопрофільної кривизни);

д) матеріали будівель та їх елементів:

- природні необроблені (глина, пісок з вапном);

- керамічні (цегла, черепиця);

- штучні мінеральні (цемент, гіпс, алібастр);

- багатокомпозитні (бетон, залізобетон, пінобетон, гіпсокартон);

- металеві, каркасно-металеві (скло-металеві, цегляно-металеві).

2.2. Сучасний будівельний ринок і конкуренція

Сучасний будівельний ринок і конкуренція тісно пов’язані із різними видами архітектурної діяльності, будівельним виробництвом та ринком нерухомості. Сучасні будівельні об’єкти будь-якого призначення можуть мати різні конструктивні форми та архітектурні рішення, споруджуватись із різних будівельних матеріалів і в різні строки. Тому і вартість їх буде різною. Отже, замовник (інвестор) має змогу вибрати той варіант об’єкта, який його найбільше влаштовує за основними показниками, а саме:

- функціональність (здатність якісно виконувати свої функції за призначенням);

- архітектурні форми та естетичний вид будівель;

- терміни спорудження і введення в експлуатацію;

- будівельна вартість та щорічні витрати на утримання і експлуатацію.

Кожний із цих показників визначається від моменту зародження ідеї до введення об’єкта в експлуатацію і проходить такі основні етапи:

1) Проектування:

- техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) – ескізний проект із техніко-економічними розрахунками, що виявляють можливість і доцільність будівництва чи реконструкції об’єкта і визначає його основні архітектурні, конструктивні технологічні і технічні характеристики, техніко-економічні показники та укрупнену вартість;

- проект або проектна пропозиція – технічний проект, що містить детальнішу розробку основних рішень за результатами інженерних вишукувань і досліджень (при потребі);

- робочий проект або робоча документація – фіксує кінцеві вирішення і містить повний комплект технічної, організаційної і кошторисної документації;

2) Будівництво:

- підведення інженерних комунікацій і доріг;

- земляні роботи (риття котлованів, відведення ґрунтових вод);

- зведення фундаменту і каркасу (будівельно-монтажні роботи);

- інженерно-технічне оснащення (влаштування внутрішніх будинкових водопроводу, каналізації, вентиляції, освітлення тощо);

- оздоблення і впорядкування внутрішніх помешкань і фасадів;

- благоустрій навколишньої території.

3) Випробування і пусково-налагоджувальні роботи (для технологічних об’єктів) – перевірка на міцність, герметичність, відповідність технологічним параметрам, наладка робочих режимів тощо.

На роботи кожного виду оголошують тендери. За їх результатами право на проведення робіт отримують ті спеціалізовані організації, що запропонували найкращі умови проектування, будівництва чи наладки.

2.3. Вимоги до фахової підготовки інженерних кадрів для будівельної галузі

Фахівець за напрямом підготовки «Будівництво» повинен забезпечувати пошукові, проектні, будівельно-монтажні та інші види робіт, пов’язані із зведенням, реконструкцією, відновленням і знесенням будівель, споруд, інженерних комунікацій та шляхів сполучення, а також благоустрою територій будівництва. За видами діяльності, відповідно до освітньо-кваліфікаційних вимог, фахівець підготовлений до таких робіт [7]:

F.45.11.1 - знесення будівель, звільнення будівельних ділянок;

F.45.11.2 - виконання земляних робіт;

F.45.21.1 - загальне будівництво споруд (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення);

F.45.21.2 - будівництво мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітенів;

F.45.21.3 - будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв’язку та енергозабезпечення;

F.45.21.4 - будівництво трубопроводів і прокладання ліній енергозабезпечення та зв’язку місцевого призначення; додаткові роботи;

F.45.21.5 - будівництво підприємств енергетики, добувної та обробної промисловості;

F.45.21.6 - будівництво решти споруд та інженерні роботи, не віднесені до інших угрупувань (водозабори, очисні споруди, водоскиди, насосні станції);

F.45.21.7 - монтаж і встановлення збірних конструкцій;

F.45.25.2 - улаштування основ та буріння свердловин і шурфів;

F.45.25.3 - бетонні роботи;

F.45.25.4 - монтаж металевих конструкцій;

F.45.25.5 - цегляна і кам’яна кладка;

F.45.25.6 - інші спеціальні будівельні роботи;

F.45.33.1 - монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціював-ння повітря;

F.45.33.3 - газопровідні роботи;

F.45.33.22 - водопровідні і каналізаційні роботи.

Фахівець за напрямом підготовки «Будівництво» охоплює комплекс робіт, пов’язаних з процесами проектування, створення, експлуатації, зберігання та реконструкції будівельних об'єктів і систем. ЇЇ фахівці орієнтовані на управління процесами розвитку і життєдіяльності сучасних міст і населених пунктів. Свою діяльність вони можуть здійснювати у сферах вишукування, проектування, будівництва, експлуатації, ремонту, реконструкції, дослідження, менеджменту і маркетингу. Вони підготовлені до роботи в установах міської влади, управліннях містобудування й архітектури, державного архбудконтролю, житлового і комунального господарства, міського транспорту, капітального будівництва і благоустрою міст, охорони пам'ятників історії й культури, установах з експлуатації й ремонту житлового фонду, міських доріг, споруд і комунікацій, санітарному очищенню міст, науково-дослідних і проектно-конструк-торських організаціях, архітектурно-будівельних фірмах.

Первинні посади, які займають випускники будівельних спеціальностей – майстер виробничої ділянки, служби; інженер-проектувальник; інженер з технагляду за будівництвом, інженер-конструктор, інженер з експлуатації та ремонту, інженер з садово-паркового господарства, інженер-лаборант, документознавець.

2.4. Інженерно-розрахункова функція інженера

Сучасний інженер у сфері будівництва, як і в інших галузях виробництва – це сукупність його функцій і якостей що відображають державні й суспільні вимоги до нього не тільки як до фахівця, а й як до особистості, суб’єкта суспільних відносин. Особистість інженера – це людина в поєднані її індивідуальних здібностей і виконуваних професійних і соціальних функцій. Інженер повинен мати наукове світоуявлення, інженерно-технічне й економічне мислення, природно-наукові знання і високу гуманітарну культуру, забезпечувати гармонійні відносини поміж співробітниками виробництва, гуманізацією техніки, і трудовою діяльністю.

Тільки при наявності поглибленої фундаментальної гуманітарної і спеціальної підготовки майбутній інженер зможе самостійно орієнтуватися в безперервно зростаючому потоці науково-технічної і соціально-економічної інформації, постійно набувати нові знання і знаходити оптимальні рішення науково-технічних і соціальних проблем.

У нормативній моделі інженера до першого плану належать його знання й уміння в різних галузях науки – фундаментальних, природно-наукових, технічних, економічних, філософських, соціологічних, психологічних, загальнокультурних набутих у вищих навчальних закладах. Накопичення цих знань у подальшому буде проходити на виробництві. Сукупність цих знань є фундаментом і будівельним матеріалом у формуванні професійно-справних якостей інженера.

Поділяють дві групи якостей:

1) якості, що визначають професійну готовність до праці: науково-технічне й інженерне мислення, творчий підхід до вирішення інженерно-технічних завдань, підприємливість, уміння працювати з людьми, ініціативність.

2) якості, що визначають відношення до праці: відповідальність, трудова активність, дисциплінованість, працездатність, добропорядність.

У кожній групі є загальна, визначаюча якість, від якої залежать усі якості.

Для першої групи – це науково-технічне й економічне мислення фахівця, його здібність набувати прийоми мислення, щоб правильно відображати зовнішній світ і своє «Я». Культура мислення виробляє вміння ясно й логічно мислити, контролювати свої вчинки, володіти емоціями, управляти своїми діями. Науково-технічне мислення базується на використанні досягнень природних, технічних і суспільних наук, направлено на розробку нових технічних заходів і технологічних процесів. В основі економічного мислення, з’єднаного з науково-технічним мисленням лежить методологія економічного оновлення інноваційних технічних засобів.

Для другої групи якостей виключне значення має відповідальність, як глибоке визначення своєї ролі в суспільстві і на своєму робочому місці, своїх трудових і суспільних обов’язків, своєї залежності від суспільства, трудового колективу. Відповідальність поєднує в себе і чуття морального боргу перед своїм колективом, суспільством, державою.

Новаторська цілеспрямованість у діяльності інженера виявляється не тільки в проектуванні й розробці нової техніки, а й в розробці та втіленні нових технологічних процесів, в організації виробництва й керівництві трудовими колективами. Всі професійні функції інженера містять в собі гуманістичну спрямованість, бо вони спрямовані на полегшення праці робітників і технічного персоналу, шляхом гуманізації техніки й технічних засобів виробництва. В цій якості, творча активність інженера являє собою стан особистості, який характеризується його соціальною зрілістю і стійкою готовністю до виконання висунутих перед ним науково-технічних завдань. Висока творча активність інженера – важлива вимога успішної діяльності, самовтілення в науково-технічній творчості, як однієї з складових сил прогресу науки й техніки.

Об’єктивна оцінка рівня творчої активності інженера потребує обліку науково-технічної новизни, виконання дослідів, впливу результатів на розвиток науки й техніки, економічного ефекту від витрат на досліди, втілення наукових розробок у виробництво.

Поміж двома групами якостей є прямий зв'язок і взаємозалежність. Обидва рядка якостей, в свою чергу, асоціюються і взаємодіють із соціально-психологічними якостями, збагачуються ними. Соціально-психологічний облік інженера має, перш за все, таку інтегральну якість, як інтелігентність – комплекс освіти, культури, духовності, моральності, проникливості гуманізмом і патріотизмом. Інтелігентність характеризує соціальну зрілість інженера. Такі професійні якості інженера як науково-технічне мислення, підприємливість, відповідальність, уміння працювати з людьми, іспитує на себе вплив світобачених, моральних, соціокультурних, психологічних якостей, невідокремлених від них. Без засвоєння філософської культури неможливе ні науково-технічне, ні економічне мислення. Без знань психологічної науки неможливо засвоїти ні інженерну психологію, ні мистецтво керівництва людьми. Інженерна етика й промислова естетика, дизайн, мають свої теоретичні застави у моральних і естетичних вченнях.

Умови трудової діяльності інженера, ще далеко не відповідають суспільним вимогам. Це – умови матеріальні, виробничі, соціально-психологічні, суспільні, надані в цілому в своїй сукупності і богатоліку. Від них у вирішальному ступені залежить формування творчої особистості інженера.

Інженер, як професіонал, і як особистість, має певне функціональне навантаження. Як і взагалі, так і в будівельній справі, функції інженера умовно можна поділити на:

- інженерно-разрахункові: проектування (стадії проектування, технологічне проектування), планування, економіка будівництва, розрахунок конструкцій тощо;

- організаційно-управлінську: організація будівельного виробництва, керівництво на всіх стадіях виробництва, охорона праці й техніка безпеки, тощо;

- інженерного обслуговування і контролю за раціональним використанням будівельних матеріалів, технологій, будівельного виробництва і використанням будівельної техніки;

- інноваційну: діяльність з розробки нових будівельних матеріалів, конструкцій, удосконалення технологій будівельного виробництва, розробки нової будівельної техніки, роботи в конструкторських бюро і науково-дослідних закладах;

- суспільної: яка сьогодні виконується, як участь у роботі профспілкових організацій, і в самодіяльних секторах науки.

Всi процеси в будівництвi регламентує система законодавчих актiв і нормативних документiв, що в сукупністi є нормативною базою.

Система нормативних документiв у будiвництвi складається з будiвельних норм i правил, державних стандартiв та iнших нормативних документiв.

Нормативнi документи в галузi будiвництва подiляють на такi групи.

I. Органiзацiйно-методичнi й нормативнi документи (стандартизацiя, нормування, сертифiкацiя, метрологiя, проектування, виробництво продукцiї).

II. Мiстобудiвнi будiвельнi норми (мiстобудiвна документацiя й iнформацiйне забезпечення планування та забудови території).

III. Технiчнi нормативнi документи (загальнотехнiчнi вимоги, об’єкти будівництва й промислова продукцiя, будiвельнi матерiали, експлуатацiя, ремонт, реставрування й реконструкцiя).

IV. Рекомендованi нормативнi документи, посiбники (органiзацiйнометодичнi, економiчнi й технiчнi нормативи, посiбники з проектування).

V. Кошториснi нормативи (сумiщенi норми технологiчного i будiвельного проектування, законодавчi та нормативнi акти).

У нашiй державi нормативна база в будiвництвi перебуває в стадiї реформування, поступово замiнюються застарiлi нормативи, створюються новi нормативнi документи, водночас дiє низка нормативiв, перезатверджених Держбудом України з деякими змiнами i доповненнями.

Як доповнення до основних будiвельних норм i правил видаються вiдомчi, галузевi будiвельнi норми, якi діють лише у вiдомствi, для якого вони розробленi.

Зведення будь-якого об’єкта можна розпочинати тiльки пiсля розробки органiзацiйних, технiчних, технологiчних і економiчних рiшень, якi мають бути вiдображенi в проектi органiзацiї будiвництва (ПОБ) та проектi виконання робiт (ПВР).

Цi проекти приймають на основi варiантного пророблення основних рiшень.

Технологiчну документацiю розробляють у два етапи. На першому етапi складають проект органiзацiї будiвництва водночас з розробленням будівельної та iнших частин технiчного (техноробочого) проекту. Цим досягають узгодженості об’ємно-планувальних, конструктивних i технологiчних рiшень з умовами органiзацi будiвництва та виконання робiт.

Проект органiзацiї будiвництва складається з таких основних документiв: календарний план будiвництва; будiвельни генеральни плани на пiдготовчий та основний перiоди будiвництва; органiзацiйнотехнологiчні схеми; вiдомості про обсяги будiвельних робiт i потребу в будівельних конструкціях, виробах, матеріалах та обладнанні; графіки потреби в основних будiвельних машинах, кадрах будiвельникiв; пояснювальна записка. Цi документи мають узагальнений характер, іх використовують для розподiлу капiтальних вкладень і обсягiв будiвельно-монтажних робiт за строками будiвництва, а також обгрунтування кошторисів будiвництва.

На другому етапi генеральна пiдрядна органiзацiя й органiзацiї, що виконують окремi види монтажних i спецiальних робiт, розробляють проект виконання робiт.

Вихiдними матерiалами для розробки проекту виконання робiт є такi: завдання вiд будiвельної органiзацiї на розробку ПВР; проект органiзацiї будiвництва; робочi креслення; умови щодо забезпечення конструкцiями, напiвфабрикатами й матерiалами; використання будiвельних машин i кадрiв; кошториси.

Проект виконання робiт мiстить такi документи: календарний план будiвництва; будiвельний генеральний план; графiки забезпечення будiвництва збiрними деталями, напiвфабрикатами і матерiалами; графiки руху робiтникiв і основних будiвельних машин по об’єкту; технологiчнi карти; рiшення з технiки безпеки; перелiки технологiчного iнвентарю, монтажного оснащення та схеми стропування вантажiв; пояснювальна записка.

Основною складовою частиною ПВР є технологiчнi карти, що складають на всi робочi процеси. Технологiчна карта мiстить: вказівку її призначення; наочнi схеми виконання процесу; технологiчнi розрахунки і графiк виконання процесу; вказiвки щодо виконання робiт; заходи з технiки безпеки; технiко-економiчнi показники; таблицi та вiдомостi про використовуванi матерiали, iнструменти і пристрої, умовні позначення.

Затверджуе ПВР головний iнженер генпiдрядної органiзацiї пiсля погодження з головним iнженером субпiдрядних органiзацiй (вiдповiдно кожен свiй роздiл проекту). Затверджений проект має бути переданий виконавцям до будівельного майданчику за два мiсяцi до початку будiвництва для вивчення технологічних особливостей об’єкта.

Технологiчне проектування – це комплекс пiдготовчих заходiв до зведення будiвель і споруд, який мiстить аналiз, вибiр i розробку технологiчних методiв виконання робiт i заходiв, щодо їх безпечного й економiчно доцiльного впровадження за певних умов об’єкта будiвництва.

Аналiз i вибiр основних технологiчних методiв будiвництва здiйснюють на початку розробки архiтектурно-конструктивної частини проекту будiвлi. Як правило, використанi в проектi конструктивнi й об’ємно-планувальнi рiшення будiвлi потребують застосування певної технологiї виконання будiвельно-монтажних робiт.

Це має бути пiдтверджено технологiчною можливiстю спорудження об’єкта на стадiї його проектної розробки, виходячи з наявностi технiко-технологiчних засобiв будiвельних органiзацiй. Проектування складних, унiкальних об’єктiв виконують у тiснiй спiвпрацi з будiвельними органiзацiями, узгоджуючи конструктивнi рiшення з технiчними й технологiчними можливостями будiвельникiв.

Обґрунтування технологічних можливостей будівництва за прийнятими архітектурно-конструктивними рішеннями будівлі відображають в окремому розділі робочого проекту – проекті організації будівництва. Прийнятi рішення погоджують з установами, що експлуатують пiдземнi й надземнi мережi й комунiкацiї, що розмiщенi в межах будiвельного майданчика, і з установами – постачальниками ресурсiв (електроенергiя, вода та ін.), якi будуть використовувати для будiвельного виробництва.

Залежно вiд складностi будiвництва проект виконання робiт розробляють на основний i пiдготовчий перiоди будiвництва, на окремi стадiї і види робіт (наприклад, на зведення пiдземної частини будинку або на монолiтнi бетоннi й залiзобетоннi роботи, на опоряджувальнi або покрiвельнi роботи), а також окремо на роботи, що виконують в екстремальних умовах (взимку, в умовах пiдтоплення території тощо).

Для оцінки ефективностi 6удівельного процесу використовують технiко-економiчнi показники, що визначають ступінь ефективносп будiвельного процесу за кiлькiстю витраченого часу, трудових,матеріально-технiчних i грошових ресурсів на одиницю кiнцевої продукцiї.

2.5. Основнi технiко-економiчнi показники ефективностi будiвельних процесів і будiвельно-монтажних робіт

Основнi технiко-економiчнi показники ефективностi будiвельних процесів і будiвельно-монтажних робiт такi:

- собівартість – це грошовi витрати на виконання будiвельного процесу або одиницi будiвельної продукцiї; собiвартiсть виконання будiвельного процесу складається з прямих i накладних витрат. Прямi витрати включають заробiтну плату робiтникiв, заготiвельно-складськi витрати, вартiсть доставки на приоб'єктний склад i витрати на експлуатацiю машин, механiзмiв i устаткування. Накладнi витрати охоплюють адмiнiстративно-господарськi витрати, витрати на утримання

пожежної i сторожової охорони, спрацювання iнвентарю й iнструментiв, випробування матерiалiв i конструкцiй і т.п.;

- трудомісткість – витрати працi на одиницю будiвельної продукцi (наприклад, на 1 м³ монолітного залiзобетону) або на загальний обсяг виконаних робiт (наприклад, на екскавацiю ґрунту пiд час влаштування котловану);

- тривалість – виконання процесу.

У разі потреби основні техніко-економічні показники можна доповнити додатковими: виробітком одного робітника за годину (день чи рік); витратами часу на одиницю будівельної продукції; рівнем механізації або автоматизації робочих трудових процесів; показниками використання машин за часом або основним технологiчним параметром (вантажопiдйомнiстю); виробiтком машини за одиницю часу, вартiстю машино-змiни тощо.

У галузі будівельной механіки й розрахунку конструкцій треба вивчати: сили деформації і напрягу, методи розрахунку кам’яних та армокам’яних, металевих, бетоних й залізобетонних конструкцій.

2.6. Органзаційно-управлінські функції інженера та функції інженера по обслуговуванню поточного виробництва й контролю

Для виконання різних будівельних процесів потрібна кооперація праці робітників, об’єднання їхніх зусиль і розподіл праці, який здійснють за умов дотримання поопераційного принципу виконання будівельних процесів. Головний обов’язок будівельників полягає в неухильному виконаннi певних технологiчних вимог, а iнженерно-технiчних робiтникiв – у забезпеченнi умов їх дотримання.

Кооперація праці передбачає об’єднання зусиль групи робiтникiв для виконання одного й того самого процесу чи комплексу взаємопов’язаних процесів.

Працю робiтників належить органiзовувати так, щоб складнi процеси виконували робiтники вищої квалiфiкацiї, а прості – робiтники нижчої квалiфiкацiї. Основними формами кооперацiї за цих умов є ланкова форма. Ланка складається з робітників однієї спецiальностi, але рiзної кваліфакації. Очолюють ланки ланковi 4 чи 5 розряду.

Створення будiвельної продукцiї потребує спiльної працi робiтників різних фахiв i різної квалiфікації. Цим вимогам вiдповідає об`єднання окремих ланок у бригади. Бригади, якi виконують однорідні роботи (тобто однiєї спецiальностi), називають спецiалiзованими (наприклад, сантехнiчні, електромонтажнi, штукатурнi, паркетнi і т. д.).

Бригади, до складу яких входять ланки рiзного фаху і спецiальностi, називають комплексними. Виконують вони рiзнi види робiт. Очолюють ці структури бригадири – досвiдченi робiтнки 6 чи 5 розряду.

Залежно вiд характеру будiвлi, яку зводять, може бути здiйснене укрупнення комплексу робiт, що доручають бригадi, нариклад, зведення наземної частини каркаса будiвлi з монолiтних залiзобетонних конструкцiй, куди входять улаштування опалубки, монтаж арматури, укладання й ущільнення сумiшi, влаштування риштувань і т. д.

Комплекснi бригади, якi виконують завершений цикл усiх загальнобудівельних робіт називають бригадами кiнцевої продукції.

В Україні, в Харківській Національній академії міського господарства готують інженерів, як професіоналів і як особистостей, які набувають високі професійно-ділові й соціально-психологічні якості. Як вже підкреслювалось, функціональні й якісні показники сучасного інженера неможливо розглядати як обособлені, поміж ними існує нерозривний зв’язок, як у виробництві так і в науці й техніці.

Сучасний інженер – це, перше за все, керівник виробництва, яку б посаду він не займав. Чим вище рівень знань інженера, тім вище його авторитет, як керівника. При цьому треба враховувати й особисті якості інженера такі як, загальна культура, висока духовність, політична культура, наукове мирознання, моральність – тобто інтелігентність.

Корінна відміна системи освіти в країнах Заходу від системи освіти в Україні та Росії полягає в тому, що поряд з високим рівнем технічних знань, наш сучасний інженер отримує знання в галузі психології і педагогіки що дає йому змогу досить легко спілкуватися з колективом до складу якого входять фахівці з середньотехнічною освітою і робітники. Встановлення морально-етичних взаємовідносин в колективі, яким керує інженер суттєво впливає на ефективність праці.

За оцінюванням Українських, Російських і Західних вчених сьогодні інженера на Заході – це «сірі особистості». Недаремно у всіх передвиборчих програмах президентів США починаючи з 1945 року, один з наголосів робився на питаннях вищої освіти. В цих країнах, не глядячи на вивчення таких наук як психологія й педагогіка, наголос роблять на технічні знання інженерів. Організацією праці там займається інший склад фахівців. На Заході – інженер по-перш всього «технарь», так склалось історично. Не є таємницею, що на Заході люди мало спілкуються, мало часу витрачають на відвідини один одного, ведуть замкнений образ життя.

Все це впливає на характер взаємовідносин поміж інженерами й робітниками.

Неможливо відокремити від організаційно-управлінської функції інженера питання охорони праці, навколишнього середовища та протипожежної безпеки.

Охорона праці – це комплекс технiчних, санітарно-гiгiєнiчних, законодавчих і організаційних заходів, спрямованих на забезпечення здорових і безпечних умов працi в будiвельному виробництві. Основним завданням охорони працi є захист працiвникiв вiд можливого впливу небезпечних i шкiдливих виробничих чинникiв, профiлактика травматизму i професiйних захворювань, а також збереження працездатностi й запобiгання перевтоми робiтникiв у процесi працi.

Комплексне вирiшення питань охорони працi здiйснють як систему взаємопов’язаних рiшень у сферi технiки безпеки, промислової санiтарiї та трудового законодавства.

Основою державної політики в галузі охорони праці є пріоритет життя й здоров`я працівники, стосовно результатів виробничої дiяльності підприємства й повна відповідальність власника i технiчної адмiнiстрації за створення безпечних і нешкідливих умов працi.

Правове регулювання охорони працi здiйснюють трудовим законодавством, яке вирiшує питання щодо трудових стосункiв на виробництвi, встановлює режими робочого часу й вiдпочинку, умови працi жiнок i пiдлiткiв, визначає порядок приймання, переведення й звiльнення робiтникiв, встановлює рiзнi пiльги й переваги щодо охорони працi.

Нагляд за охороною праці в промисловості й будiвництві здійснюють державні органи й установи: Державний департамент з нагляду за охороною праці, галузевi мiнiстерства, вiдповiднi органи державної виконавчої влади, мiсцевi державнi адміністрації, мiсцевi Ради народних депутатiв.

Промислова санітарія на основi вивчення характеру впливу умов праці (сукупності шкiдливих виробничих чинників) на органiзм і здоров’я людини розробляє й здiйснює заходи щодо оздоровлення працiвникiв, а також розробляє й здiйснює систему санiтарно-гiгiєнiчних заходiв, спрямованих на запобігання професiйним захворюванням i збереження працездатностi будiвельникiв. Промислова санiтарiя тiсно пов’язана з питаннями органiзацii працi, спрямованими на запобiгання й обмеження впливу на робiтникiв пiд час виконання ними будiвельних процесiв усiх можливих шкiдливих чинникiв – недостатнього освітлення робочого мiсця, вiбрацiйного або шумового впливу, впливу аерозолiв i димів металiв, пилу, шкідливих газiв, продуктiв розпаду i безпосередньо шкідливих хiмiчних сполук, теплових i електромагнiтних випромiнювань, а також несприятливих погодних умов (низька температура i висока вiдносна вологiсть повiтря, сильний вiтер або підвищене сонячне, електромагнiтне випромiнювання тощо).

Особливу увагу придiляють процесам, в яких для створення будівельної продукцiї використовують хiмiчнi добавки, бiльшiсть яких потребує суворого дотримання iнструкцiй щодо зберiгання та їх використання. До токсичних і небезпечних хiмiчних добавок належить, наприклад, велика група проти морозних добавок (нiтрит натрiю, нiтрит кальцiю, хлорид кальцiю, поташ, сечовина). Суворого дотримання санiтарних норм потребують i деякi будiвельнi матерiали синтетичного походження й композити (фарби, лаки, клеї, компаунди).

У випадку концентрацiй шкiдливих речовин, вищих за допустимi рiвнi, потрiбно забезпечити вентиляцію робочих мiсць, локалiзувати джерела газо- i пилоутворення, використовувати iндивiдуальнi засоби захисту (респiратори рiзних типiв за призначенням вiд пилу, аерозолiв, диму тощо, протигази i спецодяг), а також широко застосовувати комплексно автоматизованi та роботизованi методи виконання будiвельних робіт).

Технiка безпеки на будівництві вирішує питання запобігання травматизму й виключення нещасних випадкiв на виробництві. Основнi питання технiки безпеки на будiвництвi регламентують вiдповiдні будiвельні норми, технiчні умови й iнструкції з безпечної експлуатації будiвельних машин, механiзмiв і технологічного оснащення, вимоги з електро-, пожежо- та вибухобезпеки і мають бути обов’язково вiдображенi у технологiчних документах (проекті органiзацiї будiвництва i проектi виконаня робiт).

На будiвництвi iснує багато небезпек – рух технологiчного транспорту, будiвельних машин, робочих органiв машин i рухомих частин машин, механiзмiв; висока напруга електричного струму; падiння будівельних вантажiв, обрушення грунту; безпосереднiй вплив вiдкритого вогню, гарячої пари тощо. Для запобігання впливу на будiвельників цих небезпек потрiбно в складi робочого проекту i при необхiдності проекту виконання робiт розробляти iнженернi рiшення й організацiйно-технологiчнi заходи, спрямованi на забезпечення умов з охорони праці.

Будівельні майданчики і робочі місця мають бути оснащені справними (у необхідній кількості) засобами праці, допоміжними пристроями, інвентарем і будівельною оснасткою, засобами сигналізації та зв’язку; інвентарними технічними засобами для огороджування небезпечних зон, колективного захисту від падаючих предметів; пристосуваннями для заземлення будівельних механізмів, риштувань і помостів також захисту від блискавки тощо.

Робітники мають бути забезпечені засобами індивідуального захисту та спецодягом, мати відповідні спеціальності й навички безпечної праці, зокрема досвід виконання робіт в екстремальних умовах – взимку, на висоті, у разі застосування токсичних хімічних добавок, під час здійснення процесiв і робiт, в яких використовують електричнi, електрохiмiчнi та iншi небезпечнi й шкiдливi для людини ефекти та процеси.

До охорони працi належать також протипожежнi заходи, спрямованi на запобiгання виникненню пожеж на будiвельному майданчику, що дає змогу забезпечити безпеку працi й швидку евакуацiю працiвникiв у випадку пожежi чи вибуху.

Питання пожежної безпеки мають бути розробленi у вiдповiдних роздiлах технiчного і робочого проектiв, де наводять рішення щодо складування й умов зберiгання легкозаймистих, горючих i вибухонебезпечних матерiалiв і відходів, правила використання ними, а також видалення з робочих мiсць i будівельного майданчика залишкiв цих матерiалiв і вiдходiв; розмiщення й огороджуваня місць виконання зварювальних робiт; розмiщення засобiв пожежогасiння – пожежний iнвентар, гiдранти, вогнегасники тощо.

Виконання правил охорони праці контролюють пiдряднi органiзацiї, що здійснюють безперервний технічний нагляд і вiдповiднi державнi установи, до обов’язку яких належать контроль i нагляд за безпечним виконанням робіт, дотриманням санітарних, протипожежних, екологічних норм і умов праці.

Функції інженерного обслуговування поточного виробництва, контроль за раціональним використанням будівельних матеріалів, виробів, технологій будівельного виробництва, використання будівельної техніки в підсумку впливають на якість будівельних робіт і продукції.

Якість будівельної продукції – це сукупність властивостей продукції, що задовольняє певним вимогам відповідно до її призначення.

Якість характеризується архітектурно-естетичними, конструктивно-технічними, експлуатаційно-технічними санітарно-гігієнічними, техніко-економічними та іншими параметрами.

Якість будівельної продукції визначається рівнем проектних рішень, відповідністю цих рішень сучасним вимогам науково-технічного прогресу та будівельним нормам і правилам; якістю будівельних конструкцій, комплектуючих і матеріалів; якістю виконання будівельних робіт.

Управління якістю – це систематичний контроль і вплив на умови, що мають забезпечувати якість. Управління якістю охоплює: облік можливих джерел дефектів, визначення способів запобігання їм і чинників, що впливають на якість.

Управління якістю може бути організаційним, технологічним, соціологічним.

Важливу роль у забезпеченні потрібного рівня якості відіграють контроль і нагляд у будівництві, що здійснюються за допомогою системи установ, організацій і підрозділів, функціональне призначення яких регламентоване законодавчими актами та нормативними документами.

До системи контролю і нагляду у будівництві належать органи державного і відомчого контролю, відповідні органи генерального проектувальника та замовника, а також служби будівельно-монтажних організацій, які здійснюють виробничий контроль якості будівельної продукції на різних етапах її створення.

Виробничий контроль якості в будівництві охоплює:

- вхідний контроль робочої документації, будівельних матеріалів комплектуючих, напівфабрикатів і обладнання;

- операційний контроль будівельних процесів і операцій;

- приймальний контроль виконаних робіт.

Оцінку якості і приймання завершеної будівельної продукції здійснюють спеціальні служби будівельних організацій.

Правильна організація управління якістю сприяє розробленню та впровадженню у виробництво конкретних технічних засобів, що зумовлюють безперервне її підвищення.

2.7. Інноваційна функція

Діяльність сучасного інженера в сфері будівництва де б він не робив, чи то в конструкторських бюро, чи науково-дослідних закладах, або на виробництві, тим чи іншим чином пов’язана з використанням нових будівельних матеріалів і конструкцій, удосконаленням технологій будівельного виробництва і будівельної техніки. Знання набуті у вищому навчальному закладі, досвід отриманий в процесі виробничої діяльності, особисті якості інженера з одного боку і вимоги сучасного виробництва з другого боку спонукають певну категорію інженерів до подальшої діяльності щодо удосконалення будівельних процесів, яка полягає у винаході нових рішень у всіх сферах будівництва.

Наприклад, розробка нових будівельних матеріалів вимагає удосконалення технологій будівельного виробництва і техніки, в свою чергу нові технології будівельного виробництва і техніки потребують удосконалення технологій будівельних матеріалів, у цьому і полягає сутність інноваційної діяльності.

Взагалі всяка інноваційна діяльність протікає в двох напрямках: науково-дослідні установи і конструкторські бюро аналізуючи виробничий досвід приймають нове рішення, з другого боку коли потреби виробництва вимагають нових рішень вони звертаються до наукових установ для вирішення проблем, що виникають на виробництві.

Узагальнення теоретичних знань і виробничого досвіду – є основа інноваційної діяльності, що знаходить своє відображення в технічних рішеннях, раціоналізаторських пропозиціях і патентах. Уся інноваційна діяльність інженерів у будівництві спрямована на удосконалення інженерно-розрахункової, організаційно-управлінській функції і функцій інженерного обслуговування і контролю.

Суспільна функція. Сьогодні виконання суспільних функцій інженерів полягають в участі у роботі профспілкових організацій, в громадських та інших об’єднаннях громадян.