ТЕМА 10.
СИСТЕМИ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ.
1. Поняття про системи підтримки
прийняття рішень (СППР).
2. Людино-машинні
системи підтримки прийняття рішень.
3. Автономні
системи підтримки прийняття рішень.
4. Вимоги
до сучасних систем підтримки прийняття рішень.
5. Особливості
застосування сучасних СППР.
6. Класифікація
СППР.
7. Історія
виникнення та розвитку інформаційних СППР.
8. Системи
OLAP.
9. Покоління
систем підтримки прийняття рішень.
1. Поняття
про системи підтримки прийняття рішень (СППР).
Наведемо найбільш поширені визначення СППР.
СППР – інтерактивна комп’ютерна система для
підтримки різних видів діяльності під час прийняття рішень стосовно
слабоструктурованих і неструктурованих проблем. Такі системи дають змогу особам
ОПР відшукувати релевантні дані, згенеровані системами оброблення транзакцій та
інших внутрішніх інформаційних джерел, а також надають доступ до зовнішньої, по
відношенню до організації, інформації. СППР дає змогу користувачам моделювати й
аналізувати інформацію у такий спосіб, який буде найефективнішим для вироблення
певного специфічного рішення і буде забезпечувати підтримку в інтерактивному
режимі [4].
СППР –
інтерактивна прикладна система, яка забезпечує користувачам, котрі приймають
рішення, легкий і зручний доступ до даних і моделей з метою прийняття рішень у
слабоструктурованих і неструктурованих ситуаціях з різних галузей людської
діяльності.
СППР – інтерактивна автоматизована система,
яка допомагає особі, яка приймає рішення, використовувати дані і моделі для
розв’язання неструктурованих і слабоструктурованих проблем.
СППР – комп’ютерна інформаційна система,
яка використовується для підтримки різних видів діяльності під час прийняття
рішень у ситуаціях, коли неможливо або небажано мати автоматичну систему, яка
повністю виконує весь процес створення рішень.
В англомовних виданнях поширеним є
застосування терміну decision support systems (DSS) [7]. Зокрема, DSS визначають так: «Sometimes a manager makes decisions individually. In other cases
decision making may be distributed, involving the combined and coordinated
efforts of many knowledge workers. Both individual and distributed decision making
are susceptible to support by systems that facilitate, expand, or enhance a
manager’s ability to work with one or more kinds of knowledge. Such
knowledge-based systems are called decision support systems» [7].
Тому надалі під СППР або DSS будемо розуміти інтерактивну комп’ютерну автоматизовану систему (програмний комплекс), яка призначена для допомоги та підтримки різних видів діяльності людини при прийнятті рішень стосовно розв’язання слабоструктурованих або неструктурованих проблем. Застосування
СППР забезпечує виконання ґрунтовного та об’єктивного аналізу предметної
області при прийнятті рішень у складних умовах.
2. Людино-машинні системи підтримки прийняття рішень.
Слід враховувати, що процес прийняття рішень людиною має певні
обмеження стосовно можливості аналізу, оброблення даних, одержання рішень
прогнозованої якості та швидкості прийняття обґрунтованих рішень. Робота ОПР
(особа, яка приймає рішення) обмежена як відносинами між окремими особами, так
і внутрішніми психологічними і фізіологічними причинами [1].
Людина має можливість одночасно оперувати
лише обмеженим числом операндів і понять, щонайбільше 7 ± 2 [1]. Крім того, при аналізі і
розв’язанні багатокритеріальних задач особи ОПР досить часто проявляють
мінливість, невпевненість, нелогічність, намагання суттєво спростити
задачу. У таких випадках можливості обчислювальних машин значно
перевищують можливості людини. Така ситуація призвела до створення
напряму розробки систем та методологій, які мають можливість об’єднати
переваги людини і комп’ютера та компенсувати їх недоліки, тобто
людино-машинних систем.
Розглянемо основні напрями створення людино-машинних систем.
Серед сучасних напрямів розробки
людино-машинних систем – системи автоматичного керування, експертні
системи та СППР [3]. Найбільш придатними для розв’язання багатьох задач,
зокрема задачі розподілу ресурсів, виявляються СППР. Саме за
допомогою СППР ОПР має можливість безпосередньо за допомогою
обчислювальних засобів проектувати, порівнювати та обирати
альтернативні варіанти рішень у різноманітні способи.
У сучасних умовах застосування нових
альтернативних підходів до формування і прийняття високоякісних рішень
неможливо уявити без використання електронних інформаційних
систем, інформаційних технологій [2]. Причинами широкого
впровадження інформаційних технологій є їх зростаюча роль практично у
кожній галузі діяльності суспільства та зростаючі потенційні
можливості цих технологій.
Застосування сучасних підходів на основі
інформаційних технологій надає можливість використовувати обчислювальні
потужності комп’ютерів для виконання розрахунків, оброблення, аналізу
і прогнозування даних в режимі реального часу, для допомоги у
прийнятті рішень.
За цих умов відбувається автоматизація не
стільки ручної праці, скільки інтелектуальної, тобто
людинно-машинні системи дедалі стають інтелектуальними системами підтримки
прийняття рішень. Такі системи для багатьох практичних задач виявляють
себе як більш ефективні у порівнянні з іншими.
Розглянемо людино-машинні системи прийняття
рішень з передбаченням.
У багатьох випадках автоматизації прийняття
рішень доцільно використовувати СППР, які дозволяють приймати важливі рішення,
керуючись подіями, які ще не здійснилися. Такі СППР уможливлюють розробку
декількох можливих сценаріїв типу «що було б, якби», визначати оптимальні дії
тощо.
СППР інтегрують в собі такі якості, які
роблять їх не тільки дуже корисними для системних задач управління і прийняття
рішень, але й по суті незамінними інструментами аналізу даних в сучасних умовах
економічного розвитку [3-4].
Системи СППР створюються для підтримки
прийняття рішень ОПР в складних та слабоструктурованих ситуаціях. Існує ряд
напрямків діяльності стосовно процесу прийняття рішень. Тому розрізняють такі
види СППР:
- аналіз рішень (Decision Analysis);
- обчислення (визначення) рішень (Decision
Calculus);
- дослідження рішень (Decision
Research);
- процес впровадження (Implementation
Process).
Кожний із зазначених напрямів постає
самостійною перспективою розвитку СППР, проте в «чистому вигляді» вони
практично не зустрічаються [3].
3. Автономні
системи підтримки прийняття рішень.
Розглянемо основні з них.
Робоча пам’ять.
Особа ОПР спроможна для оброблення інформації оперувати з даними до восьми
понять. Для цього ОПР застосовує деяку робочу пам’ять, як проміжну між
короткостроковою і довгостроковою пам’яттю. Ці поняття варто утримувати без
відновлення 7-13 секунд.
Джерела інформації.
ОПР має можливість отримувати інформацію від органів чуття та із
довгострокової пам’яті. Проте інформація з довгострокової пам’яті вважається
менш надійною. По-перше, з часом вона може стиратись, а по-друге, людина
схильна застосовувати ту інформацію, яка повторюється, та є семантично
наближеною до інформації, що міститься у робочій пам’яті.
Оброблення числових даних.
Прийняття рішень часто вимагає виконання оброблення великих масивів
числових даних та здійснення різноманітних обчислень. ОПР намагається уникати
методологій із значними числовими обчисленнями, а за основу алгоритмів прийняття
рішень вибирає операції, що ґрунтуються на якісних та евристичних механізмах
мислення.
Виконання операцій.
Реалізація складних процесів мислення і оброблення інформаційних елементів
може вимагати значного часу від ОПР. Це відіграє важливу роль для систем, які
функціонують у масштабі реального часу. ОПР не завжди здатна сформувати
прийнятне рішення за короткий проміжок часу.
Зазначені аспекти прийняття рішень постають певними загальними обмеженнями
у прийнятті рішень особи ОПР без допоміжних засобів таких, зокрема без СППР.
Саме такі обмеження сприяли появі і розвитку напряму створення людино-машинних
систем.
4. Вимоги
до сучасних систем підтримки прийняття рішень.
За сучасним станом розвитку система СППР має відповідати таким
вимогам [7]:
– використовує слабоструктуровані та нечіткі дані;
– оперує зі слабоструктурованими рішеннями;
– підтримує як взаємозалежні, так і послідовні рішення;
– може застосовувати знання;
– підтримує моделювання та прогнозування;
– може бути легко побудована, якщо може бути сформульована
логіка конструкції СППР;
– повинна бути простою у застосуванні та модифікації;
– повинна підтримувати три фази процесу прийняття рішень:
інтелектуальну частину, проектування та вибір;
– система призначена для ОПР різного рівня;
– система може бути адаптована до індивідуального та групового
застосування;
– СППР підтримує різні стилі та методи рішень, що можуть бути
корисними при застосуванні групою ОПР;
– система виявляє гнучкість і адаптується до змін в організації
та в її оточенні;
– СППР дозволяє людині керувати процесом прийняття рішення за
допомогою комп’ютера, а не навпаки;
– система підтримує еволюційне застосування та легко адаптується
до мінливих вимог;
– застосування СППР підвищує ефективність процесу прийняття
рішень.
5. Особливості
застосування сучасних СППР.
Інтерес до створення і застосування СППР, як до перспективної
галузі використання обчислювальної техніки та інструментарію підвищення
ефективності праці у сфері управління економікою, постійно зростає. У багатьох країнах розробка та реалізація
СППР перетворилася на бізнес, що швидко розвивається. СППР
набувають широкого застосування в економіках передових країн світу, з
одночасним постішним збільшенням їх кількості. Суттєвого значення набувають
розширення функціональних можливостей і удосконалення самих СППР.
Розглянемо сфери
застосування СППР у мікро і макроекономіці.
За сферою застосування СППР виділяють такі рівні керування:
-
стратегічного керування;
- орієнтовані на операційне керування СППР;
- СППР підтримки інвестиційної діяльності і фінансування.
На рівні стратегічного керування використовують ряд СППР, окремо
для довго-, середнє- і короткострокового керування. Системи СППР також застосовують
для фінансового планування, включно із системою розподілу капіталовкладень
та ресурсів.
Орієнтовані на операційне керування СППР
застосовують у галузях маркетингу (прогнозування й аналіз збуту,
дослідження ринку і цін), у науково-дослідних і конструкторських
роботах, у керуванні кадрами. Операційно-інформаційне
застосування СППР пов’язано з виробництвом, придбанням і обліком
товарно-матеріальних запасів, їхнім фізичним розподілом і бухгалтерським
обліком.
У країнах з розвиненою ринковою економікою значну увагу
приділяють розвитку систем підтримки інвестиційної діяльності [3], а також
розподілу інвестиційних і фінансових ресурсів.
Розглянемо системи СППР
розподілу інвестиційних і фінансових ресурсів.
Прикладом такої СППР може бути розроблена у США ще на початку
1980х років система ISDS (Investment Strategy Decision System – система для підтримки рішень рішень з інвестиційних
стратегій) [3].
Система ISDS призначена для формування портфеля замовлень і забезпечує
виконання таких операцій:
– попередній добір пропозицій;
– порівняльна оцінка нових пропозицій між собою, а також із вже
розпочатими роботами;
– об’єднання відібраних пропозицій і виконуваних робіт в
інвестиційні групи, кожна з яких формується згідно з програмними цілями,
політикою й бюджетними обмеженнями;
– порівняльний аналіз розподілу довгострокових капіталовкладень;
– подання підсумкових даних з різних трендів зміни
капіталовкладень;
– видача статистичної інформації, необхідної для звітності.
Крім цього, у зазначеній СППР передбачено
накопичення досвіду практичного використання системи, що
допомагає враховувати колишні результати при формуванні варіантів планів
довгострокових капітальних вкладень. Це дозволяє перевіряти
правильність рішень в історичній перспективі, порівнюючи їх з аналогічними
ситуаціями у минулому.
Застосування СППР в інвестиційних процесах
для розв’язання задач розподілу інвестиційних ресурсів надає
можливість враховувати вплив значної кількості різноманітних факторів,
достатньо швидко отримувати результат та дозволяє виконувати імітаційне
моделювання інвестиційних рішень при різних значеннях параметрів та
для різних умов задачі. Всі ці операції дуже складно та, найчастіше,
неможливо виконувати без застосування спеціальних засобів, таких як
СППР. Роль СППР в інвестиційній діяльності не в тому, щоб
замінити ОПР, а в тому щоб значно підвищити їх ефективність.
6. Класифікація
СППР.
Єдиної класифікації СППР зараз не існує. Розглянемо деякі основні підходи до поділу
СППР на види за різними характеристиками.
На рівні користувача виділяють такі види СППР:
– активна
– може зробити пропозицію, яке рішення варто вибрати;
– пасивна
– допомагає у процесі ухвалення рішення, але не може внести пропозицію, яке
рішення прийняти;
– кооперативна
– дозволяє ОПР змінювати, поповнювати або поліпшувати рішення, пропоновані
системою, надсилаючи потім ці зміни в систему для перевірки.
На технічному рівні розрізняють такі СППР [3, 10]:
– СППР рівня
підприємства – підключена до великих сховищ даних і обслуговує багатьох
менеджерів підприємства;
– персональна
настільна СППР – мала система, що обслуговує лише один комп’ютер
користувача.
На концептуальному рівні відрізняють такі типи СППР [10]:
– керована
повідомленнями (Communication-Driven DSS) – підтримує групу користувачів,
що працюють над виконанням загальної задачі;
– керована
даними (Data-Driven DSS, Data-oriented DSS) – в основному орієнтується на
доступ і маніпуляції з даними;
– керована
документами (Document-Driven DSS) – здійснює пошук і маніпулювання
неструктурованою інформацією, заданої в різних форматах;
– керована знаннями (Knowledge-Driven DSS) – забезпечує рішення задач у виді фактів, правил, процедур;
– керована моделями (Model-Driven DSS) – забезпечує доступ і маніпуляції з математичними моделями
(статистичними, фінансовими, оптимізаційними, імітаційними).
Відзначимо, що деякі OLAP-системи, які дозволяють здійснювати складний аналіз даних,
можуть бути віднесені до так званих гібридних СППР, що забезпечують
моделювання, пошук і оброблення даних та відповідають властивостям декількох
видів СППР.
Залежно від даних, з якими ці системи
працюють, СППР умовно можна поділити на оперативні та стратегічні.
Оперативні СППР призначені для негайного реагування
на зміни поточної ситуації у керуванні фінансово-господарськими процесами компанії,
об’єднання, галузі чи держави.
Такі СППР називають Виконавчі Інформаційні Системи (Executive Information Systems). Зазвичай системи надають кінцеві множини
звітів, побудовані за даними із транзакційної інформаційної системи
оперативного обліку підприємства. Вони забезпечують адекватне відображення в
режимі реального часу основних аспектів виробничої і фінансової діяльності
підприємства.
Для оперативних СППР характерними є такі
риси:
– звіти ґрунтуються на стандартних, для
організації, запитах, кількість яких відносно невелика;
– СППР подає звіти у максимально зручному
вигляді, що включає надання, окрім таблиць, ділової графіки, мультимедійної
інформації тощо;
– СППР зазвичай орієнтовані на конкретну
сферу, наприклад, фінанси, маркетинг, керування ресурсами.
Стратегічні СППР орієнтовані на аналіз значних обсягів
різнорідної інформації, що збирають з різних джерел. Найважливішою метою цих
СППР є пошук найбільш раціональних варіантів розвитку бізнесу компанії із
урахуванням впливу різних факторів, зокрема кон’юнктури цільових, для компанії,
ринків, зміни фінансових ринків і ринків капіталів, зміни у законодавстві тощо.
Такі СППР припускають достатньо глибоке
спеціальне перетворення даних для їх зручного використання у процесі прийняття
рішень. Невід’ємним компонентом цих СППР є правила прийняття рішень, які на
основі агрегованих даних надають можливість менеджерам компанії обґрунтовувати
свої рішення, використовувати фактори стійкого росту бізнесу компанії і
знижувати ризики. Стратегічні СППР будують на принципах багатовимірного подання
та аналізу даних у системах OLAP (Online Analytical Processing).
7. Історія
виникнення та розвитку інформаційних СППР.
Інформаційні системи СППР на кожному етапі свого розвитку були
тісно пов’язані з досягненнями обчислювальної техніки та інформатики. З самого початку розвитку обчислювальної
техніки утворилися два основних напрями її використання у СППР: для виконання
досить складних чисельних розрахунків з обробки даних, для створення автоматичних
та автоматизованих інформаційніх систем (ІС) даних великого об’єму.
На практиці іноді дуже важко провести між
ними грань, оскільки для обчислювальної техніки та інформатики характерними є
прискорені темпи розвитку (за продуктивністю, енергоспоживанням, об’ємами
оперативної та зовнішньої пам’яті, можливостями програмного забезпечення тощо).
Перший напрям застосування обчислювальної
техніки для виконання чисельних розрахунків СППР дозволяє виконувати обробку
даних, яку занадто довго або взагалі неможливо робити вручну. Становлення цього
напряму сприяло інтенсифікації методів чисельного розв’язання складних
математичних задач, розвиткуі класу мов програмування, орієнтованих на зручний
запис чисельних алгоритмів, встановленню зворотного зв’язку із розробниками
нових архітектур комп’ютерів.
Другий напрям пов’язано з використанням
засобів обчислювальної техніки для створення автоматичних та автоматизованих
інформаційних систем. У самому широкому розумінні ІС є апаратно-програмний
комплекс, функції якого полягають у підтримці надійного збереження інформації в
пам’яті комп’ютера, виконанні специфічних для даного додатка перетворень
інформації та/або проведенні обчислень, наданні користувачам зручного і легкого
для засвоєння інтерфейсу. Зазвичай обсяги інформації в таких системах досить
великі, а сама інформація має досить складну структуру. Класичними прикладами
інформаційних систем є банківські системи, системи резервування авіаційних або
залізничних квитків, місць у готелях, бортові системи літальних апаратів тощо.
Слід зазначити, що другий напрям виник
пізніше, ніж перший. Це зв’язано з тим, що у початковий період розвитку
обчислювальної техніки комп’ютери мали обмежені можливості стосовно об’єму
пам’яті (оперативної та зовнішньої), швидкодії, доступу до ресурсів, надійного
та довгострокового зберігання даних у запам’ятовувальних пристроях, що
зберігають дані після вимнення електричного живлення.
Перші ІС менеджменту (так звані Management Information Systems – MIS) були створені в 60-ті роки ХХ століття лише в досить великих
компаніях, зважаючи на їх високу вартість. MIS призначалися
для підготовки періодичних структурованих звітів для менеджерів.
Наприкінці 60-х років з’являється новий тип ІС –
модельно-орієнтовані СППР (Model-oriented Decision Support Systems – Model-oriented DSS) або системи управлінських рішень (Management Decision Systems – MDS).
На думку розробників СППР Кіна та Скота Мортона [10] (1978),
концепція підтримки рішень була розвинена на основі «теоретичних досліджень в
області прийняття рішень...і технічних робіт із створення інтерактивних
комп’ютерних систем».
У 1971 р. опублікована книга Скота Мортона
[11], у якій були уперше описані результати впровадження СППР, заснованої на
використанні математичних моделей.
У 1974 р. дано визначення ІС менеджменту –
MIS (Management Information System): «MIS – це інтегрована людино-машинна
система забезпечення інформацією, що підтримує функції операцій, менеджменту і
прийняття рішень в організації. Системи використовують комп’ютерну техніку і
програмне забезпечення, моделі керування і прийняття рішень, а також базу
даних» [10].
У 1975 р. Літтл у роботі [9] запропонував
критерії проектування СППР у менеджменті.
У 1978 р. опубліковано підручник з СППР
[8], у якому вичерпно описано аспекти створення СППР: аналіз, проектування,
впровадження, оцінювання характеристик і розробка.
У 1980 р. опублікована дисертація Альтера
(S. Alter) [5], у якій він дав основи класифікації СППР.
У 1981 р. Бонзек, Холсеппл та Уінстон у книзі [6] створили теоретичні основи проектування
СППР. Вони виділили 4 необхідних компоненти, властивих усім СППР:
1. Мовна система (Language System – LS). СППР може приймати
всі повідомлення.
2. Система подання (Presentation System (PS)). СППР може видавати свої повідомлення.
3. Система знань (Knowledge System – KS). Усі знання СППР зберігає.
4. Система розв’язання задач (Problem-Processing System (PPS)). Програмний «механізм», що намагається розпізнати і розв’язати задачу під час функціонування СППР.
У 1981 р. у книзі [12] Спраг та Карлсон описали, яким чином на
практиці можна побудувати СППР. Тоді ж було розроблено інформаційну систему
керівника (Executive Information System (EIS)). Система EIS є комп’ютерна
система, призначена для забезпечення поточною адекватною інформацією менеджера
з метою підтримки прийняття управлінських рішень. Починаючи з 1990-х років
розробляються так звані Data Warehouses, тобто сховища даних великого об’єму.
8. Системи
OLAP.
У 1993 р. Е. Кодд запропоновав термін OLAP (On-Line Analytical Processing) – оперативний аналіз даних, аналітичне оброблення даних в
реальному часі для систем підтримки прийняття важливих рішень. Вихідні дані для
аналізу подають у вигляді багатовимірного куба, за яким можна одержувати
потрібні розрізи – звіти. Виконання операцій над даними здійснюється
OLAP-машиною.
За способом збереження даних розрізняють
моделі оброблення MOLAP, ROLAP і HOLAP. За місцем розміщення
OLAP-машини розрізняють OLAP-клієнти і OLAP-сервери.
OLAP-клієнт робить побудову багатовимірного
куба й обчислення на клієнтському комп’ютері, а OLAP-сервер
отримує запит, обчислює і зберігає агрегатні дані на сервері, видає
результати.
На початку XXI сторіччя було створено СППР
на основі Web-технологій.
9. Покоління
систем підтримки прийняття рішень.
Аналіз еволюції систем СППР дає можливість виділити два
покоління СППР:
– СППР першого покоління, які розроблялись у період з 1970 по
1980 р;
– СППР другого покоління, які започатковано у 1980 р. і існують
дотепер.
Ці покоління можуть суттєво розрізнятись за
складом компонентів, засобами керування тощо.
СППР першого покоління майже цілком
повторювали функції звичайних управлінських систем по
відношенню до комп’ютеризованої допомоги у прийнятті рішень. Основні
компоненти СППР мали такі ознаки:
– керування даними – велика кількість
інформації, внутрішні ізовнішні банки даних, оброблення та оцінювання даних;
– керування обчисленням і моделюванням –
моделі, розроблені спеціалістами в галузі інформатики для
спеціальних проблем;
– інтерфейси користувача (мова спілкування)
– мови програмування, розроблені для великих комп’ютерів, що
використовуються винятково програмістами.
СППР другого покоління вже мають принципово
нові ознаки:
– керування даними – необхідна і достатня
кількість інформації про факти згідно з прийняттям рішень, що
охоплюють приховані припущення, інтереси і якісні оцінки;
– керування обчисленням і моделюванням –
гнучкі моделі, що відображають засіб мислення особи,
приймаючої рішення, у процесі прийняття рішень;
– інтерфейс користувача – програмні засоби,
дружні користувачу; звична мова, безпосередня робота кінцевого
користувача із системою.
Цілі та призначення СППР другого покоління
можна визначити таким чином:
– допомога у розумінні розв’язуваної
проблеми: структуризація проблеми, генерування постановок задач,
визначення переваг, формування критеріїв;
– допомога у розв’язанні задач: генерування
і вибір моделей і методів, збір і підготовка даних, виконання
обчислень, оформлення і видача результатів;
– допомога у проведенні аналізу типу «що,
якщо» тощо, пояснення ходу рішення; пошук і видача аналогічних
рішень у минулому і їхні результати.
Розглянемо СППР на основі
інфраструктур хмарних обчислень.
Більшість інфраструктур хмарних обчислень приховують міжмережну
взаємодію і включають такі рівні: додаток, клієнт, інфрасруктура, платформа,
служба, сховище даних.
Складовими компонентами є IaaS (Interface as a Service), PaaS (Platform
as a Service), SaaS (Software as a
Service). Клієнт
звертається до цих сервісів і отримує їх із середовища
Інтернет на час проведення обчислень. Як наслідок проблеми, пов’язані
з інсталяцією, модифікацією адаптацією програмного забезпечення значно
спрощуються, уніфікується сам програмний продукт.
Інфраструктура хмарних обчислень включає,
зокрема, комп’ютерні кластери, суперкомп’ютери, локальні мережі.
Тому системи на основі хмарних обчислень мають фізичне
апаратно-програмне забезпечення від найпростіших обчислювальних пристроїв
(смартфонів, планшетів, сенсорів, GPS, лаптопів тощо) до
суперкомп’ютерів, кластерів, GRID-архітектур.
У хмарних обчисленнях загальною концепцією
є використання програмного забезпечення як служби (SaaS).
Іноді це може призводити до відмінностей у порівнянні з
Grid-обчисленнями для кластерних структур, обчислень на
основі використання утилітів (зокрема, використання програмних
пакетів обробки дани) і автономних обчислень для систем з самоменеджментом.
Хмарні обчислення можуть бути основою соціальних обчислювальних і мереж
(BitTorrent, Skipe, Facebook тощо).
Примітка. Складено на основі джерела [1].
1. Згуровский М.З., Панкратова Н.Д. Системний аналіз: проблеми, методологія, додатки. Київ: Наук. Думка, 2005. 743 с
2. Кігель В.Р. Математичні
методи ринкової економіки. Київ: Кондор, 2003. 158 с.
3. Олексюк О.С. Системи підтримки прийняття
фінансових рішень на мікрорівні. Київ: Наук. думка, 1998. 508 с.
4. Ситник В.Ф. Системи підтримки прийняття
рішень. Київ: КНЕУ, 2004. 614 с.
5. Alter S.L. Decision support systems:
current practice and continuing challenges. Reading, Mass.:
Addison-Wesley Pub., 1980. 120 p.
6. Bonczek R.H., Holsapple C., Whinston A.B. Foundations of Decision Support Systems. New York: Academic Press, 1981. 453 p.
7. Holsapple C.W., Whinston A.B. Decision Support Systems (a knowledge based approach). New York: West
Publishing Company, 2003. 860 p.
8. Keen P.G.W., Scott Morton M.S. Decision support systems: an organizational perspective. Reading, Mass.: Addison-Wesley Pub.
Co., 1978. 620 р.
9. Little J.D.C. Models and
Managers: The Concept of a Decision Calculus. Management Science. 1970. V. 16. № 8.
Pp. 67 - 73.
10. Power D.J. A Brief History of
Decision Support Systems. DSSResources.COM, World Wide Web, version 2.8, May 31, 2003.
11. Scott Morton M.S. Management Decision
Systems: Computer-based Support for Decision Making. Boston: Harvard University, 1971. 515 p.
12. Sprague R.H., Carlson E.D. Building
Effective Decision Support Systems. Englewood Cliffs, NJ: Prentice-Hall, 1982. 613 p.
