1.2. Будова системного блока

 

 Системний блок – основна складова, в середині якої містяться найважливіші компоненти комп’ютера (рис.1.1). Пристрої, що знаходяться в середині системного блока називають внутрішніми, а пристрої, що під’єднуються ззовні називають зовнішніми. Зовнішні додаткові пристрої, що призначені для вводу та виводу інформації називаються також периферійними. За зовнішнім виглядом, системні блоки відрізняються формою корпусу, який може бути горизонтального (desktop) або вертикального (tower) виконання. Корпуси вертикального виконання можуть мати різні розміри: повнорозмірний (BigTower), середньорозмірний (MidiTower), малорозмірний (MiniTower). Корпуси горизонтального виконання є двох форматів: вузький (Full-AT) та надто вузький (Baby-AT). Корпуси персональних комп’ютерів мають різні конструкторські особливості та додаткові елементи (елементи блокування несанкціонованого доступу, засоби контролю внутрішньої температури, шторки від пилу).

Корпуси поставляються разом із блоком живлення. Потужність блока живлення є одним із параметрів корпусу. Для масових моделей достатньою є потужність 300 – 350 Вт.

Материнська (головна) плата (англ. – motherboard, MB) – це основна плата, до якої приєднуються всі частини комп’ютера (процесор, відеоадаптер, оперативна пам’ять та ін.), встановлюється в системному блоці. Головне завдання материнської плати – об’єднати і забезпечити спільну роботу всіх інших елементів.

Центральний процесор (ЦП) – найважливіша частина ПК, що здійснює арифметико-логічні операції і керує роботою комп’ютера, встановлюється на материнську плату в спеціальний роз’єм (сокет). Саме продуктивністю процесора в першу чергу визначаються можливості комп’ютера.

Оперативна пам’ять – являє собою невелику плату з розміщеними на ній мікросхемами. У них тимчасово зберігається інформація, необхідна процесору в певний момент часу. Швидкість доступу до оперативної пам’яті досить велика. Процесор оперує такими даними, отримуючи до них майже миттєвий доступ. На материнську плату одночасно може встановлюватися кілька модулів оперативної пам’яті з метою збільшення їх загального обсягу.

Жорсткий диск (HDD, вінчестер) – частина комп’ютера, в якій довготривало зберігається інформація (операційна система, програми, документи, тощо). На відміну від оперативної пам’яті, дані на жорсткому диску не зникають після вимикання комп’ютера або відключення вінчестера від материнської плати і живлення (дані можуть видалятися або змінюватися користувачем). У порівнянні з оперативною пам’яттю, швидкість доступу до даних на жорсткому диску в сотні разів нижча. Жорсткий диск підключається до материнської плати за допомогою відповідної інформаційної шини.

 

Рис. 1.1. Основні вузли системного блока

 

Відеоадаптер (графічний процесор, GPU) – частина комп’ютера, що здійснює обробку графічної інформації, встановлюється в спеціальний роз’єм материнської плати. На деяких материнських платах є вмонтовані (інтегровані) графічні процесори. В порівнянні з дискретними відеоадаптерами, продуктивність цих процесорів значно нижча, але їх можливостей цілком достатньо для вирішення нескладних завдань (робота з текстом, перегляд сторінок Інтернету, перегляд більшості форматів відео і т.д.).

Блок живлення – обов’язковий елемент будь-якого комп’ютера, що забезпечує електроенергією всі складові частини комп'ютера.

Приводи оптичних і інших носіїв. Ці пристрої потрібні для зчитування та запису CD, DVD дисків, 3,5 дюймових дискет (цей елемент вже не є обов’язковою частиною комп’ютера).

Корпус системного блока – від його якості, розмірів і внутрішньої структури багато в чому залежить охолодження, а відтак і термін служби складових частин комп’ютера.

Системи охолодження – різного роду пристрої, що забезпечують ефективне розсіювання тепла і запобігають перегріванню окремих елементів комп’ютера. Охолодження найбільше потребують центральний процесор, відеоадаптер, жорсткий диск великих розмірів, схеми чіпсета материнської плати.

Забезпечує передачу даних між різними пристроями персонального комп’ютера інформаційна шина.