Глосарій

Анкер (нім. Anker, букв. – якір) – деталь конструкції, яка з’єднує її з суміжною конструкцією і протидіє її перекиданню, зсуву або відриву.

База колони ‒ це нижня частина сталевої колони, яка спирається на фундамент і перерозподіляє зусилля тиску на слабкіший, ніж сталь колони, бетон фундаменту.

Балка ‒ горизонтальний елемент що працює на згин (або розтяг зі згином)

Великі прольоти (прогони) будинків ‒ це найбільша відстань між поздовжніми рядами колон каркасу будинку (24 і більше метрів).

Витривалість – здатність (властивість) матеріалів і конструкцій чинити опір руйнуванню при дії багатократно повторюваного навантаження.

Відправні елементи ‒ це частини великорозмірних конструкцій, що виготовляються на спеціалізованих підприємствах і відправляються на місце будівництва. Цілісний елемент збирається з відправних елементів (марок) на будівельному майданчику.

Вогнестійкість сталі – це властивість матеріалів, виробів, конструкцій, будівель та споруд чинити опір вогню та високих температур, не піддаватися загорянню, не деформатуватися, зберігати свої фізичні властивості (твердість, міцність, пружність, тощо).

Втома металу ‒ це руйнування металу за повторних навантажень при напруженнях, нижчих за межу міцності.

Втрата стійкості – різкий перехід системи при малих збудженнях із положення нестійкої рівноваги у нове положення, яке здебільшого супроводжується значними зміщеннями, виникненням великих пластичних деформацій або повним руйнуванням.

В’язке руйнування ‒ руйнування, яке супруводжується утворенням пластичних деформацій.

Геометричні характеристики перерізу ‒ характеристики елементів, які залежать тільки від геометричних розмірів елементів.

Гнучкість стержня ‒ відношення розрахункової довжини стержня до радіуса інерції поперечного перерізу стержня

Головна балка ‒

Граничний стан ‒ стан, за якого конструкція, основа, будівля або споруда в цілому або її частина перестають задовольняти задані вимоги.

Деформативність – властивість матеріалів, виробів, будинків і споруд змінювати початкову форму під дією фізичних факторів.

Деформація будівлі – зміна форми чи розмірів, а також втрата стійкості у вигляді осадки (зсуву, крену тощо) під дією різних навантажень і впливів.

Деформація температурна – зміна об’єму тіла під впливом технологічної чи кліматичної температурної зміни в навколишньому середовищі.

Дислокації ‒ взаємні зміщення (крапкові, лінійні, поверхневі або об’ємні) груп кристалів у складі сталі.

Другорядні балки ‒ це елементи балкової клітки робочої площадки, які безпосередньо сприймають навантаження від ваги настилу, захисного шару (підлоги), корисного (технологічного) навантаження на підлогу і власної ваги і передають ці навантаження у вигляді опорних реакцій на головні балки.

Ексцентриситет – відстань від центра ваги перерізу елемента до точки прикладання поздовжньої сили.

Ексцентриситет випадковий – можливе зміщення стискувальної сили від центра ваги реального перерізу.

Жорстке з’єднання ‒ з’єднання при якому не дозволяється жодне переміщення одного елементу відносно іншого.

Жорсткість настилу ‒ це відношення величини прогину смужки настилу шириною 1 см до кроку другорядних балок (тобто до прогону цієї смужки) від максимально можливих навантажень. Будівельними нормами встановлена допустима відносна величина цього прогину 1/150.

Защемлення – жорстке закріплення елемента (конструкції) на опорі, що не допускає ні лінійних, ні кутових переміщень.

Зварювання ‒ основний вид з’єднання металевих конструкцій.

Колона ‒ вертикальний елемент конструкції що працює на стиск або стиск зі згином.

Корозія - це процес руйнування металу внаслідок хімічного, біохімічного чи електрохімічного впливу навколишнього середовища.

Корозійна стійкість – властивість металу до опору окиснення киснем з повітря і потоншенню незахищених сталевих елементів у часі. Одним із засобів підвищення корозійної стійкості основних елементів сталевих конструкцій є прийняття їх проектної товщини не меншою від 8 мм.

Критичні напруження ‒ це такі, при, яких елемент знаходиться в стані нестійкої рівноваги.

Крихке руйнування – руйнування, що супроводжується малою деформацією, якою можна знехтувати.

Міцність – 1) властивість матеріалів сприймати, не руйнуючись, різні види навантажень і впливів; 2) властивість матеріалів, не руйнуючись, чинити опір дії зовнішніх навантажень (руйнуванню).

Мінімальна висота головної балки ‒ це така висота при, якій забезпечується необхідна жорсткість, що регламентується для головних балок робочих площадок [f/l]≤1/400.

Несуча здатність – максимальне навантаження або навантажувальний ефект, що сприймається будівельною конструкцією або її елементом без втрати своєї функціональної якості.

Несучі конструкції ‒ елементи каркасу будівлі, які сприймають основні постійні, короткотривалі та технологічні навантаження і передають їх на фундаменти та основу.

Надійність ‒ властивість об’єкта виконувати задані функції протягом потрібного проміжку часу.

Несуча здатність ‒ здатність конструкції або її елементів чинити опір певному виду і рівню навантажень і впливів.

Нормальні напруження ‒ це частина поздовжнього зусилля в розтягнутому або стиснутому елементі конструкції, яка приходиться на одиницю площі поперечного перерізу цього елемента і діє по нормалі до площини цього перерізу.

Обріз фундаменту – горизонтальна площина, що обмежує фундамент зверху.

Оголовок колони ‒ верхня частина сталевої колони, на яку спираються, центруються і закріплюються на ній головні балки робочої площадки.

Опорна плита бази колони ‒ це елемент бази колони, призначений для збільшення опорної площі при передачі стискуючого зусилля зі стержня колони на бетон фундаменту з метою зменшення величини напруження під підошвою цієї плити. Товщина плити розраховується на згин від відпору бетону фундаменту.

Оптимальна висота головної балки ‒ це така висота, при якій забезпечується найбільш раціональний (економний) розподіл сталі між стінкою і поясами зварного двотаврового перерізу головної балки.

Підошва фундаменту – нижня частина фундаменту, через яку відбувається передача навантаження від будівлі на основу (ґрунт або палі).

Поперечний переріз ‒ геометрична форма елементу при розрізі його перпендикулярно осі.

Поясні шви ‒ це кутові зварні шви, які поєднують в тавр стінку та полицю складеної зварної двотаврової балки. Основною вимогою до них є безперервність шва по всій довжині балки.

Пружна стадія роботи конструкції ‒ це інтервал наростання внутрішніх зусиль і нормальних напружень в характерних перерізах сталевих елементів, найбільшою контрольною величиною якого приймається розрахунковий опір відповідної марки сталі, встановлений за межею текучості цієї сталі.

Сортамент ‒ це перелік прокатних профілів із зазначенням форми, геометричних характеристик, маси і т. д.

Сталь — це сплав заліза з вуглецем і незначними домішками, які надходять разом з рудою та паливом.

Стійкість конструкцій – здатність конструкцій протистояти дії сил, що прагнуть вивести її зі стану рівноваги.

Траверса бази колони ‒ це вертикальні сталеві листи, приварені з двох боків колони і до опорної плити колони. Траверса призначена для сприйняття вертикального поздовжнього зусилля в стержні колони і передачі та рівномірного розподілення цього зусилля на бетон фундаменту.

Тривкість – здатність матеріалу витримувати високу температуру, хімічну дію, дію води, атмосферні та інші впливи (наприклад, вогнетривкість, жаротривкість, кислототривкість тощо).

Шарнірне з’єднання ‒ з’єднання елементів при якому забезпечується вільне кручення елементу в точці приєднання, при цьому горизонтальні та вертикальні лінійні переміщення не дозволяються.