3.3 Розподільний метод
Як і в симплекс-методі, поліпшувати отриманий допустимий
розв’язок будемо за рахунок перекладу однієї з базисних змінних в розряд
вільних і однієї з вільних змінних у розряд базисних. Кількість вільних і
кількість базисних змінних при цьому не змінюється.
Процес поліпшення допустимого розв’язку розглянемо як
продовження прикладу 3.3 (п. 3.2). В
отриманому допустимому розв’язку є дві вільні змінні х12 і х21.
Довільно виберемо змінну х21
і збільшимо значення цієї змінної від нуля до одиниці х21=1 (табл. 3.4.). При цьому порушуються баланси
потужності в 1-му стовпці й 2-му рядку.
Таблиця 3.4
|
- 1,2 19 |
1,8 0 |
+ 1,5 31 |
А1 = 50 |
|
+ 1,6 1 |
2,3 25 |
- 2,1 4 |
А2 = 30 |
|
В1 = 20 |
В2 = 25 |
В3 = 35 |
|
Для відновлення цих балансів зменшимо
на одиницю значення базисних змінних, які входять в 1-й стовпець і 2-й рядок (х12=19, х23=4).
При цьому порушуються баланси по 1-му рядку й 3-му стовпцю. Базисну змінну х13, що перебуває на перетині
1-го рядка й 3-го стовпця, збільшимо на одиницю (х13=31). Баланси потужності за всіма рядками і стовпцями
виявляються відновленими.
У результаті виконаних дій у транспортній матриці
отримано замкнутий цикл, вершини якого відзначені знаками "+" і
"‑". Початкова вершина циклу лежить у клітці вільної змінної х21, що переводиться в базис.
Всі інші вершини циклу лежать у клітинках базисних змінних х11, х13
і х23. Знак "+"
у вершині циклу відповідає збільшенню змінної, знак "‑" ‑
її зменшенню. При збільшенні на одиницю вільної змінної зміна цільової функції
визначиться як алгебраїчна сума питомих вартостей, що розміщені у вершинах
циклу. Зміна цільової функції при збільшенні на одиницю вільної змінної х21 складе:
(3.4)
Видно, що при збільшенні вільної змінної х21 значення цільової функції
зменшується. Цю вільну змінну варто перевести в базис.
Зовсім аналогічні дії можна виконати й для вільної
змінної х12. Нескладно
показати, що збільшення цієї змінної на одиницю дасть збільшення цільової
функції:
(3.5)
Тому вільну змінну х12
не слід переводити в базис.
Отже, у базис переводиться змінна х21. У відповідності зі знаками вершин циклу (табл. 3.4)
при збільшенні цієї змінної в додатню сторону базисні змінні х11 і х23 будуть зменшуватися, а базисна змінна х13 буде збільшуватися.
Природно, що першою досягне нульового значення й стане вільною змінна х23, найменша з базисних
змінних у від’ємних вершинах циклу. Вільна змінна х21 прийме значення змінної х23 і стане базисною. Базисні змінні х11 і х13 зміняться на величину змінної х23 у відповідності зі знаками у вершинах циклу.
Отримано новий допустимий розв’язок (табл. 3.5 і рис.
3.4).
Таблиця 3.5
|
1,2 15 |
1,8 0 |
1,5 35 |
А1 = 50 |
|
1,6 5 |
2,3 25 |
2,1 0 |
А2 = 30 |
|
В1 = 20 |
В2 = 25 |
В3 = 35 |
|

Рис. 3.4. Схема електричної мережі
У цьому новому розв’язку:
‑ вільні змінні: х12=0, х23=0;
‑ базисні змінні: х11=15, х13=35, х21=5, х22=25
о.п.;
‑ значення цільової функції:

Видно, що значення цільової функції покращилося в
порівнянні з попереднім розв’язком (136<137).
У новому розв’язку будуються цикли перерахунку й
визначаються зміни цільової функції
Z для кожної
вільної змінної х12 і х23. Якщо для кожної вільної
змінної зміна цільової функції
Z>0, то
отриманий розв’язок буде оптимальним.