16. Опорядження поверхонь декоративними полімерцементними штукатурками на
основі сухих розчинових сумішей
16.1. Загальні положення.
16.2. Технологія опорядження поверхонь декоративними полімерцементними
штукатурками
16.1. Загальні положення
До полімерцементних декоративних штукатурок на основі
сухих розчинових сумішей ставляться такі основні вимоги: висока адгезія до
основи, мінімальне водопоглинання, гідрофобний ефект, добра паропроникність,
тріщіностійкість; вони мають легко наноситися; модуль пружності опоряджувальних
покриттів має бути вищий, ніж у основи.
Усі ці вимоги забезпечуються за рахунок застосування
полімерів Вінапас у комплексі із водоутримувальними і реологічними домішками.
Полімерцементні декоративні штукатурки:
А — крупнодисперсна, для внутрішніх робіт, без
водозахисних властивостей, має низьку опірність до тертя і адгезію до основ;
В — крупнодисперсна, для зовнішніх робіт, рекомендується
для опорядження конструкцій із цегли і легких бетонів;
С — крупнодисперсна, для опорядження будівельних
конструкцій з підвищеною щільністю структури (важкі бетони, азбестоцементні
листи тощо), має водозахисні властивості (низьке капілярне водопоглинання),
добру адгезію до всіх основ, високі опірність до тертя і зносостійкість;
В — поліпшена середньої крупності; може наноситися на
глазуровану плитку;
Е — дрібнодисперсна, із водозахисними властивостями, для
внутрішніх і зовнішніх робіт, технологічно зручна, наноситься практично на
будь-яку поверхню жорсткою щіткою або валиком, може створити будь-який рисунок
на поверхні.
Відсоткове співвідношення цементу і гашеного вапна коливається відповідно
до вимог: найбільший вміст цементу — підвищена міцність на стиск, ударна
міцність і водозахисні властивості, але поряд з цим — найбільша схильність до
утворення тріщин, унаслідок жорсткості розчину. З підвищенням вмісту гашеного
вапна поліпшуються технологічні властивості (зручність у роботі), але
знижується міцність на стиск. Карбонатні наповню-вачі, такі як мармурова крихта
або вапно, можна використовував як заповнювачі або замість кварцових пісків.
Якщо штукатурку наносять на пористі або дуже вологопоглинальні поверхні, то
слід застосовувати ґрунтовки (праймери) у вигляді розчинених у воді
полімерів Вінапас.
16.2. Технологія
опорядження поверхонь декоративними полімерцементними штукатурками
Послідовність виконання робіт із полімерцементними
штукатурками ми розглянемо на прикладі продукції заводу «Строймак Кнауф АТ» —
декоративних штукатурок «Рустікпутц-Мінерал», «Діамант», сануючої штукатурки «Грюндбанд»
і адгезійної штукатурки «Хафтпутц-Аусен» та продукції заводу «Полірем» —
штукатурних сумішей «Полірем СШт».
Коротка характеристика штукатурок. Штукатурка рельєфна «Рустікпутц-Мінерал» — біла полімерцементна штукатурка з
розміром зерна 2,8 мм. Призначена для декоративного покриття як в інтер'єрі,
так і для стійкого до атмосферного впливу особливо якісного фасадного покриття.
Поверхня штука турки може бути пофарбована мінеральними, дисперсійними і
дисперсійно-силікатними фарбами. Ця штукатурна суміш випускається у відерцях по
10 і 20 кг. Термін зберігання суміші — 6 місяців.
Штукатурка структурна
«Діамант» — суха мінеральна зерниста суміш, яку застосовують для
опорядження приміщень і фасадів. Основами під штукатурку «Діамант» є бетонні,
цементні, вапняно-цементні, дерев'яні, гіпсові та гіпсокартонні поверхні, її
використовують також для отримання погодостійкого декоративного покриття.
Одного мішка сухої суміші масою 25 кг вистачає приблизно на 8 м2
поверхні. Щоб запобігти зміні кольору поштукатуреної поверхні, слід
застосовувати штукатурку з однієї партії. Після висихання отримують природний
білий колір поштукатуреної поверхні. Штукатурку також можна покривати
мінеральною, дисперсійно-силікатною або дисперсійною фарбами. Суху суміш у
мішках зберігають у сухому місці протягом одного року.
Сануюча штукатурка «Грюндбанд»
— суха суміш із мінерального неспалимого легкого
наповнювача «Суперліт» з гідравлічними зв'язуючими. Після додавання води легкий
розчин придатний до використання. Ця штукатурка призначена для істотного
поліпшення теплоізоляції стінових огорож. Крім цього, наповнювач «Перліт»
поліпшує звукоізоляцію стін і полегшує штукатурний розчин (30 л суміші важить
11 кг). Із 30 кг Сухої суміші можна виготовити 28 л штукатурного розчину.
Одного мішка цієї суміші вистачає на 2,5 м2 штукатурки 1 см
завтовшки. Термін зберігання сухої суміші 1 рік.
Адгезійна штукатурка
«Хафтпутц-Аусен» — суха суміш, придатна до використання після замішування водою. Призначена
для одношарового нанесення як зовні, так і всередині будинків. Вона є надійною
підосновою для будь-яких покриттів, у тому числі із синтетичних полімерних
смол. Штукатурку «Хафтпутц-Аусен» можна з успіхом використовувати для
одношарового покриття стін і стель із гігроскопічних бетонів із гладенькою
поверхнею, а також у приміщеннях з підвищеною вологістю (підвали, пральні,
ванні кімнати тощо). Проте її не слід застосовувати для зовнішніх стін,
розташованих нижче від рівня чистої підлоги. Не можна використовувати цю
штукатурку разом з іншими розчинами, домішками і наповнювачами.
Із 25 кг сухої суміші можна одержати близько 11л готового
штукатурного розчину, якого вистачить для обштукатурювання поверхні площею 2 м2
при товщині нанесеного шару 8 мм.
Штукатурні суміші «Полірет СШт» (ТУ
УВ.27-24918352-001-98) на цементній основі застосовують залежно від марок для
ремонтних робіт і фінішного опорядження дерев'яних, бетонних, цегляних,
гіпсокартонних і поштукатурених поверхонь фасадів, стін, стель, у сухих і вологих
приміщеннях. Для опоряджувальних штукатурок призначений тільки білий колір.
Потрібний колір поверхні досягають нанесенням на неї дисперсійних фарб
відповідно до рекомендацій дизайнерів. Ці штукатурні суміші зберігають у
герметичній упаковці — паперових багатошарових мішках масою по 10...25 кг у
сухих умовах. Транспортують розфасовані суміші «Полірем СШт» на піддонах з
висотою рядів не більше ніж 1,8 м, щоб унеможливити завал мішків у дорозі.
Підготовка основи під опорядження. Основа має бути твердою,
без нерівностей, усі виїмки на ній слід заповнити не менш як за добу до
укладання опоряджувального шару. Незначні нерівності (до 3 мм) можна
зашпаклювати штукатуркою, крупніші вирівняти шпаклівкою.
Неміцні зруйновані ділянки штукатурки, а також
забруднення, які послаблюють зчеплення, видаляють. Покриття із фарб на клейкій
основі змивають. Основи з поганим поглинанням вологи (міцно зв'язані з основою
покриття із емульсійних і дисперсних фарб тощо) можна штукатурити без
попереднього зволоження.
Міцну непофарбовану основу, а також суху і чисту основу
із цементної штукатурки за 15...30 хв до укладання штукатурки (залежно від
температури і вологості середовища) зволожують водою.
Матеріали на основі гіпсу несумісні з гідравлічно
відштовхувальними або затверділими в'яжучими (портландцемент, гідравлічне
будівельне вапно тощо), тому не можна використовувати цементні розчини без
відповідних домішок до гіпсових основ через виникнення на межі шарів
новоутворень, які під впливом води призведуть до відшарування нанесеного покриття.
Виконання робіт. Після підготування
поверхні її обробляють потрібною для певної штукатурки ґрунтовкою. Потім
установлюють на стінах маяки, а на укосах — сітчасті кутики із оцинкованої
сталі.
Після цього приготовляють розчин. Суху суміш змішують з
чистою водою кімнатної температури із розрахунку 0,17...0,5 л води на 1 кг
сухої суміші (залежно від марки суміші, пористості основи і кліматичних умов),
ретельно перемішують уручну або електроміксером з мішалкою до отримання
однорідної маси без згустків і грудок. Розчинову суміш витримують 10 хв для
«дозрівання», а потім «дозрівшу» суміш знову ретельно перемішують. У процесі
роботи у разі затужавлення розчинової суміші її «оживляють» короткочасним
перемішуванням без додавання води. Розчинова суміш придатна не менше ніж 0,5
год. За нормальних умов свіжоприготовлену штукатурку бажано використати
протягом 0,5 год.
Після приготування штукатурного розчину його наносять на
поверхню кельмою, сталевим шпателем або теркою. Розрівнюють і ущільнюють розчин
сталевою лінійкою 80 см завдовжки по маяках або гумовим шпателем без маяків,
виконуючи прямолінійні або криволінійні рухи знизу вгору. Залишки штукатурки
знімають, а потім їх знову використовують. Після ущільнення розчину глибину
рельєфу доводять до потрібного розміру.
Шорсткі штукатурки утворюють розтиранням поверхні теркою
на гумовій або дерев'яній основі. Так само можна отримати діагональні,
перехресні або круглі структури. Роботи на однорідній поверхні виконують
безперервно. У разі перерви в роботі незакінчену поверхню потрібно закінчити
«гострим ребром» за допомогою липкої стрічки, яку наклеюють уздовж зазначеної
на поверхні опорядження лінії і «натягнути» на неї штукатурку. Потім, при
поновленні роботи, стрічку зривають разом із залишками свіжої штукатурки. При
виконанні робіт запобігають нанесенню штукатурки на поверхні, що обігріваються,
на які потрапляють прямі сонячні промені, а також уникають опорядження під час
дощу.
Рис. 16.1. Створення
потрібної фактури за допомогою різних інструментів
Якщо потрібно вирівняти кілька шарів, то перед нанесенням
наступного шару слід впевнитися, що попередній шар повністю затвердів. Кожен
висохлий шар штукатурки шліфують шкуркою або іншим абразивним матеріалом
круговими, горизонтальними або вертикальними рухами.
Остаточне шліфування поверхні або нанесення лакофарбового
покриття і декоративних облицювальних матеріалів виконують не раніше ніж через
добу після нанесення останнього шару.
Створити потрібну фактуру штукатурки можна за допомогою
лопатки, шпателя, терки, вологої щітки та інших інструментів (рис. 16.1).
