Словник основних понять та термінів з дисципліни «ЗАПОВІДНА СПРАВА»

1. Абсолютна заповідність – еколого-філософська концепція охорони дикої природи (як самих природних об'єктів, так і спонтанних екологічних процесів, що відбуваються в них) шляхом створення спеціальних територіальних утворень (природних заповідників) і введення в них суворого природоохоронного режиму.

2. Адапта́ція виду – це зміни в будові або функції живого організму, які дозволяють йому краще виживати в тих умовах, у яких він існує. Також під цим терміном часто розуміють процес набуття таких змін впродовж онтогенезу живого організму або еволюційного розвитку

3. Акліматиза́ція виду – це процес пристосування організму до змін в довкіллі, часто залучаючи температуру або клімат. Акліматизація звичайно відбувається за короткий час в межах тривалості життя одного організму.

1. Біосферний заповідник – ландшафтно-репрезентативна територія, яка особливо охороняється й виокремлена з метою збереження найтиповіших та унікальних природних комплексів біосфери з усією сукупністю їхніх компонентів, вивчення стану й динаміки екосистем, проведення фонового екологічного моніторингу та оцінки наслідків антропогенної діяльності. Б. з. створюються в межах програми ЮНЕСКО «Людина та біосфера», як правило, на базі існуючих природ. заповідників і нац. парків та об’єднуються в міжнар. мережу для координування природоохорон. дій і зіставлення відповід. результатів дослідження природ. комплексів у різних регіонах світу. Б. з. мають значну площу та складну просторово-функціон. орг-цію, яка забезпечує їм можливість бути ефектив. системами охорони природи й еталонами для оцінки довгострок. змін у біосфері. Джерело: В. П. Давидок . Біосферний заповідник // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=35342.

2. Біосферний резерват – це територія суходільних, прибережних, морських екосистем або їх поєднання, яка визнана міжнародною програмою UNESCO’s Man and the Biosphere (MAB) Людина і Біосфера. Мета створення резервату: утворюються з метою демонстрування збалансованих відносин між людством та біосферою, збереження генетичних ресурсів, різноманіття біологічних видів, екосистем і ландшафтів, сприяння стійкого соціально-економічного розвитку даного регіону, поширення екологічної освіти і підготовки кадрів, проведення досліджень і моніторингу довкілля та впровадження спільних заходів. Отримання статусу транскордонного біосферного резервату є визнанням на міжнародній арені визначних природних, ландшафтних і культурних цінностей та їх значної ролі у загальній системі охорони середовища.

3. Біоценоз – історично сформована сукупність рослин, тварин, мікроорганізмів, що населяють ділянку суші або водойми (біотоп).

4. Біотоп – це ділянка суші, деяка територія, населена організмами єдиного біоценозу та відносно однорідна за своїми природними умовами.

5. Ботанічний сад – це одна з 11 категорій ПЗФ України, науково-дослідницький та культурно-просвітницький заклад, в якому проводиться накопичення колекцій флори з метою її вивчення, збереження, культивування й акліматизації; пошук і добір рослин, перспективних для створення зелених насаджень і здійснення інших видів господарської діяльності; робота щодо збереження генофонду рослинного світу. У ботанічному саду створюються ділянки рідкісних і звичайних рослин, а також місцевої природної рослинності. Розрізняють ботанічні сади державного та місцевого значення. У межах ботанічних садів для забезпечення необхідного режиму охорони та ефективного використання можуть бути виділені зони: експозиційна - її відвідування дозволяється в порядку, що встановлюється адміністрацією ботанічного саду; наукова - до складу зони входять колекції, експериментальні ділянки тощо, на відвідування її мають право лише співробітники ботанічного саду у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків, а також спеціалісти інших установ з дозволу адміністрації саду; заповідна - відвідування її забороняється, крім випадків, коли воно пов’язано з проведенням наукових спостережень; адміністративно-господарська.

1. Вид (біологічний, лат. Species) – це одна з головних одиниць біологічної класифікації, таксономічна категорія. Зазвичай вид є якісно відокремленою формою живих істот, основною одиницею еволюційного процесу. У випадку організмів, що розмножуються статевим шляхом, вид зазвичай визначається як група організмів, що здатні до продукування життєздатного і плодючого потомства при схрещуванні. У організмів з безстатевим розмноженням ситуація з визначенням цього поняття ускладнюється, і вид визначають на підставі схожості фенотипових ознак та гомології геномів.

2. Видове різноманіття – це розмаїття живих організмів, у тому числі і внутрішньовидове, на певній території, ділянці, в межах екосистеми, в межах території ПЗФ.

3. Видовий склад – це сукупність видів живих організмів даної території, ділянки, виділу, природно-заповідної територіальної одиниці. Наприклад, видовий склад заказника – перелік усіх видів організмів, що зустрічаються на території даного заказника.

4. Вимерлий вид (Вимерлий у природі, англ. Extinct in the Wild - EW) – це категорія видів за класифікацією Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) та його Червоного списку, до якої відносять види або нижчі таксони, що зникли, вимерли на даний час у повному популяційному складі (не виявлено жодного представника чи особини як у дикій природі, так і в умовах утримання та догляду людиною).

1. Господарська зона (НПП чи РЛП) – це одна з функціональних зон національного чи регіонального парку. У її межах забороняються рубки головного користування і проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об’єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.

2. Громадський моніторинг – це засіб спостереження, відстеження та контролю змін в навколишньому природному середовищі, що можуть становити потенційну небезпеку.

1. Дендрологічні парки – це категорія ПЗФ, що створюється з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання. Дендрологічні парки загальнодержавного значення є науково-дослідними природоохоронними установами. Дендрологічним паркам місцевого значення у встановленому порядку може бути надано статус науково-дослідної установи. Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються дендрологічним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

2. Державний кадастр територій та об’єктів природно-заповідного фонду – це система необхідних і достовірних відомостей про природні, наукові, правові та інші характеристики територій та об’єктів, що входять до складу природно-заповідного фонду. Державний кадастр територій та об’єктів природно-заповідного фонду включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у мережі Інтернет згідно із Законом України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних".

1. Екологічна мережа – це єдина територіальна система, яка включає ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, і території та об'єкти заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України, і є частиною структурних територіальних елементів екологічної мережі – природних регіонів, екологічних коридорів, буферних зон.

2. Екологічний коридор – це сполучна територія в межах екологічної мережі, що поєднує між собою ключові території, забезпечує міграцію тварин та обмін генетичного матеріалу.

3. Ендемічний вид (ендемік) – це вид, що має обмежений ареал поширення, зустрічається лише на визначеній території. Розрізняють ендемічність регіональну та світову.

4. Екологічна стежка – це пізнавально-туристична стежка. Як правило, це облаштовані та особливо охоронювані прогулянково-пізнавальні маршрути, створювані з метою екологічної освіти населення через встановлені за маршрутом інформаційні стенди. Зазвичай такі стежки прокладають по зонах організованого туризму, в національних парках, ландшафтних заповідниках.

5. Екологічна система (екосистема, від грец. Οἶκος - житло, місцеперебування і грец. σύστημα - система) – це сукупність живих організмів (біоценоз), які пристосувалися до спільного проживання в певному середовищі існування (біотопі), утворюючи з ним єдине ціле. Одне з основних понять екології. Екосистема – це біоценоз + його біотоп. Термін «екосистема» ввів в обіг англійський еколог Артур Тенслі в 1935 році, а сучасне визначення йому надав Реймонд Ліндман в 1942 році в своїй класичній роботі по вивченню біології озера Міннесота.

6. Емерджентність – виникнення нових властивостей, які характеризують екосистему, за рахунок взаємодії її окремих елементів. Якісно нові, емерджентні властивості екологічного рівня, не можна передбачити, виходячи з властивостей компонентів, що становлять цей рівень. Наприклад, окремі лісові дерева, кущі, трави, гриби, птахи, комахи, звірі мають свої якісні характеристики, але всі разом вони творять нову якість - ліс.

1. Заказник – це природні території (акваторії), що оголошуються заповідними з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників або користувачів. Заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні;

2. Заповідне урочище – це лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані. Оголошення заповідних урочищ провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників або користувачів. На території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів, оголошених заповідними урочищами, беруть на себе зобов’язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження. Категорія має лише місцеве значення.

3. Заповідники - природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, підтримання природних спонтанних процесів і явищ, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

4. Заповідна зона (НПП чи РЛП) – це одна з функціональних зон національного чи регіонального парку. Дана зона призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників.

5. Зона регульованої рекреації (НПП чи РЛП) – це одна з функціональних зон національного чи регіонального парку. В її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам’ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об’єктів заповідної зони.

6. Зона стаціонарної рекреації (НПП чи РЛП) – це одна з функціональних зон національного чи регіонального парку. Вона призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об’єктів обслуговування відвідувачів парку; тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов’язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об’єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації.

7. Зоологічні парки створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі. Зоологічні парки загальнодержавного значення є природоохоронними культурно-освітніми та науково-дослідними установами.

1. Категорія ПЗФ України – це визначений Законом України «Про природно-заповідний фонд» тип об’єктів ПЗФ (заповідник, заказник, національний парк і т.д.), що відрізняються за своїм правовим статусом, призначенням та функціями.

1. Ландшафт – (від нім. Landschaft — вигляд простору, краєвид, місцевість) – це територія, однорідна за своїм походженням та історією розвитку, неподільна за зональними і азональними ознаками, що має єдиний геологічний фундамент, однотипний рельєф, спільний клімат, подібним сполученням гідротермічних умов, ґрунтів, біоценезів і певною структурою.

1. Літопис природи - це науковий звіт і водночас основна науково-дослідницька тема, що розробляється у заповідниках, НПП та РЛП і містить узагальнені відомості про стан природних комплексів та екосистем, об’єкти біорізноманіття та інші дані. Оновлюється та доповнюється щороку.

1. Макроекосистема – це екологічна система великого, континентального чи планетарного розміру, що є одним з найбільших компонентів біосфери – головної екосистеми Землі. Вони охоплюють величезні території чи акваторії, що визначаються характерними для них макрокліматами і відповідають цілим природним зонам (екосистеми тундри, тайги, степу, пустелі, саван, листяних і мішаних лісів помірного поясу, субтропічного і тропічного лісів, морські екосистеми, а також уся біосфера нашої планети – це також екосистема макропоряку.

2. Мезоекосистема – це екосистема середнього розміру зі збалансованим та стійким природним комплексом, синонімом є біогеоценоз. Приклад: озеро, болото, ліс.

3. Мікроекосистема – це екосистеми, які функціонують на дуже малих просторах, розмір яких може складати всього кілька сантиметрів. Загалом, елементи, що їх складають, зазвичай дуже малі, навіть мікроскопічні і вимагають дуже конкретних умов для їх існування. Приклад: трухлявий пень, мурашник, мертві стовбури дерев, кімнатний горщик з рослинами.

1. Національний природний парк – це природоохоронна, рекреаційна, культурно-освітня, науково-дослідна установа загальнодержавного значення, що створюється з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об’єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів

1. Охоронні зони – це території, що створюються для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об’єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях. В разі необхідності охоронні зони можуть установлюватися на територіях, прилеглих до окремих ділянок національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, а також навколо заказників, пам’яток природи, заповідних урочищ, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та парків-пам’яток садово-паркового мистецтва. Розміри охоронних зон визначаються відповідно до їх цільового призначення на основі спеціальних обстежень ландшафтів та господарської діяльності на прилеглих територіях.

1. Пам’ятка природи – це окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне і культурне значення, з метою збереження їх у природному стані. Оголошення пам’яток природи провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників або користувачів. пам’ятки природи поділяються на комплексні, пралісові, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні. Пам’ятки природи можуть розташовуватися на території інших об’єктів природно-заповідного фонду.

2. Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва – це найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є природоохоронними рекреаційними установами. Оголошення парків-пам’яток садово-паркового мистецтва провадиться з вилученням у встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників або користувачів.

3. Природні заповідники - природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, підтримання природних спонтанних процесів і явищ, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

4. Природні об’єкти – це природні, цілісні і відносно стабільні географічні утворення, що характеризуються певним місцем розташування на поверхні Землі та участю у формуванні й зміні ландшафту. Виступають об’єктом заповідання при організації ПЗФ.

5. Природно-заповідний фонд України (ПЗФ України) – цестановлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

До природно-заповідного фонду України належать: природні території та об’єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об’єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам’ятки природи, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.

1. Регіональні ландшафтні парки – це природоохоронні рекреаційні установи місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення. Регіональні ландшафтні парки організовуються з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників або користувачів.

2. Режим територій та об’єктів природно-заповідного фонду – це сукупність науково-обгрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об’єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

3. Рекреація – це активний відпочинок (лат. Recreatio: відновлення) або система заходів, пов'язана з використанням вільного часу людей для їх оздоровчої, культурно-ознайомчої і спортивної діяльності на спеціалізованих територіях, які розміщені поза їх постійним помешканням. Багато територій ПЗФ виконують рекреаційні функції (наприклад, НПП, РЛП).

4. Рекреаційні ресурси – це сукупність природно-технічних, природних, соціально-економічних комплексів та їх елементів, що сприяють відновленню та розвитку духовних та фізичних сил людини, її працездатності. При сучасній та перспективній структурі рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостях використовуються для прямого і опосередкованого споживання та надання курортних і туристичних послуг. До них відносять явища та об'єкти природного і антропогенного походження, що використовуються для туризму, відпочинку і лікування впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних районів (центрів), їх спеціалізацію та економічну ефективність. Заповідні об’єкти та території часто мають значні рекреаційні ресурси та рекреаційний потенціал.

5. Рекреаційні зони об’єктів ПЗФ – це ділянки суші і водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму. Розрізняють зони стаціонарної та регульованої рекреації, окремі рекреаційні пункти.

1. Система категорій ПЗФ – це встановлена законодавчо та діюча у країні система типів та видів обєктів і територій ПЗФ різного функціоналу та призначення.

1. Транскордонні резервати – це прикордонні природоохоронні території, що об’єднують кілька об’єктів ПЗФ сусідніх держав, як правило, близьких за типом природно-ландшафтних комплексів. Приклад: наш Шацький НПП входить до складу транскордонного резервату «Західне Полісся» разом з 2 природоохоронними об’єктами сусідніх Польщі та Білорусі.

1. Управління природоохоронними територіями – це система заходів, що включає підбір спеціалізованих форм, визначення функцій, які виконуються природоохоронним об'єктом, узгодження просторових і часових вимог суспільства з можливостями природоохоронних територій.

1. Формування екомережі – це процес оптимізації та розширення існуючої структури ПЗФ, інших природоохоронних ландшафтів, ділянок та комплексів, метою якого є створення оптимального екологічного каркасу даної території, регіону, зони.

2. Фенологія – наука, яка вивчає прояви та форми явищ природи в біосфері (рослинному та тваринному світі). До фенологічних явищ відносяться усі прояви життєвого циклу рослин та тварин (цвітіння, ріст і розвиток, плодоношення, розмноження, гін, линька і т.д.). Фенологічний розділ міститься у Літописах природи заповідників та національних парків.

1. Хронологія розвитку ПЗФ – це послідовність появи, створення та розвитку мережі природоохоронних територій в державі, регіоні, районі.

1. Ценоз – це історично складена сукупність рослин і тварин, що населяють територію з більш-менш однаковими умовами існування.

1. ЮНЕСКО – це Організа́ція Об'є́днаних На́цій з пита́нь осві́ти, нау́ки і культу́ри, скорочено ЮНЕСКО (англ. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, UNESCO), міжнародна організація, спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй, яка при співпраці своїх членів-держав у галузі освіти, науки, культури сприяє ліквідації неписьменності, підготовці національних кадрів, розвитку національної культури, охороні пам'яток культури тощо. В рамках програми ЮНЕСКО «МАБ – Людина і Біосфера» було створено мережу біосферних резерватів (заповідників).

1. Явище природи – це ознаки, зміни, феномени, зумовлені, спричинені природніми процесами. Розрізняють екзогенні, ендогенні, електрокінетичні, капілярні, електрокапілярні, магнітні, електричні, фото- та термоелектричні, термомагнітні та ін. явища. Крім того, виділяють постійні, періодичні та епізодичні природні явища.