1.5. Взаємодія оптичного випромінювання із приймачами, поняття ефективного потоку

 

         Позитивну (а при сильному опроміненні може бути й негативною) дію викликає не вся енергія випромінювання, що надійшла до приймача, а лише якась її частина, яку ми назвемо ефективною енергією [6].

         Ефективну енергію за час її дії можна розглядати як ефективний потік.

         Ефективний потік – це потужність випромінювання, що поглинається приймачем і викликає в ньому якусь корисну (ефективну) дію, або іншими словами, ефективний потік – це потужність випромінювання, оцінена за рівнем реакції на нього приймача енергії випромінювання (наприклад, реакція ока на світло).

         Якщо відома спектральна густина потоку випромінювання , то площа фігури під кривою спектральної густини являє собою потік випромінювання джерела. Якщо на цьому самому графіку (рис. 1.11) побудувати графік спектральної чутливості , то ефективний потік визначається площею фігури, заштрихованою двічі. Використовуючи вищезазначене, можна записати, що ефективний потік

 

.                                    (1.21)

Рисунок 1.11 – Визначення ефективного потоку

 

         Якщо ж використовувати поняття відносної спектральної чутливості

 

,                                          (1.22)

 

то

.                              (1.23)

 

         У природі існує безліч приймачів випромінювання. Кожний із приймачів по-своєму реагує на вплив ОВ. Через безліч приймачів неможливо для кожного з них розробити свою систему одиниць вимірювання ефективної енергії. Тому всі приймачі ОВ розбиті на кілька груп приймачів, близьких за своїми оптичними властивостями. У кожній із груп приймачів взятий якийсь один середній приймач, за величиною реакції якого й оцінюється ефективна дія ОВ на дану групу приймачів. Цей приймач прийнято називати зразковим, або еталонним, приймачем.

         Він повинен задовольняти такі вимоги:

         1) зразковий приймач повинен реагувати на будь-які однорідні випромінювання в межах тієї ділянки спектра, на якій розташовуються криві спектральної чутливості всіх приймачів даної групи;

         2) міра реакції зразкового приймача при опроміненні його потоком випромінювання повинна піддаватися безпосередньому або непрямому вимірювання з необхідною точністю;

         3) ефективні величини системи, створеної на основі обраного зразкового приймача, повинні мати властивість адитивності.