3.1. Технологія виробництва
пластмасових виробів.
3.2. Використання виробів з пластмас у різних галузях.
3.3.Класифікація пластмасових виробів побутового
призначення.
3.4. Класифікація виробів з пластмас згідно з УКТЗЕД.
Ключові слова: екструзія, каландрування, пресування, лиття, асортимент,
класифікація, призначення виробу, господарські вироби
|
|
3.1.
Технологія виробництва пластмасових виробів
Попит на вироби з пластичних мас постійно зростає: асортимент товарів культурно-побутового і
господарського призначення налічує понад 1200 видів і підвидів. Це обумовлено легкістю переробки та відносною дешевизною матеріалу, високими показниками
експлуатаційних та естетичних властивостей виробів.
Основними напрямами оптимізації асортименту виробів з
пластмас є:
–
створення нових
перспективних моделей або розширення функціональних можливостей виробів;
–
художньо-конструкторська
модернізація;
–
зняття з виробництва
морально застарілої продукції;
–
створення комплексів
виробів, близьких за функціональним призначенням;
–
розробка конструкцій
меблів для дітей, мереж ресторанів, літніх кафе, барів тощо;
–
підвищення рівня
декоративного оформлення;
–
широке впровадження
декалькоманії, поверхневого фарбування, тиснення фольгою і інших нових методів
прикрашання.
Усі методи виготовлення виробів з пластмас можна поділити
на такі групи виробництв з індивідуальною об’ємною часткою:
– лиття під тиском
термопластів – 33 %;
– екструзія – біля 30 %;
– пресування – 26 %;
– каландрування – 5 %;
– інші методи – 6 %.
Вибір методу виготовлення залежить від властивостей
пластмас і призначення виробів.
По-перше, він визначається класом полімеру. Одержання
виробів із реактопластів (фіксування їх форми) супроводжується фізичними і
хімічними процесами (реакціями утворення тривимірного полімеру –
затвердженням). Переробка ж термопластів супроводжується лише фізичними
процесами. Форма виробу з термопласту фіксується за рахунок охолодження нижче
температури склування (чи кристалізації) розтопу. Під час нагрівання вище
температури текучості термопласти здатні знову переходити зі склоподібного
(твердого) у в’язкотекучий стан без суттєвої зміни хімічної структури. Отже,
відходи термопластів можна переробляти у вироби з незначним погіршенням їх
властивостей.
По-друге, метод переробки полімеру визначається фізичним
станом, у якому перебуває полімер в момент виготовлення виробу:
-
склоподібному (холодне пресування, вирубка тощо),
-
високоеластичному (термоформування),
-
в’язкотекучому (лиття, пресування, екструзія тощо).
При формуванні виробів полімери найчастіше перебувають у
в’язкотекучому (в’язко-пластичному) чи в перехідному (від високоеластичного до
в’язкотекучого) стані, а в процесі експлуатації – у склоподібному чи
кристалічному або ж у високоеластичному.
По-третє, метод виготовлення виробів з пластмас залежить
від їх конфігурації та габаритів. Наприклад, порожнинні ємності одержують
екструзією з подальшим роздувом, а дуже об’ємні – ротаційним формуванням.
Термопластичні пластики переробляють у вироби різними
методами, але найчастіше застосовують метод лиття під тиском. Вироби з
фенопластів, амінопластів та інших термореактивних пластмас виробляється
виключно звичайним або литним пресуванням. Методами лиття під тиском і
екструзії переробляють маси полівінілхлориду, полістиролу,
поліметилметакрилату, поліетилену, поліаміду та деякі ефіроцелюлозні пластики.
Вироби з асфальтопекових пластмас найчастіше виготовляють за допомогою методу
пресування.
Каландрування – формування безперервної
стрічки з термопластичної полімерної композиції при пропусканні її через отвори
між валками каландра. Каландр складається з системи валків, розміщених
горизонтально, вертикально, Г-, L-, Z-подібно. Валки в каландрах мають поліровану
поверхню і прогріваються до певної температури.
Каландрування застосовують під час виробництва рулонних
та плиткових матеріалів, а також плівок. Таким способом можна виготовляти
матеріали завтовшки 0,1…
Процес екструзії
полягає у безперервному протисненні в’язкоплинної полімерної композиції крізь
мундштук апарату екструдера, що прогрівається, та обладнаний обертовим шнеком.
Цим методом отримують такі вироби, як труби, листи, лінолеум тощо. Екструзійні
методи переробки пластмас набувають значного поширення як допоміжний спосіб
неперервного пакування промислових та харчових виробів у полімерну оболонку,
вони також перспективні при нанесенні електро-, хімізоляції на провідники.
Перевага екструзійних процесів – неперервність виробництва,
велика одинична потужність, висока технологічність при низькому рівні
технологічних відходів, можливість автоматизації процесу і створення замкнених
циклів, керованих за допомогою EOМ. Вироби з пластмас, які отримують методом
екструзії, належать до матеріалоємної продукції. Сировина і матеріали для їх
одержання становлять 80 % загальних затрат, на електроенергію припадає
лише 10 % і на трудозатрати – до 5 %.
Пресування – формування виробів з
реактопластів у прогрівальних гідравлічних пресах. Процес виготовлення виробів
з прес-порошків полягає у пресуванні їх у гарячих прес-формах. Технологічний
процес складається з дозування порошку, таблеток чи гранул, завантаження їх у
форму, витримування в ній під тиском, розняття форми і вилучення готового виробу.
Деревностружкові плити, шаруваті пластики, склопластики отримують пресуванням у
пресах.
Листові та волокнисті заповнювачі просочують розчинами
термореактивних полімерів, підсушують, поміщають у форми і пресують. При цьому
створюється зусилля 100…150 кН при одночасному нагріванні до необхідної
температури. Матеріал витримують за заданих температур та тиску, потім
охолоджують. Ливарне пресування застосовують для виробів або складної
конфігурації, або з арматурою (з металевими деталями).
Залежно від виду прес-порошку або смоли можуть
змінюватися тиск, температура і час витримки під пресом.
Лиття
пластмас – один з найпоширеніших способів виготовлення виробів із пластмас. Цей
спосіб виробництва пластмасових виробів підходить для термопластичних типів
пластмас, які можна плавити, змінювати їхню форму і вихолоджувати.
Більшість пластмасових предметів створені саме за
допомогою лиття. Їх можна виявити в будь-якій галузі – від харчової до
автомобільної. Завдяки цій технології можливе виробництво високоякісних і
складних технологічних виробів із пластмас. Технологія лиття виробів із
пластмас дозволяє виробляти пластмасові вироби автоматично, у великій
кількості, на великій швидкості.
На готовому виробі можуть утворюватися «срібні» смужки у
вигляді плям або розгалужень. Це відбувається через вологу, яка наявна в
сировині. Волога потрапляє у форму і під час декомпресії матеріалу
випаровується, таким чином створюючи подібний ефект. Особливо добре притягують
вологу такі пластмаси, як поліаміди і поліоксиметилени.
Досить частий дефект на готовому пластмасовому виробі –
це спаї. Вони утворюються, коли у формі зустрічаються два потоки рідкої
пластмаси, наприклад, при обгинанні якоїсь перешкоди у формі. Спаї знижують
якість механічних характеристик готового виробу, тому важливо створювати такий
дизайн форми, аби спаї утворювалися в найменш критичних для функціональності
виробу частинах. Проте повністю уникнути утворення спаїв неможливо. Ситуацію зі
спаями можна поліпшити за рахунок підвищення температури плавлення або швидкості
лиття.
Для виробництва високоміцних виробів з поліуретану
використовується технологія реакційного
лиття. При використанні цієї технології полімеризація матеріалу усередині
форми відбувається під дією контрольованої хімічної реакції.
Лиття поліуретану займає триваліший час і вимагає
подальшої обробки, але поліуретан стискується менше, ніж термопластики, і він
більш хімічно і термостійкий. Для виробництва виробів з поліуретану потрібні
силіконові, гумові, металеві або алюмінієві форми. Вибір устаткування для литва
пластмас – досить складний процес. Необхідні консультації з виробником з цілого
ряду технічних характеристик. Модифікації сучасного устаткування дозволяють
здійснювати великосерійне і дрібносерійне лиття пластмас.
Лиття під
тиском – формування нагріванням пластичних мас до в’язкоплинного стану з
подальшим виштовхуванням у форму. Цим способом переробляють, в основному,
термопласти. Для лиття під тиском застосовують машини з вертикальним чи
горизонтальними металічними прес-формами, в яких полімерна маса нагрівається,
пластифікується, а потім, з допомогою шнека, впорскується поршнем через сопло у
форму. Цей технологічний процес відбувається під тиском 80…150 MPa і за
температури 200…450 °C.
У прес-формі виріб витримується під тиском, охолоджується
і твердне. Готовий виріб після розняття форми виштовхується штовхачем – і цикл
повторюється. Лиття під тиском широко застосовують при формуванні
оздоблювальних плиток та інших виробів з полістиролу, поліетилену, поліаміду та
інших пластмас.
Термоформування – переробка у вироби
пластмасових заготовок, нагрітих до певної температури. Застосовують
пневмоформування та вакуумне термоформування.
Механічна
обробка. Вироби після пресування, лиття або іншого процесу формування одержують,
як правило, із задирками (гратом, або облоєм) і литниками, які підлягають
видаленню. Ґрат (облой) у вигляді затверділих плівок пластмаси утворюється на
виробах переважно внаслідок нецільності з’єднання рознімних частин прес-форми.
Видалення грата, залишків литника, зачищення подряпин і нерівностей роблять на
шліфувальних верстатах.
Зварювання
та склеювання. Зварювання та склеювання застосовують при виготовленні виробів із листів
і плівок. Зварювальні та клейові методи з'єднання пластмасових деталей успішно
застосовують при виготовленні тари й упаковки, посуду, плащів і накидок із
плівки, при монтажі трубопроводів та ін. Зварювання деталей із термопластів
здійснюють під гарячим пресом або роликом, нагрітим газом, струмом високої
частоти, гарячими інструментами й ін.
Склеювання застосовується як для подібних, так і
різнорідних полімерних матеріалів. Тривкість склеювання залежить від виду клею
і від характеру склеюваних поверхонь (їхньої шорсткості й ін.). Склеюють деталі
за допомогою клеїв (розчинів і розплавів) або відповідних органічних
розчинників, яким змочують поверхні деталей, які підлягають склеюванню.
Пластичні маси широко використовуються як антикорозійні
покриття по металу. Для цього використовують два методи:
1. Метод полум'яного напилення полягає в тому, що
металеву деталь заздалегідь розігрівають до температури вище за точку плавлення
пластмаси. Потім термопластичний або термореактивний порошок за допомогою так
званого полум'яного пістолета наносять на розігріту поверхню металевої деталі.
Проходячи через полум'я, порошок розігрівається до розплавлення, добре прилипає
до гарячої поверхні металу і утворює тонку міцну суцільну плівку.
2. Метод вихрового напилення зводиться до внесення
розігрітого металевого предмета (деталі або виробу) в середовище зі зваженим
порошком пластмаси. Зважений стан порошку пластмаси досягається за допомогою
продування повітря або інертного газу. Методом вихрового напилення покривають
внутрішні поверхні металевих труб, у тому числі й зігнутих. Для цих цілей
використовують порошки поліетилену, поліаміду, фторопласту, фенолформальдегіду
та ін.
Готові вироби декорують. Вид оздоблення визначається
кольором і типом декору. За кольором вироби з пластмас можуть бути безбарвними,
або кольоровими (однобарвні та багатобарвні). Кольорові вироби одержують у
процесі виготовлення методом фарбування пластмаси в масі за допомогою
пігментів, методами занурювання готових виробів у ванну з фарбою, розпилювання
фарби під тиском на виріб або нанесенням фарби валиком.
Декорування виробів з пластмас проводиться як у процесі виробництва,
так і на готових виробах. Основними видами декору, одержаного в процесі
виготовлення виробів, є: гравіювання, наколір, кольорові малюнки,
розфарбовування під перламутр, під деревину, напресування декоративної тканини,
паперу, плівки тощо.
Гравіювання – малюнок із комбінацій заглибин, одержують у процесі
виготовлення виробів у прес-формі. Рельєфні малюнки мають об’ємну форму.
Наколір (стінки посуду з двох шарів різнокольорової пластмаси)
одержують у процесі виготовлення виробів виливанням під тиском з
термопластичних мас способом одночасного подання у форму пластмаси двох
кольорів або в процесі виготовлення виробів з термореактивних пластмас
пресуванням, якщо в перше гніздо прес-форми засипають порошок одного кольору і
формують виріб, що вміщується у друге гніздо прес-форми, куди засипають
прес-порошок іншого кольору і продовжують пресування.
Кольорові малюнки наносять, в основному, на плоскі вироби або вироби з
невеликим радіусом кривизни у процесі виготовлення методом виливання під
тиском: у ливарну форму вміщується плівка з термопластичної пластмаси з
надрукованим на ній малюнком, а потім у форму вводиться розплавлена пластмаса.
Напресування декоративної тканини, паперу, плівки – декор, який наноситься на виріб з
реактопластів методом запресовування просоченої тканини, паперу з малюнком, а
також перенесення малюнка з плівки у процесі пресування виробу.
Основними видами декору, який
наноситься на готові вироби з пластмас, є: декалькоманія (деколь), металізація,
ажур, тиснення, живопис, накладний узор, фотодрук та ін.
Металізація – нанесення на готові вироби тонкого шару металу у
вакуумі методом випарювання нагрітого металу і конденсацією парів на поверхні
виробів або розпилюванням на поверхню виробів акрилової смоли у суміші з
нікелевим порохом, після чого пластмаса стає струмопровідною і на неї наносять
шар металу у гальванічній ванні.
Тиснення – малюнок, одержаний гарячим тисненням на спеціальних
пресах з рельєфним узором за допомогою фольги, при цьому малюнок з фольгою
глибоко вдавлюється у поверхню пластмаси.
3.2. Використання виробів з пластичних мас у різних
галузях
Із
пластичних мас виготовляють вироби та товари різного застосування практично в
усіх галузях промисловості та діяльності людини: від корпусів автомобілів та
кораблів до медичних шприців та штучних суглобів (рис.3.1).
Найбільшим
сектором у сфері споживання пластмас є ринок тари та упаковки. Цей сектор
становить понад третину від загальної кількості пластмас. Ринок упаковки у
всьому світі постійно зростає і становить на сьогодні приблизно 50 млн. тон
пластмас. Пакувальні матеріали – це основний ринок для термопластів.
Основна
частка у виробництві тари й упаковки припадає на п’ять основних видів
термопластів: поліолефіни (поліетилен (ПЕ), поліпропілен (ПП),
поліетилентерефталат (ПЕТФ)), пластики полістиролів (ПС), полівінілхлориди
(ПВХ).
Асортимент
продукції, що випускається або реалізовується в пластмасовій упаковці, широкий:
від ліків до крупних промислових виробів. Використання пластмасової упаковки
призводить до формування відходів у розмірі 40 … 50 кг/рік на одну
людину.
Переважно
пакувальна галузь базується на термопластах і їх похідних. Реактопласти
застосовуються лише в 1 % випадків виготовлення упаковки. Найчастіше для
виготовлення тари та упаковки використовують поліолефіни (до 65 %), ПЕТ, ПВХ,
полістирол. Поліакрил, поліаміди та полікарбонати використовуються лише в
окремих випадках. Композитні матеріали – поліестер із скловолокна –
використовують вкрай рідко.
Пластмаси
займають одне з провідних місць серед конструкційних матеріалів
машинобудування. Доцільність використання пластмас у машинобудуванні
визначається насамперед можливістю здешевлення продукції. При цьому
поліпшуються також техніко-економічні параметри машин: зменшується маса,
підвищуються довговічність, надійність і інші характеристики машин.
Із
пластмас виготовляють зубцюваті та черв'ячні колеса, шківи, підшипники, ролики,
що направляють верстати, труби, болти, гайки, різноманітний асортимент
технологічного оснащення й ін.
Основні
переваги пластмас, що обумовлюють їхнє широке застосування в авіабудуванні, -
легкість, можливість змінювати технічні властивості у широкому діапазоні. З
використанням реактопластів виготовляють реактивні двигуни, силові агрегати
літаків (оперення, крила, фюзеляж і ін.), корпуси ракет, колеса, стійки шасі,
опори гвинів вертольотів, елементи теплового захисту, підвісні паливні баки й
ін. Термопластичні полімери застосовують у виробництві елементів остеклення,
антенних обтічників, при декоративній обробці інтер'єрів літаків та ін., піно-
і стільникопласти – як заповнювачі високонавантажених тришарових конструкцій.
Перспективи
застосування пластмас у суднобудуванні практично необмежені. Їх застосовують
для виготовлення корпусів суден і корпусних конструкцій (головним чином
склопластики), у виробництві деталей суднових механізмів, приладів, для обробки
приміщень, їхньої тепло-, звуко- і гідроізоляції.
В
автомобілебудуванні особливо перспективним є застосування пластмас для
виготовлення кабін, кузовів та їхніх великогабаритних деталей, тому що на
частку кузова припадає близбко половини маси автомобіля і ~ 40 % його
вартості. Кузова з пластмас більш надійні та довговічні, ніж металеві, а їхній
ремонт дешевший та простіший.
Однак
пластмаси не одержали ще великого поширення у виробництві великогабаритних
деталей автомобіля, головним чином через недостатню твердість і порівняно
невисоку атмосферостійкість. Широко пластмаси застосовують для внутрішньої
обробки салону автомобіля. З них виготовляють також деталі двигуна, трансмісії,
шасі.
Пластмаси
є основним або обов'язковим компонентом всіх елементів ізоляції електричних
машин, апаратів і кабельних виробів. Пластмаси часто застосовують і для захисту
ізоляції від механічних впливів і агресивних середовищ, для виготовлення
конструкційних матеріалів і ін.
Широке
застосування вироби з полімерів мають і в сільському господарстві. Їх
використовують при будівництві культиваційних споруд, для мульчування ґрунту,
для дражування насіння, упакування і збереження сільсько-господарської
продукції і т.д. У меліорації і сільсько-господарському водопостачанні
полімерні плівки служать екранами, що запобігають втраті води на фільтрацію з
зрошувальних каналів і водойм; з полімерних матеріалів виготовляють труби
різного призначення, використовують їх у будівництві водогосподарчих споруджень
і ін.
Для
медичних цілей використовують полімерні матеріали загально-технічного
призначення, а також спеціальні полімерні матеріали медичного призначення. З
перших виготовляють будівельне й санітарно-технічне устаткування лікувальних
установ, посуд, предмети догляду за пацієнтами, деталі різних приладів,
дослідницької й лікувальної апаратури, інструментів, посуду для аналітичних
лабораторій й ін. Застосування полімерних матеріалів замість традиційних
матеріалів (металів, скла) обумовлено їх кращими технологічними властивостями,
комплексом фізико-механічних характеристик, можливістю переробки у вироби
масового вжитку й одноразового застосування. Крім загально-технічних, до цих
полімерних матеріалів висуваються додаткові санітарно-гігієнічні вимоги –
мінімальне виділення в навколишнє середовище газоподібних продуктів, що не
перевищує ГДК; нерозчинність у мийних розчинах; можливість стерилізації
дезінфікуючими розчинами, газами, УФ-опроміненням, гама-випромінюванням.
Біоінертні
полімерні матеріали: поліетилен, поліпропілен, фторопласт, силікони,
поліметилметакрилат практично не змінюють своїх властивостей під впливом
середовищ живого організму. У вигляді готових виробів або матеріалів їх
використовують для створення штучних судин (поліетилентерефталат, поліпропілен,
фторопласт), клапанів серця (силікон, фторопласт, поліпропілен,
поліетилентере-фталат), кришталиків очей (поліметилметакрилат), частин
ендопротезів суглобів (поліаміди, фторопласт), як штучні сухожилля, м’язові
зв’язки (поліпропілен, поліетилентерефталат), деталей апаратів штучної нирки,
штучного серця (поліетилен, поліпропілен, поліакрилати, силікони, ефіри
целюлози).
Біосумісні
полімерні матеріали здатні поступово піддаватися біодеструкції або розчиненню в
біологічних середовищах, що дозволяє найбільш сприятливо здійснювати відбудовні
хірургічні операції, використовуючи регенераторні функції організму. Матеріали
сополімерів вінілпіролідона, акриламіду, акрилатів, поліамідів у вигляді
комбінованих протезів, сіток, плівок, листових матеріалів, піноматеріалів,
клейових композицій, що розсмоктуються, застосовують для тимчасового заміщення
тканин при резекціях, зміцненні стінок органів, закриття ран внутрішніх
органів, заповнення післяопераційних порожнин. У травматології біосумісні
полімерні матеріали із співполімерів вінілпіролідона й метилметакрилату
застосовують для заміщення дефектів кісткової тканини, у вигляді різних
сполучних елементів, для склеювання кісткових уламків. У серцево-судинній
хірургії аналогічні полімерні матеріали використають при протезуванні судин,
зміцненні серцевої стінки.
Біоактивні
полімерні матеріали можуть мати фізіологічну активність завдяки лікарським
препаратам, що утримуються в них у вигляді компонента. Застосовують готові
лікарські форми у вигляді композицій, де високомолекулярні з’єднання або
відіграють роль основи-носія (очні лікарські плівки з різними медичними
препаратами), або мають власну фізіологічну активність макромолекул – полімерні
ліки, антитромбогенні полімерні матеріали, штучні плазмо- і кровозамінники,
ентеро- і гемосорбенти. Для біосумісних і біоактивних матеріалів використовують
високомолекулярні сполуки на основі N-вінілпіролідона, акриламіду, деяких
акрилатів, похідні целюлози.
3.3. Класифікація пластмасових виробів побутового призначення
У
практичному товарознавстві товари з пластичних мас поділяють за загальним призначенням на такі
товарні підкласи:
–
господарські;
–
галантерейні;
–
сувенірні;
–
культурно-побутового
призначення;
–
будівельні товари і
напівфабрикати.
Кожен підклас включає декілька товарних груп, підгруп
і розрядів. Усередині кожного розряду за
комплектністю товари розподіляють на два підрозряди:
–
товари комплектні;
–
товари поштучні.
Внутрішньовидове (за найменуваннями) групування
передбачає розподіл виробів за видами,
характером і типом обробки; конструкцією; фасоном.
Для господарських виробів використовують поліетилен
низької та високої щільності (відповідно, високого і низького тиску),
поліпропілен, поліметилметакрилат, полістирол і його співполімери,
полікарбонат, поліформальдегід, фено- і аміноальдегідні пластмаси.
Конструкції виробів класифікуються за способом
з'єднання вузлів та їх устроєм.
За способом з'єднання
вузлів вироби з пластмас
можуть бути цілісними (нерозбірними) і складеними (розбірними). Складені вироби
можуть збиратися по місцю роз'єму за допомогою різьблення або вкладанням. Фасон виробів визначають за формою
корпусу – круглі, овальні, конічні, циліндрові, фігурні; за формою ручок і
кришок; за наявністю вирізного краю або накладного рельєфу.
Розмір виробів плоских (тарілки, підноси) визначають
за діаметром, довжиною, висотою в міліметрах.
Вироби порожнисті (стакани, кухлі, цукорниці, бідони
та ін.) розподіляють за місткістю, яка вимірюється мілілітрах або літрах.
Асортимент господарських товарів із пластмас за
функціональним призначенням поділяють на чотири групи:
–
посудогосподарські
товари;
–
товари для ванної
кімнати і туалету;
–
товари для саду і
городу;
–
меблі й предмети для
інтер'єру житлових приміщень.
Посудогосподарські
товари. Посудогосподарські вироби поділяють за призначенням на
дві підгрупи:
–
вироби, що
контактують із харчовими продуктами;
–
вироби, що не
контактують із харчовими продуктами.
За функціональним призначенням вироби, що контактують
з харчовими продуктами, поділяють на вироби:
-
для сипких харчових
продуктів;
-
вироби для холодних
харчових продуктів;
-
вироби для гарячих
харчових продуктів.
Виробами для сипких харчових продуктів є банки та інші
ємності для зберігання і дозування крупи, муки, солі, спецій, макаронних виробів,
цукорниці, кухлі мірні, стакани мірні, сільниці, чайниці, вази і кошики для
печива і цукерок, хлібниці, місткості для овочів і фруктів.
Комплектами випускають банки для сипких харчових
продуктів і прилади для спецій. Використовують для цих виробів полістирол,
поліметилметакрилат, амінопласт.
Вироби для холодних харчових продуктів. Близько
70 % усіх видів товарів цієї підгрупи відносяться до поштучного посуду.
Підгрупа представлена виробами для рідинних продуктів – бідони, пляшки для
туристів, глеки, молочники, соусники, фляги, ковші, чарки тощо, для продуктів
нерідинної консистенції – бутербродниці, блюда для торта, контейнери для хліба
і яєць, сирниці, оселедниці, салатниці, корзини для продуктів, розноси,
місткості для холодильників, посудини для засолки, зберігання м'яса, овочів і
фруктів.
До комплектного посуду відносять набори для салату,
варення, ягід, сметани, соків.
Асортимент кухонного приладдя включає дошки обробні,
овочерізки, соковижималки, терки, качалки та ін.
Виробами для гарячих харчових продуктів є посуд, ножі,
вилки, ложки з полікарбонату і термостійких співполімерів полістиролу.
Асортимент цих виробів за останні роки швидко оновлюється. Посуд для гарячих
харчових продуктів і напоїв представлений мисками, посудинами для бульйону, кавниками,
супницями, кухлями, друшляками, лопатками, стаканами та ін. У невеликій
кількості виготовляють набори для сніданку туристів, столові та чайні сервізи.
Вироби, що не
контактують із харчовими продуктами. В
асортименті цієї підгрупи представлені горщики для живих квітів, кашпо
настінні, губки та щітки для миття посуду, щітки для підлоги, корзини для
паперів, сушарки для посуду, підставки під чайники та каструлі, совки для
сміття тощо.
Вироби для ванної
кімнати та туалету. Вироби цієї групи
поділяють на дві підгрупи:
–
санітарно-технічне
устаткування для санвузлів (ванн і туалетів);
–
приладдя для
санвузлів.
За кількістю видів і валовим випуском ця група виробів
поступається першій групі. Виробництво товарів цієї групи ще не стало
багатотиражним і не відрізняється особливим різноманіттям.
Вироби для саду і
городу. Промисловість
випускає бачки для технічних рідин, лійки, зрошувачі садові, насадки для
шлангів, шланги, плівки для оранжерей, ящики для інструментів. Переважно для
виготовлення цих товарів використовують поліетилен, поліпропілен та ПВХ.
Побутові меблі та
предмети для інтер'єрів житлових приміщень.
Дана група представлена столами, диванами, стільцями, табуретами, шафами для
взуття, вазами, кашпо для квітів, карнизами, плінтусами, килимками для ванн і
передпокоїв, штучними декоративними квітами тощо.
До підгрупи галантерейних
виробів з пластмас відносять:
-
туалетні приналежності, зокрема:
–
предмети для
догляду за волоссям (гребінці, щітки, обручі, гребні, шпильки та ін.);
–
предмети
особистої гігієни (мильниці, футляри для зубних щіток, пульверизатори);
-
приладдя для паління (мундштуки, портсигари,
люльки);
-
фурнітура для одягу (вироби для зберігання
одягу, ґудзики, пряжки та ін.);
-
предмети для рукоділля (п’яльці, швейні
набори, спиці та гачки в’язальні, предмети для вишивання, ємності для
зберігання речей та ін.);
-
біжутерія (прикраси, імітації натуральних
каменів);
-
інші галантерейні вироби (окуляри, козирки, футляри, мішки, ріжки для взуття
тощо).
Вироби цієї групи виготовляють з різних видів пластмас,
проте перевагу надають матеріалам з високою міцнісністю.
До групи сувенірних
виробів відносять декоративно-утилітарні вироби та сувеніри: статуетки,
інтер’єрні вироби, дрібну пластику та ін.
Велику групу становлять бізнес-сувеніри: магніти, брелки, ручки,
подарункові набори.
Група культурно-побутових
товарів із пластмас досить широка та включає:
–
товари дитячого
асортименту – настільні ігри та іграшки;
–
канцелярські
вироби;
–
фото- та
кіноприладдя;
–
спортивні товари
(спортивний інвентар, тощо).
Для виготовлення товарів даної групи використовуються
різні групи пластиків з врахуванням умов використання товару.
Застосування пластмас у будівництві доцільно і економічно
виправдано в таких варіантах, коли при невеликій витраті полімеру на одиницю
продукції досягається певний техніко-економічний ефект. Основні переваги
пластмас порівняно з будівельними матеріалами – легкість та досить висока
питома міцність. Завдяки цьому може бути істотно зменшена маса будівельних
конструкцій. Найчастіше полімерні матеріали (головним чином рулонні та плиткові
матеріали) використовують для покриття підлог та інших опоряджувальних робіт,
герметизації, гідро- і теплоізоляції будинків, у виробництві труб і
санітарно-технічного устаткування. Їх застосовують і у виді стінових панелей,
перегородок, елементів покрівельних покрить (у т.ч. світлопрозорих), вікон,
дверей, пневматичних будівельних конструкцій, будиночків для туристів, літніх
павільйонів і ін. Використання цих виробів щорічно зростає. Основним недоліком
використання пластмас для виготовлення будівельних матеріалів є їх горючість та
легкозаймистість. В окремих випадках це вирішується нанесенням спеціальних
захисних покриттів.
Питання для самоконтролю
1.
Які фактори впливають на вибір
методу виготовлення пластмасового виробу?
2.
Для виготовлення яких товарів використовують екструзію?
3.
Які переваги лиття та пресування?
4.
У яких галузях промисловості використовують пластмасові вироби?
5.
За якими ознаками класифікують вироби побутового призначення?
6.
Які показники пластмас є вагомими для виготовлення посуду?
7.
З яких видів полімерів виготовляють товари для дітей?
8.
Які показники характеризують безпечність будівельних виробів з пластмас?
9.
У якій групі УКТЗЕД класифікують вироби з пластмас?
10. На які підгрупи поділяються
посудогосподарські товари?
