ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Антропогенний вплив – вплив діяльності людини на природу в історичному контексті.

Антропогенний прес – тиск на природні системи різних рівнів, пов`язаний з діяльністю людини, що призводить до значного (іноді незворотного), порушення природної рівноваги.

Балкові (байрачні) ліси – лісостани, розташовані у балках Степу та Лісостепу (балки – улоговини з пологими схилами і плоским днищем, які утворились внаслідок припинення росту яру).

Безперервне невиснажливе лісокористування – постійне впродовж тривалого часу користування лісовими ресурсами, що не призводить до подальшого їх зменшення чи погіршення якості. Б.н.л. дозволяє узгоджувати користування лісовими ресурсами з термінами і масштабами їх відтворення.

Безпосереднє прилягання лісосік – прилягання лісосік, при якому нова лісосіка розміщується поряд з попередньою.

Берегозахисні ліси – ліси на берегах рік, озер, каналів та інших водойм, які захищають береги від розмивів чи зсувів ґрунту, виконують роль природних фільтрів-очисників, поліпшуючи якість води.

Біогрупа – сукупність рослин певного виду, які разом зростають на невеликій площі (в межах до 300 м²) і позитивно впливають на ріст та розвиток одні одних.

Біологічна продуктивність – здатність живих організмів утворювати, перетворювати і нагромаджувати органічну речовину. Мірою біол. прод-сті є кількість органічної речовини або енергії, яка утворюється на одиниці площі за одиницю часу.

Біологічні індикатори, біоіндикатори – організми, що своєю присутністю або відсутністю, зміною зовнішнього вигляду, хімічного складу. поведінки реагують на зміни природного середовища або свідчать про особливості його компонентів (наприклад про багатство чи бідність грунту). Використовуються при моніторингу екосистеми.

Біологічні основи рубок догляду – сукупність інформації про біологічні особливості деревних порід, що враховуються при визначенні організаційно-технічних показників рубок догляду і відборі дерев у рубку.

Біотичні фактори – фактори, пов’язані з живими компонентами середовища, які в процесі життєдіяльності впливають один на одного та на середовище, в якому існують.

Бурелом – зламані сильним вітром, переважно нижче крони, стовбури дерев. Б. виникає переважно в долинах та на хребтах, розміщених вздовж напрямку пануючих вітрів; при розміщенні лісостанів перпендикулярно повітряним потокам; при втраті лісом біологічної стійкості. Заходи з попередження Б.: система рубок догляду, формування змішаних деревостанів, вітростійких узлісь.

Варіанти заплавності місцезростань – ділянки заплавних лісів, які характеризуються різною тривалістю затоплення: є коротко-, середньо- і довгозаплавні варіанти.

Вегетаційний період – період року, протягом якого за метеорологічними умовами можливий інтенсивний ріст і розвиток рослин.

Верховий метод рубок догляду – метод, при якому дерева відбирають у рубку догляду переважно з верхнього ярусу, внаслідок чого середній діаметр і середня висота деревостану після рубки зменшується. Найчастіше В. м. р. д. застосовується у змішаних молодняках, де є загроза заглушення головних порід другорядними.

Вибіркові рубки – система рубок головного користування, яка характеризується періодичним вирубуванням на ділянці частини дерев певної якості, розміру і віку, відсутністю зрубів та постійним функціонуванням лісу.

Вибірково-лісосічна рубка Ляйбундґута – один із способів системи комбінованих рубок, що полягає у поєднанні способів вибіркової, поступової, каймової рубок і наступних рубок догляду в одному і тому ж деревостані та дозволяє формувати різновікові мішані ліси.

Вибірково-поступова рубка Орлова – один із способів системи комбінованих рубок, що полягав у поєднанні елементів вибіркової, поступової і суцільної рубки у перестійних ялинових і соснових насадженнях вищих бонітетів.

Високостовбурне господарство – система ведення лісового господарства, спрямована на отримання в найкоротший термін максимальної кількості високоякісних крупномірних деревних сортиментів.

Висота деревостану середня – середня висота дерев пануючої породи верхнього ярусу.

Відбір дерев у рубку – визначення дерев в рубку при вибіркових, поступових рубках та рубках догляду.

Відведення лісосік – роботи з підбору та відмежування в натурі ділянок, на яких планується заготівля деревини, таксація та оцінка деревостану.

Відновлення лісу – процес відтворення природним чи штучним шляхом лісу на землях, де він з якихось причин втратив ценотичні позиції (зник внаслідок катастрофічних явищ або антропогенного впливу).

Відпад дерев – процес природного зрідження деревостану з віком внаслідок конкурентної боротьби за світло, вологу, грунтове живлення, або відмирання дерев через захворювання чи механічні пошкодження. Від змикання молодняка до старіння деревостану відпадає понад 95% дерев.

Вік деревостану – середній вік основного елементу деревостану (пануючої породи).

Вік рубки – вік деревостану, при якому він досягає експлуатаційного рівня і може призначатись у рубку головного користування.

Вік стиглості деревостану – вік, в якому деревостан досягає стану максимально відповідного функціональному призначенню лісу. Розрізняють стиглість технічну, кількісну, відновлювальну, природну, захисну.

Вітровал – вивалення дерев з корінням з ґрунту під дією сильних і штормових вітрів, при яких сила тиску вітру на крону дерева перевищує силу зчеплення його коренів з грунтом. Здебільшого спостерігається при швидкості вітру понад 20-25 м/с.

Вітростійкість деревостану – здатність деревостану протистояти сильним вітрам; забезпечується формуванням різновікових, мішаних деревостанів з участю вітростійких деревних порід, що мають глибоку, розгалужену кореневу систему і міцний стовбур (дуб, модрина, граб та ін.).

Водозбір, водозбірний басейн – обмежена вододілами частина земної поверхні, з якої поверхневі і підземні води стікають у річкову систему, озеро або море. Найбільший В. мають Дніпро – 286 тис. кв. км, Дністер – 72 тис.кв.км. Нераціональна структура лісів в межах В. призводить до сезонної нерівномірності водного стоку з відповідними від цього наслідками.

Водоохоронні ліси – ліси по берегах рік, озер, водосховищ та інших водойм, захищають береги від ерозії (розмивання), регулюють рівень води завдяки переведенню поверхневого стоку вод у внутрішньоґрунтовий,, покращують живлення водойм і гідрологічний режим . сприяють підвищенню запасів підземних вод. Охороняють від замулювання і забруднення , захищаютьбереги від розмивання.

Вузькострічкова рубка Каутца – один із способів системи комбінованих рубок головного користування, що застосовується у гірській місцевості в букових та буково-ялицевих лісах і полягає у поступовому вирубуванні дерев на вузьких смугах шириною 30-40 м.

Гірські ґрунти – грунти, які формуються в гірських умовах і підпорядковані закону вертикальної зональності, пов’язаної з змінами кліматичних умов, ґрунтотвірних порід, рослинності.

Гірські ландшафти – значні за площею природно-територіальні комплекси, подібні за структурно-літологічними, орографічними та ландшафтно-морфологічними ознаками. Для гірських ландшафтів характерна значна контрастність природних умов, зумовлена різною висотою над рівнем моря, експозицією схилів, особливостями геологічної будови, строкатістю ґрунтового покриву та ін. факторами.

Гірські ліси – ліси, що ростуть у гірській місцевості, інколи від підніжжя гір до субальпійського поясу.

Головне користування – рубка стиглих деревостанів з метою заготівлі деревини та забезпечення поновлення лісу.

Господарська секція – сукупність вкритих і невкритих лісом ділянок, об’єднаних за головною деревною породою, метою ведення господарства, віком рубки та однорідністю основних лісогосподарських заходів.

Господарська частина – територіально відокремлена, виділена за спільністю мети, напрямком і рівнем інтенсивності лісового господарства та лісоексплуатації частина

Група віку – розподіл деревостану на групи в залежності від встановлених віку стиглості і тривалості класів віку. Виділяють молоді, середньовікові, пристигаючі, стиглі і перестиглі (перестійні) деревостани.

Групово-вибіркова рубка – один із способів системи поступових рубок головного користування, при якому в деревостані вирубують групи дерев у декілька прийомів у місцях, де є наявні куртини підросту.

Групово-поступова рубка – один із способів поступових рубок головного користування, застосовувався у соснових лісах Південного Лісостепу, деревостан вирубують за 4 прийоми смугами, розширюючи їх у південному напрямку, що забезпечує перебування підросту у затінку дерев.

Густота деревостану – щільність стояння дерев, визначається їх кількістю на одиниці площі, як правило, на 1 гектарі.

Диференціація дерев – процес формування відмінностей між деревами одновікового деревостану за їх розмірами та розвитком; зумовлюється генетичною мінливістю (спадковими ознаками), боротьбою за існування та впливом умов навколишнього середовища.

Добровільно-вибіркова рубка – рубка головного користування, при якій в деревостані періодично вирубують частину дерев певних категорій.

Догляд за лісостаном лісівничий – періодичне проріджування деревостану з метою покращення його росту, збільшення приросту, формування складу. Система заходів, направлених на вирощування стійких, високопродуктивних лісостанів.

Експлуатаційний лісовий фонд – сукупність стиглих і перестійних деревостанів лісового підприємства, відведених для рубок головного користування або лісовідновних рубок.

Еталонне насадження – насадження, до складу якого входять деревні породи, бiологічні особливості яких найбільше відповідають лісорослинним умовам певного району, типу лісу і цілям ведення лісового господарства.

Жердняк – період у розвитку деревостану, який характеризується швидким ростом дерев у висоту, інтенсивним наростанням фіто маси, природним очищенням їх від нижніх гілок і сучків, різкою диференціацією дерев за розмірами стовбура і крони, інтенсивним відпадом дерев.

Запас деревостану – інтегральний таксаційний показник загальної кількості деревини, нагромаджений деревами на одиниці площі площі лісу, визначається в щільних м³.

Заплава – частина річкової долини. що затоплюється під час весняної повені.

Заплавні ліси – ліси, що формуються у заплавах річок і зазнають періодичних затоплень.

Заповідний режим – система заходів, спрямована на збереження унікальних рідкісних природних комплексів.

Заповідник біосферний – природоохоронна науково-дослідна установа міжнародного значення. Створюється з метою збереження в природному стані найтиповіших природних комплексів біосфери, здійснення екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.

Заповідник природний – природоохоронна, науково-дослідна установа загальнодержавного значення, створена з метою збереження у природному стані типових або унікальних природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад з охорони природи та екологічної безпеки.

Засолення ґрунтів – процес нагромадження в ґрунті шкідливих для рослин водорозчинних солей.

Захисні лісонасадження – лісові масиви і смуги, які захищають сільськогосподарські угіддя, населені пункти, дороги і водойми від несприятливих природних явищ (вітер, вода, снігові заноси тощо); в малолісних районах сприяють поліпшенню грунтово-кліматичних умов.

Землі держлісфонду – землі, які перебувають у державній власності, а також земельні ділянки, надані для потреб лісового господарства і призначені для ведення лісового господарства. В свою чергу вони поділяються на різні категорії земель: покриті лісом площі, незімкнуті лісові культури, лісові розсадники і плантації, рідколісся, згарища, загиблі насадження, зруби, галявини та пустирі, лісові шляхи та просіки, протипожежні розриви і нелісові землі.

Землі еродовані – території, що тією чи іншою мірою зазнали ерозії грунтy, а тому втратили частину природної родючості.

Зімкнутість намету – відношення суми площ горизонтальних проекцій крон дерев до загальної площі деревостану. Визначається у десятих долях одиниці: наприклад, 0,7; 0,9.

Зміна головних лісоутворюючих порід – процес заміни головних лісоутворюючих порід (сосни, дуба, бука, ялини, ялиці) менш цінними, переважно м’яколистяними, породами внаслідок їх вищої конкурентноздатності (щорічного та рясного плодоношення, швидкого росту у молодому віці, морозо-, холодо- і зимостійкості та меншої вибагливості до умов навколишнього середовища).

Зруб – ділянка лісу, на якій проведено суцільну рубку або заключний прийом поступової рубки головного користування, а молоде покоління лісу ще не утворило зімкнутого намету.

Інтенсивність рубки – показник зрідження деревостану при несуцільних рубках головного користування i рубках, пов’язаних з веденням лісового господарства та інших рубках. Найчастіше визначається за відсотком вирубуваного запасу від загального запасу деревостану; залежить від складу, віку, повноти, бонітету, походження і будови деревостанів, типу і потужності грунтів, стрімкості та експозиції схилів, висоти над рівнем моря, типу лісу тощо.

Інтенсивність рубок догляду – показник зрідження деревостану при рубках догляду за один прийом. Розрізняють 4 категорії інтенсивності: слабка – до 15 %, помірна – 16-25%, сильна – 26-35%, дуже сильна – понад 35%.

Інтенсифікація лісового господарства – лісогосподарська діяльність, що забезпечує збільшення комплексної продуктивності лісу при скороченні матеріальних і трудових затрат.

Каймова рубка Вагнера – один із способів системи комбінованих рубок головного користування, який був запропонований Крістофом Ваґнером на початку ХХ ст. для ялиново-ялицево-букових лісів південної Німеччини і полягав у закладанні вузьких кайм природного поновлення починаючи з північної сторони стиглого деревостану.

Категорія лісів – поділ лісів України за екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій на чотири категорії: 1) захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції); 2) рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції); 3) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції тощо); 4) експлуатаційні ліси.

Квиток лісорубний – документ суворої звітності, який надає лісокористувачу право на заготівлю деревини.

Клас віку деревостану – умовний часовий інтервал для означення віку та вікової різноманітності деревостану, що застосовується для розподілу лісостанів за групами віку і характеризує їх вікову різноманітність. Для шпилькових і твердолистяних насінних деревостанів встановлені класи віку тривалістю 20 років, для м’яколистяних і твердолистяних порослевих – 10 років, для швидкоростучих та чагарників – 5 років. За класами і групами віку деревостани поділяють (молодняки, жердняки, середньовікові, пристигаючі, стиглі і перестійні).

Класифікація рубок – групування способів рубок, що проводяться в лісах України, але розрізняються за завданнями, кінцевою метою, періодом проведення, на 3 групи рубок: рубки головного користування; рубки пов’язаних з веденням лісового господарства, інші рубки.

Клиновидна рубка Ебергарда – спосіб комбінованих рубок головного користування, який передбачає рівномірне зрідження деревостану під час першого прийому і формування клинів, направлених вершиною назустріч пануючим вітрам під час наступних етапів у насадженнях з участю ялиці, сосни, ялини і бука. К.р.Е. була запропонована у 1922 р. лісничим Ю.Ебергардом для лісів Шварцвальду (півд.-зах. Німеччина).

Комбінований метод рубoк доглядy – метод, що передбачає вирубування дерев з усіх ярусів деревостану. При к.м. середні діаметр і висота деревостану до і після проведення рубки залишаються майже однаковими.

Комбіновані рубки – рубки, що проводяться на одній і тій же ділянці з використанням способів різних систем рубок головного користування.

Комплексні рубки – поєднання на одній і тій же ділянці способів рубок головного користування та окремих видів рубок догляду в деревостанах з сформованим під їх наметом надійним підростом головних лісоутворюючих порід.

Корінний деревостан – сформований в умовах природного непорушеного типу лісу, який за складом відповідає деревостану корінної асоціації.

Куліса – вузька смуга лісу між суцільними зрубами.

Кулісні рубки – різновид черезсмугових суцільнолісосічних рубок.

Кулісне прилягання лісосік – прилягання лісосік, коли між ними залишається смуга лісу, більша ніж ширина вирубаної смуги.

Ландшафтні рубки – системна вирубка окремих дерев і чагарників в рекреаційних лісах для формування цінних художньо-естетичних та санітарно- гігієнічних властивостей і життєстійкості лісостанів та створення найсприятливіших умов для відпочинку людей.

Ліси високопродуктивні – лісостани, що в однорідних умовах місцезростання відрізняються від інших лісостанів найвищими запасом і приростом деревини на одиниці площі.

Ліси водорегулюючі – ліси, основним призначенням яких є регулювання надходження води в водойми та попередження замулювання водойм.

Ліси захисні – ліси, що зберігаються або створюються з метою забезпечення сприятливого природного середовища для життя людей, регулювання водного режиму території, попередження ерозії грунту, створення умов для життя цінних видів тварин, та ін. завдань, включаючи захист технічних об’єктів від снігових лавин і т.п.

Ліси зеленої зони міста – вкриті лісом заміські території, що виконують захисні, санітарно-гігієнічні функції та є місцем відпочинку населення.

Ліси особливого призначення – насадження, які виконують цільові захисні функції з особливим режимом ведення лісового господарства.

Ліси острівні – невеликі за площею лісові угруповання за межами суцільних лісових масивів.

Ліси приполонинні (прияйлові) – смуги лісів шириною 200-500 м у горах вздовж верхньої межі лісу з безлісною місцевістю (полонини, яйла).

Ліси природні – лісові угруповання природного походження.

Ліси перестійні – ліси, що досягли віку і розвитку, при яких приріст деревини припиняється, а її технічні якості погіршуються. З екологічних позицій такі ліси досить цінні, бо досягають повної середовищетвірної зрілості та характеризуються добрими умовами для хутрових звірів.

Ліси протиерозійні – природні чи штучно створені ліси на ярах, легкорозвіюваних пісках, камянистих розсипах, малопотужних камянистих грунтах, на крутих гірських схилах, в селенебезпечних та лавинонебезпечних районах.

Ліси рекреаційні – ліси, які задовольняють потреби населення у різних видах відпочинку і оздоровлення.

Лісистість – ступінь залісеності території. Визначається у відсотках за відношенням вкритої лісом площі до загальної площі території.

Лісистість оптимальна – 1- ступінь залісеності території, при якій найбільш ефективно використовуються земельні ресурси, формується екологічно стабільне середовище та найбільш повно проявляється комплекс корисних властивостей лісу; 2- лісистість, що забезпечує природну екологічну рівновагу певної місцевості, або підтримує відносно незмінний стан одного з середовищетвірних компонентів (наприклад, гідрологічний режим).

Лісівництво – наука про природу лісу, методи його вирощування, підвищення продуктивності, лісокористування.

Лісівництво регіональне – спеціалізована для регіонів система лісогосподарських заходів, направлена на врахування природних, соціальних і економічних особливостей вирощування і формування високопродуктивних та стійких лісостанів.

Лісове господарство – галузь виробництва, яка займається вирощуванням, відновленням і охороною лісів, підвищенням їх продуктивності і якості, забезпеченням раціонального використання земель держлісфонду та безперервного і невиснажливого лісокористування.

Лісове середовище – сукупність факторів, в яких існують лісові організми. Визначальним фактором формування лісового середовища є деревно-чагарникова рослинність, яка значно трансформує природні умови в межах зайнятої території.

Лісове угрупoвання – сукупність деревних і недеревних рослин, об`єднаних спільністю розвитку на спільній території.

Лісовий кодекс України – систематизований законодавчий акт, який регулює правові відносини щодо охорони, використання та відтворення лісових ресурсів на території України.

Лісовий масив – ліс, відділений за площею від іншого лісу природним або штучним рубежем (ріка, озеро, пагорби, гори, с.-г. угіддя, населений пункт).

Лісовідновлення штучне – вирощування лісу шляхом посадки саджанців або посіву насіння деревних і чагарникових порід з наступним агротехнічним і лісівничим доглядом за молодняком.

Лісові землі – частина державного земельного фонду, призначена для ведення лісового господарства. До Л.з. входять вкриті і невкриті лісом площі.

Лісовідновлююча рубка – рубка, спрямована на відновлення корінного лісового деревостану і покращення його корисних властивостей.

Лісогосподарські заходи – організаційно-технічні заходи, спрямовані на вирощування, відновлення, охорону, підвищення продуктивності і захисних властивостей лісів.

Лісопорушення – самовільне свідоме порушення правил використання лісових ресурсів.

Лісосіка – ділянка лісу, визначена для рубки головного чи проміжного користування, відмежовується візирами чи природними рубежами та ділянковими стовпами.

Лісосіка розрахункова – щорічна науково-обгрунтована норма заготівлі деревини в порядку призначення різних рубок лісу за площею і запасом.

Лісосічний фонд – сумарний запас деревини, призначеної для щорічної заготівлі шляхом рубок головного користування.

Лісосічні роботи – підготовчі до рубки, основні і допоміжні роботи на лісосіці.

Лісостан – основний компонент лісу, відносно однорідна за складом, вертикальною будовою (формою), походженням, віком, продуктивністю сукупність лісової рослинності.

Молодняк – покоління хвойного та твердолистяного насінного лісу віком до 20 років, дрібнолистого та твердолистого порослевого віком до 10 років.

Недоруб – окремі дерева або ділянки лісу, які були визначені в рубку, але не вирубані у встановлений термін.

Низовий метод рубок догляду – вибірка, як правило, відсталих у рості дерев, що призводить до збільшення середніх показників висоти і діаметра деревостану. Проводиться, переважно, в чистих деревостанах.

Низькостовбурний ліс –лісостани низької продуктивності (ІV-V клас біонету), здебільшого вегетативного походження.

Невкриті лісом площі – землі лісового фонду, тимчасово безлісні, але призначені для лісовирощування.

Нормативи рубок догляду – комплекс критеріїв, що визначають лісівничі вимоги до технології проведення рубок (інтенсивність, повторюваність, черговість та ін.).

Омолоджування чагарників (підліску) – вид догляду за лісом шляхом вирубування старої за віком надземної частини чагарників для її заміни молодим поколінням вегетативного походження (паростю від пеньків).

Оборот рубки – період часу, впродовж якого відновлюється в середньому по господарству (госп. секції) запас вирубаної в ньому стиглої деревини. О.р. є наявним для господарств із суцільнолісосічними і поступовими рубками.

Огляд місця рубки – перевірка органами лісового господарства місця рубки з метою оцінки дотримання лісозаготівельними організаціями правил рубок та відпуску лісу. При цьому виявляють фактичні обсяги заготовленої лісопродукції, порушення правил проведення рубки та відпуску деревини. Для попередження можливого порушення правил проведення рубки, правил відпуску та пожежної безпеки, органи лісового господарства зобов’язані здійснювати поточний систематичний контроль за місцями рубок. При огляді місця рубки складається акт встановленої форми.

Освітлення – рубка догляду у зімкнутому молодому насадженні, метою якої є покращення росту дерев головної породи і регулювання складу. Призначають рубку в молодняках до 10 років при загрозі заглушення головних порід другорядними або боковому затіненні в чистих молодняках.

Охорона лісів – сукупність заходів, що забезпечують збереження лісів від пожеж, попередження масових розмножень шкідників, регулювання вирубування і відновлення лісів.

Охорона природного середовища – комплекс заходів для забезпечення параметрів природного середовища в межах необхідних для його збереження.

Очищення від сучків – обрубування, обрізування, обламування сучків дерев з допомогою відповідних знарядь та механізмів, або природне відмирання та опадання відмерлих внаслідок нестачі світла гілок стовбура.

Очищення місця рубки – видалення порубочних решток (вершин дерев, сучків, гілок) за межі лісосіки або приведення їх до стану, що забезпечує умови для поновлення і росту деревних порід, попереджує виникнення лісових пожеж і ерозійних процесів. Основні способи очищення місця рубки – викладення сучків і гілок на трелювальні волоки (під гусениці чи колеса трактора), збір їх у купи або вали, подрібнення і розкидання їх на площі лісосіки.

Перестійні деревостани – деревостани, що за віком перевищують вік рубки на два і більше класи віку.

Період поновлення лісу – період, впродовж якого утворюється нове покоління лісу під наметом деревостану, на зрубах або інших

Повторюваність рубок догляду – період часу, через який у насадженні проводиться черговий прийом такого самого виду рубки догляду. Повторність рубок догляду визначається інтенсивністю зрідження. В лісах України освітлення і прочищення повторюють через 3 – 5 років, проріджування

Прилягання лісосіки – порядок закладання лісосіки на ділянці стиглого лісу або в лісовому кварталі. Розрізняють чотири способи прилягання лісосік: безпосередній, черезсмужний, кулісний і шаховий.

Природозаповідний фонд (ПЗФ) – ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду, рослинного і тваринного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу довкілля.

Природне поновлення – процес утворення нового покоління лісу природним шляхом.

Проріджування – рубка догляду у середньовіковому деревостані, метою якого є створення сприятливих умов для правильного формування стовбура і крони кращих дерев. Рубку призначають у високоповнотних деревостанах, у першу чергу – корінних.

Прочищення – вид рубки догляду в молодому деревостані з метою покращення умов росту, регулювання складу і розміщення дерев головної породи на площі. Проводять, як правило, в молодняках від 11 до 20 років.

Реконструкція насаджень – докорінна зміна складу, схеми змішування та інших характеристик лісостану.

Рекультивація лісова – залісення земель, техногенно порушених внаслідок поверхневого чи надземного видобування корисних копалин з метою відновлення їх природного стану та подальшого господарського використання таких земель. Виділяють етапи Р.л.: технічний та біологічний.

Ресурси лісові – продукти і корисні властивості лісу, які відновлюються при веденні лісового господарства і використовуються в суспільному виробництві для задоволення матеріальних і соціальних потреб громадян.

Розрахункова лісосіка – див. Лісосіка розрахункова.

Рубки вибіркові – див. Вибіркові рубки.

Рубка вузьколісосічна – суцільна рубка, при якій ширина зрубу не перевищує 50 м.

Рубка Дауервальд – рубка за способом безперервно продуктивного лісу. Запропонована німецьким професором Меллером наприкінці ХІХ ст. Рубки за системою Дауервальд передбачають періодичне зрідження насаджень, починаючи з молодого віку: дo 20 років – одне зрідження, до 50 - три – чотири зрідження через кожні десять років. При всіх зрідженнях вибирають дерева мертві, хворі та з різними відхиленнями росту.

Рубка добровільно-вибіркова – спосіб рубки, при якій дерева вирубуються в залежності від їх стану і стиглості, в першу чергу фаутні, стиглі, перестиглі та дерева з уповільненим ростом. Найбільшою мірою відповідає природі різновікового лісу.

Рубки догляду – рубки, пов’язані з веденням лісового господарства, в процесі яких періодично вирубуються із лісостану дерева, які відстали в рості або заважають росту дерев головних порід. Головне завдання рубок догляду – формування високопродуктивного мішаного або чистого деревостану з деревних порід, які відповідають лісо рослинним умовам, підвищення корисних функцій лісу. Види Р.д.: освітлення, прочищення, проріджування, прохідна.

Рубка комплексна – рубка в різновіковому лісостані, де на одній і тій же ділянці поєднується рубка головного користування з рубками догляду.

Рубка концентрована – суцільна рубка лісу на площі не менше 50 га.

Рубка лісу – процес рубання, зрізування або спилювання дерев і їх вивезення з лісу. Розрізняють рубки спеціального використання запасу деревини або головного користування та рубки, пов’язані з веденням лісового господарства (рубки догляду, санітарні рубки).

Рубка головного користування – рубка стиглих і перестійних дерев для заготівлі лісоматеріалів, а в окремих випадках для посилення водоохоронних, захисних і санітарно – гігієнічних функцій лісу та забезпечення його відновлення природнім шляхом. Р.г.к. поділяють на суцільнолісосічні, вибіркові, поступові і комбіновані.

Рубка групово-вибіркова – рубка, при якій деревостан вирубується в кілька прийомів навколо груп підросту протягом двох класів віку.

Рубка прохідна – рубка догляду, яка проводиться у пристигаючому деревостані з метою створення сприятливих умов для збільшення приросту кращих дерев за діаметром і поліпшення товарної структури деревостану. Завершують рубку за 10-20 років до головної рубки.

Рубка рівномірно-поступова – поступова рубка, при якій деревостан вирубують у 2-4 прийоми послідовним рівномірним його зрідженням протягом одного – двох класів віку.

Рубка реконструктивна – рубка, пов’язана з веденням лісового господарства, яка проводиться в малоцінних насадженнях з метою їх заміни господарсько цінними породами. Залежно від породного складу, віку, форми, повноти, походження і стану насадження застосовують такі способи реконструкції: суцільний, коридорний, кулісний, куртинно – груповий.

Рубка санітарна – рубка, пов’язана з веденням лісового господарства, яка проводиться в деревостанах з незадовільним санітарним станом для оздоровлення лісових насаджень та отримання деревини. Розрізняють вибіркові та суцільні санітарні рубки.

Рубка суцільна – система рубок головного користування, при якій деревостан на лісосіці вирубують за один прийом.

Рубка формування ландшафту (ландшафтні рубки) – система рубок для рекреаційних лісів, що передбачає вирубку окремих дерев і чагарників для формування цінних художньо-естетичних та санітарно-гігієнічних властивостей насаджень і створення найсприятливіших умов для відпочинку людей.

Рубок догляду повторюваність – період, після якого на ділянці в черговий раз проводиться рубка.

Рубок догляду черговість – порядок призначення деревостанів для проведення рубок догляду.

Самосів – природне поновлення деревних і чагарникових рослин віком до 2 років, зростаюче під наметом лісу, а також на зрубах, згарищах тощо.

Санітарний стан насадження – стан дерев у насадженні, а також ступінь їх пошкодження або всихання, які оцінюються за умовно прийнятими шкалами. Для оцінки санітарного стану в лісах України використовують шкалу санітарного стану відповідно до „Санітарних правил в лісах України”. Для оцінки стану визначається кількість та запаси всихаючих, сухостійких дерев і свіжої захаращеності.

Системa ведення лісового господарства – цілісна сукупність лісогосподарських, технічних та економічних заходів, узгоджених із зонально-типологічними та економічними умовами району. Розрізняють регіональні та локальні системи ведення лісового господарства.

Система рубок – сукупність способів рубок, близьких за організаційно-технічними показниками та особливостями впливу на природне відновлення лісу. Розрізняють С. р.: суцільну, поступову, вибіркову і комбіновану.

Сприяння природному поновленню – забезпечення сприятливих умов для проростання насіння, появи самосіву і росту підросту під наметом лісу.

Суміжність лісосік – безпосереднє розміщення лісосік.

Сухостій – всохлі, але не впалі на землю дерева.

Суцільнолісосічна рубка – рубка головного користування, при якій весь деревостан на лісосіці вирубують за один прийом.

Термін прилягання лісосік – інтервал часу, через який вирубують деревостан на прилягаючій до зрубу черговій лісосіці, не включаючи рік рубки. Часто його узгоджують із повторністю врожайних років, а при збереженні на лісосіках достатньої кількості життєздатного підросту скорочують на один рік.

Технологічний коридор – коридор в насадженні, призначений для переміщення технологічного обладнання, трелювання та вивозки деревини.

Технологія головної рубки – технологічний процес розробки лісосіки, що включає сукупність і послідовність певних операцій за допомогою яких ведуть заготівлю деревини і забезпечуються умови для збереження лісового середовища та найбільш успішного поновлення лісу.

Технологія рубок догляду – сукупність робочих операцій, що послідовно здійснюють в процесі циклу рубки, починаючи з підготовчих і завершуючи вивезенням заготовлених матеріалів та очисткою ділянки від порубкових рештків.

Тип деревостану – найменша одиниця лісотипологічної класифікації, що об’єднує ділянки лісу, подібні за складом деревного ярусу в однорідних грунтово – гідрологічних і кліматичних умовах. Розрізняють корінні та похідні Т.д.

Тип зрубу – класифікаційна одиниця лісової типології, яка характеризує природні особливостей лісових ділянок після вирубки деревостану. Об’єднує зруби, однорідні за живим надґрунтовим покривом, мікрокліматичним, грунтово-гідрологічним і мікробіологічним режимами та напрямком лісовідновних процесів. В основу назви типу зрубу беруться найбільш характерні рослини-індикатори і едифікатори, що відображають зміну лісорослинних умов після рубки лісу.

Трелювальний волок – найкоротший шлях на лісосіці, по якому здійснюється трелювання або вивезення дерев, хлистів, круглих або колотих сортиментів. Забезпечує збереження підросту, грунту та залишених на корені дерев. Розрізняють магістральні і пасічні трелювальні волоки.

Трелювання – процес переміщення дерев, хлистів або сортиментів від місця звалювання до пункту погрузки (верхнього складу) трелювальними тракторами, лебідками, звалювально-трелювальними машинами, кіньми та іншими способами. У гірських умовах для трелювання часто використовують жолоби та лотки.

Улоговина – лісовідновлювальна ділянка площею від 300 м² до одного гектара, яку формують на лісосіках при проведенні нерівномірних поступових рубок.

Фонд лісовий – сукупність різних категорій лісових та нелісових земель у межах господарства або певного району. Загальна площа лісового фонду України – близько 10,8 млн. га, у т.ч. вкрита лісом – 9,7 млн.га.

Фонд лісосічний – запаси деревини у стиглих деревостанах, призначених для її заготівлі під час рубок головного користування.

Черговість рубок догляду – розподіл ділянок того чи іншого виду рубок догляду за роками виконання. Визначається, перш за все, становищем у деревостані головної лісоутворюючої породи.

Черезсмугове прилягання лісосік – прилягання лісосік, при якому нова лісосіка закладається через смугу лісу такої ж ширини, що не вирубується.

Ширина лісосіки – протяжність лісосіки по короткій стороні периметра.