Спектр електромагнітних
випромінювань поширюється від космічного випромінювання із мінімальною довжиною
хвилі ( м) до
довгохвильових випромінювань генераторів струмів промислової частоти (
м) і
наведений на рис. 1.2.
1 нм |
|
|
|||||||
Рентгенівське випромінювання |
Оптичне випромінювання 380 760 |
Радіохвилі |
|||||||
Ультрафіолетове
випромінювання 200 280 315 |
Видиме випромінювання |
Інфрачервоне
випромінювання 1400 3000 |
|||||||
|
Зона С |
Зона В |
Зона А |
Зона А |
Зона В |
Зона С |
|||
Рисунок 1.2 – Спектр електромагнітних випромінювань
Відповідно до широкого діапазону
зміни довжин хвиль і частот змінюються і властивості випромінювання. Тому весь
спектр випромінювань розбитий на області (ділянки). Об'єднання якого-небудь
діапазону випромінювань в одну область спектра електромагнітних коливань
пояснюється поєднанням принципів збудження та спільністю методів перетворення і
використання випромінювання цієї області.
Надалі нас буде цікавити
оптична область (рис. 1.3) електромагнітного випромінювання, або, інакше,
оптичне випромінювання (ОВ).
Рисунок 1.3 – Оптична область випромінювання
Розрізняють оптичне
випромінювання:
а) просте (монохроматичне);
б) складне.
Монохроматичне випромінювання – випромінювання однієї довжини хвилі (рис. 1.4а).
Складне випромінювання містить у собі декілька або безліч монохроматичних
випромінювань.
У свою чергу, складне
випромінювання може бути:
а) суцільним – у
якого монохроматичні складові заповнюють без розривів інтервал довжин хвиль, у
межах якого відбувається випромінювання (рис. 1.4б);
б) лінійчастим
– складається з окремих монохроматичних випромінювань, що не примикають
одне до одного (рис. 1.4в).
Рисунок 1.4
– Спектр оптичного випромінювання: