ГЛОСАРІЙ

Безробіття – це соціально-економічне явище, при якому частина економічно активного населення не зайнята у сфері економіки. безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї.

Відкритий ринок праці – організована, офіційна частина ринку праці, що включає все працездатне населення, що стабільно працює або перебуває на обліку в державній службі професійного навчання.

Внутрішньофірмовий ринок праці – це система соціально-трудових відносин, яка обмежена рамками одного підприємства і полягає у формуванні трудового капіталу підприємства та його ефективному використанні.

Вторинний ринок праці – характеризується високою плинністю кадрів, низькою зарплатою, відсутністю кар'єрного росту, використанням застарілих технологій, відсутністю профспілок.

Економічно активне населення відповідно до методики МОП – це населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили на ринку праці.

Зайнятiсть населення – це дiяльнiсть, пов’язана із задоволенням власних i суспiльних потреб.

Інфраструктура – комплекс галузей господарства, які обслуговують виробництво, включаючи будівництво доріг, каналів, водосховищ, портів, мостів, аеродромів, складів, енергетичних господарств, транспорт, зв’язок, водозабезпечення та каналізацію, освіту, науку, охорону здоров’я.

Інфраструктура ринку праці – це сукупність об’єктів, що забезпечують функціонування ринку праці, сприяють ефективній зайнятості, регулюють відносини між роботодавцями і працівниками з приводу оплати праці, вирішення трудових конфліктів, управління міграційними процесами в країні.

Кар’єра – швидке, успішне, прогресивне просування обраним трудовим шляхом, що передбачає досягнення поваги, популярності, слави, матеріальної вигоди власними силами, за рахунок максимального використання своїх здібностей, професійної майстерності та особистих якостей.

Кон’юнктура ринку праці – це співвідношення попиту та пропозиції всіх складових структури ринку праці, що залежить від: стану економіки, галузевої структури господарства, рівня розвитку технічної бази, добробуту, розвитку ринку товарів, послуг, житла, стану соціальної та виробничої інфраструктури, розвитку інтеграційних зв’язків, демографічних, етнічних, соціальних, політичних, екологічних та інших факторів.

Людські ресурси – специфічний і найважливіший з усіх видів економічних ресурсів.

Населення – це сукупність людей, що проживають на визначеній території (в країні, області, місті, районі, селі тощо).

Об’єкт управління на внутрішньофірмовому ринку праці – трудовий капітал працівників, що беруть участь діяльності підприємства.

Первинний ринок праці – це ринок якісних робочих місць, що характеризуються стабільною зайнятістю, високою зарплатою, можливостями професійного росту, високим рівнем кваліфікації, профспілковою підтримкою.

Попит на ринку праці – платоспроможна потреба суспільства в робочій силі.

Продуктивна зайнятiсть – це така зайнятiсть населення, яка завдяки високопродуктивній працi створює необхiднi для розвитку суспiльства ресурси i дає кожному працiвниковi доход, не менший, нiж потрiбно для вiдтворення його фiзичних, iнтелектуальних i професiйних якостей, тобто, щонайменше, забезпечує просте вiдтворення робочої сили.

Пропозиція на ринку праці – це контингент працездатного населення, яке пропонує свою робочу силу в обмін на життєві цінності.

Регулювання ринку праці – це взаємоузгоджена робота уряду, територіальних органів влади, спілки роботодавців, профспілок і керівників підприємств.

Ринок праці – це система обміну індивідуальних здібностей до праці на фонд життєвих цінностей, необхідних для відтворення робочої сили.

Сегментація ринку праці – це поділ робочих місць і працівників за об’єднуючими ознаками на відносно стійкі і замкнуті сектори, які обмежують мобільність робочої сили своїми кордонами.

Соціальний захист – це діяльність держави й органів місцевого самоврядування, громадських організацій, підприємств, спрямована на створення сприятливого для людини оточуючого середовища, охорону материнства та дитинства, надання допомоги сім’ї, охорону здоров’я громадян, професійну підготовку громадян, забезпечення зайнятості населення, охорону праці, регулювання заробітної плати і доходів населення, забезпечення громадян житлом, регулювання права власності держави, матеріальне обслуговування та забезпечення працездатних, інших громадян, які потребують соціальної підтримки.

Суб’єкти внутрішньофірмового ринку праці – працівники, профспілки та роботодавці.

Сукупна пропозиція праці – це загальна кількість праці, що пропонується на ринку праці при визначеній ціні протягом певного проміжку часу.

Трудова мобільність – це принципова готовність особи до зміни посади, професії, місця роботи, місця проживання і способу життя в цілому.

Трудовий потенціал – це наявні в даний час і передбачувані в майбутньому трудові можливості, що характеризуються кількістю працездатного населення, його професійно-освітнім рівнем, іншими якісними характеристиками або можлива кількість і якість праці, якою володіє суспільство при даному рівні розвитку науки і техніки.

Трудові ресурси – це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в національному господарстві.

Функціонування внутрішньофірмового ринку праці – це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення умов для найефективнішої реалізації трудового потенціалу працівників.