Тема 6. Відеоадаптер

 

План

1. Призначення відеоадаптера.

2. Будова дискретного відеоадаптера.

3. Основні показники відеокарти, що впливають на її продуктивність.

4. Системи на декількох відеокартах.

 

1. Призначення відеоадаптера

Відеоадаптер (графічний адаптер, графічна карта) – важлива і дуже складна складова частина комп'ютера. Сучасні відеокарти є свого роду спеціалізованими комп'ютерами, що складаються з власного процесора, оперативної пам'яті, BIOS і інших компонентів, які за своєю структурою і організацією взаємодії пристосовані для максимально ефективного вирішення одного завдання – обробки і формування графічних даних, а також їх виведення на монітор.

Основними виробниками відеокарт є американська компанія Nvidia і канадська ATI Technologies, придбана в 2006 році американською компанією AMD. Відеокарти від Nvidia представлені брендом GeForce. Графічні плати ATI відомі всім під назвою Radeon.

Мало хто задумується над тим, наскільки складним насправді є процес обробки різних графічних даних з метою отримання кінцевого зображення, що відображається на моніторі (наприклад, в комп'ютерних іграх). Цей процес вимагає здійснення величезної кількості точних розрахунків (створення вершин, їх збирання в примітиви (трикутники, лінії, крапки і т.д.), створення піксельних блоків, операції освітлення, затінення, текстурування, присвоєння кольору та ін.). Оскільки картинка у грі постійно змінюється, всі розрахунки повинні проводитися на дуже високій швидкості, щоб забезпечити формування достатньої кількості кадрів, що виводяться за 1 секунду. Для людського ока комфортним є рівень вище 25 кадрів в секунду. Якщо цей показник нижчий, людина буде помічати «гальмування».

 

Рис. 45. Сучасний дискретний відеоадаптер.

 

Зазвичай, коли користувач говорить, що його відеокарта «гальмує» у певній грі, мається на увазі саме її нездатність вивести достатню кількість кадрів в секунду. Те ж явище може спостерігатися не лише в іграх, але і при роботі з об'ємними графічними програмами. Здатність відеокарти обробляти графіку з певною швидкістю залежить як від потужності самої карти, так і від складності оброблюваної графіки. Саме тому проблему «гальмування» часто можна вирішити зниженням графічних параметрів програми (гри).

Комп'ютер може обійтися без окремої (дискретної) відеокарти, але тільки в тому випадку, якщо він має графічний процесор, інтегрований в системну логіку материнської плати (північний міст чіпсета) чи є частиною центрального процесора (наприклад, Intel i7). Як відеопам'ять в таких випадках використовується частина основної оперативної пам'яті комп'ютера. Високою продуктивністю такі рішення не відрізняються, але їх можливостей цілком достатньо для виконання офісних завдань, роботи в Інтернеті, перегляду відео і навіть гри в комп'ютерні ігри з нескладної графікою.

В інших же випадках придбання окремої відеокарти є необхідністю.