Самостійна робота №  2. Соціальна  допомога  як  цивілізаційний  феномен.  Релігійні уявлення про милосердя і благодійність

1.     Елементи соціальної допомоги у Вавилоні, давньому Єгипті і давньому Китаї.

2.     Система допомоги в давніх іудейських та перших християнських громадах.

3.     Общинний характер життєдіяльності давніх слов’ян.

4.     Форми допомоги у давніх слов’ян.

 

Основні поняття і категорії: філантропія, інститут, благо, доброчесність, община, Велесова книга, релігійний культ, волхви, братчина.

    

    

ЛІТЕРАТУРА

ОСНОВНА

1.      Вступ до соціальної роботи : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Т. В. Семигіна [та ін.]. –  К. : Акадевидав, 2005. –  304 с.

2.      Горілий А. Історія соціальної роботи: навчальний посібник / А. Горілий –  Тернопіль : Видавництво Астон, 2004. –  174 с.

3.      Поліщук В. А. Історія соціальної педагогіки та соціальної роботи : курс лекцій / В. А. Поліщук, О. І. Янкович. – Тернопіль : ТДПУ, 2009. – 256 с.

4.      Фурман А.В., Підгурська М.В. Історія соціальної роботи: [навчальний посібник] / А. В. Фурман, М.В.Підгурська. – Тернопіль: ТНЕУ, 2014. – 174 с.

 

ДОДАТКОВА

1.     Поліщук В. А. Історія соціальної педагогіки та соціальної роботи : курс лекцій / В. А. Поліщук, О. І. Янкович. – Тернопіль : ТДПУ, 2009. – 256 с.

2.     Социальная работа : теория и практика : учеб. пособие / А. В. Бабушкин [и др.]. –  М. : ИНФРА-М, 2002. – 427 с. –  (Серия «Высшее образование»).

3.     Социальная работа : учеб. пособие / В. Д. Альперович [и др.] –  Ростов н/Д : Феникс, 2006. –  480 с.

4.     Фурман А.В., Підгурська М.В. Історія соціальної роботи: [навчальний посібник] / А. В. Фурман, М.В.Підгурська. – Тернопіль: ТНЕУ, 2014. – 174 с.

 

Методичні рекомендації

У давньому Єгипті (2700-2200 рр. до н. е.) турбота про членів су­спільства проявляласяз метою збереження трудових ресурсів. Це була функція держави, заінтересованої у забезпеченні певного рівня життя людей, зайнятих на громадських роботах -  будів­ництві каналів, пірамід, гробниць і храмів. Важливим чинником була необхідність попередження голодних бунтів, що загрожували стабіль­ності держави. З цією метою застосовувалося централізоване плану­вання і розподіл продуктів харчування між різними регіонами, а також певна міграційна політика.

У Вавилоні цар Хаммурапі ще у II тисячолітті до н. е. вписав деякі засади допомоги у свій кодекс, який є найдавнішим з відомих нам зводів законів. У них, зокрема, зафіксована заборона боргового рабства і заміна його відробками. Постійно надавалися соціальні послуги населенню у державі Вавилон і в культових храмах.

У давньому Китаї у подібній ситуації застосовувалися аналогі­чні заходи. Тут у І ст. до н. е. уряд розробив основи своєї соціаль­ної політики, які в умовах надзвичайних ситуацій включали такі основні елементи: безкоштовний (або за мінімальну плату) розподіл збіжжя; використання всіх пустуючих площ для засіву безкоштовним збіжжям;  переселення голодуючих у благополучні регіони країни.

Важливе місце у розвитку соціальної допомоги історики відво­дять давньоіудейському суспільству. Воно створило цілу систему підтримки нужденних, засновану на альтруїзмі (безкорисливе пік­лування про благо інших), любові до ближнього. Послідовники іудаїзму створювали спеціальні благодійні каси. Джерелами їх поповнення були: податки на членів громад, пожертвування, спад­щини, заповіти на благодійність, штрафи, орендна плата за корис­тування майном громади. Зібрані кошти ішли на підтримку бідних, які стояли на обліку в таких касах, на викуп полонених, створення спеціальних їдалень для бідних.

Соціальна допомога в іудейській культурі визначала також обов’язок кожної людини трудитися, щоб не бути ні для кого тягарем. Ця християнська мораль, а християнство виникло у І ст. н. е. у Палестині (східній провінції Римської імперії) як релігія пригні­чених, відрізнялася від установок давніх греків і римлян. Перші вважали, що трудитися повинні лише раби, а у других це вважалося нижче гідності шляхетного жителя міста.

Однією з форм благодійності у давніх євреїв була практика прощення боргів, розривання боргових зобов’язань.

Ідеологія перших християнських громад замість вимог законів і громадських традицій приносить із собою духовність. Перші хрис­тияни вкладали в поняття «милосердя» зміст прощення і діяльної любові. Кожна громада виступала як окремий орган піклування, який через своїх членів організовував відвідування і допомогу вдо­ма убогим і хворим. Перші християни роздавали хліб голодним, приймали вигнанців, які рятувалися втечею, не запитуючи, звідки вони з’явилися, не цікавлячись їхньою національністю, соціальним станом і поведінкою.

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1.           Яким чином у буддизмі та джайнізмі були окреслені ідеї милосердя та допомоги? Як вони пов’язані із релігійними доктринами цих систем?

2.           Яким чином у ісламі відображена ідея милосердя та благодійності?

3.           Як була організована система підтримки нужденних у іудейському суспільстві?

4.           Які нові риси у поглядах на благодійність і милосердя з’явилися у ранньому християнстві?

 

ТЕМИ ДОПОВІДЕЙ, РЕФЕРАТІВ І ТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ

1.     Благодійність як передумова виникнення соціальної роботи.

2.     Релігійні засади виникнення соціальної роботи.

3.     Розкрийте суть християнської ідеології милосердя.

4.     Охарактеризуйте особливості розвитку соціальної допомоги в іудейській культурі.

5.     Розкрийте уявлення про милосердя, допомогу нужденним у найдавніших релігійних книгах.