Лабораторна робота № 1

 

КОНТРОЛЬ ОСВІТЛЕННЯ ПРИМІЩЕНЬ

 

1. Мета роботи: набути практичних навиків контролю рівня і рівномірності освітлення.

Задачі лабораторної роботи – контроль стану освітлення в приміщенні: природного, штучного (електричного), змішаного.Дана лабораторна робота є практичним проробленням методики контролю освітлення приміщень. На практиці така задача виникає при прийнятті освітлювальної установки в експлуатацію в процесі здачі нового будівельного об'єкта або при періодичному гігієнічному контролі стану освітлення, останнє входить у функціональні обов'язки служби охорони праці і техніки безпеки, а результати контролю служать об'єктивною оцінкою роботи енергослужби підприємств, у веденні якої знаходяться освітлювальні установки.

2. Об'єкт дослідження: природне, штучне і змішане освітлення приміщення.

3. Засоби виконання лабораторної роботи, шт.:

люксметр (Ю–16 чи Ю–116)                                    2

метр складний (чи рулетка вимірювальна)                    1

вольтметр                                                                   1

 

4. Теоретичний мінімум по темі лабораторної роботи і довідкові дані

У залежності від роду джерела світла розрізняють природне і штучне освітлення (під останнім в основному розуміють електричне). Необхідність в одночасному використанні природного і штучного (змішане) освітлення виникає в сутінковий чи у світлий час доби, якщо природного світла виявляється недостатньо.

 

4.1. Природне освітлення

Передбачається у всіх приміщеннях з постійною присутністю людей. Джерелом природного світла в приміщеннях служать світлові прорізи будинків і споруд (вікна, світлові ліхтарі, світловоди), від розміру, орієнтації і стану яких істотно залежить світловий клімат у приміщеннях. Через мінливість у часі природне освітлення приміщень у кількісному відношенні характеризується не абсолютною, а відносною величиною, що показує, у скільки разів освітленість усередині приміщення менша зовнішньої одноразової освітленості будинку. Ця відносна величина виражається у відсотках і називається коефіцієнтом природного освітлення (КПО):

 ,

де Е_вт – природна освітленість усередині приміщення. Точка і площина, у яких вимірюється Е_вт, залежать від розташування світлових отворів, функціонального призначення приміщення, розташування робочих місць і т.д.; Е_зш– одночасно виміряна горизонтальна освітленість зовні будинку (при відсутності тимчасових і стаціонарних затінювачів), яка створюється розсіяним світлом півсфери небосхилу при суцільній (десятибальній) хмарності. Значення Е_зш можна також визначити за спеціальними таблицями і графіками як функцію місцевих умов, стану хмарності, часу доби і року, географічної широти місцевості і т.п.

У залежності від інтенсивності середньорічної інсоляції, (освітлення прямим сонячним світлом) уся територія СРСР зонована на п'ять поясів. Наприклад, міста Мурманськ, Архангельськ знаходяться в першому світловому поясі; Ленінград, Рига, Таллін – у другому; Москва, Мінськ, Свердловськ, Новосибірськ – у третьому; Київ, Харків, Волгоград – в четвертому; Краснодар, Тбілісі, Ашхабад – у п'ятому світловому поясах.

Нормами (СНіП-11-4-79) регламентуються значення КПО для третього світлового пояса ( ). Для будинків, розташованих в інших світлових поясах, нормативне значення КПО розраховується за формулою

 ,

де m - коефіцієнт світлового клімату, що показує, у скільки разів варто змінити значення  для даного пояса в залежності від річної кількості природного освітлення, яка забезпечується розсіяним світлом неба на відкритій горизонтальній площадці; С - коефіцієнт сонячності клімату, що враховує додатковий світловий потік, що проникає в приміщення протягом року завдяки прямому сонячному світлу.

Значення коефіцієнтів m і С для різних світлових поясів наведені в [1].

При проектуванні будинків і споруд необхідні площі світлових отворів виконуються в строгій відповідності зі СНіП-11-4-79, при цьому значення КПО строго нормується в приміщеннях:

-      тільки з бічним природним світлом (вікнами) – мінімальне значення КПО;

-       тільки з верхнім чи комбінованим природним світлом - середнє значення КПО.

Наприклад, у четвертому світловому поясі при проникненні в приміщення світла з вікон варто витримувати наступні мінімальні значення КПО:

 1,5% - в аудиторіях, лабораторіях, навчальних кабінетах, кімнатах відпочинку й інших приміщень, де, як правило, розв’язуються зорові задачі високої і середньої точності;

 0,5% - у житлових приміщеннях;

 0,2% - у вестибюлях, коридорах, книгосховищах, санвузлах і інших приміщеннях з тимчасовою присутністю людей.

Зазначені нормативи, як правило, виконуються, якщо при будівництві приміщень витримуються визначені співвідношення між площею світлових отворів S_o і площею підлоги приміщень S_п. Це співвідношення називається коефіцієнтом освітлення приміщень: , який істотно залежить від “глибини” приміщення l, яка зумовлена конфігурацією приміщення на плані. Під "глибиною" приміщення розуміють горизонтальну відстань по нормалі від "світлої" /заскленої/ стіни приміщення до "сліпої" (протилежної незаскленої) стіни (рис. 1.1).

У табл.1.1 наведені критичні значення коефіцієнта освітлення приміщень, заниження якого приводить до недостатності природного світла.

Таблиця 1.1

 

Рис.1.1

 

Якісною характеристикою природного освітлення служить рівномірність освітлення робочої поверхні, яка характеризується коефіцієнтом рівномірності освітлення:

 ,

 

де чисельник і знаменник відношення відповідно фактичних мінімальних і максимальних значень КПО в межах робочої поверхні. Для робіт високої і середньої точності регламентується . Чим ближче значення  до одиниці, тим вище якість природного освітлення.

4.2. Штучне освітлення

Джерелами штучного світла служать електричні лампи, що є генераторами випромінювання видимого діапазону довжин електромагнітних хвиль (у діапазоні 380...760 нм).

Світильник являє собою пристрій, що складається з джерела світла й освітлювальної арматури. Основною функцією світильника є цілеспрямований перерозподіл світлового потоку джерела світла по заданих напрямках навколишнього простору.

Сукупність світильників, що відбивають світло поверхонь приміщення (стеля, стіни, підлога, устаткування), а також електроапаратів і установочних виробів (щитків, вимикачів, проводів, кабелів і ін.) називається освітлювальною установкою.

По особливостях конструктивного компонування освітлювальної установки розрізняють систему загального, місцевого і комбінованого освітлення. Система загального освітлення виконується світильниками, істотно віддаленими від робочих місць (стельові, рідше настінні світильники). Місцеве освітлення здійснюється світильниками, розташованими в безпосередній близькості від робочих місць. Комбіноване освітлення припускає одночасну дію світильників загального і місцевого освітлення, причому робота світильників тільки місцевого освітлення не допускається.

Якщо світильники загального освітлення створюють рівномірну освітленість по всій робочій поверхні приміщення, то таку систему називають системою загального рівномірного освітлення. У протилежному випадку говорять про систему загального локалізованого освітлення.

За функціональним призначенням установки штучного освітлення підрозділяються на види:

-       робоче освітлення (у нормальних умовах);

-       аварійне освітлення (робоче освітлення за якимись причинами не функціонує), при цьому розрізняють аварійне освітлення для продовження робіт і аварійне освітлення для евакуації людей;

-       спеціальне освітлення (чергове, охоронне, огороджувальне, вказівне).

У залежності від призначення приміщення і характеру виконуваних робіт СНіП-11-4-79 нормує абсолютну величину освітлення - мінімально необхідне значення освітленості робочої поверхні. Однак для практичного користування більш зручними є галузеві (відомчі) норми штучного освітлення. Стосовно до різних приміщень вузу при системі загального освітлення в табл. 1.2 приведені нормативи освітленості на робочих поверхнях для деяких приміщень. На дошках і робочих столах можуть бути використані також світильники місцевого освітлення, однак при цьому освітленість робочої поверхні світильниками загального освітлення повинна складати не менш 10% нормованої, але не менш 150 лк при люмінесцентних лампах і 50 лк при лампах розжарювання.

Поряд з кількісною мірою абсолютної освітленості робочої поверхні СНіП-11-4-79 нормує також ряд якісних показників штучного освітлення: гранично допустимий коефіцієнт осліпленості, гранично допустимий коефіцієнт пульсації світлового потоку, гранично допустимий показник зорового дискомфорту, необхідний ступінь насиченості приміщення світлом (циліндричну освітленість), необхідний індекс передачі кольору, рівномірність освітлення.

Однією з важливих характеристик якості штучного освітлення є рівномірність розподілу освітленості по робочій поверхні. Кількісною мірою рівномірності освітлення служить коефіцієнт рівномірності освітлення, що виражається у відсотках:

де чисельник і знаменник відношення представляють відповідно фактичні мінімальну і максимальну штучні освітленості в межах робочої поверхні.

У залежності від характеру виконуваних у приміщенні робіт (високої і середньої точності) при постійній присутності людей припустиме значення . У приміщеннях допоміжного призначення .

Таблиця 1.2 – Норми мінімально необхідної освітленості робочої поверхні для деяких приміщень вузів у системі загального освітлення

Примітка. У дужках зазначені нормативи мінімальної освітленості у випадку використання ламп розжарювання.

 

У зв'язку з природним старінням джерел світла, зниженими рівнями напруги живлення ламп, забрудненням світильників, стін і стелі приміщень при розрахунках освітлювальної установки нормоване значення мінімальної освітленості повинно бути завищене на значення коефіцієнта запасу освітленості К_з. Значення цього коефіцієнта також регламентовано СНіП у залежності від інтенсивності забруднення освітлювальної установки. Для вузів при використанні люмінесцентних ламп К_з = 1,5; а при використанні ламп розжарювання К_з = 1,3.

 

4.3. Змішане освітлення

У багатьох приміщеннях сучасних будинків у силу різних причин не вдається забезпечити необхідні рівні природного освітлення, тому доводиться застосовувати змішаний варіант, при якому у світлий час доби природне освітлення в окремих зонах чи по всій площі приміщення доповнюється штучним освітленням. Критерієм достатності природного освітлення є виконання нерівності:

де e – критерій достатності природного освітлення; е – фактичне значення КПО; е_н – нормативне значення КПО для даного приміщення.

Якщо зазначена нерівність не виконується, то таке приміщення відноситься до класу приміщень з недостатнім природним освітленням, що вимагає підсвічування світильниками.

Змішане світло повинне забезпечувати на робочих поверхнях норматив освітленості, установлений для штучного освітлення, а по кольоровості (спектральному складу випромінювання) джерела штучного світла повинні по можливості мало відрізнятися від природного світла. З цією метою в установках змішаного освітлення найбільше часто використовуються люмінесцентні лампи типів ЛХБ, ЛЕЦ, ЛДЦ.

Варто мати на увазі, що при вимірах освітленості в установках змішаного освітлення покази люксметра при змішаному світлі не будуть дорівнювати сумі показів люксметра при вимірах тільки природного і тільки штучного світла:

 ,

де – покази люксметра при змішаному світлі, лк; – покази люксметра в тій же точці і площині при природному світлі (при вимкнених світильниках), лк; – покази люксметра в тій же точці і площині при штучному освітленні (при наглухо зашторених вікнах чи уночі), лк.

Причина зазначеного явища полягає в розходженні спектрального складу природного і штучного світла, на яке чуйно реагує світлочутливий елемент люксметра, що володіє різною спектральною чутливістю до різних ділянок спектра випромінювання.

Для забезпечення знака рівності в останньому виразі покази люксметрів варто помножити на коректуючі спектральні множники:

 ,

де  і – коректуючі множники, значення яких для різних типів джерел світла наступні:

для природного світла     .................................................   

для люмінесцентних ламп c поліпшеною кольоровістю

/ЛХБ, ЛЕЦ, ЛДЦ/        .....................................................  

для люмінесцентних ламп        .......................................  

для ламп розжарювання       ............................................  

для люмінесцентних ламп ЛБ       ...................................  

для люмінесцентних ламп ЛТБ     .................................  

для ламп ДРЛ          ...........................................................  

Коректуючий спектральний множник  залежить як від спектрального складу випромінювань, що змішуються, так і від їхньої частки в спектрі:

 .

Таким чином, дійсне значення освітленості може бути обчислене за показами люксметрів при світлі:

природному        ;

штучному            ;

змішаному           .

Варто пам'ятати, що максимальне використання природного світла в освітлювальній практиці є найважливішим резервом економії електроенергії. Тому рекомендується:

-   постійно тримати в чистоті поверхню скла у світлових отворах;

-   фарбувати стіни і стелю приміщення у світлі тони, вчасно усувати з них пил, кіптяву й ін.;

-   вчасно забирати затінювачі світлових отворів (піднімати козирки, розшторювати вікна, розкривати ставні);

-   без необхідності не користуватися штучним світлом у приміщеннях зі змішаним освітленням.

Виконання зазначених заходів при експлуатації освітлювальної установки дозволяє знизити витрати електроенергії в приміщеннях з недостатнім природним світлом на 30...60%.

5. Порядок виконання лабораторної роботи

 

5.1. Ознайомитися з даною інструкцією і з'ясувати всі незрозумілі питання.

5.2. Одержати необхідні прилади для проведення лабораторної роботи і засвоїти прийоми виміру освітленості за допомогою люксметра.

5.3. Довідатися у викладача, у якому саме приміщенні передбачається зробити контроль освітлення.

5.4. Відповідно до функціонального призначення приміщення і його будівельних особливостей встановити робочі поверхні і точки на них, де нормуються КПО і штучна освітленість.

5.5. Накреслити в масштабі план і вертикальний розріз приміщення з вказанням світлових отворів і експлікацією світильників.

5.6. Установити для даного приміщення розряд і підрозряд переважних зорових робіт, нормоване значення КПО, штучної освітленості і коефіцієнта рівномірності освітлення.

5.7. Підготувати форми табл.1.З і 1.4 для занесення результатів експериментальних вимірів.

5.8. Показати результати попередньої підготовки викладачу.

5.9. Відповідно до наведеної далі методики приступити до вимірів.

5.10. За результатами вимірів зробити необхідні обчислення і графічні побудови.

5.11. Показати викладачу чорнові результати проробленої роботи.

5.12. У випадку задовільних результатів експерименту здати отримані приналежності й упорядкувати приміщення.

5.13. У домашніх умовах підготувати чистовий варіант протоколу даної лабораторної роботи (один протокол на бригаду), який разом з чернетками представити на наступному лабораторному занятті.

5.14. Підготуватися до контрольного опитування по виконаній лабораторній роботі і відповідних розділах курсу "Основи світлотехніки".

 

6. Методика світлотехнічних вимірів і розрахунків

6.1. Загальні положення

Перш ніж приступити до світлових вимірів, необхідно засвоїти і виконати наступні рекомендації:

при відключеному фотоелементі стрілка гальванометра люксметра повинна бути виставлена на нуль, а положення гальванометра при вимірах завжди повинне бути горизонтальним (гальванометр із футляра виймати не слід);

межа виміру на гальванометрі повинна бути обрана таким чином, щоб забезпечувалася можливість знімання інформації без переключення меж;

прийомна поверхня фотоелемента люксметра повинна строго суміщатися з контрольною площиною й у тій точці, для якої встановлюються нормативи;

необхідно виключати попадання на вимірювальний фотоелемент люксметра прямих сонячних променів, а також випадкових тіней (від людини чи устаткування). Але якщо тіні в точці виміру створюються стаціонарно в процесі експлуатації приміщення, освітленість варто вимірювати саме в таких реальних умовах.

 

6.2. Природне освітлення

6.2.1. Ознайомитися з конструкцією світлових отворів, установити тип віконних плетінь, кількість шарів скла і ступінь їхнього забруднення (чисте, задовільне чи брудне).

6.2.2. Виміряти габаритні розміри й обчислити площу поверхні віконних отворів S_o і підлоги S_п, розрахувати показник освітленості приміщення

 .

Згідно з рис. 1.1 виміряти глибину приміщення l і за допомогою табл. 1.1 дати світлотехнічну оцінку будівельної конструкції приміщення (задовільно чи незадовільно c точки зору достатності природного світла).

6.2.3. При вимірі природної освітленості Е_зш зовні будинку необхідно тримати фотоелемент у горизонтальній площині у витягнутій руці, знаходячись на достатній відстані від значних по висоті і бічній поверхні споруд (відійти від споруди на відстань не менш однієї його висоти з метою виключення похибки, внесеної відбитою складовою світлового потоку). При сонячній погоді потрібно уникати попадання прямих променів сонця на фотоелемент, тому виміру варто виконувати в розсіяній (але не "густій") тіні.

6.2.4. Фіксується стан небосхилу (ясно, хмарно, похмуро, сутінки, темно), проводяться виміри в трьох-п'ятьох точках і фіксується час проведення вимірів по годиннику. Дані заносяться в табл. 1.3.

Таблиця 1.3 – Вимірювання зовнішньої природної освітленості

Номер контрольної точки зовні приміщення	Покази люксметра при вимірі зовнішньої освітленості  , лк	Фактична горизонтальна зовнішня освітленість  , лк
1	2	3

 

6.2.5. Розраховується середнє значення зовнішньої освітленості

 ,

де n - кількість вимірів (5...7); – результати деякого часткового виміру. При цьому часткові виміри не повинні відрізнятися один від одного більш ніж на 20%. Якщо відмінність перевищує зазначене значення, то такий результат анулюється, а дані заповнюються результатом нового виміру (бажано в іншій точці зовнішнього простору).

6.2.6. Одночасно виконуються виміри природної освітленості всередині приміщення; при цьому вікна повинні бути повністю розшторені, а електричне освітлення вимкнене. Виміри проводяться в горизонтальній площині (на рівні підвіконників чи підлоги в залежності від призначення приміщення) на відстані 1 м від "сліпої" стіни (протилежної віконним прорізам) у центрі робочих місць. Дані вимірів заносяться в табл. 1.4. Будується графік зміни природної освітленості вздовж контрольної лінії А₁-А_n (рис. 1.2). Найменший результат вимірів приймається як значення внутрішньої природної освітленості .

Рис. 1.2

6.2.7. Проводиться обчислення фактичного коефіцієнта природного освітлення

Аналогічно обчислюються частки КПО в кожній контрольній точці.

6.2.8. За каталожними даними визначається нормоване значення КПО для даного типу приміщень, на підставі якого визначається критерій достатності природного світла в обстежуваному приміщенні

 .

Критичне значення критерію складає 0,8.

6.2.9. З даних табл. 1.4 вибирається максимальне значення внутрішньої природної освітленості  й обчислюється фактичний коефіцієнт рівномірності природного освітлення

 .

Отриманий результат порівнюється з нормативним (каталожним) значенням коефіцієнта рівномірності природного освітлення для даного типу приміщень, на підставі чого дається висновок про відповідність приміщення своєму функціональному призначенню.

Рис. 1.3

6.2.10. Будується графік (ламана лінія) зміни КПО вздовж лінії А₁…А_n в контрольних точках, на якому наноситься горизонтальна пряма, що відповідає нормативному значення КПО (рис. 1.3).

 

6.3. Штучне освітлення

6.3.1. Розраховується світлотехнічний індекс обстежуваного приміщення. Для прямокутного приміщення (див. рис. 1.1)

 ,

де  – довжина приміщення;  – глибина приміщення;  – розрахункова висота підвісу світильників над робочою поверхнею:  ( – висота звисання світильників зі стелі;  – будівельна висота приміщення;  – висота робочої поверхні над підлогою).

При складній конфігурації приміщення в плані світлотехнічний індекс можна розрахувати за формулою

 ,

де – площа підлоги; – площа стін в межах розрахункової висоти ; ; ( – горизонтальний периметр приміщення).

6.3.2. Встановлюється система освітлення, типи джерел світла, світильників, їхнє розміщення на плані приміщення, спосіб прокладки освітлювальної електропроводки, перелік електроустановочних виробів, спосіб керування електроосвітлювальною установкою.

6.3.3. Підраховується встановлена потужність світильників у приміщенні, Вт,

 ,

де – кількість використовуваних типів світильників; – кількість ламп у світильнику даного типу; – коефіцієнт втрат потужності в пускорегулюючому апараті, рівний: для світильників з лампами розжарювання – 1; з лампами ДРЛ, ДРН, ДНаТ–1,15; з люмінесцентними лампами – 1,35;  – потужність лампи в світильнику даного типу.

6.3.4. Обчислюється питоме освітлювальне навантаження в приміщенні, Вт/м²:

 .

6.3.5. Методика виконання світлотехнічних вимірів при штучному освітленні виключає проникнення в приміщення природного світла, тому виміри рекомендується робити вночі або при цілком затемнених вікнах. Виміри виконуються в точках площини робочої поверхні, заздалегідь нанесених на плані приміщення, у число яких обов'язково включаються точки , які знаходяться в робочих точках, що містить такі точки, які лежать  на лінії  (див. рис.1.1). Дані вимірів заносять у табл. 1.4.

6.3.6. Вольтметром необхідно виміряти напругу в освітлювальній мережі. При цьому варто пам'ятати, що зміна напруги на ±1% від номінального викликає зміну освітленості на ±2,7% при використанні ламп розжарювання. Для люмінесцентних ламп можна вважати, що зміна напруги в межах ±5% практично не впливає на їхній світловий потік. Зазначену поправку на відхилення напруги варто врахувати при підрахунку штучної освітленості:

 

6.3.7. Фіксується стан світильників: їх запиленість, кількість непрацюючих ламп, кількість ламп, які працюють незадовільно, що відповідними умовними позначками наноситься на експлікацію світильників на плані приміщення. На підставі цих даних вносяться корективи у встановлену потужність освітлювальної установки й у питоме освітлювальне навантаження, після чого обчислюється  і .

6.3.8. Уздовж контрольної лінії  за даними табл. 1.4 розраховують коефіцієнт рівномірності штучного освітлення:

де чисельник і знаменник відповідно мінімальне і максимальне значення штучних освітленостей для даного приміщення. Розрахований по фактичних даних коефіцієнт  порівнюють зі своїм нормативним значенням.

6.4. Змішане освітлення

6.4.1. Приступають до виміру змішаного освітлення, для чого цілком знімають затінення з вікон при ввімкнених світильниках. Виміри роблять у контрольних точках на лінії  (див. рис. 1.1), а дані вимірів заносять у табл. 1.4.

6.4.2. На підставі даних вимірів для кожної точки  розраховують коригувальний спектральний множник змішаного світла:

де – покази люксметра при змішаному світлі.

6.4.3. Для кожної точки розраховується змішана освітленість

 .

6.4.4. Будуються графіки (ламані лінії) зміни штучної, природної і змішаної освітленостей уздовж лінії  в контрольних точках (див. рис 1.2). На графік наносять горизонтальну пряму лінію, що відповідає нормативному значенню штучної освітленості (рис 1.2 і 1.4).

Рис.1.4

6.4.5. Фактичний стан освітлення в кожній контрольній точці  зіставляють з нормативами освітленості. Якщо в який-небудь з цих точок нормативи не виконуються, то необхідно письмово вказати причини.

6.4.6. Розраховують коефіцієнт рівномірності освітлення змішаним світлом:

де чисельник і знаменник відношення відповідно мінімальний і максимальний покази люксметра в точках . Роблять висновок про відповідність фактичного коефіцієнта рівномірності змішаного освітлення нормативному значенню.

 

7. ПИТАННЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ

 

7.1. Чому варто уникати прямого попадання сонячних променів на фотоелемент люксметра?

7.2. Чому в установках природного освітлення нормується не абсолютний рівень освітленості, а відносний?

7.3. Чому КПО для приміщень з бічними світловими отворами нормується не біля "сліпої" стіни, а на віддаленні від неї на 1 м?

7.4. Чим викликане використання поправочних коефіцієнтів до показів люксметра при вимірюванні освітленості від різних типів джерел світла?

7.5. Які заходи сприяють збільшенню КПО в приміщенні?

7.6. Які види зорових робіт здійснюються в обстежуваному приміщенні і до якого розряду по СНіП-11-4-79 їх можна віднести?

7.7. З якою метою в приміщеннях передбачається можливість ввімкнення окремих груп світильників?

7.8. Відбивна здатність незашторених віконних отворів у нічний час. Чи слід для підвищення освітленості в приміщенні зашторювати вікна вночі?

7.9. Які організаційні заходи варто виконувати, щоб підтримувати ефективність освітлювальної установки на високому рівні?

7.10. Перелічити основні резерви економії електроенергії в освітлювальних установках.

 

8. ЗМІСТ ПРОТОКОЛУ ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ

 

8.1. Вказати мету і задачі лабораторної роботи.

8.2. Загальна характеристика досліджуваного приміщення (функціональне призначення, габаритні розміри, поверх, орієнтація вікон щодо сторін світу, пояс світлового клімату, наявність стаціонарних зовнішніх замінювачів).

8.3. Світлотехнічна характеристика приміщення (особливості конструкції і стан світлових отворів; колірний тон і стан стелі, стін, обстановки; орієнтація напрямку природного освітлення щодо переважного напрямку лінії зору, наявність штор, віконних козирків, стаціонарних внутрішніх затінювачів і ін.).

8.4. Характеристика світлотехнічних умов проведення дослідів (час доби і року, стан небосхилу, добова тривалість інсоляції приміщення).

8.5. Рід, вид і система штучного освітлення, типи джерел світла, світильників, спосіб прокладки освітлювальної мережі, перелік електроустановочних виробів, спосіб керування освітлювальною установкою.

8.6. Обчислення по пп.6.2.2, 6.2.5, 6.2.7–6.2.9, 6.3.1, 6.3.4, 6.3.6 - 6.3.8, 6.4.2, 6.4.3, 6.4.6.

8.7. План і вертикальний розріз обстежуваного приміщення з експлікацією точок виміру освітлюваностей і розташуванням джерел штучного світла.

8.8. Табл. 1.3 і 1.4 з результатами експериментальних вимірів і обчисленими на їхній основі показниками.

8.9. Графіки зміни КПО й освітленостей (природної, штучної і змішаної) уздовж контрольної лінії в точках  (аналогічно рис. 1.2 і 1.3).

8.10. Письмові відповіді на питання самоконтролю.