Словник термінів

Алкадієни – вуглеводні, молекули яких мають відкритий карбоновий ланцюг із двома подвійними зв’язками.

Алкани – насичені вуглеводні з відкритим карбоновим ланцюгом у молекулах.

Алкени – вуглеводні, молекули яких мають відкритий карбоновий ланцюг з подвійним зв’язком.

Алкіни ‑ вуглеводні, молекули яких мають відкритий карбоновий ланцюг з потрійним зв’язком.

Альдегіди – похідні вуглеводнів, у молекулах яких карбонільна група сполучена з вуглеводневим залишком і атомом Гідрогену.

Альдегідна група – група атомів –СОН.

Аміни – продукти заміщення атомів Гідрогену в молекулі амоніаку на вуглеводневі залишки.

Аміногрупа – група атомів –NH2.

Амінокислоти – похідні карбонових кислот, у молекулах яких один або кілька атомів Гідрогену вуглеводневого залишку заміщені на аміногрупи.

Анілін (феніламін)найпростіший ароматичний амін феніламін C6H5NH2.

Антибіотики ‑ речовини, що «синтезуються» деякими мікроорганізмами (пліснявою, бактеріями, грибками), рослинами і мають протибактеріальну та противірусну дію.

Арени, або ароматичні вуглеводні, ‑ вуглеводні, в молекулах яких є одне або кілька бензинових кілець.

Аскорбінова кислота (вітамін С) ‑ один із найважливіших водорозчинних вітамінів. Його хімічна формула — С6Н8О6.

Ацетатний шовк ‑ штучне волокно на основі естерів целюлози.

Ацетилен (етин) ‑ алкін складу С2Н2.

Ациклічні органічні сполуки сполуки з незамкнутим ланцюгом
атомів Карбону.

Багатоатомний спирт – спирт, у молекулі якого міститься кілька гідроксильних груп.

Бензен – представник аренів (ароматичних вуглеводнів) складу С6Н6. 

Білки – поліпептиди, які складаються із фрагментів молекул
α-амінокислот і виконують специфічні функції в живих організмах.

Біологічно активні речовини ‑ це речовини, які активно впливають на різноманітні процеси в живих організмах.

Біуретова реакція – якісна реакція на пептидні групи.

Високомолекулярні сполуки – сполуки, молекули яких складаються з великої кількості сполучених груп атомів.

Вищі карбонові кислоти – карбонові кислоти, молекули яких містять 10 і більше атомів Карбону.

Вищі спирти – спирти, молекули яких містять 10 і більше атомів Карбону.

Віскозне волокно штучне волокно (штучний шовк) на основі целюлози.

Вітаміни ‑ низькомолекулярні органічні речовини, що є біологічними каталізаторами хімічних реакцій або реагентами у фотохімічних процесах, які протікають в організмі. У невеликих кількостях, але обов’язково потрібні для нормальної життєдіяльності організмів.

Внутрішньомолекулярна дегідратація – відщеплення молекули води від молекули сполуки.

Водневий зв'язок – електростатична взаємодія між молекулами за участю атомів Гідрогену, сполучених з атомами найбільш електронегативних елементів (Флуор, Оксиген, Нітроген).

Волокна – довгі гнучкі нитки із природних або синтетичних полімерів.

Вторинна структура білка – певна просторова форма (здебільшого спіраль), якої набуває поліпептидний ланцюг.

Вуглеводи – органічні сполуки із загальною формулою Сn(H2O)m.

Вуглеводневий залишокзамісник або частинка молекули органічної сполуки, що складається з атомів Карбону і Гідрогеном.

Вуглеводні – клас органічних речовин, які складаються тільки з двох хімічних елементів – Карбону і Гідрогену.

Вулканізація ‑ обробка каучуку за певної температури сіркою, внаслідок якої поліпшуються властивості каучуку й утворюється цінний матеріал — гума.

Газифікація – перетворення вугілля або іншого твердого палива на горючі гази за допомогою хімічних реакцій.

Галогенопохідні вуглеводнів — сполуки, молекули яких містять один
або кілька атомів галогенів (Флуору, Хлору, Брому, Йоду).

Галогенування — уведення атомів галогенів до складу органічної сполуки.

Гідратація реакція приєднання води.

Гідроксильна група – група атомів –ОН.

Гідроліз – реакція обміну між сполукою і водою.

Гідрування вугілля – перетворення вугілля на рідкі та газуваті вуглеводні під дією водню за температури 400‑600 °С, певного тиску і наявності каталізатора.

Гліцерол (гліцерин) – трьохатомний спирт складу
СН2(ОН)—СН(ОН)—СН2(ОН).

Глюкоза ‑ вуглевод складу С6Н12О6.

Гомологи – органічні сполуки, які належать до певного гомологічного ряду.

Гомологічна різниця ‑ група атомів СН2.

Гомологічний ряд – ряд органічних сполук, молекули яких подібні за будовою і різняться за складом на одну чи кілька груп атомів СН2.

Гума гумою називають продукт переробки каучуків. Це важливий конструкційний матеріал, призначений для виготовлення технічних виробів у багатьох галузях виробництва. Вона є важливим конструкційним матеріалом для машино - і приладобудування.

Дегідратація відщеплення води від молекули речовини.

Декстрини – продукти часткового розщеплення крохмалю.

Денатурація білка – втрата білком біологічних функцій унаслідок руйнування його просторової структури (четвертинної, третинної, вторинної).

Делокалізовані електрони – електрони, які переміщуються в речовині від одного атома до іншого.

Дисахариди – вуглеводи, молекули яких складаються із двох залишків молекул одного або різних моносахаридів.

Екзотермічні реакції — реакції, що супроводжуються виділенням
теплоти в навколишнє середовище.

Еластичність – здатність матеріалу після деформації відновлювати свою форму.

Електронегативність умовна величина, що характеризує здатність атома в хімічній сполуці притягувати до себе електрони.

Елементарна ланка – група сполучених атомів, яка багаторазово повторюється в макромолекулі полімеру.

Ендотермічні реакції — реакції, що супроводжуються поглинанням
теплоти із навколишнього середовища.

Естери – похідні карбонових кислот, у молекулах яких атом Гідрогену карбоксильної групи заміщений на вуглеводневий залишок.

Естерифікація — синтез естерів взаємодією кислоти і спирту.

Етаналь (оцтовий альдегід) – альдегід складу СН3СНО.

Етен (етилен) ‑ алкен складу С2Н4.

Етери – органічні сполуки, в молекулах яких атом Оксигену сполучений із двома вуглеводневими залишками.

Етиленгліколь – найпростіший двохтомний спирт НО–СН2–СН2–ОН,

Етин (ацетилен) ‑ алкін складу С2Н2.

Жири – естери гліцерину і вищих карбонових кислот.

Замісник – атом або група атомів, що є відгалуженням у карбоновому ланцюзі.

π-Зв'язок – ковалентний зв'язок, утворений унаслідок перекривання орбіталей із неспареними електронами двох атомів на двох ділянках, розміщених поза лінією, що з’єднує центри атомів.

Зв’язок ковалентний зв’язок, утворений за допомогою спільних електронних пар.

Зв’язок ковалентний неполярний зв’язок, що виникає між двома атомами неметалічних елементів з однаковою електронегативністю. Електронні пари розміщуються симетрично відносно обох атомів.

Зв’язок ковалентний полярний — зв’язок, що виникає між атомами з різною електронегативністю. Електронні пари зміщені в бік більш електронегативного атома.

Зв’язок подвійний — хімічний зв’язок, в утворенні якого беруть участь дві пари електронів, наприклад СН2::СН2.

Зв’язок потрійний — хімічний зв’язок, в утворенні якого беруть участь три пари електронів, наприклад СН СН. Замість рисок — три пари електронів.

Ізомери – сполуки, які мають однаковий склад, але різну будову молекул.

Ізомерія – явище існування сполук з однаковим складом, але різною будовою молекул.

Капрон ‑ синтетичне волокно на основі полімеру, одержаного поліконденсацією a-амінокапронової кислоти.

Карбоксильна група – група атомів – СООН.

Карбонільна група ‑ група атомів – СО.

Карбонові кислоти – похідні вуглеводнів, молекули яких містять одну або кілька карбоксильних груп.

Каучуки – еластичні полімери рослинного або синтетичного походження.

Кислотне бродіння глюкози реакція перетворення глюкози на молочну кислоту під дією ферментів.

Кількість речовини (позначення ν) — величина, яка вказує на кількість структурних частинок (атомів, молекул, йонів), що містяться в певній порції речовини.

Класифікація процес і результат групування об’єктів дослідження
чи спостереження за певними їх загальними ознаками.

Коксування – процес розкладу вугілля за високої температури і відсутності повітря.

Кокс – речовина, добута нагріванням вугілля за високої температури без доступу повітря.

Композиційні матеріали, або композити ‑ будь-який матеріал, який складається мінімум з двох фаз – матричного матеріалу й армую чого.

Крекінг – процес вторинної переробки нафти, під час якого вуглеводні за сильного нагрівання розкладаються внаслідок розриву і перебудови карбонових ланцюгів у молекулах.

Крохмаль ‑ вуглевод загальної формули6Н10О5)n, природний полімер, мономером якого є глюкоза.

Ксантопротеїнова реакція – якісна реакція на фрагменти молекул ароматичних амінокислот у молекулі білка.

Лавсан поліестерне волокно.

Лактоза (молочний цукор) – дисахарид, ізомер сахарози, дисахарид складу С12Н22О11.  

Макромолекула – високомолекулярна сполука яка складаються з дуже довгих молекул. У цих частинках багаторазово повторюється певна група атомівелементарна ланка.

Масова частка розчиненої речовини (позначення w — «омега») — відношення маси розчиненої речовини до маси розчину.

Метан – алкан складу СН4.

Мило – натрієва або калієва сіль вищої карбонової кислоти.

Міжмолекулярна дегідратація – відщеплення молекули води від двох молекул сполуки.

Міжмолекулярна дегідратація відщеплення молекули води від двох молекул сполуки.

Молярна маса (М) — величина, що дорівнює відношенню маси речовини до відповідної кількості речовини.

Моль — кількість речовини, що містить стільки структурних частинок цієї речовини, скільки атомів міститься у вуглеці масою 12 г.

Мономер – 1) вихідна речовина в реакції полімеризації; 2) сполука, від молекули якої походить елементарна ланка полімеру.

Моносахариди ‑ вуглеводи із загальною формулою Сn(H2O)m, в якій n і m можуть мати значення 5 і/або 6.

Найлон ‑ поліамідне волокно.

Насичені вуглеводні – вуглеводні, у молекулах яких атоми Карбону сполучені лише простими ковалентними зв’язками.

Нафта – суміш речовин, у якій переважають вуглеводні.

Ненасичені вуглеводні ‑ вуглеводні, у молекулах яких атоми Карбону сполучені не лише простими ковалентними зв’язками, а й одним або кількома кратними зв’язками.

Низькомолекулярні органічні сполуки – органічні сполуки з невеликими молекулярними масами.

Нітрогліцерин ‑ естер гліцерину і нітратної кислоти.

Нітросполуки речовини, які містять у молекулі нітрогрупу (NO2), Нітроген якого пов'язаний з атомом Карбону.

Номенклатура – система назв речовин.

Одноатомний спирт – спирт, молекула якого містить одну гідроксильну групу.

Озоновий шар – шар атмосфери, в якому концентрація озону найбільша.

Оксигеновмісні органічні сполуки органічні сполуки, до складу яких входять атоми Оксигену.

Олія рідкий жир, до складу якого входять залишки ненасичених вищих карбонових кислот, здебільшого рослинного походження.

Органічна хімія – 1) галузь хімії, яка вивчає органічні сполуки та їх перетворення; 2) хімія вуглеводнів та їх похідних.

Органічні речовини – сполуки Карбону (за деякими винятками).

Оцтовий альдегід див. етаналь.

Парафін нафтопродукт, суміш алканових вуглеводнів переважно нормальної будови з числом атомів карбону від 9 до 40.

Парниковий ефект – явище затримання теплоти на планеті внаслідок поглинання інфрачервоних променів вуглекислим газом та деякими іншими газами, наявними в атмосфері.

Пасивація – явище утворення під час реакції на поверхні металу хімічно пасивної сполуки.

Пептид – сполука, молекули якої складаються із фрагментів молекул амінокислот, сполучених пептидними групами.

Пептидна група – група атомів –СО‑NH‑.

Пептидний зв’язок — це зв’язок у молекулах пептидів і білків, що утворився за взаємодії карбоксильної групи однієї амінокислоти з
a-амiногрупою іншої: —СО—NН—.

Первинна структура білка – поліпептидний ланцюг із чіткою послідовністю амінокислотних залишків.

Пластмаси – матеріали на основі полімерів, що зберігають після розплавляння і подальшого охолодження надану їм форму.

Поліконденсація — синтез макромолекул полімеру з великої кількості молекул мономеру, що супроводжується утворенням низькомолекулярного побічного продукту.

Полімер – сполука, молекули якої складаються з великої кількості сполучених груп атомів.

Полімеризація — синтез макромолекул полімеру з великої кількості
молекул мономеру.

Полісахариди – вуглеводи, молекули яких складаються із багатьох залишків молекул моносахаридів.

Поліпептид – сполука, утворена в результаті взаємодії трьох і більше молекул амінокислот.

Полімери – сполуки, молекули яких складаються з великої кількості однакових груп атомів.

Полісахариди ‑ вуглеводи, молекули яких складаються із багатьох залишків молекул моносахаридів.

Похідні вуглеводнів — продукти заміщення атомів гідрогену в молекулах вуглеводнів на атоми інших елементів або групи атомів.

Природний газ — горюча корисна копалина, природне джерело газоподібних вуглеводнів, переважно метану.

Радикал – частинка, що має неспарений електрон і здатна до самостійного існування.

Реакція галогенування – реакція приєднання галогену до органічної сполуки або заміщення атомів у її молекулі на атоми галогену.

Реакції гідратації – реакція приєднання води до сполуки.

Реакції гідрування ‑ реакція приєднання водню до сполуки.

Реакції дегідратації ‑ реакція відщеплення води від сполуки.

Реакції дегідрування ‑ реакція відщеплення водню від сполуки.

Реакції етерифікації – реакції між спиртом і кислотою з утворенням естеру і води.

Реакції заміщення (в органічній хімії) – реакція, у якій атоми в молекулах органічної сполуки заміщуються на інші атоми або групи атомів.

Реакції ізомеризації – реакція, під час якої утворюється ізомер вихідної сполуки внаслідок перегрупування атомів або кратних зв’язків у молекулах.

Реакції нітрування – реакції заміщення атомів Гідрогену в молекулі органічної сполуки на нітрогрупи –NO2.

Реакції поліконденсації – реакції утворення полімеру в результаті взаємодії функціональних груп молекул мономера, яка відбувається з виділенням води, амоніаку або інших низькомолекулярних сполук.

Реакції полімеризації ‑ реакції утворення полімеру в результаті послідового сполучення молекул мономера.

Реакція приєднання – те саме, що й реакція сполучення (в неорганічній хімії).

Реакція «срібного дзеркала» ‑ якісна реакція на альдегідну групу.

Реакція «мідного дзеркала» ‑ якісна реакція на альдегідну групу.

Реакція хлорування – реакція приєднання хлору до органічної сполуки або заміщення атомів у її молекулі на атоми хлору.

Сахароза ‑ вуглевод, дисахарид складу С12Н22О11.

Синтетичне волокно — волокно, вироблене із синтетичного полімеру.

Систематична номенклатура – система назв сполук, які вказують на їхній склад і будову.

Спирти – похідні вуглеводнів, у молекулах яких один або кілька атомів Гідрогену заміщені на гідроксильні групи.

Спиртове бродіння глюкози реакція перетворення глюкози на спирт (етанол) під дією ферментів.

Структурна ізомерія – ізомерія, зумовлена різною послідовністю сполучення атомів у молекулах, а також різним положенням у них кратних зв’язків, функціональних груп.

Структурна формула – це хімічна формула у якій відображений порядок сполучення атомів у молекулах.

Структурні формули хімічні формули, що відображають склад речовини і порядок сполучення атомів у її молекулі.

Ступінь полімеризації – кількість елементарних ланок у макромолекулі полімеру.

Теорія – сукупність узагальню вальних положень у науці, які відображають відношення і зв’язки між фактами, об’єктами, явищами.

Теорія будови органічних сполук ‑ теорія, що встановлює залежність між складом, хімічною будовою та властивостями речовин.

Термопластичні полімери – полімери, які після нагрівання і подальшого охолодження зберігають свої властивості.

Термореактивні полімери ‑ полімери, які після нагрівання і подальшого охолодження втрачають пластичність та деякі інші властивості.

Третинна структура білка – форма молекули білка, яка утворюється внаслідок згортання або закручування спіралі поліпептидного ланцюга в клубок (глобулу).

Тригліцериди (жири) ‑ естери гліцеролу і вищих карбонових кислот.

Феніл – вуглеводневий залишок С6Н5‑.

Феноли — похідні аренів, у молекулах яких один або кілька атомів
Гідрогену бензенового кільця заміщені на гідроксильні групи.

Фенолформальдегідна смола – полімер, продукт поліконденсації
фенолу та метаналю (формальдегіду).

Фенопласти ‑ пластмаси на основі фенолоформальдегідних смол. Ферменти –білки, які є каталізаторами хімічних реакцій.

Формальдегід (метаналь) найпростіший альдегід складу НСНО. Фракції – суміші речовин із близькими температурами кипіння.

Фруктоза ‑ моносахарид, вуглевод складу С6Н12О6, ізомер глюкози.

Функціональна група – група атомів у молекулах сполук певного класу, яка зумовлює їхні характерні хімічні властивості.

Характеристична (функціональна) група група атомів, що визначає належність речовини до певного класу органічних сполук та обумовлює її хімічні властивості.

Хімічна будова — порядок сполучення атомів у молекулі та характер їх зв’язку один з одним.

Хімічна реакція — явище, під час якого з одних речовин утворюються інші, відмінні за хімічним складом і (або) будовою.

Хімічний зв'язок – взаємодія між атомами, молекулами, йонами, завдяки якій частинки утримуються разом.

Целюлоза ‑ природний полімер, полісахарид (вуглевод) складу 6Н10О5)n.

Цикл – замкнений ланцюг зі сполучених атомів.

Циклічні органічні сполуки — сполуки, що мають замкнуті ланцюги
атомів Карбону.

Циклоалкани – насичені вуглеводні, молекули яких мають циклічну будову.

Четвертинна структура білка – єдиний комплекс із кількох глобул молекул білка, який виконує певну функцію в живому організмі.

Штучне волокно — волокно, вироблене із природного полімеру шляхом хімічної обробки.

Якісна реакція – реакція, за зовнішнім ефектом якої виявляють певний йон або сполуку.