Лекція 5
Тема 5. Організація руху пішоходів та велосипедистів на вулицях і
дорогах.
Організація руху велосипедистів
Велосипед як індивідуальний транспортний засіб пересування доцільно
використовувати в населених пунктах та на прилеглих до них територіях для
регулярних транспортних поїздок від місць проживання (житлові райони,
мікрорайони, квартали, малі міста та сільські населені пункти приміської
зони) до місць призначення (райони масового скупчення, місць прикладання
праці, торгові центри, учбові, спортивні та розважальні заклади, вокзали,
станції, зупинні пункти різних видів громадського транспорту), а також
поїздок з рекреаційними, туристичними та прогулянковими цілями у місця,
що розміщені у межах та за межами населених пунктів.
Схема трасування велосипедних маршрутів може розроблятися як
окрема робота або у складі комплексної схеми транспорту чи організації
дорожнього руху міста.
Уздовж магістральних вулиць загальноміського та районного значення,
житлових вулиць, а також за межами населених пунктів слід передбачати
велодоріжки або велосипедні смуги. На міських вулицях та дорогах
місцевого значення, селищних та сільських вулицях і дорогах допускається
змішаний пішохідно-велосипедний або автомобільно-велосипедний рух
(рисунок 5.1).
Рис. 5.1 - Організація пішохідного та велосипедного руху
Параметри велосипедних доріжок, велостоянок визначаються з
урахуванням інтенсивності руху велосипедистів, автомобілів, вантажного
транспорту, пішоходів, а також ширини проїзної частини та ширини
бокового простору (газонів, тротуарів, технічних тротуарів, зелених зон).
Радіуси і гальмівні шляхи велотранспорту, а також максимальна довжина
ділянок на підйомах при влаштуванні пандусів визначаються відповідно до
вимог ДБН В.2.3-5.
Велосипедні доріжки необхідно проектувати вздовж автомобільних
доріг на ділянках, де розрахункова пікова інтенсивність руху велосипедів і
мопедів за перших п'ять років в одному напрямку руху становить 50 од/год,
або якщо приведена інтенсивність руху автомобілів становить 4000 авт./добу,
а загальна інтенсивність руху велосипедів та мопедів - 400 од/добу.
За меншої інтенсивності руху допускається проектувати суміщені вело-
пішохідні доріжки за параметрами велосипедних доріжок.
Кількість смуг руху на велосипедних доріжках необхідно приймати з
розрахунку пропускної спроможності однієї смуги 300 велосипедів та
мопедів за годину.
Ширину велосипедної доріжки необхідно призначати відповідно до
таблиці 5.1. При цьому габарит по висоті повинен бути не менше ніж 2,5 м, а
габарит наближення споруд повинен відповідати значенням, наведеним на
рисунку 5.2.
Таблиця 5.1
Рекомендована ширина велосипедної доріжки
Тип велосипедних
доріжок
Ширина велосипедної доріжки, м
У вільних умовах
У стислих умовах
Велосипедні доріжки:
- одностороннього руху
2,0
1,0
- двостороннього руху
2,5
2,0
Примітка. До стислих відносяться умови прокладання велосипедних
доріжок у місцях забудови капітальними спорудами або складного рельєфу.
Рис. 5.2 - Габарит наближення споруд для велосипедних доріжок
одностороннього та двостороннього руху у стислих умовах (розміри в м)
Велосипедні доріжки необхідно проектувати на відокремленому
земляному полотні, за межами укосів насипів та виїмок або на спеціально
влаштованих бермах.
Вздовж доріг 1-а категорії велосипедні доріжки необхідно проектувати
за сітчастою огорожею на відокремленому земляному полотні, як правило, з
обох боків дороги. У разі влаштування велосипедних доріжок з одного боку
дороги їх необхідно розміщувати з навітряного боку щодо пануючих вітрів
теплого періоду року.
На підходах до транспортних споруд велосипедні доріжки можна
розміщувати на узбіччях та відокремлювати їх від проїзної частини дорожнім
огородженням першої групи згідно з вимогами національних стандартів.
Велосипедні доріжки необхідно проектувати з поздовжнім похилом не
більше ніж 30‰ та поперечним похилом від 15‰ до 25‰. В умовах
складного рельєфу поздовжній похил можна збільшувати до 40‰ на ділянках
завдовжки до 300 м та 60 на ділянках завдовжки до 100 м. На ділянках
протяжністю понад 100 м необхідно передбачати відрізки довжиною не
менше 20 м з похилом не більше ніж 30.
Радіуси кривих у плані повинні бути не менше ніж 50 м. Радіуси
вертикальних кривих не менше ніж:
- 500 м для опуклих кривих;
- 150 м для увігнутих кривих.
Проїзну частину автомобільних доріг І-б V категорій велосипедні
доріжки повинні перетинати під кутом від 80° до 100°. При цьому
велосипедна доріжка на відстані 5,0 м з кожного боку від крайки проїзної
частини повинна бути прямою у плані. Бортовий камінь на ділянці перетину
велосипедною доріжкою автомобільної дороги необхідно понижувати до
рівня не вище ніж 2 см над проїзною частиною автомобільної дороги.
Необхідно обов'язково передбачати заходи для відведення води з
велодоріжок з метою недопущення застою води на їх поверхні.
Пішохідні доріжки та тротуари
Житлові, громадські, ландшафтні та рекреаційні території населених
пунктів повинні бути забезпечені мережею упорядкованих пішохідних
маршрутів (тротуари вулиць різного функціонального призначення,
пішохідні доріжки на міжвуличних і внутрішньооб’єктних територіях, алеї,
бульвари, пішохідні зони, площі, вулиці та стежки, наземні, надземні та
підземні пішохідні переходи через транспортні мережі, інші перепони річки,
яри тощо), які зв’язують по найбільш коротких напрямках основні
функціональні зони (житлові, промислові райони, загальноміські та районні
центри, місця відпочинку) між собою, об’єкти та вузли масового тяжіння
населення в межах планувальних та житлових районів, мікрорайонів,
громадських центрів і забезпечують вільний та безпечний рух пішоходів до
місць прикладання праці, відпочинку, зупинок маршрутного пасажирського
транспорту, які повинні також враховувати потреби маломобільних груп
населення.
Пішохідна зона - ділянка тротуару, яка призначена для
безперешкодного пересування пішоходів. На пішохідній зоні не допускається
встановлення турнікетної огорожі, опор контактної мережі та освітлення,
рекламних конструкцій, приямків від люків дощоприймачів, сходів та ганків
будинків.
Системи пішохідних маршрутів слід формувати з врахуванням
особливостей руху осіб з обмеженими фізичними можливостям відповідно до
вимог ДБН Б.2.2-5. Маломобільним групам населення необхідно забезпечити
досяжність об’єктів громадського обслуговування шляхом створення для них
умов пересування в структурі загальної мережі пішохідних зв’язків у
відповідності з вимогами ДБН В.2.2-40.
Сходи на пішохідних доріжках слід дублювати пандусами або
влаштовувати дублюючі пішохідні маршрути. При цьому збільшення
довжини руху у порівнянні з найкоротшим шляхом має бути не більш ніж в
1,3 раза. В особливо складних умовах за висоти підйому більше 3,0 м замість
пандуса слід влаштовувати дублюючий маршрут.
Тротуари, пішохідні вулиці, доріжки, сходи та пішохідні переходи
через проїзну частину вулиць і в межах транспортно-пересадочних вузлів
населених пунктів мають формуватися відповідно до вимог ДБН В.2.3-5.
Пішохідні доріжки та тротуари вздовж автомобільних доріг, що
проходять по населених пунктах, необхідно проектувати незалежно від
інтенсивності руху пішоходів. За межами населених пунктів пішохідні
доріжки необхідно влаштовувати за інтенсивності руху пішоходів понад 200
пішоходів на добу.
Вздовж автомобільних доріг 1-а категорії пішохідні доріжки необхідно
влаштовувати за сітчастою огорожею на відокремленому земляному полотні.
Пропускну спроможність однієї пішохідної смуги необхідно приймати
1000 пішоходів на годину.
Ширина пішохідної доріжки (тротуару) повинна бути кратною 0,75 м.
Мінімальна ширина односмугової пішохідної доріжки (тротуару) повинна
бути не меншою ніж 1,0 м.
Поздовжні похили пішохідних доріжок та тротуарів необхідно
призначати не більше ніж 60 , а в гірській місцевості - не більше ніж 80
при довжині ділянки з цим похилом не більше ніж 300 м.
За більших похилів чи більшої протяжності ділянок через кожних 12 м
необхідно передбачати горизонтальні ділянки завдовжки не менше ніж 5,0 м.
При поздовжніх похилах понад 60 пішохідні доріжки та тротуари
необхідно облаштовувати поручнями.
Пішохідні доріжки та тротуари необхідно проектувати з поперечним
похилом від 10 до 15.
Відстань від ближнього краю бічних канав, підошви укосів насипів та
виїмок, низових підпірних стін заввишки понад 1 м та пішохідною доріжкою
(тротуаром) має бути не менше ніж 0,5 м.
Вздовж пішохідних доріжок та тротуарів, що примикають до укосів
насипів висотою понад 2 м, та низових підпірних стінок необхідно
передбачати огородження перильного типу.
Між пішохідними доріжками та тротуарами, що розміщені на узбіччі, і
проїзною частиною необхідно влаштовувати дорожнє огородження першого
типу відповідно до вимог національних стандартів.
Пішохідні доріжки та тротуари для руху інвалідів і інших
маломобільних верств населення необхідно проектувати відповідно до
ДБН Б. 2.2-12 та ДБН В.2.2-40.
Необхідно обов'язково передбачати заходи для відведення води з
пішохідних доріжок з метою недопущення застою води на їх поверхні.
Пішохідні переходи
Пішохідні переходи в різних рівнях необхідно передбачати через
дороги 1-а категорії та в населених пунктах через дороги І-б категорії в
обов'язковому порядку, а через дороги І-б (поза населеним пунктами) та II
категорій - при інтенсивності пішохідного руху в години "пік" понад 200
пішоходів за годину або за відповідного техніко-економічного
обґрунтування. За відповідного обґрунтування допускається при
проходженні доріг І-б категорії через населені пункти влаштування переходів
в одному рівні із облаштуванням їх світлофорами та іншими технічними
засобами.
Пішохідні переходи в населених пунктах необхідно проектувати у
відповідності з цими нормами з урахуванням містобудівних умов і обмежень
та громадських слухань.
Місця пішохідних переходів в одному рівні повинні бути обладнані
відповідними технічними засобами. На пішохідному переході повинна бути
забезпечена видимість пішохода.
При влаштуванні наземних пішохідних переходів на дорогах, що
проходять по населених пунктах або в місцях прогнозованої появи інвалідів,
необхідно передбачати заходи із врахуванням можливостей інвалідів при
здійсненні переходу. Такі переходи необхідно облаштовувати звуковими
сигналами переходу проїзної частини, тактильними орієнтирами тощо.
Тактильне покриття наземного пішохідного переходу для інвалідів з
вадами зору повинно відрізнятися від покриття тротуару та проїзної частини
дороги і мати штучні нерівності монолітної конструкції згідно з
національними стандартами. Напрямні доріжки із тактильними орієнтирами
необхідно влаштовувати у населених пунктах перед приляганням тротуару
чи острівця безпеки до проїзної частини згідно з національними стандартами.