Практична робота №10

Тема 10. Дорожні огородження.

В роботі необхідно вибрати міську або селищну вулицю, на схемі якої

відповідно до [16] виконати нанесення дорожнього огородження (можливо

використати дані роботи №7, 8)

Дорожні огородження необхідно встановлювати для запобігання

вимушеним з’їздам ТЗ за межі земляного полотна дороги на небезпечних

ділянках, проїзної частини штучних споруд; виїзду на зустрічну смугу руху;

наїзду на масивні предмети й споруди, розташовані в смузі відведення

дороги; перешкоджання заїзду та паркуванню ТЗ у пішохідній зоні, а також

для упорядкування руху пішоходів чи запобігання виходу диких і свійських

тварин на проїзну частину.

Дорожні огородження потрібно встановлювати, якщо інші заходи щодо

забезпечення безпеки виконати неможливо або недоцільно. Такими заходами

можуть бути:

а) збільшення відстані від проїзної частини до небезпечної зони чи

перешкоди;

б) видалення перешкод;

в) застосування більш безпечних мілких та широких коритоподібних

водовідвідних лотків замість бічних канав;

г) улаштування більш пологих укосів насипів з великим радіусом

заокруглення біля підошви укосу.

Напрямні пристрої потрібно застосовувати для візуального

орієнтування учасників дорожнього руху щодо напрямку дороги,

місцезнаходження перешкод, а також для розділення транспортних потоків за

напрямками руху та примусового зниження швидкості.

Зорове сприйняття в темну пору доби установлених дорожніх

огороджень і напрямних пристроїв на прямолінійних ділянках доріг має

забезпечуватися на відстані не менше ніж 100 м.

Установлення дорожніх огороджень і напрямних пристроїв, а також

відповідальність за їх правильне розміщення та експлуатацію покладають на

власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або

уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху чи на організацію, яка

виконує роботи на дорогах і вулицях згідно з П-Г.1-218-113.

Дорожні огородження й напрямні пристрої допускають встановлювати

у випадках, не передбачених цим стандартом, якщо потребу їхнього

використання обґрунтовано конкретними умовами дорожнього руху або

даними аналізу аварійності.

Правила застосування, розташування, вимоги до експлуатації

Огородження першої групи

Огородження першої групи мають бути встановлені:

а) на мостах, шляхопроводах, естакадах, автомагістралях;

б) на підходах до штучних споруд у межах довжини ділянок доріг з

висотою насипу 2 м і більше, а якщо висота насипу менша — на відстані не

менше ніж 18 м у кожний бік від початку та кінця перехідної плити споруди;

в) на ділянках доріг:

— з водопропускними трубами, якщо висота насипу на вході труби

перевищує 1,5 м;

— з низовими підпірними стінками;

— якщо поряд з дорогою проходять надземні комунікації на відстані

від крайки проїзної частини меншій, ніж нормативна для даної комунікації;

г) на узбіччі поворотних з’їздів з дорожніх розв’язок у різних рівнях;

д) на центральній розділювальній смузі вулиць та доріг населених

пунктів;

е) на розділювальній смузі автомобільних доріг загального

користування на всій протяжності дороги;

ж) на узбіччях і тротуарах, якщо висота насипу:

— 2,0 м і більше;

— менше ніж 2,0 м, а крутизна укосів насипу крутіша ніж 1:3;

— 1,5 м і більше на ділянках з поздовжнім похилом понад 40 ‰ або

увігнутих кривих у поздовжньому профілі, що сполучають зустрічні похили з

алгебраїчною різницею 50 ‰ і більше;

— 1,5 м і більше на ділянках кривих у плані радіусом менше ніж 600 м;

и) на узбіччях і тротуарах доріг та вулиць, якщо на відстані ближче ніж

35 м від краю проїзної частини розташовано:

— яри та гірські ущелини;

— залізничні колії (зокрема й під’їзні з інтенсивністю руху не менше

ніж 30 поїздів/добу), що розташовані паралельно до проїзної частини;

— водні об’єкти глибиною понад 1,5 м;

— складські приміщення, призначені для зберігання небезпечних

речовин (вантажів);

к) на узбіччі доріг перед АЗС, ГЗС та іншими об’єктами сервісу, які

розташовані на відстані ближче ніж 20 м від проїзної частини;

л) на узбіччі доріг у тунелях;

м) на узбіччі доріг біля шумозахисних споруд;

н) на зовнішньому узбіччі ділянок доріг з кривими у плані радіусом

менше ніж передбачено таблицею 5.5 ДБН В.2.3-4 або кривих радіусом

менше ніж 600 м, розташованих у кінці спуску з поздовжнім похилом 40 ‰

та крутішим;

п) на ділянках з кількома, розташованими безпосередньо одна за

одною, кривими в плані, радіуси, яких менші, ніж півтора допустимих

мінімальних радіуси згідно з таблицею 5.5 ДБН В.2.3-4;

р) на узбіччях і тротуарах за наявності глибоких водовідвідних канав

біля підошви насипу, якщо сумарна висота насипу та глибина канави

становить 2,0 м і більше або глибина канави більше ніж 0,8 м;

с) на узбіччях або розділювальній смузі доріг поза населеними

пунктами біля опор шляхопроводів, консольних або рамних опор

інформаційно-вказівних дорожніх знаків згідно з ДСТУ 4100, розташованих

на відстані менше ніж 4 м від крайки проїзної частини;

т) на дорогах I—III категорій згідно з ДБН В.2.3-4 та на транспортних

розв’язках біля опор освітлення;

у) на узбіччі поза населеним пунктом біля дерев та чагарникових

насаджень, розташованих від крайки проїзної частини на відстані меншій,

ніж зазначено в таблиці 4.3 ДБН В.2.3-4;

ф) на узбіччі доріг біля архітектурних форм, які позначають межі

адміністративних територій у разі їх розміщення на відстані ближче, ніж 14 м

від крайки проїзної частини;

х) на переходах естакадного типу вдовж підпірної стінки за відсутності

узбіччя з боку естакади;

ц) між проїзною частиною і тротуарами чи пішохідними доріжками,

розміщеними на узбіччі або безпосередньо біля проїзної частини;

ш) між проїзною частиною і велосипедними доріжками, розміщеними

на узбіччі на підходах до транспортних споруд чи на спеціально

облаштованих бермах відповідно до 12.1.4 ДБН В.2.3-4;

ю) у разі потреби на узбіччях, тротуарах та розділювальних смугах,

якщо інші технічні рішення щодо забезпечення безпеки руху неможливі або

їх недоцільно здійснювати, зокрема:

— на аварійно-небезпечних ділянках доріг і ділянках концентрації

дорожньо-транспортних пригод;

— у населених пунктах на Т-подібних транспортних розв’язках (згідно

з ГБН В.2.3-37641918-555) навпроти примикань, з поздовжнім похилом

понад 40 ‰ протяжністю більше ніж 100 м або коли відстань від крайки

проїзної частини до лінії забудови менше ніж 10 м тощо.

Огородження першої групи (рисунки Б.1 а)—Б.1 д) додатка Б) [18]

потрібно розташовувати:

а) із зовнішнього боку запобіжної смуги мостів, шляхопроводів,

естакад на відстані не менше ніж 1 м від крайки проїзної частини;

б) на розділювальній смузі:

— шириною менше ніж 6 м (за відсутності перешкод та розташування

проїзних частин протилежних напрямків на спільному земляному полотні) —

по осі розділювальної смуги. Двостороннє огородження може бути зміщено

відносно середини розділювальної смуги з причини влаштування

водовідведення, прокладення підземних комунікацій, влаштування виділеної

смуги для лівого повороту тощо;

— шириною більше ніж 6 м — за наявності на розділювальній смузі

окремих об’єктів небезпеки: опор шляхопроводів, освітлення, консольних

або рамних опор інформаційно-вказівних дорожніх знаків згідно з ДСТУ

4100; у разі розташування проїзних частин протилежних напрямків на

самостійному земляному полотні треба встановлювати односторонні

огородження по краях розділювальної смуги. Лицьову сторону огородження

має бути розташовано на відстані не менше ніж 1 м від крайки проїзної

частини або на рівні зовнішньої крайки укріпленої смуги узбіччя;

в) на узбіччі:

— стійки огородження бар’єрного типу має бути розташовано на

відстані не менше ніж 0,75 м до брівки земляного полотна, огородження

парапетного типу — не менше ніж 0,5 м (огородження парапетного типу

зниженої висоти згідно з ДСТУ Б В.2.3-10 — не менше ніж 0,75 м). Лицьову

сторону огородження бар’єрного типу може бути розташовано від крайки

проїзної частини на відстані не менше ніж 1 м, на рівні лицьової грані

бордюру (за наявності), на рівні зовнішньої крайки укріпленої смуги узбіччя.

Лицьову сторону підошви огородження парапетного типу має бути

розташовано на відстані не менше ніж 1 м до крайки проїзної частини

(рисунок Б.1 в) додатка Б). Лицьову сторону огородження бар’єрного типу

має бути розташовано від брівки земляного полотна на відстані, що на 25 см

менше ніж відстань поперечного прогину балки огородження, огородження

парапетного типу — на відстані 0,5 м (рисунок Б.1 б), Б.1 в) додатка Б);

— за наявності перешкод: опор шляхопроводу та освітлення,

інформаційно-вказівних дорожніх знаків, шумозахисних споруд,

огородження бар’єрного типу треба встановлювати на відстані до перешкоди,

не меншій ніж величина робочої ширини огородження та зазору безпеки (5-

10) см (рисунок Б.1 з) додатка Б), а огородження парапетного типу — 0,5 м

до перешкоди (рисунок Б.1 г) додатка Б). Згідно з 12.7.11 ДБН В.2.3-4

дозволено опори освітлення розміщувати в бетонному огородженні

парапетного типу.

Тип огородження треба вибирати з урахуванням інтенсивності руху та

складу транспортного потоку, геометричних параметрів дороги, ширини

розділювальної смуги та наявних на ній перешкод.

На ділянках кривих у плані в гірській місцевості та інших складних

ділянках, де немає можливості виконати вимоги [18] щодо відстані

розташування огородження до небезпечної ділянки, рекомендують

застосовувати бічні огородження парапетного типу згідно з ДСТУ Б В.2.3-10.

Не допускають застосування огороджень парапетного типу у вигляді

блоків, що стоять окремо.

Для ширини розділювальної смуги (3—4) м доцільно установлювати

огородження парапетного типу згідно з ДСТУ Б В.2.3-10.

На узбіччях ділянок доріг з кривими в плані радіусом менше ніж 600 м

для висоти насипу понад 1,5 м, потрібно застосовувати огородження

бар’єрного типу. У разі радіуса менше ніж 150 м встановлюють на

зовнішньому узбіччі огородження бар’єрного типу згідно з ДСТУ Б В.2.3-12,

а на внутрішньому — парапетного типу згідно з ДСТУ Б В.2.3-10.

На узбіччях ділянок доріг з кривими в плані радіусом менше ніж 300 м

рекомендується застосовувати монолітні, а в разі більших радіусів — збірні

огородження парапетного типу згідно з ДСТУ Б В.2.3-10.

Із внутрішнього боку кривої у плані радіусом менше ніж 60 м

дозволено застосовувати конструкцію монолітного огородження парапетного

типу зниженої висоти згідно з ДСТУ Б В.2.3-10.

Якщо у кінці спуску з поздовжнім похилом 40 ‰ і більше є крива у

плані радіусом менше ніж 600 м, на узбіччях треба застосовувати

огородження парапетного типу згідно з ДСТУ Б В.2.3-10.

На зовнішньому узбіччі поворотних з’їздів з дорожніх розв’язок у

різних рівнях потрібно застосовувати огородження бар’єрного типу, на

внутрішньому — дозволено застосовувати огородження парапетного типу

зниженої висоти згідно з ДСТУ Б.В.2.3-10.

Огородження парапетного типу згідно з ДСТУ Б В.2.3-10 також

потрібно застосовувати, якщо розрахунковий поперечний прогин та робоча

ширина огороджень бар’єрного типу згідно з ДСТУ Б В.2.3-12 не спроможні

забезпечити вимоги призначення та надійності в певних умовах руху на

ділянці дороги.

Двосторонні огородження, установлені на розділювальній смузі, перед

небезпечною перешкодою мають переходити в односторонні з відгоном не

більше ніж 1:20 (рисунок Б.2 додатка Б) [18].

Потрібно уникати частих переходів від двосторонніх до двох,

розташованих по краях розділювальної смуги, односторонніх огороджень.

У разі поперечних похилів розділювальної смуги не менше ніж 1:10

треба віддавати перевагу двом одностороннім огородженням.

Вид навантаження для огородження першої групи треба приймати

згідно з ДСТУ Б В.2.3-12, ДСТУ Б. В.2.3-10.

Сполучення дорожніх огороджень на штучних спорудах і підходах до

них треба виконувати без розривів на відстані (12—16) м зменшенням кроку

стояків. За потреби відхилення лінії огородження в плані на підходах до

мостів, шляхопроводів, естакад треба виконувати у відношенні не менше ніж

20:1.

Якщо відстань від кінця однієї небезпечної ділянки до іншої менше ніж

100 м, їх необхідно об’єднати в одну та перекрити суцільною робочою

ділянкою огородження зі стримувальною здатністю одного з огороджень,

з’єднаних між собою (з урахуванням умов руху на ділянці згідно з таблицею

3 ДСТУ Б В.2.3-12), або, за потреби, перехідною конструкцією огородження.

Стримувальна здатність перехідної конструкції огородження має

відповідати:

а) перед і після огороджень мостової групи — стримувальній здатності

цих огороджень;

б) між огородженням дорожньої групи — стримувальній здатності

відповідно до таблиці 11.1 [18].

У разі відсутності технічної можливості встановлення на наявних

ділянках доріг огородження з нормованою стримувальною здатністю, на ній

необхідно обмежити дозволену максимальну швидкість руху ТЗ згідно з

ДСТУ 4100.

На штучних спорудах потрібно встановлювати огородження

парапетного чи бар’єрного типів згідно з ДСТУ Б В.2.3-10 та ДСТУ Б В.2.3-

12 відповідно.

Основними характеристиками щодо вибору типу і конструкції

огородження на штучній споруді є:

а) маса конструкції огородження, яка припадає на прогонну будову

споруди;

б) технічні можливості закріплення стояків, встановлення закладних

деталей у визначених місцях несних конструкцій споруди й плити проїзної

частини;

в) відповідність поперечного прогину і динамічного габариту

огородження нормативним значенням;

г) тип і конструкція огородження на підходах до споруди.

Робоча ділянка мостового огородження повинна мати довжину, яка

повністю перекриває споруду та частково перехідні плити проїзної частини

до неї. МО, МД огородження потрібно застосовувати лише з приєднанням до

нього безпосередньо або через перехідну ділянку огородження ДО, ДД або їх

по чаткової та кінцевої ділянок, а крім цього, ще й амортизаційних пристроїв

до центрального огородження.

На ділянках дороги з водовідвідними трубами та мостами довжиною до

12 м стримувальні системи треба встановлювати з обох боків дороги, якщо

висота насипу на вході труби або на початку (у кінці) моста перевищує 1,5 м.

Довжину робочої ділянки огородження визначають із розрахунку 6 м

огородження на 1 м (повний чи неповний) висоти насипу на визначеній

ділянці дороги, але не менше ніж 12 м (6 м до і 6 м після труби чи моста).

Огородження тросового типу згідно з ДСТУ Б В.2.3-25 не можна

застосовувати як стримувальні системи на:

а) мостах, шляхопроводах, естакадах;

б) з внутрішнього боку кривих у плані.

Огородження тросового типу згідно з ДСТУ Б В.2.3-25 можна

застосовувати на автомобільних дорогах IV—V категорії відповідно до ДБН

В.2.3-4 із обмеженням швидкості руху не більше ніж 60 км/год.

Конструкція огороджень першої групи (зокрема й висота встановлення)

не повинні бути змінені під час монтування та експлуатаційного утримання

відносно тієї, що підлягала натурним випробуванням і зазначена в

нормативних документах, розроблених і погоджених в установленому

порядку.

Світлоповертальні елементи, які застосовують на транспортних

огородженнях згідно з ДСТУ 2587 мають бути праворуч червоного кольору,

а ліворуч — білого. На транспортних огородженнях, розташованих на

розділювальній смузі, світлоповертальні елементи необхідно застосовувати

лише червоного кольору назустріч руху.

Для пом’якшення сили удару під час наїзду ТЗ на перешкоду, у

проектах на будівництво та ремонти доцільно передбачати встановлення

амортизаційних пристроїв — згідно з EN 1317-3 для перекриття торцевих

частин огородження парапетного типу згідно з ДСТУ Б В.2.3-10 та

бар’єрного типу згідно з ДСТУ Б В.2.3-12, що розташоване:

а) на розділювальній смузі (на початку та в кінці, а також у місцях

розвороту ТЗ);

б) у місцях розгалуження транспортних потоків;

в) перед мостами, шляхопроводами (по осі проїзної частини);

г) перед масивною перешкодою (фундамент опори шляхопроводу,

опора освітлення тощо), яка не може бути захищена необхідною довжиною

огородження першої групи. Амортизаційний пристрій може бути

встановлений як окремо, так і сполучений з огородженням першої групи;

д) на узбіччі та розділювальній смузі, якщо необхідність їх

застосування обґрунтована даними аварійності.

Допустимо застосовувати амортизаційний пристрій перед анкерним

закріпленням огородження тросового типу згідно з ДСТУ Б В.2.3-25.

Конструкція амортизаційного пристрою повинна мати протокол

натурних випробувань згідно з EN 1317-3 або завірену в установленому

порядку копію.

Дорожнє покриття перед амортизаційним пристроєм має бути на

одному рівні.

Торцева поверхня амортизаційних пристроїв повинна мати дорожню

розмітку 2.3 згідно з ДСТУ 4100.

Огородження бар’єрного типу згідно з ДСТУ Б В.2.3-12 можуть мати

(за відповідного обґрунтування) додаткову балку для захисту мотоциклістів у

разі падіння водія згідно з CEN/TS 1317-8, яку доцільно передбачати на

ділянках доріг:

а) на зовнішньому узбіччі кривих у плані радіусом, менше ніж

передбачено таблицею 5.5 ДБН В.2.3-4 або кривих радіусом менше ніж 600

м, розташованих у кінці спуску із поздовжнім похилом 40 ‰ та крутішим;

б) на ділянках з кількома, розташованими безпосередньо одна за

одною, кривими у плані, радіуси яких менші ніж півтора допустимих

мінімальних радіуси згідно з таблицею 5.5 ДБН В.2.3-4;

в) на з’їздах з транспортних розв’язок у різних рівнях;

г) на ділянках, де водій має знижувати швидкість на величину понад 30

км/год (звуження проїзної частини, обмежена видимість тощо);

д) на ділянках, де тяжкість наслідків дорожньо-транспортних пригод

пов’язана із травмами мотоциклістів у разі контакту з бар’єрним

огородженням.

Огородження другої групи

Огородження другої групи необхідно установлювати:

а) за наявності біопереходів у місцях міграції диких тварин (між

переходами з обох сторін (без розривів));

б) уздовж пішохідних доріжок і тротуарів, що примикають до укосів

насипів висотою понад 2м, та низових підпірних стінок необхідно

передбачати огородження перильного типу;

в) на центральній розділювальній смузі напроти зупинок маршрутних

транспортних засобів на відстані не менше ніж 50 м у кожний бік за його

межі або до надземного (підземного) пішохідного переходу;

г) на тротуарах, узбіччях або розділювальних смугах, де з урахуванням

забезпечення безпеки необхідно упорядкувати рух пішоходів через проїзну

частину дороги чи вулиці (у разі систематичного виходу пішоходів на

проїзну частину поза межами наземного пішохідного переходу, за

неможливості забезпечити бічну видимість придорожньої смуги згідно з ДБН

В.2.3-4 тощо);

д) на тротуарах, узбіччях, якщо безпосередньо до смуги відчуження

ділянки дороги примикає територія дитячого закладу, санаторію тощо.

Довжина огородження С1 (рисунки Б.1—Б.4 додатка Б) [18], має бути не

менша ніж 15 м по обидва боки від виходу із зазначених територій.

Огородження другої групи мають бути розташовані:

а) на відстані не менше ніж 0,3 м від лицьової поверхні бордюру;

б) на розділювальній смузі чи узбіччі на відстані не менше ніж 1 м від

крайки проїзної частини;

в) на розділювальній смузі поверх огородження першої групи (за

дотримання вимог таблиці 6.1);

г) на заокругленні примикання проїзних частин доріг на перехресті

огородження установлюють по хорді, яка з’єднує кінці колової кривої;

Для забезпечення видимості пішохода, огородження другої групи не

рекомендують установлювати безпосередньо перед розміткою наземного

пішохідного переходу згідно з ДСТУ 2587 на відстані:

а) (0,5—1,0) м, розташованих на узбіччі або тротуарі;

б) (9,0—11,0) м, розташованих на розділювальній смузі.

Під час проектування ділянки огородження довжиною більше ніж 150

м треба передбачити, за потреби, пристрій для компенсації лінійного

температурного розширення матеріалу огородження.

Контроль експлуатаційного стану огородження треба здійснювати

щомісячно. Виявлені недоліки та пошкоджене огородження має бути

ліквідовано у строки, визначені згідно з ДСТУ 3587.

Стримувальна здатність поновленого огородження не повинна бути

нижчою, ніж встановлена проектною документацією.

Огородження третьої групи

Огородження третьої групи можуть бути установлені в населених

пунктах на ділянках, де необхідно запобігти паркуванню ТЗ:

а) на тротуарах уздовж проїзної частини;

б) на зеленій зоні уздовж узбіччя;

в) поперек проїзної частини перед пішохідною зоною, вулицею,

площадкою тощо, де заборонено в’їзд та/або рух ТЗ;

г) у інших місцях, де заборонено в’їзд та/або рух ТЗ.

Огородження третьої групи мають бути розташовані:

а) на тротуарі на відстані (0,05—0,10) м від внутрішнього краю

бордюру, при цьому ширина вільного простору тротуару має бути не менша,

ніж передбачена ДБН В.2.3.4 або ДБН В.2.3-5;

б) на зеленій зоні на відстані (0,3—1,0) м від внутрішнього краю

бордюру чи узбіччя;

в) поперек проїзної частини, куди заборонено в’їзд — на відстані (1,0—

3,5) м від крайки основної проїзної частини.

Відстань між сусідніми СО, ОС, ОП, ОК, ОВ, встановленими вздовж

проїзної частини, має бути не більше ніж 2,0 м, перпендикулярно — не

більше ніж 1,5 м.

ОС, ОП, ОК, ОВ, розташовані на проїзній частині чи на узбіччі, мають

бути заввишки не менше ніж 0,5 м