Лекція 11
Тема 11. Напрямні пристрої та освітлення.
Групи напрямних пристроїв. Напрямні пристрої першої групи. Вставки
розмічальні дорожні. Віхи вказівні дорожні сезонні. Острівці напрямні та
острівці безпеки. Стовпчики напрямні. Тумби сигнальні. Освітлення вулиць і
доріг.
Класифікація напрямних пристроїв
Групи напрямних пристроїв
Напрямні пристрої поділяються на групи:
а) перша група — постійні та сезонні;
б) друга група — тимчасові згідно з ДСТУ 7168.
Допустимо застосовувати напрямні пристрої першої групи у місцях
виконання дорожніх робіт.
Напрямні пристрої першої групи
До напрямних пристроїв першої групи належать:
а) вставки розмічальні дорожні (ВРД);
б) віхи вказівні дорожні сезонні ВВД);
в) острівці напрямні (ОН);
г) острівці безпеки (ОБ, ЦОБ, ПОБ);
д) стовпчики напрямні (СН);
е) тумби сигнальні циліндричної форми із внутрішнім освітленням
(ТСО);
ж) тумби сигнальні циліндричної форми без внутрішнього освітлення
(ТСБ).
Вставки розмічальні дорожні
ВРД призначено для візуального орієнтування учасників дорожнього
руху в темну пору доби щодо напрямку смуг руху, розташування наземних
пішохідних переходів, острівців безпеки та напрямних острівців.
Класифікацію та основні параметри ВРД визначають згідно з ДСТУ
4036.
Віхи вказівні дорожні сезонні
ВВД призначені для застосування в зимовий період за межами
населених пунктів для орієнтування водіїв щодо краю земляного полотна.
ВВД класифікуються залежно від типу поперечного перетину (КР
круглі), (КВ квадратні), матеріалу виготовлення («Д» дерево, «П»
пластик, «К» комбіновані: корпус надземної частини з полімерного
матеріалу, підземна частина ВВД металева) та наявності
світлоповертальних елементів (0 — немає; 1 — є).
Умовне позначення ВВД складається зі скороченого літерного
позначення згідно з 6.5.2, матеріалу виготовлення, типу поперечного
перетину, наявності світлоповертальних елементів згідно з 6.5.2.2.1 та
позначення цього стандарту чи іншого нормативного документа,
розробленого та затвердженого в установленому порядку.
Приклади умовного позначення:
а) віха вказівна дорожня дерев’яна з квадратним поперечним
перетином зі світлоповертальним елементом:
ВВД — ДКВ — 1 ДСТУ 8751;
б) віха вказівна дорожня дерев’яна з квадратним поперечним
перетином без світлоповертального елемента:
ВВД — ДКВ — 0 ДСТУ 8751;
в) віха вказівна дорожня пластикова із металевим стрижнем кругла без
світлоповертального елемента:
ВВД — ККР 0 ДСТУ 8751.
ВВД по всій висоті надземної частини позначають смугами чорного
(червоного) та білого кольорів під кутом 900, шириною (0,30 ± 0,01) м
(рисунки 11.1 а) та 11.1 б)). На верхній частині віхи (чорного або червоного
кольору) може бути прикріплено світлоповертальні елементи розміром 100
мм × 40 мм згідно з ДСТУ 2587, червоного та зі зворотного боку жовтого чи
білого кольору.
Розміри у метрах
а) ВВД дерев’яна зі
світлоповертальними елементами
б) ВВД пластикова з
металевим стрижнем без
світлоповертальних елементів
Умовні познаки:
1 світлоповертальні елементи розміром 100 мм × 40 мм згідно з
ДСТУ 2587; 2 пластикова віха; 3 металевий стрижень.
1
A-A
A A
0,040,05
0,040,05
2
3
0,20 ± 0,05
0,10
1,70 ± 0,05
1,700,05
0,20 ± 0,05
1,50
Рис. 11.1 Віха вказівна дорожня сезонна. Основні параметри
4
Острівці напрямні та острівці безпеки
Острівці напрямні та острівці безпеки класифікують за складністю їх
переїзду ТЗ:
а) клас 0 виділено на проїзній частині розміткою (1.16.11.16.3)
згідно з ДСТУ 2587, які ТЗ можуть переїхати без ускладнень;
б) клас 1 конструктивно підняті над проїзною частиною та
обрамлені бордюром висотою (0,05—0,12) м, які ТЗ можуть переїхати з
незначними труднощами;
в) клас 2 конструктивно підняті над проїзною частиною і обрамлені
бордюром висотою 0,15 м, які ТЗ важко переїхати;
г) клас 3 — конструктивно підняті над проїзною частиною та обрамлені
бордюром висотою понад 0,15 м або ЦОБ, розташовані на розділювальній
смузі та захищені огородженням першої групи.
Острівці безпеки класифікують також за місцем їх розташування:
а) розташовані на напрямному острівці (ОБ);
б) розташовані на розділювальній смузі (ЦОБ);
в) розташовані на майданчику, який є розширенням тротуару в бік
узбіччя чи проїзної частини дороги (ПОБ).
Умовні познаки острівців напрямних та острівців безпеки мають
складатися зі скороченої назви та класу складності їхнього переїзду ТЗ
відповідно до 6.5.2.3.1 [18]. Наприклад: ОН 0; ОН 1; ОН 2; ОБ 0;
ОБ — 1; ЦОБ — 3; ПОБ — 2.
Геометричні параметри ОН, ЦОБ, ОБ на автомобільних дорогах
загального користування мають відповідати ДБН В.2.3-4, на вулицях та
дорогах населених пунктів — ДБН В.2.3-5.
Основні параметри ОБ, обрамленого рефюджами на рис. 11.2.
Умовні познаки:
В ширина пішохідного переходу згідно з ДСТУ 2587;
L довжина рефюджів (1,0—2,0) м;
S ширина ОБ на дорогах загального користування має становити 2,5 м, влаштованого
на ОН трикутної форми 2,0 м, а в стислих умовах не менше ніж 1,6 м згідно з ГБН
В.2.3-37641918-555. Ширина ОБ, влаштованого на вулицях, дорогах населених пунктів,
має становити не менше ніж 2 м згідно з ДБН В.2.3.5.
Рис 11.2 Основні параметри ОБ — 1, влаштованого на автомобільній
дорозі з двома смугами руху
5
Стовпчики напрямні
Стовпчики напрямні (СН) класифікують так:
а) залежно від наявності і кольору світлоповертального елемента:
односторонні зі світлоповертальним елементом червоного кольору
(СН1);
двосторонні зі світлоповертальним елементом червоного та білого
кольору, розташованими з протилежних боків (СН2);
б) залежно від конструкції:
тип А — СН, які не підлягають використанню після наїзду ТЗ;
тип Б СН, які можуть бути відновлені після наїзду ТЗ і
підлягають повторному використанню;
тип В СН, здатні нахилятися і самостійно повертатися у вихідне
вертикальне положення після наїзду ТЗ;
в) залежно від матеріалу виготовлення корпусу:
«М» — металеві;
«П» пластмасові;
«Д» — дерев’яні;
«ЗБ» — залізобетонні;
«АЦ» азбестоцементні;
«К» — комбіновані.
Умовні познаки СН для запису в документах та в замовленнях мають
складатися зі скороченої назви, кількості світлоповертальних елементів СН1
(один, червоного кольору) або СН2 (два, червоного і білого кольорів), типу
конструкції, матеріалу виготовлення корпусу, загальної висоти, висоти
надземної частини ез зазначення розмірності) та познак цього стандарту
або іншого нормативного документа на виріб, розроблений і затверджений в
установленому порядку.
Умовні познаки:
h1 висота надземної лицьової частини СН (0,8—1,1) м;
h2 глибина підземної частини СН (0,5—0,6) м;
1 корпус СН; 2, 3 світлоповертальний елемент прямокутної форми (висота й
ширина не менше ніж 100 мм і 40 мм відповідно). Також може бути округлої форми
діаметром не менше ніж 70 мм згідно з ДСТУ 2587; 4, 5 вертикальна дорожня розмітка
2.4 згідно з ДСТУ 2587.
Рис. 11.3 Стовпчик напрямний (СН). Основні параметри
6
Наприклад, стовпчик напрямний односторонній зі світлоповертальним
елементом червоного кольору (СН1), що може бути відновлений після наїзду
ТЗ і підлягає повторному використанню (тип Б), металевий:
СН1 — Б М 1,6(1,0) ДСТУ 8751
Надземна лицьова частина СН повинна мати ширину (0,12—0,15) м
(рисунок 11.3) та висоту (h1), залежно від місця встановлення (0,8—1,1) м.
Глибина (h2) підземної частини СН має бути (0,5—0,6) м. Верхня площина
СН може бути нахиленою в бік проїзної частини дороги під кутом від 200 до
300 (рисунок 11.3а)) або горизонтальною (рисунок 14.3б)). СН повинен мати
світлоповертальні елементи: праворуч за напрямком руху червоного кольору,
а ліворуч — білого, згідно з ДСТУ 2587.
Загальна висота стовпчика залежно від матеріалу виготовлення та
характеристик ґрунту, де його встановлюють, має бути (1,3—1,7) м. Нижня
частина СН може бути закріплена щебенем, гравієм згідно з ДСТУ Б В.2.7-74
та ДСТУ Б В.2.7-75 або рухомою бетонною сумішшю згідно з ДСТУ Б В.2.7-
96.
Тумби сигнальні
ТС повинні мати форму прямого колового циліндра діаметром (0,3-
0,4)м і висотою (0,75—0,80) м.
Залежно від конструкції ТС класифікують:
а) ТСО — тумба сигнальна з внутрішнім освітленням;
б) ТСБ — тумба сигнальна без внутрішнього освітлення.
Умовні познаки тумб сигнальних для запису в документах та в
замовленнях мають складатися зі скороченої назви, конструкції, матеріалу
виготовлення корпусу, цифрового позначення діаметра та висоти (без
зазначення розмірності) та позначення цього стандарту або іншого
нормативного документа на виріб, розробленого і затвердженого в
установленому порядку.
Приклади умовної познаки:
а) тумба сигнальна з пластмаси та з внутрішнім освітленням, діаметром
0,3 м; висотою 0,8 м:
ТСО П 0,3(0,8) ДСТУ 8751;
б) тумба сигнальна з металу без внутрішнього освітлення, діаметром
0,4 м; висотою 0,8 м:
в) ТСБ — М 0,4(0,8) ДСТУ 8751.
Загальні технічні вимоги
Вставки розмічальні дорожні
Загальні технічні вимоги для ВРД, призначених для візуального
орієнтування учасників дорожнього руху в темну пору доби щодо напрямку
смуг руху, розташування наземних пішохідних переходів, острівців безпеки
та напрямних острівців, мають відповідати ДСТУ 4036.
7
Віхи вказівні дорожні
ВВД призначені для встановлення вздовж брівки земляного полотна в
зимовий період за межами населених пунктів для покращення орієнтування
водіїв щодо меж дороги та напрямку руху у разі снігових заметів.
Світлоповертальні елементи ВВД можуть бути виконані з плівки зі
світлоповертальною поверхнею згідно з ДСТУ 4100, коефіцієнт
світлоповертання якої має відповідати ДСТУ 2587.
ВВД повинні мати конструкцію, яка робить можливим їхнє вилучення
вручну із ґрунту після зимового періоду.
Нижня частина ВВД дерев’яних, призначена для встановлення в ґрунт,
має бути оброблена бітумом згідно з ДСТУ 4044 або іншим гідроізоляційним
матеріалом чи антисептиком.
Острівці напрямні та острівці безпеки
ОН призначені для:
а) розділення та злиття транспортних потоків;
б) відхилення траєкторії руху транспортного потоку перед ОБ;
в) примусового зниження швидкості ТЗ разі їхнього облаштування
на дорогах з двома смугами руху перед населеними пунктами згідно з ДБН
В.2.3-4, де діє обмеження максимальної швидкості руху до 50 км/год згідно з
ДСТУ 4100);
г) виділення додаткової смуги для повороту ліворуч на перехресті.
ОН по контуру може бути виділено:
а) горизонтальною дорожньою розміткою (1.16.1—1.16.3), згідно з
ДСТУ 2587), крім ОН, влаштованих як засіб примусового зниження
швидкості ТЗ на дорогах з двома смугами руху перед населеними пунктами
згідно з ДБН В.2.3-4;
б) обрамлені бордюрами згідно з ДСТУ Б В.2.7-246, ДСТУ Б В.2.7-237
(далі підняті ОН).
ОН площею понад 10 м2 рекомендують облаштовувати піднятими над
поверхнею покриття та обрамленими бордюрами.
На піднятих ОН дозволено розміщення чагарникових і декоративних
зелених насаджень висотою до 0,2 м відповідно до 4.5.5 ДБН В.2.3.4.
ОН, як засіб примусового зниження швидкості ТЗ, доцільно
облаштовувати на дорогах загального користування з двома смугами руху
перед населеними пунктами згідно з ДБН В.2.3-4 (за відсутності наземного
пішохідного переходу) лише на смузі руху в напрямку населеного пункту
(рисунок 11.4).
8
Рис. 11.4 Схема облаштування ОН на дорогах загального
користування з двома смугами руху перед населеним пунктом
ОН можна облаштовувати як безпосередньо перед населеним пунктом
(рисунок 11.4), так і на початку населеного пункту (виходячи з дорожніх
умов).
ОБ призначені для:
а) виділення на проїзній частині зони для безпечної зупинки пішоходів
на наземному пішохідному переході;
б) скорочення довжини наземного пішохідного переходу (за рахунок
облаштування ПОБ).
ОБ можуть бути облаштовані так:
а) розташовані на ОН транспортних розв’язок згідно з ГБН В.2.3-
37641918-555 та перетинів і переходів вулиць і доріг згідно з ДБН В.2.3-5;
б) позначені на проїзній частині розміткою 1.16.4 згідно з ДСТУ 2587
та огороджені захисними елементами (рефюджами) з урахуванням 7.4.3.3
(рисунок 6.2) [18]. Дозволено за відповідного обґрунтування (стислі умови
руху, часті снігові замети тощо) рефюджі не влаштовувати, а перед
розміткою 1.16.4 позначити напрямні острівці розміткою 1.16.1 згідно з
ДСТУ 2587;
в) конструктивно підняті над проїзною частиною з урахуванням 7.4.3.3
[18];
г) розташовані на розділювальній смузі (ЦОБ) згідно з ДБН В.2.3.4 та
центральній розділювальній смузі згідно з ДБН В.2.3-5;
д) розташовані біля тротуару (ПОБ) як його продовження в бік проїзної
частини у місцях прилягання наземного пішохідного переходу (рисунок 6.3)
[18].
На ЦОБ наземний пішохідний перехід у межах розділювальної смуги
повинен мати покриття удосконаленого типу чи бути вимощений тротуарною
плиткою.
9
Наземні пішохідні переходи через різні проїзні частини з ЦОБ мають
бути зміщені один відносно іншого назустріч руху ТЗ згідно з ДБН В.2.3.4
для зосередження уваги пішоходів на одному напрямку.
Висота бордюрів захисних елементів (рефюджів) та підвищених ОБ має
бути (9—12) см на автомобільних дорогах загального користування згідно з
4.5.14 ДБН В.2.3.4 і 15 см на дорогах і вулицях населених пунктів згідно з
2.23 ДБН В.2.3-5. ПОБ має бути обрамлено бордюром тієї самої висоти, що й
прилеглий тротуар. Основні параметри ПОБ наведено на рисунку 6.3 [18].
Бордюр у місці прилягання піднятого ОБ, ПОБ до наземного
пішохідного переходу має бути знижений до рівня проїзної частини по всій
ширині пішохідного переходу згідно з ДБН В.2.3.4.
Конструктивно підняті над проїзною частиною ОБ мають бути довші
ширини розмітки наземного пішохідного переходу згідно з ДСТУ 2587 на
(1,0—2,0) м з кожного боку (у стислих умовах не менше ніж на 0,5 м) для
розміщення на них опор дорожніх знаків (4.7—4.9) згідно з ДСТУ 4100
(рисунок 11.2).
Ширина піднятого ОБ на дорогах загального користування має бути 2,5
м; облаштованого на ОН трикутної форми 2,0 м, а в стислих умовах не
менше ніж 1,6 м згідно з ГБН В.2.3-37641918-555; облаштованого на вулицях
і дорогах населених пунктів — не менше ніж 2 м згідно з ДБН В.2.3.5.
Ширина ОБ виділеного розміткою 1.16.4 згідно з ДСТУ 2587 має бути
не менше ніж 1,2 м.
ПОБ мають бути довші за розмітку пішохідного переходу біля тротуару
не менше ніж на (1—1,5) м у кожний бік (крім сторони, прилеглої до
перехрестя). Ширина ПОБ не повинна бути більше ніж 1,8 м (рисунок 6.3)
[18].
Перед піднятими ОН, ОБ (крім розташованих на ОН транспортних
розв’язок згідно з ГБН В.2.3-37641918-555 та перетинах і переходах вулиць і
доріг згідно з ДБН В.2.3-5) та рефюджами потрібно нанести дорожню
розмітку (1.16.1—1.16.3) згідно з ДСТУ 2587 для плавного відхилення руху
транспортного потоку.
Суцільну лінію розмітки потрібно влаштовувати з відгоном 1:10 за
дозволеної швидкості до 40 км/год включно, 1:20 за швидкості від 40
км/год до 60 км/год включно, 1:50 — у разі швидкості більше ніж 60 км/год.
Обрамлені бордюрами ОН та ОБ потрібно позначити відповідними
дорожніми знаками (4.74.9) згідно з ДСТУ 4100, із розміщеним на стояку
щитком розміром 350 мм × 700 мм згідно з 10.6.5 ДСТУ 4100 з
вертикальною розміткою 2.3 згідно з ДСТУ 2587 (можна замість щитка
використовувати ТС згідно з 7.4.5).
На пішохідній частині піднятих ОБ заборонено розташовувати опори
дорожніх знаків або світлофорів.
Бордюри піднятих ОН, ОБ, ПОБ та рефюджів потрібно позначити
вертикальною розміткою 2.6 згідно з ДСТУ 2587.
Ділянки доріг, де розташовані підняті острівці, повинні мати зовнішнє
освітлення згідно з ДБН В.2.5-28.
10
Бордюри треба використовувати згідно з ДСТУ Б В.2.7-246, ДСТУ Б
В.2.7-237 або виготовляти із суміші бетонної жорсткої згідно з ДСТУ Б В.2.7-
96, морозостійкістю не менше ніж F200 згідно з ДСТУ Б В.2.7-43. Торцеві
частини бордюрів у місцях з’єднання мають щільно прилягати один до
одного.
Криволінійні ділянки піднятих острівців треба виконувати з блоків
завдовжки (0,5—1,0) м або з криволінійних бордюрів згідно з ДСТУ Б
В.2.7-246, ДСТУ Б В.2.7-237. Обрамлення замкнутих острівців у місцях
розгалуження та пересічення транспортних потоків треба виконувати
мінімальним радіусом 0,5 м із блоків завдовжки (0,3—0,4) м.
Стовпчики напрямні
СН призначено для забезпечення видимості зовнішнього краю узбіччя
в темну пору доби та за несприятливих метеорологічних умов.
Конструкція СН має відповідати вимогам 6.5.2.4.3 [18] та нормативним
документам, затвердженим і погодженим в установленому порядку.
Надземна лицьова частина СН має бути білого кольору з коефіцієнтом
білизни не менше ніж 0,7 умовних одиниць та позначена вертикальною
дорожньою розміткою 2.4 згідно з ДСТУ 2587.
Координати колірності в колометричній системі МКО мають
відповідати зазначеним у таблиці 3 та на рисунку 1 ДСТУ 2587.
СН мають бути видимі з місця водія ТЗ на відстані не менше ніж 100 м
у світлу, темну пору доби та за несприятливих метеорологічних умов за
метеорологічної дальності видимості не менше ніж 200 м.
У разі наїзду ТЗ на стовпчик, він має зламатися, зігнутися чи
нахилитися, не завдавши значних пошкоджень ТЗ.
СН мають бути закріплені в ґрунті так, щоб унеможливити його
самовільне нахилення під дією погодних умов та вилучення вручну із ґрунту
узбіччя. Нижню частину СН може бути закріплено щебенем, гравієм згідно з
ДСТУ Б В.2.7-74 та ДСТУ Б В.2.7-75 або рухомою бетонною сумішшю
згідно з ДСТУ Б В.2.7-96.
Для виготовлення стовпчиків треба використовувати бетон класу
В10—В20 морозостійкістю не менше ніж F200 згідно з ДСТУ Б В.2.7-43,
поліетилен згідно з ГОСТ 16337, ГОСТ 16338 або прокат листовий
згідно з ДСТУ 8540, ГОСТ 19904.
Нижня частина металевого СН повинна мати захисне покриття згідно з
ДСТУ-Н Б В.2.6-186.
Нижня частина дерев’яного СН, призначена для встановлення в ґрунт,
має бути оброблена бітумом згідно з ДСТУ 4044 або іншим гідроізоляційним
матеріалом чи антисептиком.
Непрямолінійність надземної лицьової поверхні стовпчика не повинна
перевищувати 10 мм/м.
11
Тумби сигнальні
ТС, призначені для позначення початку розділювальної смуги, а також
конструктивно виділені (підняті над проїзною частиною) ОН, ОБ та ПОБ
застосовують сумісно з дорожніми знаками (4.7—4.9) «об’їзд перешкоди»
згідно з ДСТУ 4100.
Замість ТС можна застосовувати прямокутні щити розміром 350 мм ×
700 мм (згідно з 10.6.5 ДСТУ 4100) з нанесеною на них розміткою 2.3 згідно
з ДСТУ 2587.
Конструкція ТСО має забезпечувати можливість безперервного
подання сигналів учасникам дорожнього руху в темну пору доби та в умовах
недостатньої видимості.
ТСБ мають бути виготовлені з прокату листового згідно з ДСТУ 8540,
ГОСТ 19904, ТСО з поліетилену згідно з ГОСТ 16337, ГОСТ 16338 або
прокату листового (корпус) та поліетилену (білі смуги).
Деталі та складові частини ТС мають бути виготовлені з
антикорозійних матеріалів або мати захисне покриття. Покриття металевих
деталей має відповідати вимогам ДСТУ ISO 12944-5, ґрунтовка вимогам
ГОСТ 9109.
Електротехнічні вимоги до ТСО мають відповідати вимогам ДСТУ
4100.
Частота миготіння сигналів (f) має бути (0,5—1,0) Гц, тривалість
освітлення білої смуги — (0,60,7):f.
Миготіння сигналів має забезпечувати безконтактний автоматичний
пристрій, розташований у корпусі тумби.
Яскравість білої смуги ТСО має бути: за наявності електроосвітлення
місця встановлення тумби (200—300) кд·м-2, за відсутності освітлення
(100200) кд·м-2.
Коефіцієнт сили світла білої смуги ТСБ має бути не менше ніж
20кд·м-2.
Колометричні характеристики білої смуги ТС мають відповідати
вимогам ДСТУ 4100.
ТС мають бути позначені горизонтальними смугами шириною 10 см
червоного та білого кольорів (зі світлоповертальними властивостями),
червона смуга зверху. Верхня торцева частина ТС має бути сірого
кольору.
ТС повинні мати бетонну основу діаметром (0,5—0,6) м, товщиною не
менше ніж 0,15 м, яка виступає над поверхнею ґрунту на (0,04—0,05) м.
Бетонна суміш для основи ТС рухома. Бетон має відповідати класу
В10—В22,5 згідно з ДСТУ Б В.2.7-96, морозостійкістю не менше ніж F150 —
згідно з ДСТУ Б В.2.7-43.
ТСО повинні мати сектор освітлення білих смуг не менше ніж 1800, а
світловий сигнал від них має бути направлений лише тим учасникам
дорожнього руху, яким його призначено.
ТС мають бути виготовлені у кліматичному виконанні «У» чи «УXЛ»
категорії розміщення 1 згідно з ГОСТ 15150, відповідати вимогам цього
12
стандарту та нормативним документам, розробленим і затвердженим у
встановленому порядку.
Правила застосування, розташування, вимоги до експлуатації
напрямних пристроїв
Вставки розмічальні дорожні
Правила застосування, вимоги до експлуатації для ВРД визначають
згідно з ДСТУ 4036.
Віхи вказівні дорожні
ВВД потрібно установлювати за межами населених пунктів на дорогах
загального користування на період зимового утримання доріг (рекомендують
з жовтня по квітень).
ВВД потрібно розміщувати по брівці земляного полотна або на укосі
назовні від брівки на відстані не більше ніж 0,3 м:
а) на прямолінійних ділянках у шаховому порядку через 200 м на
кожному боці земляного полотна (рисунок 11.5);
б) у межах кривих у плані на відстані як для НС згідно з 11.4.4.1 [18].
Рис. 11.5 Схема розміщення ВВД на прямолінійних ділянках
На дорогах місцевого значення, де інтенсивність руху не перевищує
200 авт./добу, дозволено встановлення ВВД без світлоповертальних
елементів.
Для забезпечення технологічного утримання доріг у зимовий період
допустимо застосування ВВД для позначення місць розташування
протиожеледних матеріалів, які складують вздовж дороги.
200
200
200
200
200
ВВД
13
Острівці напрямні та острівці безпеки
ОН потрібно влаштовувати:
а) на транспортних розв’язках в одному рівні згідно з ГБН В.2.3-
37641918-555, перетинах і переходах вулиць і доріг згідно з ДБН В.2.3-5;
б) на перехрестях доріг, що мають складне чи нестандартне планування
або велику вільну від руху зону;
в) на розв’язках доріг у різних рівнях;
г) між смугами руху протилежних напрямків на дорогах загального
користування (II—V) категорій відповідно до ДБН В.2.3-4 перед населеними
пунктами, у яких діє обмеження максимальної швидкості руху згідно з ДСТУ
4100;
д) на перехрестях, площах кільцевого руху і перегонах магістралей у
разі ширини проїзної частини магістралі більше ніж 15 м або, за умови
відповідного обґрунтування, для ширини проїзної частини магістралі 15 м і
менше згідно з ДБН В.2.3-5;
е) перед ОБ, рефюджами для плавного відхилення траєкторії руху ТЗ;
ж) перед початком (кінцем) розділювальних смуг.
За межами населених пунктів відстань від краю бордюру піднятого ОН
до ближньої межі смуги руху має бути не менше ніж 0,5 м, у населених
пунктах — від 0,5 м до 2,0 м включно.
Контури та розміри ОН на перехресті визначають межами смуг руху
транспортних потоків.
Ширину смуг руху на перехресті потрібно призначати:
а) для транспортного потоку, що рухається прямо, рівною ширині
смуги руху дороги;
б) для правоповоротного та лівоповоротного потоків 5,0 м та 5,5 м
відповідно, незалежно від величини радіуса повороту.
Якщо вільна від руху транспортних потоків зона перехрестя не
перевищує 2 м2 або максимальна її ширина 1,2 м, ОН влаштовувати не
рекомендовано.
ОБ потрібно влаштовувати на наземних пішохідних переходах:
а) на автомобільних дорогах загального користування з
розділювальною смугою згідно з ДБН В.2.3.4 з урахуванням 7.4.3.2.2 [18];
б) на перехрестях, площах кільцевого руху і перегонах магістралей у
разі ширини проїзної частини магістралі більше ніж 15 м або, за умови
відповідного обґрунтування, за ширини проїзної частини магістралі 15 м і
менше згідно з ДБН В.2.3-5;
в) біля автобусних зупинок, навчальних і торговельних закладів тощо
згідно з додатком В ДБН В.2.3.4 з урахуванням 7.4.3.2.1, 7.4.3.2.3, 7.4.3.2.4,
7.4.3.3, 7.4.3.4 [18].
ПОБ рекомендують влаштовувати у населених пунктах, позначених
знаком 5.45 «початок населеного пункту» згідно з ДСТУ 4100, біля
нерегульованих наземних пішохідних переходів, розташованих поблизу
навчальних закладів, ринків, лікарень тощо за рахунок звуження ширини
проїзної частини згідно з ДБН В.2.3.4 (рисунки 6.3 а), 6.3 б)), для:
14
а) зменшення зони контакту пішоходів і ТЗ;
б) забезпечення бокової видимості;
в) створення додаткового простору на вузьких тротуарах та
майданчиках для очікування пішоходами переходу через проїзну частину;
г) уповільнення швидкості руху водіями ТЗ.
ПОБ не треба розміщувати в межах заокруглень перехресть
автомобільних доріг загального користування за наявності вантажних
автомобілів у поворотних потоках (крім доріг з одностороннім рухом) та на
дорогах, де велосипедні доріжки суміщені з проїзною частиною. Схеми
розміщення ПОБ наведено на рисунку В.1 додатка В [18].
Для недопущення застою води на проїзній частині біля ПОБ необхідно
передбачати заходи з відведення поверхневих вод.
Під час експлуатаційного утримання конструктивно піднятих ОБ, ОН,
ПОБ потрібно контролювати видимість вертикальної розмітки згідно з ДСТУ
2587, а на ОН висоту трав’яного покриву (за наявності) згідно з ДБН
В.2.3.4.
Влаштування ОБ, ОН, ПОБ необхідно передбачати в проектах на
будівництво, ремонти і в проектах організації дорожнього руху.
Напрямні стовпчики
СН треба установлювати на дорогах без штучного освітлення за умов,
якщо не потрібно встановлювати огородження першої групи:
а) у межах кривих у поздовжньому профілі та на підходах до них (по
три стовпчики з кожного боку дороги) — на відстані, яку зазначено у таблиці
11.2. Схему розміщення СН наведено на рисунку Г.1 додатка Г [18];
б) у межах кривої в плані та на підходах до неї (по три стовпчики з
кожного боку на відстані, яку зазначено у таблиці 11.3. Схему розміщення
СН наведено на рисунку Г.2 додатка Г [18];
в) на підходах до перехресть по три стовпчики з обох боків головної
дороги, які встановлюють на відстані 10 м один від одного;
г) на ділянках доріг, які розташовані паралельно до залізничних колій,
водних об’єктів, ярів та гірських ущелин на відстані від 35 м до 50 м від
крайки проїзної частини — через кожні 25 м;
д) на підходах до дорожніх огороджень першої групи по три
стовпчики з обох боків, які встановлюють на відстані 10 м один від одного;
е) біля водопропускних труб по одному стовпчику з кожного боку
дороги по осі труби.
НС може бути встановлено на прямолінійних ділянках доріг за
інтенсивності руху не менше ніж 2 000 авт./добу через 100 м.
НС має бути установлено на узбіччі на відстані 0,35 м від брівки
земляного полотна, а відстань від крайки проїзної частини до стовпчика має
становити не менше ніж 0,75 м.
Контроль експлуатаційного стану НС, візуальний контроль
світлоповертальних елементів НС треба проводити двічі на рік у ході
проведення осіннього та весняного комісійних обстежень. Заміну та
15
відновлення виявлених недоліків потрібно виконувати в строки, визначені
ДСТУ 3587.
Тумби сигнальні
ТС зі штучним освітленням або світлоповертальною поверхнею
потрібно установлювати разом з дорожніми знаками 4.7—4.9 згідно з ДСТУ
4100 (якщо з ними не використовуються щитки з розміткою 2.3 згідно з
ДСТУ 2587):
а) у населених пунктах на початку розділювальної смуги, у кутах
піднятих острівців безпеки та напрямних острівців, перед перешкодою
(опорами шляхопроводу, освітлення, початку дорожнього огородження);
б) за межами населених пунктів на початку розділювальної смуги, у
місцях розгалуження доріг.
ТС допустимо не встановлювати за наявності на зазначених елементах
дорожніх знаків з внутрішнім освітленням або світлофорів.
ТС мають бути встановлені на відстані не менше ніж 0,5 м від
перешкоди і 0,75 м від краю проїзної частини.
Контроль стану ТС потрібно проводити у темну пору доби для
своєчасної заміни джерела світла в ТСО або світлоповертальної плівки в
ТСБ.
Основна задача освітлення це створення сприятливих умов для
безпечного руху транспорту і пішоходів.
У місті розрізняють такі види постійних освітлювальних установок:
для вуличного освітлення (забезпечення освітленості, необхідної для
безпеки руху транспорту і пішоходів);
для архітектурно-художнього освітлення (створення світлової
архітектури міста у вечірні години з виявленням найбільш цінних в
архітектурному, історичному та художньому відношенні будівель, споруд,
пам'ятників, фонтанів тощо, а також цілих комплексів);
для рекламного освітлення (інформація населення про торговельні,
побутові і культурні новини, оформлення вітрин магазинів, кіосків та ін.);
для світлових сигналів (покажчики транспорту і пішоходам
напрямів руху, місць зупинок, стоянок, переходів тощо).
Всі види установок повинні працювати у взаємодії одне з одним,
враховуючи яскравість дорожніх покриттів вулиць, площ і тротуарів,
яскравість вітрин, світлових реклам і світильників, а також освітлених
пам’ятників і фонтанів, ступінь блискості, що виникає в полі зору людини.
Для підсилення художньо-світлового оформлення в святкові дні
встановлюється тимчасове ілюмінаційне освітлення.
Умови бачення водіїв автомобільного транспорту при штучному
освітленні вулиць визначаються: фактичним контрастом між об’єктом
розрізнення (перепони) і фоном, середньою яскравістю дорожнього
покриття, осліплюючою дією освітлювальної установки і рівномірністю
розподілу яскравості дорожнього покриття [ 21 ].
16
У практиці вуличного освітлення може бути два типи контрастів:
негативний темна перепона на світлому тлі (прямий силует) і позитивний
світла перепона на темному фоні (зворотний силует). У різних точках між
світильниками контраст, як правило, не залишається постійним. Залежно від
положення перепони відносно світильників можуть спостерігатися обидва
види контрастів.
Яскравість перепони і фону рівні між собою в момент зміни виду
контрасту. При цьому можливість зорового виявлення перепони водієм
транспорту залежить від чутливості ока водія до малих різниць яскравості
при різних співвідношеннях освітленості. Контрастна чутливість ока може
зменшуватися за рахунок засліплення вуличного освітлення. В цьому
випадку для зорового сприйняття перепони необхідний великий контраст
яскравості. Коли перепона досягає контрасту, що перевищує порогове
значення, перепона стає видимою. Відсутність видимості перепони
небезпечний фактор в умовах вуличного руху. Величина ділянки, де
видимість відсутня, є однією з характеристик якості вуличного освітлення.
Згідно з нормативними документами [21], за вимогами, що
висуваються до вуличного освітлення, вулиці, дороги, проїзди і площі
поділяються на категорії А, Б, В. Категорії об’єктів за освітленістю
встановлюються залежно від категорії вулиць, доріг і об’єктів, найбільшої
інтенсивності руху транспорту в обох напрямах (од/год.). Нормується
середня яскравість покриття, кд/м2, середня горизонтальна освітленість
покриття, лк.
Середня яскравість покриттів проїзних частин нормується, з одного
боку, залежно від чисельності населення міста, а з іншого боку, при
інтенсивному русі транспорту – залежно від ступеня інтенсивності руху.
Для рівномірної яскравості покриттів проїзних частин вулиць
відношення максимальної яскравості покриття проїзної частини вулиць,
доріг і площ до мінімальної не повинно перевищувати 3 : 1 при нормі
середньої яскравості більше 0,6 кд/м2 та 5 : 1 при нормі середньої
яскравості 0,6 кд/м2 та менше.
Зовнішнє освітлення вулиць та елементів вулично-дорожньої мережі
регулюється за [21].
Розміщення ліхтарів вуличного освітлення на вулицях виконується
залежно від категорії й ширини вулиці. Опори (щогли) ліхтарів мають бути
легкими за формою, світлого забарвлення, не бути громіздкими спорудами,
що порушують і псують панораму вулиці як у темний, так і в світлий час
доби. В даний час здебільшого використовують залізобетонні опори, які,
незважаючи на велику висоту, можуть бути досить витонченими, навіть
малопомітними в денний час (рис. 11.6).
17
18
Рис. 11.6 . Різні типи світильників.