2. ВКАЗІВКИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

Теоретичні засади та практичні аспекти політики вивчаються у навчальному курсі «Політологія» на рівні ознайомлення, розгляду й аналізу організації найбільш ефективних державно-владних інститутів.

Проте, неприпустимим є зведення роботи до переказу деяких політичних кліше і певних положень без їх осмислення, без висловлювання й обґрунтування власної аналітичної думки. Звісно, вона навряд чи може бути посправжньому оригінальною, але її формулювання є однією з передумов створення свідомої позиції слухача в питаннях розвитку державно-владних інститутів, становлення вітчизняної політичної системи. Отже, всі положення і концепти, що наводяться в роботі, мають бути коментовані та систематизовані.

З огляду на специфіку дисципліни, особливого значення набуває коло понять, що їх студент освоює та наводить у роботі. Кожне з них, з одного боку, мають цілком конкретний політико-філософський, а з іншого – тривалу історію і часто дискусійний характер. І те й інше необхідно враховувати в роботі, даючи аналіз основних категорій політичної науки, котрі містить певна політична теорія.

Слід розкривати різницю смислів понять, що утворюється історично, або принаймні розуміти її.  За тематикою контрольні завдання поділяються на дві групи. Перша – це питання, що вимагають розкрити проблему з точки зору основних теоретичних підходів. Цих питань значно менше, ніж у другій групі, – тих, що вимагають розкрити зміст того чи іншого політичного вчення або схарактеризувати напрям певних політичних практик.

У першому випадку потрібно зосередити увагу на аналізі понять, дати приклади їх застосування або явищ, які вони позначають. У другому – надати політико-історичний контекст, розкрити й інтерпретувати зміст певної політичної  системи.  У контрольній роботі три питання, відповідно до кількості навчальних модулів. Таким чином, слухач отримує можливість для доволі докладної письмової доповіді на задану тему. У цій доповіді має знайтись місце і для розкриття основних понять, насамперед у номінації, яка є характерною для розгляданого вчення; для історичного контексту, і, звісно, коментарів, у якості висновків, що є й найбільш доцільним.

Рекомендується перед опрацюванням спеціальної літератури – книг, статей, першоджерел – вивчити відповідні розділи підручників і посібників з політології. Вони наводяться у бібліографічному списку після переліку контрольних питань.