2.2. Метод бухгалтерського обліку
Під методом
бухгалтерського обліку розуміють
сукупність способів та прийомів за допомогою яких досягають суцільного,
безперервного, документально обґрунтованого взаємопов’язаного відображення в
грошовій оцінці об’єктів обліку.
Основними способами (або елементами) методу бухгалтерського обліку є;
Ø документація й інвентаризація;
Ø оцінка і калькуляція;
Ø система рахунків і подвійний запис;
Ø баланс та інші форми звітності.
Для забезпечення безперервного і суцільного
спостереження за господарськими операціями в бухгалтерському обліку
застосовується документація
- спосіб первинної реєстрації об'єктів обліку. При цьому кожна господарська
операція обов'язково оформляється відповідним документом, який служить письмовим
доказом її здійснення. Документи служать
обґрунтуванням для відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку. Тому вони повинні містити всю необхідну інформацію, бути своєчасно
складені і підписані посадовими особами, відповідальними за здійснені операції.
Інвентаризація являє собою систематичну перевірку фактичної
наявності господарських засобів і співставлення отриманих даних із даними
бухгалтерського обліку. Порядок з документацією інвентаризація служить важливим
засобом контролю за достовірністю показників обліку, збереженням господарських
засобів, законністю здійснення операцій.
Бухгалтерський облік відображає велику кількість
різноманітних об’єктів – засобів, джерел їх формування, господарських процесів,
для узагальнення яких вимагається єдиний вимірник – оцінка. Оцінка – це спосіб грошового вимірювання
засобів та процесів. За допомогою оцінки натуральні і трудові вимірники
переводять у грошовий.
Собівартість об’єктів обліку визначають за
допомогою калькуляції, яка служить обґрунтуванням для їх грошової оцінки.
Оцінка і калькуляція потрібні для вартісного вимірювання об’єктів
бухгалтерського обліку.
Рахунки бухгалтерського обліку є
способом економічного групування господарських операцій, оформлених
відповідними документами, за економічно однорідними ознаками для систематичного
контролю за змінами засобів та їх джерел в процесі господарської діяльності. На
кожен об’єкт бухгалтерського обліку відкривають окремий рахунок. Записи на якому здійснюють тільки на підставі
відповідних документів. В результат отримують систематизовану інформацію,
необхідну для управління, аналізу і контролю за діяльністю підприємства.
Господарські операції, що
безперервно здійснюються на підприємстві, спричинюють взаємопов'язані
і взаємозумовлені зміни в засобах та джерелах їх формування. Це зумовлює необхідність відображати
господарські операції в системі рахунків способом подвійного запису, при якому кожну операцію записують в певному
порядку на двох рахунках.
Для одержання інформації про наявність і склад май підприємства
періодично складають бухгалтерський баланс, в якому порівнюють сукупність засобів господарства в грошові оцінці, з
джерелами їх формування і цільовим
призначенням. Оскільки кожний вид засобів господарства має певне
джерело утворення, то загальна вартість засобів дорівнює джерелам формування.
Ця рівність зберігається після будь-якої господарської операції. Обґрунтуванням
для складання балансу служать записи на рахунках. Щоб забезпечити достовірність
показників балансу, записи на рахунках періодично уточнюють, за допомогою інвентаризації. Періодичне складання
балансу дає змогу здійснювати контроль за змінами у складі засобів та джерелах,
визначати фінансовий стан підприємства.
Для одержання інформації про результати діяльності підприємства
за звітний період, крім балансу, на підставі записів на рахунках складають інші
форми звітності (звіт па фінансові результати, звіт про власний капітал
тощо). Звітність завершує поточний облік у системі рахунків і повністю
зумовлена його даними. Показники балансу та інших форм звітності аналізують для
одержання інформації, необхідної для управління і контролю. Склад звітності,
порядок заповнення звітних форм розробляється і затверджується Міністерством
фінансів України за погодженням з Держкомстатом України.