2. Класифікація цифрових мікросхем

Сучасна технологія дозволяє виготовляти мікросхеми з різною кількістю логічних елементів. Складність цифрових мікросхем визначається ступенем функціональної інтегрованості, який ще називають коефіцієнт інтегрованості К_інт.

В залежності від значення К_інт  цифрові мікросхеми поділяються на такі групи:

1) малі інтегральні схеми (МІС), які містять від одного до декількох елементів на кристалі, ;

2) середні інтегральні схеми (СІС), які містять від одного до декількох функціональних вузлів, ;

3) великі інтегральні схеми (ВІС), які містять від одного до декількох функціональних пристроїв (запам’ятовуючих, арифметичних, арифметико-логічних), ;

4) надвеликі інтегральні схеми, . Здатні виконувати функції цілих цифрових систем (наприклад ЕОМ).

Цифрові мікросхеми поділяються на статичні (з статичною системою зберігання інформації) і динамічні (з динамічною системою зберігання інформації). За способом подання інформації цифрові мікросхеми поділяються на потенціальні та імпульсні. Потенціальні – це мікросхеми в яких значення логічної 1 і логічного 0 задається двома суттєво різними рівнями потенціалу. В імпульсних мікросхемах логічна 1 і логічний 0 задається наявністю або відсутністю імпульсу.

За типом логіки ІС поділяються на мікросхеми:

1) транзисторно-транзисторної логіки;

2) емітерно-зв’язаної логіки;

3) метал-оксидо-напівпровідникової логіки;

4) комплементарної метал-оксидно-напівпровідникової логіки;

5) інжекційно-інтегральної логіки (І²Л);

6) інші типи логік.

ІС кожного типу логіки характеризуються своєю схемо технічною і конструкторсько-технологічною реалізаціями.