4.1.1. Розрахунок освітленості на горизонтальній площині

 

         Нехай у межах горизонтальної поверхні треба при обраному типі й розташуванні світильників забезпечити найменшу освітленість E при коефіцієнті запасу k.

         Вимірявши за планом відстані d від точки до проекції кожного з найближчих світильників, за графіками знаходимо значення е або  й, підсумовуючи їх, визначаємо  або . Освітленість, створювану віддаленими світильниками, що не враховуються в зазначених сумах, а також світлом, відбитим від стін і стель приміщення, будемо враховувати коефіцієнтом додаткової освітленості . Тоді відповідно до виразу (4.9)

,                                    (4.11)

відповідно до чого вибирається потужність лампи.

         Для практичного користування цією формулою повинні бути уточнені питання:

·       в яких точках повинна визначатися  або ?

·       які світильники необхідно вважати «найближчими»?

·       як визначати коефіцієнт ?

         Розрахунок повинен проводитися для найменш освітленої (найгіршої) точки в межах поверхні, на якій повинна бути забезпечена нормована освітленість, тобто для точки з найменшим значенням  або .

         При загальному рівномірному освітленні великих приміщень основними контрольними точками є центр кутового поля та середина його довгої сторони. Ці точки й деякі інші випадки показані на рис. 4.14.

         У розрахунку як «найближчі» треба вважати світильники до такого значення d, при якому освітленість від кожного світильника стає меншою 5% освітленості від одного з найближчих світильників.

         Значення коефіцієнта  береться в межах  залежно від того, наскільки ретельно зроблене визначення  або  і який коефіцієнт відбиття мають поверхні приміщення.

         При фактичних значеннях коефіцієнтів , ,  коефіцієнт використання дорівнює , а при невідбиваючих поверхнях приміщення («чорне приміщення») . Тоді відбиття світла поверхнями приміщення збільшує освітленість у відношенні , що й можна вважати наближеним значенням коефіцієнта додаткової освітленості.

Рисунок 4.14 – Контрольні точки