Лекція 13
Тема 13. Інженерне обладнання зупинок громадського транспорту,
станцій технічного обслуговування та автозаправних станцій.
Класифікація, складові елементи та основні параметри зупинок
Розвинена дорожня мережа сприяє гарній організації громадського
транспорту. Проте самі зупинки на дорогах це зони, на яких зосереджені
небезпечні контакти між транспортом і пішоходами, а також конфліктні
ситуації та ДТП. Крім того, небезпечними є підходи до зупинок і зони
переходу поблизу них. Аналіз ДТП дозволяє стверджувати, що конфлікти,
пов’язані з підходом до зупинок і переходів через проїзну частину поблизу
них, становлять не менше половини всіх конфліктів.
Безпека в районі зупинки може бути підвищена декількома заходами:
облаштуванням «кишень» для автобусів;
влаштуванням смуг прискорення та уповільнення до та після
зупинки;
будівництвом підземного або надземного пішохідного переходів;
оздобленням наземного переходу яскравою дорожньою
розміткою;
влаштуванням освітлення;
створенням огорож;
облаштуванням ізольованих пішохідних доріжок.
У залежності від розташування зупинок їх класифікують як кінцеві та
проміжні.
Проміжні зупинки, за використанням, розподіляють на:
уособлені, призначені для окремого маршруту; пересадочні, на
яких відбувається зміна напрямку руху окремих пасажирів; сумісні,
призначені для двох і більше маршрутів одного напрямку.
Основними складовими елементами зупинок є:
зупинковий майданчик; посадковий майданчик; автопавільйон
або навіс (далі автопавільйон) з лавкою або лавками; пішохідні доріжки
та тротуари (далі пішохідні доріжки) з твердим покриттям від посадочного
майданчика до вбиральні загального користування, пішохідного переходу,
іншої зупинки, об’єктів сервісу; технічні засоби для організації та
регулювання дорожнього руху; інженерні комунікації та елементи
благоустрою згідно з ДБН Б.2.2-5 та відповідно до завдання на проектування.
До складових елементів зупинок відносяться споруди інженерного захисту,
випарні басейни і споруди для відведення та очистки поверхневих вод. Для
збирання та відведення поверхневої води рекомендується призначати закриті
конструкції водовідведення(водовідвідні лотки з решітками), обладнані
системами очищення від сміття, нафтопродуктів та наносів. Вертикальне
планування території для забезпечення поверхневого водовідводу, в
залежності від місця знаходження, виконують згідно з ДБН В.2.3-4, ДБН
В.2.3-5 та ДБН Б.2.2-12:2019.
Пропускну спроможність, розміри та інші параметри зупинок
призначають за прогнозом на 10-річну перспективу інтенсивності руху з
урахуванням можливостей їх подальшого розвитку. Довжину
зупинкового/посадкового майданчиків призначають:
на уособлених зупинках - за довжиною найдовшого маршрутного
транспортного засобу плюс 2 м, але не менше ніж 12 м; на пересадочних і
сумісних зупинках - не менше ніж 20 м.
Ширину зупинкового майданчика приймають рівною ширині смуги
руху відповідної категорії дороги.
Довжину клину відгону на вході до зупинкового майданчику
встановлюють не менше ніж 20 м, а на виході не менше ніж 15 м. В
обмежених умовах (гірська місцевість, забудована територія) довжину клину
відгону на вході до зупинкового майданчику і на виході допускається
зменшувати до 10 м.
Поперечний похил посадкового майданчика повинен бути у межах (10
15) ‰ і спрямований у сторону проїзної частини.
Висота посадкового майданчика повинна бути підвищена на 0,2 м над
зупинковим майданчиком.
По межі заїзної кишені встановлюють бордюр висотою 0,2 м.
При будівництві зупинок слід передбачати дорожнє покриття заїзної
кишені, яке має підвищений опір зсуву при гальмуванні та розгоні ТЗ.
Загальні вимоги проектування
Вимоги щодо призначення зупинок
На посадкових майданчиках не можна розміщувати споруди
торговельного призначення і влаштовувати майданчики для зберігання
матеріалів для зимового утримання автомобільних доріг.
При проектуванні елементів зупинок потрібно враховувати вимоги
щодо вільного пересування та доступності будинків і споруд для осіб з
інвалідністю та інших маломобільних груп населення.
Вимоги щодо розміщення зупинок
Зупинки на дорогах І-а та І-б категорій, а також кінцеві зупинки
допускається влаштовувати поза межами земляного полотна.
На дорогах (ІІ ІV) категорій поза населеними пунктами зупинки
розміщують в місцях, де існує потреба в посадці (висадці) пасажирів згідно з
додатком А [23].
У зонах перехрещень та примикань автомобільних доріг зупинки
розташовують за ними. Відстань від кінця заокруглення до початку
зупинкового майданчика приймають не меншою ніж 50 м з обов’язковим
влаштуванням заїзної кишені та забезпеченням видимості на транспортних
розв'язках згідно з ГБН В.2.3-37641918-555. У разі наявності ПШС на
напрямку, де розміщується зупинка, ця відстань може бути зменшена до 30
м. При відстані від кінця заокруглення до початку зупинкового майданчика
менше ніж 50 м клин для входу влаштовують від кінця заокруглення до
початку зупинкового майданчика. У населених пунктах допускається
розміщення зупинкового майданчику до перехрещення або примикання на
відстані між кінцем майданчика та початком заокруглення на розв’язці не
менше ніж 50 м.
У разі розміщення зупинки поза зоною ПШС транспортних розв'язок,
для зупинкового майданчика влаштовують ПШС без заїзної кишені.
Зупинки розташовують поза межами населених пунктів на ділянках
автомобільних доріг при повздовжніх похилах не більше ніж 40 та поза
межами кривих у плані радіусом не менше ніж 600 м із забезпеченням
видимості згідно з ДБН В.2.3-4.
Зупинки на автомобільних дорогах І-а категорії в усіх випадках та І-б
категорії при перспективній інтенсивності руху понад 20 тис. приведених
автомобілів на добу рекомендується розташовувати одну проти другої з
пішохідними переходами в різних рівнях та стримувальним огородженням
над огородженням першої групи на розділювальній смузі. На автомобільних
дорогах І-б категорії при влаштуванні пішохідних переходів в одному рівні
та на дорогах (ІІ V) категорій зупинки розміщують на відстані не менше
ніж 30 м між ближчими сторонами павільйонів (зупинкових майданчиків).
На автомобільних дорогах ІІІ) категорій зупинки розташовують не
частіше ніж через 3 км, а в курортних районах і густонаселених місцевостях
через 1,5 км.
На розв’язках автомобільних доріг у різних рівнях, для зручності
переходу, пересадочні зупинки розташовують у зоні транспортної розв’язки,
місці найближчому до напрямку руху основних пішохідних потоків.
Проміжні зупинки рекомендується розташувати за перехрещенням за
напрямком руху згідно з ДБН В.2.3-4.
Кінцеві зупинки рекомендується влаштовувати у населених пунктах.
Геометричні параметри місця для здійснення розвороту (майданчика для
розвороту) повинні бути такими, щоб найдовший МТЗ міг здійснити
розворот за один маневр відповідно до ГБН В.2.3-37641918-555, з
урахуванням габаритів РТЗ його мінімального радіусу повороту та
динамічного габариту Д г для здійснення маневрів. Для розвороту МТЗ
допускається використовувати мережу вулиць населеного пункту.
За наявності надземного або підземного пішохідного переходу
рекомендується влаштовувати зупинку безпосередньо поруч з пішохідним
переходом.
Зупинку потрібно розмістити та облаштувати таким чином, щоб:
автопавільйон і МТЗ (маршрутні транспортні засоби), що
знаходиться на зупинковому майданчику, а також зелені насадження та
елементи санітарного облаштування не становили перешкоди видимості і
оглядовості для водіїв інших ТЗ;
пішоходи (пасажири) могли без перешкод прибувати до посадкового
майданчика, рухаючись поза межами проїзної частини по пішохідним
доріжкам або тротуарам;
рух пасажирів для пересадки на транспорт іншого маршруту
відбувався по найкоротшому і безпечному шляху.
Не можна розміщувати зупинки в межах охоронних зон трубопроводів.
Охороні зони газопроводів та нафтопроводів визначають згідно з табл. 4
СНиП 2.05.06: п. 1 для населених пунктів; п. 3 поза межами населених
пунктів. Охоронні зони аміакопроводів визначають згідно з ВБН В.2.3-
06544.319.
Влаштування зупинок у разі перехрещення з повітряними ЛЕП або
поблизу їх проектують згідно з ПУЕ (правила улаштування
електроустановок). Не можна розміщувати зупинки в межах санітарно-
захисних зон ЛЕП.
Санітарно-захисні зони ЛЕП з напругою більше ніж 1,0 КВ визначають
земельною ділянкою, яка обмежена вертикальними площинами з обох боків
від крайніх проводів при невідхиленому їх положенні.
Межі санітарно-захисних зон магістральних повітряних ЛЕП
становлять для 330 КВ в кожну сторону по 20 м, для 500 КВ 30 м, для 750
КВ 40 м і 1150 КВ – 55 м відповідно.
Найменшу відстань від брівки земляного полотна зупинкового та
посадкового майданчиків до опори/щогли ЛЕП, телеграфних та телефонних
ліній, а також антен мобільного та радіотрансляційного зв’язку визначають
згідно з ПУЕ рівною висоті опори/щогли плюс 5 метрів.
Охоронні зони підземних кабельних ЛЕП визначають земельною
ділянкою, обмеженою вертикальними площинами з обох боків, на відстані
1м від крайніх кабелів.
Не можна прокладати підземні інженерні комунікації у межах
земляного полотна зупинкового та посадкового майданчиків (крім місць
перетину ліній дорожнього технологічного зв’язку та стаціонарного
електричного освітлення дороги).
Проміжні зупинки розташовують з обох боків дороги. Для переходу
через дорогу біля зупинки влаштовують пішохідний перехід (додаток А) [23].
Зупинки та перехідно-швидкісні смуги, які влаштовані до них,
розміщують за залізницею за напрямком руху і не ближче ніж 100 м від її
смуги відведення згідно з ДСТУ 7173.
Мінімальні відстані від зупинок до автозаправних станцій
(автозаправних комплексів) визначають згідно з ДБН Б.2.2-12:2019.
Зупинки влаштовують відповідно до вимог ДБН Б.2.2-12:2019 щодо
дотримання протипожежних відстаней від зупинок до прилеглої забудови.
Зупинки влаштовують відповідно до вимог ДБН В.2.5-74 щодо
дотримання відстаней від пожежних гідрантів до крайки проїзної частини.
На нову зупинку повинна бути складена проектна документація згідно
з ДБН А.2.2-3, а також розроблено проект (схему) ОДР на ділянці дороги
згідно з [15].
Вимоги щодо складових елементів зупинок
Посадковий майданчик на зупинках повинно бути підвищено на 0,2 м
над поверхнею зупинкового майданчику. Поверхня посадкового майданчику
повинна мати тверде покриття на довжину не меншу довжини зупинкового
майданчика та ширину не менше ніж 2 м. Відстань від конструкцій
автопавільйону для пасажирів до крайки проїзної частини повинна бути не
менше ніж 2 м.
Від посадкового майданчику до громадської вбиральні, тротуарів,
пішохідних доріжок, місцевих проїздів, об’єктів сервісу за напрямками
основних потоків пасажирів влаштовують пішохідні доріжки завширшки не
менше ніж 1,5 м в населених пунктах та не менше ніж 1,0 м поза ними.
Ширину одно-смугової пішохідної доріжки, з урахуванням забезпечення
вільного пересування особам з інвалідністю та іншим маломобільним групам
населення, призначають не менше ніж 1,5 м. Поздовжні похили пішохідних
доріжок призначають не більше ніж 60 ‰. Поперечний похил шляху руху
призначаютьу межах (10 – 15) ‰.
У місцях перепаду рівнів між горизонтальними ділянками пішохідних
доріжок влаштовують сходи, які дублюються пандусами. Ширина маршу
сходіві пандусів доступних МГН, повинна бути не менше ніж 1,35 м.
Поздовжній похил кожного маршу пандуса визначають не більше ніж 80 ‰,
а його довжину визначають не більше ніж 10 м. Між ними влаштовують
горизонтальні ділянки завдовжки не менше ніж 5 м. Сходи і пандуси
облаштовують поручнями згідно з ДСТУ Б В.2.6-49 і ДСТУ Б В.2.6-75.
У разі влаштування сходів на перепадах рельєфу висоту сходинок
визначають не більше ніж 0,12 м, ширину не менше ніж 0,36 м. Сходинки
повинні мати похил від 10 до 20 у сторону сходинки, яка знаходиться
вище. Після кожних (10 12) сходинок влаштовують майданчики довжиною
не менше ніж 1,5 м. Усі сходинки у межах одного маршу влаштовують
однаковими за шириною та висотою підйому.
Висота бордюру в місцях перетину пішохідних доріжок із проїзною
частиною автомобільних доріг, а також перепад висот бордюрів уздовж
газонів і озеленених майданчиків, які прилягають до шляхів пішохідного
руху, влаштовують відповідно до ДБН В.2.2-17.
Пішохідні доріжки слід влаштовувати на відстані не менше ніж 0,5 м
від краю бічних канав, підошви укосів насипів та виїмок, підпірних стін
заввишки понад 1 м, які утримують пішохідну доріжку. Вздовж пішохідних
доріжок, які примикають до укосів насипів висотою більше ніж 2 м і низових
підпірних стінок, встановлюють огородження перильного типу згідно з
ДСТУ Б В.2.3-11.
Для покриття посадкових майданчиків, автопавільйонів, пішохідних
доріжок, тротуарів, пандусів і громадських вбиралень не можна
застосовувати насипні або крупно-структурні матеріали, які перешкоджають
пересуванню особам з інвалідністю та іншим маломобільним групам
населення. Вид покриття повинен мати шорстку поверхню і не допускати
ковзання.
Автопавільйони повинні бути передбачені на пересадочних зупинках з
обох боків дороги, на сумісних у першу чергу з боку дороги, де існує
необхідність більшості потенційним пасажирам очікувати прибуття
транспорту необхідного маршруту для посадки на нього.
На пересадочних зупинках, влаштованих на дорогах IV та V категорії,
допускається встановлення автопавільйону з одного боку дороги, а з іншого
навіс.
Розміри автопавільйону визначають з урахуванням кількості людей
(потенційних пасажирів), які одночасно знаходяться в час пік на зупинці
(очікують маршрутний транспорт) з розрахунку 1 м² на одну людину. Висота
накриття автопавільйону повинна бути не менше ніж 2,1 м.
Громадські вбиральні розташовують на відстані не менше ніж 10 м від
павільйону з невітряного боку. Розміри кабін громадських вбиралень:
− 0,85 м х 1,2 м – у разі відкривання дверей назовні;
− 0,85 м х 1,4 м – у разі відкривання дверей всередину.
У громадських вбиральнях одну з кабін влаштовують універсальну
для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення згідно
з ДБН В.2.2-17.
Територія навколо громадської вбиральні має бути озелененою, а
безпосередньо біля споруди асфальтованою або викладеною плиткою з
похилом для відведення поверхневих вод.
Вимоги щодо інженерного облаштування та організації дорожнього
руху
Зупинкові майданчики на автомобільних дорогах (I ІII) категорій по
довжині майданчика необхідно відокремлювати дорожньою розміткою згідно
з вимогами національних стандартів. На дорогах (IV V) категорій
передбачають заїзні кишені і відокремлюють їх від основних смуг руху
лінією розмітки1.8.
Відповідно до 6.2.1 [23] допускається відокремлювання зупинкового
майданчику від основних смуг руху напрямними острівцями згідно з ДСТУ Б
В.2.3-9.
Територію зупинок на автомобільних дорогах ІV) категорій, які
знаходяться в межах населених пунктів, облаштовують стаціонарним
електричним освітленням згідно з ДБН В.2.5-28.
У разі можливості використання існуючих електричних розподільчих
мереж потрібно передбачити стаціонарне електричне освітлення території
зупинок поза межами населених пунктів згідно з 4.6 ДСТУ 3587.
Знак 5.41.1 «Пункт зупинки автобуса» встановлюють на ближньому за
напрямком руху МТЗ краю посадкового майданчика. Поза населених пунктів
допускається його розміщення на краю автопавільйону з боку прибуття
маршрутного транспорту.
Знак 5.41.2 «Кінець пункту зупинки автобуса» встановлюють в кінці
посадкового майданчика у населеному пункті.
У разі застосування знака 5.41.1 без позначення кінця посадкового
майданчика знаком 5.41.2 протяжність посадкового майданчика зазначають
застосуванням разом зі знаком таблички 7.2.2 «Зона дії», крім випадків
розміщення знака 5.41.1 на автопавільйоні.
ПРИКЛАДИ РОЗМІЩЕННЯ ЗУПИНОК
(умовні позначення згідно з СОУ 45.2-00018112-048)
Рис. 13.1 Проміжні зупинки за межами перехресть
Рис. 13.2– Пересадкові зупинки за межами перехресть
Рис. 13.3– Уособлені зупинки перед примиканням із забудовою з одного боку
головної та другорядної дороги
Рис. 13.4 Пересадкові зупинки на примиканні
Рис. 13.5 – Проміжні зупинки на складному перехресті дороги
Станції технічного обслуговування
Згідно з ДБН Б.2.2-12:2019, відстані від СТО до житлових і
громадських будинків приймаються згідно з таблицею 13.1.
Таблиця 13.1
Відстані від СТО до житлових і громадських будинків
Об’єкти, до стін яких визначається відстань
Відстань від станцій технічного
обслуговування при кількості
постів, не менше, м
10 та менше
11-30
більше 300
Житлові будинки
15
25
50
15
25
50
Громадські будинки (крім закладів загальної
середньої освіти і закладів дошкільної освіти,
лікувальних закладів із стаціонаром)
15
20
20
Заклади загальної середньої освіти і
заклади дошкільної освіти
50
-
-
Лікувальні заклади із
стаціонаром
50
-
-
Примітка 1. Кількість постів визначається кількістю автомобілів, що одночасно
обслуговуються станцією. Примітка 2. Відстань від СТО визначається від будівлі, де
проходить технологічний процес, до житлових та громадських будинків.
Класифікація АЗС
АЗС класифікуються за потужністю та технологічними рішеннями.
Класифікація АЗС за потужністю та технологічними рішеннями
представлена в таблиці 13.1:
Таблиця 13.1
Класифікація АЗС за потужністю та технологічними рішеннями
Типи АЗС за їх технологіч-
ними рішеннями
Категорії АЗС за потужністю
(за місткістю резервуарів та кількістю авто заправок на годину)
Тип
Розміщення резервуара
І мала
ІІ середня
ІІІ велика
відносно ПРК
відносно
поверхні
ділянки
сумарна
місткість
резервуа- рів,
м3
найбільша
кількість
заправок на
годину,
одиниць
сумарна
(макс.одно-
го) міст-
кість резер-
вуарів, м3
найбільша
кількість
заправок на
годину,
одиниць
сумарна
місткість
резервуа-
рів, м3
найбільша
кількість
заправок
на годину,
одиниць
А
роздільне
(традиційне)
підземне
від 10 до
40 включ.
до 80
включ.
більше 40
до 100
включ.
більше 80
до 150
включ.
більше 100
до 200
включ.
більше 150
Б
заблоковане
(блочне)
підземне
від 10 до
40 включ.
до 80
включ.
більше 40
до 100
включ.
більше 80
до 150
включ.
більше 100
до 200
включ.
більше 150
В
роздільне
(модульне)
наземне
до 20 включ.
до 40
включ.
більше 20
до 80 включ.
(до
20 включ.)
більше 40
до 100
включ.
-
-
Г
заблоковане
(контей-
нерне)
наземне
до 20 включ.
до 40
включ.
більше 20
до 40 включ.
(до
20 включ.)
більше 40
до 100
включ.
-
-
Примітка 1 Резервуар вважається підземним, якщо найвищий рівень пального в ньому, знаходиться не
ме- нше як на 0,2 м нижче рівня планувальної відмітки прилеглої території на відстані не менше 3,0 м від
стінки резервуара.
Примітка 2 Одна ПРК може мати від 1 до 10 роздавальних пістолетів в залежності від кількості видів
па- льного та відсіків у резервуарі. При цьому в розрахунках потужності АЗС приймається заправ- лення не
більше двох автомобілів на одну ПРК одночасно, незалежно від кількості пістолетів у ній.
Примітка 3 АЗС всіх типів та категорій при розміщенні у стислих містобудівних умовах щільної забудови
можуть бути запроектовані із додатковими технологічними заходами щодо підвищеного рівня екологічної
безпеки
Примітка 4 Малі АЗС при їх розміщенні на сельбищних територіях населених пунктів призначаються для
заправлення паливом тільки легкових автомобілів та мікроавтобусів, а середні та великі для автомобілів
всіх типів за умови розміщення за межами сельбищної території населеного пунк- ту
Примітка 5 При визначенні орієнтовної потужності АЗС за показником кількості авто заправок на
добу слід керуватися таким співвідношенням при пропускній здатності до:
40 од/год відповідає 100 од/добу 135 од/год відповідає 500 од/добу
80 од/год відповідає 200 од/добу 150 од/год відповідає 750 од/добу
100 од/год відповідає 250 од/добу більше 150 од/год відповідає більше 1000
од/добу
АГЗС зріджених вуглеводневих газів з резервуарами від 20 м3 до
100м3.
АГЗП Автогазозаправний пункт зріджених газів з надземними
резервуарами до 10 м3 або з підземними до 20 м3.
АГНКС компримованого природного газу класифікується за потуж-
ністю (кількістю заправок на добу): 40, 75, 125, 200, 400, 500 та 600 заправок.
Вимоги до забудови земельних ділянок
Розміщення АЗСМ та АЗС-К в планувальній системі населених пунктів
та за їх межами
АЗС-М дозволяється розміщувати в сельбищній території населених
пунктів відповідно до вимог ДБН Б.2.2-12:2019. Допускається розміщувати
на АЗС-М об’єкти обмежених видів сервісних послуг (заміна або ремонт
шин, мийка машин, продаж прохолоджуючих безалкогольних напоїв, гарячої
кави, предметів першої необхідності).
АЗС-К рекомендується розміщувати біля доріг державного значення,
підходах під’їздах до великих населених пунктів. АЗС-К можуть включати
крім АЗС також пункти технічного обслуговування автотранспорту,
автомобільні мийки, магазини, кафе, об’єкти громадського харчування,
стоянки автомобілів, будинки з кімнатами відпочинку водіїв, пасажирів та
будинки дорожньо- транспортних служб.
При розміщення АЗС-М та АЗС-К дозволяється керуватись
відповідним положенням згідно з вимогами ДБН Б.2.2-12:2019. В населених
пунктах застосовувати для АЗС резервуари для палив – двостінні.
АЗС-К для обслуговування транзитного позаміського транспорту
дозволяється розміщати, згідно вимог ДБН В.2.3-4.
АЗС можуть бути з підземним або надземним розміщенням
резервуарів.
Розмір ділянки під АЗС приймати в межах від 0,3 до 2,5 га в залежності
від потужності та кількості об’єктів сервісного обслуговування.
При визначені кількості ПРК на АЗС-М допускається приймати 1200
автомобілів на одну ПРК за 12 годин.
АЗС-М в межах населених пунктів рекомендується розміщати вздовж
магістральних вулиць, а також в місцях розміщення автопідприємств,
гаражів, комунальних об’єктів.
АЗС-М та АЗС-К допускається розміщувати з підвітряної сторони ві-
трів переважного напрямку по відношенню до житлових, громадських та
про- мислових будівель та споруд.
В населених пунктах відстані від АЗС-М та АЗС-К та всіх інших ти- пів
до в’їзду-виїзду допускається приймати:
-
від перехрестя з магістральною вулицею 100 м;
-
від перехрестя з вулицею чи проїздом місцевого значення 35 м;
На вулицях з 1-2 смугами руху в кожному напрямку на під’їздах до
АЗС-М необхідно передбачати додаткову смугу накопичення транспортних
за- собів шириною не менше ніж 3,5 м впродовж не менше ніж 50 м до заїзду
на АЗС-М (АЗС-К) та не менше ніж 15 м при виїзді з неї. Довжину переходу
від ширини проїзної частини до розширеної рекомендується приймати не
менше ніж 15 м.
Допускається зменшення довжини смуги накопичення до 30 м для
малих та 40 м для середніх АЗС за умови їх розташування на вулицях з
інтенсивністю руху не більше 300 авт./год на 1 смугу руху.
Споруди АЗС-М, АЗС-К повинні бути на відстані не менше 10 м від
краю проїзної частини дороги.
Територія АЗС відокремлюється від проїзної частини острівцем
безпеки, ширина якого встановлюється з умов розміщення транспортного
бар’єра, тротуару. В’їзд та виїзд з території АЗС влаштовують окремо один
від одного завширшки не менше ніж 4,2 м кожний з радіусом закруглення не
менше ніж 10 м. Якщо в’їзд та виїзд влаштовуються суміщеними, між ними
необхідно передбачати розділювальний острівець безпеки завширшки не
менше ніж 1 м, піднятий над проїзною частиною на 0,1 м.
При розміщенні АЗС поза межами населеного пункту, в районі
вирощування зернових культур, необхідно передбачати протипожежну смугу
шириною 10 м між межею поля та огорожею АЗС, яку періодично
переорювати.
Розміщення АЗС всіх типів передбачати з урахуванням вимог
Земельного кодексу України, нормативних санітарних розривів та фонових
забруднень даного району тільки після погодження державного санітарного
нагляду Держгірпромнагляду.
Вибір земельних ділянок під АЗС-М та АЗС-К проводити комісійно
органами архітектури районного та обласного рівня, обласної та районної
служб пожежної охорони, служб санітарного нагляду та охорони
навколишнього природного середовища та іншими інженерними службами.
Відстані, слід відраховувати від огорожі об”єктів АЗС-М та АЗС-К до
стін будинків та меж об’єктів. Огорожу проектувати з негорючих матеріалів,
провітрюваною.
Перед початком при проектуванні АЗС (після одержання вихідних
документів) необхідно розробити розділ загальної записки Ідентифікація
об’єкту підвищеної небезпеки” згідно закону України „Про об’єкти
підвищеної небезпеки” та постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.02
за №956 „Про ідентифікацію та декларування безпеки об’єктів підвищеної
небезпеки”.
З врахуванням затверджених розрахунків по ідентифікації АЗС, яка
проектується, замовник проекту зобов’язаний замовити в спеціалізованій
організації проект декларації об’єкту підвищеної небезпеки.