Самостійна робота №6
Тема 6. Споруди захисту навколишнього середовища від
шкідливого впливу автомобільного транспорту.
При проектуванні генерального плану необхідно прагнути до вибору
найбільш раціональної транспортно-планувальної структури міста (або
удосконалення існуючої) з метою запобігання розосередження вантажного
руху і зменшення завантаження вулично-дорожньої мережі. Це може бути
досягнете шляхом диференціації магістралей за призначенням, швидкостями
руху і видами транспорту. Одним із шляхів є створення системи вантажних
доріг. Прокладати їх слід поза житловими районами, центрами міст,
зеленими зонами, бажано по територіях СЗЗ, порушених і незручних землях.
Для найзначніших міст перспективним є створення швидкісних
автомобільних доріг, призначених для зв’язку між районами міста і центрами
системи розселення (обхідні та розподільчі кільцеві дороги). Вони
розміщуються в СЗЗ, на порушених і незручних територіях, в зонах
малоповерхової забудови, в смугах відведення залізниці. Часто їх
прокладають по тальвегах, балках, ярах, косогорах. Тоді виникають природні
екрани – укоси, ефективність яких залежить від висоти.
В умовах складного рельєфу забудова може розміщуватися на схилах
місцевості таким чином, щоб магістраль проходила вище забудови. Це дає
зменшення рівню шуму в середньому на 7 дБ у порівнянні зі забудовою,
розташованою вище магістралі (рис. 6.1). Якщо магістраль проходить по
низу схилу, то для досягнення необхідного шумозахисного ефекту забудову
рекомендується розміщувати на плоскогір’ї або в улоговинах схилів у межі
звукової тіні, створюваної рельєфом місцевості.
Шляхи зменшення шкідливого впливу і шуму від транспорту:
використання підземного простору підземна урбаністика
(приклад – «Схема организации и использования подземного пространства» в
генеральном плане Москвы);
диференціація видів транспорту по спеціальним смугам (по
швидкості), розділення їх в різних рівнях;
створення вулиць з переважно пішохідним рухом (зменшується
рівень шуму на 20 30% від загального рівня, а по загазованості досягає 50
70% початкових показників – за зарубіжними даними);
одним з планувальних прийомів шумозахисту житлової
забудови міжмагістральної території (ММТ) є величина розриву між лінією
житлової забудови і проїзною частиною магістральної вулиці або дороги.
Проте зона дискомфорту примагістральної території становить сотні метрів.
За СНиП лінія забудови мікрорайону може бути віддалена, наприклад, від
проїзної частини магістральної вулиці загальноміського значення на 22
30м. На цих відстанях рівні звуку зменшуються лише на 2 8 дБ, тобто
незначно;
розміщення спеціальних захисних смуг зелених насаджень може
додатково знизити рівень шуму не більше як на 2 3 дБ. Крім того, листя на
деревах і кущах тримається недовго. Шумозахисні якості зелених насаджень
помітно проявляються лише тоді, коли вони сформовані у вигляді
спеціальних багаторядних посадок (максимально до 10 12 дБ). При
зменшенні ажурності крон дерев і збільшенні щільності їхнього листя
підвищується ефект шумозахисту. Для здобуття більшого ефекту вже у
фронтальній підзоні використовують густокронні дерева з обов’язковим
заповненням підкронового простору підліском і чагарниками. Особливо
доцільно використовувати шумозахисні смуги зелених насаджень при
проектуванні магістральних доріг і магістральних вулиць безперервного
руху;
найефективнішим планувальним прийомом захисту від шуму є
зонування ММТ, при якому поблизу від транспортних магістралей
розміщуються заклади культурно-побутового обслуговування, комунальні
підприємства, адміністративно-господарські заклади. У зоні, більш
віддаленій від транспортних магістралей, розміщується основний житловий
масив підвищеної поверховості, дитячі заклади, школи і місця відпочинку
(будівлі більшої поверховості – подалі від магістралі);
сприятливими в акустичному відношенні є рішення, при яких
житлові групи формуються з будинків ламаної, криволінійної конфігурації в
плані;
створення шумозахисних екранів і стінок, споруд, що
включають будинки обслуговування (магазини, кафе, ресторани), гаражі,
автомобільні стоянки (висотою 8-10 м);
в умовах нового будівництва як придорожні екрані
використовують: укоси, виїмки, підвищення рельєфу місцевості або
спеціальні земляні вали кавальєри, які відсипають з ґрунту котлованів
будинків і корит замощення проїздів. В об’ємі кавальєру можна розмістити
гараж, колектор тощо. Зворотні укоси озеленюють. Їх можна використати для
пішохідних доріжок, майданчиків відпочинку тощо. Земляний кавальєр
займає значну площу в плані і використовується при наявності вільної
території між проїзною частиною і об’єктом захисту. Мало місця потребують
так звані сходинкові насипи або жардиньєри. Такі екрані складаються, як
правило, з опорних рам. Форма їх у вигляді літери А. Такі рами
встановлюються через 2-5 м вздовж проїзної частини і з’єднуються за
допомогою плит, що утворюють полиці, на які насипають землю для посадки
рослин. При відсутності вільних територій з метою шумозахисту
використовують екрани-стінки, що виготовляються з різних матеріалів
(залізобетону, сталі, алюмінію, пластмас тощо) і різних систем. При
проектуванні екрануючих споруд передбачається їхнє багатоцільове
призначення (окрім шумозахисту можуть бути опорами для підземних
пішохідних переходів або використовуватися для реклами та ін.) (рис. 6.2);
перспективне використання вздовж магістралей спеціальних
типів житлових будинків, що виконують роль шумозахисних екранів (можуть
бути значної довжини і захищати від шуму цілий мікрорайон). Це може бути
будівля галерейного типу з віднесенням всіх квартир в протилежний від
транспортної магістралі бік. Такі будинки називаються шумозахищеними
(приклад – вул. Саксаганського, 45 в Києві);
удосконалення конструктивних рішень існуючих транспортних
засобів, спрямоване на зменшення їхньої шумності, рівнів вібрації,
токсичності, а також розробка нових систем міського транспорту
(монорейкового, трубопровідного пасажирського транспорту). Траси
рейкового транспорту повинні прокладатися виключно за межами проїзної
частини міських вулиць, переважно на спеціально виділеному полотні, а
трасуватися по незабудованим територіям, а також в тунелях, виїмках, на
естакадах. Всі ці заходи дозволять знизити негативний вплив транспорту на
навколишнє міське середовище;
влаштування шумозахисних вікон в будинках;
винесення житла з перших поверхів будівель і влаштування там
об’єктів нежитлового призначення (офісів, торговельних, видовищних
приміщень, закладів громадського харчування тощо).
Існує декілька типів звукопоглинаючих екранів, а саме:
екран шумозахисний однорівневий непрозорий,
екран шумозахисний сходинко вий непрозорий,
комбінований шумозахисний екран, що поєднує звукопоглинаючі
та звуковідбиваючі екрани,
гнучка шумозахисна стінка (наприклад, ЦИСИЛЕНТ, у якої
можливості звукоізоляції досягають 30 дБА і яка може застосовуватися для
захисту від будь-яких джерел шуму).
Матеріалами для шумозахисних конструкцій можуть бути:
прозорі матеріали,
алюміній,
бетон,
текстильні конструкції,
дерево.
Під час опрацювання цієї теми студент повинен вивчити такі питання:
1. Шляхи зменшення шкідливого впливу і шуму від транспорту
2. типів звукопоглинаючих екранів.
3. Комбіновані шумозахисні екрани.
4. Гнучкі шумозахисні стінки.