Лекція 4.

Стандартизація та якість продукції

1.    Поняття якості продукції та послуг.

2.    Техніко-економічні показники якості продукції.

3.    Контроль якості продукції.

4.    Види технічного контролю.

5.    Сертифікація продукції.

6.    Умови конкурентоспроможності продукції на світовому ринку.

1. Поняття якості продукції та послуг.

Якість продукції – сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її придатність задовольняти визначені потреби відповідно до її призначення (ГОСТ 15467-79). З цього визначення виходить, що не усі властивості виробу входять в поняття якості, а тільки ті, які визначаються потребу суспільства відповідно до призначення цього виробу.

Якість машин залежить від технічного рівня машинобудування і його окремих галузей, що визначається великим числом факторів (Рис. 1). Наприклад, підвищення робочих швидкостей, тисків і потужності дозволяє значно збільшити одиничну продуктивність (що отримується при одному робочому циклі машини) прокатного і ковальсько-пресового устаткування, але вимагає використання металу високої міцності; створення систем машин з повною автоматизацією усього технологічного циклу, починаючи з подачі початкової сировини, отримання заготовки, обробки деталей, складання і закінчуючи контролем кінцевої продукції, її упаковкою і підготовкою до відправки споживачеві, підвищує якість продукції і різко знижує потребу в робочій силі. Але це можливо при досконалості конструкцій усіх механізмів системи і високому рівні інших показників, вказаних на рис. 1.

Рис. 1. Показники якості машин

Для оцінки якості машин і інших виробів потрібна чітка система показників і методів їх визначення. Область практичної і наукової діяльності, яка займається розробкою теоретичних основ і методів кількісної оцінки якості продукції, називають кваліметрією. Основні завдання кваліметрії: визначення номенклатури необхідних показників якості виробів і їх оптимальних значень; розробка методів кількісної оцінки якості; створення методики обліку змін якості в часі і т.д.

 

2. Техніко-економічні показники якості продукції.

Встановлені наступні показники якості будь-яких видів продукції: показники призначення, що характеризують властивості продукції, визначальні функції, для виконання яких вона призначена, і що обумовлюють сферу її застосування; показники надійності (довговічності); показники технологічності, що характеризують ефективність конструктивно-технологічних рішень для забезпечення високої продуктивності праці при виготовленні і ремонті продукції; ергономічні показники; показники стандартизації і уніфікації, що характеризують міру використання в продукції стандартизованих виробів і рівень уніфікації складових частин виробу; патентно-правові показники, що характеризують міру патентного захисту виробу в Україні і за кордоном, а також його патентну чистоту; економічні показники, що відбивають витрати на розробку, виготовлення і експлуатацію або споживання продукції, а також економічну ефективність експлуатації; показники безпеки.

Для машинобудування і приладобудування найбільш ефективними показниками якості машин і механізмів являються їх експлуатаційні характеристики, залежні від технічного рівня машинобудування.

Експлуатаційні показники – це характеристики, що визначають якість виконання виробом заданих функцій. Загальними з них для усіх виробів тривалої дії являються показники надійності (довговічності), динамічност, якості, ергономічні показники і економічність експлуатації.

Надійність – це властивість об’єкту (наприклад, вироби) зберігати в часі в установлених межах значення усіх параметрів, що характеризують здатність виконувати потрібні функції в заданих режимах і умовах використання, технічного обслуговування і ремонту, зберігання і транспортування (ГОСТ 27.002-83). Надійність включає властивості безвідмовності, довговічності, ремонтопридатності і збереження. Показниками надійності є ймовірність безвідмовної роботи, середнє напрацювання до відмови, інтенсивність відмов та ін.

Ймовірність безвідмовної роботи Р(t) – ймовірність того, що в заданому інтервалі часу t або в межах заданого напрацювання відмови в роботі виробу не станеться (відмова – подія, що полягає в тому, що виріб стає нездатним виконувати задані функції зі встановленими показниками):

,                                          (2)

де N₀ – число виробів, що працюють на початку випробувань;

     N(t) – число виробів, робото-придатних в кінці проміжку часу t.

Інтенсивність відмов f(t) є функцією часу. Для різних виробів графік цієї функції має різний вигляд. Наприклад, для «нестаріючих» напівпровідникових приладів графік f(t) має вигляд горизонтальної прямої. Типовий характер зміни інтенсивності f(t) відмов виробів машинобудування від початку експлуатації до їх списання показаний на рис. 2.

Рис. 2. Графік зміни інтенсивності відмов виробів

У період І виявляються дефекти конструкцій, виготовлення, складання кінцевого виробу, а також покупних і кооперованих відмов. Інтенсивність відмов зменшується від деякого максимального до постійного значення. У цей період відбувається припрацювання складових частин і деталей виробу. У період ІІ інтенсивність відмов залишається фактично постійною (період нормальної роботи). В період ІІІ інтенсивність відмов різко зростає, відбувається зношування, старіння і безповоротні фізико-хімічні явища, при яких експлуатація виробу неможлива або економічно не виправдана.

Для зменшення періоду І доцільно проводити обкатку машин до початку їх експлуатації.

Для вимірювальних приладів особливо важлива надійність щодо точності, тобто властивість зберігати точність виміру в заданих межах протягом встановленого часу за певних умов їх експлуатації.

Властивість виробів зберігати здатність виконання заданих функцій зі встановленими показниками до їх граничного стану (при встановленій системі технічного обслуговування і ремонтів) називають довговічністю. При цьому граничний стан виробу визначається неможливістю подальшої експлуатації внаслідок неусувного порушення вимог безпеки, неусувного зниження експлуатаційних показників і ефективності експлуатації або недоцільності його відновлення.

Показниками довговічності можуть бути: призначений ресурс, що визначається напрацюванням виробу, граничний стан якого обумовлений досягненням заданого напрацювання; призначений термін служби ‑ термін служби виробу, граничний стан якого обумовлений досягненням заданої календарної тривалості використання виробу за призначенням (напрацювання ‑ це тривалість або об’єм роботи виробу). Застосовують і інші показники, приведені в ГОСТ 27.002-83.

Внаслідок недостатньої жорсткості і вібростійкості конструкції, наявність сил тертя в рухомих з’єднаннях, наявність дисбалансу і пружних деформацій, недостатня точність виготовлення і інших причин при холостому і робочому режимах роботи машини виникають швидкоплинні коливні процеси (вібрації). Ці коливання збільшують шорсткість поверхонь деталей, що труться, і зменшують довговічність машин, знижують точність обробки верстатів, стійкість різального інструменту, точність автоматичних вимірювальних приладів. У зв’язку з цим для кожного типу виробу встановлюють і контролюють показники динамічної якості. Експериментально є можливість встановити залежність довговічності машини, наприклад, від дисбалансу її частин, тощо.

Рівень вібрацій і шуму передачі, що нині допускається, встановлюють шляхом порівняльних випробувань спрацьованих і конструктивно-тотожних передач, що знаходяться в тотожних умовах експлуатації.

Ергономіка (від грец. ergon ‑ робота і nomos ‑ закон) ‑ галузь науки, що займається оптимізацією взаємодії людини з машиною (приладом) і робочим середовищем в трудовому процесі. Основним завданням ергономіки є створення оптимальних гігієнічних, фізіологічних, психологічних, технічних і організаційних умов для продуктивної праці і забезпечення необхідних зручностей, що сприяють розвитку здібностей працівника і отриманню високих технічних і якісних показників його роботи. Ергономічні показники мають бути встановлені для кожного типу системи людина-машина-середовище і окремо для кожної машини, що входить в цю систему. Найбільш важливими з них є зручне розташування органів управління машиною, простота її експлуатації, оглядовість робочої зони, гігієнічні показники, у тому числі рівні вібрації і шуму і т.д., що допускаються; для вимірювальних приладів ‑ точність і надійність відлікового пристрою.

Верстати та інші засоби виробництва, сконструйовані з урахуванням ергономічних показників у поєднанні з оптимальним робочим середовищем, забезпечують найменшу фізичну і нервово-емоційну напругу, малу стомлюваність оператора, створюють умови, при яких  людина отримує в процесі праці найбільше задоволення. Це позначається і на виробничих результатах, збільшення швидкості, продуктивність, точність, надійність роботи засобів виробництва і контролю використовуються найбільшою мірою.

 

3. Контроль якості продукції.

Технічний контроль ‑ це перевірка відповідності продукції або процесу, від якої залежить її якість, встановленим вимогам.

На стадії розробки продукції технічний контроль полягає в перевірці відповідності дослідного зразка технічному завданню, технічній документації, правилам оформлення, викладеним в ЄСКД (Єдина система конструкторської документації). На стадії виготовлення він охоплює якість, комплектність, упаковку, маркування, кількість продукції, що пред’являється, хід виробничих процесів; на стадії експлуатації полягає в перевірці дотримання вимог експлуатаційної і ремонтної документації.

Технічний контроль включає три основні етапи:

Ø   Отримання первинної інформації про фактичний стан об’єкту контролю, його контрольовані ознаки і показники;

Ø   Отримання вторинної інформації ‑ відхилень від заданих параметрів шляхом зіставлення первинної інформації із запланованими критеріями, нормами і вимогами;

Ø   Підготовка інформації для виконання відповідних дій, щодо управління об’єктом, що потребує контролю.

Контрольована ознака ‑ це кількісна або якісна характеристика властивостей об’єкту, що піддається контролю. Комплекс організаційно-технічних заходів, направлених на забезпечення виробництва продукції із заданим рівнем якості, складає предмет організації контролю.

Метод контролю ‑ це сукупність правил застосування певних принципів для здійснення контролю. У метод контролю входять основні фізичні, хімічні, біологічні і інші явища, а також залежності (закони, принципи), вживані при знятті первинної інформації щодо об’єкту контролю.

Під системою контролю розуміють сукупність засобів контролю і виконавців, що взаємодіють з об’єктом за правилами, встановлених відповідною документацією.

Засоби контролю ‑ це вироби (прилади, пристосування, інструмент, випробувальні стенди) і матеріали, використовувані при контролі, наприклад, реактиви.

 

4. Види технічного контролю.

Види технічного контролю поділяються за наступними основними ознаками:

Ø   Залежно від об’єкту контролю ‑ контроль кількісних і якісних характеристик властивостей продукції, технологічного процесу (його режимів, параметрів, характеристик, відповідності вимогам ЄСКД, ЄСТД, ЄС ТПП);

Ø   За стадіями створення і існування продукції ‑ проектування (контроль процесу проектування конструкторської і технологічної документації), виробничий (контроль виробничого процесу і його результатів), експлуатаційний;

Ø   За етапами процесу ‑ вхідний (контроль якості продукції, що поступає, що здійснюється споживачем), операційний (контроль продукції або процесу під час виконання або після завершення певної операції), приймальний (контроль закінченої виробництвом продукції, за наслідками якого ухвалюється рішення про її придатність до постачання або використання);

Ø   За повнотою обсягу ‑ суцільний (контроль кожної одиниці продукції, що здійснюється з однаковою повнотою), вибірковий (контроль вибірок або проб з партії або потоку продукції);

Ø   По зв’язку з об’єктом контролю в часі ‑ вибірковий (на ходу, контроль у випадкові моменти, визначені в установленому порядку), безперервний (контроль, при якому надходження інформації відбувається безперервно), періодичний (інформація поступає через встановлені інтервали);

Ø   За можливістю подальшого використання продукції – шляхом руйнування (об’єкт контролю використанню не підлягає), неруйнуючий (без порушення придатності об’єкту контролю до подальшого використання);

Ø   За ступенем використання засобів контролю ‑ вимірювальний, реєстраційний, органолептичний, по контрольному зразку (шляхом порівняння ознак якості продукції з ознаками якості контрольного зразка), технічний огляд (за допомогою органів відчуття, в необхідних випадках із залученням засобів контролю, номенклатура яких встановлена відповідною документацією);

Ø   Шляхом перевірки ефективності контролю ‑ інспекційний (здійснюється спеціально уповноваженими виконавцями з метою перевірки ефективності контролю, що раніше виконувався);

Ø   Залежно від виконавця ‑ відомчий контроль (здійснюється органами міністерства або відомства), державний нагляд (здійснюється спеціальними державними органами);

Ø   Залежно від рівня технічної оснащеності ‑ ручний (використовуються немеханізовані засоби контролю для перевірки якості деталей, виробів), механізований (застосування механізованих засобів контролю), автоматизований (здійснюється з частковою участю людини), автоматичний (без безпосередньої участі людини), активний (безпосередньо впливає на хід технологічного процесу і режимів обробки з метою управління ними);

Ø   За типом параметрів, що перевіряються, і ознаками якості ‑ геометричних параметрів (контроль лінійних, кутових розмірів, форми і ін.), фізичних властивостей (теплопровідність, електропровідність, температура плавлення і ін.), механічних властивостей (жорсткість, твердість, пластичність і ін.), хімічних властивостей (хімічний аналіз складу речовини, корозійна стійкість в різних середовищах і ін.), металографічні дослідження (контроль мікро- і макроструктури заготовок, напівфабрикатів, деталей), спеціальний (контроль герметичності, відсутність внутрішніх дефектів), функціональних параметрів (контроль працездатності приладів, систем, пристроїв в різних умовах), ознак якості, наприклад зовнішнього вигляду візуально.

 

5. Сертифікація продукції.

Сертифікация - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку уповноважений орган документально підтверджує відповідність продукції, систем управління якістю, систем управління навколишнім середовищем, систем управління охороною праці, персоналу, встановленим законодавством вимогам, що діють в Україні.

В Україні існує державна система сертифікації продукції ‑ Система УКРСЕПРО. У даній системі проводиться як обов’язкова, так і добровільна сертифікація. Роботи в Системі УКРСЕПРО організовує Державний комітет України з питань технічного регулювання і споживчої політики ‑ Держспоживстандарт України, який є Національним органом з сертифікації ‑ (раніше називався Держстандарт України).

Необхідною підставою для здійснення митного оформлення імпортної продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, є сертифікат відповідності (свідоцтво про визнання відповідності). Контроль за наявністю зазначених документів здійснюється при митному оформленні товарів, що підлягають сертифікації, у режимі імпорту за вантажною митною декларацією.

В процесі обов’язкової сертифікації визначається відповідність параметрів продукції вимогам нормативних документів, визначених законодавчими актами України і (або) вимогам нормативних документів, вказаних в «Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні». Як правило, це вимоги безпеки. При цьому, для багатьох видів продукції повинно бути отримано санітарно-епідеміологічний висновок МОЗ України і експертний висновок, використовуваний для отримання Дозволу на експлуатацію продукції в Україні (видається Держпромгірнаглядом).

В Системі УКРСЕПРО сертифікати і їх копії видаються на офіційних бланках, що мають голограму і інші ступені захисту. На цих же бланках можуть бути видані сертифікати на продукцію, що не увійшла до «Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні». Роботи по сертифікації продукції і систем управління якістю в Українській державній системі сертифікації УКРСЕПРО виконуються відповідно до вимог серії стандартів Системи УКРСЕПРО.

Продукція, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні (у системі УКРСЕПРО), включена в офіційний «Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні». У Переліку продукції приведені коди УКТ ЗЕД і перелік нормативних документів, які повинні бути підтверджені при сертифікації. Згаданий «Перелік» може бути використаний іноземним Заявником як довідковий, для визначення за кодом УКТ ЗЕД, чи потрапляє його продукція в даний перелік. Для продукції, включеної в Перелік, при перетині кордону України необхідний сертифікат відповідності (сертифікат про визнання), виданий в Системі УКРСЕПРО. Без сертифікату відповідності (сертифікату про визнання) перетин продукцією межі України не допускається.

Порядок проведення сертифікації продукції відповідно до прийнятої моделі (схемою) в загальному вигляді передбачає:

Ø   подачу в орган з сертифікації заявки на сертифікацію продукції;

Ø   подачу документації для сертифікації, що додається до заявки;

Ø   розгляд в органі з сертифікації заявки на сертифікацію продукції і аналіз наданої документації;

Ø   ухвалення рішення по заявці з вказівкою схеми (моделі) сертифікації;

Ø   для продукції, що сертифікується, випускається серійно: обстеження виробництва або атестацію виробництва, або сертифікацію (оцінку) системи управління якістю виробництва;

Ø   відбір і ідентифікацію зразків продукції для проведення сертифікаційних випробувань;

Ø   проведення сертифікаційних випробувань зразків продукції;

Ø   аналіз отриманих результатів і ухвалення рішення про можливість видачі сертифікату відповідності;

Ø   занесення сертифікованої продукції в реєстр Системи УКРСЕПРО, видачу сертифікату відповідності;

Ø   технічний нагляд за сертифікованою продукцією.

 

6. Умови конкурентоспроможності продукції на світовому ринку.

В ринковій економіці конкурентоспроможність є вирішальним чинником комерційного успіху товару. Це багатоаспектне поняття, що означає і відповідність товару умовам ринку, і вимогам споживачів, і різним умовам його реалізації, і рівня витрат споживача за період експлуатації.

Товар ‑ головний об’єкт на ринку. Він має вартість і споживну вартість (або цінність), володіє певною якістю, технічним рівнем і надійністю, що задається споживачами корисністю, показниками ефективності у виробництві і споживанні, іншими вельми важливими характеристиками.

Дієвість чинників, визначальних позиції виробника, перевіряються в процесі конкурентного суперництва товарів в умовах розвинутого ринкового механізму, що дозволяє виявити відмінності даного товару від товару-конкурента як по ступеню відповідності конкретної суспільної потреби, так і по витратах на її задоволення. Для цього товар повинен володіти певною конкурентоспроможністю.

Крім вимог до товару, що висуваються споживачами, існують і вимоги, загальні для всіх товарів, обов’язкові до виконання. Це нормативні параметри, які встановлюються: діючими міжнародними і регіональними стандартами; національними зарубіжними і вітчизняними стандартами, нормативними актами, технічними регламентами країни-експортера і країни-імпортера, що встановлюють вимоги до продукції, що ввозиться в країну; стандартами підприємств-виробників даної продукції; патентною документацією. Наприклад, електричні прилади повинні працювати при напрузі, яка подається в мережу, і відповідати вимогам пожежної безпеки і вибухобезпечності, а їх конструкція визначається умовами процесу, що проводиться. Якщо хоча б одна з вимог не буде виконана, то товар не може бути виведений на ринок.

Конкурентоспроможність товару ‑ це такий рівень його економічних, технічних і експлуатаційних параметрів, який дозволяє витримати суперництво (конкуренцію) з іншими аналогічними товарами на ринку. Крім того, конкурентоспроможність ‑ порівняльна характеристика товару, що містить комплексну оцінку всієї сукупності виробничих, комерційних, організаційних і економічних показників щодо виявлених вимог ринку (або його певного сегмента) і щодо властивостей іншого товару. Система стандартизації товарів.

Основні вимоги споживачів до технічних показників знаходять віддзеркалення в національних і міжнародних стандартах. Під стандартизацією розуміють розробку і встановлення технічних показників (норм) для прийнятої до випуску продукції, способів її маркування, упаковки, транспортування і зберігань. Документ, яким визначається (нормується) стандартизований предмет, називається стандартом. Він є не тільки технічним, але і державним документом. Стандарти включають повну характеристику товару і містять технічні умови на його виготовлення, правила приймання, сортування, упаковки, маркування, транспортування і зберігання. При оцінці якості товару перш за все визначається його відповідність стандартам. Відповідність стандартам ‑ споживацький параметр, що регламентується, порушення якого зводить конкурентоспроможність товару до нуля.

 

Конкурентоспроможність товарів

Рис. 3. Показники, що впливають на конкурентоспроможність товарів

 

Якість товару ‑ це ступінь досягнення встановленого технічного рівня при виробництві кожної одиниці товарної продукції. Вона визначається або органолептичним методом (за допомогою органів чуття), або лабораторними дослідженнями з використанням приладів, апаратів, реактивів і інших технічних засобів.

Технічна конкурентоспроможність товарів ‑ показник дуже гнучкий і динамічний. Він перманентно міняється відповідно до темпів науково-технічного прогресу, що відбувається як усередині країни, так і в світових виробників, що ведуть, тій або іншої продукції.

В кожній країні існує своя система стандартизації товарів, відповідна ступеню розвитку національної економіки, науки, техніки і технологій.

Міжнародні стандарти усувають обмеженість, різнорідність, суперечність національних норм і правил різних країн. В цих цілях функціонує спеціально створена Міжнародна організація стандартизації (ISO – International Organization for Standardization).

Складові умови конкурентоспроможності.

Розрахунок конкурентоспроможності ‑ це порівняльна характеристика товару, що містить комплексну оцінку його якісних і економічних властивостей щодо виявлених вимог ринку або іншого товару. В теорії використовують до 400 показників, в реальності дещо у зв’язку з проблемами до доступу інформації. Звичайно до 20 штук. Узагальнений критерій конкурентоспроможності - це коефіцієнт «відношення суми корисного ефекту до повних витрат на придбання і використовування товару».

Важливе значення для підвищення ефективності інноваційної діяльності вітчизняних підприємств мають венчурні підприємства – це невеликі за розміром, гнучкі ризикові фірми, що створюють для апробації, доопрацювання і доведення до промислової реалізації інновацій, котрі характеризуються високим ступенем ризику.

Комерційні умови. До основних показників, визначальних комерційні умови конкурентоспроможності товарів, відносяться:

1. Цінові показники;

2. Показники, що характеризують умови поставок і платежів за товари, що поставляються;

3. Показники, що характеризують особливості діючої на ринку виробників і споживачів податкової і митної системи;

4. Показники, що відображають ступінь відповідальності продавців за виконання зобов’язань і гарантій.

 

Контрольні запитання:

1.    Розкрийте суть поняття якості продукції

2.    Що таке кваліметрія

3.    Назвіть основні техніко-економічні показники якості продукції

4.    Що таке надійність?

5.    Яка структура в Україні займається питаннями сертифікації продукції?

6.    Що впливає на конкурентоспроможність продукції на світовому ринку.