URL: https://geoknigi.com/book_view.php?id=781 Автори: Назаренко І.І., Польчина С.М. Нікорич В.А.)
сукупність неорганічних умов (факторів середовища) життя організмів.
компоненти та явища неживої
природи (клімат, світло,
тиск, температура, рух середовища, тверда фаза ті ін.), що прямо чи побічно
діють на організми.
рідина або тверде тіло, що поглинає
газ або розчинену речовину в усьому своєму
об'ємі. В г. А. представлені грунтовим розчином і твердими
мінеральними та органічними компонентами, які наділені пористістю Абсорбція
поглинання речовин
з газової суміші або рідини абсорбентами
Агрономічне грунтознавство
наука, що вивчає грунт як головний засіб
сільськогосподарського виробництва
властивості, сукупністю яких визначається родючість г., тобто А.в.г. забезпечують рослину поживою, водою,
повітрям, теплом і т. ін.
інтродуковані рослини,
вирощувані людиною.
земна
поверхня, що зайнята угрупованням культурних рослин (посівами чи плантаціями).
наука, яка вивчає питання взаємовідносин між г., рослиною
та добривом з метою підвищення врожаю с.-г. культур і
поліпшення його якості.
за М.І.Лактіоновим, це процес, при якому новоутворений гумус безпосередньо взаємодіє
з "чистою" поверхнею
глинистих грунтових часточок.
утворення на
поверхні твердого або рідкого тіла тонкого шару газу, або рідини,
що прилягає до поверхні. А. зумовлена силами молекулярного притягання.
бактерії і водорості (переважно синьозелені), що фіксують атмосферний азот.
процес засвоєння
молекулярного азоту й побудови з нього азотистих сполук мікроорганізмами.
сполуки азоту, які переходять у розчин при обробці г. 25%-ою H2SO4 або 6н HCl при нагріванні в автоклаві.
хімічні речовини (пестициди), що використовуються для знищення
шкідливих клящів.
термін О.Н.Соколовського. Форма колоїдного гумусу,
який приймає активну участь в утворенні грунтової структури; представляє собою ту частину гумусу, яка здатна пептизуватися
та переходити в розчин після заміни в грунті обмінно-увібраного кальцію
натрієм.
визначення
вмісту в г. різних за величиною агрегатів, що виражається у % від маси сухого г. А.а.г.
може бути сухим (структурний аналіз) або мокрим. У першому випадку г. на ситах просіюється в повітряно-сухому
стані, в другому – у воді.
визначення вмісту в г. різних за розміром механічних елементів (часточок),%.
г. на вулканічних відкладах
нейтрального та лужного
складу.
будь-який вид господарської діяльності людини по відношенню до природи
активне використання та зміни грунтів людиною.
горизонтальна
поверхня, на рівні якої припиняється ерозія: Для яру Б.е.
– меженний рівень ріки або заплави; для невеликих річок
– рівень річки, в яку вони впадають. Загальний Б.е. – рівень Світового
океану.
організми, які розвиваються в лужних грунтах. До Б. відносяться більшість степових і пустельних видів рослин
позитивно заряджені
колоїди г., у якого рН розчину
нижче 7 (наприклад, гідрати оксидів
заліза, алюмінію). Вони здатні змінювати
знак заряду при зміні
реакції грунтового розчину в бік підлуговування (рН вище 7), Бактеріальні токсини
отруйні речовини,
що виділяють бактерії
в грунт (екзотоксини) або містяться в мікробних клітинах
(ендотоксини). Викликають токсикоз
грунтів.
добрива, що містять корисні
для с.-г. грунтові мікроорганізми (напр. нітрогін).
співвідношення
між кількістю води, що надходить, і тією, що витрачається з грунту за
певний відрізок часу. Виражається в мм водного шару або м куб/га.
різниця між
приходом (поглинанням) та витратами (випромінюванням та відбиванням) променистої енергії за одиницю часу на одиниці
поверхні. Вимірюється кал/см
кв. год.) або ккал/см
кв місяць.
співвідношення
надходження і витрачання тепла поверхнею грунту або певним
його шаром за певний проміжок
часу
різка зміна
умов міграції хімічних елементів у грунті, в
результаті чого відбувається диференціація профілю за вмістом
мігруючих речовин.
вміст у г.
мікроорганізмів (сумарний і окремих груп); один з показників біологічної активності г.
наука, яка
вивчає роль живих організмів (рослин, тварин, мікроорганізмів) у процесах руйнування гірських порід і мінералів, міграції,
розподілу, розсіювання і концентрації хімічних елементів в біосфері.
взаємозумовлений комплекс рослинних угруповань (фітоценоз), тваринного світу
(зооценоз) і неживих компонентів на відповідній території земної поверхні,
пов'язаних між собою обміном
речовин і енергії.
Грунтоутворення –встановлення напрямку та
особливостей грунтоутворення за станом біоценозу (чи окремих його компонентів).
сукупність біологічних процесів, що протікають в г
надлишково зволожена
ділянка поверхні грунту, яка характеризується накопиченням у верхніх горизонтах мертвих нерозкладених рослинних
решток, що згодом перетворюються на торф. При потужності його шару 30 см і
більше – болотні, менше 30 см
– заболочені грунти.
група г., які формуються в умовах надлишкового зволоження поверхневими або грунтовими водами під специфічною вологолюбною рослинністю. Група Б.г. об'єднує
три типи: 1. Б. верхові
грунти; 2. Б. низинні грунти. 3. Б. перехідні грунти.
сумарний показник
родючості і властивостей грунту, виражений у балах
порівняльна оцінка
( в балах) якості г. як засобу
виробництва в сільському і лісовому господарстві, основана на обліку властивостей грунту і рівня урожайності. Потрібна для економічної характеристики земель.
спосіб
хімічної меліорації кислих г. для заміни в поглинальному комплексі обмінних
іонів водню та алюмінію на іони
кальцію.
таксономічна
одиниця класифікації грунтів України; група г., що в
межах виду відрізняються за характером їх використання (цілинні,
освоєні, дреновані, зрошувані).
здатність г. затримувати ті чи інші речовини із навколишнього середовища. Г. поглинає воду, гази, пари, розчинені речовини, суспензії,
масла, фарби, мікроорганізми,
молекули і окремі іони, міцели. За схемою К.К.Гедройца розрізняють такі види вбирання: механічне, фізичне, фізико-хімічне, хімічне
та біологічне.
мінерали з групи шаруватих силікатів.
щільні чорні
грунти
група, яка об'єднує щільні
глинисті темнозабарвлені сильно
тріщинуваті грунти.
вільна гравітаційна волога, яка утворює
в товщі грунту тимчасовий водоносний горизонт,
не зв'язаний гідравлічно з горизонтом вод підгрунтових. Водоупором для верховодки грунтової є шар грунту зі зниженою
водопроникністю будь-якого походження (напр.: ілювіальний горизонт).
одна з форм
верховодки грунтової, водоупором
для якої служить мерзлий шар г.
сукупність змін, які відбуваються з гірськими породами
і мінералами, що їх складають, у термодинамічних умовах земної поверхні
під впливом природних
факторів. Розрізняють:
фізичне, хімічне та біологічне В.
процеси вивітрювання, які відбуваються в товщі г.
таксономічна одиниця
класифікації грунтів; група грунтів у межах роду,
що відрізняються за ступенем розвитку
основного грунтотворного процесу
(ступінь опідзоленості опідзолених, кількість гумусу та потужність гумусового горизонту чорноземів, ступінь
засоленості засолених і т.д.).
органічні та мінеральні речовини,
які виділяться корінням
рослин у зовнішнє
середовище (ризосферу).
вимивання з г. різних розчинних речовин
у процесі вивітрювання та грунтоутворення низхідним або боковим током
грунтового
розчину.
властивості грунту, які визначають поведінку грунтової
вологи. До них відносяться:
вологоємність, водопроникність, водопідіймальна здатність, гігроскопічність та ін.
здатність г.
пропускати через себе воду. Залежить від гранулометричного складу,
збагачення г. колоїдами, складу
обмінних катіонів та ін.
екологічне угруповання тих видів водоростей, які живуть в грунтах. Розрізняють наземні,
водно-наземні та власне грунтові водорості.
структура г.,
яка здатна чинити опір розмивній дії води. В.с.г. має
місце в грунтах, багатих
на колоїди, які насичені багатовалентними катіонами.
здатність агрегатів г. чинити опір розмивній дії води.
шар грунту чи породи з низькою водопроникністю.
рослини, що пристосувалися рости
на засолених грунтах.
мінерал з групи каолінітів (див.). На відміну
від каолініту, Г. утримує міжшарову воду у вигляді
шару молекул.
твердий стан
колоїдної дисперсної системи. Може бути драглистою або твердою системою з рідинним або газоподібним дисперсійним середовищем. Класичні гелі утворюються із золів при їх коагуляції і характеризуються
пластичністю, деякою еластичністю та тиксотропними властивостями. В г. гелі утворюються у процесі вивітрювання, грунтоутворення, не проходячи стадії
золю.
драглеподібний осад аморфного кремнезему
мінерал з групи оксидів
і гідрооксидів металів.
Формула Fe2О3.
походження, утворення, розвиток г. і всіх належних
їм особливостей (будова, склад, властивості та сучасні режими).
розділ грунтознавства, який вивчає закономірності розповсюдження
г. та їх зв'язок з географічним
середовищем.
концентричні шари-сфери, що охоплюють Землю: атмосфера, біосфера,
гідросфера, літосфера.
здатність г. сорбувати на поверхні
своїх часточок пари води з навколишнього повітря.
Поглинена в такий спосіб волога називається гігроскопічною. Г.г.
залежить від гранулометричного складу г. і вмісту гумусу в ньому.
найбільша
кількість пароподібної вологи, яку г. може поглинути з повітря, насиченого вологою. Виражається у % від
маси сухого г.
утворення
оболонки з орієнтованих молекул води навколо іонів, молекул і колоїдних часточок, які знаходяться в
розчині, а також навколо твердих часточок г. при доторканні їх до води.
хімічна взаємодія
речовини з водою, що супроводжується розкладом складного
хімічного тіла на його складові частини і приєднанням до них іонів води
(Н+ та ОН-).
термін Г.М.Висоцького. В сучасному розумінні означає горизонт,
змінений біохімічним відновленням в
умовах перезволоження, наявності органічних речовин
та відповідної мікрофлори. В забарвленні переважають зелений, голубий
або сизий відтінки.
глейові процеси,
що супроводжуються виносом
рухомих органічних та мінеральних
речовин.
г., у яких ознаки
стійкого оглеєння охоплюють більшу частину профілю.
біохімічні процеси
в грунті, що призводять до утворення глею. Зумовлюються
анаеробним режимом перетворення органічних речовин і відновленням сполук Fe, Mn,
Сu та ін.
за номенклатурою грунтів, прийнятою в Україні,
це грунти, ознаками
стійкого оглеєння
в яких охоплено меншу частину
профілю.
горизонт г.
голубувато-сизого або зеленуватого забарвлення, викликаного присутністю сполук двовалентного заліза. Формується при сильно розвинутому глейовому процесі в умовах
застійного перезволоження.
шар грунту з окремими сизуватими та бурувато-вохристими плямами,
рясними залізисто-марганцевистими новоутвореннями. Появлення Г.г. пов'язано
з проявом слабкого оглеєння. Формується в умовах
періодичного (сезонного) перезволоження.
генетичний горизонт
максимального накопичення гумусових
речовин у верхній
частині мінерального профілю
г.
відносно
однорідні шари г. які відокремились у процесі грунтоутворення, розташовані більш або менш паралельно до
поверхні г. Відрізняються один від одного та від материнської породи забарвленням, структурою, складенням, складом, характером новоутворень та іншими ознаками. Сукупність горизонтів утворює профіль грунту.
генетичний
горизонт г., в якому відбувається накопичення
речовин, які виносяться з вищерозташованих (елювіальних) горизонтів.
генетичний
горизонт г., де відбувається вимивання, освітлений, збіднілий на мул, півтораоксиди та основи (підзолистий, осолоділий, іллімеризований горизонти).
горизонт, в якому мають
місце виділення карбонатів в тій чи іншій формі.
явище, яке спостерігається при монокультурі рослин
і веде до зменшення врожайності навіть при удобренні.
вертикальний розріз від поверхні
г. до материнської породи. Г.п. складається зі сформованих у процесі грунтоутворення взаємопов'язаних та взаємозумовлених
генетичних горизонтів.
самостійна
природно-історична наука про грунти та їх генезис,
будову, склад, властивості й географічне поширення; роль у природі, шляхи й методи
охорони, родючість, раціональне використання в господарській діяльності людини.
порода, від якої походить
грунт. Один з факторів грунтоутворення.
процес формування г. в результаті взаємодії організмів і продуктів їх життєдіяльності з материнськими породами
та продуктами їх вивітрювання в умовах певного
клімату, рельєфу та часу.
процес відновлення мікроорганізмами окиснених форм азоту в г. до газоподібних
оксидів і молекулярного азоту.
природний процес
переміщення пухких мінеральних мас (водою, вітром,
льодом, під дією сили тяжіння) з більш високих рівнів
на нижчі.
верхній шар цілинного грунту, густо пронизаний переплетеними живими і відмерлими коріннями та кореневищами
рослин.
грунтотворний процес, який розвивається під трав'янистою рослинністю на багатих
карбонатами породах в автоморфних умовах зволоження. Його особливість – накопичення гумусу, поживних речовин,
створення грудкувато-зернистої
структури у верхній частині
профілю г.
напівгідроморфні г, що формуються на карбонатних породах або в умовах підтоку жорстких грунтових вод на слабо
дренованих поверхнях або в пониженнях рельєфу.
найбільш
характерними властивостями Д.к.г. є слабокисла або нейтральна
реакція верхніх горизонтів і лужна – нижніх, високий вміст гумусу,
висока насиченість основами
органічні та мінеральні речовини, які вносяться в грунт для поліпшення живлення і підвищення врожаю с.-г. культур.
Д., які містять макро- та мікроелементи в неорганічній формі.
Д., які
містять поживні речовини у вигляді органічних сполук
(гній, торф, компости,
гноївка, пташиний послід, зелене добриво, відходи цукрового, шкіряного, рибного виробництва, міське
сміття).
система горизонтальних або вертикальних підземних
або відкритих водостоків (дрен) для осушення, вентиляції
або зрошення та вилучення солей з г.
природна
порізаність масиву (басейну) гідрографічною мережею, ярами, балками,
що забезпечує відтік
гравітаційних вод.
найдрібніші часточки г. (менше 1 мм), наділені каталітичними властивостями.
Наука, що вивчає
всю сукупність взаємин організмів з їх середовищем. Наука про взаємозв'язки біосистем різного рівня
з середовищем.
Наука про загальні закони функціонування екосистем
різного ієрархічного рівня
та їх роль у біосфері
планети.
сукупність
біотичних та абіотичних елементів, пов'язаних просторово та функціонально, в результаті взаємодії яких
створюється стабільна система, де відбувається кругообіг речовин та обмін енергією
між живими та неживими частинами. Е. може бути різного рівня, починаючи від біосфери і закінчуючи краплиною води.
орієнтація
схилів гір, балок, ярів та інших форм рельєфу відносно сторін світу і ліній горизонту. Впливає на
тепловий і водний режими, характер рослинності тощо.
різноманітні за формою та розміром утворення
(агрегати) в г., які є продуктом життєдіяльності тварин. Складаються з продуктів обміну,
неперетравлених органічних решток і мінеральних часточок, захоплених разом з поживою,
які пройшли через
кишковий тракт тварин.
хімічні
елементи, що входять до складу попелу з рослин і тварин. Звичайно це всі елементи,
які можуть знаходитись у рослинах і тваринах, крім вуглецю,
водню, кисню та азоту; останні не входять до складу попелу, бо вивітрюються при сухому спалюванні.
продукти руйнування (вивітрювання) корінних порід, які залишаються на місці свого утворення.
осадові породи,
що утворилися завдяки
геологічній дії вітру.
Прикладом Е.в. є наноси пісків – бархани, дюни.
процеси руйнування верхніх найбільш родючих
горизонтів г. та підстилаючих порід талими та дощовими водами (водна Е.г.) або вітром (вітрова
Е.г., син.: дефляція, видування). Е.г.
може бути за походженням антропогенною, геологічною, іригаційною, за формою – лінійною,
площинною тощо.
однорічні рослини
з коротким, як правило, весняним
періодом розвитку.
кількість молекул
або іонів, які може утримати
г.
одна з найбільш доступних
спостереженню морфологічних ознак г. Основними
компонентами, які зумовлюють З.г.,
є: 1) темнозабарвлені органічні та органо-мінеральні речовини;
2) окисні сполуки
заліза та марганцю (бурий, оранжевий, жовтий,
червоний кольори); 3) кремнезем, вуглекислі важкорозчинні солі, гідрат оксиду
алюмінію та ін. (білий колір);
4) закисні
сполуки заліза (сизий, зелений та голубий кольори). Поєднання цих речовин, а також колір первинних мінералів
створюють різноманітне забарвлення г. На
З.г. також
сильно впливає їх вологість.
процес зміни напрямку грунтотворного процесу
внаслідок підвищення вологості
г., що супроводжується відповідними змінами
мікрофлори, рослинності,
окисно-відновного режиму, накопиченням закисних речовин. В результаті 3. утворюються перезволожені, заболочені та болотні г.
попадання на поверхню та всередину г. забруднювачів, що не розкладаються в процесі
самоочищення г. і змінюють його властивості.
відбувається в
результаті випадання на поверхню грунту
радіонуклідів, які утворюються при
випробуванні ядерних пристроїв, аварійних викидах та при випадковому
попаданні в г. відходів атомної
промисловості.
накопичення CaSО4·2Н2O в г. в кількості, що перевищує вміст його в материнській породі.
накопичення СаСО3 у г. в кількості, що перевищує вміст СаСО3
у материнській породі.
утворення пухирців
вуглекислого газу при взаємодії г., що містить
карбонати кальцію та магнію, з розбавленою мінеральною кислотою (найчастіше застосовується 5-10% розчин HCl).
заходи,
спрямовані на запобігання розвіювання пісків шляхом сіяння чи садіння
рослин або сприяння росту природної рослинності.
залишки коріння
рослин в г. після збирання врожаю.
процес накопичення розчинних солей в г., який веде до утворення солончакуватих та солончакових г.
накопичення в г. солей, які принесені
вітром з місць розвіювання солончаків, руйнування соленосних порід і з морського узбережжя
(імпульверизація).
окремі прийоми та варіанти їх комбінацій, спрямовані на поліпшення водно-
повітряного та поживного режимів г.
прийоми,
спрямовані на зменшення обсягів стоку талих і зливових вод шляхом збільшення водозатримуючої поверхні
або водопроникності г.
співвідношення між кількістю опадів
і випаровуванням.
здатність г. чинити опір зовнішнім механічним силам, які намагаються роз'єднати його часточки
або структурні агрегати.
властивість г.
поглинати й утримувати різні тверді, рідкі та газоподібні речовини, окремі молекули та іони.
Розрізняють З.г.п. механічну, фізичну, хімічну,
фізико-хімічну та біологічну.
перехід поживних
речовин г. з доступної для рослин форми в недоступну.
опромінювання поверхні
г. сонячною радіацією.
грунти, що можуть зустрічатися в різних природних
зонах, найчастіше невеликими масивами.
процес
надходження води (дощової, талої, зрошувальної і т. ін.) з поверхні в товщу г. або підгрунтя.
Процес І. складається з двох етапів: всмоктування і фільтрації.
комплекс заходів щодо поліпшення водного режиму; один з видів
гідротехнічних меліорацій.
вміст у грунтовому профілі різного
за формою і розміром каміння.
К.г. виражається в% від маси або об'єму
г.
уламок гірської
породи різної величини
і форми діаметром більше 3 мм.
процеси утворення
мінералів каолінітової групи.
діоктаедричний мінерал з групи каолініту. Формула
Al4[Si4O10(OH)8].
система зв'язаних грунтових пор дрібного діаметру. Волога,
що утримується в К.г. при частковому їх заповненні утворює
меніски, завдяки чому виникають капілярні явища.
г., у верхньому (гумусовому) горизонті яких містяться карбонати
кальцію та магнію.
К. кальцію і магнію, які присутні в г. у вигляді
мінералів кальциту, доломіту,
люблініту, арагоніту, аннриту
і др. За походженням К.в г.
можуть бути первинними (породними), і тоді до назви г. додається визначення "залишково-карбонатні", або
вторинними (грунтовими) новоутвореннями. Серед новоутворених карбонатів розрізнюють такі форми:
спеціальні географічні карти різного масштабу, на яких показано
розміщення г. на земній поверхні.
катіони, які міцно закріплюються в г. і не можуть
обмінюватись на інші катіони грунтового розчину.
К.н. недоступні для живлення рослин.
катіони, що утримуються в колоїдному комплексі
г. і здатні обмінюватися на інші катіони,
які трапляються в грунтовому розчині.
мінерал з групи каркасних силікатів без додаткових
аніонів. Склад SiO2.
негативне
явище, яке найчастіше має місце на поверхні безструктурних і слабоструктурних
суглинистих і глинистих г. після рясного зволоження їх поверхні і дальшого швидкого висихання. При цьому сильно
погіршуються умови зволоження та аерації г. К. особливо
проявляється на поверхні
грунтів, багатих на обмінні натрій та
калій.
поверхневий
твердий шар, який утворюється в результаті запливання г. під дією дощів або зрошування та дальшого висихання
чи специфічних процесів
грунтоутворення.
скупчення великої
кількості солей на поверхні г., майже без домішок землистих часточок. Вміст солей може досягати 90% за вагою.
здатність г.
підкислювати грунтовий розчин або розчини солей
внаслідок присутності в складі г. кислот, а також обмінних
іонів водню та катіонів, які утворюють при їх витискуванні гідролітично кислою
сіллю (переважно Аl3+).
визначається значенням рН грунтового розчину або водної витяжки
(Г : вода
= 1:5) при 3-хвилинному збовтуванні.
вміст у грунті обмінних катіонів Аl3+ і Н+.
Виражається в мг-екв на 100 г сухого г., вимірюється
в сольовій витяжці.
та частина
обмінної кислотності грунту, яка проявляється при
взаємодії г. з розчинами гідролітично лужних солей (ацетат
натрію з рН = 8,3). Виражається в мг-екв на 100г сухого г.
дисперсні системи,
які характеризуються міцелярною структурою.
особливий стан
речовини, коли вона, утворюючись за рахунок фізичної диспергації твердих тіл або асоціювання молекул
рідини в агрегати
колоїдальних розмірів (1-100 нм), набуває найбільш стійку форму в умовах зовнішнього середовища. В г. розрізняють
мінеральні (глина), органічні (гумус) та органо-мінеральні к.
гетерогенна система
міцелярної структури.
ядро колоїдної міцели разом з потенціалвизначальним шаром іонів.
спосіб штучного
замулювання грунтів заздалегідь виготовленими грунтовими або глинистими суспензіями з метою зниження
фільтрації води зі зрошувальних каналів,
водоймищ. В основу К. покладено
механічну поглинальну
здатність г.
новоутворення в г., які являють собою
щільні стягнення, що мають різні
розміри, форму та склад: карбонатні, залізисті, органо-мінеральні
та ін.
ступінь рухливості часточок, що складають
грунт під впливом
зовнішніх механічних дій при різній
вологості г.
щільні
водостійкі грудочки грунтової маси, які пройшли через
кишковий тракт дощових черв'яків і просякнуті
органічним слизом.
пухка,
пилувата суглиниста карбонатна порода палевого або сіро-жовтого кольору. В гранулометричному складі
переважає фракція крупного пилу (0,05-0,01 мм). Л. характеризується високими пористістю, водопроникністю, стійкістю мікроструктури, значною
просадочністю.
породи, близькі
до лесів; відрізняються від них меншим вмістом крупнопилуватої фракції,
меншою пористістю і просадочністю; забарвлення від жовтувато-бурого до червонувато-бурого. Звичайно
містять карбонати. Безкарбонатні Л.с. часто
називають покривними суглинками.
процес переміщення в профілі г. мулуватої фракції
без її хімічного руйнування.
фактори – нестача або надмір у г. якогось
фактора, що обмежує
можливість нормального
існування виду чи популяції. Л.ф. можуть бути світло,
тепло, вода, поживні речовини, а також
забруднення середовища.
властивість вологого
г. прилипати до металевої поверхні.
Залежить від гранулометричного складу г., складу обмінно-поглинених катіонів і вологості
г.
реакція грунтового розчину,
яка зумовлена присутністю в колоїдному комплексі г. обмінно-увібраного
натрію, що призводить до утворення в грунті соди.
вміст у водній витяжці
бікарбонатного іона (НСО3-).
вміст у водній витяжці
карбонатного іона (СО32-).
процес
накопичення гумусу в г. лісостепової, степової та напівпустельної зон під впливом
додаткового зволоження за рахунок поверхневих або грунтових вод.
представники
г. гідроморфного ряду. Л.г.
формуються при підвищеному поверхневому зволоженні прісними водами та постійному зв'язку
з жорсткими грунтово-підгрунтовими водами,
які залягають на глибині 1-3 м. Поширені в пониженнях рельєфу на
недренованих рівнинах під лучною рослинністю в степовій
та сухостеповій зонах.
представники г. гідроморфного ряду. Поширені
переважно в лісостеповій та степовій зонах. Формуються в замкнутих пониженнях під впливом тривалого
поверхневого або грунтового зволоження під вологолюбною трав'янистою рослинністю.
грунтові агрегати діаметром більше 0,25 мм.
великі форми рельєфу, які визначають загальний вигляд значної ділянки
земної поверхні: гірські хребти,
плоскогір'я, долини, рівнини
тощо.
сукупність макроагрегатів, на які природно
розпадається г. Агрегати
розміром від 0,25 до 10,0 мм.
хребетні тварини,
що проживають або тимчасово перебувають у г. (жаби,
ящірки, гадюки, гризуни,
кроти і т. ін.).
хімічні елементи, які засвоюються рослинами у великих кількостях. Головні М. – N, Р, К, Са, Mg, S, Fe.
вологість грунту, яка відповідає
максимальній кількості (%) плівкової води в г.
найбільша кількість пароподібної води, яку може поглинати
г. з повітря.
форма рельєфу,
горизонтальні розміри елементів якого від 20 до 100 і більше
метрів, вертикальні – від 1 до 20 м, наприклад, гриви,
яри.
великі (від
декількох мм до декількох см) грунтові безхребетні,
наприклад, дощові черв'яки,
мокриці, багатоніжки, великі павукоподібні, чисельні
комахи та їх личинки, слизняки, равлики. Деякі дослідники називають цю групу тварин макрофауною.
заходи, спрямовані на поліпшення властивостей г. та умов грунтоутворення з метою підвищення родючості.
окремі часточки
твердої фази грунту.
грунтові агрегати діаметром
менше 0,25 мм.
хімічний елемент,
необхідний організмам в незначних кількостях для нормального розвитку (В, Mn, F. Cu, Mo і ін.).
мінерал з групи польових
шпатів підгрупи ортоклазу. Формула K[AlSi3О8].
розділ грунтознавства, який вивчає морфологічну будову і склад г.
шляхом дослідження їх в непорушеному
стані під мікроскопом.
М., що здатні розвиватися при дефіциті вологи.
вторинний
глинистий мінерал, діоктаедричний смектит,
характерні високі ізоморфні заміщення
Аl на Mg в октаедричних поверхах, якими обумовлений
надлишковий від'ємний заряд мінералу. Ємність поглинання катіонів 100-120 мг-екв/100 г.
породи, які
утворилися в результаті дії льодовиків; залежно від залягання моренних
мас у товщі льоду розрізняють донну, бічну та кінцеву морени.
зовнішні ознаки г.: будова профілю (послідовність горизонтів та їх потужність), забарвлення, складення, щільність, зв'язність, структура, вологість, гранулометричний склад, наявність вкраплень, новоутворень, розподіл коріння тощо.
сукупність елементарних грунтових часточок з діаметром
менших 0,001 мм.
покриття
поверхні г. різними матеріалами (мульчею) з метою
зниження випаровування вологи з г., регулювання температури г., застереження грунтової структури
від руйнування, боротьби
із проростками бур'янів
і т.д.
мінерал з групи шаруватих силікатів підгрупи мусковіту. Діоктаедричний калієвий мінерал з високим вмістом
Аl. Формула KAl2[AlSi3O10](OH)2.
група г., які формуються в умовах періодичного перезволоження поверхневими або підгрунтовими водами. Характеризуються присутністю в профілі
ознак оглеєння.
г., в яких профіль
не має повного набору генетичних горизонтів, характерних
для г. даної зони.
група автотрофних мікроорганізмів, здатних отримувати енергію для життєдіяльності за рахунок
окиснення неорганічних сполук азоту.
процес мікробіологічного перетворення азоту в г. з аміачних форм в нітратні
з утворенням селітр. Відбувається при участі
аеробних мікроорганізмів. Селітри є важливим джерелом азоту для живлення рослин.
місцеві накопичення різних речовин, які морфологічно і хімічно відрізняються від основної маси грунтових горизонтів. Виникли
в результаті грунтотворних процесів
(ортштейни,
конкреції, журавчики та ін.)
протиерозійний обробіток
г. уздовж горизонталей на складних схилах.
обмін іонами
між твердою фазою грунту і грунтовим розчином.
засіб рихлення
г. знаряддями, які не перевертають скиби.
складний біохімічний процес утворення глею.
процес утворення глини в тій чи іншій частині грунтового профілю
як наслідок грунтоутворення.
в широкому розумінні – процес, при якому речовина,
що окиснюється (атом,
іон) позбавляється одного або декількох електронів; при цьому відбувається підвищення позитивної валентності елемента.
частина грунтової провінції
або вертикальної грунтової зони, яка характеризується якісно однотипною структурою грунтового покриву, обумовленою особливостями рельєфу та грунтотворних порід.
спрямований вплив на г. з метою підвищення ефективної родючості, поліпшення його властивостей та режимів, які відповідають вимогам
культурних рослин і забезпечують високі та сталі врожаї з високою якістю продукції.
організми,
мало вибагливі до наявності поживних речовин у середовищі існування, рослини, що ростуть
на неродючих грунтах (біловус,
сосна звичайна тощо).
поява в г. ознак, характерних для г., які формуються в пустельних умовах.
за М.І.Лактіоновим, не є хімічно індивідуальною речовиною.
Вона поєднує принаймні чотири складних за хімічним складом
компоненти: 1) не розкладені (свіжі)
органічні рештки; 2) низькомолекулярні та високомолекулярні
органічні речовини – продукти розкладу органічних решток; 3) напіврозкладені, без форми і аналітичної будови органічні рештки – детрит;
4) специфічно грунтові продукти
синтезу нових органічних сполук – гумусові
речовини (гумус).
відмерлі в г. або заорані в нього залишки
рослинних і тваринних
організмів.
це негативне
явище найчастіше має місце в безструктурних та слабоструктурних грунтах
внаслідок ущільнення нижньої частини орного шару
г. грунтообробними
знаряддями.
г., в яких
основний процес грунтоутворення супроводжується
процесом осолодіння.
процес
утворення солодей та осолоділих г. Згідно з теорією К.К.Гедройца О. –
процес деградації солонців, при якому обмінний Na+
в г. поступово заміщується на Н+,
а реакція грунтового розчину з лужної переходить в кислу.
поява в профілі
г. ознак, які притаманні г. степу, внаслідок зміни водного режиму.
комплекс гідротехнічних та інших заходів по вилученню
надлишкової кількості води з г. та з його
поверхні з метою поліпшення аерації г.
система заходів,
які спрямовані на попередження ерозії,
руйнування, забруднення,
вторинного засолення г. і т.д., а також
непродуктивного їх використання.
найменша природна
одиниця (елемент) грунтового покриву.
грунтовий шар Землі.
розпад грунтових агрегатів
на елементарні частки внаслідок переходу
грунтових колоїдів з стану гелю в стан золя. П. може викликатися як природними чинниками (наприклад, у солонцевих горизонтах), так і штучно
– насиченням г. одновалентними катіонами.
грунт, залишений після декількох урожаїв на 8-15 років для "відпочинку" (відновлення родючості) при так званій переложній системі
землеробства.
період активної
життєдіяльності рослин.
спосіб
поліпшення водно-фізичних властивостей г. через полегшення його гранулометричного складу; П. полягає
в збагаченні верхнього
шару г. піском. П. застосовується в овочівництві, садівництві та квітництві.
часточки твердої
фази грунту, розмір
яких більший за 0,01 мм.
сумарна поверхня всіх часток г., віднесена
до 1 г або 1 см куб; найчастіше виражається в м кв/г або м кв/см куб.
група г. які тимчасово перезволожуються та оглеюються під впливом поверхневих вод.
здатність грунту пропускати через себе повітря.
обмін повітрям
між г. та атмосферою внаслідок
змін температури та вологості г., змін атмосферного тиску, пересування води, а також під впливом
вітру та дифузії.
об'єм грунтових пор, які утримують повітря, при вологості
г., яка відповідає найменшій вологоємкості. Виражається у % від об'єму
г.
сумарний об'єм
пор, які заповнюються водою при капілярному зволоженні грунту.
сумарний об'єм пор між агрегатами, виражений у % від об'єму всього
г.
сума крупних
пор та проміжків між структурними окремостями та часточками грунту.
найменша
концентрація електроліту, яка викликає початок коагуляції золів грунтових
колоїдів.
П., які
вкривають порівняно тонкою оболонкою (в середньому до 4,8 км) майже всю поверхню
земної кори. Основним
матеріалом, з якого утворилися осадові
породи, є вивітрені магматичні породи.
міра
напруженості та напрямку окисно-відновних процесів. Вимірюється в мВ як оборотний
потенціал гладкого платинового (рідше платинованого) або іншого індиферентного електроду, зануреного у вологий г. За
нульове значення приймають
потенціал нормального водневого
електрода. В автоморфних аерованих г. ОВП лежить
у межах 300-600 мВ; заболочування та оглеєння знижують ОВП до 200 мВ і нижче.
загальна
глибина профілю г. (см) від денної поверхні до мало зміненої породи.
П.г. може коливатися в значних межах залежно від умов грунтоутворення і типу
г. –
від декількох см до 2-3
м і більше.
тонкий сірий
або білуватий наліт на поверхнях структурних окремостей
в опідзолених чорноземах, підзолистих, сірих лісових, осолоділих г., солодях і др.
співвідношення
концентрацій іонів водню Н+ та гідроксилу ОН- у водній або сольовій (КСl) витяжці
з грунту. Виражається водневим показником рН (див.).
термін, який у грунтознавстві звичайно
застосовується для визначення
процесів повернення до попередньої
стадії грунтоутворення.
сукупність усіх кількісних і якісних змін вологості г. в часі.
сукупність
усіх процесів надходження води в г., її пересування в г., зміни її фізичного стану в г. та її витрати з г. (Див. Типи водного режиму грунтів).
сукупність усіх явищ надходження, витрат і переносу
тепла та вологи в г.
сукупність
окисно-відновних процесів, які викликають зміни в часі окисно- відновного потенціалу в профілі
г.
сукупність всіх явищ надходження повітря в г., його пересування в г., витрат
з г., обміну газами між г., атмосферним повітрям, твердою та рідкою фазами
г., споживання та виділення окремих
газів живим населенням г.
зміна вмісту в г. доступних для рослин поживних
речовин протягом вегетаційного періоду; залежить від
валових запасів поживних речовин, умов їх мобілізації в г. і від внесених добрив.
речовини, необхідні для живлення рослин.
легкорозчинні в різних витяжках
форми сполук поживних
речовин в г., які вважаються легкодоступними для
рослин.
об'єм г., який безпосередньо прилягає до коріння
рослин і відрізняється високою біологічною активністю.
таксономічна одиниця класифікації г. Група г. у межах виду, які відрізняються за гранулометричним
складом.
група ланцюгових силікатів зі здвоєних
ланцюжків (амфіболи).
здатність г. задовольняти потреби
рослин у поживних
речовинах, воді, біотичному та фізико-хімічному середовищі. Розрізняють: Р.г. потенціальну, або природну, що виникла в процесі грунтоутворення і залежить від запасів поживних
речовин і природних
режимів, і Р.г. ефективну, яка створюється завдяки
агрозаходам при використанні г. як засобу виробництва. Р.г.
практично оцінюється врожайністю сільгоспрослин.
волога грунтова з розчиненими в ній газами, мінеральними та
органічними речовинами; рідка фаза г. Р.Г: знаходиться в плівковій капілярній або гравітаційній формах (найчастіше всі три форми).
Бере участь у грунтотворному процесі, у фізико-хімічних і біологічних реакціях,
у живленні рослин.
утворюються під суббореальними широколистяними лісами в умовах помірно континентального, а також під модринними
та березовими лісами в умовах
континентального клімату. В межах типу С.л. г.
виділяють три підтипи: ясно-сірі, сірі й
темно-сірі.
г. зі слабо
диференційованим профілем. Формуються в пустельно-степовій зоні субтропічного поясу, переважно на лесах і лесовидних суглинках. Розділяються на три підтипи: ясні, типові, темні.
заорювання в грунт спеціально вирощених
зелених рослин (сидератів), які збагачують його азотом і органічними речовинами.
група безводних
карбонатів. Формула FeCO3 В г. зустрічається рідко. Можлива присутність у грунтотворних
породах і г. при відновлювальних умовах
(болотних, лучних, заплавних).
мінерали, основу
структури яких складають шари, складені з тетраедричних кремнекисневих
та октаедричних алюмомагнійгідроксильних
поверхів. До С.ш. відносяться глинисті мінерали.
співжиття
організмів різних видів в умовах тісного просторового контакту, з якого партнери
(симбіонти) отримують взаємну
вигоду, наприклад, бульбочкові бактерії та бобові рослини,
гриби і водорості у лишайниках, вищі рослини і гриби.
явище, властиве
колоїдам. Суть його полягає в тому, що під дією сил поверхневого натягу, зменшуючись в
об'ємі, гель витискує із себе воду, яка зв'язана з міцелами.
прийняті в грунтознавстві скорочені позначення горизонтів і шарів грунту у вигляді індексів (напр.: А, В, С або Н, Е, І, Р).
розподіл грунтів у певному порядку,
система таксономічних одиниць
(див.) Часто в літературі вживається як синонім терміна класифікація г.
г., які складаються переважно з вивітрених
уламків щільних порід, змішаних з дрібноземом.
г., в якому обмінний
натрій складає >15%
від ємності поглинання в ілювіальному
горизонті.
група грунтів різних типів, які (на родовому рівні) мають
морфологічні та фізико-хімічні властивості, зумовлені
наявністю обмінного Na в колоїдному комплексі. За ступенем вираження
солонцюватості С.г. поділяються на слабо-, середньо-
та сильносолонцюваті.
група грунтів, які містять у профілі високі
концентрації легкорозчинних солей,
особливо в поверхневих шарах (0,5-2,0% в 0-30 см шарі).
стан г. за вологістю, при якому г. найліпше піддається обробітку, добре кришиться з найменшим тяговим
зусиллям.
здатність грунту зберігати
свої параметри в умовах дії зовнішнього фактора в тому діапазоні
значень, який забезпечує стабільність функціонування екосистеми в цілому.
водостійкі агрегати
з пористістю не нижче 40%, розміром від 0,25 до 10 мм, вміст яких зумовлює фізичний стан і біологічну
активність грунту.
тип структури
г. (за Захаровим С.В.), ознакою якого є кубоподібна форма макроагрегатів – однаковість усіх трьох осей.
тип структури
г. (за Захаровим С.В.), ознакою
якого є розвиток макроагрегатів за двома горизонтальними осями.
тип структури
г. (за Захаровим С.В.), ознакою якого є видовжена форма макроагрегатів, з переважним розвитком по вертикальній осі.
здатність г. розпадатись на окремі грудочки
або агрегати при розпушуванні його в
умовах оптимальної вологості.
система одиниць групових підрозділів г. різного рангу (тип, підтип,
рід, вид, різновид) в їх взаємній
супідрядності для систематики та класифікації.
властивість грунту чинити опір стисканню та розклинюванню. Вимірюється за допомогою твердоміра і виражається в кг/см кв. Залежить
від гранулометричного складу,
ступеня гумусованості, структурності, складу обмінно-увібраних катіонів,
вологості та ін. факторів.
сукупність
властивостей, які визначають процеси поглинання, передачі та віддачі
тепла. Основними Т.в.г. є теплоємність, теплопровідність, тепловіддача.
кількість
тепла в калоріях, яка необхідна для нагрівання 1 г або 1 см куб грунту на 1°С.
здатність грунту проводити тепло. Вимірюється кількістю тепла (в дж), що проходить
за 1 сек. через поперечний розтин г. в 1 см кв при градієнті температури в 1°
на відстань 1 см (дж/см кв за сек.).
відповідно до класифікації, розробленої Г.М.Висоцьким та доповненої О.О.Роде,
розрізняють такі основні Т.в.р.г. (всього їх 14): 1)
мерзлотний; спостерігається в області багаторічної мерзлоти; 2) промивний – переважно в областях, де середня річна сума опадів перевищує середнє
річне випаровування; 3)
періодично промивний – в областях, де середня річна сума опадів приблизно дорівнює середньому річному випаровуванню;
4) непромивний – переважно в областях, де середня річна
сума опадів відчутно
менша за середнє
річне випаровування; 5) випітний – створюється в областях,
де річне випаровування значно перевищує річну суму опадів, але близько
до денної поверхні
підходять грунтові води; 6) десуктивно- випітний;
близький до попереднього, але грунтові води та їх капілярна
зона залягають глибше, а
витрати води з них проходять шляхом відсмоктування вологи з капілярної зони корінням рослин.
основна таксономічна одиниця класифікації г., яка застосовується в Україні. Т.Г. – велика група грунтів,
що розвиваються в однотипових біологічних, кліматичних, гідрологічних умовах і
характеризуються яскравим проявом основного
процесу грунтоутворення при можливому сполученні з
іншими процесами.
за класифікацією В.М.Дімо, виділяються такі Т.т.р.г.: 1) мерзлотний: середньорічна температура профілю г. має від'ємний
знак; 2) тривало-
сезонно-промерзаючий: середньорічна
температура профілю г. переважно вище нуля; грунт промерзає глибше
1 м; 3) сезонно-промерзаючий:
середньорічна
температура профілю г. вище нуля; сезонне промерзання може бути короткочасним (декілька днів) і тривалим (не більше 5 місяців).
тиск, зумовлений сукупністю всіх розчинених речовин, які містяться
в грунтовому розчині.
властивість г. пригнічувати ріст і розвиток
рослин в результаті утворення та накопичення в ньому токсичних продуктів
метаболізму мікроорганізмів і виділень рослин.
внесення
добрив до посіву або посадки с.-г. культур. Є основним джерелом поживних речовин для рослин протягом вегетації.
місцеве
припосівне внесення добрив в один рядок з насінням з невеликим прошарком
грунту.
зменшення об'єму грунту внаслідок підсихання. Залежить від гранулометричного складу, вмісту
колоїдів та складу обмінних катіонів. Типово для
торф'яних грунтів.
елементи природного середовища, під впливом
яких утворюються г. Уявлення
про Ф.г. створене В.В.Докучаєвим
і є частиною його вчення про г. Ним виділено п'ять Ф.г. – грунтотворні породи,
живі та відмерлі організми, клімат,
рельєф і вік країни. В сучасному грунтознавстві до зазначених Ф.г. додається
ще господарська діяльність людини, яка в значній мірі сприяє грунтоперетворенню.
до природних
ф.р.г. відносяться вміст поживних речовин,
водний, повітряний і
температурний режими, фізичні умови, відсутність шкідливих для рослин речовин. До соціально-економічних
– фактори, що зумовлені господарською діяльністю людини.
сукупність тварин,
що населяють г., які перебувають в ньому все своє життя або
тимчасово, в будь-якій стадії індивідуального розвитку.
процес
вивітрювання в тропічних та екваторіальних умовах, який полягає в руйнуванні алюмосилікатів та силікатів і
виносі кремнезему та основ з горизонтів грунту.
розділ грунтознавства, який вивчає фізичні процеси (механічні,
теплові, гідрологічні та ін.), що
протікають в г. та властивості г., зумовлені цими процесами.
синтез
зеленими рослинами органічних речовин з вуглекислого газу і води за допомогою світлової
енергії, що вбирається хлорофілом. Основний процес новоутворення органічних речовин на Землі, трансформації сонячної енергії в енергію хімічних
зв'язків.
сукупність елементарних часточок г. певного
розміру.
препарати
жовто забарвлених органічних речовин, витягнених зі складу гумусу і штучно
переведених у кислотну
форму. Інша точка зору – складова частина
гумусу.
комплекс
заходів, який полягає в широкому та планомірному використанні хімічних засобів і методів для підвищення урожаю
с.-г. культур, поліпшення властивостей г. та якості с.-г. продукції, підвищення продуктивності тваринництва,
захисту корисних рослин і тварин від шкідників, хвороб
і несприятливих умов існування.
поглинання грунтом аніонів
за рахунок хімічних
реакцій з утворенням важкорозчинних солей.
розділ грунтознавства, предметом
вивчення якого є склад, структура
сполук, фізико-хімічні та колоїдно-хімічні властивості мінеральної та органічної частин г., їх взаємодія, зміні при сільськогосподарському використанні г., а також хімічні методі дослідження та аналізу г.
г., які ніколи не використовувались у землеробстві і знаходяться під природною рослинністю.
тип нейтральних ізогумусових суббореальних г. Будова профілю:
гумусовий горизонт (Н + Нр) виражений
дуже добре, рівномірно профарбований гумусом, від темно-сірого до майже чорного
забарвлення, часто зернистої або зернисто-грудкуватої структури; перехідний горизонт сірий з бурувато-коричневим відтінком
та укрупненням структури. Г. характеризуються високим
вмістом гумусу (до 15% у цілинних варіантах) у верхніх 10 см та дуже поступовим його зменшенням з глибиною.
термін, який
вживається для найменування г., що за профілем нагадують чорноземи (наприклад, гірсько-лучні г., чорноземоподібні г. прерій і т. ін.).
маса абсолютно
сухого г. в одиниці об'єму непорушеної будови (г/см куб). Залежить
від гранулометричного складу,
природи мінералів, вмісту органічних
речовин, структурного стану г. тощо.
відношення
маси грунту до маси, що дорівнює об'єму води, взятої
при температурі +4°С. Щ.т.ф.г. залежить від мінералогічного складу та вмісту гумусу.