Глосарій

 

Автоматичний („вбудований") стабілізатор - механізм, який дозволяє зменшити циклічні коливання в економіці без проведення спеціальної економічної політики, такими стабілізаторами є: прогресивна податкова система, транс­фертні платежі, система участі у прибутку, допомоги по без­робіттю у період економічних спадів.

Агрегування - укрупнення економічних показників об'єднанням їх в єдину групу, показник, який характеризує су­марну економічну діяльність господарюючих суб'єктів суспільства.

Акселератор (лат. accelero - прискорюю) - це безпосе­редній зв'язок між зміною попиту і спричиненою цим значно більшою зміною інвестицій. У більш широкому плані акселе­ратор відображає співвідношення приросту інвестицій і зу­мовленого ним приросту національного доходу, готової про­дукції або споживчого попиту.

Активне сальдо платіжного балансу - (якщо у підсумку виходить додатня величина) - означає, що виробниче і неви­робниче споживання країни, яке задовольняється, у тому числі і за рахунок імпорту, менше за вироблений національ­ний продукт. Звідси перевищення валютних надходжень від експорту над витратами валюти від імпорту.

Активні операції комерційних банків - пов'язані із розміщенням і використанням власного капіталу, до них відно­сять надання позичкового капіталу: під заставу нерухомості, торговельно-промисловий кредит, органам влади, приватним особам, під цінні папери; інвестиційні вклади банків у вигляді купівлі цінних паперів з метою отримання доходу тощо.

Акцизи - це непрямі податки, що входять у ціни товарів і стягуються в момент їх придбання, поділяються на індивіду­альні та універсальні.

Акцизи індивідуальні - це коли оподатковується кожна одиниця товару.

Акцизи універсальні - це коли об'єктом оподаткування є обсяг продажу.

Американська модель змішаної економіки - основу мо­делі становить система всілякого заохочення підприємства, досягнення особистого успіху, збагачення найактивнішої час­тини населення. Завдання соціальної рівноваги громадян при цьому гостро не ставляться, а пряме державне втручання в економіку є незначним і охоплює такі питання, як визначення правил гри на ринку, використання бюджетної системи, пере­розподіл доходів через податкові механізми та ін.

Антиінфляційна політика - комплекс заходів державно­го регулювання економіки, спрямованих на боротьбу з інфляцією.

Багатство - це нерухоме майно (будинки, автомобілі, предмети довгострокового користування), фінансові засоби (готівкові гроші, акції, облігації, страхові поліси), якими во­лодіє населення.

Банки - установи, що акумулюють грошові кошти і нагромадження та здійснюють кредитно-розрахункові та інші операції.

Банківська система - сукупність фінансових установ грошового ринку (що займаються банківською діяльністю) у їх взаємозв'язку і взаємодії, діяльність яких законодавчо виз­начена.

Безготівковий обіг - рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум через рахунки у банках.

Безподатковий доход (БД) (доход кінцевого викорис­тання) - це різниця між особистим доходом та особистими по­датками.

Безробітні - ті, хто не має роботи, але активно шукає її або чекає, щоб повернутися на попереднє місце роботи. Тобто, людина вважається безробітною, коли вона відповідає трьом критеріям одночасно: не має роботи, ро­бить активні спроби знайти роботу, готова відразу ж при­ступити до роботи.

Безробіття - це економічне явище, коли частина еко­номічно активного населення не має можливості використати робочу силу.

Бідність - такий рівень життя, який не може забезпечи­ти нормальні умови для відтворення населення, кількісно ви­ражається через показники прожиткового мінімуму (поріг бідності).

Бреттон-Вудська валютна система (1944 - 1976 pp.). -на міжнародній валютно-фінансовій конференції країн ан­тигітлерівської коаліції, що відбувалась у липні 1944 р. у місті Бреттон-Вудсі (США), були узгоджені основні принципи ва­лютно-фінансового устрою.

Валовий випуск (ВВ) - сукупна вартість товарів та по­слуг, які вироблені галуззю, групою виробників або еко­номікою в цілому, тобто загальний випуск виробленої про­дукції.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) - вимірює вартість продукції та послуг, вироблених на території даної країни за визначений період, незалежно від того, знаходяться чинники виробництва у власності громадян даної країни або належать іноземцям.

Валовий національний продукт (ВНП) - вимірює вартість продукції та послуг, вироблених чинниками вироб­ництва за визначений період, що знаходяться у власності гро­мадян або держави даної країни (резидентів), у тому числі і на території інших країн.

Валовий наявний національний доход (ВННД) - дохо­ди, які отримують резиденти даної країни, можуть бути у формі поточних трансфертів перерозподілені нерезидентами. І навпаки, доходи нерезидентів можуть у формі поточних трансфертів передаватись резидентам даної країни. З ураху­ванням руху поточних трансфертів у грошовій і натуральній формах формується ВННД.

Валовий прибуток - розподіляється на три частини: податок на корпоративний прибуток, дивіденди та нероз­поділений прибуток, як власне джерело інвестування вироб­ництва, включаючи й амортизацію.

Валові інвестиції - вкладення в основний виробни­чий капітал (устаткування, інструмент, будівлі, споруди), товарно-матеріальні запаси (сировину, готову продукцію, незавершене будівництво), житлове будівництво, таким чином, вони охоплюють усі витрати на заміщення зноше­них виробничих фондів і приріст капіталовкладень у по­точному році.

Валові інвестиції - містять у собі всі інвестиції, тобто ті, що йдуть на відшкодування устаткування, і ті, завдяки яким відбувається збільшення кількості устаткування.

Валютний кошик - це метод порівняння середньозваже­ного курсу колективної валюти стосовно визначеного набору національних валют. Кількість валют у наборі, їхній склад і розмір валютних компонентів, тобто кількість одиниць кожної валюти в наборі, встановлюється вільно на основі ринкових курсів валют, які мають найбільшу питому вагу у міжнародній торгівлі.

Валютний курс - ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях інших країн.

Валютний ринок - це, по-перше, підсистема валютних відносин з приводу операцій купівлі-продажу іноземних ва­лют і платіжних документів в іноземних валютах, по-друге, інституціональний механізм, що забезпечує функціонування валютних ринкових механізмів.

Валютні відносини - це сукупність економічних відно­син, які виникають у процесі взаємного обміну результата­ми діяльності національних господарств і обслуговуються валютою.

Валютні цінності - платіжні документи (чеки, векселі, сертифікати тощо), фондові цінності (акції, облігації), та інші фінансові інструменти іноземного походження, а також ана­логічні платіжні документи та фондові цінності національного походження.

Вартість втрачених можливостей (альтернативна вартість) - кількість одиниць товару, якою необхідно пожерт­вувати заради виробництва однієї додаткової одиниці іншого товару.

Вертикальний (класичний) відрізок кривої сукупної пропозиції - показує зміни в обсязі виробництва в умовах по­вної зайнятості, ВВП збільшується номінально, характерне інфляційне зростання цін, пряма вертикальна лінія притаман­на довгостроковому періоду.

Виробнича функція - передбачає визначення найбільш доцільних комбінацій різних факторів виробництва для досяг­нення максимального обсягу продукції, тому виробнича функція може бути використана як аналітичний інструмент при плануванні темпів економічного зростання та інших мож­ливих макроекономічних пропозицій.

Виробничий НД - заново створена нацією вартість усіх товарів та послуг.

Виробничий потенціал економіки - це коли реальний обсяг національного продукту, виробленого за умов існування природного рівня безробіття.

Витрати на інвестиції - це витрати на інвестиційні това­ри (устаткування, верстати, виробничі будівлі, матеріально-технічні запаси, житлове будівництво тощо), вони складають­ся як з інвестицій на заміщення капіталу, який був зношений у процесі виробництва, так і на чисті інвестиції.

Витрати на споживання - включають витрати домашніх господарств на різноманітні товари та послуги (хліб, цукор, одяг, побутову техніку, комунальні послуги тощо).

Відкрита економіка - це економіка, яка бере участь у економічних відносинах між країнами, тобто, яка має експорт та імпорт (товарів, послуг, капіталу, робочої сили, інформації та технології).

Відкрита інфляція - характеризується зростанням цін на вільному ринку при невтручанні держави у процес їх фор­мування. Найбільш відчутна у монополізованих секторах еко­номіки.

Відсоток - це доходи від грошового капіталу, покладе­ного до банку, за кредит і т. п.

Внутрішній державний борг - це боргові зобов'язання уряду у формі кредитів, отриманих урядом, державних займів, здійснюваних за допомогою випуску цінних паперів від імені уряду і за його дорученням.

Внутрішньофірмовий ринок праці - сфера боротьби за робочі місця на підприємствах між зайнятими працівниками.

Галопуюча інфляція - коли річний приріст цін вимірюється десятками або сотнями відсотків (від 20% до 300% на рік), інфляція виходить з-під контролю держави, різко впливаючи на всі сфери економіки та соціальне життя.

Генуезька валютна система (1922 - 1944 pp.). - в осно­ву її був покладений золотодевізний (золотовалютний) стан­дарт.

Гіперінфляція - коли річний приріст цін вимірюється тисячами або мільйонами відсотків на рік. Інфляція стає некерованою, гроші втрачають здатність виконувати свої функції, починається натуралізація господарських зв'язків, порушу­ються фінансовий та кредитний механізми, розвиваються стихійні процеси в економіці.

Глобалізація (фр. global - загальний, всесвітній) - ка­тегорія, яка відображає процес обміну товарами, послугами, капіталом та робочою силою, що виходить за межі державних кордонів і з 60-х pp. XX ст. набуває форми постійного й не­ухильно зростаючого міжнародного перетворення національ­них економік.

Горизонтальний (кейнсіанський) відрізок кривої су­купної пропозиції - показує зміни в обсязі виробництва в умо­вах неповної зайнятості та постійних цін, пряма горизонталь­на лінія характерна короткостроковому періоду.

Гранична схильність до заощадження - показує, яка ча­стка додаткового доходу спрямовується на додаткове заощад­ження.

Гранична схильність до споживання - показує, яка ча­стка додаткового доходу спрямовується на додаткове спожи­вання, тобто характеризує тенденцію змін залежно від змін до­ходу.

Гроші - це загальний еквівалент для всіх інших товарів, тобто вони служать засобом вираження вартості товарів.

Грошова база - складається з банківських резервів та з готівкових грошей, які є в обігу поза банками.

Грошова маса - вся сукупність запасів грошей у всіх їх формах (готівкова та безготівкова), які перебувають у розпо­рядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент.

Грошовий агрегат (от лат. aggregatys - приєднання) - це показник грошової маси, що характеризує певний набір її еле­ментів залежно від їх ліквідності.

Грошовий агрегат М0 - готівка (готівка, яка перебуває поза банками, тобто на руках).

Грошовий агрегат М1 - це готівка та депозити до запи­тання (вклади у банках, які можуть бути використані вкладни­ками негайно, без попередження банків), тобто готівкові та безготівкові гроші (це записи на банківських рахунках та вне­ски до комерційних банків).

Грошовий агрегат М2 - це готівка, депозити до запи­тання та строкові депозити (в національній і іноземній валюті, кошти на всіх видах рахунків).

Грошовий агрегат М3 - це готівка, депозити до запи­тання, строкові депозити та облігації внутрішніх державних позик.

Грошовий мультиплікатор - це ускладнений варіант де­позитного мультиплікатора, у якому враховується поведінка як банків, так і населення.

Грошовий оборот - це рух грошей у процесі вироб­ництва, розподілу, обміну й споживання національного про­дукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки.

Грошовий ринок - сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формують­ся попит, пропозиція та ціна на цей товар.

Грошові реформи - використовують для ліквідації зай­вих грошей в обігу, основними прийомами грошових реформ є: нуліфікація, ревальвація, девальвація, деномінація.

Девальвація - вид грошової реформи, це процес офіційного зниження курсу національної валюти стосовно ва­лют інших країн.

Дезінфляція - означає сповільнення темпів інфляції.

Деномінація - вид грошової реформи, це процес ук­рупнення національної грошової одиниці шляхом обміну за встановленим співвідношенням старих грошових знаків на нові.

Депозитний мультиплікатор - визначає максимальну кількість нових депозитних грошей, що створюються однією грошовою одиницею надлишкових резервів при заданому рівні норми обов'язкового резервування.

Державне регулювання економіки - цілеспрямована діяльність держави щодо створення правових, економічних і соціальних передумов, необхідних для найефективнішого функціонування ринкового механізму і мінімізації його.

Державний борг - сума дефіцитів державного бюджету за мінусом бюджетних надлишків.

Державний бюджет (англ. budget - сумка) - це фінан­совий план видатків держави та джерел їх покриття (за рік), затверджений у законодавчому порядку.

Державні витрати - об'єднують усі витрати держави на виробництво товарів та послуг (електроенергія, школи, лікарні, бібліотеки тощо), а також оплату праці державних службовців та працівників бюджетних установ.

Державні інвестиції - спрямовані на розвиток еко­номіки, джерелом інвестування є податки, прибуток держав­них підприємств, емісія грошей або випуск державних цінних паперів.

Держаний сектор макроекономіки - об'єднує усі дер­жавні інститути та установи, займається виробництвом та пе­рерозподілом суспільних благ (національна економічна безпе­ка, охорона здоров'я, інфраструктура).

Дефіцит державного бюджету - це перевищення ви­датків державного бюджету над доходами.

Дефіцитне сальдо платіжного балансу - (якщо у підсумку від'ємне підсумкове сальдо) - означає, що країна споживає більше, ніж виробляє. Вона не має що продати на су­му, еквівалентну її закупівлям за кордоном.

Дефлювання - це зменшення показників ВВП з ураху­ванням динаміки цін.

Дефлятор ВВП - ціновий індекс, який показує цінові зміни одного року до іншого і таким чином допомагає порівня­ти реальний і номінальний ВВП.

Дефляція - це коли загальний рівень цін падає і купівельна спроможність грошей підвищується, вона трап­ляється вкрай рідко.

Дефолт - визнання країни як неплатоспроможної.

Дискреційна фіскальна політика - цілеспрямована зміна величини державних податків, видатків і сальдо держав­ного бюджету (різниця між частиною податків і державними закупками) в результаті спеціальних рішень уряду, вона може здійснюватися тільки з часом, оскільки пов'язана з прийнят­тям законодавчих рішень урядом.

Дно (депресія, застій) - фаза економічного циклу, най­нижча точка спаду циклу - критична точка в економіці, на­стає, коли виробництво і зайнятість досягають найнижчого рівня, спостерігається найбільша кількість банкрутств, дуже висока відсоткова ставка, відсутні нові інвестиції, поступово починають зменшуватися товарні запаси.

Добровільне безробіття викликане тим, що у будь-яко­му суспільстві є люди, що за своїм психічним складом та з інших причин не хочуть працювати.

Довгі цикли (Кондратьева) (45 - 60 років) - їх голо­вна рушійна сила - радикальні зміни у технологічній базі суспільного виробництва, його структурна перебудова. Авто­ром цієї теорії був російський економіст Микола Кондратьев (1892 - 1938).

Довгострокова рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції - означає, що кількість товарів, які покупці бажа­ють придбати, дорівнює потенційним можливостям економіки.

Додана вартість - характеризує внесок конкретної су­купності факторів виробництва у створенні вартості у масшта­бах національної економіки, це вартість, яка створена у про­цесі виробництва на даному підприємстві і визначає його ре­альний внесок у створення вартості конкретного продукту. Додана вартість включає заробітну плату, прибуток, аморти­зацію.

Домашні господарства - господарства, які ведуть одна або кілька осіб, що мають спільне майно, з метою відтворення робочої сили та розвитку особистості на основі кінцевого спо­живання.

Економічна безпека - це здатність національної еко­номіки забезпечити стабільний розвиток виробництва у дер­жаві з метою задоволення її головних потреб.

Економічна політика - це система економічних заходів держави з метою досягнення поставлених суспільством цілей. У більш широкому трактуванні економічна політика - це вплив на економічну поведінку людей, її наслідки, або кон­троль за нею.

Економічне зростання - це збільшення обсягів реально­го ВВП в одному періоді порівняно з іншим або зростання еко­номічної могутності держави (є більш вузьким за змістом порівняно з економічним розвитком).

Економічний розвиток - це перехід від одного стану економіки до іншого, коли у новому періоді не тільки збільшується виробництво тих самих товарів і послуг, що вже вироблялися раніше, а має місце й виробництво нових товарів і послуг з використанням нових технологій порівняно з мину­лим періодом.

Економічний цикл (цикл ділової активності) - це періодичний підйом або спад реального ВВП на фоні загальної тенденції до зростання.

Економічно активне населення - складають зайняті та безробітні, включає: осіб найманої праці; самостійних робітників; осіб, які тимчасово не працюють з об'єктивних причин; неоплачуваних членів сім'ї у працездатному віці; осіб, які поєднують навчання з працею на умовах неповного робо­чого дня; учнів та осіб, які проходять профпідготовку.

Економічно пасивне населення - це люди до 16 років, ті, хто перебуває у спеціалізованих установах (психіатричних диспансерах, лепрозоріях, виправних закладах), а також до­рослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботи (навчаються з відривом від ви­робництва, військові строкової служби, перебувають на пенсії, жінки, які доглядають дитину, мають інвалідність або просто не шукають роботи).

Екстенсивний тип економічного зростання - дося­гається за рахунок розширення обсягів виробництва, викорис­тання більшої кількості виробничих ресурсів, якість яких не змінюється.

Емісія (від лат. emissio - випуск) - випуск в обіг грошей і цінних паперів (акцій, облігацій та інших боргових зо­бов'язань). Здійснюється емісія центральним банком і дер­жавними казначействами.

Ефект багатства або касових залишків (ефект А. Пігу) - ціновий фактор сукупного попиту. Домогосподарства три­мають певну частку активів у вигляді готівки, грошей на по­точних рахунках та фінансових активів. Розмір багатства зале­жить від кількості грошей та рівня цін і вимірюється величи­ною реальних касових залишків. При зростанні цін реальна вартість накопичених фінансових активів та фінансових до­ходів (облігації, строкові депозити) - зменшується, тобто їх власники стають біднішими та їх попит скорочується.

Ефект відсоткової ставки, тобто її змін (ефект Кейнса) - ціновий фактор сукупного попиту, полягає у тому, що при зростанні цін необхідна більша кількість грошей для опла­ти угод, отже, зростає попит на гроші, що при незмінній масі грошей викликає підвищення їх ціни, тобто відсоткової став­ки. Підвищення відсоткової ставки скорочує інвестиції та спо­живання за рахунок кредиту. Внаслідок цього величина су­купного попиту зменшується.

Ефект імпортних закупівель або чистого експорту - ціновий фактор сукупного попиту, проявляється тоді, коли ціни на вітчизняні товари зростають або зменшуються порівняю з цінами на іноземні товари. Якщо внутрішні ціни підвищаться відносно іноземних, то будуть купувати імпортні товари, імпорт збільшиться, експорт скоротиться, внаслідок чого скорочується чистий експорт у складі сукупного попиту, внаслідок чого скорочується й сукупний попит.

Ефект мультиплікатора - полягає у тому, що збільшен­ня інвестицій призводить до збільшення національного дохо­ду, причому на величину більшу, ніж первісне зростання інве­стицій.

Загальні резерви комерційного банку сукупний попит сума коштів, що внесені як депозити на банківські рахунки і не видані як кредити, тобто досяжні для забезпечення вимог вкладників у будь-який момент.

Зайняті - це ті люди, які виконують будь яку оплачува­ну роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не пра­цюють через хворобу, страйк чи відпустку. До цієї категорії на­лежать і ті, хто зайнятий неповний робочий день.

Зайнятість населення - це діяльність працездатного на­селення країни, спрямована на відтворення ВВП та НД. В Ук­раїні працездатне населення - це жінки віком від 16 до 55 років та чоловіки від 16 до 60 років.

Закон А. Оукена - із зростанням рівня безробіття на 1% вище природного рівня безробіття тягне за собою недовиробництво ВВП на 2,5%.

Закон Вальраса - у народному господарстві, що скла­дається з n взаємозалежних ринків, на n-ом ринку завжди бу­де рівновага, якщо вона буде досягнута на всіх інших n - 1 ринках.

Закон грошового обігу - визначає об'єм грошей (або грошову масу), необхідний у кожний момент часу для забезпе­чення товарного обігу в країні.

Закрита економіка - це економіка, усі товари якої ви­робляються і продаються всередині країни.

Заощадження - частина доходу, яка залишається не ви­користаною після споживання. Заощадження - це еко­номічний процес, пов'язаний з інвестуванням.

„Запас" - це величина, яку використовують для вимірювання показника на конкретний момент часу, на певну дату (державний борг, нагромаджений у економіці капітал, майно споживача, добробут, кількість безробітних), викорис­товуються такі одиниці виміру, як: грн., дол., літри, тонни.

Заробітна плата - це оплата найманих робітників і службовців. Вона включає суму зарплати, додаткові виплати, додаткові виплати на соціальне забезпечення, соціальне стра­хування.

Засіб нагромадження - ця функція грошей пов'язана із збереженням грошима вартості і при виході їх з обігу.

Засіб обігу - це функція грошей, у якій гроші є посеред­ником в обміні товарів і забезпечують їх обіг.

Засіб платежу - ця функція грошей відображає особли­вості кредитного господарювання, тобто реалії купівлі - про­дажу товарів у кредит з відстрочкою оплати грошей (відстроч­кою платежу).

Збалансована інфляція - помірне, частіше всього перед­бачене зростання цін, не впливає на загальний обсяг вироб­ництва чи перерозподіл доходів. Характеризується незначним, помірним ростом цін одночасно на всі товари та послуги. Про­те така інфляція дуже рідкісна.

Зміна норми обов'язкових резервів - інструмент моне­тарної політики, це резерви, які комерційні банки в обов'язко­вому порядку знаходяться у національному банку.

Зміна облікової ставки - інструмент монетарної політи­ки, це відсоток, під який Національний банк надає кредити ко­мерційним банкам.

Змішана економіка - поєднує у собі різні форми влас­ності і два механізми макроекономічного регулювання: ринко­вий і державний. Співвідношення між державним і ринковим регулюванням у різних країнах неоднакове.

Змішаний (реальний) тип економічного зростання - зростання виробничих потужностей внаслідок збільшення кількості використання факторів виробництва і вдосконален­ня техніки і технологій.

Змішаний доход - доход некорпоративного (індивіду­ального) бізнесу, його отримують домогосподарства, індивіду­альні підприємці від функціонування некорпоративних підприємств. До цих підприємств належать невеликі фер­мерські та особисті підсобні господарства, майстерні, рестора­ни, магазини, перукарні, що є власністю окремих сімей або осіб, у яких вони самі й працюють, а також інші види вільної професійної діяльності. Змішаний доход створюється факто­рами виробництва безпосередньо в процесі виробництва.

Змішаний курс - контрольований плаваючий курс, дер­жава вибирає валютний режим з урахуванням конкретної еко­номічної ситуації, намагається подолати жорстке фіксування або вільне плавання.

Зовнішній державний борг - борг фізичним та юридич­ним особам за кордоном.

Зовнішній сектор (сектор закордон) макроекономіки - це зв'язки з іншими державами - торгівля, рух капіталу між країнами.

Зовнішньоекономічна політика проводиться державою з метою врегулювання платіжного балансу завдяки торго­вельній політиці, яка здійснюється у двох формах: про­текціонізму та лібералізму.

Золоте правило - при визначені норми заощаджень критерієм повинна бути максимізація добробуту суспільства, тобто якнайбільше споживання.

Золотий паритет - співвідношення грошових одиниць різних країн за їх офіційним утриманням, був основою форму­вання валютних курсів і скасований МВФ у 1978 р.

Золотодевизний (золотовалютний) стандарт - урізана форма золотого стандарту, що передбачає обмін кредитних грошей на девізи у валютах країн золотозлиткового стандарту і потім на золото. При золотодевізному стандарті валюти од­них країн ставилися у залежність від валют інших, знецінення яких викликало нестійкість супідрядних валют. Діяв із 1922 до 1971 р.

Золотозлитковий стандарт - це урізана форма золотого стандарту, що передбачає обмін кредитних грошей на злитки золота вагою до 12,5 кг.

Золотомонетний стандарт - це власна, тобто класична форма золотого стандарту, пов'язана з використанням золота і золотих монет у якості грошового товару.

Інвестиції (лат. investio - одягаю) - це економічні ресур­си, які використовуються для вкладення в об'єкти підприємницької й інших видів діяльності у країні та за її ме­жами з метою привласнення прибутку.

Інвестиційний попит - складова сукупного попиту, по­пит підприємств на засоби виробництва: відновлення зноше­ного капіталу (амортизацію), збільшення реального капіталу, залежить від: обсягу виробництва, витрат на капітал, циклічних коливань економіки, сподівань на майбутнє.

Інвестиційні компанії - небанківські кредитні устано­ви, здійснюють кредитування малих та середніх фірм, їх інве­стиційні програми розраховані, як правило, на недовготрива­лий період і здійснюються у невеликих масштабах.

Індекс людського розвитку (ІЛР) - використовують для визначення рівня життя, у 1990 р. запропонувала ООН, методика обчислення ІЛР базується на трьох показниках: дов­голіття, рівень освіти, рівень доходів, які враховують 32 фак­тори.

Індекс Пааше - показник рівня цін, змінними вагами є обсяг і структура виробництва розрахункового року, він част­ково усуває обмеження індексу Леспейреса.

Індекс споживчих настроїв (ICH) - це показник, який використовують для оцінки споживчої поведінки, він входить до числа основних макроекономічних показників, на основі яких складають прогнози економічного циклу, а також він є важливим для визначення економічної політики держави.

Індекс споживчих цін (ІСЦ) - це індекс цін Леспейреса, який обчислюється для незмінного кошика споживчих товарів і послуг.

Індекс Фішера - це середнє геометричне значення індексів Леспейреса та Пааше, він згладжує неточності в оцінці зростання загального рівня цін, притаманні індексам зі змінними постійними вагами.

Індекс цін Леспейреса - показує як змінився рівень цін упродовж певного проміжку часу, якщо структура вироб­ництва і споживання не змінилася. Отже, цей індекс не врахо­вує змін у виробництві й споживанні, пов'язаних із науково-технічним прогресом.

Іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу на території іноземної держави.

Інституціоналізм - засновниками інституціоналізму наприкінці XX ст. були американські вчені Т. Веблін, Дж. Коммонс, В. Мітчелл, англійський економіст Дж. Гобсон та інші. Інституціоналізм — один із напрямів сучасної еко­номічної думки, об'єктами дослідження якого є певні інсти­тути (корпорація, держава, профспілки), а також правові, психологічні та морально-етичні аспекти (звичаї, навички, інстинкти та ін.). Ці інститути, на думку представників інституціоналізму - рушійні сили розвитку людського суспільства.

Інституціональне безробіття пов'язане з тим, що іноді надмірні соціальні виплати, запровадження гарантованого мінімуму заробітної плати, недосконалість податкової систе­ми тощо призводять до того, що деяка частина працездатного населення не поспішає працевлаштовуватися, збільшуючи тим самим загальну кількість безробітних.

Інтелектуальні інвестиції - вкладення у наукові розроб­ки, ліценції, ноу-хау, підготовка фахівців.

Інтенсивний тип економічного зростання - досягається за рахунок більш досконалого використання економічних ре­сурсів.

Інтернаціоналізація - процес створення і поглиблення стійких зв'язків між підприємствами різних країн або окреми­ми країнами.

Інфлювання - це збільшення показників ВВП з ураху­ванням динаміки цін.

Інфляційний розрив - величина, на яку сукупні витрати більше ВВП при повній зайнятості, виникає у зв'язку з тим, що зростання сукупних витрат (сукупного попиту) не супро­воджується адекватним зростання виробництва (сукупної пропозиції).

Інфляція (лат. inflatio - здуття) - це процес знецінення грошей внаслідок перевищення кількістю грошових знаків, які перебувають в обігу, суми цін товарів та послуг, що вияв­ляється у їх зростанні.

Інфляція витрат (або інфляція пропозиції) - характе­ризується зростанням рівня сукупних ринкових цін внаслідок зростання рівня грошового попиту на товари і послуги, вини­кає через зростання витрат у періоди високого безробіття і не­повного використання виробничих ресурсів.

Інфляція попиту - спостерігається, коли сукупний по­пит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а то­му ціни, що намагаються зрівноважити пропозицію і попит, зростають.

Каса взаємної допомоги - небанківська кредитна уста­нова, громадська кредитна установа, яка об'єднує на доб­ровільних засадах громадян для надання взаємної матеріаль­ної допомоги. Вони створюються при профспілкових ор­ганізаціях для робітників та службовців - членів профспілки.

Кейнсіанська теорія - основним положенням є те, що ринкова економіка не може автоматично досягти рівноваги за повної зайнятості, необхідне втручання держави, а недоліки ринкової економіки можна усунути за допомогою фіскальної та монетарної політики, одержала свою назву від прізвища всесвітньо відомого англійського економіста Джона Кейнса (1883 - 1946).

Класична теорія - один з наукових напрямків виник у другій половині XVII століття. Його основоположниками є Петті (англ.) і Буагільбер (фр.), які заснували теорію трудової вартості. Подальший розвиток класична теорія одержала у працях Кене і Тюрго (фр.). Найвидатнішими представниками є Адам Сміт (1723 - 1790), Давид Рікардо (1772 - 1820), Джеймс Міль, Жан Батист Сей, Альфред Маршалл, Артур Пігу, Леон Вальрас, Вольфред Парето та інші. Школа вихо­дить з того, що природні економічні закони (конкуренція, ціни, індивідуальні інтереси тощо) є найкращим механізмом узгодження приватних і суспільних інтересів, розподілу ре­сурсів та доходів, стимулювання ефективного розвитку еко­номіки. Таким чином, класики стверджували, що ринкова си­стема — це саморегулююча система, а держава не повинна втручатися в ринок, а тільки захищати його.

Коефіцієнт Джині - макроекономічний показник, що характеризує диференціацію грошових доходів населення у вигляді ступеня відхилення фактичного розподілу доходів від абсолютно рівного їх розподілу між громадянами країни.

Колективна валюта - виражена в особливих міжнарод­них одиницях, що імітуються міжнародними фінансово-кре­дитними установами.

Командно-адміністративна (або планова) економіка -є прямо протилежною ринковій. Вона заснована на суспільній (державній) власності, а регулювання здійснюється за допо­могою централізованого державного планування. Ринок у цій системі самостійно не функціонує, а також є об'єктом плану­вання.

Комерційні банки - кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення головним чином за рахунок грошових коштів, залу­чених у вигляді внесків і депозитів.

Комісійні операції комерційних банків - це переказні (готівка переводиться за допомогою банка третім особам), ак­редитивні (переказ грошей від одного клієнта іншому), інка­сові (банк проводить від імені та за рахунок своїх клієнтів за різними документами), довірчі (тимчасове управління май­ном, передача спадщини, прийняття цінностей на зберіган­ня), торговельно-комісійні операції (операції із золотом, ва­лютою та цінними паперами).

Конверсія - перехід від процесу мілітаризації економіки до економіки роззброєння, переведення військового вироб­ництва на випуск мирної продукції.

Конвертована валюта - національна грошова одиниця, яка має здатність вільно (через купівлю-продаж) обмінювати­ся на іноземні валюти, виконувати функції світових грошей.

Конвертованість, або оборотність грошової одиниці - це її здатність вільно обмінюватися на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби.

Конкуренція (лат. concurere - зіштовхуюсь) - це еко­номічне суперництво і боротьба між приватними і колектив­ними товариствами та продавцями товарів і послуг за якнай­вигідніші умови їх виробництва і збуту, за привласнення найбільших прибутків. Змагання за споживача на конкурент­ному ринку товарів та послуг орієнтоване на максимальне за­доволення потреб споживачів і отримання прибутку.

Концепція раціональних очікувань є одним із наймо­лодших напрямків сучасної економічної думки. Широке за­стосування для побудови економічних моделей вона одер­жала лише у 70-х роках внаслідок використання методо­логічних принципів класичної економіки. Одна з централь­них ідей полягає у тому, що економічні агенти, використо­вуючи економічну інформацію, спроможні самостійно про­гнозувати економічні процеси і приймати оптимальні рішення. При цьому споживачі прагнуть до максимізації ко­рисності.

Короткі цикли (3-4 роки) - зв'язані з відновленням економічної рівноваги на споживчому ринку. При формуванні тривалого дефіциту здійснюється перепрофілювання вироб­ництва, створюється нова структура економіки, нова про­порційність. Досліджували короткі цикли американці Уеслі Мітчелл (1874 - 1948) і Джозеф Кітчин (1861 - 1932). Еко­номісти монетаристської школи короткі або малі цикли визна­чають як грошові цикли.

Короткострокова рівновага сукупного попиту та сукуп­ної пропозиції означає, що кількість товарів, які покупці бажа­ють придбати, дорівнює кількості товару, яку виробники ма­ють намір виробити.

Кредитна система - це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини.

Крива А. Оукена - виражає взаємозалежність між рівнем фактичного безробіття і величиною відхилення фак­тичного національного доходу від національного доходу за умов повної зайнятості.

Крива виробничих можливостей - так називається ме­жа виробничих можливостей. Будь-яка точка на цій кривій по­казує максимальну кількість одиниць засобів виробництва і предметів споживання, які виробляються при повному й ефек­тивному використанні ресурсів у економіці.

Крива Лаффера - крива, що відображає зв'язок між податками та обсягом податкових надходжень, виявляє подат­кову ставку (від 0 до 100%), за якої податкові надходження до­сягають максимуму.

Крива Лоренца - крива, яка ілюструє фактичний роз­поділ доходів у суспільстві й дає наочне уявлення про його відхилення від лінії абсолютної рівності у розподілі доходів і про ступінь нерівності їх розподілу.

Крива сукупного попиту - показує залежність між вели­чиною реальних витрат за номінального рівня цін, коли інші умови незмінні, знаходиться у зворотній залежності від ціни.

Крива сукупної пропозиції - відображає взаємоза­лежність між реально пропонованим на продаж обсягом національного виробництва і загальним рівнем цін, має вигляд позитивної похилої кривої

Крива Філліпса - відображає зв'язок між рівнем без­робіття і річним темпом зростання цін, тобто зв'язок між рівнем безробіття і рівнем інфляції.

Курс іноземної валюти - є кількістю національної ва­люти, яку можна купити за одиницю іноземної валюти.

Курс національної валюти - є кількістю іноземної валю­ти, яку можна купити або продати за одиницю національної валюти на певний момент часу.

Лібералізм (лат. liberalis - вільний) - вільна торгівля, означає відкриту зовнішньоторговельну політику без торго­вельних бар'єрів. Проводиться у країнах ЄС - безмитна торгівля між країнами.

Ліквідність грошей - здібність грошей брати участь у негайному придбанні товару або інших благ.

Ломбарди - небанківські кредитні установи, це кре­дитні установи, які надають грошові позики під заставу рухо­мого майна.

Макроекономіка (гр. makros - великий) - досліджує господарську діяльність та взаємодію всієї сукупності еко­номічних суб'єктів, тобто національну або світову економіку в цілому, вона формує наше уявлення про функціонування еко­номічної системи на національному рівні.

Макроекономічна концепція - систематизовані на ос­нові відібраних критеріїв (основних показників) знання про народногосподарські процеси в цілому. , Наприклад: кейнсіанська, класична, монетаристська концепції.

Макроекономічна рівновага - це економічна рівновага, в цілому її можна розуміти як збалансованість та про­порційність економічних процесів.

Макроекономічне моделювання - формалізоване за до­помогою теоретичних методів відображення сукупних про­цесів економічного життя, яке використовується для раціоналізації економіки.

Макроекономічний аналіз - вивчає фактичний стан економіки, процеси та явища економічного життя суспільства.

Масштаб цін - це грошова одиниця, яка використо­вується для виміру і порівняння вартості товарів, послуг, робіт.

Мета монетарної політики - досягнення на національ­ному ринку рівноваги, що характеризується повною зай­нятістю та відсутністю інфляції, суть цієї політики полягає у регулюванні обсягів грошової пропозиції для стабілізації еко­номіки.

Митні тарифи - визначають розмір державних зборів (мита) з товарів при перетині кордонів країни.

Мито - це податок на товари, які імпортуються та екс­портуються. Мито є одним із важелів захисту національного ринку і поповнення бюджетних коштів.

Міжнародний поділ праці - спеціалізація та кооперація певних країн у виробництві певних товарів та послуг з метою реалізації їх на зовнішньому ринку.

Мікроекономіка - вивчає механізм функціонування та взаємовідносини окремих економічних суб'єктів, до яких на­лежать окремі підприємства та організації.

Міра вартості - функція грошей, коли гроші забезпечу­ють вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни.

Модель економічного зростання Р. Солоу - дає змогу дослідити, як основні фактори виробництва - праця, капітал, технологічні зміни - впливають на динаміку обсягу вироб­ництва, коли економічна система перебуває у рівноважному сталому стані. Перевагою моделі є розмежування цих фак­торів і поступове дослідження впливу кожного з них на процес довгострокового зростання національного доходу.

Модель макроекономічного зростання Р. Харода - Е. До-мара - це найпростіша моделі економічного зростання, вона опи­сує динаміку доходу, який є сумою споживчих та інвестиційних витрат, економіка вважається закритою, тому чистий експорт дорівнює нулю, а державні витрати у моделі не вирізняються. Ос­новними факторами зростання є нагромадження капіталу.

Монетаризм - сучасна економічна школа (її лідер Мілтон Фрідмен), яка проповідує визначальну роль грошової маси, що перебуває в обігу, у формуванні економічної кон'єктури та встановлює причинно-наслідковий зв'язок між зміною кількості грошей і величиною ВВП, також вони вважа­ють, що число державних регуляторів має бути скорочене до мінімуму: виключається податкове, бюджетне регулювання (так звані адміністративні методи).

Монетаристська концепція визначення першопричин інфляції - вони вважають інфляцію чисто грошовим феноме­ном, вона зумовлена м'якою грошовою та бюджетною політи­кою держави (дефіцитне фінансування, надмірне розширення внутрішнього кредиту, помилкова грошова політика Національного банку).

Монетарна (грошово-кредитна) політика - є одним із головних інструментів державного регулювання економіки, це державне регулювання ринку грошей здійснюється централь­ним банком.

Монетарне (кредитно-грошове) регулювання - припу­скає вплив на стан національної економіки, рівень ділової ак­тивності за допомогою державного контролю над грошовим обігом у країні.

Монетарне, або грошове правило - пропозиція грошей повинна щорічно збільшуватися однаковим темпом, що відповідає природному темпові зростання реального ВВП. Пропозиція грошей, на думку монетаристів, має стабільно зро­стати темпом від 3 до 5% за рік.

Мультиплікатор - це коефіцієнт, який показує зв'язок між змінами інвестицій та змінами величини прибутку.

Мультиплікатор державних витрат показує, наскільки змінився сукупний доход при зміні державних витрат на оди­ницю.

Мультиплікатор збалансованого бюджету - це якщо державні витрати і податкові надходження змінюються на од­ну й ту саму величину, то й рівноважний рівень виробництва змінюється на ту саму величину, він дорівнює одиниці.

Мультиплікатор інвестицій - означає, що початкові вкладення в економіку надалі поступово супроводжуються зростанням доходу, який знову розподіляється на споживання та заощадження, тобто виникає первинний, вторинний і т. п. ефект капіталовкладень.

Національна валюта - це грошова одиниця будь-якої країни.

Національна валютна система - державно-правова фор­ма організації валютних відносин на території даної країни, що встановлює певний порядок валютних розрахунків і правила роботи з валютами інших країн.

Національне багатство (НБ) - сукупність створених і нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріаль­них благ, рівня освіти, виробничого досвіду, майстерності, творчого обдарування населення, а також природні ресурси.

Національний дохід - сукупний дохід в економіці, який отримують власники факторів виробництва (праці, капіталу, землі).

Недискриційна (автоматична) фіскальна політика - політика вбудованих стабілізаторів, вона не пов'язана із зміною законів.

Незбалансована інфляція - являє собою різні темпи зростання цін на різні товари та послуги, впливає на затрати та податки.

Неконвертована валюта - це валюта, яку неможливо вільно обміняти на іноземні валюти за ринковим курсом.

Неокейнсіанська модель мультиплікатора-акселератора економічного зростання - згідно якої необхідною умовою економічного зростання є рівність інвестицій заощадженням, тобто повна реалізація коштів, що йдуть на накопичення. Нерівномірність цих величин розглядається як ознака пору­шення економічної рівноваги.

Неокласична модель економічного зростання - в її ос­нову покладено припущення про те, що кожний фактор вироб­ництва „вносить" свою частку у вироблений національний продукт. Основним інструментом неокласичного аналізу еко­номічного зростання є виробнича функція.

Неолібералізм - це напрямок в економічній науці і прак­тиці керування господарською діяльністю, прихильники якого відстоюють принцип саморегулювання економіки, вільної від зай­вої регламентації. Вони, по-перше, виходять із того, що ринок, як найефективніша форма господарювання, створює найкращі умо­ви для економічного росту і, по-друге, вони відстоюють пріоритет­не значення свободи економічних агентів. Держава повинна забез­печувати умови для конкуренції і здійснювати контроль там, де відсутні ці умови. До неолібералізму звичайно відносять три шко­ли: чиказьку (М. Фрідмен); лондонську (Фрідріх фон Хайек); фрайбурзьку (Вальтер Ойкен, Людвіг Эрхард).

Неочікувана (непередбачена) інфляція - є результатом непередбачених змін в економіці, наслідком виникнення неза­планованих змін у сукупному попиті та пропозиції. Характе­ризується різким стрибком цін, що негативно впливає на гро­шовий обіг та систему оподаткування.

Неприбуткові податки - це обов'язкові платежі, що включають податки на продукти та інші податки на вироб­ництво і імпорт.

Непрямі податки - встановлюються у цінах товарів та послуг, їх розмір для окремого платника не залежить прямо від його доходів (мито, акцизи, податок на додану вартість).

Нетарифні бар'єри - це ліцензування (держава надає ліцензії на імпорт чи експорт і водночас забороняє не ліцензовану торгівлю), квотування (встановлення квот на ввіз чи вивіз товарів у кількісному або вартісному вираженні), ембар­го (заборона державою ввозу до якої-небудь країни, вивозу із якої-небудь країни товарів).

Номінальний валютний курс - це відносна ціна однієї валюти, виражена в іншій валюті.

Номінальний ВВП (ВВП_Н) - це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється у поточних цінах, тобто у фактичних цінах даного року.

Норма обов'язкового резервування (резервні вимоги) - інструмент банківської діяльності, встановлюється законом і визначається як відношення суми обов'язкових резервів до суми залучених депозитів.

Нормативна макроекономіка - напрям в економічній науці, який оцінює цілі економічного розвитку, тобто мірку­вання про те, якою повинна бути економіка, нормативна еко­номіка має рекомендаційний характер.

Нуліфікація - вид грошової реформи, це оголошення про анулювання сильно знеціненої грошової одиниці і введен­ня нової валюти.

Об'єкт макроекономіки - не просто національна еко­номіка взагалі, а її відповідний тип, тобто певна економічна система в цілому та її агреговані параметри, що історично склалася.

Об'єкти оподаткування - прибуток підприємств, за­робітна плата, вартість майна, виторг фірми, кількість землі тощо.

Операції на відкритому ринку - інструмент монетарної політики, це купівля продаж Національним банком урядових цінних паперів на відкритому ринку.

Особистий доход (ОД) - складається з первинних до­ходів (заробітної плати, ренти, прибутку, відсотка) та вторин­них, які не зароблені, а отримані у результаті перерозподілу (трансфери).

Очікувана інфляція - спричиняється певними тен­денціями в економіці або заходами, запланованими державою, тому вона очікувана і можне бути врахована заздалегідь.

Очікувана норма чистого прибутку - є головним факто­ром до інвестування, метою інвестування.

Ощадно-збережні асоціації - небанківські кредитні ус­танови, продають сертифікати своїм клієнтам. Вони прийма­ють на свої рахунки ощадні вклади та інші чекові депозити і видають позики під заставу нерухомості.

Паризька валютна система (1816 - 1914 pp.). - у основу її був покладений золотомонетний стандарт, вона сформува­лася стихійно як сукупність національних систем.

Пасивні операції комерційних банків - полягають у мобілізації та формуванні своїх грошових ресурсів, до пасив­них операцій відносять: внески до запитання, ощадні внески, термінові депозити, інші пасивні операції (боргові зобов'язан­ня іншим банкам та кредиторам).

Перманентний доход - це доход, очікуваний спожива­чами за тривалий проміжок часу (це може бути кілька років або все життя). Цей доход детерміновано усім багатством лю­дини: розташовуваними засобами (акціями, облігаціями, не­рухомістю) і людським капіталом (запас здоров'я, здібності, рівень кваліфікації тощо) - усім, що забезпечує заробіток суб'єкта. Під перманентним доходом мають на увазі середнь­озважену величину з усіх доходів, що суб'єкт очікує одержати в майбутньому, це будь-який середній доход.

Підприємницький сектор макроекономіки - офіційно зареєстровані фірми та підприємства, незалежно від форми власності, що діють у межах країни. Вони виробляють продук­ти та надають послуги, здійснюють інвестування, мають попит на фактори виробництва тощо.

Пік (піднесення, експансія, бум) - фаза економічного циклу, коли в економіці спостерігається повна зайнятість і ви­робництво працює на повну потужність, спостерігається масо­ве оновлення капіталу, розширення виробництва, зростання прибутку та заробітної плати, рівень цін має тенденцію до підвищення, відчувається недостатність ресурсів, а зростання ділової активності припиняється.

Плаваючий (гнучкий) курс - самостійно (вільно) фор­мується на валютних біржах (ринку) під впливом попиту і пропозиції.

Платіжний баланс - відображає співвідношення між су­мою надходжень у країну реальних цінностей та сумою їх ви­лучення із країни, тобто систематичний звіт всіх економічних операцій між країною і закордоном за певний період часу (рік, квартал, місяць).

Повна зайнятість економічних ресурсів означає залучення до економічного обігу всіх ресурсів, придатних для виробництва товарів та послуг, включаючи й такий ресурс, як робоча сила.

Повна конвертованість - при якій здійснюється вільний (без обмежень) обмін національної валюти для всіх категорій суб'єктів підприємництва на будь-які цілі.

Податки - це обов'язкові платежі (примусові), стягувані державою та місцевою владою з фізичних та юридичних осіб.

Податки особисті - відносяться до прямих податків: це прибутковий податок з громадян, на прибуток корпорацій, на майно, на спадок, на приріст капіталу.

Податки реальні - прямі податки на землю, промисло­вий, з капіталу (цінних паперів).

Податкова політика - система дій, які проводяться дер­жавою у галузі податків і оподаткування. Вона знаходить своє відображення у видах податків, розмірах податкових ставок, визначені кола платників податків і об'єктів оподаткування, у податкових пільгах.

Податкова система - сукупність податкових зборів та платежів, що законодавчо закріплені в даній державі; прин­ципів, форм та методів їх визначення, зміни або скасування; дій, що забезпечують їх сплату, контроль та відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкова ставка - це величина податку на одиницю оподаткування (одиниця виміру об'єкта оподаткування для земельного податку - гектар тощо).

Податковий мультиплікатор показує, що зростання податків на певну величину зменшує обсяг виробництва на більшу величину і навпаки, при зменшенні ставок оподатку­вання на певну величину, рівноважний обсяг виробництва збільшується на більшу величину.

Податок на додану вартість - його ставка в Україні ста­новить 20%, формально його платниками є виробничі й торго­вельні підприємства, оскільки податок надходить в бюджет від них, фактично його сплачують покупці під час купівлі товарів та послуг.

Пожвавлення - фаза економічного циклу, починає оновлюватися капітал, модернізується виробництво, віднов­люються інвестиції, активізується попит. Виробництво, зай­нятість та споживання зростають, рівень цін може підвищува­тися, аж поки не буде досягнуто повної зайнятості і вироб­ництво не почне працювати на повну потужність.

Позитивна макроекономіка - констатує факти і залеж­ності між ними, не використовуючи суб'єктивні судження, тобто відповідає на питання: як воно є.

Політика „дешевих" грошей - монетарна політика, го­ловна мета якої - подолання спаду та безробіття, здійснюється наступними заходами: Національний банк купує облігації, знижує норму обов'язкових резервів, знижує облікову ставку. Внаслідок чого: зменшується відсоткова ставка, збільшується грошова пропозиція, збільшуються інвестиції, зростає реаль­ний обсяг ВВП, зменшується безробіття.

Політика „дорогих" грошей монетарна політика, голо­вна мета якої - боротьба з інфляцією, здійснюється наступни­ми заходами: Національний банк продає облігації, збільшує норму обов'язкових резервів, збільшує облікову ставку. Внаслідок чого: збільшується відсоткова ставка, зменшується грошова пропозиція, скорочуються інвестиції, зменшується реальний обсяг ВВП, зменшується інфляція.

Політика градуювання або поступових змін (адаптивна політика) - метод монетарного напрямку, що проявляється у пристосуванні до умов інфляції, у пом'якшенні її негативних наслідків, полягає у поступовому зниженні темпів зростання грошової маси, проводиться за рахунок: стабілізації інфляційних очікувань; поступового обмеження грошової пропозиції; індексації грошових доходів населення.

Політика доходів - припускає контроль над цінами і зарплатою шляхом повного їх заморожування або встановлен­ня меж їх росту, з соціальних мотивів цей вид антиінфляційної політики застосовується рідко, оскільки, по-перше, уповільнення зростання цін викликає дефіцит на деякі товари, по-друге, зростання цін стримується лише на визначений час, а при скасуванні обмежень прискорюється.

Політика експансії - стабілізаційна політика держави, це діяльність держави, спрямована на розширення сукупного попиту, до таких заходів держава вдається тоді, коли економіка переживає стан спаду, вона створює передумови для економічного росту і зменшення безробіття, але разом з тим загрожує збільшенням цін.

Політика стабілізації - це діяльність держави, спрямо­вана на погашення коливань в економіці, цю діяльність держа­ви ще називають антициклічним регулюванням, чи протидією коливанням кон'юнктури.

Політика стримування - стабілізаційна політика держа­ви, це діяльність держави, спрямована на обмеження сукупно­го попиту, вона застосовується тоді, коли економіка перебуває в стадії підйому, вона може бути антиінфляційним засобом, але в той же час спроможна викликати загострення проблеми зайнятості.

Політика шокової терапії (активна політика) - ба­зується на різкому скороченні темпів зростання грошової ма­си, особливо прийнятна в умовах гіперінфляції, передбачає зменшення дефіциту бюджету за рахунок: скорочення витрат на соціальні програми; збільшення відсоткової ставки; змен­шення податкових ставок; обмеження грошової маси тощо, не­гативний наслідок цього методу полягає у зменшенні добробу­ту населення.

Помірна (повзуча) інфляція - коли річний приріст цін складає не більше 10%. Характеризується прискореним нагро­мадженням грошей в обігу без помітного підвищення цін, що спостерігається на початку розвитку інфляційного процесу.

Попит держави - на товари та послуги (купівля зброї, фінансування шкіл, лікарень): для виробництва суспільних благ, на приріст державних інвестицій, - складова сукупного попиту.

Попит із закордону або чистий експорт - складова су­купного попиту, різниця між експортом та імпортом, залежить від співвідношення цін на вітчизняні та імпортні товари і ва­лютного курсу.

Попит на гроші - виступає як запас, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб'єкти на певний мо­мент.

Постійний доход - це частина доходу, що відповідно до очікувань людей збережеться в майбутньому, це рівень до­ходу, що буде одержувати домашні господарства, коли усу­неться вплив тимчасових і перехідних факторів, таких як погодні умови, короткостроковий економічний цикл і неперед­бачені прибутки або збитки.

Потенційний ринок праці - сфера, де формується сама праця. Належать особи, що зайняті в домашньому та особисто­му підсобному господарстві, студенти, старшокласники, військовослужбовці, фермери та інше працездатне населення.

„Потік" - характеризує економічний процес, який відбувається безперервно і вимірюється в одиницях за певний період часу (обсяг інвестицій на рік, розмір споживчих витрат на рік, доход на місяць, кількість осіб, які втратили роботу), використовуються такі одиниці виміру як: грн./рік, грн./міс.

Правові й адміністративні бар'єри - це технічні та санітарні стандарти, сертифікування, встановлення норм без­пеки тощо.

Предмет макроекономіки обумовлюється її об'єктом і може бути визначений як ефективність функціонування ме­ханізмів національної економічної системи.

Прибуток корпорацій - який отримують корпорації, цей компонент містить у собі три складові: податок на прибу­ток корпорацій, дивіденди акціонерам, нерозподілений прибу­ток корпорацій.

Приватні інвестиції - спрямовані в найбільш сприятливі галузі, джерелом інвестування є кошти компанії, підприємства, кошти, залучені у кредит.

Придушена інфляція - проявляється у зростанні незадоволеного попиту та грошових заощаджень населення, які не знаходять реалізації.

Природний рівень безробіття - це коли існує фрикційне та структурне безробіття, а циклічне дорівнює нулю, тоді ка­жуть, що у країні досягнута повна зайнятість, тобто макси­мальний рівень зайнятості.

Прихована інфляція - збереження сталих цін та за­робітної плати при зростанні продуктивності праці; зниження якості товарів та послуг при сталому рівні цін; зростання рівня державних роздрібних цін через вільно вибраний споживчий кошик.

Приховане безробіття це коли люди формально працю­ють, але фактично не працюють або займають зайві робочі місця.

Прогресивна податкова ставка коли ставки оподатку­вання зі збільшенням доходу зростають;

Прожитковий мінімум - показник абсолютного обчис­лення низьких доходів населення, які забезпечують споживан­ня найважливіших благ, визначається на основі методу спо­живчого кошика.

Проміжний (висхідний) відрізок кривої сукупної про­позиції - показує зміни в обсязі виробництва в економіці, що наближається до повної зайнятості, зростання реального ВВП на цьому відрізку супроводжується зростанням цін.

Пропозиція грошей - це коли економічні суб'єкти у будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний за­пас грошей, які вони можуть спрямувати в оборот.

Пропорційна податкова ставка - коли ставка оподатку­вання є однаковою і не залежить від розмірів доходу.

Простий мультиплікатор - відображає лише вилучення коштів на заощадження.

Протекціонізм (лат. protektionis - заступництво, захист) - зовнішньоекономічна політика, яка спрямована на стимулю­вання національної економіки, означає політику захисту вітчизняного виробника від іноземних конкурентів.

Профіцит державного бюджету - це перевищення до­ходів державного бюджету над видатками.

Прямі податки стягуються безпосередньо з індивідів та фірм, до прямих податків відносять особисті та реальні подат­ки.

Реальний валютний курс - показує, у якому співвідно­шенні товари однієї країни обмінюються на товари іншої країни.

Реальний ВВП (ВВПр) це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється у постійних цінах, тобто у цінах року, який приймається за базу (базові ціни).

Реальні інвестиції - вкладення капіталу у виробництво товарів та послуг (будинки, споруди, устаткування, товарно-матеріальні запаси).

Ревальвація - вид грошової реформи, це процес збільшення вартості національної валютно-грошової одиниці по відношенню до валют інших країн.

Регресивна податкова ставка - коли податкова ставка зі збільшенням доходу знижується.

Резервна валюта - національні кредитно-грошові ре­сурси провідних країн світу, що використовуються у міжна­родних розрахунках у сфері зовнішньої торгівлі, для визна­чення цін на міжнародному ринку, при іноземних інвестиціях, а також є основою для визначення валютних курсів.

Резиденти - до резидентів країни відносять усіх тих фізичних осіб, хто проживає на її території більше року, неза­лежно від громадянства (туристи, сезонні робітники, дипломати до резидентів країни не належать); щодо юридичних осіб, то всі підприємства, що створені відповідно до законодавства країни і здійснюють свою виробничу діяльність на території цієї країни, належать до її резидентів, навіть якщо вони повністю перебува­ють у власності іноземців; органи держави вважаються резиден­тами навіть тоді, коли вони ведуть свою діяльність за кордоном, наприклад, посольства, є резидентами своєї країни.

Рента - це рентні доходи, отримані домогосподарствами в результаті здачі в оренду землі, приміщення, житла тощо.

Рецесійний розрив - величина, на яку сукупні витрати менше ВВП при повній зайнятості, тому що дефіцит витрат призводить до скорочення ділової активності.

Ринкова економіка характеризується приватною фор­мою власності на економічні ресурси та використанням рин­кового механізму для регулювання економіки. У такій системі кожен суб'єкт прагне досягти максимального прибутку на ос­нові індивідуального прийняття рішень.

Ринок праці - це ринок найманої праці, де роботодавець і найманий працівник виступають як юридично рівноправні особи.

Ринок продуктів - це ринок, у якому домашні господар­ства купують вироблені підприємствами товари та послуги.

Ринок ресурсів - це ринок, на якому підприємства ку­пують у домашніх господарств: робочу силу, капітал і при­родні ресурси.

Рівень безробіття - визначається відношенням числа безробітних до чисельності робочої сили і вимірюється у відсотках.

Рівень ділової активності - знаходить свій вираз у певній кількості товарів та послуг, створених економікою да­ної країни, зменшення його означає або зменшення темпів приросту виробництва, або навіть скорочення виробництва.

Рівень життя - це досягнутий рівень задоволення ма­теріальних, духовних, соціальних та екологічних потреб люди­ни або сім'ї (умови праці, освіти, охорони здоров'я, якості хар­чування, якості житла, довкілля), а також соціальних про­шарків і груп.

Рівень зайнятості - визначається як частка від ділен­ня числа зайнятих до чисельності населення у віці від 16 років і старше.

Річна додана вартість - різниця між загальною сумою продаж і сумою виплат на постачанням сировини, енергії, ма­шин, устаткування, витрат на виробництво та реалізацію про­дукції тощо.

Робоча сила - являє собою специфічний товар, на який формується попит, пропозиція та ціна у вигляді заробітної плати.

Роль грошей - це кінцевий результат функції грошей, щодо обслуговування руху вартості на певному етапі відтво­рення, можна, так сказати, наслідок для суспільства.

Сальдо платіжного балансу - це різниця між надход­женнями і витратами країни (кредитом та дебетом), де екс­порт зараховується із знаком „+" (кредит), імпорт із знаком „-" (дебет).

Світове господарство - сукупність національних еко­номік, взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою на основі міжнародного поділу праці.

Світові гроші - це комплексна функція грошей, в якій гроші обслуговують рух вартості у міжнародному економічно­му обігу і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країна­ми.

Сектор фінансових установ - інституційні одиниці, зайняті фінансовими операціями на комерційній основі. Це - банки, страхові компанії, різні фонди, які випускають, придба­ють, зберігають, розподіляють фінансові кошти, оперують з цінними паперами, надають кредити тощо.

Середні цикли (промислові) (8 - 12 роки) - пов'язані зі зменшенням попиту на устаткування і споруди. Сам попит йо­го величина і направленість залежать від впровадження нових технічних та технологічних засобів виробництва, яке прохо­дить через механізм переливу капіталу з наступним інвесту­ванням. Причини виникнення середніх циклів уперше описав К. Маркс.

Середня схильність до заощадження - частка безподат­кового доходу, що спрямовується на заощадження.

Середня схильність до споживання - так називають ча­стку безподаткового доходу, що спрямовується на споживан­ня.

Система національних рахунків (СНР) - це система взаємопов'язаних економічних показників, які відображають загальні й найбільш важливі аспекти економічного розвитку, пов'язані з виробництвом і споживанням продуктів та послуг, розподілом і перерозподілом доходів, формуванням національного багатства країни тощо.

Система соціальних гарантій - передбачає надання соціальних благ та послуг усім громадянам без врахування їх трудового внеску, фінансується з загального оподаткування і бюджетного фінансування соціальних витрат. Соціальні пільги - тобто соціальні гарантії окремим категоріям населен­ня передбачають соціальний захист та надання соціальних благ малозабезпеченим або уразливим верствам населення (інваліди, ветерани).

Система соціального страхування - пенсійне страху­вання, медичне страхування, страхування від безробіття. Фінансування здійснюється із спеціальних позабюджетних фондів, які формуються за рахунок цільових внесків робото­давців і працівників за підтримки держави.

Система часткового банківського резервування - це система, за якої банки тримають у резервах тільки частину за­гальної суми внесків, це означає, що всі комерційні банки по­винні мати обов'язкові резерви пропорційно до суми відкри­тих депозитів.

Складний мультиплікатор - отриманий з урахуванням усіх вилучень: податків, імпорту, заощаджень.

Соціальний захист - включає в себе систему заходів, які захищають будь-якого громадянина країни від економічної та соціальної деградації не тільки внаслідок безробіття, а й у ви­падку втрати чи різкого скорочення доходів, хвороби, народ­ження дитини, виробничої травми, інвалідності, похилого віку тощо.

Спад (криза, рецесія) - фаза економічного циклу, їй притаманне надвиробництво і подальше падіння обсягів ви­робництва, затоварювання, зменшення обсягів оптової і роздрібної торгівлі, масове банкрутство, скорочення зайня­тості, зменшення платоспроможного попиту, зниження реаль­ної заробітної плати, нарощування взаємних неплатежів, недо­статність кредитних ресурсів, зростання відсоткової ставки, недостатність грошової маси, масове знецінення основного капіталу, затухання інвестиційних процесів, падіння курсів акцій, біржова паніка.

Спеціалізовані небанківські кредитні установи небанківські фінансово-кредитні установи здійснюють акуму­ляцію заощаджень і розміщення їх у доходні активи: у цінні папери та кредити.

Споживання - індивідуальне та спільне використання споживчих благ для задоволення матеріальних та духовних потреб.

Споживчий НД - вироблений НД за вирахуванням ве­личини втрат від стихійного лиха, технічних аварій, зовнішньоторговельного сальдо тощо.

Споживчий попит - складова сукупного попиту, сума видатків домогосподарств на різні товари та послуги, він зале­жить від: доходу населення, податків, трансфертних платежів, величини майна та доходів від нього, чисельності населення.

Стимулююча (експансії) фіскальна політика - це бю­джетно-податкова політика, спрямована на збільшення дер­жавних витрат та зменшення податків з метою розширення су­купного попиту в економіці у період циклічного спаду.

Страхові компанії - небанківські кредитні установи здійснюють страхування життя або майна.

Стримуюча (обмежуюча) фіскальна політика - це бюд­жетно-податкова політика, при якій відбувається скорочення державних видатків та збільшення податків з метою скорочен­ня сукупного попиту в умовах надлишкового попиту при циклічному піднесенні.

Структурне безробіття - виникає під впливом струк­турних диспропорцій на ринку праці, тобто коли з'являються невідповідності між попитом і пропозицією робочої сили за професією, кваліфікацією, географічними та іншими ознака­ми.

Суб'єкти оподаткування - ті, хто сплачує податки, фізичні та юридичні особи;

Субсидії - субсидії на продукти та інші субсидії, пов'язані з виробництвом і імпортом, які держава надає підприємствам.

Сукупна пропозиція - реальний об'єм національного виробництва, який фірми готові виробити та продати за пев­ного рівня цін за інших сталих умов.

Сукупний попит - це реальний обсяг національного ви­робництва, який споживачі, фірми та уряд готові купити у пев­ний період за певного рівня цін.

Теорія економіки пропозиції - суть концепції у пере­носі зусиль із керування попитом на стимулювання сукупної пропозиції, активізацію виробництва і зайнятості. Назва „еко­номіка пропозиції" походить від основної ідеї авторів кон­цепції - стимулювати пропозицію капіталів і робочої сили. Вона містить обґрунтування системи практичних рекомен­дацій у галузі економічної політики, насамперед податкової.

Теорія життєвого циклу - це теорія споживання, розви­нута у 1954 р. економістами А. Андро, Ф. Модильяні і Р. Брумергом. Вона ґрунтується на твердженні, що споживання у кожному періоді залежить не від поточного доходу, а від дохо­ду протягом життя.

Тимчасовий доход - це частина доходу, що економічні суб'єкти не очікують зберегти в майбутньому. Це тимчасові випадкові відхилення від доходу.

Торговельна політика - це державна політика, яка впли­ває на обсяги зовнішньої торгівлі через податки, субсидії та обмеження на експорт та імпорт.

Умови життя - безпосередні обставини життєдіяльності населення - зайнятість населення, оплата праці, доходи, ха­рактеристика житла, майнова забезпеченість сімей, розвиток соціальних виплат, розвиток галузей соціальної сфери.

Фіксований курс - передбачає наявність певного за­реєстрованого (офіційного) паритету, який підтримується державними валютними органами.

Фінанси - це сукупність економічних заходів щодо фор­мування, розподілу, перерозподілу та використання грошових засобів в економіці.

Фінанси господарюючих суб'єктів - фінанси підприємств та організацій.

Фінанси державні - централізовані фінанси місцевих органів, бюджету автономної республіки Крим.

Фінанси населення - доходи та витрати населення.

Фінансова система складається з державних фінансів, фінансів населення та господарюючих суб'єктів.

Фінансові інвестиції - вкладення капіталу в цінні папе­ри (акції, облігації).

Фінансові компанії - небанківські кредитні установи, здійснюють кредитування клієнтів шляхом купівлі їх борго­вих зобов'язань.

Фіскальна (бюджетно-податкова) політика - це заходи уряду, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та ви­робництво не інфляційного ВВП шляхом зміни державних ви­датків, системи оподаткування та підходів до формування дер­жавного бюджету в цілому.

Фіскальна політика являє собою фінансові заходи дер­жави щодо регулювання бюджетних податків і витрат з метою стабілізації економіки.

Фіскальне (податково-бюджетне) регулювання - доз­воляє через стягування податків з підприємств і домогосподарств та виконання визначених бюджетних витрат здійсню­вати вплив на рівень ділової активності у країні.

Фрикційне безробіття - відображає плинність кадрів, пов'язану зі зміною робочих місць, місця проживання, а також працівників у тих галузях, де тимчасове звільнення є нормою без впливу на загальний рівень доходу людей.

Функція споживання - це залежність між обсягом спо­живання і використовуваним доходом.

Циклічне безробіття виникає внаслідок циклічного спа­ду виробництва і є результатом зниження сукупного попиту на робочу силу.

Циркулюючий ринок праці - сфера купівлі-продажу ро­бочої сили, коли робоча сила перемішується між підприємствами у пошуках роботи, перебуваючи при цьому фактично безробітними.

Часткова конвертованість - при який вводяться певні обмеження на обмінні операції, тобто тільки для певних кате­горій суб'єктів підприємництва або за певними видами опе­рацій.

Чистий економічний добробут (ЧЕД) - показник вели­чини скоригованого валового національного продукту, отри­маний вирахуваннями з нього вартісної оцінки негативних факторів випуску і обліку не задекларованих і неринкових до­ходів. Також одним з найважливіших показників якості життя є вільний час (дозвілля), який враховується у ЧЕД, але ніяк не враховується у ВНП.

Чистий експорт - це весь експорт за відрахуванням імпорту.

Чистий національний продукт (ЧНП) - ВНП за відра­хуванням тієї частини виробленого продукту, що необхідна для заміщення засобів виробництва (амортизаційні відраху­вання).

Чисті інвестиції - інвестиції на купівлю нового облад­нання.

Чисті інвестиції - це валові інвестиції мінус сума амор­тизаційних відрахувань.

Чисті факторні доходи з-за кордону визначаються як різниця між доходами, отриманими громадянами даної країни за кордоном (находження за фактори з-за кордону), і дохода­ми іноземців, отриманими на території даної країни (платежі за фактори решті світу).

Шведська модель змішаної економіки - характерною особливістю цієї моделі є її соціальна спрямованість на рівні державної політики , вона є своєрідним поєднанням ринкової економіки та соціалістичної ідеології, її часто називають роз­подільчим соціалізмом. Основний принцип цієї моделі поля­гає в розмежуванні двох економічних функцій: створення ба­гатства і його розподілу.

Швидкість обігу грошей - характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей (для України -гривня) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).

Якість життя - це поняття, яке характеризує, з одного боку - тривалість життя, а з другого - рівень фізичного і психічного здоров'я.

Ямайська валютна система (з 1976 р. - по цей час). У січні 1976 р. угодою країн - членів МВФ на конференції в Кінгстоні (Ямайка) була проведена друга зміна статуту МВФ. Цією угодою був переглянутий статус золота і введені плава­ючі валютні курси.

Японська модель змішаної економіки - характерним є активне втручання держави в економіку для створення такого макросередовища, в якому прогресивні галузі зростають найшвидше. Розвиток економіки підпорядкований загальним національним завданням, велику роль відіграє економічне планування. Розв'язанням соціальних завдань безпосередньо займаються корпорації та об'єднання.