4.5. Системи кондиціонування повітря

Системи кондиціонування повітря (СКП) забезпечують автоматичне підтримування в приміщенні, незалежно від зовнішніх умов (постійних чи таких, що змінюються), по визначеній програмі: температури, вологості, чистоти та швидкості руху повітря. У відповідності з вимогами для конкретних приміщень повітря нагрівають або охолоджують, зволожують або висушують, очищають від забруднюючих речовин або піддають дезінфекції, дезодорації, озонуванню. Системи кондиціонування повітря повинні забезпечувати нормовані метеорологічні параметри та чистоту повітря в приміщенні при заданих параметрах зовнішнього повітря для теплого та холодного періодів року згідно ДСН 3.3.6.042-99 (Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень).

До складу СКП входять: системи приготування (охолодження, підігріву, зволоження, озонування і т. ін.), переміщення та розподілу повітря, засоби автоматики, дистанційного керування та контролю. Більшість з них, як правило, розташовано в основному апараті СКП – кондиціонері.

Установки ддя кондиціонування повітря можуть бути централізованими (рис. 8) – вони обслуговують, як правило, одразу декілька приміщень або будинок, та місцевими – вони обслуговують лише окремі приміщення або робочі місця.

Продуктивність централізованих СКП може досягати 250000 м/год та більше. В централізованих СКП приготування та обробка, як зовнішнього повітря так і частини рециркуляційного повітря, здійснюється в спеціально обладнаних для цього окремих приміщеннях з подальшим розподілом повітря по повітроводам в приміщення, що обслуговуються. Для охолодження повітря застосовується розпилена холодна вода та компресорні холодильні пристрої, а для підігріву, як правило, калорифери.

Рис. 8 – Схематична конструкція кондиціонера:

1– корпус; 2 – фільтр; 3 – калорифер; 4 – краплеуловлювач; 5 – зволожуюча та охолоджуюча камера; 6 – вентилятор.

В свою чергу, місцеві СКП поділяються на автономні та неавтономні. Автономні СКП – це самодостатні системи, які мають усе необхідне устаткування для оброблення повітря (охолодження, підігрів і т. ін.) і потребують лише тільки підключення до електромережі, або, в окремих випадках, також і до систем водопостачання та каналізації.

На відмінну від автономних, неавтономні СКП потребують обов’язкового підключення до зовнішніх систем подачі тепла та холоду Найбільш поширеними є автономні місцеві СКП типа «спліт». Така СКП має два блока, один з них (внутрішній) розташовується усередині приміщення, другий (зовнішній) на стіні будівлі. У внутрішньому блоці розташовані фільтр, вентилятор, випаровувач та підігрівач (тільки в СКП реверсивного типу), а у зовнішній частині – компресор, конденсатор та вентилятор. Компресор, випаровувач та конденсатор з'єднані між собою трубками, в яких циркулює хладагент (фреон). Робота кондиціонера здійснюється наступним чином. На вхід компресора подається газоподібний фреон під малим тиском 3 – 5 атмосфери. Компресор стискає фреон до 10 – 15 атмосфер, при цьому фреон нагрівається і поступає в конденсатор, що розташований у зовнішній частині. При інтенсивному обдуві конденсатора зовнішнім вентилятором, фреон охолоджується та переходить у фазу леткої рідини. Далі з конденсатора він прямує через клапан, що знижує тиск, до випаровувача, де і поглинає тепло за рахунок випаровування. Температура поверхні радіатора - випаровувача знижується, що, в свою чергу, охолоджує повітря, яке прямує через радіатор за допомогою внутрішнього вентилятора до приміщення. Далі цикл повторюється. Таким чином, ця система лише охолоджує внутрішнє повітря приміщення (подача свіжого повітря відсутня). Очистка внутрішнього повітря здійснюється за допомогою фільтра. Нагрівання внутрішнього повітря приміщення здійснюється за допомогою СКП реверсивного типу, які мають у внутрішньому блоці спеціальні електричні підігрівані і, завдяки цьому, спроможні не тільки охолоджувати, а і, при необхідності, нагрівати повітря приміщень.