1.2. Розрахунок потрібної кількості робочих місць, устаткування і його завантаження

Залежно від форми організації складальних робіт, враховуючи тип виробництва, розрізняють стаціонарне і рухоме складання.

Кількість робочих місць (стендів) і устаткування, необхідних для стаціонарного складання річної програми виробів, визначається за формулою:

                                                                                                    (1)

де       N         – річна програма виробів, шт.;

            t_шт.к     – трудомісткість складання вузла, хв.;

за масового виробництва – t_шт;

           F_д.у.    – дійсний річний фонд часу роботи устаткування, год.

Кількість робочих місць, устаткування для потокового виробництва визначається виходячи з часу, необхідного для виконання окремих операцій, і такту випуску з лінії готових виробів.

Залежно від характеру руху виробів за операціями технологічного процесу розрізняють безперервно-потокові, перервно-потокові і змінно-потокові лінії.

Безперервно-потокові лінії використовують у тих випадках, коли досягається синхронність технологічного процесу, тобто тривалість окремих операцій рівна чи кратна такту лінії.

Під час проектування лінії за синхронізації допускається відхилення тривалості операцій від величини, що рівна або кратна такту до 10% здебільшого в більшу сторону, яке затим усувається під час регулювання роботи лінії.

У безперервно-потоковому виробництві широко використовують робочі і розподільчі конвеєри. Робочі конвеєри використовують під час виконання операцій техпроцесу безпосередньо на їх несучій частині під час руху конвеєра. У тих випадках, коли операції повинні виконуватись на нерухомому об’єкті, використовують пульсуючі конвеєри.

Такт випуску виробів (t_в, хв.) тобто проміжок часу, через який виходить зібраний вузол з потокової лінії, визначають, виходячи з річного випуску виробів (N, шт.), за формулою:

                                                                                            (2)

 де k_п – коефіцієнт, що враховує регламентовані перерви у роботі одночасно на усій потоковій лінії для обслуговування робочих місць, фізичні потреби і відпочинок.

У машинобудуванні здебільшого k_п = 1; це означає, що зупинка роботи одночасно на усій потоковій лінії не робиться, а у необхідних випадках робітники підміняються. У протилежному випадку приймають k_п = 0,95-0,97.

Проте, якщо за умовами технологічного процесу передбачені втрати виробів (у зв’язку з виготовленням пробних деталей під час наладки, втрат під час контролю та ін.), то розрахунок ведеться за програмою запуску (N_з, шт.):

,                                                                                                         (3)

де б – відсоток технологічно невідворотних втрат виробів.

Розрахункова кількість робочих місць на кожній операції чи позиції (С_р) визначається із співвідношення:

                                                                                                               (4)

Прийняту кількість робочих місць (С_пр) на кожній операції (позиції) встановлюють шляхом заокруглення С_р до найближчого цілого числа у більшу сторону.

Коефіцієнт завантаження конкретних робочих місць визначають із співвідношення:

                                                                                                                (5)

На стадії проектування потокових ліній перевантаження (недовантаження) робочих місць може коливатись у межах 10-12%, поскільки вони у цехових умовах можуть бути усунені у процесі регулювання роботи лінії.

Загальну кількість робочих місць під час конвеєрного складання збільшують на 10-15% для резервних місць, контролю.

Перервно-потокові лінії використовують у тому випадку, коли синхронність технологічного процесу не витримується, тобто тривалість операцій (позицій) не рівна і не кратна такту лінії.

Ритмічність роботи прямотокової лінії характеризується тим, що протягом певного періоду часу на кожній операції (позиції) виготовляється встановлена однакова кількість виробів. Це досягається створенням між суміжними операціями, що мають різну продуктивність, міжопераційних оборотних запасів. З метою найбільш повного завантаження робітників допускається суміщення виконання робіт на кількох робочих місцях, навіть не суміжних.

Розрахунок такту, кількості одиниць потрібного устаткування, числа робітників проводиться в основному так само, як і для безперервно-потокових ліній. Проте, при розрахунку такту, коефіцієнт регламентованих перерв не враховується, оскільки ці перерви на прямотокових лініях відсутні.

Розрахунок потрібної кількості робочих місць і їх завантаження виконати у табличній формі.

Таблиця 1

Розрахунок кількості робочих місць

№ операції (позиції)	Найменування операцій	Трудомісткість операцій (позицій), хв.	Такт випуску виробів, хв	Кількість робочих місць		kз	Примітка
				Ср	Спр
1	2	3	4	5	6	7	8

Середній коефіцієнт завантаження робочих місць k_з.ср. визначається із співвідношення:

                                                                                                     (6)

На основі проведених розрахунків побудувати графік завантаження робочих місць.

Кількість технологічного устаткування (Q) для непотокового складання визначається виходячи із трудомісткості (Т_р, н·год) складальних робіт даного виду:

,                                                                                               (7)

де   k_н       –   середньопрогресивний коефіцієнт виконання норм;

F_д.у. –          дійсний фонд часу роботи устаткування, год.

Подібні розрахунки виконуються за усіма видами устаткування.

Під час потокового складання кількість устаткування визначається для кожної операції (позиції), виходячи з технологічного процесу складання.

Таблиця 2

Розрахунок потрібної кількості

технологічного устаткування

 

№ позиції, на якій використовується конкретне устаткування	Найменування і модель устаткування	Кількість робочих місць, на яких використовується конкретне устаткування	Кількість одиниць конкретного устаткування
1	2	3	4

Дані про технологічне устаткування, яке використовується, доцільно відобразити у відомості.

Таблиця 3

Відомість технологічного устаткування