Тема 1. Сутність та класифікація звітності підприємства.

 

1.   Сутність звітності та її значення.

Звітність як елемент методу бухгалтерського обліку – завершальний етап фінансового, податкового, виробничого та статистичного обліку. Вона призначена для використання як зовнішніми (держава, власники, партнери по бізнесу, інвестори), так і внутрішніми користувачами і є джерелом різноманітної інформації для прийняття рішень на внутрішньому і зовнішньому рівнях.

Взагалі, звітність – це система показників, що характеризують діяльність підприємства за певний період.

Держава використовує звітність для контролю за правильністю та своєчасністю розрахунків за податками, внесками, зборами, неподатковими платежами.

Статистичні органи на основі даних статистичної звітності групують показники діяльності підприємств різних галузей, формуючи загальнодержавну статистику.

Показники звітності використовують для аналізу господарської діяльності підприємств з метою прийняття рішень на мікрорівні.

 

2.   Класифікація звітності підприємства

Порядок створення та подання звітності зумовлюють її класифікацію за наступними ознаками:

1)   залежно від користувачів – внутрішня та зовнішня (фінансова, податкова, статистична та адміністративна);

2)   за часовим фактором – оперативна, періодична, річна, разова;

3)   за ступенем узагальнення – первинна, яка подається окремим підприємством, та зведена за даними первинної звітності (корпорація, регіон, міністерство тощо);

4)   за обсягом – повна та коротка;

5)   за способом відправки – поштова, телеграфна, та, яка відправляється за допомогою електронної пошти.

Внутрішня звітність складається для передачі керівництву з метою прийняття на її основі управлінських рішень. Обсяг, показники, періодичність та форма надання внутрішньої звітності регламентуються внутрішніми нормативними документами з урахуванням оперативних, тактичних і стратегічних потреб окремого підприємства.

Зовнішня звітність передається органам управління підприємством, податковим, статистичним та іншим органам і користувачам, визначеним законодавчо-нормативними актами України.

Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Методологічне керівництво як бухгалтерським обліком, так і фінансовою звітністю підприємств (суб’єктів підприємницької діяльності) здійснює Міністерство фінансів України. Щодо бюджетних установ методологічне керівництво бухгалтерським обліком та фінансовою звітністю здійснює Державне казначейство України, а щодо банків – Національний банк України.

Податкова звітність – звітність про нарахування та сплату суб’єктами господарської діяльності і фізичними особами податків, внесків та зборів, визначених законодавством України.

Статистична інформація – це офіційна документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ і процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя. Нормативні документи з питань звітності, що використовуються в державній статистиці, затверджуються з Державною службою статистики України.

 

3.   Регламентування звітності різних видів.

Регламентування звітності суб’єктів господарювання передусім залежить від її класифікації за призначенням. За цією класифікаційною ознакою виділяють наступні види звітності:

1)   фінансова;

2)   податкова;

3)   статистична;

4)   управлінська.

Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. №996-ХІV (далі – Закон про бухгалтерський облік) фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Користувачами фінансової звітності є фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Регулювання питань методології фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Податкова звітність – це сукупність звітних документів (декларацій, розрахунків, довідок, звітів, відомостей тощо), які подаються платниками податків до органів державної податкової служби у строки, встановлені законодавством, на підставі яких здійснюється нарахування та/ або сплата податків, зборів (обов’язкових платежів). Регламентацію податкової звітності здійснює Державна податкова служба України.

Статистична звітність – це форма звітності державного статистичного спостереження, за якою респонденти подають інформацію органам державної статистики під час збирання державної статистичної звітності у вигляді звіту затвердженого зразка та за підписом посадових осіб, які відповідають за достовірність наданої інформації. Регулювання питань методології статистичної звітності здійснюється Державною службою статистики України.

 

4.   Основні принципи формування звітних показників.

Складність формування та забезпечення достовірності звітних показників зумовлюють необхідність визначення і дотримання принципів складання звітності.

Відповідно до Закону про бухгалтерський облік та НП(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” фінансова звітність ґрунтується на таких основних принципах:

1)   обачність – застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

2)   повне висвітлення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

3)   автономність – кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

4)   послідовність – постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

5)   безперервність – оцінка активів та зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

6)   нарахування та відповідність доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

7)   превалювання сутності над формою – операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

8)   історична (фактична) собівартість – пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

9)   єдиний грошовий вимірник – вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

10)                  періодичність – можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

На сьогодні чітко виділених принципів підготовки податкової та статистичної звітності підприємств не існує. Проте, до їх складу окрім певних принципів фінансової звітності (обачність, повне висвітлення, послідовність, безперервність, періодичність) повинні також відноситись: достовірність, аналітичність, нормативна обґрунтованість та конфіденційність (за винятком знеособленої статистичної інформації).