1.4. Відношення між силою світла (I) й освітленістю (Е). Закон зворотних квадратів

 

         Освітленість у певній точці на поверхні, що перпендикулярна до напрямку поширення світла, визначається як відношення сили світла до квадрата відстані від цієї точки до джерела світла. Якщо дану відстань ми візьмемо за d, то це відношення можна виразити такою формулою:

.

         Для прикладу: якщо джерело світла випромінює світло силою 1200 кд у напрямку, перпендикулярному до поверхні, на відстані 3 метрів від цієї поверхні, то освітленість () у точці, де світло досягає поверхні, буде 1200/3² = 133 лк. Якщо поверхня знаходиться на відстані 6 м від джерела світла, освітленість буде 1200/6²= 33 лк. Це відношення називається «законом зворотних квадратів».

         Освітленість у певній точці на поверхні, не перпендикулярній до напрямку поширення світла, дорівнює силі світла в напрямку точки виміру, розділеній на квадрат відстані між джерелом світла й точкою на площині, помноженій на косинус кута  ( – кут, утворений напрямком падіння світла і перпендикуляром до цієї площини).

         Отже, закон косинуса (рис. 1.12):

.                                                 (1.5)

Рисунок 1.1 – Закон косинуса