Лекція 7

Тема 7. Дорожні знаки та правила їх встановлення.

Сфера застосування дорожніх знаків. Групи, назви, зображення та

розміри дорожніх знаків. Знаки індивідуального планування. Правила

приймання. Маркування, пакування, транспортування та зберігання дорожніх

знаків. Правила застосування дорожніх знаків.

Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх

знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також

регулювальниками.

Дорожні знаки можуть установлюватися тимчасово і

постійно. Тимчасові дорожні знаки розміщуються на переносних пристроях,

дорожньому обладнанні або закріплюються на щиті з фоном жовтого кольору

і мають перевагу перед постійними дорожніми знаками та дорожньою

розміткою.

Сигнали регулювальника мають перевагу перед сигналами світлофорів

та вимогами дорожніх знаків пріоритету і є обов'язковими для виконання.

Сигнали світлофорів, крім жовтого миготливого, мають перевагу перед

дорожніми знаками пріоритету.

Водії та пішоходи повинні виконувати додаткові вимоги регулюваль-

ника, навіть якщо вони суперечать сигналам світлофорів, вимогам дорожніх

знаків і розмітки.

Дорожні знаки (додаток 1 до «Правил дорожнього руху»)

поділяються на групи:

а) попереджувальні знаки – червоні трикутники з білим або жовтим

фоном в середині. Інформують водіїв про наближення до небезпечної

ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно

вжити заходів для безпечного проїзду;

б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть,

перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;

в) заборонні знаки – круги червоного кольору. Запроваджують або

скасовують певні обмеження в русі;

г) наказові знаки – круги синього кольору. Показують обов'язкові

напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній

частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі

обмеження;

ґ) інформаційно-вказівні знаки – прямокутники синього або зеленого

кольору. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також

інформують учасників дорожнього руху про розташування населених

пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила;

д) знаки сервісу – прямокутники синього кольору. Інформують

учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування;

є) таблички до дорожніх знаків – прямокутники білого кольору з

чорними позначками. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими

вони встановлені.

Встановлення дорожніх знаків регламентується ДСТУ 4100-2014.

Дорожні знаки повинні розташовуватись так, щоб їх добре бачили

учасники дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби, була

забезпечена зручність експлуатації та обслуговування,а також було

неможливе їх ненавмисне пошкодження. При цьому вони не повинні бути

затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими

насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо.).

Під час розташування дорожніх знаків повинна бути забезпечена

спрямованість інформації, яку вони передають, тільки до тих учасників руху,

для яких її призначено.

На ділянках доріг, де дорожню розмітку важко побачити (сніг, бруд

тощо) або не можна відновити, повинні бути установлені відповідні за

змістом дорожні знаки.

Знаки із світлоповертальною поверхнею повинні застосовуватись на

ділянках доріг без стаціонарного освітлення, знаки з внутрішнім освітленням

— на ділянках доріг із стаціонарним освітленням, увімкненим на весь темний

час доби.

Знаки із світлоповертальною поверхнею допускається застосовувати на

ділянках доріг із стаціонарним освітленням, якщо буде забезпечено

видимість знаків з відстані не менш ніж 100 м як у світлий, так і в темний час

доби.

В одному поперечному перетині дороги допускається встановлювати

не більше як три знаки, без урахування дублюючих знаків і табличок до

дорожніх знаків.

Черговість розміщення знаків різних груп на одній опорі (зверху-вниз

або зліва-направо) повинна бути наступна:

— знаки пріоритету;

— попереджувальні знаки;

— наказові знаки;

— заборонні знаки;

— інформаційно-вказівні знаки;

— знаки сервісу (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Приклад розміщення дорожніх знаків.

У разі розміщення на одній опорі знаків однієї групи, їх розташовують

відповідно до номера знака в групі.

Знаки, установлені на дорозі послідовно, за винятком знаків,

установлених на перехресті, повинні бути розташовані поза населеними

пунктами на відстані не менш ніж 50 м, а в населених пунктах — не менш

ніж 25 м між поперечними перетинами дороги в яких встановлені знаки.

Дорожні знаки повинні встановлюватись з правого боку дороги поза

проїзною частиною та узбіччям (допускається установлювати на присипній

бермі), на тротуарі, розділювальній смузі, газоні тощо та над дорогою, крім

випадків, що спеціально обумовлені цим стандартом. На дорогах з двома і

більше смугами для руху в одному напрямку знаки можуть дублюватись.

Необхідність дублювання знаків визначають залежно від конкретних

дорожніх умов. Дублюючі знаки повинні установлюватись на розділювальній

смузі, а у разі її відсутності — над дорогою або на лівому боці дороги, якщо

для руху у зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги.

Відстань від краю проїзної частини, а за наявності узбіччя — від брівки

земляного полотна до найближчого до неї краю знака, установленого збоку

від проїзної частини, повинна становити від 0,5 до 2 м, а до краю

інформаційно-вказівних знаків 5.45 — 5.48, 5.51, 5.53, 5.54, 5.56, 5.58.2, 5.59,

5.61.1 —5.61.3 — від 0,5 до 5,0 м.

В місцях проведення робіт на проїзній частині і у разі оперативних змін

у схемах організації руху тимчасові знаки на переносних опорах

допускається установлювати на проїзній частині. На дорогах поза

населеними пунктами тимчасові дорожні знаки допускається установлювати

на опорах жовтого кольору.

Відстань від нижнього краю знака (без урахування попереджувальних

знаків 1.31.1—1.31.6 і табличок до дорожніх знаків) до поверхні дорожнього

покриття (висота установлення) крім випадків, спеціально обумовлених

стандартом, повинна становити:

— від 1,5 до 2,2 м — у разі установлення збоку від дороги поза

населеними пунктами, від 2,0 до 4,0 м — у населених пунктах;

— не менш ніж 0,6 м — у разі установлення на острівцях безпеки і на

проїзній частині дороги;

— від 5,0 до 6,0 м — у разі розміщення над проїзною частиною; у разі

розміщення знаків на прогінних конструкціях штучних споруд і за відстані

від поверхні дорожнього покриття до низу прогінної конструкції споруди

менш ніж 5 м, знаки не повинні виступати за їхній нижній край.

Висоту установлення знаків, розміщених збоку від дороги, визначають

від поверхні дорожнього покриття на краю проїзної частини.

Якщо знаки розміщено один під одним, висоту установлення

визначають за нижнім знаком.

Відстань між сусідніми знаками, розміщеними на одній опорі, що

поширюють свою дію на ту саму проїзну частину, за винятком знаків,

виконаних в одному корпусі, повинна становити від 50 до 200 мм.

Знаки не повинні установлюватись на відстані меншій ніж 1 м від

проводів лінії високої напруги. В межах охоронної зони високовольтних

ліній підвішувати знаки на тросах-розтяжках забороняється

Попереджувальні знаки застосовують для інформування учасників

руху про характер небезпеки і розташування небезпечної ділянки дороги, рух

якою потребує вжиття заходів відповідно до попередження на знаках.

Поза населеними пунктами попереджувальні знаки, крім знаків 1.4.1 —

1.4.3, 1.29—1.31.6, повинні установлюватись на відстані від 150 до 300 м, а в

населених пунктах — на відстані 50—100 м від початку небезпечної ділянки.

Якщо початок небезпечної ділянки закритий від водія крутим

поворотом, переломом поздовжнього профілю, спорудою тощо, допускається

установлювати попереджувальні знаки на іншій відстані, яку зазначають у

цьому разі на табличці 7.1.1.

Якщо між попереджувальним знаком і початком небезпечної ділянки є

перехрестя, за цим перехрестям допускається установлювати повторний

попереджувальний знак з табличкою 7.1.1. Якщо відстань між початком

небезпечної ділянки і перехрестям менша ніж 20 м, то на дорозі, що перети-

нається допускається установлювати відповідний знак з табличкою 7.1.3 або

7.1.4 на відстані до 50 м від перехрестя.

Знак 1.32 «Пішохідний перехід» поза населеними пунктами повинен

установлюватись перед усіма позначеними знаками 5.35.1, 5.35.2 і (або)

розміткою 1.14 нерегульованими пішохідними переходами, а в населених

пунктах — перед переходами, відстань видимості яких менша ніж 150 м.

Знак 1.32 допускається не установлювати перед пішохідними

переходами, розміщеними на перехрестях.

Знаки пріоритету застосовуються для зазначення черговості проїзду

перехресть, перехрещень окремих проїзних частин, а також вузьких ділянок

доріг.

Знак 2.1 «Дати дорогу» повинен установлюватись безпосередньо перед

виїздом на дорогу, по якій знаками 2.3 або 1.22, 1.23.1—1.23.4 надано

переважне право проїзду даного перехрестя, а також на початку смуги

розгону.

Якщо у місцях виїзду на дорогу, на якій транспортні засоби

користуються переважним правом проїзду перехрестя, є смуга розгону, то

знак 2.1 повинен установлюватись перед початком цієї смуги.

Допускається установлювати знак 2.1 перед виїздами на дорогу з

покриттям з лісових просік, польових та інших доріг без покриття, а також у

місцях виїзду на дорогу з територій гаражів, АЗС, майданчиків відпочинку

тощо.

Знак 2.1 з табличкою 7.1.1 або 7.1.2 на дорогах поза населеними

пунктами, за винятком доріг без покриття, повинен установлюватись

попередньо на відстані 150—300 м від перехрестя якщо перед перехрестям

установлено відповідно знак 2.1 або 2.2.

На регульованих перехрестях знаки 2.1, 2.2 і 2.3 потрібно розміщувати

на опорі світлофора, а якщо це неможливо — на відстані не більш ніж 5 м від

опори таким чином, щоб вони в обох випадках не закривали сигнали

основного світлофора.

Заборонні знаки застосовують, щоб ввести обмеження руху або їх

скасувати.

Заборонні знаки, окрім спеціально обумовлених даним стандартом

випадків, повинні установлюватись безпосередньо перед ділянками доріг, на

яких необхідно ввести відповідне обмеження.

Наказові знаки застосовують для введення необхідних режимів руху.

На дорогах з двома і більше смугами для руху в даному напрямку знаки

4.1, 4.3,4.5 повинні установлюватись також над лівою з смуг, якими

транспорт рухається в бік перехрестя. При цьому на дорогах з

розділювальною смугою допускається установлювати знаки на

розділювальній смузі, а на дорогах без розділювальної смуги, якщо кількість

смуг для зустрічного руху не більша ніж дві, — з лівого боку дороги.

Інформаційно-вказівні знаки застосовують для інформування учасників

руху про особливості режиму руху або про розташування на шляху

прямування населених пунктів та інших об'єктів.

Знаки 5.16 «Напрямки руху по смугах», 5.18 «Напрямок руху по смузі»

повинні застосовуватись для зазначення кількості смуг і дозволених

напрямків руху кожною з них на перехресті, де потрібно забезпечити

використання смуг відповідно до інтенсивності руху транспортних засобів за

різними напрямками.

Зображені стрілками на знаках 5.16, 5.18 напрямки руху повинні чітко

відображати дозволені напрямки руху по смугам відповідно до конкретної

схеми організації дорожнього руху.

Дія знаків 5.16, 5.18, установлених перед перехрестям, поширюється на

перехрестя, якщо знаки 5.16, 5.18, установлені на перехресті, не дають інших

вказівок.

Знаки повинні установлюватись над проїзною частиною дороги так,

щоб водії мали змогу своєчасно здійснити необхідні перестроювання.

Кожний знак 5.18 повинен розміщуватись над серединою смуги, для якої

його призначено.

На дорогах, що мають перед перехрестям більше ніж три смуги для

руху в один бік, знаки 5.16, 5.18 повинні бути установлені і попередньо: у

населених пунктах на відстані 50—100 м, поза ними — на відстані 150—300

м. На інших дорогах у разі необхідності знаки 5.16, 5.18 допускається

установлювати попередньо на такій самій відстані.

Знаки сервісу 6.1—6.24 застосовуються для інформування учасників

руху про відповідні об'єкти. Знаки сервісу повинні установлюватись

безпосередньо біля об'єктів, а якщо вони розташовані осторонь дороги —

біля місць повороту до них. В останньому разі на знаку треба зазначати

напрямок руху до об'єкта і відстань до нього.

На дорогах поза населеними пунктами знаки сервісу повинні

установлюватись попередньо за 60— 80 км, 15—20 км і 400—800 м від

позначеного об'єкта, в цьому разі на знаках потрібно зазначати відстань до

об'єкта. Зазначаючи відстань до об'єктів, розташованих осторонь дороги, на

знаках сервісу, що установлюються за 60—80 км і 15—20 км, необхідно

враховувати відстань від об'єкта до повороту до нього.

На дорогах у населених пунктах знаки сервісу слід встановлювати

попередньо за 50—100 м від позначеного об'єкта і на найближчих до нього

поворотах (перехрестях).

Таблички до дорожніх знаків застосовують для уточнення, обмеження

дії інших дорожніх знаків. Таблички повинні застосовуватись тільки разом із

знаками. Розташовуватись вони повинні безпосередньо під знаком, за

винятком табличок 7.2.2—7.2.4, 7.8.

З одним знаком, за винятком знака 5.38, допускається застосовувати не

більше ніж дві таблички.