Практичне заняття №
10
Тема.
Комбіновані рубки головного користування та призначення
оптимальної технології рубки для сприяння природному поновленню лісу
Мета роботи – набуття практичних
навичок щодо застосування оптимальної технології рубки головного користування для
сприяння природному поновленню лісу.
Короткі теоретичні відомості
Комбіновані способи головних
рубок. Для
ведення лісового господарства застосовують не лише окремі способи рубок, а й їх
комбінації. До комбінованих рубок слід
віднести рубки малими площами Майра, вузьколісосічні Вагнера, клиновидні рубки
Ебергарда, вибірково-лісосічні Лейбундгута та ін. Із сучасних способів рубок
слід відмітити довготривало-поступові та механізовані улоговинні, а також смугово-поступові рубки.
Рубки малими площами були обґрунтовані
проф. Майром з метою більш гнучкого підходу до поновлення лісу у розмаїтих
лісорослинних умовах. Учений вважав, що
ділянки лісу відрізняються лісорослинними умовами і характером
деревостану, тому потрібно застосувати той чи інший спосіб рубки. Величина
таких ділянок може бути від 0,3 до
Вибіркові вузьколісосічні, або каймові рубки
Вагнера також застосовуються на
невеликих площа з шириною лісосіки – 12-15 м. Вагнер був противником штучного
поновлення лісу, особливо ялини. Відтак, звернув увагу на розміщення лісосік
відносно сторін світу для забезпеченя
кращого природного поновлення
лісу. Із кліматичних факторів ним враховувався напрям вітру і його характер –
вологий чи сухий, сонячне світло, роса, заморозки, які забезпечували надійне
зволоження вирубки і були головною умовою появи та розвитку самосіву. Молоде
покоління на вузькій смузі надійно захищається стіною лісу. Першу смугу
розміщують на півночі або північному заході таксаційного кварталу, а наступну –
у південному або південно-східному напрямку. Після врожайного року на першій
смузі з’являється самосів і частина дерев вирубується та одночасно
розробляється друга смуга. Якщо поновлення лісу з’являється на другій смузі –
утворюється третя, а на першій деревостан вирубується повністю і т.д. Валку
дерев при такій рубці ведуть у напрямку лісу для збереження підросту. На
відведених смугах-лісосіках залежно від
успішності поновлюється може застосовуватися і суцільна рубка.
Клиновидні вибірково-лісосічні рубки Ебергарда
розроблені для ялиново-модринових лісів, що зростають в умовах гірського
розчленованого рельєфу. Головна їх мета
– підвищення стійкості насаджень до вітровалу. Це рубки
поступово-клиновидні, у них вістря клину спрямоване назустріч переважаючим вітрам.
Таксаційний квартал розділяється впоперек дорогою так, щоб ширина ділянок не
перевищувала
Вузькосмужні поступові рубки Каутца
розроблені і впроваджені у Німеччині для успішної експлуатації та поновлення
букових і буково- ялинових гірських лісів, що ростуть на стрімких схилах. Каутц
впровадив поступові рубки, які для даних умов проводив вузькими смугами шириною
30-
Клиновидно-поступові рубки Філіпа
нагадують рубки Ебергарда. Ще при проведенні рубок догляду в насадженнях
намічають середини майбутніх клинів і трелювальні волоки між сусідніми клинами,
а також місця навантаження деревини на транспорт. Поновлення лісу проходить на
вузьких смугах, які нагадують щупальці, спрямовані у глибину масиву. Рубки
дозволяють поновлюватись як тіньовитривалим, так і світлолюбним породам. Молоде
покоління лісу в середніх частинах клинів з’являється за рахунок попереднього
поновлення, воно ж найменше пошкоджується при лісосічних роботах.
Вибірково-лісосічні рубки Лейбундгута
застосовують у сучасних умовах лісівники Швейцарії. Вони нагадують комплексні
рубки, якими користуються в Україні, бо передбачають не тільки вирубку стиглої
частини деревостану, а й наступний догляд за молодим поколінням лісу.
Поновлення лісу намічають в осередках, які створюються у вигляді гнізда або
групи. При проведенні рубок усі зусилля спрямовані на вирощування стійких
продуктивних насаджень, тому ці рубки поєднують різні способи рубок. Такі
лісогосподарські заходи враховують біологію деревних порід і лісорослинні
умови. Спосіб поновлення лісу є складовою частиною головної рубки. Такого типу
рубки є прикладом вдалого поєднання різних заходів на невеликій площі, і їх
доцільно проводити, наприклад, у приміських лісах.
Комплексні рубки запропоновані А.Й.
Швиденко. Комплексні рубки передбачають на одній і тій же площі лісосіки
проведення головної рубки і рубок догляду одночасно. Такі рубки доцільно
проводити у різновікових насадженнях і розміщувати їх за біогрупами. У тих
біогрупах, які сформовані старшим поколінням лісу, необхідно зрубати перестійні
дерева, не пошкодивши дерева, що залишаються на корені, і біогрупи молодшого
покоління лісу. У біогрупах, сформованих з підросту різного віку, проводять
рубки догляду з вирішенням тих же завдань, що і для відповідного віку молодих
насаджень. Таким чином, у процесі комплексної рубки формується багатоярусне
мішане насадження з природним східчастим пологом, який забезпечує найвищу
продуктивність лісу.
У лісовому
господарстві України також застосовують комплексні рубки для формування та
оздоровлення лісостанів, зокрема рубки переформування, лісовідновні та рубки
пов’язані з виправленням малоцінних
насаджень (реконструктивні). Комплексні рубки головного користування доцільно
проводити у різновікових букових і ялицевих гірських лісах на крутих схилах.
Механізовані улоговинні рубки ЛЛТІ
розроблені кафедрою лісівництва Львівського лісотехнічного інституту під
керівництвом проф. М.М.Горшеніна. Вони поєднують короткострокову поступову
рубку з суцільною невеликими площами. Можуть вони застосовуватись у букових,
ялицевих, буково-ялицевих та смереково-буково-ялицевих лісах. Цей спосіб
передбачає застосування канатних підвісних трелювальних установок (КПТУ). До
рубки на лісосіці виконуються підготовчі роботи послідовно з урахуванням
прийомів рубання. Спочатку нарізають траси КПТУ і під певним кутом до траси
улоговини (смуги), які будуть вирубуватися за перший прийом. Їх ширина не
повинна перевищувати 40 метрів, а довжина залежно від типу установки може
змінюватись від 60 до 100 м. Улоговини відводяться з обох боків від траси КПТУ.
Кут їх нахилу залежить від стрімкості бічного поперечного схилу лісосіки і
зазвичай становить 30 - 600. Розширення улоговин наступних рубок
допускається лише в напрямку згори – вниз, що запобігає пошкодженню підросту на
перших вирубаних улоговинах та дозволяє зберегти грунтозахисну функцію лісу.
У кінці 80-х та
90-х роках XX століття у сосняках Українського Полісся апробовані
смугово-поступові рубки з застосуванням звалювально- пакетуючих машин типу
ЛП-19. Позитивні результати таких рубок узагальнені В.М.Турком. Нині у
Тетерівському держлісгоспі застосовують подібні рубки, але за традиційною
технологією, без застосування агрегатних машин. Примикання вузьких лісосік –
черезсмужне та кулісне. Смугово-поступові рубки у сосняках дозволяють уникнути
масової загибелі молодих рослин від пошкодження личинками хрущів.
Технології рубок головного
користування
Із заходів сприяння природному поновленню найважливішими
є застосування оптимальної технології рубок головного користування. Під технологією рубок головного користування
розуміють сукупність та певний порядок виконання робочих операцій із заготівлі
деревини, починаючи з підготовчих робіт на ділянці – видалення підліску,
завислих дерев, і завершуючи звалюванням дерев, розкряжуванням стовбурів і
вивезенням заготовленої лісопродукції. Під час здійснення лісозаготівельних
робіт, як би вдало не було підібрано спосіб рубки, гарантувати успіх природного
лісовідновлення складно, оскільки цей процес значною мірою залежить від
технічних засобів, які використовують під час лісозаготівлі, від самої
організації технологічних процесів, від культури виконання лісосічних робіт.
З того часу, як на лісозаготівлях
почали впроваджувати механізовані операції, все гостріше поставала проблема
збереження підросту і повноцінного функціонування лісового середовища.
Застосування на лісозаготівлях механізмів і машин дало змогу різко підвищити
продуктивність праці, але часто інтереси лісоексплуатації і лісівництва не
співпадають. У процесі лісозаготівлі пошкодження підросту будуть тим
суттєвішими, чим молоді деревні рослини вищі. Низькорослий підріст ушкоджується
менше під час зимової рубки за наявності глибокого снігового покриву. Високий
підріст більше пошкоджується під час проведення робіт у сильні морози, коли
деревця стають крихкими. Тому лісівники поступово виробили вимоги до здійснення
лісозаготівлі. Так лісосіки, які під наметом мають достатню кількість надійного
підросту, розробляють взимку, а лісосіки без підросту – влітку. Зимову рубку
краще проводити у деревостанах з сирими і мокрими, а літню – у деревостанах з
сухими і свіжими грунтами.
На збереження підросту також впливає наявність залишених
після рубки дерев, а на грунт – трелювання зрубаних дерев. Трелюють зазвичай
сортименти, на які розробляють зрубані стовбури дерев, або й цілі дерева з
кроною чи без неї. Трелювання сортиментами поступово замінюють трелюванням
хлистами або деревами і здійснюють цю операцію за допомогою спеціальних
трелювальних тракторів. Під час здійснення цієї операції влітку трактори не
тільки ламають підріст і молодняк, але й значною мірою порушують верхній шар
грунту. Ущільнення грунту в сирих типах лісорослинних умов може спричинити
появу вибоїн, в яких нагромаджується вода, що призводить до розвитку процесу
заболочування. На супіщаних ґрунтах негативні зміни є дещо слабшими. У гірських
умовах вибоїни зумовлюють ерозію ґрунту. Особливо сильно ґрунт пошкоджується у
місцях розвороту трактора. Найвідчутніші пошкодження підросту і ґрунту
спостережено за безсистемного звалювання й трелювання дерев.
Для успішного здійснення лісозаготівельних робіт і для
зменшення негативного впливу на лісове середовище назначені в рубку лісосіки
розбивають на пасіки (смуги). Пасіками
називають частини лісосіки із самостійним трелювальним волоком, що виходить на
магістральний волок, який, своєю чергою, примикає до лісовозної дороги (рис.
10.1).
Спосіб трелювання деревини вибирають у кожному
конкретному випадку. Так, за суцільно-лісосічних рубок в умовах рівнинних лісів
України часто здійснюють трелювання сортиментами, особливо коли розробляють
лісосіку з великими деревами. Обов’язковим є трелювання сортиментами у гірських
лісах, адже трелювання хлистами в цих умовах сильно пошкоджує ґрунт і стимулює
ерозійні процеси. Відтак найбільш поширене трелювання хлистами, за якого дерева
трелюють як з кроною, так і без неї. Трелювання здійснюють як вперед окоренком,
так і вперед вершиною. Лісівнича оцінка обох варіантів неоднакова і залежить
від багатьох чинників.
Рис.
10.1. Технологічне облаштування ділянки суцільнолісосічної рубки (за Свириденко
та ін. 2004): 1 – півпасіки; 2
– трелювальний волок; 3 – навантажувальний майданчик, 4 – межі пасіки; 5 –
ширина пасіки; 6 – магістральний волок
З метою найменшого впливу лісозаготівельних робіт на
розроблювану ділянку, окремі підприємства розробили й успішно застосували низку
технологічних схем, які забезпечують збереження 70-75% підросту. Ефективність
процесу лісозаготівель і ступінь виконання лісівничих вимог залежать не тільки
від наявності тієї чи іншої лісозаготівельної техніки, але й від ефективності
її використання. Так, на базі бензиномоторних пил та існуючої вітчизняної
трелювальної техніки механізація здійснення вибіркових і поступових рубок
відбувається не дуже ефективно. Агрегатні машини поки що застосовують лише на
дослідних ділянках та у невеликих обсягах у виробничих умовах.
Оскільки безсистемна рубка на ділянках головного
користування призводить не тільки до зниження продуктивності праці, але й до
порушень самої природи лісу і знищення наявного підросту, під час здійснення
лісозаготівель необхідно дотримуватись певних технологічних схем. На будь-якій
ділянці рубок облаштовують магістральні і трелювальні волоки, навантажувальні
майданчики. У процесі рубки ділянки поділяють на смуги таким чином, щоб кожна
півсмуга примикала до трелювального волока.
Одна із найвідоміших технологій, яка була запропонована
В.П. Тимофєєвим і вперше застосована в одному із ліспромгоспів Удмуртії
отримала назву Удмуртська технологія
способом вузьких пасік. Суть її полягає у тому, що за вузьких півсмуг усі
дерева звалюють на волок під кутом, який не перевищує 35°. Звалені дерева
витягують на волок за вершину без розвороту, що зумовлює менше пошкодження підросту і його збереження в межах
60-70%. Після розрубування волока рубку здійснюють з ближнього до
магістрального волока краю (рис. 10.2). Дерева звалюють вершиною на волок.
Звуження півсмуг зменшує кут звалювання дерев, але збільшує питому вагу
службової площі (волоків). На сирих і мокрих ґрунтах звалені дерева доцільно
обрубувати на лісосіці, а порубкові рештки
зносити на волок. Головним недоліком удмуртської технології є значна
питома вага службової площі – 32-35%.
Костромська
технологія передбачає розроблення ділянки
по попередньо прокладених волоках за ширини пасік у 35 метрів. За цією
технологією звалювання дерев виконують на підкладочне дерево, що забезпечує
збереження дрібного підросту в процесі формування пачки для здійснення
трелювання за комлеву частину. Недоліком цієї технології є ушкодження великого
підросту (більше 1 м).
Для рівнинних умов розроблено технологічні схеми із
застосуванням бензопил і трелювальних тракторів не тільки для
суцільнолісосічних, але й для складних способів рубок. Відомою є технологічна схема механізованої
двоприйомної рівномірно-поступової рубки, яка розроблена
Санкт-Петербурзькою лісотехнічною академією для хвойно-листяних насаджень
наприкінці 50-х років минулого століття (рис. 10.3). За цією схемою ділянки
лісу
Рис.
10.2. Схема розробки лісосіки способом вузьких стрічок з прямокутним
примиканням волоків (за Свириденко та ін. 2004): 1 – магістральний волок; 2 –
зона безпеки; 3 – навантажувальний майданчик;
4 – трелювальний волок
поділяють
на пасіки завширшки 30-40 м і завдовжки 200-300 м. Межі пасік розширюють до 4-5
м і використовують як волоки. Звалування дерев здійснюють під кутом 35-40° до
волока вершиною на волок, а гілки обрубують на місці звалювання. Трелювання
проводять хлистами вершиною вперед. Кожну пасіку розробляють двома смугами:
спочатку дерева зрубують на одній 15-20-метровій смузі, потім – на протилежній
від волока смузі. Через 5-7 років здійснюють очисну рубку за такою ж схемою.
Застосування описаної технологічної схеми дає змогу зберегти понад 70% підросту
ялини і забезпечити нормальне проходження поновлювального процесу.
Цією ж академією запропоновано технологію механізованих групово-вибіркових
рубок на базі розробленої схеми для поступових рубок, яка успішно пройшла
апробацію в ялинниках з наявністю групового підросту. Схема групово-вибіркової
механізованої рубки передбачає поділ ділянки лісу 4-метровими волоками на
пасіки завширшки 30-40 м. Після зрубування дерев на смугах рубку здійснюють на
пасіках з напрямом звалювання на волок під кутом
Рис. 10.3. Технологічна схема розробки лісосіки за використання
механізованих поступових двоприйомних рубках (за Свириденко та ін. 2004)
35-40°,
що зменшує пошкодження груп підросту. Трелюють хлисти вершиною вперед. У перший
прийом рубки дерева зрубують не на всій площі, а тільки на ділянках-клітинках з
куртинами підросту. У наступні прийоми рубки клітинки розширюють у напрямку
трелювання, доки не будуть зрубані всі дерева материнського намету і не
сформується молоде покоління лісу (рис. 10.4).
Рис. 10.4. Технологічна схема розробки лісосіки при
механізованій групово-вибірковій рубці за методом ЛЛТА (за Свириденко та ін.
2004)
Технологія розробки лісосік у гірських умовах залежить
не лише від характеру лісу, але й від топографії місцевості, стрімкості схилу,
засобів механізації виробничих процесів і багатьох інших причин. Валка дерев у
гірських умовах відрізняється від цієї операції у рівнинних лісах, бо тут
спиляне дерево падає на землю не під кутом 90°, а 120°, а іноді й 130°. У
гірських умовах звалюють дерева вниз або вгору по схилу, інколи під кутом
30-40° до технологічного волока. Великі за об’ємом хлисти у гірських умовах розробляють
на сортименти і трелюють тільки у сортиментах, застосовуючи напівпідвісне
трелювання, що зменшує пошкодження грунту. Існують обмеження щодо стрімкості
схилів, на яких дозволено тракторне трелювання деревини. Заборонено
використовувати гусеничні трактори в ялицевих і букових лісостанах Карпат.
Технологічні волоки у гірських умовах прокладають
близько до горизонталей, а кути їх підйому влітку не повинні перевищувати 22°,
взимку – 14°. Краще, коли технологічні волоки примикають до магістральних під кутом
30-40°. На пологих схилах магістральні волоки мають вигляд зигзагів, а на
стрімкіших – серпантину. Лісовозні шляхи у гірських умовах прокладають також у
вигляді серпантину. Здебільшого їх роблять неширокими – до 4 м, але через кожні 200 м
обов’язково розширюють удвічі для можливості розминутися зустрічному
транспорту.
На збереженість підросту на лісосіках і зрубах суттєво
впливає їх очищення від порубкових
залишків. Порубкові рештки є
перешкодою для лісокультурних робіт. Вони сповільнюють також роботу лісорубів,
трелювання деревини, а після закінчення лісосічних робіт ускладнюють процес
природного поновлення лісу та обробіток ґрунту для лісовідновних робіт.
Захаращення лісу порубковими залишками призводить до підвищення пожежної
небезпеки, високої ймовірності виникнення лісових пожеж, погіршення санітарного
стану лісу. Тому порубкові рештки повинні бути або прибрані зі зрубу й
використані, або приведені у такий стан, що не збільшуватиме пожежної
небезпеки, не заважатиме процесу поновлення лісу, а навпаки, сприятиме йому.
Метою очищення зрубів від порубкових залишків та
лісосічної захаращеності є покращення фізичних, хімічних і мікробіологічних
властивостей ґрунту для забезпечення успішного природного і штучного поновлення
лісу; ліквідація захаращеності лісу, яка підвищує пожежну небезпеку та погіршує
санітарний стан лісових насаджень; забезпечення нормальної роботи механізмів і
машин на лісозаготівлях; збереження ґрунтозахисних і водоохоронних функцій
лісу, підвищення продуктивності лісів; використання лісосічних відходів для
господарських потреб.
Очищення місць рубок здійснюють як у процесі
лісозаготівельних робіт, так і після них. Практика виробила багато способів
очищення зрубів від лісосічної захаращеності, які об’єднують у три групи:
вогневі, безвогневі та комбіновані. До першої групи відносять збирання залишків
у купи та їх спалювання, а також спалювання залишків на нижніх складах у
бункерах (у випадку вивезення дерев з кронами). Безвогневі способи передбачають укладання залишків на трелювальні
волоки і вминання їх тракторами у грунт; розкидання подрібнених залишків по
площі зрубу, збирання порубкових залишків у купи для наступного їх
перегнивання; збирання залишків у вали (у гірських умовах); збирання залишків у
купи для подальшої реалізації на паливо, переробки на корм, сировину для
лісохімічної промисловості, а також для переробки на технологічну тріску.
Досить розповсюдженою є вогневе очищення лісосік шляхом спалювання порубкових решток у
купах. Саме цей спосіб очистки ліквідовує захаращеність і знижує пожежну
небезпеку і як профілактичний – зменшує розмноження шкідників. Порубкові
рештки у купах найчастіше спалюють у
процесі рубки, якщо її здійснюють восени, взимку і навесні (з 15 вересня до 15
травня). Влітку таке очищення заборонене.
Для позитивного впливу вогню на ґрунт потрібно дозувати
його силу тривалістю горіння. Доза визначається величиною купи (зазвичай її
діаметр складає 1,5-2,5 м, висота – 1,2-1,7 м), станом порубкових залишків
(сухі чи сирі). Після спалювання купи поверхня грунту під нею повинна
залишитись без надґрунтового вкриття, особливо злакового, що сприятиме появі
самосіву деревних порід. Вогонь не повинен занадто підвищувати температуру
поверхневого шару ґрунту, оскільки це може призвести до погіршення його
фізичних властивостей, особливо – на суглинкових ґрунтах. Тому, якщо порубкові
рештки спалюють без наявності снігового покриву, потрібно на суглинкових
ґрунтах формувати 150-200, а на супіщаних – 100-120 куп на 1 га. У листяних
насадженнях їх кількість повинна бути меншою – до 80 шт./га.
Під час літніх заготівель порубкові рештки не спалюють,
а залишають до осені. Рештки спалюють під час настання дощової погоди. Якщо їх
спалюють влітку або восени без дотримання протипожежних заходів, то таке
порушення може стати причиною виникнення лісових пожеж. На лісосіках зі
збереженим підростом порубкові рештки
спалюють у невеликих за розміром купах, які розміщують на відстані не
менше 4 м від куртин підросту. Під час спалювання залишків узимку вдається
зберегти більше підросту порівняно з осіннім і весняним спалюванням. Загалом,
за вогневого очищення лісосік без снігового покриву випалена поверхня ґрунту
становить 5-10%, а взимку – 3-5% від загальної площі. Проте ця площа в
майбутньому успішно заростає цінними деревними видами і є надійною основою для
поновлення лісу.
У сирих і мокрих типах лісорослинних умов з важкими за
механічним складом ґрунтами вогневе очищення може стати причиною заболочення,
тому в таких випадках порубкові рештки
доцільніше складати у купи і залишати для перегнивання. Місця для цього
потрібно вибирати на мікропідвищеннях. Діаметр куп повинен бути до 1,5, а
висота – до 0,5 м. Відстань між купами – 3-4 м з рівномірним розміщенням по
площі. Після перегнивання на місцях куп формуються мікропідвищення, на яких
з’являється підріст. Таким же способом очищають площі зрубів зі збереженим
підростом. Місця для невеликих за розміром куп вибирають там, де відсутній
підріст.
У гірських умовах очищення зрубів повинно забезпечувати
збереження ґрунтозахисних і водоохоронних функцій ділянки, гальмувати ерозійні
процеси. Вогневе очищення лісосік у гірських умовах недоцільна, оскільки вона
погіршує фізичні властивості ґрунту та його водопроникність. На схилах
стрімкістю до 30º порубкові рештки
подрібнюють до 0,7 м і рівномірно розкидають на зрубі, що сприяє
зменшенню змиву ґрунту, покращує процес поновлення лісу. На спадистих схилах
порубкові рештки потрібно укладати у
вали, які розміщують вздовж горизонталей. Ширина валів повинна бути в межах 1,0-1,5
м, висота – до 1 м, а відстань між ними – 5-10 м. У валах через кожні 40-50 м
роблять 2-3-метрові розриви.
У сухих борах також доцільніше розкидати подрібнені
порубкові рештки рівномірно по площі. У цьому випадку вони слугують мульчею і зменшують випаровування вологи з
поверхні ґрунту, а при перегниванні збагачують ґрунт органічними сполуками та
азотом, захищають самосів від різких температурних коливань. Товщина шару
розкиданих залишків не повинна перевищувати 10 см. З протипожежною метою зруби
з розкиданими залишками варто обмежовувати мінералізованими смугами.
За найбільш розповсюдженої технології головних рубок, що
передбачає трелювання деревини тракторами, на нестійких ґрунтах порубкові
рештки укладають на волоки, де
гусеницями тракторів їх вминають у ґрунт. Такий захід зміцнює волоки і дає
змогу збільшити навантаження на них. Таку очистку доцільно здійснювати на
вологих і мокрих ґрунтах. Хоча й вона дещо погіршує фізичні властивості
ґрунтів, але у той же час порубкові рештки
будуть збагачувати ґрунти органічними речовинами.
Варто відзначити, що спалювання порубкових решток є
застарілим прийомом очищення лісосік, тому доцільніше порубкові рештки
використовувати як сировину для лісохімічної та фармацевтичної промисловості,
для виготовлення технологічної тріски тощо. З розширенням механізації процесів
очищення стовбурів від сучків, а також із вдосконаленням процесу відокремлення
зеленої частини крони від деревини обсяги такого очищення зростатимуть.
Після завершення рубки, але не пізніше ніж через
тридцять днів після закінчення терміну вивезення деревини, здійснюють огляд
місць рубок, який передбачає обов’язкове оцінювання збереженості підросту в
процесі рубки та якості очищення лісосіки.
Порядок виконання
роботи:
1. На основі вихідних даних індивідуального завдання (див. табл. 10.2 та
завдання ) призначити оптимальні види та
технологічні схеми рубок головного
користування, які забезпечуватимуть сприяння природному поновленню. Для обгрунтування використовувати Правила
рубок головного користування в лісах України та нормативно-довідкові матеріали
для проектування рубок (див. розділ додаткові матеріали).
2. Дані проектування занести в табл. 10.1.
3. Обгрунтувати доцільність застосування відповідних технологій головних
рубок, сезону рубки та способів очищення зрубів
від лісосічної захаращеності. Зробити відповідні висновки щодо
збереження природного поновлення при здійсненні головних рубок та застосування
різних технологій рубок.
Таблиця 10.1
Заходи сприяння
природному поновленню лісу
Вид РГК Для ділянок |
Площа лісосіки, га |
Вид (спосіб) рубки |
Технологічна схема розробки лісосіки |
Сезон рубки |
Спосіб очищення лісосіки від захаращеності |
1 |
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
і т.д. |
|
|
|
|
|
Таблиця 10.2
Вихідне завдання:
№ ділянки |
Площа, га |
Склад деревостану |
Вік, роки |
Повно-та |
Запас, м3/га |
Крутиз-на схилу, градусів |
Товина. грунту |
КФП |
Кількість підросту, тис.шт./га |
1 |
2 |
3 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
1 |
9 |
9См1Бк |
100 |
0,7 |
440 |
13 |
35 |
Е |
3,2 |
2 |
10,4 |
7См2Яц |
85 |
0,7 |
580 |
22 |
72 |
З |
4,8 |
3 |
4,1 |
9См1Яц |
100 |
0,6 |
370 |
36 |
43 |
Е |
3,8 |
4 |
10,7 |
7Яц2См |
85 |
0,5 |
400 |
21 |
32 |
Е |
– |
5 |
2,4 |
9См1Бк |
90 |
0,7 |
520 |
11 |
36 |
Е |
4,5 |
6 |
2 |
5Яц5См |
85 |
0,6 |
410 |
13 |
78 |
Е |
5,7 |
7 |
8,6 |
7См2Бк1Яц |
90 |
0,6 |
460 |
18 |
67 |
З |
4,8 |
8 |
0,6 |
7Бк2См1Яц |
90 |
0,5 |
210 |
8 |
23 |
З |
– |
9 |
14 |
6Яц3См1Бк |
100 |
0,8 |
610 |
32 |
45 |
Е |
7,3 |
10 |
4,7 |
7См3Сз |
95 |
0,6 |
300 |
25 |
55 |
З |
– |
11 |
12,9 |
9С1Д+Бкл |
85 |
0,8 |
350 |
рівн. |
43 |
З |
7,4 |
12 |
12,1 |
10С+Бк+Дз |
90 |
0,7 |
300 |
рівн. |
77 |
Е |
6,5 |
13 |
7,1 |
8Сз2Дз |
85 |
0,7 |
380 |
рівн. |
65 |
Е |
– |
14 |
12,6 |
10Сз+Дз |
90 |
0,8 |
340 |
рівн. |
54 |
З |
2,2 |
15 |
8,3 |
9Сз1Дз |
90 |
0,8 |
390 |
рівн. |
69 |
Е |
7,6 |
16 |
6,9 |
9Сз1Дз+Бк |
85 |
0,8 |
350 |
рівн. |
64 |
З |
– |
17 |
12,1 |
10Сз+Бк,Дз |
90 |
0,7 |
300 |
рівн. |
60 |
Е |
2,0 |
18 |
5,1 |
8Сз2Дз |
85 |
0,7 |
380 |
рівн. |
76 |
Е |
7,8 |
19 |
12,6 |
10Сз+Дз |
90 |
0,8 |
340 |
рівн. |
40 |
З |
4,2 |
20 |
12,9 |
9С1Д+Бк |
85 |
0,8 |
350 |
рівн. |
66 |
З |
3,9 |
21 |
4,7 |
5Дз4Сз1Гз |
90 |
0,6 |
320 |
рівн. |
27 |
З |
– |
22 |
3 |
8Сз1Б1Дз |
90 |
0,7 |
368 |
рівн. |
47 |
Е |
3,5 |
23 |
11,6 |
6Бк2Д1С1Гз |
90 |
0,5 |
210 |
рівн. |
76 |
Е |
6,2 |
24 |
10,2 |
8Дз1Сз1Гз |
85 |
0,6 |
180 |
рівн. |
34 |
З |
1,2 |
25 |
10,9 |
7Дз3Сз |
90 |
0,7 |
240 |
рівн. |
54 |
З |
4,9 |
26 |
10,6 |
4Дз4Бк2Гз |
90 |
0,7 |
240 |
рівн. |
28 |
Е |
4,4 |
27 |
11,2 |
6Дз3Сз1Гз |
85 |
0,7 |
240 |
рівн. |
76 |
З |
1,5 |
28 |
10 |
9Дз1Сз |
90 |
0,7 |
270 |
рівн. |
46 |
Е |
– |
29 |
1,6 |
5Бк4Дз1См |
90 |
0,5 |
130 |
рівн. |
78 |
Е |
7,0 |
30 |
10,3 |
9Дз1Сз |
85 |
0,5 |
130 |
рівн. |
59 |
Е |
2,9 |
31 |
4,2 |
10Бк+См |
100 |
0,7 |
330 |
32 |
49 |
З |
4,4 |
32 |
2,3 |
10Бк+См |
90 |
0,8 |
450 |
21 |
52 |
З |
– |
33 |
6,6 |
10Бкл |
100 |
0,5 |
200 |
21 |
68 |
З |
3,3 |
34 |
19,6 |
10Бкл+Яв,Гз |
90 |
0,8 |
400 |
17 |
32 |
Е |
3,4 |
35 |
3,8 |
10Бкл+См |
90 |
0,5 |
250 |
37 |
56 |
З |
8,5 |
36 |
2,9 |
10Бкл+Яц |
90 |
0,8 |
470 |
14 |
70 |
З |
6,3 |
37 |
5,1 |
10Бкл+См+ Яц+Клг |
100 |
0,6 |
310 |
6 |
35 |
Е |
2,5 |
38 |
6,2 |
9Бк1См |
90 |
0,8 |
480 |
15 |
77 |
Е |
4,0 |
39 |
4,9 |
7Г3Бк+Вхс |
90 |
0,7 |
330 |
24 |
70 |
З |
3,3 |
40 |
1,3 |
7Бк2См1Яц |
90 |
0,8 |
450 |
26 |
47 |
Е |
2,6 |
Завдання та
приклади вирішення задач
1.
Запроектувати ОТП рубки в насадженні:
Шацький НПП, тип лісу В2-дС,склад деревостану: 7Сз2Бп1Дз, вік 120
років, повнота 0.8, площа ділянки
У стиглому деревостані з природним
поновленням проектуємо рівномірно поступову двоприйомну рубку. Перший прийом з
інтенсивністю до 40% запасу. Площа лісосіки 3 га. Другий прийом рубки через
п’ять років з наявністю 8 тис. шт. на га самосіву. Технологія – вузькострічкова
з рівномірним зрідженням по площі ділянки. Проводимо після рубки догляд за
підростом. Сезон рубки – зимовий.
2. Запроектувати ОТП найбільш раціонального способу головного
рубання для такого насадження: Мале
Полісся. Площа ділянки 8.5 га, склад деревостану 10Сз+Дз, запас 300 м3/га
повнота 0.6. Ґрунти: дерново-підзолисті, тип лісу – В2-дС,
експлуатаційні ліси, переважаючі вітри західні. Підріст сосни в кількості 9
тис. шт./га.
У даному деревостані проектуємо
ОТП рубки головного користування у стиглому деревостані для категорії
експлуатаційних лісів Полісся. Зважаючи на наявність достатньої кількості
природного поновлення – самосіву сосни у кількості 9 тис. шт. на га, плануємо
проведення останнього прийому рівномірно поступової рубки. Площа лісосіки у
захисній категорії лісів становитиме 5,0 га. Тобто рівна площі ділянки.
Інтенсивність рубки 300 м3 на гектар площі. Сезон рубки для
збереження підросту сосни та дуба – зимовий, за наявності снігового покриву.
Спосіб очищення від лісосічної захаращеності – комбінований. Частково складаємо
у купи та спалюємо. Технологія лісосічних робіт – вузько смугова.
3. Запроектувати головну
рубку в такому насадженні: склад деревостану 8Дз2Гз (Волинська височина),
захисні ліси, тип лісорослинних умов - D2, вік 120 років, бонітет ІІ, повнота 0.8, наявний
підріст дуба – 3 тис. шт./га.
У стиглому деревостані згідно Правил рубок головного
користування з наявністю підросту раціональним способом рубки є рівномірно
поступова двоприйомна. Можна призначити і добровільно вибіркову, оскільки це
категорія захисних лісів.
Площа лісосіки у захисних лісах не повинна
перевищувати 5 га.
Інтенсивність рубки за перший прийом становитиме 35 %
за запасом. Це дозволить знизити повноту до 0,5 і покращить насіннєношення
залишеної частини деревостану.
Повторність рубки – 5 років. За умови наявності не
менше 12 тис.шт. на га життєздатного підросту дуба.
Сезон рубки – зимовий за наявності снігового покриву.
Технологія розробки лісосіки – вузько смугова.
Очищення від захаращеності – комбінованим методом.
4.
Запроектувати організаційно-технічні
показники рубки в насадженні Західного Полісся України: ДП “Маневицьке ЛГ”,
склад 6Бп2Сз2Дз, вік 88 років, повнота 0,6, площа ділянки
У
стиглому похідному березняку експлуатаційної
категорії лісів доцільно
запроектувати суцільно-лісосічну рубку. На ділянці також сильне задерніння
ґрунту, що перешкоджає утворенню природного поновлення.
Площа лісосіки у рівнинних експлуатаційних лісах не
повинна перевищувати 5 гектарів.
Спосіб примикання лісосіки – безпосередній.
Напрямок рубки – назустріч переважаючим вітрам.
Напрямок лісосіки – перпендикулярно до напрямку рубки.
Сезон рубки – осінньо-зимовий.
Спосіб очищення від захаращеності – складаємо у купи,
частково спалюємо, якщо рубка у зимовий період.
Технологія розробки лісосіки – вузькосмугова.
Спосіб відновлення зрубу - створення лісових культур
за участю сосни та дуба.