5.2.1. Загальні положення

Мережі внутрішнього освітлення поділяються на живильні, розподільні й групові. До живильних мереж належать лінії від ТП або інших точок живлення до розподільних пунктів або ВРУ, до розподільної мережі – лінії до групових щитків, до групової мережі – лінії від групових щитків до освітлювальних приладів і штепсельних розеток. Мережі зовнішнього освітлення поділяються на живильні й розподільні [25].

Живильні мережі для освітлювальних установок і силового електроустаткування рекомендується виконувати, як правило, роздільними. З’єднання живильних мереж доцільне при використовуванні живильних ліній у великих виробничих і громадських будівлях магістральних і розподільних шинопроводів і для об'єктів, що живляться від ТП, які окремо стоять і електроприймачі яких належать до 3-ї категорії за надійністю електропостачання.

На початку кожної живильної і розподільної лінії встановлюють апарат захисту і вимкнення. На початку групової лінії обов'язковий апарат захисту, а вимикальний апарат може не встановлюватися за наявності таких апаратів по довжині лінії або коли керування освітленням здійснюється апаратами, встановленими в лінії живильної мережі.

При розгляді наведених нижче схем живлення виробничих і громадських будівель необхідно мати на увазі їх такі особливості:

Рисунок 5.1 – Схема живлення освітлення від однієї однотрансформаторної підстанції

 

Рисунок 5.2 – Схема живлення освітлювальної мережі від двох однотрансформаторних підстанцій

 

Рисунок 5.3 – Схема живлення освітлювальної мережі від двох однотрансформаторних підстанцій з перемичкою між ними з боку нижчої напруги

 

Рисунок 5.4 – Схема живлення освітлювальної мережі від однієї двотрансформаторної підстанції

 

Рисунок 5.5 – Схема живлення освітлювальної мережі від трьох джерел

 

Рисунок 5.6 – Схема живлення освітлювальної мережі від силових введень

 

Рисунок 5.7 – Схема живлення групових щитків від магістрального щитка

 

         1) на схемах як апарати захисту і місцевого ввімкнення ліній живильної мережі показані автоматичні вимикачі (автомати) як найпоширеніші для цих цілей апарати. Проте замість автоматів можуть використовуватися плавкі запобіжники і ручні вимикальні апарати (рубильники, вимикачі);

2) при живленні однією лінією чотирьох і більше групових щитків на вводах у кожний щиток рекомендується встановлювати вимикальний апарат.