ТЕМА 6.
ОПТИМІЗАЦІЙНІ ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ.
1.
Формулювання задачі оптимального планування.
2.
Економіко-математична модель задачі оптимального планування.
3. Класифікація задач оптимального планування.
1.
Формулювання задачі оптимального планування.
Задачі оптимального планування, які в
математиці називають задачами математичного програмування, полягають у
відшуканні оптимального розв’язку. Оптимальний
розв’язок – це найкращий розв’язок за певним критерієм при заданих
обмеженнях.
Прикладами задач оптимального
планування є:
а) з точки зору виробника – оптимізація виробничої програми: при наявних виробничих ресурсах і заданих
нормативах витрат визначити
такий план виробництва (виробничу програму), який би забезпечив отримання максимального економічного
ефекту;
б) з точки зору споживача – задача раціонального ведення господарства споживачем: яку кількість кожного товару (послуги)
він має придбати
при заданих цінах і відомому рівні доходу, щоб забезпечити максимальний рівень добробуту.
2.
Економіко-математична модель задачі оптимального планування.
В загальному випадку задача оптимізації, яка включає три компоненти (цільову функцію F, обмеження hi і граничні умови), має таку
математичну постановку:
![]()
;
;
………………………………
;
(6.1)
………………………………
;
;
;
,
де
і
– нижнє і верхнє гранично допустимі значення
.
Можна також записати
задачу (6.1) в більш загальній компактній формі:
![]()
;
;
(6.2)
;
;
.
Змінні
(
), які задовольняють
задані граничні умови і обмеження, називають допустимим розв’язком задачі. Якщо задача складена вірно, то в загальному випадку вона має набір допустимих розв’язків. Задача полягає у відшуканні оптимального
розв’язку (від лат. optimus – найкращий).
Критерій оптимальності виражають цільовою функцією F, або функцією цілі. Критерій в загальному випадку може оцінювати
якісні властивості об’єкта, причому як бажані для суб’єкта (зазвичай з максимальним рівнем
. Наприклад, прибуток,
рентабельність, продуктивність,
надійність та ін.), так і небажані
для нього (або мінімальні
. Наприклад, невиробничі
витрати, витрати матеріалів, собівартість, час
простою обладнання, втрати від
браку та ін.).
Можливі три види визначення цільової функції:
-
максимізація;
-
мінімізація;
-
визначення заданого значення.
Обмеження зазвичай виражають певні залежності між змінними величинами.
Граничні умови показують гранично допустимі значення шуканих змінних, і в загальному випадку вони можуть бути двосторонніми
.
3.
Класифікація задач оптимального планування.
Поєднання
різноманітних елементів моделі утворює різні
класи задач оптимізації, які потребують різних методів розв’язання і різних
програмних засобів (таблиця 6.1).
Таблиця 6.1
Найбільш поширені задачі
оптимального планування
|
Вихідні дані |
Змінні |
Залежності |
Задачі оптимізації |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Детерміновані або постійні |
Неперервні |
Лінійні |
Лінійного програ-мування |
|
|
Цілочислові |
|
Цілочислового програмування |
|
|
Неперервні, цілочислові |
Нелінійні |
Нелінійного програмування |
|
Стохастичні або випадкові |
Неперервні |
Лінійні |
Стохастичного
програмування |