Лекція 8
Тема 8. Дорожня розмітка та правила її нанесення.
Сфера застосування дорожньої розмітки. Терміни та визначення
понять. Класифікація, основні параметри та розміри дорожньої розмітки.
Загальні технічні вимоги. Методи контролювання. Правила застосування
дорожньої розмітки.
Дорожньою розміткою слід вважати лінії, написи та інші позначення на
проїзній частині удосконаленим покриттям), бордюрах, елементах
дорожніх споруд, обстановки вулиць і доріг, що застосовуються самостійно і
у поєднанні з дорожніми знаками або світлофорами.
Залежно від місця нанесення розмітки встановлено дві її групи:
горизонтальна і вертикальна, які за призначенням поділяються на види.
До горизонтальної розмітки належать лінії, написи, стрілки та інші
позначення, що їх наносять на поверхню проїзної частини дороги з
удосконаленим покриттям.
До вертикальної розмітки належать лінії (смуги) і позначення, що їх
наносять на торцеві поверхні штучних споруд та інженерне обладнання
автомобільних доріг, а також світлоповертальні елементи, що їх закріплюють
на цих поверхнях.
Кожному виду розмітки надають номер, що складається з арабських
цифр. Перше число - номер групи, до якої належить розмітка (1 -
горизонтальна, 2 - вертикальна); друге - порядковий номер розмітки в групі;
третє - різновид у групі.
Горизонтальну розмітку за номерами 1.1-1.11, 1.12-1.15 та 1.16-1.30
поділяють на поздовжню, поперечну та інші види відповідно.
Залежно від терміну дії горизонтальну розмітку поділяють на
тимчасову і постійну у разі нанесення на строк, який передбачає час її
застосування (тимчасова - під час проведення дорожніх робіт, постійна -
визначена у встановленому порядку для кожної ділянки дороги).
Основні параметри розмітки (номер, форма, колір, розміри) та
призначення кожного її виду наведено в таблицях 8.1, 8.2.
Таблиця 8.1
Види горизонтальної розмітки
Вид за
номеро
м
Форма, колір, розміри ліній
розмітки, м
Призначення
1.1
якщо b = 0,15* та b = 0,10**
Позначення смуг руху, розділення
транспортних потоків. Позначення
меж покриття, місць для стоянки ДТЗ,
майданчиків для паркування, краю
проїзної частини (крайова лінія) на
дорогах II - IV категорій згідно з ДБН
В.2.3-4
1.2
Позначення краю проїзної частини
(крайова лінія) на автомагістралях та
дорогах I категорії згідно з ДБН
В.2.3-4, меж смуг проїзної частини
для руху маршрутних ДТЗ згідно з
ДБН 2.3-5
1.3
якщо b = 0,15* та b = 0,10**
Розділення транспортних потоків
протилежних напрямків
1.4
Позначення ділянок доріг, де
заборонено зупинку ДТЗ
Продовження таблиці 8.1
Вид за
номеро
м
Форма, колір, розміри ліній
розмітки, м
Призначення
1.5
якщо b = 0,15*, b = 0,10**
та відношення l1:l2 = 1 : 2
(для швидкості руху, v, км/год):
- l1 = 1,0-3,0; l2 = 2,0-6,0 (v 60);
- l1 = 3,0-4,0; l2 = 6,0-8,0 (60 ≤ v 90);
- l1 = 4,0-5,0; l2 = 8,0-10,0 (v ≥ 90)
Позначення смуг руху, розділення
транспортних потоків
1.6
якщо b = 0,15*, b = 0,10**
та відношення l1 : l2 = 2 : 1
(для швидкості руху, v, км/год):
- l1 = 2,0-6,0; l2 = 1 ,0-3,0 (v 60);
- l1 = 6,0-8,0; l2 = 3,0-4,0 (60 ≤ v ≤ 90);
- l1 = 8,0-10,0; l2 = 4,0-5,0 (v ≥ 90)
Позначення ділянки наближення
до суцільної лінії поздовжньої
розмітки за номерами 1.1, 1.11
1.7
Позначення меж смуг руху на
перехресті
Продовження таблиці 8.1
Вид за
номеро
м
Форма, колір, розміри ліній
розмітки, м
Призначення
1.8
Позначення межі між перехідно-
швидкісною смугою і основною
смугою руху
1.9
якщо b = 0,15*, b = 0,10**
та відношення l1 : l2 = 2 : 1
(для швидкості руху, v, км/год):
- l1 = 2,0-6,0; l2 = 1,0-3,0 (v ≤ 60);
- l1 = 6,0-8,0; l2 = 3,0-4,0 (60 ≤ v ≤ 90);
- l1 = 8,-10,0; l2 = 4,0-5,0 (v ≥ 90)
Позначення реверсивних смуг у
разі застосування дорожніх знаків
згідно з ДСТУ 4100 та світлофорів
згідно з ДСТУ 4092
1.10.1
Позначення ділянок доріг, де
заборонено стоянку ДТЗ
Продовження таблиці 8.1
Вид за
номеро
м
Форма, колір, розміри ліній
розмітки, м
Призначення
1.10.2
Позначення місць, де заборонено
стоянку ДТЗ
1.11
якщо b = 0,15*, b = 0,10**
та відношення l1 : l2 = 2 : 1
(для швидкості руху, v, км/год):
- l1 = 2,0-6,0; l2 = 1,0-3,0 (v ≤ 60);
- l1 = 6,0-8,0; l2 = 3,0-4,0 (60 ≤ v ≤ 90);
-l1 = 8,0-10,0; l2 = 4,0-5,0 (v 90).
У місцях розвороту, в'їзду і виїзду з
прилеглих до дороги територій
l1 = 1,0 та l2 = 0,5
Розділення транспортних потоків
у разі заборони перестроювання
ДТЗ із однієї смуги в іншу;
позначення місць, де дозволено
рух тільки зі сторони
переривчастої лінії
1.12
Позначення місця зупинки ДТЗ
(стоп-лінія)
Продовження таблиці 8.1
Вид за
номеро
м
Форма, колір, розміри ліній
розмітки, м
Призначення
1.13
Позначення місця, де водій
зобов'язаний уступити дорогу
ДТЗ, які наближаються до нього у
разі перехрещення напрямків їх
руху
1.14.1
якщо В ≥ 4,0
Позначення нерегульованого
пішохідного переходу
1.14.2
якщо В ≥ 4,0
Позначення регульованого
пішохідного переходу
1.14.3
якщо В ≥ 4,0
Позначення нерегульованого
пішохідного переходу у місцях з
підвищеною вірогідністю
виникнення ДТП
Продовження таблиці 8.1
Вид за
номеро
м
Форма, колір, розміри ліній розмітки,
м
Призначення
1.14.4
якщо В > 5,0
Позначення нерегульованого
пішохідного переходу для
сліпих пішоходів
1.14.5
якщо В > 5,0
Позначення регульованого
пішохідного переходу для
сліпих пішоходів
1.15
якщо В ≥ 1 ,8
Позначення місць, де проїзну
частину перетинає доріжка для
велосипедистів
Продовження таблиці 8.1
Вид за
номеро
м
Форма, колір, розміри ліній розмітки,
м
Призначення
1.16.1
Нахил лінії шириною 0,4 м більше
ніж 1:2. Кзоондтчуирйи острівця
визначаються межами смуг
протилежних напрямків руху, якщо b
= 0,15* та b = 0,10**
Позначення напрямного острівця,
що розділяє транспортні потоки
протилежних напрямків руху
1.16.2
Розміри згідно з розмірами розмітки
за номером 1.16.1. Контури острівця
визначаються межами смуг
розділення попутних напрямків руху
Позначення напрямного острівця,
що розділяє транспортні потоки
попутних напрямків руху
1.16.3
Розміри згідно з розмірами розмітки
за номером 1.16.1. Контури острівця
визначаються межами смуг злиття
попутних напрямків руху
Позначення напрямного острівця
у місцях злиття транспортних
потоків попутних напрямків руху
Продовження таблиці 8.1
Вид за
номеро
м
Призначення
1.16.4
Позначення острівця безпеки
1.17
Позначення зупинки
маршрутних ДТЗ згідно з ДБН
В.2.3-5
1.18
Позначення напрямків руху по
смугах
1.19
Позначення наближення до
звуження проїзної частини або
до суцільної лінії розмітки за
номерами 1.1 та 1.11
Продовження таблиці 8.1
Вид за
номеро
м
Форма, колір, розміри ліній розмітки,
м
Призначення
1.20
Розміри згідно з рисунком А.3
Позначення наближення до
поперечної розмітки за номером
1.13
1.21
Розміри згідно з рисунком А.4
Позначення наближення до
поперечної розмітки за номером
1.12
1.22
Позначення наближення до
пристрою примусового зниження
швидкості згідно з ДСТУ 4123
1.23
Розміри згідно з рисунком А.5
Позначення номера та маршруту
дороги
Продовження таблиці 8.1
Вид за
номеро
м
Форма, колір, розміри ліній
розмітки, м
Призначення
1.24
Розміри згідно з рисунком А.6
Позначення смуги проїзної
частини, призначеної для руху
маршрутних ДТЗ згідно 3 ДБН
В.2.3-5
1.25
Розміри згідно з рисунком А. 7
Позначення (дублювання) на
покритті проїзної частини
зображення дорожнього знака за
номером 1.32 «Пішохідний
перехід» згідно з ДСТУ 4100
1.26
Розміри згідно з рисунком А. 7
Позначення (дублювання) на
покритті проїзної частини
зображення дорожнього знака за
номером 1.39 «Інша небезпека»
згідно з ДСТУ 4100
1.27
Розміри згідно з рисунком А.7
Позначення (дублювання) на
покритті проїзної частини
зображення дорожнього знака за
номером 3.29 «Обмеження
максимальної швидкості» згідно з
ДСТУ 4100
Кінець таблиці 8.1
Вид за
номеро
м
Форма, колір, розміри ліній
розмітки, м
Призначення
1.28
Розміри згідно з рисунком А.7
Позначення (дублювання) на
покритті дороги зображення
дорожнього знака за номером 5.38
«Місце стоянки» згідно з ДСТУ 4100
1.29
Розміри згідно з рисунком А.7
Позначення доріжки для
велосипедистів
1.30
Розміри згідно з рисунком А.7
Позначення місця для стоянки ДТЗ,
які перевозять інвалідів
Примітка. Швидкість руху (v, км/год) встановлено Правилами дорожнього руху
для кожної ділянки дороги.
_____________
* Для І та II категорії доріг державного та місцевого значення згідно з ДБН В.2.3-
4 та магістральних вулиць загального значення згідно з ДБН В.2.3-5.
** Для інших доріг.
Таблиця 8.2
Види вертикальної розмітки
Вид за
номеро
м
Форма, колір, розміри ліній
розмітки, м
Призначення
2.1
якщо:
- Н < 2,0 та B ≤ 0,3, b = 0,10;
- Н < 2,0 та 0,3 < B < 0,5, b = 0,15;
- Н = 2,0 та B = 0,5, b = 0,20
Позначення торцевих частин
штучних споруд, парапетів, опор
освітлення тощо
2.2
І
Позначення нижнього краю
споруди шляхопроводів, мостових
ферм тощо
2.3
Позначення вертикальних
поверхонь щитів, що застосовують
під час встановлення дорожніх
знаків за номерами 4.7 - 4.9 (об'їзд
перешкоди) згідно з ДСТУ 4100;
початкового або кінцевого
елементу огородження бар'єрного
типу згідно з ДСТУ Б В.2.3-12
2.4
Позначення напрямного стовпчика
згідно з ДСТУ Б В.2.3-9
Кінець таблиці 8.2
Вид за
номеро
м
Форма, колір, розміри ліній
розмітки, м
Призначення
2.5
Позначення бічних поверхонь
огороджень першої групи згідно з
ДСТУ 2735
2.6
для:
- ділянки дороги (за v, км/год),
l1 = l2 = 2,0 (за v ≤ 60) та
l1 = l2 = 1,0 (за v > 60);
- острівця безпеки l1 = 0,2 та l2 = 0,4
Позначення бордюру на
небезпечній ділянці дороги,
напрямного острівця, острівця
безпеки
2.7
Позначення бордюру в місцях, де
заборонено стоянку ДТЗ
Примітка. Див. примітку в таблиці 8.1.
Загальні технічні вимоги
Розмітка на автомобільній дорозі має відповідати вимогам ДСТУ 2587 і
виготовляти її потрібно згідно з технічними умовами, погодженими та
затвердженими в установленому порядку. Геометричні розміри елементів
розмітки мають відповідати розмірам, наведеним у таблицях 8.1, 8.2 та в
додатку А ДСТУ 2587.
Основні показники і характеристики (властивості)
Горизонтальна розмітка має бути білого кольору, крім ліній розмітки за
номерами 1.4, 1.10.1, 1.10.2, 1.17, що мають жовтий колір; 1.15 - поєднання
червоного і білого; 1.14.3-1.14.5, 1.15, 1.25-1.27 - поєднання білого, чорного
та червоного; 1.28 - поєднання синього та білого; 1.1 - синього кольору,
якими позначають відведені майданчики для паркування на проїзній частині і
на бордюрах (див. таблицю 8.1). Тимчасова розмітка має бути оранжевого
кольору.
Вертикальна розмітка являє собою поєднання кольорів: чорного й
білого, крім розміток за номерами 2.3 та 2.7, що мають поєднання білого й
червоного та жовтий колір відповідно (див. таблицю 8.2).
Координати колірності X і Y точок перетину граничних ліній колірних
зон розмітки, які визначено в колориметричній системі МКО [11] за геометрії
вимірювання 45°/0°, повинні відповідати значенням, наведеним у таблиці 3 і
на рисунку 1 [11].
Горизонтальна розмітка білого, червоного, оранжевого та синього
кольорів, а також білі та червоні елементи вертикальної розмітки за
номерами 2.1-2.5 повинні мати світлоповертальний ефект.
Методи контролювання
Контролювання світло- і кольоротехнічних показників розмітки треба
проводити за температури повітря (25±10) °С, відносної вологості у межах
від 45 % до 80 % та атмосферного тиску - від 710 мм рт. ст. до 780 мм рт. ст.
Перевірку геометричних розмірів та кута нахилу елементів розмітки
потрібно виконувати повіреними вимірювальними інструментами:
металевою лінійкою - згідно з ГОСТ 427, металевою рулеткою - згідно з
ДСТУ 4179, геодезичним транспортиром - згідно з ГОСТ 13494. Відхилення
розмірів від нормативних значень не повинно перевищувати 10 %.
Вимірювання координат колірності X, Y і коефіцієнта яскравості
розмітки проводять за допомогою спектрофотометра або колориметра [12],
повірених у встановленому порядку, за спектрального розподілу
випромінювання стандартного джерела світла типу D65 згідно з ГОСТ 7721.
Джерело світла має бути розташовано під кутом 45° до поверхні розмітки,
площею не менше ніж 5 см2, а фотоприймач вимірювального приладу -
перпендикулярно до неї (рисунок 8.1).
Рис. 8.1 - Схема вимірювання координат колірності і коефіцієнта яскравості
розмітки
Координати колірності X і Y точок перетину граничних ліній колірних
зон розмітки повинні відповідати значенням, наведеним у таблиці 3 [10].
Контроль кольору розмітки дозволено проводити методом візуального
порівняння з еталонними зразками, затвердженими у встановленому порядку,
за денного розсіяного світла й спостереження в напрямку,
перпендикулярному до поверхні розмітки.
Коефіцієнт яскравості розмітки визначають координатою кольору Y.
Він чисельно дорівнює координаті кольору Y, вираженій у відсотках, і
повинен бути не меншим ніж зазначено у таблиці 4 [10].
Коефіцієнт світлоповертання розмітки контролюють фотометричним
методом. Визначення величини коефіцієнта проводять порівнянням показань
фотоприймача за послідовного встановлення еталона і випробувального
зразка.
Для вимірювань освітлювач зі стандартним джерелом світла типу А
згідно з ГОСТ 7721, фотоприймач, скоригований під спектральну чутливість
за системою МКО [11], і зразок дорожньої розмітки, площею не менше ніж
50 см2, встановлюють відповідно до схеми, наведеної на рисунку 8.2.
Рис. 8.2 - Схема вимірювання коефіцієнта світлоповертання розмітки
Значення коефіцієнта світлоповертання розмітки повинно бути не
меншим ніж зазначено у таблиці 5 [10].
Контраст яскравості розмітки (до покриття або чорних елементів
вертикальної розмітки) визначають за формулою:
210
К
(8.1)
де β1 - коефіцієнт дифузного відбиття («білизна») елементів горизонтальної розмітки
(білих елементів вертикальної розмітки);
β2 - коефіцієнт дифузного відбиття дорожнього покриття (чорних елементів вертикальної
розмітки).
Значення контрасту яскравості розмітки повинно бути не меншим ніж
зазначено у 5.2.7 [10].
Білизну розмітки у відносних одиницях стосовно молочно-білого скла
визначають за допомогою фотоелектричного блискоміра ФБ-2, повіреного у
встановленому порядку (або його аналога). Граничні значення білизни
розмітки не повинні бути меншими ніж зазначено у [13].
Світлоповертальні елементи перевіряють на відповідність технічним
умовам на їх виготовлення. Зовнішній вигляд елемента контролюють
візуально. Не повинно бути видимих пошкоджень конструкції та
світлоповертальної поверхні.
Основним показником розмітки є фактична (5.3.3) [10] відстань її
видимості. Цей показник використовують для експрес-контролю розмітки.
Фактичну відстань видимості розмітки на ділянці дороги перевіряють
вимірювальними рулетками згідно з ДСТУ 4179 або інструментами та
приладами [13], повіреними у встановленому порядку.
Для визначення відстані видимості горизонтальної розмітки за
номерами 1.5-1.8, 1.9, 1.11 (див. таблицю 1) [10] з місця водія легкового
автомобіля, що стоїть на середині смуги руху, підраховують кількість
видимих елементів (штрихів) розмітки. Відстань видимості визначають за
формулою:
,2/
221 LmLLS
(8.2)
де L1 середня довжина елемента (штриха) розмітки, м;
L2 середня відстань між двома сусідніми елементами (штрихами) розмітки, м;
m кількість елементів (штрихів) розмітки, видимих з автомобіля, од.
Для визначення відстані видимості горизонтальної розмітки за
номерами 1.1, 1.2 і 1.3 (див. таблицю 1) [10] з місця водія легкового
автомобіля візуально визначають місце, за яким розмітки не видно (межа
видимості розмітки). Межу видимості фіксують стосовно якихось об'єктів
або суб'єктів. Далі визначають візуально або вимірюють на дорозі відстань
від автомобіля до межі видимості розмітки.
Для визначення відстані видимості інших видів розмітки потрібно
визначити межу видимості елемента розмітки, що контролюють, повільним
наближенням до нього чи віддаленням від нього легкового автомобіля з
мінімально можливою швидкістю. Далі визначають візуально або вимірюють
на дорозі відстань від автомобіля до зазначеного елемента розмітки.
Для визначення відстані видимості розмітки у період сутінок та в темну
пору доби на ділянках доріг без стаціонарного зовнішнього освітлення
легковий автомобіль з відрегульованими згідно з ГОСТ Р 41.1 [14] фарами
встановлюють посередині смуги руху з увімкнутим дальнім світлом.
Вимірювання виконують за методикою, наведеною у 6.8.1-6.8.3 [10].
На ділянках доріг із стаціонарним зовнішнім освітленням вимірювання
за методикою, наведеною у 6.8.1-6.8.3 [10], виконують для світлої пори доби
та сутінок.
Коефіцієнт зчеплення горизонтальної розмітки вимірюють згідно з
ДСТУ Б В.2.3-2 та іншими чинними нормативними документами.
Випробування розмітки на стійкість до статичного впливу води й
насиченого розчину хлоридів (5.4.1) [10] виконують згідно з ГОСТ 9.403.
Контроль експлуатаційного стану розмітки та терміни її відновлення
здійснюють згідно з ДСТУ 3587. За необхідності можуть бути виконані
контрольні перевірки працівниками дорожньо-експлуатаційної служби,
Державтоінспекції та іншими уповноваженими на це особами.
Правила застосування
Розмітку на вулично-дорожній мережі наносять відповідно до проектів
(схем) організації дорожнього руху [15], погоджених та затверджених у
встановленому порядку.
Горизонтальну розмітку застосовують на дорогах з удосконаленим
покриттям. На дорогах державного значення, дорогах І та II категорій
місцевого значення, магістральних вулицях та вулицях загальноміського
значення згідно з ДБН В.2.3-4 та ДБН В.2.3-5 розмітку має бути виконано
матеріалами з тривалим терміном зносостійкості (5.4.3) [10].
У разі нанесення розмітки доріг ширину смуги руху потрібно брати з
урахуванням категорії доріг згідно з ДБН В.2.3-4 та ДБН В.2.3-5. Ширина
смуги руху, що розмічають, не повинна бути менше ніж 3,0 м.
Дозволено зменшувати ширину смуги, призначеної для руху легкових
автомобілів, до 2,75 м з уведенням необхідних обмежень на режим руху
(максимальної швидкості, зупинки та стоянки, спеціальних смуг для руху
маршрутних ДТЗ).
Вісь лінії дорожньої розмітки, що позначає смугу руху, повинна
проходити по межі цієї смуги, осі дороги або краю проїзної частини.
Розмітку за номером 1.11 дозволено наносити так, щоб її суцільна лінія була
продовженням попередньої лінії розмітки.
У разі збігу осі лінії розмітки з поздовжнім швом на цементобетонному
покритті дозволено наносити розмітку для смуг попутних напрямків руху
поряд зі швом з лівого боку і з будь-якого боку шва для смуг, що розділяють
транспортні потоки зустрічних напрямків руху.
Світлоповертальні елементи, що застосовують на дорожніх
огородженнях та напрямних стовпчиках, згідно з ДСТУ 8751 повинні бути
праворуч за напрямком руху червоного кольору, а ліворуч - білого. Площина
елемента повинна бути перпендикулярною до напрямку погляду водія з
відстані 150 м (дозволено відхилення в бік проїзної частини не більше ніж на
30°).
Світлоповертальні елементи на огородженнях має бути встановлено
через 20-30 м. За довжини огородження менше ніж 40 м на ньому повинно
бути встановлено не менше ніж три зазначені елементи (на початку, в
середині та в кінці огородження).
Для елементів горизонтальної розмітки (написів, символів тощо), що не
передбачені цим стандартом і є додатковим засобом інформації, який не
запроваджує будь-яких обмежень руху, треба застосовувати розміри
основних елементів, наведених на масштабній сітці у додатку А [10].
Горизонтальна розмітка (див. таблицю 8.1)
Розмітку за номером 1.1 застосовують:
а) для позначення смуг руху та розділення транспортних потоків на
дорогах, що мають не більше ніж три смуги руху в обох напрямках на
ділянках:
- з незабезпеченою видимістю (рисунок Б.1) [10], де відстань видимості
зустрічного ДТЗ менша ніж мінімальна (таблиця 8.3);
Таблиця 8.3
Мінімальна відстань видимості зустрічного ДТЗ, що забезпечує безпеку за
даної швидкості руху
Швидкість руху, км/год
30
40
50
60
80
100
120
130
Мінімальна відстань
видимості зустрічного
ДТЗ, м
80
100
120
150
200
270
350
400
Примітка. За відстань видимості зустрічного ДТЗ беруть відстань, на якій з висоти
1,1 м (рівень очей водія легкового автомобіля) можна побачити предмет, розміщений на
висоті 1,1 м над рівнем проїзної частини.
- з трьома смугами руху, для організації руху поперемінно по одній і
двох смугах в одному напрямку, а також у разі зміни ширини проїзної
частини, яка потребує відхилення суцільної лінії розмітки. Цей нахил
(перехідна лінія) повинен бути у межах 1:10-1:15, 1:20-1:30 та 1:40-1:50 за
дозволеної швидкості руху на ділянці не більше ніж 60 км/год, від 60 км/год
до 90 км/год та більше ніж 90 км/год відповідно (рисунок Б.2) [10];
- кривих у плані, радіус яких менше ніж 500 м поза населеними
пунктами, та менше ніж 150 м - у населених пунктах. При цьому на дорогах,
що мають дві смуги і радіус кривих у плані не перевищує 50 м, розмітку має
бути нанесено так, щоб було витримано відношення ширини внутрішньої
смуги до зовнішньої відповідно до вимог таблиці 10 разі більше ніж дві
смуги руху це відношення зберігається для крайніх смуг, а середню смугу
застосовують як розділювальну);
Таблиця 8.4
Відношення ширини внутрішньої смуги проїзної частини до ширини
зовнішньої смуги
Радіус кривої в плані по
зовнішньому краю проїзної
частини, м
10-15
15-20
20-30
30-50
50
Відношення ширини
1,4
1,3
1,2
1,1
1,0
- підходів до залізничних переїздів протягом не менше ніж 100 м до
розмітки за номером 1.12 (або 110 м до ближньої рейки) (рисунок Б.3) [10];
- де заборонено обгін усім ДТЗ;
б) для позначення меж смуг руху:
- перед перехрестями, пішохідними переходами і залізничними
переїздами протягом не менше ніж 20 м (40 м) до розмітки за номерами 1.12
або 1.13 або краю проїзних частин доріг, що перетинаються (рисунки Б.4,
Б.5) [10];
- у разі наближення до перехрещення з доріжкою для велосипедистів та
елементів примусового зниження швидкості згідно з ДСТУ 4123 протягом не
менше ніж 20 м (40 м);
Примітка. Розмір у дужках відповідає розміру елементів розмітки для ділянки
дороги, де дозволено швидкість руху понад 60 км/год, розмір поряд без дужок - до 60
км/год. Те саме по тексту і далі.
- перед напрямними острівцями, острівцями безпеки та
розділювальною смугою протягом не менше ніж 20 м (40 м) (рисунок Б.6)
[10];
в) для позначення:
- краю проїзної частини (крайова лінія) на дорогах II-IV категорії згідно
з ДБН В.2.3-4, меж покриття (напрямного острівця, острівця безпеки тощо),
в'їзд на який заборонено (рисунки Б.1-Б.5, Б.7) [10].
За наявності бордюру крайову лінію допустимо не наносити, за
винятком штучних споруд та небезпечних ділянок доріг (криві в плані з
радіусом менше ніж 150 м в населених пунктах та менше ніж 500 м поза
населеними пунктами, ділянки з незабезпеченою видимістю тощо), де їх має
бути нанесено по краю проїзної частини;
- місць для стоянки ДТЗ, майданчиків для паркування.
За послідовного розташування ДТЗ вздовж краю проїзної частини
мінімальні розміри одного місця для стоянки повинні бути 2,5 м х 6,0 м (3,0
м х 10,0 м) і 2,5 м х 6,0 м для легкових (вантажних) автомобілів та
автомобілів, які перевозять інвалідів відповідно; за паралельного - 2,5 м х 6,0
м (3,0 м х 7,0 м) та 2,5 м х 6,0 м (рисунок Б.8) [10].
Розмітку за номером 1.2 застосовують для позначення краю проїзної
частини (крайової лінії) на автомагістралях, дорогах І категорії згідно з ДБН
В.2.3-4, а також для позначення спеціально виділеної смуги для руху
маршрутних ДТЗ згідно з ДБН 2.3-5 (рисунки Б.6, Б.9) [10].
Розмітку за номером 1.3 застосовують для розділення транспортних
потоків протилежних напрямків (осьова лінія) на дорогах, що мають чотири і
більше смуг руху в обох напрямках (рисунок Б.5) [10].
Розмітку за номером 1.4 застосовують на ділянках доріг, де заборонено
зупинку ДТЗ. Розмітку має бути нанесено на відстані 0,1 м від краю проїзної
частини (рисунки Б.4, Б.8) [10].
Дозволено застосовувати зазначену розмітку у вигляді сітки на
перехресті доріг за необхідності недопущення виїзду ДТЗ на перехрестя, за
(перед) яким може виникнути потреба встановлення дорожнього знака за
номером 1.38 «Затори в дорожньому русі» згідно з ДСТУ 4100 та в інших
обґрунтованих випадках (рисунок Б.10) [10].
Розмітку за номером 1.5 застосовують для:
- розділення транспортних потоків протилежних напрямків (осьова
лінія) на дорогах, що мають не більше ніж три смуги руху в обох напрямках
(рисунки Б.1-Б.4) [10], крім випадків, зазначених у 10.2.1;
- позначення меж смуг руху за їх кількості для одного напрямку руху
(рисунки Б.5, Б.6) [10], крім випадків, зазначених у 10.2.1.
Розмітку за номером 1.6 (лінія наближення) застосовують для
позначення наближення до розмітки за номерами 1,1 та 1.11, що розділяє
транспортні потоки протилежних або попутних напрямків руху, протягом не
менше ніж 50 м (100 м) (рисунки Б.1-Б.5, Б.8) [10].
Розмітку за номером 1.7 застосовують для позначення смуг руху в
межах перехрестя за необхідності зазначити траєкторію руху ДТЗ або
виокремити межі смуги руху (рисунок Б.11) [10].
Розмітку за номером 1.8 застосовують для позначення межі між
перехідно-швидкісною смугою і основною смугою руху (рисунок Б.6) [10].
Дозволено застосовувати розмітку 1.8 для позначення межі заїзної «кишені»
згідно з ДБН В.2.3-5 - місця зупинки маршрутних ДТЗ (рисунок Б.4) [10].
Розмітку за номером 1.9 має бути застосовано у комплексі з дорожніми
знаками за номерами 5.13, 5.15 згідно з ДСТУ 4100 та транспортними
світлофорами типу 4 згідно з ДСТУ 4092 для позначення меж смуг,
призначених для руху в реверсивному режимі (рисунок Б.12) [10].
Розмітки за номерами 1.10.1 та 1.10.2 застосовують у місцях, де
потрібно заборонити стоянку ДТЗ місцях виїзду з прилеглих територій).
Розмітку наносять на відстані 0,1 м від краю проїзної частини (рисунок Б.8)
[10].
Розмітку за номером 1.11 застосовують для розділення транспортних
потоків попутних чи протилежних напрямків руху (бар'єрна лінія) та у разі
заборони перестроювання ДТЗ з однієї смуги в іншу.
Розмітку 1.11 для розділення транспортних потоків протилежних
напрямків застосовують на ділянках доріг з незабезпеченою видимістю,
зокрема й на підйомах і спусках. Суцільна лінія розмітки повинна бути з боку
смуги, з якої потрібно заборонити виїзд на смугу зустрічного руху (рисунок
Б.1) [10].
Дозволено застосовувати цю розмітку перед позначеними пішохідними
переходами, перехрещеннями з доріжкою для велосипедистів, перехрестями
протягом не менше ніж 20 м (40 м), якщо інтенсивність руху менше ніж 3000
од./добу, а також перед залізничними переїздами на відстані 100 м до
розмітки за номером 1.12. При цьому суцільна лінія має бути з боку смуги,
якою рух здійснюється у бік зазначених ділянок доріг (рисунок Б.З) [10].
Розмітка 1.11 для розділення транспортних потоків попутних
напрямків повинна бути нанесена:
- на ділянках підйомів, де в бік підйому рух здійснюється двома
смугами, протягом не менше ніж 50 м до вершини підйому і 30 м за нею. При
цьому суцільна лінія повинна бути з боку правої смуги;
- на багатосмугових ділянках доріг для заборони перестроювання на
ліву смугу, по якій організовано рух ДТЗ з підвищеною межею швидкості.
При цьому суцільна лінія повинна бути з боку правої смуги.
Розмітку 1.11 може бути застосовано, якщо потрібно унеможливити
перестроювання на смугу руху справа або зліва, виділити ділянки в розмітках
за номерами 1.1-1.3 для позначення місць перестроювання або розвороту
транспортних засобів, для позначення місць в'їзду і виїзду з прилеглих до
дороги територій (рисунки Б.8, Б.9) [10].
Довжина штриха і проміжку між штрихами цієї розмітки повинна бути
такою самою, як у попередньої лінії наближення розмітки за номером 1.6, а
якщо її немає, може бути зменшена відповідно до 1,0 м і 0,5 м.
Розмітку за номером 1.12 (стоп-лінія) застосовують перед
перехрестями за наявності дорожнього знака за номером 2.2 «Проїзд без
зупинки заборонено» згідно з ДСТУ 4100, в місцях, де рух регулюється
світлофором згідно з ДСТУ 4092, та перед залізничними переїздами. Стоп-
лінія повинна бути нанесена на місці зупинки ДТЗ (рисунок Б.4) [10].
У місцях, де рух регулюється світлофором, стоп-лінія повинна бути
нанесена з урахуванням забезпечення видимості сигналів світлофора водіями
ДТЗ, що зупинилися. При цьому відстань від стоп-лінії до світлофора має
бути не менше ніж 5 м у разі розташування його над проїзною частиною і не
менше ніж 3 м - з боку проїзної частини (рисунки Б.10, Б.11) [10].
На залізничних переїздах стоп-лінію має бути нанесено на відстані не
менше ніж 5 м від шлагбаума чи світлофора, у разі, якщо їх немає - на
відстані не менше ніж 10 м від ближньої рейки (рисунки Б.3, Б.5) [10].
Розмітку за номером 1.13 застосовують для позначення місця зупинки
транспортних засобів за наявності дорожнього знака за номером 2.1 «Дати
дорогу» згідно з ДСТУ 4100, як правило, у тих випадках, коли цей знак з
будь-яких причин не може бути встановлено безпосередньо у місці, де водій
зобов'язаний уступити дорогу (рисунки Б.4, Б.6, Б.9) [10].
Розмітку за номерами 1.12 та 1.13 допустимо наносити як по всій
ширині проїзної частини цього напрямку руху, так і окремо по кожній смузі
руху. Розмітку треба наносити під прямим кутом до осі смуги руху, на
відстані не менше ніж 1 м до проїзної частини головної дороги або перед
позначеним розміткою на проїзній частині пішохідним переходом.
Розмітку за номерами 1.14.1-1.14.5 застосовують для позначення місць,
виділених для переходу проїзної частини пішоходами.
Ширину пішохідного переходу визначають з урахуванням
інтенсивності пішохідного руху з розрахунку 1 м на кожних 500 пішоходів за
годину, при цьому ширина переходу повинна бути не менше ніж 4 м.
Розмітку 1.14.1 (рисунок Б.4) [10] та 1.14.3 застосовують для
позначення нерегульованих пішохідних переходів. Елементи розмітки має
бути нанесено паралельно осі проїзної частини. Розмітку 1.14.3
використовують у місцях з підвищеною вірогідністю виникнення ДТП.
Розмітку 1.14.2 застосовують для позначення пішохідних переходів, де
рух регулюється світлофором згідно з ДСТУ 4092 (рисунки Б.10, Б. 11) [10].
Розмітки 1.14.4 (рисунок Б.13) [10] та 1.14.5 застосовують для
позначення місць переходу сліпих пішоходів на нерегульованих та
регульованих світлофорами згідно з ДСТУ 4092 пішохідних переходах
відповідно.
Розмітку за номером 1.15 застосовують для позначення перехрещення
доріжки для велосипедистів з проїзною частиною дороги, що перетинається.
Розмітку має бути нанесено перпендикулярно до осі проїзної частини дороги.
Розмітки за номерами 1.16.1-1.16.3 застосовують для позначення
напрямних острівців, розмітку за номером 1.16.4 - для позначення острівця
безпеки (рисунки Б.7, Б.11, Б.14) [10].
Розмітки 1.16.1 та 1.16.2 має бути нанесено в місцях розділення
транспортних потоків протилежних та одного напрямку руху відповідно, а
розмітка 1.16.3 - в місцях злиття транспортних потоків одного напрямку
руху.
На острівцях, що мають велику площу, розмітки 1.16.1-1.16.4
дозволено виконувати згідно з рисунком Б.7 [10].
Розмітку за номером 1.17 застосовують для позначення місць зупинок
маршрутних ДТЗ згідно з ДБН В.2.3-5, за винятком відокремлених від
основної проїзної частини зупинкових майданчиків згідно з ДБН В.2.3-4.
Довжину ділянки дороги або вулиці з зазначеною розміткою потрібно
визначати з урахуванням кількості ДТЗ, що одночасно зупиняються чи
стоять, але не менше ніж 30 м для зупинок тролейбусів, автобусів і 20 м для
стоянок таксі.
Розмітку за номером 1.18 застосовують на ділянках доріг з двома і
більше смугами для руху в одному напрямку, окремих територіях, об'єктах
дорожнього сервісу для позначення дозволених напрямків руху
автотранспорту (рисунки Б.6, Б.9, Б.11, Б.14) [10].
Перед перехрестям повинні бути нанесені дві, три чи більше стрілок з
відстанню між ними від 20 м до 30 м. Основа стрілки, найближчої до
перехрестя, повинна бути на рівні початку розмітки за номером 1.1, що
розділяє потоки попутних напрямків руху. Межі стрілки по ширині повинні
бути на однаковій відстані відносно осі смуги відповідного напрямку руху.
Розмітку за номером 1.19 застосовують перед ділянками доріг, де
зменшується кількість смуг руху у попутному напрямку, або у поєднанні з
розміткою 1.6, перед розміткою 1.1 та 1.11. Елементи розмітки (дві, три чи
більше стрілок) має бути нанесено з відстанню між ними 15 м, 30 м, 45 м
тощо (30 м, 60 м, 90 м тощо). Межі стрілки по ширині повинні бути на
однаковій відстанівідносно осі дороги або смуги руху (рисунки Б.1-Б.З, Б.14)
[10].
Розмітку за номером 1.20 застосовують для позначення наближення до
розмітки 1.13 і наносять на кожній смузі руху.
Відстань між основою трикутника розмітки 1.20 і розміткою 1.13
повинна бути від 2 м до 10 м (від 10 м до 25 м) (рисунки Б.4, Б.6, Б.9) [10].
Розмітку за номером 1.21 застосовують у поєднанні з розміткою 1.12 у
разі встановлення дорожнього знака 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено»
згідно з ДСТУ 4100 і наносять на кожну смугу руху.
Відстань між розмітками 1.21 і 1.12 повинна бути від 2 м до 10 м (від
10 м до 25 м) (рисунки Б.4, Б.10, Б.11) [10].
Розмітку за номером 1.22 застосовують у разі наближення до елементів
примусового зниження швидкості згідно з ДСТУ 4123, а також перед іншими
штучно створеними підвищеннями проїзної частини в місцях переходу
пішоходами дороги в одному рівні.
Розмітку за номером 1.23 застосовують у поєднанні з розміткою 1.18
для позначення номера дороги чи маршруту у разі перехрещення її з дорогою
такої самої чи вищої категорії або якщо маршрут у місці перехрещення
змінює свій напрямок.
Розмітку має бути нанесено перед перехрестями посередині кожної
смуги руху, що відповідає напрямку маршруту, на відстані 1,0 м від розмітки
1.18 (рисунок Б.6) [10].
Літерні позначення розмітки 1.23 повинні відповідати індексу, номеру
та маршруту, зазначеному в чинному Переліку автомобільних доріг
загального користування [14] та європейському маршруту на території
України.
Розмітку за номером 1.24 застосовують для позначення смуги,
призначеної виключно для руху ДТЗ, які рухаються за установленими
маршрутами (маршрутних ДТЗ згідно з ДБН В.2.3-5). При цьому дозволено
наносити розмітку 1.24 на перехідно-швидкісну смугу руху.
Розмітка повинна бути нанесена по осі смуги основою за напрямком
руху. Перший символ наносять на відстані 10 м від початку смуги, другий -
через 20 м. Символ повторюють після місця зупинки ДТЗ та на перегоні
через кожні 200 м (відстань дозволено змінювати залежно від умов руху;
рисунок Б.9) [10].
Розмітки за номерами 1.25-1.28 застосовують для позначення
(дублювання) зображення дорожніх знаків на покритті дороги для
підвищення безпеки руху за рахунок покращення їх зорового сприйняття, а
розмітки 1.29 та 1.30 - для позначення доріжки для велосипедистів та місця
стоянки ДТЗ, які перевозять інвалідів (рисунки Б.4, Б.8, Б.13) [10].
Вертикальна розмітка (див. таблицю 8.2)
Розмітку за номером 2.1 застосовують для позначення торцевих частин
штучних споруд, парапетів, опор освітлення та інших вертикальних
поверхонь, розташованих на відстані менше ніж 5 м від краю проїзної
частини, а за наявності бордюру - 0,75 м. Нижні краї смуг розмітки повинні
бути з боку проїзної частини дороги. При цьому зазначену поверхню може
бути розмічено по ширині та висоті не більше ніж на 0,5 м та 2,0 м відповідно
(рисунок Б.15) [10].
Розмітку за номером 2.2 застосовують для позначення нижнього краю
конструкції штучної споруди, коли відстань від нього до проїзної частини
дороги менше ніж 5 м. Розмітку наносять над серединою кожної смуги, якою
здійснюється рух у напрямку штучної споруди.
Дозволено наносити розмітку 2.2 на конструкції штучної споруди по
всій ширині проїзної частини, якою здійснюється рух у напрямку споруди
(рисунок Б.15) [10].
У разі неможливості нанесення розмітки 2.1 або 2.2 безпосередньо на
поверхню штучної споруди її має бути нанесено на щити, що прикріплюють
до цих споруд або встановлюють перед ними.
Розмітку за номером 2.3 застосовують для позначення вертикальних
поверхонь щитів, які встановлюють під дорожніми знаками за номерами 4.7-
4.9 (об'їзд перешкоди) згідно з ДСТУ 4100 на розділювальній смузі,
розділювальному острівці або острівці безпеки; початкового або кінцевого
елемента огородження бар'єрного типу згідно з ДСТУ Б В.2.3-12. Нижні краї
смуг розмітки повинні бути з боку проїзної частини дороги (рисунок Б.6)
[10].
Розмітку за номером 2.4 застосовують для позначення напрямних
стовпчиків згідно з ДСТУ Б В.2.3-9, розташованих у межах дороги. Нижній
край чорної смуги розмітки повинен бути з боку проїзної частини.
Розмітку за номером 2.5 застосовують для позначення бічних
поверхонь дорожніх огороджень першої групи згідно з ДСТУ 8751,
встановлених на небезпечних ділянках доріг, штучних спорудах та бічних
поверхонь початкової (кінцевої) ділянки огороджень бар'єрного типу
протягом не менше ніж 10 м згідно з ДСТУ Б В.2.3-10 та ДСТУ Б В.2.3-12.
Допустимо не наносити розмітку на поверхню огородження, що має захисне
покриття (алюмінізація, оцинкування тощо).
Розмітку за номером 2.6 застосовують для позначення бордюру
напрямного острівця (рисунки Б.6, Б.14) та острівця безпеки, на кривих у
плані з радіусом менше ніж 50 м, у місцях звуження дороги та на інших
небезпечних ділянках.
Розмітку за номером 2.7 застосовують для позначення бордюру в
місцях, де заборонено стоянку ДТЗ.