2. Види соціальної адаптації та реабілітації.
Основні
поняття і категорії: соціальна
ситуація, соціальна адаптація, соціальний досвід, соціальна сфера, соціальний
простір, соціальна структура, соціальні відносини, соціальна практика,
соціальні зв’язки, соціальні механізми, соціальна діяльність, соціальні
проблеми.
ЛІТЕРАТУРА
ОСНОВНА
1. Лукашевич М. П. Теорія і методи соціальної роботи : навч. посібник / М. П. Лукашевич, І. І. Мигович.
– К.: МАУП, 2003. – 168 с.
2. Лукашевич М. П. Соціальна робота (теорія і практика) :
підручник. / М. П Лукашевич., Т. В. Семигіна. – К. : Каравела, 2009. – 368 с.
3. Семигіна Т. В. Теорії і методи соціальної роботи : підручник
для студентів вищих навчальних закладів / Т. В. Семигіна,
І. І. Мигович. – К. : Академвидав, 2005. –
328 с.
4. Теорії і методи соціальної роботи : підручник для
студентів вищих навчальних закладів / І. М. Грига [та
ін.]. – К. : Академвидав,
2005. – 328 с.
5. Теорії та методи соціальної роботи / А. М. Бойко [ та
ін.]. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська
академія», 2004. – 224 с.
ДОДАТКОВА
1. Головатий М. Соціальна політика і соціальна робота : термінол.-понятійн. словник / М. Ф. Головатий, М. Б. Панасюк. – К. : МАУП, 2005. –
560 с.
2. Капська А. Соціальна робота : навчальний посібник / А. Капська. – К. :
Центр навчальної літератури, 2005. – 328
с.
3. Мигович І. Соціальна робота (вступ до спеціальності) / І. Мигович. – Ужгород :
Патент, 1997. – 190 с.
4. Основи соціальної роботи / Н. Б. Бондаренко [та ін.].
– К. : Вид. дім «Києво-Могилянська
академія», 2004. – 178 с.
5. Тюптя Л. Т. Соціальна робота : теорія і практика : навч. посібник / Л. Т. Тюптя, І.
Б. Іванова. – К. : Знання, 2008. – 574 с.
6. Соціальна робота в Україні : перші кроки / Ш. Рамон. [та ін.]. –
К. : Видавничий дім «КМ Асаdemia», 2000.
– 236 с.
Методичні
рекомендації
Соціальна адаптація
–
пристосування індивіда до умов соціального середовища, формування адекватної
системи відносин із соціальними об’єктами, рольова пластичність поведінки,
інтеграція особистості у соціальні групи, діяльність щодо освоєння стабільних
соціальних умов, прийняття норм і цінностей нового соціального середовища, форм
соціальної взаємодії. Адаптація може здійснюватись у формі акомодації (повного
підпорядкування вимогам середовища без їх критичного аналізу), конформізму
(вимушеного підпорядкування вимогам середовища) та асиміляції (свідомого й
добровільного прийняття норм та цінностей середовища на основі особистісної
солідарності з ними). Адаптація пов’язана з прийняттям індивідом різних
соціальних ролей, адекватним відображенням себе і своїх соціальних зв’язків.
Вона відіграє вирішальну роль в соціалізації особистості. Порушенням адаптації
вважають асоціальну поведінку, маргінальність,
алкоголізм, наркоманію.
До сучасних
моделей соціалізації належать психоаналітична, або «особистісного контролю» (3.
Фрейд); «рольового тренінгу» (Т. Парсонс);
«соціального навчання» (Г. Долат, Б. Скіннер та ін.); «міжособистісного спілкування» (Ч. Кулі,
Дж. Мід та ін.); «когнітив-на»
(Ж. Піаже, А. Маслоу та
ін.); «еволюційна» (Е. Еріксон).
Проблеми
адаптації людини активно розробляються в західній психології в межах
спеціального напряму, що виник у 30-40-х роках XX ст. на базі необіхевіоризму (Н. Міллер, Дж. Даллард,
Р. Сіре та ін.) і відгалужень психоаналітичної психології, пов’язаних із культурною
антропологією (Р. Бенедикт, М. Мід) та
психосоматичною медициною (Ф. Александер, Т. Френч).
Незважаючи на відмінності між цими психологічними школами та напрямами, всіх їх
об’єднує погляд на мотив діяльності індивіда як такий, що виникає й розвивається
через порушення гомеостатичної рівноваги між організмом та середовищем як
прагнення її відновити. Отже, потреба відновлювати рівновагу із середовищем,
що її відчуває організм, розглядалась як основний рушій адаптивної поведінки.
Виділяють такі компоненти соціальної адаптації: соціально-побутова,
економічна, комунікативна, регулятивна і самореалізація.
Соціальна реабілітація – комплекс заходів, спрямованих на відновлення людини
в правах, соціальному статусі, здоров’ї, дієздатності. Цей процес націлений не
тільки на відновлення здатності людини до життєдіяльності в соціальному
середовищі, але і самого соціального середовища, що зазнало негативних змін
внаслідок соціальних причин.
Принципи соціальної
реабілітації: етапність, диференційованість, комплексність, наступність,
послідовність, безперервність у вжитті реабілітаційних заходів, безкоштовність
для найбільш нужденних (інвалідів, пенсіонерів, біженців та ін.).
У межах
соціально-реабілітаційної діяльності виділяють різні види: медико-соціальний,
професійно-трудовий, соціально-психологічний, соціально-рольовий,
соціально-побутовий, соціально-правовий.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1.
Дайте визначення понять
«соціалізація» та «адаптація».
2.
Хто є засновником адаптивно-соціальної теорії соціальної роботи?
3.
Що таке «соціальне
функціонування індивіда»?
4. Які основні положення адаптивно-соціальної
теорії соціальної роботи?
5. Назвіть види соціальної адаптації
та реабілітації.
6. Назвіть критерії та показники адаптованості.
ТЕМИ ДОПОВІДЕЙ, РЕФЕРАТІВ І ТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ
1. Сутність соціальної адаптації. Взаємозв’язок адаптації
і соціалізації. Структура соціальної адаптації.
2. Зміст адаптації особистості. Класифікація соціальної
адаптації.
3. Адаптація як різновид соціального відношення і як
соціальний інститут.
4. Соціальна адаптація як соціально-психологічний процес.
Фактори, що впливають на успішність адаптаційного процесу.
5. Поняття про соціальну дезадаптацію
і соціально-психологічну дезадаптованість особистості
6. Соціальна адаптація як діяльність. Методи соціальної
адаптації.