Словник термінів
Алкадієни –
вуглеводні, молекули яких мають відкритий карбоновий ланцюг із двома подвійними
зв’язками.
Алкани – насичені
вуглеводні з відкритим карбоновим ланцюгом у молекулах.
Алкени – вуглеводні,
молекули яких мають відкритий карбоновий ланцюг з подвійним зв’язком.
Алкіни ‑
вуглеводні, молекули яких мають відкритий карбоновий ланцюг з потрійним
зв’язком.
Альдегіди –
похідні вуглеводнів, у молекулах яких карбонільна група сполучена з
вуглеводневим залишком і атомом Гідрогену.
Альдегідна група – група
атомів –СОН.
Аміни – продукти
заміщення атомів Гідрогену в молекулі амоніаку на вуглеводневі залишки.
Аміногрупа – група
атомів –NH2.
Амінокислоти –
похідні карбонових кислот, у молекулах яких один або кілька атомів Гідрогену
вуглеводневого залишку заміщені на аміногрупи.
Анілін (феніламін) ‑
найпростіший ароматичний амін феніламін C6H5NH2.
Антибіотики ‑ речовини, що
«синтезуються» деякими
мікроорганізмами (пліснявою, бактеріями, грибками), рослинами і мають
протибактеріальну та противірусну дію.
Арени, або ароматичні вуглеводні, ‑
вуглеводні, в молекулах яких є одне або кілька бензинових кілець.
Аскорбінова кислота (вітамін С) ‑ один із найважливіших водорозчинних вітамінів. Його хімічна формула — С6Н8О6.
Ацетатний шовк ‑ штучне волокно на основі естерів целюлози.
Ацетилен (етин) ‑ алкін складу С2Н2.
Ациклічні органічні
сполуки — сполуки з незамкнутим ланцюгом
атомів Карбону.
Багатоатомний спирт – спирт,
у молекулі якого міститься кілька гідроксильних груп.
Бензен – представник аренів (ароматичних
вуглеводнів) складу С6Н6.
Білки – поліпептиди,
які складаються із фрагментів молекул
α-амінокислот і виконують специфічні функції в живих організмах.
Біологічно активні речовини ‑
це речовини, які активно впливають на різноманітні
процеси в живих організмах.
Біуретова реакція –
якісна реакція на пептидні групи.
Високомолекулярні сполуки –
сполуки, молекули яких складаються з великої кількості сполучених груп атомів.
Вищі карбонові кислоти –
карбонові кислоти, молекули яких містять 10 і більше атомів Карбону.
Вищі спирти –
спирти, молекули яких містять 10 і більше атомів Карбону.
Віскозне волокно — штучне волокно (штучний шовк) на основі целюлози.
Вітаміни ‑ низькомолекулярні
органічні речовини, що є біологічними каталізаторами хімічних реакцій або реагентами
у фотохімічних процесах, які протікають в організмі. У невеликих кількостях, але обов’язково потрібні для нормальної
життєдіяльності організмів.
Внутрішньомолекулярна
дегідратація – відщеплення молекули води від молекули сполуки.
Водневий зв'язок –
електростатична взаємодія між молекулами за участю атомів Гідрогену, сполучених
з атомами найбільш електронегативних елементів (Флуор, Оксиген, Нітроген).
Волокна – довгі гнучкі
нитки із природних або синтетичних полімерів.
Вторинна структура білка – певна
просторова форма (здебільшого спіраль), якої набуває поліпептидний ланцюг.
Вуглеводи –
органічні сполуки із загальною формулою Сn(H2O)m.
Вуглеводневий залишок – замісник або частинка
молекули органічної сполуки, що складається з атомів Карбону і Гідрогеном.
Вуглеводні – клас
органічних речовин, які складаються тільки з двох хімічних елементів – Карбону
і Гідрогену.
Вулканізація ‑ обробка каучуку
за певної температури сіркою, внаслідок якої поліпшуються властивості каучуку й
утворюється цінний матеріал — гума.
Газифікація –
перетворення вугілля або іншого твердого палива на горючі гази за допомогою
хімічних реакцій.
Галогенопохідні вуглеводнів — сполуки,
молекули яких містять один
або кілька атомів галогенів (Флуору, Хлору, Брому, Йоду).
Галогенування — уведення
атомів галогенів до складу органічної сполуки.
Гідратація — реакція приєднання води.
Гідроксильна група – група
атомів –ОН.
Гідроліз – реакція
обміну між сполукою і водою.
Гідрування вугілля – перетворення вугілля на рідкі
та газуваті вуглеводні під дією водню за температури 400‑600 °С, певного
тиску і наявності каталізатора.
Гліцерол (гліцерин) – трьохатомний спирт складу
СН2(ОН)—СН(ОН)—СН2(ОН).
Глюкоза ‑ вуглевод складу С6Н12О6.
Гомологи – органічні
сполуки, які належать до певного гомологічного ряду.
Гомологічна різниця ‑
група атомів СН2.
Гомологічний ряд – ряд
органічних сполук, молекули яких подібні за будовою і різняться за складом на
одну чи кілька груп атомів СН2.
Гума ‑ гумою називають продукт переробки каучуків. Це важливий конструкційний матеріал, призначений для виготовлення технічних виробів у багатьох галузях виробництва. Вона є важливим конструкційним матеріалом для машино - і приладобудування.
Дегідратація — відщеплення води від молекули речовини.
Декстрини –
продукти часткового розщеплення крохмалю.
Денатурація білка –
втрата білком біологічних функцій унаслідок руйнування його просторової
структури (четвертинної, третинної, вторинної).
Делокалізовані електрони –
електрони, які переміщуються в речовині від одного атома до іншого.
Дисахариди –
вуглеводи, молекули яких складаються із двох залишків молекул одного або різних
моносахаридів.
Екзотермічні реакції — реакції,
що супроводжуються виділенням
теплоти в навколишнє середовище.
Еластичність –
здатність матеріалу після деформації відновлювати свою форму.
Електронегативність — умовна величина, що
характеризує здатність атома в хімічній сполуці притягувати до себе електрони.
Елементарна ланка – група
сполучених атомів, яка багаторазово повторюється в макромолекулі полімеру.
Ендотермічні реакції — реакції,
що супроводжуються поглинанням
теплоти із навколишнього середовища.
Естери – похідні
карбонових кислот, у молекулах яких атом Гідрогену карбоксильної групи
заміщений на вуглеводневий залишок.
Естерифікація — синтез
естерів взаємодією кислоти і спирту.
Етаналь (оцтовий альдегід) – альдегід
складу СН3СНО.
Етен (етилен) ‑ алкен складу С2Н4.
Етери – органічні
сполуки, в молекулах яких атом Оксигену сполучений із двома вуглеводневими
залишками.
Етиленгліколь – найпростіший двохтомний спирт НО–СН2–СН2–ОН,
Етин (ацетилен) ‑ алкін
складу С2Н2.
Жири – естери
гліцерину і вищих карбонових кислот.
Замісник – атом
або група атомів, що є відгалуженням у карбоновому ланцюзі.
π-Зв'язок –
ковалентний зв'язок, утворений унаслідок перекривання орбіталей із неспареними
електронами двох атомів на двох ділянках, розміщених поза лінією, що з’єднує
центри атомів.
Зв’язок ковалентний — зв’язок, утворений за допомогою спільних електронних пар.
Зв’язок ковалентний неполярний — зв’язок, що виникає між
двома атомами неметалічних елементів з однаковою
електронегативністю. Електронні пари розміщуються симетрично
відносно обох атомів.
Зв’язок ковалентний полярний — зв’язок,
що виникає між атомами з різною
електронегативністю. Електронні пари зміщені в бік більш електронегативного атома.
Зв’язок подвійний — хімічний
зв’язок, в утворенні якого беруть участь дві пари електронів, наприклад СН2::СН2.
Зв’язок потрійний — хімічний
зв’язок, в утворенні якого беруть участь три пари електронів, наприклад СН ≡ СН. Замість рисок — три пари електронів.
Ізомери – сполуки, які
мають однаковий склад, але різну будову молекул.
Ізомерія – явище
існування сполук з однаковим складом, але різною будовою молекул.
Капрон ‑ синтетичне волокно на основі полімеру, одержаного поліконденсацією a-амінокапронової кислоти.
Карбоксильна група – група
атомів – СООН.
Карбонільна група ‑
група атомів – СО.
Карбонові кислоти –
похідні вуглеводнів, молекули яких містять одну або кілька карбоксильних груп.
Каучуки – еластичні
полімери рослинного або синтетичного походження.
Кислотне бродіння
глюкози — реакція перетворення глюкози на молочну кислоту під дією ферментів.
Кількість речовини (позначення ν) — величина, яка вказує на кількість структурних частинок (атомів, молекул, йонів), що містяться в певній порції речовини.
Класифікація — процес і
результат групування об’єктів
дослідження
чи спостереження за певними їх загальними
ознаками.
Коксування –
процес розкладу вугілля за високої температури і відсутності повітря.
Кокс – речовина,
добута нагріванням вугілля за високої температури без доступу повітря.
Композиційні матеріали, або
композити ‑ будь-який матеріал, який складається мінімум з
двох фаз – матричного матеріалу й армую чого.
Крекінг – процес
вторинної переробки нафти, під час якого вуглеводні за сильного нагрівання
розкладаються внаслідок розриву і перебудови карбонових ланцюгів у молекулах.
Крохмаль ‑ вуглевод загальної формули
(С6Н10О5)n, природний полімер, мономером якого є глюкоза.
Ксантопротеїнова реакція –
якісна реакція на фрагменти молекул ароматичних амінокислот у молекулі білка.
Лавсан ‑ поліестерне волокно.
Лактоза (молочний
цукор) – дисахарид, ізомер сахарози, дисахарид
складу С12Н22О11.
Макромолекула – високомолекулярна сполука яка складаються з дуже довгих молекул. У цих частинках багаторазово повторюється
певна група атомів — елементарна ланка.
Масова частка
розчиненої
речовини (позначення w — «омега») — відношення
маси розчиненої речовини до маси розчину.
Метан – алкан складу
СН4.
Мило – натрієва або
калієва сіль вищої карбонової кислоти.
Міжмолекулярна дегідратація – відщеплення
молекули води від двох молекул сполуки.
Міжмолекулярна дегідратація — відщеплення молекули води від двох молекул сполуки.
Молярна маса
(М) — величина, що
дорівнює відношенню маси речовини до відповідної кількості речовини.
Моль — кількість речовини, що містить стільки структурних частинок цієї
речовини, скільки атомів міститься у вуглеці масою
Мономер – 1) вихідна
речовина в реакції полімеризації; 2) сполука, від молекули якої походить
елементарна ланка полімеру.
Моносахариди ‑ вуглеводи із загальною формулою Сn(H2O)m, в якій n і m можуть мати значення 5 і/або 6.
Найлон ‑ поліамідне волокно.
Насичені вуглеводні – вуглеводні,
у молекулах яких атоми Карбону сполучені лише простими ковалентними зв’язками.
Нафта – суміш речовин, у якій переважають вуглеводні.
Ненасичені вуглеводні ‑
вуглеводні, у молекулах яких атоми Карбону сполучені не лише простими
ковалентними зв’язками, а й одним або кількома кратними зв’язками.
Низькомолекулярні органічні
сполуки – органічні сполуки з невеликими молекулярними масами.
Нітрогліцерин ‑ естер гліцерину і нітратної кислоти.
Нітросполуки ‑ речовини, які містять у молекулі
нітрогрупу (‑NO2), Нітроген якого пов'язаний
з атомом Карбону.
Номенклатура –
система назв речовин.
Одноатомний спирт –
спирт, молекула якого містить одну гідроксильну групу.
Озоновий шар – шар
атмосфери, в якому концентрація озону найбільша.
Оксигеновмісні органічні
сполуки — органічні сполуки, до складу яких входять атоми Оксигену.
Олія — рідкий
жир, до складу якого входять
залишки ненасичених вищих карбонових кислот, здебільшого рослинного походження.
Органічна хімія – 1)
галузь хімії, яка вивчає органічні сполуки та їх перетворення; 2) хімія
вуглеводнів та їх похідних.
Органічні речовини –
сполуки Карбону (за деякими винятками).
Оцтовий альдегід – див. етаналь.
Парафін нафтопродукт, суміш алканових вуглеводнів переважно нормальної
будови з числом атомів карбону від 9 до 40.
Парниковий ефект – явище
затримання теплоти на планеті внаслідок поглинання інфрачервоних променів
вуглекислим газом та деякими іншими газами, наявними в атмосфері.
Пасивація – явище
утворення під час реакції на поверхні металу хімічно пасивної сполуки.
Пептид – сполука,
молекули якої складаються із фрагментів молекул амінокислот, сполучених
пептидними групами.
Пептидна група – група
атомів –СО‑NH‑.
Пептидний зв’язок — це
зв’язок у молекулах пептидів і білків, що утворився за взаємодії карбоксильної групи
однієї амінокислоти з
a-амiногрупою
іншої: —СО—NН—.
Первинна структура білка –
поліпептидний ланцюг із чіткою послідовністю амінокислотних залишків.
Пластмаси –
матеріали на основі полімерів, що зберігають після розплавляння і подальшого
охолодження надану їм форму.
Поліконденсація — синтез макромолекул полімеру з великої
кількості молекул мономеру, що
супроводжується утворенням низькомолекулярного побічного
продукту.
Полімер – сполука,
молекули якої складаються з великої кількості сполучених груп атомів.
Полімеризація — синтез макромолекул полімеру
з великої кількості
молекул мономеру.
Полісахариди –
вуглеводи, молекули яких складаються із багатьох залишків молекул
моносахаридів.
Поліпептид –
сполука, утворена в результаті взаємодії трьох і більше молекул амінокислот.
Полімери – сполуки, молекули
яких складаються з великої кількості однакових
груп атомів.
Полісахариди ‑ вуглеводи, молекули
яких складаються із багатьох залишків молекул моносахаридів.
Похідні
вуглеводнів — продукти
заміщення атомів гідрогену
в молекулах вуглеводнів на атоми інших елементів або групи атомів.
Природний газ — горюча корисна копалина, природне джерело газоподібних вуглеводнів, переважно метану.
Радикал – частинка, що
має неспарений електрон і здатна до самостійного існування.
Реакція галогенування –
реакція приєднання галогену до органічної сполуки або заміщення атомів у її
молекулі на атоми галогену.
Реакції гідратації –
реакція приєднання води до сполуки.
Реакції гідрування ‑
реакція приєднання водню до сполуки.
Реакції дегідратації ‑
реакція відщеплення води від сполуки.
Реакції дегідрування ‑
реакція відщеплення водню від сполуки.
Реакції етерифікації –
реакції між спиртом і кислотою з утворенням естеру і води.
Реакції заміщення (в
органічній хімії) – реакція, у якій атоми в молекулах органічної сполуки
заміщуються на інші атоми або групи атомів.
Реакції ізомеризації –
реакція, під час якої утворюється ізомер вихідної сполуки внаслідок
перегрупування атомів або кратних зв’язків у молекулах.
Реакції нітрування –
реакції заміщення атомів Гідрогену в молекулі органічної сполуки на нітрогрупи
–NO2.
Реакції поліконденсації –
реакції утворення полімеру в результаті взаємодії функціональних груп молекул
мономера, яка відбувається з виділенням води, амоніаку або інших
низькомолекулярних сполук.
Реакції полімеризації ‑
реакції утворення полімеру в результаті послідового сполучення молекул
мономера.
Реакція приєднання – те
саме, що й реакція сполучення (в неорганічній хімії).
Реакція «срібного дзеркала» ‑
якісна реакція на альдегідну
групу.
Реакція «мідного дзеркала» ‑
якісна реакція на альдегідну
групу.
Реакція хлорування –
реакція приєднання хлору до органічної сполуки або заміщення атомів у її
молекулі на атоми хлору.
Сахароза ‑ вуглевод, дисахарид складу С12Н22О11.
Синтетичне волокно — волокно, вироблене із
синтетичного полімеру.
Систематична номенклатура –
система назв сполук, які вказують на їхній склад і будову.
Спирти – похідні
вуглеводнів, у молекулах яких один або кілька атомів Гідрогену заміщені на
гідроксильні групи.
Спиртове бродіння глюкози — реакція
перетворення глюкози на
спирт (етанол) під
дією ферментів.
Структурна ізомерія – ізомерія,
зумовлена різною послідовністю сполучення атомів у молекулах, а також різним
положенням у них кратних зв’язків, функціональних груп.
Структурна
формула – це хімічна формула у якій відображений порядок сполучення
атомів у молекулах.
Структурні формули — хімічні формули, що відображають
склад речовини і порядок сполучення атомів у її молекулі.
Ступінь полімеризації –
кількість елементарних ланок у макромолекулі полімеру.
Теорія – сукупність
узагальню вальних положень у науці, які відображають відношення і зв’язки між
фактами, об’єктами, явищами.
Теорія будови органічних сполук ‑
теорія, що встановлює
залежність між складом, хімічною будовою та властивостями речовин.
Термопластичні полімери –
полімери, які після нагрівання і подальшого охолодження зберігають свої
властивості.
Термореактивні полімери ‑
полімери, які після нагрівання і подальшого охолодження втрачають пластичність
та деякі інші властивості.
Третинна структура білка – форма
молекули білка, яка утворюється внаслідок згортання або закручування спіралі
поліпептидного ланцюга в клубок (глобулу).
Тригліцериди (жири) ‑ естери гліцеролу і вищих карбонових кислот.
Феніл – вуглеводневий
залишок С6Н5‑.
Феноли — похідні
аренів, у молекулах яких один або кілька атомів
Гідрогену бензенового кільця заміщені на гідроксильні групи.
Фенолформальдегідна смола – полімер, продукт поліконденсації
фенолу та метаналю (формальдегіду).
Фенопласти ‑
пластмаси на основі фенолоформальдегідних
смол. Ферменти –білки, які є
каталізаторами хімічних реакцій.
Формальдегід (метаналь) — найпростіший альдегід складу НСНО. Фракції –
суміші речовин із близькими температурами кипіння.
Фруктоза ‑ моносахарид, вуглевод складу С6Н12О6,
ізомер глюкози.
Функціональна група – група
атомів у молекулах сполук певного класу, яка зумовлює їхні характерні хімічні
властивості.
Характеристична (функціональна) група — група
атомів, що визначає належність речовини до певного класу органічних сполук та обумовлює її хімічні властивості.
Хімічна будова — порядок
сполучення атомів у молекулі та характер їх зв’язку один з одним.
Хімічна реакція — явище,
під час якого з одних речовин утворюються інші, відмінні за хімічним складом і (або)
будовою.
Хімічний зв'язок –
взаємодія між атомами, молекулами, йонами, завдяки якій частинки утримуються
разом.
Целюлоза ‑ природний полімер, полісахарид
(вуглевод) складу (С6Н10О5)n.
Цикл – замкнений
ланцюг зі сполучених атомів.
Циклічні органічні сполуки — сполуки,
що мають замкнуті ланцюги
атомів Карбону.
Циклоалкани –
насичені вуглеводні, молекули яких мають циклічну будову.
Четвертинна структура білка –
єдиний комплекс із кількох глобул молекул білка, який виконує певну функцію в
живому організмі.
Штучне волокно — волокно, вироблене
із природного полімеру
шляхом хімічної обробки.
Якісна реакція –
реакція, за зовнішнім ефектом якої виявляють певний йон або сполуку.