6.2. Нормування та вимірювання рівнів шуму
Нормування шуму на робочих місцях –
встановлення допустимих рівнів шуму, які при щоденному впливі протягом всього
робочого дня і протягом багатьох років не можуть викликати суттєвих захворювань
організму людини і не заважають його нормальній трудовій діяльності.
Допустимі рівні шуму на робочих місцях регламентуються за ГОСТ 12.1.003-83
ССБТ "Шум. Общие требования безопасности".
За характеристиками спектру шум підрозділяється на широкосмуговий з
безперервним спектром шириною більше однієї октави і тональний, в
спектрі якого є виражені дискретні тони.
За часовими характеристиками шум підрозділяють на постійний, рівень
звуку якого за 8-годинний робочий день змінюється в часі не більше ніж на 5,0
дБ при вимірах на часовій характеристиці "повільного" шумоміра; непостійний,
рівень звуку якого за 8-годинний робочий день змінюється в часі більше ніж
на 5,0 дБ при вимірах на часовій характеристиці "повільного"
шумоміра.
Застосовують два методи нормування шуму:
-
за граничним спектром, дБ;
-
інтегрального показника рівня звуку, дБ.
Метод нормування за граничним спектром застосовують при нормуванні
постійних шумів.
Другий метод – нормування
інтегрального (по всьому діапазону частот) рівня шуму, виміряного
за шкалою А шумоміра. Цей показник називають рівнем звуку (РЗ) і вимірюють в
дБ.
Крім ГОСТ 12.1.003 83 існують різні нормативні документи, які обмежують
рівні шуму. Так, рівень шуму, який створюється підприємствами на території
житлової забудови, обмежується санітарними нормами СН-245-71, нормування шуму в
житлових будинках та будівлях загального користування проводиться у
відповідності із санітарними нормами СН-872-70. Шум на робочому місці є
допустимим, якщо вимірювані рівні звукового тиску в усіх октавних смугах
спектру цього шуму чи рівні звуку нижче допустимих значень.
Звуковий тиск та інтенсивність звуку є характеристиками звукового поля у
визначеній точці простору і не характеризують безпосередньо джерело шуму.
Характеристикою безпосередньо джерела шуму є його звукова потужність.
Звукова потужність джерела – це загальна
кількість звукової енергії, яка випромінюється джерелом шуму в оточуючий
простір за одиницю часу. Рівень звукової потужності LN визначається за формулою, дБ:
LN = 10 lg(N/N0),
де N – звукова
потужність джерела, Вт; Nо = 1012 Вт –
величина звукової потужності.
Для визначення шумових характеристик технологічного обладнання можна
використовувати чотири методи:
I – метод вільного
звукового поля, який застосовується в заглушених камерах, в приміщеннях із
великим звукопоглинанням чи у відкритому просторі.
II – метод відбитого
звукового поля, який застосовується в ревербераційних камерах чи у приміщеннях
із великим підбиттям звуку.
III – метод
зразкового джерела шуму, який можна застосовувати у звичайних приміщеннях та
цехах.
IV – метод
вимірювання шумових характеристик на відстані 1,0 м від зовнішнього контуру
машини, який застосовується в заглушених камерах, у приміщеннях із великим
звукопоглинанням або у відкритому просторі.
Метод визначення шумових характеристик обладнання і машин вказаний в
технічній документації.
Вимірювання шуму проводять в цілях визначення рівня шуму на робочих місцях
і наступного співставлення його з допустимими значеннями, а також для розробки
і оцінки ефективності різних заходів, спрямованих на зниження шуму. Для
вимірювання рівнів звукового тиску і рівнів звуку використовують таку
апаратуру: вимірювач шуму та вібрації ІШВ-1; шумомір типу Ш-71 з октавними
фільтрами ОФ-5 і ОФ-6; шумомір РS 1-202 з октавними фільтрами ОF-101 фірми RЕТ
(Німеччина); шумоміри типу 2203, 2209 з октавними фільтрами типу 1613 фірми
"Брюль і К'єр" (Данія)
В шумомірі звук, який приймається мікрофоном, перетворюється в електричні
коливання, які посилюються, проходячи через коректуючі фільтри і випрямник, а
потім реєструється стрілковим або самописним приладом.
1-й клас – цехи, де шум
перевищує допустимі рівні на деяких робочих місцях.
2-й клас – цехи, де шум
перевищує допустимі рівні на деяких робочих
місцях.
3-й клас – цехи, де
найбільш шумне обладнання працює періодично.
4-й клас – цехи, де шум не
перевищує допустимих рівнів і (кишковий та інші).
На підприємствах харчової промисловості вимірювання рівнів шуму на робочих
місцях повинні проводитися не рідше 1 разу на рік.