Список термінів
Аварійне
опромінення – непередбачене підвищення дози опромінення персоналу або
населення унаслідок радіаційної аварії.
Аварія
радіаційна – незапланована подія на об'єкті з радіаційною чи
радіаційно-ядерною технологією, яка виникає у випадку виконання двох необхідних
і достатніх умов: втрати контролю над ядерною ланцюговою реакцією, реального
(або потенційного) опромінення людей, зумовленого втратою контролю за джерелом
іонізуючого випромінювання.
Активність радіаційна
(радіоактивність) – величина, яка визначається відношенням
кількості спонтанних перетворень ядер радіонуклідів dN за
певний інтервал часу dt. Одиниця вимірювання – бекерель (Бк).
A = dN/dt. (6)
Альфа-випромінювання
(α-випромінювання) – корпускулярне іонізуюче випромінювання, яке
складається з альфа-часток (ядер гелію – двох протонів і двох нейтронів), що
випромінюються під час радіоактивного розпаду чи при ядерних ланцюгових
реакціях і перетвореннях. Воно виникає в трьох природних радіоактивних рядах.
Альфа-частинки енергоємні (1-10 МеВ), але через роздрібність мають незначну
проникну здатність і абсорбуються навіть аркушем паперу.
Атомна електрична
станція (АЕС) – об'єкт з радіаційно-ядерною технологією, призначений
для виробництва електричної енергії. Відомі різні види АЕС: атомна
станція – підприємство, що використовує ядерні реактори для
виробництва електричної енергії; атомна станція теплопостачання –
ядерний об'єкт, створений для постачання гарячої води; атомна
теплоелектроцентраль – атомна станція, призначена для виробництва
як теплової, так і електричної енергії.
Біологічний
ланцюг – природні шляхи міграції радіоактивних речовин
у екосистемах, що призводять до надходження їх із довкілля в живі організми.
Бета-випромінювання
(β-випромінювання) – корпускулярне електронне або
позитронне іонізуюче випромінювання з без перервним енергетичним спектром, що
виникає під час перетворення ядер чи нестабільних часток атомів радіонуклідів
(наприклад, нейтронів) Це також енергоємне випромінювання частинок (0,001-1,0
МеВ). Під час бета-розпаду атомів вивільняються позитивні (випромінювання β+)
або негативні (випромінювання β) електрони. Протони
ядра в ході радіоактивних перетворень розпадаються на нейтрон (n),
позитрон ( β + ) та нейтрино
(ν), наприклад:
Нейтрони ядра можуть розпадатися
на протони, електрони (β) та антинейтрино (?):
Частинки ядра
нейтрино та антинейтрино електрично не заряджені і біологічно не активні.
Використання ядерної
енергії – це сукупність видів практичної діяльності, пов'язаних з
використанням ядерних технологій, ядерних матеріалів, джерел іонізуючого
випромінювання у науці, виробництві, медицині та інших галузях, а також
видобуванням уранових руд та поводженням з радіоактивними відходами.
Внутрішнє
опромінення – опромінювання тіла людини або окремих її органів і
тканин від джерел іонізуючого випромінювання, що містяться в середині організму
цієї людини.
Втручання – вид людської
діяльності, спрямований на зниження чи запобігання некерованого і
непередбаченого опромінення у випадку виникнення радіаційної аварії або
хронічного впливу техногенно-підсилених джерел природного походження. Це
система робіт, які спрямовані на зменшення існуючого рівня опромінення..
Газо-аерозольний
викид – надходження в атмосферне повітря радіоактивних речовин
з технологічних контурів та систем вентиляції АЕС і ядерних підприємств.
Гальмівне
проміння – електромагнітне випромінювання, що виникає під час
розсіювання (гальмування) швидких заряджених часток радіонуклідів (електронів і
позитронів) у кулонівському полі. Воно використовується при гальмівному
рентгенівському випромінюванні в рентгенівській трубці.
Гамма-випромінювання
(γ-випромінювання) – короткохвильове електромагнітне
випромінювання з довжиною хвилі менше як 0,1 нм, що виникає в процесі розпаду
радіоактивних ядер, їх переході із збудженого стану в основний, під час
взаємодії швидких заряджених часток з речовиною тощо. Гамма-випромінювання має
високу проникну здатність, а також пробіг і може, як і рентгенівське
випромінювання, затримуватися свинцевими пластинками.
Генетичні наслідки
опромінення – викликані опроміненням генні променеві ушкодження в
організмі людини, які призводять до зміни в організмі його нащадків.
Гостра променева
хвороба – променева хвороба, яка розвивається після дії гострого
опромінення (для людини це дози, які перевищують 1 Гр).
Гостре
опромінення – радіоактивне опромінювання, яке отримують однократно
або за порівняно короткий проміжок часу, протягом якого не встигає змінитися
існуючий стан екосистеми.
Джерело іонізуючого
випромінювання – природний, природно-техногенний чи техногенний
радіаційно-ядерний об'єкт, що містить радіоактивну речовину, або технічний
пристрій, який створює або за певних умов здатний створювати іонізуюче
випромінювання.
Дезактивація
природна – це зменшення зараження радіоактивними речовинами
унаслідок перетворення радіоізотопів, що розпадаються в стабільні.
Дезактивація
штучна – полягає в очищенні заражених об'єктів від радіоактивних
речовин шляхом їх видалення із зараженої поверхні.
Дезактивуючі
речовини – речовини, які сприяють вилученню радіоактивних
забруднень, підвищують ефективність процесу миття, комплексоутворення і
розчинності, сорбції та іонного обміну.
Доза еквівалентна (HТ) – величина, яка
визначається як добуток поглиненої дози DТ в
окремому органі або тканині людини на радіаційний зважуючий чинник WR.
Одиниця еквівалентної дози в системі CІ – зіверт (Зв): 1 Зв = 100 бер.
Доза
експозиційна – величина, яка визначає загальний обсяг випромінювання,
що викликає іонізацію атмосферного повітря. Одиниця експозиційної дози в
системі СІ – кулон на кілограм (Кл/кг).
Доза ефективна
(E) – величина, яка дорівнює сумі добутків еквівалентних доз HТ в
окремих органах і тканинах людини на відповідні тканинні зважуючі чинники WT:
Доза колективна
еквівалентна (ефективна) – сума індивідуальних еквівалентних
(ефективних) доз опромінення певної групи населення за визначений період часу.
Одиниця вимірювання – людино-зіверт (люд·Зв).
Доза повна
(очікувана) колективна – сума індивідуальних еквівалентних
ефективних доз опромінення, яку зазнає кілька поколінь від певного джерела
іонізуючого випромінювання протягом всього часу його існування.
Доза поглинена (DТ) – величина, яка
визначається як відношення середньої енергії de, що
передана іонізуючим випромінюванням речовині в елементарному об'ємі, до
маси dm речовини в цьому об'ємі. Одиниця
вимірювання в системі CІ – грей (Гр):
D = de/dm.
(9)
Доза радіаційна – кількість енергії,
виділеної під час дії іонізуючого випромінювання, що викликає пошкодження в
живих організмах.
Допустимий викид
(ДВ) – регламентований максимальний рівень газо-аерозольного викиду, при якому
сумарна річна ефективна доза розрахована для критичної групи населення. Не
повинний перевищувати допустимого ліміту дози.
Допустимий рівень
(ДР) – нормативний рівень надходження радіонуклідів в організм людини, а також
концентрації радіонуклідів в атмосферному повітрі, воді, ґрунті за календарний
рік, розрахований для нормальних умов опромінення із значень існуючих лімітів
доз.
Ефекти
детерміністичні (нестохастичні) – ефекти радіаційного впливу, що
виявляються тільки у випадку перевищення допустимого рівня, а тяжкість
наслідків яких залежить від величини отриманої дози. Викликають гостру
променеву хворобу, променеві опіки тощо.
Ефекти
стохастичні – безпорогові ефекти радіаційного впливу, імовірність
виникнення яких існує за будь-яких малих доз іонізуючого випромінювання та
зростає із збільшенням дози. Відносна тяжкість виявлень опромінення від дози не
залежить. До стохастичних ефектів належать злоякісні новоутворення (соматичні
ефекти) та генетичні зміни, що передаються нащадкам (спадкові ефекти).
Захист фізичний – спільні заходи,
спрямовані на захист людини від дії потоків іонізуючого випромінювання.
Захист хімічний і
біологічний – шляхи підвищення стійкості організму людини до дії
іонізуючого випромінювання.
Захоронення
радіоактивних відходів – розміщення радіоактивно збагачених та
забруднених відходів у радіаційно-ядерному об'єкті (сховищі), призначеному для
зберігання радіонуклідів, без наміру їхнього подальшого використання.
Зовнішнє опромінення – опромінювання
об'єкта (людини чи біоти) від джерел іонізуючого випромінювання, яке
знаходиться поза цим об'єктом.
Зона аварії
(відчуження) – територія, яка залежно від масштабів радіаційної аварії
потребує планування, часом закриття та проведення певних реабілітаційних і
оптимізаційних заходів. Межі зони аварії у кожному конкретному випадку
визначаються органами Державної влади України. У 1986 р. навколо Чорнобильської
АЕС створена 30-кілометрова зона відчуження.
Ізотопи – атоми хімічних
елементів, що мають ядра з однаковим числом протонів, але різною кількістю
нейтронів. Відрізняються за загальною кількістю частинок у ядрі.
Ізотопи радіоактивні
(радіоізотопи) – радіоактивні атоми з однаковою кількістю протонів у
ядрі, наприклад радіоактивні ізотопи йоду – 125J, 127J, 129J, 131J, 132J, 133J
і т.д.
Іонізуюче
випромінювання – електромагнітне або корпускулярне випромінювання, яке,
взаємодіючи з речовиною, безпосередньо або опосередковано викликає іонізацію та
збудження її атомів і молекул.
Надходження
інгаляційне – проникнення радіоактивних речовин через дихальну
систему, систему травлення та шкіру людини.
Надходження
пероральне – проникнення радіоактивних речовин у систему травлення
через ротову порожнину людини.
Напівлетальна
доза – отримана населенням доза, внаслідок чого протягом 30 діб гине 50% людей,
які зазнали однократного опромінення, що становить 300-500 рад.
Нейтронне
випромінювання – це випромінювання частинок з різною енергією. Воно в
діапазоні природної радіоактивності не відоме, оскільки нейтрони уловлюються
атомними ядрами, що потім як радіонукліди через розпад ядра вступають у реакцію
(нейтрон – фотон (γ-квант) – ланцюжкова реакція). Вільні нейтрони з
періодом напіврозпаду від 1 с до кількох хвилин нестабільні. За швидкістю розрізняють
повільні нейтрони (10 еВ), середньої швидкості (10-105еВ) та швидкі
нейтрони (від 0,1 МеВ). Швидкі нейтрони виникають під час розщеплення ядер.
Норми радіаційної
безпеки України (НРБУ-97) – основний державний документ, що встановлює
систему радіаційно-гігієнічних принципів, критеріїв і правил з метою
забезпечення встановлених рівнів забруднення довкілля та опромінення населення
в Україні.
Опромінення – вплив на людину чи
біоту іонізуючого випромінювання від джерел, що знаходяться поза організмом (зовнішнє
опромінення) або від джерел, які містяться всередині організму (внутрішнє
опромінення).
Період
напіввиведення – час, протягом якого активність радіонуклідів в
організмі людини або певній його частині зменшується удвічі в результаті дії
екологічних процесів та шляхом радіоактивного розпаду радіонукліда.
Період
напіврозпаду – характеристика процесу радіоактивного розпаду, що
відповідає часу, протягом якого кількість ядер певного радіонукліду унаслідок
спонтанних ядерних перетворень зменшується удвічі.
Питома
радіоактивність – показник радіаційної безпеки будь-якого матеріалу під
час здійснення радіоекологічного контролю, використовується як основний
критерій радіаційної забрудненості продуктів харчування, питної води, ґрунту,
будівельних матеріалів, сировини і продукції промислових підприємств. Виділяють
масову та об'ємну питомі радіоактивності.
Питома
радіоактивність масова – величина, яка визначається як відношення
кількості розпадів за секунду до одиниці маси (кг) радіоактивної речовини.
Одиниця вимірювання – Бк/кг (Кі/кг).
Питома
радіоактивність об'ємна – величина, яка визначається як відношення
кількості розпадів за секунду до одиниці об'єму радіоактивної речовини. Одиниця
вимірювання – Бк/л або Бк/м3 (Кі/л або Кі/м3).
Радіоактивне
забруднення – наявність або процес поширення радіоактивних речовин у
межах радіаційного поля в обсягах, які перевищують їхній природний вміст у
довкіллі.
Радіоактивний
розпад – процес перетворення одних нестабільних радіонуклідів у
інші. Відомі різні види радіаційного розпаду (випромінювання): альфа-, бета- і
гамма-розпад.
Радіоактивно
забруднені землі – землі, які потребують проведення заходів радіаційного
захисту та інших спеціальних втручань, спрямованих на обмеження додаткового
опромінення, зумовленого катастрофою на АЕС або іншому радіаційно-ядерному
об'єкті, і забезпечення нормальної практичної й господарської діяльності.
Радіактивно
небезпечні землі – землі, на яких неможливе подальше проживання населення,
одержання сільськогосподарської та іншої продукції, продуктів харчування, що
відповідають державним та міжнародним допустимим рівням вмісту радіоактивних
речовин, або які недоцільно використовувати за екологічними умовами.
Радіоактивності
явище – властивість радіоактивних елементів спонтанно
перетворюватися в атом іншого радіонукліду внаслідок переходу його ядра з
одного енергетичного стану в інший, що супроводжується іонізуючим
випромінюванням.
Радіобіологія – самостійний
науковий напрям або розділ радіоекології, який вивчає дію іонізуючого
випромінювання на біоценози різних рівнів, у тому числі на тваринні і рослинні
угруповання та людину.
Радіобіологічний
ефект – відповідна реакція живої клітини або цілого організму
на його опромінення. Виділяють детерміністичні й стохастичні радіобіологічні
ефекти: радіостійкість, радіочутливість, метаболічну виживаність, системні
радіаційно-біохімічні перетворення і модифікації на рівнях ДНК, РНК, клітин і
організмів.
Ультрафіолетове
проміння – електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі 50-400
нм. Має природне походження і надходить на земну поверхню від Сонця й
космічного простору. Потужність ультрафіолетового проміння збільшується разом
зі зменшенням потужності захисного озонового шару і появою озонових «дір».
Фонове
опромінення – опромінювання від джерел іонізуючого випромінювання, що
створюють природний радіаційний фон.
Хронічне
опромінення – радіоактивне опромінювання упродовж усього часу
існування певної екосистеми.
Ядерні
установки – об'єкти з виробництва ядерного палива, ядерні реактори,
які містять критичні та підкритичні збірки; дослідницькі реактори; атомні
електростанції; підприємства і установки, які збагачують та переробляють
паливо, а також сховища відпрацьованого палива.
Ядерний
матеріал – будь-який спеціально збагачений радіоактивний матеріал,
якій піддається розщепленню з виділенням енергії. Переважно це ядерне паливо,
за винятком природного урану і збідненого урану, яке може виділяти енергію
шляхом ланцюгового процесу ядерного поділу, та радіоактивні продукти і відходи,
за винятком невеликої кількості радіоактивних продуктів, радіоактивних відходів
та ядерного палива, що встановлюються нормами, правилами і стандартами з
ядерної та радіаційної безпеки.
Ядерний паливний
цикл – послідовність виробничих процесів, які повторюються, починаючи від
видобування переробки та збагачення палива до видалення й зберігання
радіоактивних відходів.