1.2. Спектр оптичного випромінювання, його характеристики та використання окремих ділянок

 

         Спектр електромагнітних випромінювань поширюється від космічного випромінювання із мінімальною довжиною хвилі ( м) до довгохвильових випромінювань генераторів струмів промислової частоти ( м) і наведений на рис. 1.2.

 

1 нм								1 мм
Рентгенівське випромінювання	Оптичне випромінювання 380        760								Радіохвилі
	Ультрафіолетове випромінювання         200        280        315				Видиме випроміню­вання	Інфрачервоне випромінювання        1400       3000
		Зона С	Зона В	Зона А		Зона А	Зона В	Зона С

 

Рисунок 1.2 – Спектр електромагнітних випромінювань

 

         Відповідно до широкого діапазону зміни довжин хвиль і частот змінюються і властивості випромінювання. Тому весь спектр випромінювань розбитий на області (ділянки). Об'єднання якого-небудь діапазону випромінювань в одну область спектра електромагнітних коливань пояснюється поєднанням принципів збудження та спільністю методів перетворення і використання випромінювання цієї області.

         Надалі нас буде цікавити оптична область (рис. 1.3) електромагнітного випромінювання, або, інакше, оптичне випромінювання (ОВ).

 

Рисунок 1.3 – Оптична область випромінювання

         Розрізняють оптичне випромінювання:

         а)  просте (монохроматичне);

         б)  складне.

         Монохроматичне випромінювання – випромінювання однієї довжини хвилі (рис. 1.4а).

         Складне випромінювання містить у собі декілька або безліч монохроматичних випромінювань.

         У свою чергу, складне випромінювання може бути:

         а)  суцільним – у якого монохроматичні складові заповнюють без розривів інтервал довжин хвиль, у межах якого відбувається випромінювання (рис. 1.4б);

         б)  лінійчастим – складається з окремих монохроматичних випромінювань, що не примикають одне до одного (рис. 1.4в).

Рисунок 1.4 – Спектр оптичного випромінювання:

 а) просте; б) складне суцільне; в) складне лінійчасте