Самостійна робота №4

Тема 4. Автостоянки й гаражі.

Способи короткочасного паркування транспортних засобів. Тимчасові

стоянки на тротуарах і газонах. Стоянки транспорту на міських

дорогах.Основні типи гаражів.

В містах та інших населених місцях використовуються різні способи

короткочасного паркування транспортних засобів. До них належать:

 стоянки біля бордюру проїзної частини вулиці;

 ізольовані від руху стоянки поза проїзною частиною вулиць;

 різні спеціальні споруди капітального типу.

Використання цих форм короткотермінового паркування на практиці

залежить від ряду чинників, що враховують рівень автомобілізації, потребу в

місцях стоянки, наявність вільної від забудови території тощо.

В містах з невисоким рівнем автомобілізації найбільш поширеним

видом стоянки є паркування транспортних засобів біля бордюру проїзної

частини на вулицях з невеликою інтенсивністю руху. Стоянка такого виду

має свої переваги та недоліки. Позитивним моментом паркування на вулиці є

можливість поставити свій транспортний засіб в безпосередній близькості від

об’єкту відвідування, що дає значну економію часу поїздки завдяки

найкоротшому підходу до об’єкту відвідування, а також тому, що відпадає

необхідність в додатковому маневруванні для під’їзду та встановлення

транспорту на позавуличну стоянку. Іншою перевагою можна вважати

найбільш економічне використання території міста, бо для маневру

автомобіля використовується проїзна частина вулиці.

Проте стоянка автомобілів вздовж тротуару призводить до значного

скорочення пропускної здатності ВДМ, а також до зменшення безпеки і

швидкості руху. Крім того, на вулицях, де є маршрутний громадський

транспорт, створює перепони умовам його нормальної роботи. Взимку такі

стоянки утруднюють прибирання вулиць від снігу.

Такий спосіб є доволі поширеним в багатьох містах світу.

Часто більшість автомобілів через відсутність вільних площ паркується

на другорядних вулицях центральних частин міста. Іноді для паркування

використовують навіть частини магістральних вулиць.

Для збільшення місткості вуличних стоянок автомобілі ставлять не

лише вздовж тротуару, але й під різними кутами до бордюру двома або всіма

колесами на тротуарі. В таких випадках місця стоянки необхідно

облаштувати спеціальними дорожніми знаками і здійснити відповідне

маркування покриття фарбою або спеціальними пластиками.

При відповідних габаритах вулиці використовується паркування

транспортних засобів під кутом, що дозволяє на тій самій ділянці вулиці

розмістити більше автомобілів (при цьому в’їзд-виїзд зі стоянки

здійснюється легше). Постановка автомобіля можлива заднім або переднім

ходом, на що вказують додаткові таблички до знаку дорожнього «Місце

стоянки».

В окремих випадках для стоянок вздовж тротуару виділяється смуга

шириною від 2,4 до 3м.

Позавуличні відкриті стоянки – влаштовуються в місцях великої

концентрації об’єктів масового відвідування. Такі стоянки можуть

обслуговувати один або декілька об’єктів масового відвідування. Вони

повинні бути розташовані на відстані пішохідної доступності, що не

перевищує 150м від вокзалів, входів у метро, торговельних центрів та

універмагів і 300м для інших об’єктів. Довжину пішохідних підходів для 1 –

1V кліматичних районів допускається скорочувати на 25%. Місткість однієї

стоянки – не менше 20 машино-місць.

Виходячи з форми і характеру земельної ділянки, призначеної для

облаштування стоянки, автомобілі можна встановлювати під різними кутами

(30, 45, 60, 900) відносно поздовжньої вісі проїздів. На автостоянках повинні

бути спеціальні позначки місць стоянки та внутрішніх проїздів.

Найлегше в’їзд та виїзд автомобілів здійснюється при розміщенні

машин під кутом 450, проте найбільша місткість стоянки досягається під

кутом 900 . Відстань між рядами автомобілів слід приймати: при розміщенні

автомобілів під кутом 900 – 7м; під кутом 600 – 5м; під кутом 450 та менше –

3,5м.

Багатоповерхові стоянки – влаштовуються для короткотермінового

паркування автомобілів в центральних щільно забудованих частинах міст, в

яких, як правило, сконцентровані основні об’єкти масового відвідування

(театри, концертні зали, кафе, ресторани, торговельні заклади) і чисельні

адміністративно-господарські заклади, проектні та науково-дослідні

інститути.

Підрахунки свідчать, що при розміщенні автомобілів в одному рівні

потрібно в середньому 25м2 на 1 машино-місце. При розміщенні в двох

ярусах потрібно приблизно 15м2, в 3-х ярусах – 10м2, в 4-х ярусах – 8м2, у

восьми ярусах – 4-5м2. Тому стоянки загального користування

рекомендується розміщувати на території міста з урахуванням можливого

збільшення їх місткості шляхом будівництва в майбутньому на цих ділянках

споруд, що дозволяють паркувати автомобілі в різних рівнях.

Тимчасові стоянки на тротуарах і газонах

В разі дуже обмежених можливостей задовольнити попит на місця

стоянок дозволяється для паркування автомобілів використовувати простори,

призначені для пішохідного руху і для зелених насаджень.

Використання тротуарів для паркування можливо в тому випадку, коли

немає іншого виходу або з метою економії коштів і часу. Для стоянки

використовується частина смуги тротуарів, що знаходиться біля проїзної

частини. Розширення вулиці за рахунок цієї смуги пов’язане зі складними

роботами з переміщення водозбірних колодязів або пристроїв частини вулиці

з поперечним уклоном, що йде від бордюру в середину проїзної смуги.

Паркування може здійснюватися з частковим або повним заїздом на

тротуар задньою або передньою віссю під кутом до бордюру, а також і

паралельно тротуару.

Стоянки на газонах доцільно використовувати для задоволення потреб

паркування, що виникають періодично з великими інтервалами часу.

Наприклад, в дні фестивалів, народних гулянь та інших свят.

Використанні підземного простору для будівництва гаражів і стоянок

пояснюється двома причинами:

1) збільшується кількість індивідуальних автомобілів і необхідна

все більша площа для їхнього зберігання;

2) відчувається гострий дефіцит вільних площ для будівництва в

усталеній міській забудові.

Переваги підземних гаражів та стоянок:

 дають економію території або практично її зовсім не потребують,

за винятком в’їзного пристрою, бо можуть розташовуватися під існуючими

парками, скверами, площами, будівлями тощо, а також невикористаними досі

територіями;

 у функціональному відношенні сприяють розділенню

транспортного і пішохідного руху, розвантажують наземний простір;

 більша місткість і доступність для великої кількості водіїв,

особливо в центрах міст;

 санітарно-гігієнічні переваги перед відкритими стоянками:

шкідливий вплив останніх поширюється в радіусі 70 – 100м, а підземних

(місткістю до 100місць) – лише в радіусі 15 – 25м від виїздів і вентиляційних

шахт.

Недоліками підземних гаражів і стоянок є:

 складність і велика вартість будівництва;

 необхідність перенесення інженерних комунікацій (за винятком

неосвоєних територій);

 потреба у влаштуванні високоефективної гідроізоляції,

вентиляції, освітлення, протипожежної охорони тощо. У зв’язку з цим

будівництво підземних гаражів у 1,5 – 2 рази дорожче наземних.

Під час опрацювання цієї теми студент повинен вивчити такі питання:

1. Способи короткочасного паркування транспортних засобів.

2. Тимчасові стоянки на тротуарах і газонах.

3. Стоянки транспорту на міських дорогах.

4. Основні типи гаражів.