Планування та ефективна реалізація регіонального розвитку неможливі без стратегічного планування та ефективної реалізації теплозабезпечення відповідних територій.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» одним із головних принципів державної політики та напрямів розвитку систем теплозабезпечення є планування теплопостачання, розроблення та реалізація схем теплопостачання міст та інших населених пунктів України, термін дії яких має бути не менше 5÷7 років на основі оптимального поєднання централізованих та децентралізованих систем теплопостачання, в тому числі, і проектів регіональних програм модернізації систем теплопостачання на період не менше 5 років.

При цьому, основними цілями розроблення та реалізації регіональних програм модернізації систем теплопостачання повинні стати:

· суттєве зменшення обсягів споживання природного газу та заміщення його альтернативними видами палива чи використання когенерації, зниження енергоємності виробництва, впровадження енергоефективних, інноваційних технологій та обладнання;

· максимально можливе використання місцевих видів палива (торфу, деревини, відходів рослинного та біологічного походження тощо);

· використання нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії для цілей теплопостачання та вторинних енергетичних ресурсів (доменного та коксівного газу, метану при дегазації вугільних родовищ, перетворення скидного енергопотенціалу технологічних процесів;

· підвищення ефективності та надійності функціонування комунальної енергетики шляхом модернізації існуючого теплогенеруючого обладнання, ліній теплопостачання та розподілу;

· впровадження сучасних енергоощадних технологій споживання тепла, приладів обліку теплової енергії, індивідуальних теплових пунктів;

· зменшення обсягів шкідливих викидів та парникових газів в атмосферу та зниження екологічного навантаження на навколишнє природне середовище (підвищення екологічної прийнятності тепловиробництва).

Враховуючи практично монопольний статус послуг теплозабезпечення, одним із основних завдань реформування системи теплопостачання є створення незалежного державного регулюючого органу. Як показано в Концепції розвитку системи державного регулювання суб'єктів природних монополій на ринку комунальних послуг на сьогодні існує певний конфлікт інтересів в сфері повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на які покладено функції управління майном житловокомунального господарства і функції регулювання діяльності суб'єктів природних монополій (в тому числі і сфери теплопостачання).

Поєднання таких функцій в одному органі, безумовно, не дає змоги збалансувати інтереси споживачів та суб'єктів природних монополій. В дійсності це, в першу чергу, позначається на прийнятті необґрунтованих тарифів на теплопостачання (спрямованих на покриття усіх витрат підпорядкованого суб'єкту природних монополій).

В цілому, розвиток системи державного регулювання в сфері природних монополій повинен відповідати наступним принципам:

цілісність – полягає в створенні єдиної системи органів з чітко визначеними та координованими функціями, на які покладаються повноваження з регулювання діяльності суб'єктів господарювання природних монополій;

ефективність – полягає в необхідності досягнення максимально можливих позитивних результатів як для суб'єктів господарювання, так і для споживачів послуг (мінімізація витрат фінансових коштів та енергетичних ресурсів);

адекватність – полягає в досягненні відповідності форм та методів державного регулювання ринковим вимогам та принципам та потребі ефективної реалізації поставлених цілей реформування теплопостачання;

незалежність – полягає в створенні умов для фінансової, економічної та політичної незалежності регулюючого органу;

відповідальність – полягає в необхідності звітування регулюючого органу та його відповідальності за прийняті рішення, в тому числі, можливості оскарження рішень регуляторного органу;

прозорість – полягає в можливості одержання відповідної інформації (перелік послуг, їх вартість, норми споживання, порядок надання послуг, методологія їх визначення) та доведення прийнятих рішень до відома всіх зацікавлених суб'єктів діяльності (фізичних та юридичних осіб);

урахування громадської думки та реального стану платоспроможності населення – полягає в проведенні відкритих слухань засідань регулюючого органу з питань прийняття рішень щодо встановлення тарифів, обов’язковим розглядом внесених ініціатив, зауважень та пропозицій;

передбачуваність – полягає в необхідності забезпечення послідовності та плануванні дій регуляторного органу та відповідності його дій цілям державної політики.

Одним із важливих кроків на шляху створення сучасної системи державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій на ринку комунальних послуг можна вважати прийняття закону «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України».

В загальному плані, утворення Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України (НКРКП), на яку покладаються функції регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, що надають послуги з централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, є кроком до деполітизації тарифоутворення та оптимальним шляхом вирішення питань вдосконалення системи  ціноутворення на ринку комунальних послуг, який буде в змозі запобігти стрімкому підвищенню тарифів на відповідні комунальні послуги.

НКРКП є державним колегіальним органом виконавчої влади, що здійснює регулювання у сфері теплопостачання (крім діяльності суб´єктів господарювання, які здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії), централізованого водопостачання та водовідведення. Закон визначає основні принципи діяльності НКРКП, відповідальність суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках, а також передбачає внесення змін до деяких законів України.

Основними завданнями державного регулювання у сфері теплопостачання мають бути:

· створення умов, які сприяють розвитку ринкових відносин у конкретних секторах житлово-комунального господарства;

· створення ефективної цілісної системи державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання у сфері ЖКГ, запровадження єдиного підходу до здійснення регулювання в даній сфері;

· створення системи органів, на які покладаються повноваження з регулювання теплопостачання та чітке розмежування їх функцій;

· розроблення системи встановлення тарифів, яка б стимулювала учасників теплоенергетичного ринку (споживачів та виробників тепла) до економії тепло- та енергетичних ресурсів, заохочувала до здійснення інвестицій як за рахунок власних, так і залучених коштів, підвищення ефективності господарювання;

· визначення критеріїв, за якими можна було б здійснювати оцінку економічної обґрунтованості тарифів на послуги теплопостачання на етапі їх встановлення та застосування, проведення на постійній основі енергетичного аудиту ЖКГ.

Таким чином, створення сучасної, цілісної та ефективної системи управління сферою теплопостачання дозволить провести необхідне реформування галузі, забезпечивши при цьому інтереси споживачів.