3.3. Зовнішня ізоляція електроустановок

Зовнішня високовольтна ізоляція працює в безпосередньому контакті з атмосферним повітрям. В умовах експлуатації така ізоляція (ізолятори) піддається впливу електричного поля, механічних зусиль і вібрації, метеорологічних (атмосферних) факторів.

По призначенню ізолятори діляться на лінійні й станційно-апаратні, які, у свою чергу, діляться на опорні й прохідні.

Станційно-апаратні ізолятори можуть виготовлятися не тільки для зовнішніх, але й для внутрішніх установок, призначених для роботи в закритих приміщеннях. Для зовнішньої установки ізолятори виготовляють із нормальною й посиленою зовнішньою ізоляцією, тобто  зі збільшеною довжиною шляху витоку струму по поверхні ізолятора (за рахунок застосування ребер). Ізолятори внутрішньої установки мають, як правило, гладку або слаборебристу поверхню.

Ізолятор складається з діелектрика (порцеляна, скло, стеатит, ситало) і металевої арматур для кріплення ізолятора в умовах експлуатації. Останнім часом як зовнішня ізоляція застосовуються полімерні ізолятори на основі епоксидних компаундів, кремнієорганічних і поліефірних смол з мінеральними наповнювачами. Такі ізолятори мають високу електричну міцність, малу вагу й достатню трекінгостійкість. З метою підвищення механічної міцності ізоляторів виробляється їхнє армування скловолокном (склопластиові ізолятори).

Найбільше поширення в електроенергетиці одержали ізолятори з порцеляни й скла.