Вступ

 

Сучасний волейбол – надзвичайно цікава і видовищна гра. Це силові подачі, потужні нападаючі удари, удари біля сітки та із задньої лінії,

 

карколомні дії в захисті й під час блокування та на майданчику, складні техніко-тактичні дії за участю гравців передньої та задньої лінії. Завдяки своїй емоційності гра у волейбол є засобом не тільки фізичного розвитку,

 

а й активного відпочинку.

 

Поряд із розв’язанням завдань зміцнення здоров’я, різнобічної фізичної підготовки, вдосконалення життєво важливих рухових умінь та навичок правильно підібрана методика навчання волейболу сприяє вихованню

 

«волейбольних» талантів серед юних спортсменів, а також створює передумови для масового залучення людей різної статі й віку до систематичних занять цим видом спорту протягом усього життя.

 

Для гри у волейбол спортсмени повинні швидко рухатися, високо стрибати, добре володіти арсеналом техніко-тактичних дій.

 

Основу волейболу складає ігрова діяльність, для якої носить характерне змагальне протиборство, регламентоване спеціальним кодексом правил.

 

Для ігрової діяльності у волейболі характерними є швидко зміні умови боротьби на майданчику, що перебувають під невпинним контролем суперника, який у свою чергу намагається зруйнувати захист опонентів,

 

а в нападі нав’язати свій план гри й здобути перемогу. Кожен волейболіст має враховувати розташування гравців на майданчику (своїх і команди суперника), місцезнаходження м’яча, передбачати дії партнерів і вгадувати задуми суперника, швидко реагувати на зміни ігрових ситуацій.