Глосарій бухгалтерських термінів

Аванс (від фр. avance) – гроші, що видаються в рахунок майбутніх платежів і витрат. Видача А. однією стороною іншій може бути лише у встановлених законом випадках. А. робітникам і службовцям в рахунок заробітної плати видається по платіжних відомостях і записується по дебету рахунку № 66 “Розрахунки по заробітній платі” і кредиту рахунку № 30 “Каса”. А., які видаються особам на витрати по службових відрядженнях, а також у зв’язку з їхнім переходом на роботу в іншу місцевість, є підзвітними сумами. Працівники, що отримали ці суми, є підзвітними особами. Вони повинні подавати Звіт про використання коштів наданих на відрядження або під звіт.

Авансовий звіт – документ типової форми, що подається підзвітними особами.. В ньому вказуються отримані під звіт суми, фактично здійснені| витрати, залишок отриманих коштів або перевитрата. До А. з. додаються документи, які засвідчують фактичні витрати підзвітних сум: посвідчення про відрядження з відмітками про місце і час знаходження у відрядженні, квитанції готелів, рахунки, які засвідчують придбання матеріальних цінностей тощо. По авансах на адміністративно-господарські і операційні витрати звіти повинні подаватися після закінчення терміну, на який виданий аванс, а на витрати по відрядженнях – не пізніше 3-х днів після повернення з відрядження. Працівник, що повернувся з відрядження, подає одночасно з А.з. письмовий звіт керівнику підприємства про виконану роботу за час відрядження. А.з. перевіряється бухгалтером, затверджується керівником підприємства і служить підставою для списання витрачених підзвітних сум.

Авізо (від італ. avviso) – сповіщення одного підприємства (установи, організації) іншому про стан взаємних розрахунків або розрахунків з третіми особами.

Аванс (від фр. avance) – гроші, що видаються в рахунок майбутніх платежів і витрат. Видача А. однією стороною іншій може бути лише у встановлених законом випадках. А. робітникам і службовцям в рахунок заробітної плати видається по платіжних відомостях і записується по дебету рахунку № 66 “Розрахунки по заробітній платі” і кредиту рахунку № 30 “Каса”. А., які видаються особам на витрати по службових відрядженнях, а також у зв’язку з їхнім переходом на роботу в іншу місцевість, є підзвітними сумами. Працівники, що отримали ці суми, є підзвітними особами. Вони повинні подавати Звіт про використання коштів наданих на відрядження або під звіт.

Адміністративно–управлінські витрати – це частина витрат по управлінню і обслуговуванню виробництва: заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу; відрахування на соціальне страхування; канцелярські, друкарські, телефонні витрати; витрати на відрядження; обслуговування легкового автотранспорту; обслуговування будівель для адміністративних потреб; премії адміністративно-управлінському персоналу і ін. Ці витрати враховуються по рахунку № 92 “Адміністративні витрати”. Аналітичний облік по цьому рахунку|лічба| ведеться по встановлених статтях. А.-у. в. розподіляються по об’єктах калькуляції разом зі всіма загальновиробничими витратами лише в управлінському обліку і не розподіляються у фінансовому.

Ажур (від фр. jour – в день), ажурний, – тонкий, витончено зроблений. У бухгалтерському обліку означає реєстрацію господарських операцій в день їх здійснення; такий стан бухгалтерського обліку, при якому всі господарські операції правильно і своєчасно оформляються відповідними документами, записуються на рахунки обліку і забезпечується отримання достовірних показників і їх взаємоузгодженість.

Акордна заробітна плата (від фр. accord – угода) – одна з форм заробітної плати, вона є різновидом відрядної заробітної плати, А. з. п. нараховується на весь заздалегідь встановлений обсяг робіт. Існує акордно-преміальна оплата праці, при якій виплачуються премії за досягнуті показники в роботі.

Акредитив (від лат. accredo – довіра) – перерахування покупцем грошових коштів до установи банку, який обслуговує постачальника. Грошові кошти використовуються протягом встановленого терміну для розрахунків з постачальником за певні товари і послуги. За допомогою А. здійснюються безготівкові розрахунки. А. форма розрахунків застосовується в наступних випадках: при укладенні договору між постачальником і покупцем; коли взаємовідносини між постачальником і покупцем носять нерегулярний характер; коли закупка товарів здійснюється по місцю знаходження постачальника; по постановах і розпорядженнях уряду; за особливих умов постачання; в порядку застосування санкції до покупця; на вимогу банку відносно підприємств, переведених на особливий режим кредитування і розрахунків.

Акт (від лат. actus – дія, actum – документ). Широко застосовується в бухгалтерському обліку як первинний документ. Складається, як правило, комісією. Форма А. залежить від його призначення (А. приймання-передачі основних засобів, А. про вибуття (ліквідацію) основних засобів, А. на оприбуткування приплоду тварин і ін.). Бувають також акти юридичні, цивільного стану, органів державного правління і т.д.

Актив – частина бухгалтерського балансу, що відображає на певну дату в грошовому виразі засоби підприємства, їх склад і розміщення. Окрім А., бухгалтерський баланс має пасив. А. і пасив складаються з розділів і статей. У іншому значенні актив (від лат. activus – дієвий, дійовий) – це той, що діє.

Активно-пасивні рахунки – рахунки бухгалтерського обліку, що мають ознаки активних рахунків і пасивних рахунків. У цих рахунках сальдо може бути дебетовим і кредитовим або одночасно дебетовим і кредитовим (розгорнуте сальдо). Наприклад, по рахунку № 64 “Розрахунки з бюджетом” дебетове сальдо показує суму дебіторської заборгованості і відображається в активі бухгалтерського балансу. Кредитове сальдо по цьому рахунку показує суму кредиторської заборгованості перед бюджетом і відображається в пасиві балансу.

Активні рахунки – рахунки бухгалтерського обліку, на яких відображаються засоби підприємства. Вони дають показники про наявність, склад і рух засобів підприємства. У А.р. збільшення засобів записується по дебету, а зменшення – по кредиту. Сальдо має бути дебетовим і відображається в активі балансу. Активними є рахунки № 10 “Основні засоби”, №11 “Інші необоротні матеріальні активи”, №12 “Нематеріальні активи”, №14 “Довгострокові фінансові інвестиції”, № 15 “Капітальний будівництво”, № 20 “Виробничі запаси”, №22 “МШП”, № 23 “Незавершене виробництво”, “25 “Напівфабрикати”. № 26 “Готова продукція”, № 28 “Товари”, № 30 “Каса”, № 31 “Рахунки в банку”, №36 “Розрахунки з покупцями” та ін.

Акцепт (від лат. acceptus – прийнятий) – згода на пропозицію укласти договір на певних умовах.

Акцептувати – дати згоду на оплату рахунку постачальника.

Амортизаційні відрахування – нарахування по встановлених нормах амортизації основних засобів. Фактично амортизація нараховується щомісячно. Розмір амортизації за звітний місяць визначається виходячи з суми її, нарахованою минулого місяця, скоректованого у зв’язку із змінами, що відбулися, у складі основних засобів. При цьому по вибулих об’єктах амортизацію припиняють нараховувати, починаючи з першого числа наступного місяця. По об’єктах, що надійшли, амортизацію нараховують з першого числа наступного місяця. Підставою для бухгалтерського обліку А. в. є відомість нарахування амортизації, у якій вказується загальна сума, а також, на які рахунки відносяться відповідні суми. А. в. залежно від призначення і використання основних засобів відносяться в дебет рахунків № 23, №91, №92, №93 і ін. Одночасно вони записуються по кредиту рахунку № 13 “Знос необоротних активів”.

Амортизація основних засобів (від лат. – погашення) – процес поступового зношення основних засобів і перенесення їх вартості на продукцію, що виготовляється. Амортизація обумовлена особливостями участі основних засобів в процесі виробництва. Основні засоби беруть участь в процесі виробництва тривалий період (не менше одного року). При цьому вони зберігають свою натуральну форму, але поступово зношуються. Знос основних засобів може бути фізичним і моральним.

Амортизація нараховується щомісячно по встановлених нормах амортизаційних відрахувань. Нараховані суми амортизації включаються в собівартість продукції. Не нараховується амортизація по продуктивній худобі, волам, оленям, бібліотечних фондах, молодих насадженнях, основних засобах установ, які фінансуються з бюджету.

Аналіз – розчленовування, розкладання, розбір складних предметів і явищ на складові частини, зіставлення цих частин і встановлення між ними зв’язків і взаємозалежностей. Аналіз разом з синтезом (з’єднанням, поєднанням, розглядом предмету в єдності і взаємному зв’язку всіх його частин) має велике значення в науковому пізнанні і широко застосовується в економіці.

Аналіз господарської діяльності – вивчення результатів роботи підприємств і їх об’єднань на основі даних обліку і звітності. Відповідає поняттю «Економічний аналіз» .

Аналітичний облік – облік, який дає детальні показники в грошовому, а в необхідних випадках і в натуральному вираженні. Деталізація показників встановлюється залежно від конкретних умов з метою контролю за виконанням планів і бюджетів, а також отримання відомостей для управління. За даними аналітичного обліку можна стежити за станом запасів кожного виду, товарно-матеріальних цінностей, здійсненням розрахунків з кожним постачальником, підрядчиком, робітником і службовцем, дебітором і кредитором, підзвітною особою і т.д. В аналітичному обліку виробничі витрати відображаються по статтях і об’єктах калькуляції. Це дає можливість складати звітні калькуляції собівартості продукції, що випускається. Натуральні показники аналітичного обліку дають можливість визначати результати інвентаризації (надлишки, недостачі). Аналітичний облік нерозривно пов’язаний з синтетичний обліком і ведеться з метою деталізації даних цього обліку. Записи в аналітичному обліку проводяться на підставі бухгалтерських документів. Регістрами аналітичного обліку можуть бути книги, картки, відомості, електронні таблиці.

Арбітраж – судовий орган, що вирішує майнові суперечки між підприємствами і організаціями.

Артикул (від лат. – розділ, стаття) – тип виробу або товару.

Архів – установа, що зберігає старі документальні матеріали. Означає також сукупність документів, що відносяться до діяльності якого-небудь підприємства, установи або окремої особи. В бухгалтерському архіві підприємства зберігаються бухгалтерські документи, облікові регістри і матеріали звітності протягом встановлених термінів. По термінах зберігання всі документи діляться на дві групи: документи, необхідні для використовування в практичних цілях строком 3 роки і які підлягають після цього знищенню без дозволу архівної установи, і документи, що мають науково-історичну цінність і підлягаючі постійному зберіганню в державних архівах. Терміни зберігання документів даного року обчислюються починаючи з 1 січня наступного року. Видача справ з бухгалтерського архіву проводиться по розпорядженню головного (старшого) бухгалтера. Вилучення документів на вимогу судово-слідчих і інших органів, що мають на це право, може бути проведено на підставі письмового розпорядження цих органів і з дозволу керівника підприємства. При цьому на місці вилученого документа поміщається його копія з вказівкою на обороті підстави і дати вилучення оригіналу. В окремих випадках копії вилучених документів можуть не знімати, а видавати документи по акту. У разі пропажі документів з бухгалтерського архіву або їх загибелі складається акт і повідомляються про це відповідні органи. Після закінчення термінів зберігання в бухгалтерському архіві документи розділяються на три групи: 1) для постійного зберігання; 2) оперативно-довідкового значення (зберігаються 75 років); 3) підлягають знищенню через 3 роки. На знищення непотрібних старих документів складається акт. Після затвердження акту керівником підприємства документи знищуються (спалюються або передаються організаціям, що заготовляють вторинну сировину).

Асортимент – склад і співвідношення різних видів і сортів продукції і товарів у виробничому або торговельному підприємстві.

Баланс (від фр. – терези, лат. – має дві вагові чаші) – рівновага, система показників, що характеризують стан взаємозв’язаних величин, які знаходяться в постійній зміні. Баланс складається на певну дату у вигляді таблиці і ділиться на дві частини. Показники обох частин балансу характеризують яке-небудь явище, показують співвідношення різних його частин. Тому між підсумками показників частин балансу повинна бути рівність (зберігатися постійна рівновага). Баланс складаються в масштабі окремого підприємства (бухгалтерський баланс, балаанс доходів і витрат підприємства) або в масштабі національнох економіки (баланс грошових доходів і витрат населення, баланс основних фондів, платіжний баланс, розрахунковий баланс, баланс сільськогосподарської продукції і ін.).

Балансові рахунки – рахунки 6ухгалтерского обліку, показники яких знаходять відображення в бухгалтерському балансі. Назви статей балансу не завжди відповідають назві балансових рахунків. Дані однієї балансової статті можуть відображати декілька рахунків.

Банк – установа, яка здійснює посередництво в платежах і кредиті. Банки виникли в епоху рабовласницького ладу. Їх роль і значення зросли з виникненням капіталістичного способу виробництва. Банки збирають вільні капітали і доходи і надають грошовий капітал в розпорядження підприємців. Операції банку по залученню засобів в свою касу називаються пасивними, а операції за поданням грошового капіталу в позику називаються активними. Причому відсоток, сплачуваний банком по пасивних операціях, нижчий за відсоток, стягуваний банком по активних операціях. Це забезпечує отримання банківського прибутку. З розвитком капіталізму відбувається концентрація виробництва, а разом з нею концентрація банку і утворення банківських монополії. Відбувається зрощення банківського і промислового капіталу, що приводить до виникнення фінансової олігархії.

Безвідплатна передача основних засобів – передача основних засобів одним підприємством іншому без оплати. Така передача проводиться на підставі розпорядження вищестоящої організації або письмової угоди і оформляється актом прийому-передачі основних засобів типової форми. Про передачу основних засобів робиться запис в інвентарній картці переданого об’єкту (інвентарній книзі). Ця картка додається до акту прийому-передачі, і про вилучення картки робиться відмітка в описі інвентарних карток і в інвентарному списку по місцезнаходженню об’єкта.

Безгосподарне майно – майно, власник якого невідомий. Переходить у власність користувача через 10 років (ст. ГКУ).

Безготівкові розрахунки – основний спосіб розрахунків між підприємствами, установами і організаціями. Б. р. здійснюються без участі готівки шляхом списання грошових коштів з розрахункового (поточного) рахунку платника і зарахування їх на рахунок одержувача (постачальника, кредитора). Застосування б. р. знижує витрати на грошовий обіг, скорочує потребу в готівці, сприяє концентрації в НБУ вільних грошових коштів і забезпечує їх збереження. Форми безготівкових розрахунків залежать від характеру відносин між підприємствами і умовами договору і застосовуються відповідно до інструкцій НБУ і інших положень.

Безнапівфабрикатний варіант обліку витрат на виробництво – варіант зведеного обліку витрат на виробництво продукції. При цьому варіанті ведеться оперативний облік руху напівфабрикатів в натуральному виразі. Вартість напівфабрикатів, передаються з цеху в цех, в системному порядку не враховується. По кожному цеху враховуються тільки його власні виробничі витрати (без вартості отриманих напівфабрикатів з інших цехів). Це полегшує виявлення витрат на виробництво без внутрігосподарського обороту. При безнапівфабрикатному варіанті зведеного обліку витрат на виробництво фактичні залишки незавершеного виробництва по цехах не відповідають даним бухгалтерського обліку. Пояснюється це тим, що в незавершеному виробництві даного цеху обліковуються напівфабрикати, передані в інші цехи і не списані в собівартість готової продукції.

Безповоротні відходи виробництва – відходи виробництва, які не можуть бути використані на підприємстві або реалізовані на сторону. Безповоротні відходи не оцінюються і не списуються з рахунку № 23 «Виробництво», а включаються в собівартість продукції по статті «Сировина і матеріали».

Бланк (від фр. blank) – форма документа, віддрукована друкарським способом, в якій передбачені необхідні реквізити (див. Реквізити документів). Бл. використовуються для оформлення бухгалтерських документів. Для цього вручну або машинним способом заповнюються передбачені в них реквізити. Застосування бл. сприяє прискоренню і полегшенню складання документів, їх уніфікації і стандартизації. Для припинення можливих зловживань певні види бл. підлягають суворому обліку. Бланки суворої звітності наперед нумеруються і видаються під звіт особам, відповідальним за оформлення документів.

Бланки суворої звітності – бланки документів, що підлягають обліку і видані під звіт певним працівникам для оформлення господарських операцій. Облік ведуть на забалансовому рахунку № 08 “Бланки суворого обліку”. В дебет цього рахунку записують надходження, а в кредит – витрачання бланків. Аналітичний облік ведуть окремо по кожному вигляду бл.с.з. і місцями їх зберігання.

Брак продукції – виготовлена продукція, яка через свою низьку якість не може використовуватися по прямому призначенню або її використання пов’язано з додатковими витратами по виправленню дефектів. По характеру знайдених дефектів Бр.п. є невиправний і виправний, а залежно від місця виникнення – внутрішній і зовнішній (див. невиправний і виправний брак, внутрішній брак, зовнішній брак). Бр.п. оформляється актом, в якому указується кількість і найменування забракованих деталей або виробів, причина і винуватець браку. Бухгалтерія складає калькуляцію собівартості браку, визначає втрати від нього і суми, що підлягають стягненню з винуватців. Втрати від браку визначаються таким чином. До собівартості невиправного браку додають витрати по усуненню дефектів виправного браку. З отриманої суми віднімають вартість забракованої продукції за ціною можливого її використовування і суми стягнень збитку з винуватців. Втрати від браку є непродуктивними витратами праці, матеріальних і грошових засобів. Для обліку б. п. призначений рахунок № 24 “Брак у виробництві”. В дебет цього рахунку відноситься невиправний брак по собівартості з кредиту рахунку № 23 “Виробництво”. В дебет рахунку № 24 відносяться також витрати по усуненню дефектів виправного браку. По кредиту рахунку № 24 проводять наступні записи: оприбутковують вартість браку за ціною можливого використовування в дебет рахунку № 20 “Сировина і матеріали”; відносять суми збитку за рахунок винних осіб в дебет рахунку № 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”; відносять суми по стягненню з організацій, з вини яких відбувся брак, в дебет рахунку № 374 “Розрахунки за претензіями”; списують втрати від браку в дебет рахунку №94 “Інші витрати операційної діяльності” субрахунок 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей».

Брутто – вага товару разом з упаковкою (тарою). Наявність даних про таку вагу, хоча і необхідно в окремих випадках, не може відображати дійсної ваги товару. Для цього потрібно знати і враховувати чисту вагу товару (див. Нетто).

Бухгалтер (від нім. Buchhalter) – фахівець з бухгалтерського обліку. Термін «бухгалтер» з’явився у XV ст. Першою посадовою особою, що отримала звання б., був Христофор Штехер, діловод Інсбрукської рахункової палати. У Віденському державному музеї зберігається наказ імператора Максиміліана I від 13 лютого 1498 р. Стаття 5 цього наказу свідчить: «Наказую діловода нашої палати, довіреного і старанного писаря, який веде книги, відтепер називати бухгалтером, яким повинен тепер бути Христофор Штехер, а до нього в допомогу дати писаря палати на ім’я Ульриха Мерінгера, який повинен бути також присутній на всіх нарадах, що стосуються рахівництва». В Німеччині до 1498 р. особи, що займалися веденням рахункових книг, називалися писарями. З цього ж часу терміни «бухгалтер», «бухгалтерія» сталі витісняти старі назви і поступово розповсюдилися всюди, а в XVIII в. перейшли і до Росії. На початку цього сторіччя з реформами Петра I стали набувати поширення торгові кампанії, з’явилися фабрики і заводи, яким було потрібне грамотне ведення обліку. Рахівництву надавалася у той час певна увага, кваліфікованих людей, що уміють правильно вести книги, було мало. Не випадково особою, що першою отримала в Росії звання бухгалтера, виявився іноземець. Це був голландський купець Тіммерман, який наказом Коммерц-колегії від 11 вересня 1732 р. був призначений головним бухгалтером Петербурзької митниці.

Виконуючи свої обов’язки, головний бухгалтер користується певними правами. Він має право: встановлювати службові обов’язки для працівників бухгалтерії; давати обов’язкові вказівки і розпорядження підвідомчим підприємствам, частинам підприємства або окремим працівникам з питань обліку, звітності і контролю. За невиконання вказівок головного б. з питань організації обліку винні особи позбавляються на розсуд керівника підприємства премій або притягуються до дисциплінарної відповідальності. Звільнення або переміщення матеріально відповідальних осіб на підприємстві проводиться за погодженням з головним бухгалтером. Без підпису головного бухгалтера вважаються недійсними документи, що служать підставою для прийому і видачі грошей і товарно-матеріальних цінностей. Головний бухгалтер підписує бухгалтерські і статистичні звіти. Він візує договори і угоди на отримання і відпуск товарно-матеріальних цінностей, на виконання робіт і послуг, а також накази про встановлення працівникам посадових і персональних окладів і про преміювання. У разі отримання до виконання незаконного розпорядження керівника підприємства головний бухгалтер зобов’язаний до його виконання письмово звернути увагу керівника на незаконність даного їм розпорядження. Коли керівник письмово підтвердить своє розпорядження, головний бухгалтер виконує його у тому випадку, якщо це не призводить до кримінальної відповідальності. Про виконання цього незаконного розпорядження головний бухгалтер повідомляє керівника вищестоящої організації і органи служби безпеки України.

Бухгалтерія – обліковий апарат, який організовує і веде бухгалтерський облік. Б. є самостійним структурним підрозділом і не може входити до складу інших відділів (служб) підприємств і їх об’єднань. Очолюється Б. головним бухгалтером. Б. зобов’язана організовувати і вести весь бухгалтерський облік, складати звітність, контролювати всі господарські операції з погляду їх законності і господарської доцільності. Структура Б. залежить від галузі економіки і організації бухгалтерського обліку.

Бухгалтерська проводка – оформлення кореспонденції рахунків. При цьому вказуються рахунки, що дебетуються і кредитуються, і сума господарської операції. Б. п. іноді називаються рахунковими формулами, а також контировками. Складають Б. п. на підставі виправдувальних документів і позначають їх на цих документах. Б. п. бувають прості і складні. При будь-якій проводці сума, записана по дебету одного рахунку, повинна дорівнювати сумі, записаній по кредиту іншого рахунку, Це відноситься і до складних проводок, де сума, записана по дебету одного рахунку, повинна дорівнювати підсумку сум, записаних по кредиту декількох рахунків, або навпаки, підсумок сум по дебету декількох рахунків повинен дорівнювати сумі, записаній по кредиту одного рахунку.

Бухгалтерські книги – вид облікових регістрів синтетичного і аналітичного обліку. Листи книг заздалегідь нумеруються, що має контрольне значення. Проте Б. К. створюють незручності при розподілі праці облікових працівників. Вони розраховані на ручну працю. Книгами, призначеними для синтетичного обліку, є головна книга і книга «Журнал-головна».

Бухгалтерський баланс – спосіб групування і узагальненого відображення в грошовій оцінці стану засобів господарства за їх видами і джерелами надходження на певну дату (див. Баланс). Б. б. складається зазвичай на перше число місяця у вигляді таблиці певної форми і складається з двох взаємозв’язаних частин: активу і пасиву. У активі Б. б. відображаються засоби за їх видами, складом і розміщенням, а в пасиві – джерела утворення цих засобів. Підсумки активу і пасиву завжди рівні між собою.

Актив і пасив балансу діляться на розділи, а розділи на статті. Статтями бухгалтерського балансу називаються окремі показники (рядки) активу або пасиву, що характеризують види засобів або джерела утворення засобів. Однорідні статті активу і пасиву балансу об’єднуються в розділи.

Бухгалтерський документ – письмове свідоцтво (доказ) факту здійснення господарської операції або право на її здійснення. Б. д., як правило, складаються по встановлених формах на бланках, віддрукованих друкарським способам. В окремих випадках, коли для документального оформлення якої-небудь господарської операції немає затвердженої форми документа (бланка), допускається складання документів довільної форми. При цьому повинні дотримуватися вимоги, що пред’являються до документів.

Оформлення господарських операцій Б. д. називається документацією. Від її якості залежить достовірність даних бухгалтерського обліку і звітності, бо всі записи в обліку ґрунтуються на документах, які також використовуються для управління, контролю і аналізу. Документи використовуються при ревізії і можуть служити джерелом доказів розкрадань, зловживань посадових осіб, порушень фінансової дисципліни і інших неправомірних дій. Деякі документи мають науково-історичну цінність. Б. д. оформляються і використовуються відповідно до Положення про документування записів в бухгалтерському обліку, затвердженим Міністерством фінансів України від 24 травня 1995 р. №88. Документи повинні складатися своєчасно, як правило, у момент здійснення господарських операцій, якісно, містити достовірні дані і мати обов’язкові реквізити (див. Реквізити документів). Записи в документах проводяться в темному кольорі. Касові документи оформляються відповідно до Положення про ведення касових операцій. Записи в них проводяться чітко і ясно. Ніяких стирань, помарок або виправлень, хоч би і обумовлених, в цих документах не допускається. Порядок оформлення банківських документів встановлюється правилами банку.

Всі документи повинні представлятися в бухгалтерію в порядку і терміни, встановлені головним бухгалтером підприємства. Розпорядження останнього про порядок складання і представлення документів є обов’язковими для всіх працівників підприємства. Посадові особи, що підписали документ, несуть відповідальність за правильність всіх його даних (реквізитів). Бухгалтерія має право приймати до обліку тільки повноцінні документи. Тому всі документи, що поступають в бухгалтерію, перевіряються з погляду відповідності їх встановленим формам, правильності заповнення реквізитів, вірності арифметичних обчислень і підрахунків, законності і доцільності господарських операцій. Помилки, допущені в документах, виправляються встановленими способами (див. Способи виправлення помилок в документах і облікових регістрах). Для спрощення і полегшення складання, обробки і використання Б. д. проводиться їх уніфікація і стандартизація (див. Уніфікація документів, Стандартизація документів).

Бухгалтерський облік – один з трьох видів господарського обліку – є системою документального, суцільного і безперервного спостереження і контролю за господарською діяльністю підприємств (установ, організацій) і їх об’єднань. Б. о. ведеться у всіх підприємствах, установах, організаціях, міністерствах і відомствах з моменту їх виникнення до ліквідації. При цьому всі господарські операції підлягають суцільній реєстрації. Кожен запис в Б. о. проводиться тільки на підставі належним чином оформлених і перевірених виправдувальних документів. Це підвищує контрольне значення Б. о., забезпечує реальність його даних, дає можливість перевірити правильність облікових показників. Реальність показників Б. о. забезпечується також і тим, що вони періодично уточнюються шляхом інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків і так далі Правильність даних Б. о. перевіряється при документальних ревізіях діяльності підприємств. Отримання достовірних показників забезпечується застосуванням науково обґрунтованих прийомів і способів обліку (рахунків бухгалтерського обліку, подвійного запису, калькуляції, оцінки та ін.). Автоматизація обліку також забезпечує своєчасне отримання достовірних показників. За умисне спотворення даних обліку і звітності законодавством України передбачена кримінальна відповідальність.

В Б. о. знаходять застосування всі три вимірники: грошовий, трудовий і натуральний. Б. о. є економічною наукою, має свою теорію, предмет і метод.

Бюджетні установи і організації – установи і організації невиробничої сфери (культурно-побутового обслуговування населення, державного управління, науки, оборони країни і т. д.), які для здійснення своєї діяльності отримують кошти з Державного бюджету.

Валова продукція – вся продукція, вироблена за певний період.

Валовий дохід – частина валової продукції, створена вкладеною живою працею учасників виробництва.

Валюта балансу – сума (підсумок) бухгалтерського балансу. Ця сума повинна бути однаковою по активу і пасиву балансу.

Відомість – обліковий регістр. У бухгалтерському обліку застосовуються різні В.: допоміжні (накопичувальні), оборотні, звіряльні, платіжні, розрахунково-платіжні і ін.

Відрядна заробітна плата – система заробітної плати, при якій заробіток працівника залежить від об'єму виконаної роботи. В. з. п. буває прямою (розцінка за одиницю роботи не міняється залежно від ступеня виконання норми вироблення), прогресивною (робота, виконана понад норму, оплачується за підвищеними розцінками), преміальною (понад заробіток за відрядними розцінками виплачуються премії за досягнуті результати в роботі), непрямою (оплата не за наслідками роботи даного працівника, а за наслідками роботи керованих ним робочих-відрядників або по кінцевих результатах роботи ділянки (цехи). В. з. п. може бути індивідуальною і груповою (бригадною). При останній заробітна плата за виконані роботи розподіляється між членами бригади пропорційно розрядам працівників і кількості відпрацьованого ними часу.

Відрядне посвідчення – документ, що видається працівнику, який виконує службове доручення поза постійним місцем роботи, тобто знаходиться у відрядженні. В. п. видається на підставі наказу (розпорядження) керівника підприємства. У ньому вказується термін і місце відрядження. Обов’язково повинен бути підпис керівника і печатка підприємства. На посвідченні робляться відмітки про дату виїзду у відрядження, прибуття на місце відрядження, вибуття з місця відрядження і прибуття на місце постійної роботи. Якщо працівник під час відрядження виконує свої обов’язки в декількох місцях, то в кожному місці робляться відмітки про прибуття і вибуття. Відмітки на посвідченні про прибуття і вибуття завіряються підписами відповідальних осіб і печаткою.

Відкриття рахунків – записи в рахунках про їх найменування і початкові сальдо. Відкрити рахунок – це значить дати йому найменування (проставити шифр) і записати початкове сальдо, якщо таке є.

Відновна вартість основних засобів– вартість повного відновлення об’єктів в нинішніх умовах виробництва. Вона показує, скільки коштував би певний об’єкт (побудований чи виготовлений раніше), якби його довелося виготовити в сучасних умовах.

Відсоток – плата за тимчасове користування позиковими коштами.

Від’ємні числа – числа, узяті із знаком мінус, тобто менші нуля. У бухгалтерському обліку В.ч. прийнято записувати в дужках (див. Сторно).

Відходи виробництва – залишки матеріалів і напівфабрикатів (обрізки металів, дерева, стружки і т. д.), що утворилися в процесі виробництва продукції і частково або що повністю втратили споживні якості початкових матеріалів, а також, усихання і т.д. В. в. бувають поворотні і безповоротні (див. Поворотні відходи виробництва, Безповоротні відходи виробництва).

Вибуття основних засобів – ліквідація, реалізація, передача іншим підприємствам і загибель від стихійного лиха об’єктів, що обліковуються у складі основних засобів.

Виправдні документи – бухгалтерські документи, що засвідчують факт здійснення господарських операцій. Ці документи є підставою для відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку. В. д. є матеріальні прибуткові ордери, квитанції, приймально-здавальні акти, накладні і ін.

Вимірники в бухгалтерському обліку – одиниці вимірювання об’єктів бухгалтерського обліку. Для отримання показників про об’єкти обліку використовують три види вимірників: натуральний, трудовий, грошовий. Особливо широко застосовується грошовий вимірник, який дає можливість мати сукупні показники. Синтетичний облік ведуть тільки в грошовому вимірнику, тому всі об’єкти бухгалтерського обліку повинні мати грошову оцінку.

Виписка з розрахункового (поточного) рахунку – документ, виданий банком підприємству і відображає рух грошових коштів на розрахунковому (поточному) рахунку. Виписка є копією записів в обслуговуючому банку по розрахунковому (поточному) рахунку підприємства. У ній вказуються: дата, номери документів і суми записів по дебету і кредиту рахунку, а також залишок грошових коштів. Виписки з додатком виправдувальних документів (копій платіжних доручень і т. д.) передаються підприємству щодня або в інші встановлені терміни. В.б. і документи перевіряються бухгалтерією підприємства і служать підставою для облікових записів по рахунку №31 «Розрахунковий рахунок».

Виправний брак продукції – продукція, яка має дефекти, які технічно і економічно обґрунтовано можливо виправити. Втрати від виправного внутрішнього браку складаються із витрат на його виправлення мінус сума збитку, яка вираховується з винних осіб. Втрати від зовнішнього виправного браку складаються із витрат по усуненню дефектів виробів мінус вартість замінених деталей за цінами можливого їх використання і сум, вирахуваних із винних осіб.

Виробничі запаси – сукупність всіх матеріалів, які використовуються для виробництва продукції.

Виробничі витрати – витрати підприємства на виробництво продукції (витрати сировини, матеріалів, палива, електроенергії; оплата праці; амортизація основних засобів і т. д.).

Виробничий звіт – внутрігосподарський звіт, що представляється в центральну бухгалтерію підприємства його підрозділами. У В. з. показуються зазвичай витрати і результати виробництва на певних ділянках.

Виробництво – процес створення готової продукції.

Виручка від ліквідації основних засобів – засоби, що поступили від ліквідації основних засобів (різні матеріали, паливо, запасні частини і т. д.). Матеріальні цінності, одержані при розбиранні (демонтажі) об’єктів, що зносилися, оцінюються за цінами можливого їх використання і оприбутковують по дебету відповідних рахунків виробничих запасів.

Витрати майбутніх періодів – витрати, проведені в поточному періоді, але фактично віднесені до майбутніх звітних періодів. Такими є витрати по освоєнню виробництва нових видів продукції, витрати на гірничопідготовчі роботи, сплачені наперед суми орендної плати, підписки на періодичні видання і ін. Ці витрати обліковуються по дебету рахунку №39 «Витрати майбутніх періодів» і списуються на витрати виробництва тих звітних періодів, до яких вони відносяться. Цим самим забезпечується правильне включення витрат в собівартість продукції і виконується принцип відповідності доходів і витрат.

Витрати на управління і обслуговування виробництва – виробничі витрати, безпосередньо пов'язані з управлінням і обслуговуванням виробництва (заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу, витрати на утримання будівель і споруд адміністративно-господарського призначення, канцелярські, поштово-телеграфні і інші витрати). Ці витрати називають також накладними.

Внутрішній брак продукції – продукція, дефекти якої виявлені на підприємстві до відправки її споживачеві. В. б. п. може бути остаточним і виправним (див. Брак продукції. Остаточний брак продукції, Зовнішній брак продукції).

Внутрішньогосподарські розрахунки – розрахунки із структурними підрозділами підприємства, виділеними на самостійний баланс або окремі баланси.

Втрати від псування цінностей – втрати, викликані псуванням товарно-матеріальних цінностей при їх зберіганні. Суми втрат списуються в дебет рахунку №947 «Нестачі і втрати від псування цінностей».

Втрати від простою – втрати, викликані простоєм устаткування і працівників. Сюди відносяться: заробітна плата працівників за час простою або доплата, коли працівники під час простою використовувалися на менш кваліфікованих роботах; витрата енергії і палива під час простою і ін. Простої можуть бути з внутрішніх (з вини підприємства) і зовнішніх причин (затримка подачі електроенергії, неотримання від постачальників сировини і матеріалів і ін.). Простої оформляються Листами простоїв, рапортами або актами. Втрати від внутрішніх простоїв в цехах списуються на загальновиробничі витрати.

Головна книга – обліковий регістр, призначений для синтетичного обліку. Застосовується при журнально-ордерній і меморіально-ордерній формах обліку. Г.к. призначена для ведення обліку протягом року. У ній відкриваються всі рахунки синтетичного обліку, які є на даному підприємстві.

Головний рахунок – рахунок синтетичного обліку, передбачений планом рахунків бухгалтерського обліку. Г.р. називають рахунками першого порядку на відміну від субрахунків, званих рахунками другого порядку. Кожен Г.р. має свій шифр (номер). Не всі Г.р. мають субрахунки, а тільки ті з них, показники яких необхідно відповідним чином групувати.

Господарські операції (від лат. орeratio – дія) – окремі господарські дії, що викликають зміни в об'ємі, складі, розміщенні і використанні засобів, а також у складі і призначенні джерел цих засобів.

Господарський облік – кількісне відображення і якісна характеристика господарських і суспільних явищ. На всіх етапах суспільного розвитку для контролю і управління господарською діяльністю використовуються показники обліку. Для отримання цих показників необхідно організувати спостереження за явищами, що враховуються, з метою їх виявлення. Потім ці явища вимірюються, тобто виражаються в певних числах, реєструються в певній системі і узагальнюються (групуються). Одержані таким чином кількісні показники обліку характеризують якість різних явищ і процесів. Наприклад, кількісні показники обсягу реалізації продукції дають якісну характеристику роботи підприємства. Показники про народжуваність, смертність і середню тривалість життя людей характеризують певні соціально-економічні явища.

Г. о. виник як потреба суспільства на певному ступені його розвитку. Щоб вести облік, потрібно перш за все уміти мислити, а уміння мислити – це результат тривалого історичного розвитку.

Готівкові розрахунки – розрахунки між підприємствами, установами і організаціями готівкою. Такі розрахунки проводяться в межах сум, що встановлюються інструкцією банку.

Готова продукція – закінчений виробництвом продукт на підприємстві, який відповідає встановленим стандартам або технічним умовам. Г.п. приймається технічним контролем, оформляється встановленими документами і передається на склад. Іноді Г.п. прямо з виробництва, минувши склад, відвантажується покупцям. У кожній галузі економіки первинні документи з обліку Г.п. по своїй назві і формах різні.

Графік виконання облікових робіт – розподіл облікових робіт між обліковими працівниками. Графік сприяє раціональному використанню робочого часу і підвищенню продуктивності облікової праці, створює умови для ритмічної роботи і підвищує відповідальність кожного облікового працівника за якість і терміни виконання певних робіт. У графіку вказуються: календарний план роботи кожного облікового працівника (терміни виконання конкретних робіт); терміни і зміст облікових робіт кожного облікового осередку (групи, бухгалтерії відділу і т.д.); терміни складання, розгляду і представлення звітності.

Грошові кошти – засоби у вигляді грошей, які знаходяться в касі підприємства, на рахунках в банку, на депозитах, у підзвітних осіб.

Грошові кошти в дорозі – грошові кошти, що належать даному підприємству, але ще не зараховані на його розрахунковий рахунок.

Грошовий вимірник – один з вимірників в бухгалтерському обліку, за допомогою якого одержують показники в грошовому виразі (у гривнях і копійках).

Гроші – особливий товар, який є еквівалентом для всіх інших товарів і за допомогою якого здійснюється обмін. Г. – це економічна категорія, властива товарному виробництву.

Дебет (від лат. debet – він повинен) – частина рахунку бухгалтерського обліку. У активних рахунках по Д. записується збільшення, а в пасивних рахунках – зменшення об’єкту обліку.

Дебіторська заборгованість – заборгованість інших підприємств (установ, організацій) або окремих осіб по платежах даному підприємству. Ці підприємства або особи називаються дебіторами. Наявність великої Д.з. негативно впливає на його фінансовий стан.

Дебітори (від лат. debitor – боржник) – інші підприємства, установи і організації, а також окремі особи, які заборгували підприємству.

Депозити (від лат. depositum – річ, віддана на зберігання) – засоби, що тимчасово зберігаються в даній установі і належать іншим установам і особам.

Депонент (від лат. dероnо – кладу) – підприємство (організація, установа) або особа, засоби якої тимчасово зберігаються (знаходяться) в даному підприємстві.

Децентралізація обліку – організація бухгалтерською обліку, при якій в окремих частинах (підрозділах, відділах) підприємства не тільки оформляються первинні документи, але і ведеться синтетичний і аналітичний облік, а також складаються бухгалтерські баланси.

Довіреність – документ на право отримання певною особою товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів, а також здійснення певних дій. Оформляється на бланку типової форми.

Договір – угода між двома або декількома сторонами (фізичними або юридичними особами), направлена на встановлення, зміну або припинення певних взаємостосунків.

Довгострокові кредити – кредити, що видаються на термін понад одного року.

Документ (від лат. dokumentum – доказ) – є письмовим підтвердженням права на здійснення або фактичного здійснення господарської операції, її закінченості і господарської доцільності.

Документальна ревізія (від лат. геvisiо – перегляд) – вид подальшого документального контролю (див. Господарський контроль), при якому перевіряється господарсько-фінансова діяльність підприємства (установи, організації) або посадовців.

Документація – оформлення господарських операцій документами. За допомогою документації відбувається повне відображення господарських операцій в момент і на місці їх здійснення. Документація є однією з основних відмінностей бухгалтерського обліку, в якому всі записи відбуваються тільки на основі повноцінних документів.

Документообіг – рух документів в бухгалтерському процесі з моменту їх складання, опрацювання і до здачі в архів. На кожному підприємстві повинен бути план документообігу, в якому зазначено хто відповідає за складання відповідних документів, хто, кому і в який термін передає документи, використання документів в обліку.

Додаткова бухгалтерська проводка – спосіб виправлення помилок в облікових регістрах. Додаткова бухгалтерська проводка складається на основі бухгалтерських довідок в разі виправлення помилок шляхом збільшення раніше записаних сум на рахунках.

Додаткова заробітна плата – заробітна плата нарахована робітникам і службовцям не за фактично виконані роботи або відпрацьований час на підприємстві, а у відповідності з діючими законами. Сюди відносять оплату чергових відпусток робітників і службовців, пільгових годин підлітків тощо.

Додаткові рахунки – рахунки бухгалтерського обліку призначенні для коригування (регулювання) показників основних рахунків шляхом додавання до них регулюючої суми.

Допоміжна відомість – обліковий регістр, призначений для систематизації (накопичення) даних, що містяться в первинних документах. Ці дані загальними підсумками записуються на рахунках обліку. Д. в. сприяє і спрощенню обліку, скорочує кількість облікових записів. Ці відомості називають також накопичувальними, застосовуються при журнально-ордерній формі обліку, де є одночасно регістром аналітичного обліку.

Допоміжне виробництво – виробництво, призначене для обслуговування основного виробництва (ремонтні роботи, перевезення вантажів, подача води, виробіток пари, електроенергії і т. д.). Роботи і послуги Д. в. в основному споживаються самим підприємством і в окремих випадках можуть відпускатися на сторону. Для обліку Д. в. призначений субрахунок №235 «Допоміжні виробництва». У дебет цього рахунку записуються витрати за видами виробництв і статтями калькуляції. По кредиту рахунку №23 проводять списання робіт і послуг цих виробництв на рахунки споживачів за собівартістю.

Допоміжні матеріали – предмети праці, що не становлять основи продукту, що виготовляється, але сприяють виробничому процесу.

Дотація – державна допомога підприємствам і державним організаціям на покриття збитків. Дотація не стимулює, тому вона повинна мати місце у виключних випадках, коли збитки обумовлені незалежними від підприємства обставинами (характерні для сільського господарства).

Еквівалент – рівнозначне, рівноцінне. Предмет, відповідний іншим предметам і може їх замінювати. В умовах товарного виробництва Е. є той товар, в якому в процесі обміну виражається вартість іншого товару. Історично роль Е. закріпилася за одним товаром – золотом, в якому виражають свою вартість всі інші товари, тобто золото стало загальним еквівалентом.

Екземпляр (від лат. – зразок) – одиниця, один предмет з ряду однорідних предметів. Багато бухгалтерських документів складаються в декількох Е.

Економетрія – один з напрямів в економічній науці, в якому дослідження економічних явищ проводиться за допомогою математичних методів. При цьому економічні явища аналізуються з погляду кількісних закономірностей, без якісної, соціальної їх характеристики. Кількісний аналіз економічних явищ проводиться в нерозривному зв’язку з глибоким їх якісним аналізом.

Економіка – сукупність виробничих відносин певного суспільного устрою.

Економіст – фахівець в області економіки.

Економічна наука – одна з суспільних наук, яка забезпечує систему знань про економічні закони розвитку суспільства. Е. н. ділиться на ряд галузей: науки, що вивчають економіку окремих галузей; наука про фінансову і кредитну систему; наука про бухгалтерський облік тощо.

Економічні закони – закони, що виражають зв’язки між явищами економічного життя суспільства і визначають розвиток виробничих відносин людей. Е. з. діють як об’єктивна необхідність.

Економічні категорії (від гр. – визначення, думка) – основні економічні поняття (собівартість, ціна, прибуток, рентабельність і ін).

Економічні елементи виробничих витрат – угрупування витрат, що показує, скільки і чого витрачено на виробництво. Такими елементами є: сировина і основні матеріали, купівельні вироби і напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо зі сторони, енергія всіх видів зі сторони, амортизація основних засобів, заробітна плата основна і додаткова, відрахування на соціальне страхування, інші грошові витрати. Бухгалтерський облік виробничих витрат ведеться так, щоб мати дані про них в розрізі економічних елементів і калькуляційних статей.

Економічний аналіз – наука, що вивчає результати господарської діяльності підприємств і їх об’єднань на основі показників планів, обліку, звітності і інших джерел інформації. Основними завданнями Е. а. є: вдосконалення методики, прийомів і способів аналізу, виявлення чинників, що зробили вплив на результати господарської діяльності, встановлення взаємозв’язку і взаємозалежності між цими чинниками і ступеня їх впливу на різні показники виконання плану, розкриття наявних резервів виробництва, загальна оцінка результатів діяльності підприємства (об’єднання) за певний період і розробка конкретних заходів щодо поліпшення його роботи. Для виконання цих завдань в Е. а. застосовуються різні прийоми і способи: метод ланцюгових підстановок, кореляційний метод, середні величини, індекси.

Експертиза (від лат. – досвідчений) – вивчення експертом будь-якого питання, що вимагає спеціальних знань.

Емісія – випуск паперових грошей і цінних паперів.

Ефективний (від лат. – продуктивний) – дієвий. Економічна ефективність – це досягнення максимального виробничого ефекту (результату) при якнайменших витратах.

Журнал-Головна – книга яка являє собою комбінований обліковий регістр хронологічних і систематичних засобів. Застосовується в підприємствах і організаціях, які ведуть облік по формі «Журнал-Головна».

Журнал–Головна – форма бухгалтерського обліку. При цій формі обліку на основі згрупованих первинних документів складають меморіальні ордери. Меморіальні ордера і документи, які до них відносяться є основою для записів по рахунках синтетичного і аналітичного обліку.

Журнали-ордери – бухгалтерські регістри хронологічної реєстрації, синтетичного і в деяких випадках аналітичного обліку. Вони застосовуються при журнально-ордерній формі обліку. Записи в них здійснюються по мірі надходження документів або підсумками за місяць з накопичувальних відомостей. Реєстрація проводиться за кредитовою ознакою, тобто за кредитом одного рахунка в кореспонденції з дебетовими рахунками. Це досягається використанням шахової форми Журналу – ордеру. При цьому сума господарських операцій записується лише один раз, але показується як дебетовий так і кредитовий рахунок.

Журнально-ордерна форма обліку – одна з форм бухгалтерського обліку. При цій формі використовують накопичувальні регістри і використовується лінійно позиційний спосіб записів. Як правило, в одному регістрі поєднуються хронологічні записи, синтетичний і аналітичний облік.

Загальногосподарські (адміністративні) витрати – частина витрат по управлінню і обслуговуванню виробництва (накладних витрат), пов'язаних з обслуговуванням всього виробництва (підприємства) в цілому. Для обліку цих витрат призначений рахунок №92 «Адміністративні витрати».

Загально-цехові (загально-виробничі) витрати – частина витрат по управлінню і обслуговуванню виробництва, які пов'язані з обслуговуванням окремих цехів або окремих виробництв. Для обліку таких витрат призначений рахунок №91 «Загальновиробничі витрати». В кінці звітного періоду ці витрати списуються на основне виробництво і розподіляються на об’єкти калькуляції пропорційно обґрунтованій базі розподілу (див. Непрямі виробничі витрати).

Заключний бухгалтерський баланс – бухгалтерський баланс, який показує стан засобів підприємства і джерел їх утворення на 31 грудня. Заключний бухгалтерський баланс є однією із форм річного звіту підприємства.

Закриття рахунків – записи, після яких рахунки бухгалтерського обліку не мають сальдо. Наприклад, рахунок №39 «Витрати майбутніх періодів» закриється після списання всіх витрат по призначенню. Періодичне закриття деяких рахунків передбачається діючими положеннями з обліку.

Закупівельні ціни – ціни на продукцію, яка продається державі, встановлені на продукцію відповідних базових кондицій з врахуванням особливостей окремих зон і районів країни.

Залишкова вартість основних засобів – вартість основних засобів за вирахуванням їх зносу.

Запасні частини – предмети праці (матеріали), призначені для ремонту основних засобів і заміни зношених деталей машин. Обліковуються на рахунку №207 «Запасні частини».

Запис господарських операцій – відображення господарських операцій в облікових регістрах за допомогою подвійного запису.

Затрати на ліквідацію основних засобів – витрати підприємства, пов’язані з розробкою, демонтажем і іншими операціями по ліквідації об’єктів (див вибуття основних засобів, Виручка від ліквідації основних засобів).

Збірно-розподільні рахунки – рахунки бухгалтерського обліку, призначені для збирання певних виробничих витрат з метою подальшого їх розподілу на об'єкти калькуляції, види реалізованої продукції і т.д.

Збитки – фінансовий результат, при якому повна собівартість вища реалізаційних цін.

Звіряльна відомість – документ, що відображає результати інвентаризації. З. в. заповняється на підставі інвентаризаційних описів і даних бухгалтерського обліку. У З. в. записують тільки ті матеріальні цінності, по яких є нестачі або надлишки, що скорочує кількість записів.

Звіт касира – звіт, що передається касиром підприємства (установи, організації) в бухгалтерію. Він є відривним листом касової книги з додатком прибуткових і видаткових касових документів. Касир передає звіт в бухгалтерію щодня або у встановлені терміни. Бухгалтер перевіряє звіт, приймає його і розписується в касовій книзі в прийомі документів. З.к. є підставою для бухгалтерського обліку касових операцій.

Звітна калькуляція – калькуляція, яка складається в кінці звітного періоду (місяця, кварталу, року) з метою визначення фактичної собівартості продукції, виконаних робіт і послуг. При цьому використовуються дані обліку у фактичних витратах на виробництво і кількість одержаної продукції. Порівнюючи фактичну собівартість з плановою, визначають суми економії або перевитрат. При цьому слід мати на увазі, що у фактичну собівартість продукції включаються непродуктивні витрати (втрати від браку і простоїв, недостачі матеріалів при зберіганні, що приймаються за рахунок підприємства, і ін.), які не плануються і не включаються в планову собівартість.

Звітність – сукупність показників обліку, відображені у формі певних таблиць і характеризують діяльність підприємства (установи, організації) за певний період.

До З. підприємств пред'являються наступні вимоги:

1) своєчасність - для ефективного використання звітних показників в процесі контролю і оперативного керівництва;

2) об'єктивність, точність і достовірність. Всяке спотворення звітних даних призводить до неправильної оцінки результатів роботи за минулий період і негативно позначається при складанні планів на майбутнє. Особи, винні в умисному спотворенні звітних даних, притягуються до кримінальної відповідальності;

3) ясність, доступність і зрозумілість;

4) неприпустимість надмірностей. З. повинна містити тільки показники, необхідні для контролю і керівництва. Всякі надмірності в З. роблять її громіздкою і унеможливлюють використання звітних даних.

Зведені документи – бухгалтерські документи, що складаються на основі декількох первинних документів. Вони містять показники про господарські операції, зафіксовані з первинних документах, і нові укрупнені показники. Застосування З. д. дозволяє зменшити кількість записів на рахунках бухгалтерського обліку. З. д. є розроблені таблиці, групові відомості, відомості розподілу витрат, звіти (відомості) про рух продуктів і матеріалів і ін. Поділ документів на первинні і зведені проводиться при класифікації бухгалтерських документів за способом їх складання.

Зведений облік витрат на виробництво – отримання узагальнених даних про витрати на виробництво в розрізі економічних елементів і калькуляційних статей, а також за окремими виробами, групами однорідних виробів, цехів і по підприємстві в цілому. Дані зведеного обліку використовуються для складання звітних калькуляцій собівартості продукції.

Зовнішній брак продукції – продукція, дефект якої виявлений у споживача в процесі її приймання або використання. З. б. п. може бути остаточним і поправним. Втрати від остаточного зовнішнього браку рівні його собівартості мінус сума збитку, що стягається з винуватців.

Знос основних засобів – зменшення первісної вартості основних засобів в результаті їх зношення в процесі виробництва або внаслідок технічного старіння обладнання і зниження вартості їх виробництва в умовах росту продуктивності праці (моральний знос). В бухгалтерському обліку знос основних засобів є накопиченням сум амортизації. Для обліку зносу основних засобів призначений рахунок №13 «Знос основних засобів».

Інвентаризаційні описи – документи, які складаються в момент проведення інвентаризації і підтверджуються фактичною наявністю товарно-матеріальних цінностей та інших інвентаризованих об’єктів на певну дату. Складаються вони інвентаризаційною комісією за встановленою формою. Форми інвентаризаційного опису різні, в зв’язку з тим що записуючі в них об’єкти неоднакову характеристику (відмінні ознаки). Складаються інвентаризаційні описи за видами цінностей в розрізі місць їх зберігання. Окремі описи складаються на цінності, які не належать підприємству (прийняті в переробку, які знаходяться на відповідальному зберігання, орендовані основні засоби). В описах цінності показуються по номенклатурі і одиницям виміру, прийнятим в обліку. Описи підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії, а матеріально відповідальні особи пишуть на них розписку такого змісту: «Всі цінності названі в даному інвентаризаційному описі, комісією перевірені в моїй присутності і внесені в опис. Претензії до інвентаризаційної комісії не маю. Цінності, перераховані в описі, знаходяться в моєму відповідальному зберіганні». Дані інвентаризаційного опису і дані бухгалтерського обліку використовуються для складання розрахункових відомостей і виявлення надлишків і нестач товарно-матеріальних цінностей (див. Інвентаризація).

Інвентаризація – спосіб перевірки відповідності наявних засобів даним бухгалтерського обліку. Вона проводиться з ціллю забезпечення достовірності показників бухгалтерського обліку. Інвентаризації підлягають: основні засоби; нематеріальні активи; товарно-матеріальні цінності; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва; незавершене капітальне будівництво; незавершене виробництво будівельно-монтажних робіт; капітальні ремонти; витрати майбутніх періодів; тварини на вирощуванні та відгодівлі; товари і тара торгових підприємств; грошові засоби; документи суворої звітності; засоби в розрахунках. Інвентаризації підлягають і ті цінності, які не належать даному підприємству (орендовані основні засоби, цінності на відповідальному зберіганні або прийняті на переробку).

Інвентаризація проводиться у встановлені строки перед складанням річної звітності, а також при зміні матеріально відповідальних осіб, під час ревізії, після стихійних лих, на вимогу контрольних і слідчих органів. В залежності від повноти охоплення перевіркою засобів інвентаризація може бути повною і частковою. При повній інвентаризації до перевірки відносяться всі засоби. При частковій інвентаризації перевірці підлягає один або декілька видів засобів в певних місцях зберігання. В залежності від основи проведення інвентаризації бувають планові і позапланові. Планові проводяться у встановлені інструкціями строки, а позапланові по мірі необхідності, звичайно раптово.

Відповідальність за правильне і своєчасне проведення інвентаризації покладається на керівника і головного бухгалтера підприємства. Наказом керівника підприємства складається інвентаризаційна комісія із числа штатних працівників підприємства при обов’язковій участі головного бухгалтера. Очолює комісію керівник підприємства або його заступник. При великому об’ємі роботи можуть складатися інвентаризаційні комісії на місцях (в цехах, відділах, бригадах, та ін.), які працюють під керівництвом центральної комісії. До початку інвентаризації у матеріально відповідальних осіб беруться розписки в тому, що всі прихідні та розхідні документи цінностей здані в бухгалтерію і що в них не має ніяких неоприбуткованих і не списаних в розхід цінностей. На день інвентаризації бухгалтерія виводить на основі аналітичного обліку залишки інвентаризованих засобів. Проводиться інвентаризація обов’язково в присутності матеріально відповідальних осіб і лише у виключних випадках (раптова хвороба, смерть і т.ін.) без їх присутності. Фактична наявність цінностей по кожному їх виду записується в інвентаризаційні описи. На основі інвентаризаційних описів і даних бухгалтерського обліку бухгалтерія складає розрахункові відомості, в яких наводяться залишки і недостачі цінностей. Інвентаризаційна комісія перевіряє правильність складання розрахункових відомостей, вимагає від матеріально відповідальних осіб письмові пояснення про причини залишків і недостач і свої пропозиції фіксує в протоколі, який затверджується керівником підприємства. В бухгалтерському обліку результати інвентаризації повинні відображатися не пізніше ніж через 10 днів після її закінчення і у всіх випадках обов’язково до складання звітності.

Інвентарні картки – облікові регістри типової форми, призначенні для пооб’єктного обліку основних засобів. Інвентарні картки заповнюються на кожний об’єкт під час його надходження. Допускається відкриття однієї картки на групу однотипних об’єктів. В карточці вказуються всі необхідні дані про інвентарний об’єкт: його найменування, інвентарний номер, норми амортизації, а також проводяться записи про реконструкцію, модернізацію, капітальний ремонт, внутрішнє переміщення і вибуття об’єкта.

Інвентарний номер – номер, який присвоюється інвентарному об’єкту. Інвентарні номери потрібні для правильної організації обліку основних засобів і забезпечують зберігання об’єктів. Для кожної групи однорідних об’єктів виділяють серію номерів з врахуванням максимально можливої кількості цих об’єктів. Інвентарний номер зазначають на різних предметах різними способами. Вони можуть бути написані фарбами або прикріплені у вигляді металевих пластин. Худобу нумерують шляхом татуювання, біркування та ін. В бухгалтерських документах з обліку основних засобів вказується їх інвентарний номер.

Інвентарний об’єкт – закінчений пристрій, предмет або комплекс предметів зі всіма додатками. Інвентарний об’єкт враховується в складі основних засобів. На кожному підприємстві є велика кількість інвентарних об’єктів. При правильній організації обліку кожному об’єкту присвоюється інвентарний номер. В складі основних засобів можуть бути неінвентарні об’єкти. Це капітальні вкладення в покращення земельних угідь (корчування площі під оранку, розчистку чагарників, очистка водойм і т. ін.).

Інкасатор – касир, який проводить прийом і видачу грошей головним чином поза підприємством (див. Інкасувати).

Інкасувати – (від. італ. Incasare – класти в коробку) – пред’являти документи до платежу і отримувати по них гроші (див. Інкассо)

Інкасо – (від. італ. Incasso ) – отримання грошей від боржника шляхом пред’явлення йому платіжних документів. Пред’явлення останніх здійснюється через банк. При безготівкових розрахунках між постачальниками і покупцями здача документів на інкасо означає, що банк прийняв на себе виконання доручення постачальника про отримання для нього платежу для покупця (див. Інкасувати).

Інструкція – (від. лат. instructio) – прилад – настройка – нормативний акт, який видається міністерством або центральним органом і регламентує умови і порядок вирішення відповідних питань. Інструкції використовуються в практиці бухгалтерського обліку. Вони забезпечують єдиний порядок обліку, що дуже важливо для отримання сукупних показників звітності. Але бухгалтер не є «сліпим» виконавцем інструкцій. Облікові працівники творчо підходять до вирішення відповідних питань, проводять експерименти, вивчають різні сторони облікового процесу і виступають з пропозиціями по вдосконаленню бухгалтерського обліку. В результаті узагальнення досягнень практики і передового досвіду вносяться зміни в інструкцію. В справі вдосконалення бухгалтерського обліку велика роль належить вченим економістам.

Калькуляційний рахунок – рахунок бухгалтерського обліку, який застосовується для отримання даних, необхідних при вирахуванні собівартості виготовленої продукції і виконаних робіт. По дебету цього рахунка записуються всі витрати пов’язані з виробництвом продукції, або виконанням робіт і послуг, а по кредиту – отримання продукції по собівартості. Сальдо може бути лише дебетовим і показувати розмір незавершеного виробництва. Аналітичний облік по калькуляційним рахункам ведуть в розрізі об’єктів калькуляції і калькуляційних статей.

Калькуляція – (від лат calculation - обчислення) – спосіб групування витрат і визначення собівартості отриманих матеріальних цінностей, виготовленої продукції і виконаних робіт, оформляється у вигляді документу. в якому витрати показують по обєктах і статтях калькуляції.
В залежності від часу складання і призначення калькуляції бувають планові, нормативні і розрахункові.

Капітальне будівництво – процес створення і реконструкції основних засобів. Витрати на капітальне будівництво складають більшу частину капітальних вкладень. Капітальне будівництво здійснюється трьома способами (див. Підрядний спосіб капітального будівництва) господарський спосіб капітального будівництва, змішаний спосіб капітального будівництва.

Капітальні інвестиції – витрати на придбання основних засобів.

Капітальний (від лат.capitals) – основний, головний, вартий багато праці або більших матеріально – грошових витрат.

Капітальний ремонт основних засобів – найбільший по обєму, складності і вартості ремонт, при якому здійснюється повна розборка агрегата, заміна всіх зношених деталей і вузлів, а також заміна зношених конструкцій приміщень і споруд.

Картотека (від грець. theke - ящик) - сукупність карток, що є обліковими регістрами і, що зберігаються в спеціальних ящиках. У К. картки розташовуються в певному порядку. Всі вони реєструються в реєстрі. Реєстр карток ведеться в розрізі рахунків синтетичного обліку.

Картки - вид облікових регістрів, які є окремими листами (бланками). У К. звичайно ведуть аналітичний облік. При цьому необхідно організувати картотеки.

Контокорентні книги призначені для обліку таких об’єктів, показники про які подаються в загальній сумі (без поділу по статтях, елементах і т, д.), наприклад про стан дебіторської і кредиторської заборгованості, розрахунки з підзвітними особами і інші розрахунки. У цих К. показуються: дата і номер бухгалтерської проводки; зміст запису; сума по дебету і кредиту. Багатографні К. к. застосовуються для обліку деталізованих показників за дебетом або кредитом рахунку, наприклад виробничих витрат за статтями.

Касир – посадова особа, на яку покладено обов’язок обліку прийому, зберігання і видачі готівки з каси. К. дає письмове зобов’язання про матеріальну відповідальність. У своїй роботі він керується Положенням про ведення касових операцій. Прийом і видачу готівки К. проводить тільки на підставі документів встановленої форми, підписаних керівником і головним бухгалтером підприємства. Облік грошових коштів в касі К. веде в касовій книзі.

Касова книга - обліковий регістр, призначений для обліку касових операцій касиром підприємства. Ця книга повинна бути пронумерована, прошнурована і скріплена печаткою. Записи в ній проводяться відповідно з Положенням про ведення касових операцій за кожним прибутковим і видатковим документом. В кінці дня касир підраховує прихід і витрату грошей за день і виводить їх залишок на наступний день. Записи в книзі ведуться в двох екземплярах. Другий (відривний) екземпляр щодня або в інші встановлені терміни разом з виправдними документами (звіт касира) передається в бухгалтерію. Бухгалтер перевіряє правильність записів в книзі і розписується, що отримав документи.

Касові ордери - документи, що засвідчують законність надходження грошей в касу підприємства і їх витрачання за цільовим призначенням.

Класифікація бухгалтерських документів - групування за певними ознаками бухгалтерських документів з метою їх вивчення і правильного використання. Такими ознаками є: призначення, порядок складання, спосіб відображення господарських операцій, місце складання, якісні ознаки. За призначенням бувають розпорядчі документи, виправдувальні документи, комбіновані документи і документи облікового оформлення. За порядком складання вони діляться на первинні документи і зведені документи. Залежно від порядку відображення господарських операцій вони можуть бути разовими документами і накопичувальними документами. За місцем складання розрізняють внутрішні і зовнішні документи. Внутрішніми є документи, складені на даному підприємстві. Зовнішні документи надходять від інших підприємств (рахунки постачальників, виписки з розрахункового рахунку). За якісними ознаками документи можуть бути повноцінними і неповноцінними. Повноцінним є такий документ, який складений за встановленою формою, має всі обов’язкові реквізити і правильно відображає довершену і законну господарську операцію.

Класифікація матеріалів - групування матеріалів за їх видами, яке використовується в плануванні, обліку і звітності. Матеріали групуються за наступними видами: сировина і основні матеріали, куповані напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, запасні частини, тара, відходи виробництва, малоцінні і швидкозношувані предмети.

Класифікація основних засобів - групування основних засобів за певними ознаками, яке використовується в плануванні, обліку і звітності. Залежно від функціонального призначення основні засоби діляться на виробничі і невиробничі. До перших відносяться такі, які безпосередньо або опосередковано беруть участь в процесі виробництва, до других відносяться будівлі, споруди, устаткування, машини і інші предмети житлово-комунального і культурно-побутового призначення. Основні засоби групуються за галузями економіки: промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, зв’язку і т.д.

Класифікація виробничих витрат - групування виробничих витрат в плануванні і обліку за певними ознаками. Економічне групування виробничих витрат здійснюється за калькуляційними статями і економічними елементами. Крім того, виробничі витрати діляться: за призначенням - на основні і накладні (витрати з управління і обслуговування виробництва); залежно від способу включення в собівартість продукції - на прямі і непрямі; за складом - на однорідні (одноелементні) і комплексні.

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку - групування рахунків бухгалтерського обліку за певними ознаками і встановлення загальних властивостей різних груп рахунків з метою їх вивчення і правильного застосування. Численність і різноманітність об’єктів бухгалтерського обліку викликає необхідність застосування значної кількості різних рахунків. Для правильного їх використання необхідно знати призначення кожного рахунку, його структуру і економічний зміст, тобто знати, які об’єкти враховуються на даному рахунку і які, при цьому, виходять показники, характер оборотів і сальдо, значення рахунка в контролі за господарсько-фінансовою діяльністю, у визначенні собівартості продукції, у виявленні фінансових результатів і т.д.
Кожен рахунок бухгалтерського обліку має багато відмінних ознак. Проте є і загальні характерні ознаки певної групи рахунків, що дає можливість здійснити їх класифікацію. Найбільш істотними ознаками, за якими здійснюється класифікація рахунків, є:

а) отримання показників про засоби або про джерела утворення засобів;

б) ступінь деталізації одержуваних показників;

в) відношення рахунків до бухгалтерського балансу;

г) призначення і структура рахунків;

д) економічний зміст рахунків.

Код - система шифрів певної облікової номенклатури. Всі показники бухгалтерських документів замінюються цифровими позначеннями (шифрами).

Комбіновані документи - бухгалтерські документи, які поєднують в собі ознаки декількох видів документів. У одному К. д. можуть поєднуватися ознаки двох або трьох видів документів: розпорядчих і виправдних, виправдних і бухгалтерського оформлення і т.ін. Застосування К. д. спрощує документацію. При цьому кількість документів скорочується і полегшується їх обробка.

Компенсація (від лат. compensare - врівноважувати, відшкодовувати) - відшкодування, винагорода за втрачене або невикористане (за невикористану чергову відпустку, знос інструменту, що належить працівнику і ін.).

Комплексні виробничі витрати - вид виробничих витрат, які складаються з різнорідних елементів і включаються в собівартість продукції однією (комплексною) статтею. Такими, наприклад, є витрати на поточний ремонт основних засобів, загально цехові і адміністративні витрати. Окрім К.в.в., можуть бути одноелементні виробничі витрати.

Консервація (від лат. conservatio - збереження) - технічні заходи захисту від корозії основних засобів (машин, верстатів, інвентарю і т. і.) в період їх тривалої бездіяльності (зберігання). Об’єкти, що знаходиться на К., не беруть участь в процесі виробництва, на них амортизація не нараховується.

Контокорентний рахунок (від італ. conto corrente - поточний рахунок) - рахунок, що відкривається для обліку розрахунків. Звідси назва облікових регістрів: контокорентна картка, контокорентна книга (див. Картки).

Контрактивні рахунки - контрарні рахунки, призначені для регулювання показників активних рахунків. К. р. є рахунки №13 «Знос необоротних активів».

Контрарні рахунки (від лат. contra – проти) – рахунки бухгалтерського обліку, показники яких використовуються для регулювання оцінки об’єктів, відображених на інших рахунках. Це регулювання проводиться з метою визначення дійсної величини регульованого об’єкту обліку.

Контроль (від фр. controle) – перевірка з метою забезпечення правильності і законності певних дій.

Контрпасивні рахунки – контрарні рахунки, призначені для регулювання показників пасивних рахунків (наприклад, рахунок 46 «Неоплачений капітал»).

Копіювальні записи – запис, виготовлений одночасно в декількох екземплярах через копіюючий папір. Прикладом такого запису може бути ведення касової книги.

Копія (від лат. copia – множина, запас) – точне відтворення оригіналу, наприклад документа. К. застосовують, коли потрібно мати певний документ і декількох екземплярах, наприклад рахунок, платіжна вимога, платіжне доручення і т. ін.

Коректура (від лат. correctio – поправка) – спосіб виправлення помилок в облікових записах. Суть його полягає в тому, що помилковий запис закреслюється, так щоб його можна було читати, а поряд з ним здійснюється потрібний запис. Виправлення помилки запевняється підписом особи, відповідальної за ведення даного облікового регістра. При цьому вказується, що виправленому такому-то вірити. К. спосіб не застосовується для виправлення помилок, які є в декількох місцях (облікових регістрах). У касових і банківських документах ніяких виправлень не допускається.

Кореспонденція рахунків – зв’язок між рахунками бухгалтерського обліку, обумовлений економічною суттю господарських операцій. По кожному рахунку враховується певний об’єкт бухгалтерського обліку. Будь-яка господарська операція обумовлює зміни не в одному, а в двох об’єктах обліку. У зв’язку з цим виникає необхідність відобразити ці зміни у відповідних рахунках. Наприклад, в результаті відпуску матеріалів на основне виробництво відбувається зменшення запасу матеріалів на складі і збільшення витрат на виробництво, тобто виникає зв’язок між рахунками №20 «Виробничі запаси» і №23 «Виробництво».

Коефіцієнт (від лат. cо – спільно і efficient – що проводить) – постійний або відомий множник при змінній або невідомій величині. У бухгалтерському обліку К. застосовуються при визначенні собівартості продукції, визначенні заробітку при груповій (бригадній) відрядній оплаті праці і інших випадках.

Короткострокові кредити – кредити, що видаються на термін до 1 року. К. к. видаються переважно на тимчасове поповнення оборотних коштів підприємств.

Кошторис – документ розрахунку майбутніх витрат і доходів (прибутково-видаткова відомість, відомість витрат на виробництво і ін.).

Кредит – частина рахунку бухгалтерського обліку. У активних рахунках по К. записується зменшення, а в пасивних рахунках збільшення об’єкту обліку. Кредитове сальдо буває в пасивних рахунках.

Кредит (від лат. сreditum – позика, борг) – надання у борг грошей або товарів. К. є формою руху позикового капіталу, тобто капіталу, що приносить відсотки. Він має дві основні форми: комерційний К. (надання товарів з відстроченням платежу) і банківський К. (грошова позика).

Кредиторська заборгованість – суми заборгованості даного підприємства іншим підприємствам (установам, організаціям) і окремим особам, Ці підприємства і особи є кредиторами. Виникнення К, з. може бути наслідком діючих правил розрахунків між покупцями і постачальниками (коли оплата рахунків постачальників проводиться після отримання від них матеріалів) або результатом невчасного виконання підприємством (з різних причин) своїх платіжних зобов’язань. Покривати одну заборгованість іншою забороняється.

Кредитори – підприємства (організації, установи) і окремі особи, перед якими є певна заборгованість даного підприємства. Суми заборгованості цим підприємствам і особам називаються кредиторською заборгованістю.

Ліквідація основних засобів – процес демонтажу (розбирання) об’єктів основних засобів, не придатних для подальшого використання в результаті їх зносу, або об’єктів, експлуатація і ремонт яких економічно недоцільні. В процесі Л. о. з. підприємства несуть певні витрати, а також одержують виручку.

Ліміт (від лат. limes (limitis) – межа) – обмеження, межа, гранична кількість або гранична норма чого-небудь (Л. каси, Л. фінансування, Л. відпустки матеріалів і т. д.).

Ліміт каси – сума грошових коштів, яка може постійно знаходитися в касі підприємства. Понад ліміт в касі можуть знаходитися гроші на виплату заробітної плати протягом трьох днів з моменту отримання їх в банку.

Лімітно-забірна картка – документ з обліку відпуску товарно-матеріальних цінностей, є комбінованим накопичувальним документом, при її виписці вказується, на який термін вона виписана, хто одержувач, вид і ліміт відпуску матеріалів. Протягом зазначеного терміну і в межах ліміту матеріально відповідальні особи проводять відпуск матеріалів. При цьому кожного разу робляться записи в Л. -з. к. Застосування таких карт замість разових накладних веде до скорочення кількості документів.

Лінійний запис – запис господарської операції таким чином, що її сума по дебету та кредиту рахунка відображається в одній стрічці. В якості прикладу можна назвати запис в книзі «Журнал - головна».

Листок-розшифровка – обліковий регістр (розроблена таблиця), яки використовується при журнально-ордерній формі обліку, Л.-р. застосовуються в окремих випадках, коли потрібно розшифрувати (згрупувати) по рахунках і статтях аналітичного обліку суми, які відносяться в дебет або кредит відповідних рахунків.

Людино-година – одиниця обліку робочого часу. Ведеться облік кількості відпрацьованих Л.-г. кожним працівником, у тому числі понаднормово, нічний час, святкові дні. Кількість відпрацьованих Л.-г. більш точно характеризує використовування робочого часу, ніж кількість відпрацьованих людино-днів.

Людино-день – робочий день, відпрацьований робітником або службовцем на підприємстві, установі або організації. Відомість про кількість відпрацьованих Л.-д. наводиться в табельному обліку.

Малоцінні і швидкозношувані предмети – предмети, що служать менше одного року незалежно від їх вартості, а також предмети вартістю до1000 грн. за одиницю незалежно від терміну їх служби.. М. і ш. п. складаються з декількох груп: інструменти і пристосування (загального користування і спеціального призначення); змінне устаткування; постільна білизна; господарський інвентар; спецодяг.

Матеріально відповідальна особа – особа, що несе матеріальну відповідальність за збереження певних товарно-матеріальних цінностей або грошових коштів. М.в.о. є комірники, касири і інші працівники, що прийняли на відповідальне зберігання матеріальні і грошові кошти. Вони дають письмове зобов’язання про матеріальну відповідальність. М.в.о. проводять на підставі встановлених документів (накладних, касових ордерів і ін.) прийом і відпуск матеріальних цінностей і грошей і ведуть їх облік у відповідних облікових регістрах (картках або книгах складського обліку, касовій книзі і ін.).

Меморіально-ордерна форма бухгалтерського обліку – одна з форм бухгалтерського обліку. Вона виникла в 1928 - 1930 рр. За цією формою обліковий процес здійснюється таким чином. На підставі первинних, зведених і накопичувальних документів складають меморіальні ордери, які реєструються в реєстраційному журналі. Потім на підставі меморіальних ордерів проводять записи по рахунках синтетичного облік і Головній книзі. Документи, додані до меморіальних ордерів, служать підставою для записів в регістрах аналітичного обліку. В кінці місяця складають оборотну відомість по рахунках синтетичного обліку і оборотні відомості по рахунках аналітичного обліку і проводять їх взаємну звірку. При цьому зіставляють підсумки оборотних відомостей по аналітичних рахунках з даними відповідних синтетичних рахунків. Підсумки оборотів по дебету і кредиту всіх синтетичних рахунків, а також підсумок реєстраційного журналу повинні бути рівні між собою.

Меморіальний ордер – документ, в якому відображається бухгалтерська проводка. У ньому вказуються: номер ордера, місяць, рік, зміст запису, суми, найменування рахунків, що дебетуються і кредитуються (кореспонденція рахунків). М. о. складаються на спеціальних бланках і підписуються головним (старшим) бухгалтером або його заступником. До них додаються виправдувальні документи. Кожному М. о. привласнюється порядковий номер.

Метод бухгалтерського обліку – спосіб пізнання і відображення предмету бухгалтерського обліку. М. б. о. забезпечує отримання достовірних показників про предмет бухгалтерського обліку. Ці показники діляться на дві групи: одна з них характеризує об’єм, склад, розміщення і використання засобів підприємства, а інша – джерела формування засобів і їх цільове призначення. Між цими групами показників існує постійний тісний зв’язок, бо вони відображають одні і ті ж засоби підприємства. Скільки є у підприємства засобів, стільки ж і джерел їх формування. Тому підсумки вказаних двох груп показників (у грошовому виразі) завжди рівні між собою. Така постійна рівність (балансове узагальнення) підсумкових даних двох груп показників визначає суть М. б. о.

Методи калькуляції – прийоми, що використовуються для обчислення собівартості. М. к. залежать від організації і технології виробництва, а також від характеру продукції, що випускається. Основними з них є простий, позамовний, попередільний і нормативний. У поняття М. к. входять не тільки прийоми (способи) обчислення собівартості одиниці продукції, але і порядок оцінки незавершеного виробництва, браку продукції, відходів виробництва і інших списань витрат на виробництво. Для того, щоб обчислити собівартість одиниці калькульованої продукції, потрібно визначити собівартість всієї її кількості. Собівартість одиниці продукції обчислюється різними способами: простим, коефіцієнтним, виключення витрат на побічну продукцію і ін. Простий спосіб калькуляції собівартості продукції застосовується, коли виробляється однорідна продукція і співпадають об’єкт обліку і об’єкт калькуляції (добувна промисловість, електростанції і ін.). Цей спосіб застосовується в с/г підприємствах, коли від однієї культури або виду худоби отримують один вид продукції. При цьому для обчислення собівартості одиниці продукції ділять суму витрат по об’єкту калькуляції на кількість одиниць продукції. Коефіцієнтний спосіб калькуляції застосовується, коли з однієї початкової сировини отримують декілька видів продукції (м’ясна промисловість; лісопильне виробництво; скляне виробництво і ін.). При цьому способі для розподілу витрат між видами продукції застосовують встановлені коефіцієнти. Коефіцієнти застосовуються також при обчисленні собівартості продукції с/г виробництва в тих випадках, коли від однієї культури або виду худоби отримують декілька видів продукції. Спосіб виключення витрат на побічну продукцію застосовується, коли разом з основною отримують і побічну продукцію. Побічну продукцію оцінюють за встановленими цінами і виключають з суми витрат на виробництво основної і побічної продукції. Сума витрат, що залишилася, складатиме собівартість всієї основної продукції. Розділивши цю суму на кількість одиниць основної продукції, отримують собівартість її одиниці.

Момент реалізації – момент, в який продукція і товари, відвантажені покупцям, вважаються реалізованими.

Напівфабрикат – продукт праці, що отриманий на кінцевій стадії виробництва даного цеху і підлягає подальшій обробці в інших цехах цього ж підприємства. Облік Н. ведеться аналогічно обліку матеріалів.

Накладна – первинний разовий документ з обліку товарно-матеріальних цінностей. Н. застосовуються у всіх підприємствах, установах і організаціях і є виправдними документами на надходження або відпуск матеріальних цінностей.

Накладні витрати – витрати з управління і обслуговування виробництва. За своїм призначенням всі виробничі витрати діляться на основні і накладні.

Накопичувальна відомість – обліковий регістр, призначений для запису (накопичення) протягом певного часу даних, що містяться в первинних документах. Дані Н. в. записуються загальними підсумками по рахунках бухгалтерського обліку. Це скорочує кількість облікових записів. Н. в, називають також допоміжними відомостями.

Накопичувальні документи – бухгалтерські документи, які складаються поступово протягом певного періоду часу і в яких відображаються однорідні господарські операції, що часто повторюються . Застосування Н. д. скорочує кількість документів і облікових записів, бо один Н. д. замінює декілька разових документів.

Наряд – комбінований документ, в якому міститься завдання на виконання певних робіт (розпорядження) і підтвердження фактичного об’єму виконаних робіт.

Натуральні вимірники – вид вимірників в бухгалтерському обліку, за допомогою яких отримують показники про об’єкти бухгалтерського обліку в натуральному виразі (вагою, мірою, рахунком). Н. в. застосовуються для обліку основних засобів, молодняка тварин, сировини, матеріалів, палива, товарів, продукції і інших товарно-матеріальних цінностей. Натуральні показники мають велике контрольне значення.

Нарахування на заробітну плату – платіж підприємства, розмір якого встановлюється у відсотках від сум заробітної плати.

Нестача товарно-матеріальних цінностей – різниця між кількістю товарно-матеріальних цінностей, яка повинна бути згідно документам, і їх фактичною наявністю. Недостачі встановлюються зазвичай шляхом проведення інвентаризації. Їх причинами можуть бути: природний убуток, помилки при прийомі і відпуску цінностей, зловживання матеріально відповідальних осіб.

Незавершене виробництво – залишок предметів праці, не закінчених обробкою в процесі виробництва. У Н. в. включаються також напівфабрикати, призначені для подальшої обробки на даному підприємстві. Розмір Н. в. залежить головним чином від тривалості виробничого циклу і об’єму виробництва.

Невживані відходи – відходи виробництва або відходи, пов’язані з доопрацюванням випущеної продукції, які не можуть бути використані на підприємстві або реалізовані на сторону, також називаються безповоротними.

Невиробничі витрати – витрати підприємства, в результаті яких не було вироблено продукції, виникають внаслідок недоліків управління (втрати від простоїв і браку продукції, псування матеріальних цінностей і ін.). невиконанням договірних зобов’язань (відсотки, пені, неустойки), або не залежними від підприємства причинами (природний убуток продуктів і матеріалів при зберіганні).

Невиробнича сфера – установи і організації, що не створюють суспільного продукту що покривають свої витрати за рахунок національного доходу, створеного у сфері матеріального виробництва. До Н. с. Відносяться установи і організації освіти, охорони здоров’я, науки, управління, оборони і ін.

Нетто – вага товару без упаковки (тари), тобто його чиста вага.

Неустойка – штраф за невиконання однієї із сторін договірного зобов’язання, розмір якого визначається договором. Сплачені підприємством Н. є непродуктивними витратами.

Номенклатура матеріалів – систематизований перелік матеріалів, що використовуються на підприємстві. При цьому кожному виду матеріалів присвоюється певний шифр (номенклатурний номер) і вказується одиниця їх вимірювання.

Номенклатура-цінник – номенклатура матеріалів, в якій вказані облікові ціни. Н.-ц. має велике значення для правильної організації обліку матеріалів.

Номінальна заробітна плата – грошовий вираз заробітної плати, тобто сума грошей, що отримується працівником у вигляді оплати його праці. Номінальною є вся нарахована заробітна плата. Її слід відрізняти від реальної заробітної плати.

Норма (від лат. norma) – встановлена міра, кількість або розмір чого-небудь (Н. виробничих витрат, Н. виробітку, Н. амортизації основних засобів).

Норма амортизації основних засобів – процентне відношення річної суми амортизації до первинної вартості основних засобів.

Норма виробітку – кількість продукції або операцій, яку повинен провести працівник протягом певного часу (години, зміни і т. д.).

Норматив (від латин. normatio– впорядкування) – кількість, будь-чого в межах встановлених норм, наприклад Н. оборотних коштів.

Норматив власних оборотних коштів – сума власних оборотних коштів, необхідна для забезпечення нормальної діяльності підприємства. Норматив передбачає забезпечення підприємства оборотними коштами в мінімальних розмірах. Якщо в окремі періоди з’являється потреба в засобах понад норматив, то вона забезпечується кредитом банку. Розмір Н. в. о. к. залежить від об’єму виробництва і норм запасів сировини, матеріалів, палива.

Нормативна калькуляція – калькуляція, що складається по нормах виробничих витрат, що діють на початок місяця. За допомогою цієї калькуляції визначають нормативну собівартість продукції. Н. к. служать основою для обчислення фактичної собівартості продукції при нормативному методу калькуляції. Н. к. складаються зазвичай на виріб в цілому. В окремих випадках (при невеликій кількості деталей і вузлів виробів і механізованому обліку змін норм) вони можуть складатися на вузли і деталі. Норми виробничих витрат в Н. к. змінюють на перше число місяця. Якщо протягом місяця норми міняються, то організовується облік їх зміни. Основне призначення Н. к. – забезпечення щоденного контролю за відхиленнями фактичних витрат від встановлених норм.

Нормативний метод калькуляції – один з основних методів обчислення собівартості продукції. Цей метод застосовується в підприємствах з масовим, багатосерійним і дрібносерійним характером виробництва і, як показала практика, може успішно застосовуватися в інших виробництвах. Обов’язковими умовами правильного застосування Н. м. к. є: складання нормативної калькуляції по нормах, що діють на початок місяця; виявлення відхилень фактичних витрат від норм, що діють, у момент їх виникнення; облік змін норм, що діють; відбиття змін норм, що діють, в нормативних калькуляціях.

Облік – встановлення наявності чого-небудь, його вимірювання і реєстрація з кількісної і якісної сторони. О. забезпечує постійну інформацію про сфери діяльності. З розвитком виробничих сил суспільства зростає об’єм облікової інформації і її роль в для контролю і управління підприємством.

Облікові регістри – листи паперу, призначені для облікових записів. О.р. можуть бути у вигляді зведених листів (відомостей), карток або книг. В залежності від об’єму і змісту О.р. бувають синтетичного обліку і аналітичного обліку. За видом облікових записів регістри поділяються на хронологічні і систематичні.

Обліковий процес – виконання облікових робіт в визначеній послідовності, по окремих етапах, тісно зв’язаних між собою в єдинїй системї. Основними етапами О.п. є: виявлення, вимірювання і первинна реєстрація явищ; обробка первинної інформації; отримання облікових показників з необхідною деталізацією і групуванням з одночасною перевіркою правильності цих показників. На організацію О.п. впливає ступінь його автоматизації, специфічні особливості діяльності підприємства, форма бухгалтерського обліку тощо.

Оборотність оборотних коштів – економічний показник, що виражає тривалість одного обороту оборотних коштів в днях або число їх оборотів за певний період. Цей показник характеризує ефективність використання оборотних коштів. Прискорення О. о. к. приводить до вивільнення засобів, які використовуються на додатковий випуск продукції і інші цілі.

Оборотні відомості – спосіб узагальнення даних облікової реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку. О. в. складаються в кінці місяця на підставі даних рахунків про залишки (сальдо) на початок і кінець місяця і обороти за місяць. О. в. можуть складатися по рахунках синтетичного і аналітичного обліку. У цій відомості є три пари колонок, в яких показуються сальдо і обороти по дебету і кредиту. При правильному веденні обліку повинна бути попарна рівність підсумків, а саме: підсумок дебетових початкових сальдо по рахунках повинен дорівнювати підсумку кредитових початкових сальдо, підсумок дебетових оборотів по рахунках – підсумку кредитових оборотів, підсумок кінцевих дебетових сальдо – підсумку кредитових кінцевих сальдо. Рівність підсумків сальдо по дебету і кредиту рахунків обумовлена тим, що підсумок дебетових сальдо по рахунках показує суму коштів підприємства, а підсумок кредитових сальдо – суму джерел утворення цих же засобів. Рівність підсумків дебетових і кредитових оборотів по всіх рахунках витікає з суті подвійного запису, при якому кожна господарська операція відображається по дебету і кредиту рахунків в однакових сумах. Рівні між собою підсумки дебетових і кредитових оборотів по рахунках в О. в. повинні бути рівні також підсумку реєстраційного журналу. Ця рівність обумовлюється тим, що сума кожної господарської операції знаходить відображення в реєстраційному журналі і в рахунках по їх дебету і кредиту.

Попарна рівність підсумків О. в. по рахунках синтетичного обліку має велике контрольне значення. Відсутність вказаної рівності сигналізує про наявність помилок в облікових записах, які необхідно знайти і виправити. Крім того, О. в. по рахунках синтетичного обліку має деяке значення для загального ознайомлення із станом і рухом засобів і джерел утворення засобів за звітний місяць. Дані О. в. про залишки по рахунках використовуються при складанні бухгалтерського балансу.

Оборотні кошти – частина коштів підприємств, до складу яких входять виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів. О. к. діляться на нормовані (на які встановлюються норми запасів: сировина, матеріали, паливо, незавершене виробництво і ін.) і ненормовані (грошові кошти, засоби в розрахунках, відвантажені товари). Залежно від джерел формування О. к. діляться на власні і позикові.

Обороти по рахунках - підсумки записів по дебету і кредиту рахунків бухгалтерського обліку. Вони відповідно називаються дебетовими і кредитовими. Обороти підраховуються в кінці кожного місяця. Дебетовий оборот означає в активному рахунку збільшення, а в пасивному – зменшення об'єкту обліку за місяць. Кредитовий оборот показує в активному рахунку зменшення, а в пасивному– збільшення об'єкту обліку за місяць. Для того, щоб вивести сальдо по рахунку, потрібно спочатку визначити по ньому обороти.

Обробка документів – підготовка документів для запису у відповідні облікові регістри. Документи, що поступають в бухгалтерію, перш за все перевіряються з погляду законності і доцільності господарських операцій, дотримання форми документів і наявності в них обов'язкових реквізитів, правильності арифметичних обчислень і підрахунків. Потім проводиться розцінка (таксування) документів і їх групування. Закінчується О. д. встановленням кореспонденції між рахунками по господарських операціях, зафіксованих в документах.

Особовий рахунок - рахунок аналітичного обліку, що відкривається для обліку розрахунків з підприємством (установою, організацією) або окремою особою. О. р. показують стан розрахунків, реальність яких періодично перевіряється інвентаризацією. При цьому підприємства-кредитори своїм дебіторам посилають виписки з їх О. р., а ті письмово підтверджують стан заборгованості або повідомляють розбіжності з їх даними. Коли є розбіжності між даними бухгалтерського обліку підприємства-кредитора і підприємства-дебітора, то вживаються заходи для з’ясування причини таких розбіжностей і взаємного узгодження розміру заборгованості.

Об'єкт калькуляції – вид або однорідна група придбаних матеріальних цінностей, виготовлених виробів або виконаних робіт, собівартість яких необхідно обчислити.

Об'єкти бухгалтерського обліку – окремі елементи господарських засобів і джерел їх утворення, відображені на рахунках бухгалтерського обліку. О. б. о. повинні мати грошову оцінку.

Одноелементні виробничі витрати – однорідні виробничі витрати, не поділені на складові частини. Такими є заробітна плата, відрахування на соціальне страхування, витрати основних або допоміжних матеріалів і т.д. Окрім одноелементних, можуть бути комплексні виробничі витрати.

Оренда – надання майна відповідно до договору в тимчасове користування за певну плату (орендну плату). Сторона, що надає майно в тимчасове користування, називається орендодавцем, а сторона, яка одержує його, – орендарем.

Остаточний брак продукції – продукція, що має дефекти, які технічно виправити неможливо або їх виправлення економічно недоцільно. О. б. п. оцінюється за собівартістю. Собівартість цього браку за мінусом сум збитку, що стягаються з винуватців, складає втрати від браку. Собівартість внутрішнього браку визначається в розрізі калькуляційних статей даної галузі виробництва, окрім статей: втрати від браку, витрати на освоєння нових видів продукції, знос спеціальних інструментів і пристосувань, адміністративні витрати.

Оперативний облік – вид господарського обліку. Оперативний, або оперативно-технічний, облік є системою реєстрації певних господарських операцій безпосередньо на місці і у момент їх здійснення з метою отримання систематичної інформації про хід виконання плану на окремих ділянках діяльності. Дані О. о. використовуються для щоденного контролю і управління виробничими процесами безпосередньо під час їх здійснення. Тому основною вимогою, що пред'являється до О. о., є швидкість отримання відомостей. Ці відомості отримують з оперативних звітів (усних і письмових) або шляхом безпосереднього спостереження за господарськими операціями.

Операційні рахунки – група рахунків бухгалтерського обліку, яка об'єднує розподільні рахунки, калькуляційні рахунки.

Оптові ціни – ціни на продукцію, яку одне підприємство продає іншому підприємству або державі.

Організація бухгалтерського обліку – побудова бухгалтерського обліку за планом і відповідно до певних умов. Найважливішими умовами і передумовами О. б. о. є: вивчення особливостей діяльності підприємства (установи, організації); застосування положень, що діють, і інструкцій з урахуванням особливостей діяльності підприємства; визначення переліку необхідних облікових відомостей (показників); встановлення взаємовідносин бухгалтерії з іншими відділами і підрозділами підприємства.

Основна заробітна плата – заробітна плата, нарахована робітникам і службовцям за фактично відпрацьований час.

Основна продукція – продукція, заради отримання якої організовано виробництво. Часто разом з основною отримують і побічну продукцію. Таке розмежування має значення для правильної калькуляції її собівартості.

Основне виробництво – виробництво по виготовленню тієї продукції, заради якої існує підприємство.

Основні матеріали – предмети праці, які створюють матеріальну основу продукції, що виготовляється (метал в машинобудуванні, шкіра у взуттєвій промисловості і т. д.).

Основні виробничі витрати – витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції.

Основні засоби – засоби праці (будівлі, споруди, машини, інвентар і т. д.) виробничого і невиробничого призначення, які беруть участь в процесі виробництва тривалий період (протягом декількох виробничих циклів), зберігаючи первинну форму і властивості, але поступово зношуються і переносять свою вартість на продукт, що виготовляється. У зв'язку з цим величина їх вартості безперервно змінюється. Проте вони в бухгалтерському обліку відображаються впродовж всього терміну служби за первісною вартістю, яка може бути змінена в результаті переоцінки.

Основні рахунки – рахунки бухгалтерського обліку, призначені для відображення і контролю окремих видів господарських засобів.

Оцінка господарських засобів – спосіб переведення натуральних показників в грошові. Однією з особливостей бухгалтерського обліку є обов'язкове застосування в ньому грошового вимірника, що необхідне для отримання узагальнених показників про господарські засоби і їх джерела. Об'єкти, що не мають грошової оцінки, в бухгалтерському обліку не відображаються (земля, поклади корисних копалини, води, лісу і ін.). Точність даних бухгалтерського обліку залежить від правильності О.г.з. Основними вимогами, що пред'являються до оцінки, є її реальність і єдність. Реальність оцінки забезпечує точність грошових показників, відображення в них дійсної величини об'єктів обліку. Єдність оцінки полягає в тому, що в підприємствах різних галузей економіки однакові об'єкти обліку мають одну і ту ж оцінку. Це забезпечує зіставність однойменних показників.

Пасив (від лат. passivus – недіяльний, протилежний активу) - частина бухгалтерського балансу, в якій показуються джерела утворення і призначення засобів підприємства, складається з розділів і статей.

Пасивні рахунки – рахунки бухгалтерського обліку, на яких відображаються джерела власних і позикових (тимчасово залучених) засобів. У П.р. збільшення джерел засобів записується по кредиту, а зменшення – по дебету. Сальдо має бути кредитовим і показується в пасиві балансу.

Пеня – фінансова міра стягнення за порушення термінів платежів. Розмір П. встановлюється законом у відсотках від суми, що належить до платежу, за кожен день прострочення платежу. П. стягається відповідно до закону або договору. Сплачені підприємствами П. є непродуктивними витратами.

Первинні документи – бухгалтерські документи, що складаються у момент здійснення господарських операцій і є першим свідоцтвом їх здійснення. Складання П.д. є початком облікової реєстрації господарських операцій. До П.д. відносяться касові прибуткові і видаткові ордери, накладні, акти, наряди, квитанції і т. д. Для спрощення і прискорення облікової реєстрації часто на підставі П.д. складають зведені документи.

Первинний облік – первинна стадія облікового процесу, на якій проводиться вимірювання даних господарських операцій і реєстрація їх в документах. П.о. є основою синтетичного і аналітичного обліку. Тому від його точності і своєчасності залежить якість облікових показників для управління.

Первинна вартість основних засобів – вартість основних засобів при їх надходженні на підприємство. Ця вартість визначається по сумі фактичних витрат на придбання основних засобів і на будівництво будівель і споруд господарським способом.

Переоцінка основних засобів – зміни первісної вартості основних засобів. Основні засоби відображаються впродовж всього терміну служби за первісною вартістю. Їх переоцінка може бути згідно рішення уряду, а також у разі реконструкції (розширення) об'єкту і в порядку виправлення помилок в бухгалтерському обліку. Необхідність періодичної П.о.з. обумовлена тим, що однорідні об'єкти, у різний час, матимуть різну оцінку.

Переоцінка товарно-матеріальних цінностей – зміна оцінки товарно-матеріальних цінностей у зв'язку із зміною оптових цін, сезонними змінами роздрібних цін, зниженням ціни товарів застарілих фасонів і моделей.

План документації і документообігу – система заходів щодо документального оформлення господарських операцій і руху документів. У плані передбачається перелік необхідних документів, призначення і використання кожного документа, хто і коли його складає, кому і в який термін представляє. При розробці П.д. і д. передбачається використання типових бланків документів і схеми документообігу відповідно до конкретних умов діяльності підприємства.

План звітності – намічені заходи щодо забезпечення своєчасного складання і представлення звітності. Головними розділами цього плану є: терміни представлення внутрішньої звітності відділами підприємства; заходи щодо забезпечення необхідної якості звітів.

План інвентаризації – встановлення порядку і термінів проведення інвентаризації. При цьому уточнюються терміни інвентаризації для окремих частин підприємства і визначається склад інвентаризаційних комісій.

План організації бухгалтерського обліку – наперед намічена система заходів, що передбачають порядок, послідовність і терміни виконання облікових робіт. П.о.б.о. складається з урахуванням визначених умов і передумов. До загального П.о.б.о. входять плани окремих облікових робіт (див. План документації і документообігу, План інвентаризації. План рахунків бухгалтерського обліку, План технічного оформлення обліку, План звітності).

План рахунків – систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку з зазначенням шифру і назви рахунку.

План рахунків бухгалтерського обліку – систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку. Звичайно в плані рахунків перераховуються рахунки синтетичного обліку і субрахунку, а також дається перелік забалансових рахунків.

Планова калькуляція – калькуляція, яка складається на початку планованого періоду виходячи з планових норм витрат і інших планових показників на цей період. Основне призначення цієї калькуляції – встановлення планових завдань за собівартістю.

Платіжна відомість – документ, що складається в бухгалтерії на виплату заробітної плати або авансу. П.в. відрізняється від розрахунково-платіжної тим, що в ній не вказується стан розрахунків на початок місяця, види нарахувань і утримань із заробітної платні. У П.в. вказується тільки прізвище, ім'я і по батькові працівника, його табельний номер і порядковий номер по відомості, сума до отримання і розписка в отриманні.

Платіжне доручення – письмове розпорядження платника банку про списання з його розрахункового (поточного) рахунку і зарахування на рахунок одержувача певної суми грошових коштів. Воно виписується по встановленій формі і може бути пред'явлене в банк протягом 10 календарних днів після виписки.

Побічна продукція – продукція, яку одержують попутно з основною і яка не є метою виробництва. При калькуляції собівартості продукції в одних випадках П.п. оцінюють за встановленими цінами і виключають з суми витрат на виробництво, а в інших – суму витрат на виробництво розподіляють між видами основної і П.п по встановлених коефіцієнтах.

Погодинна заробітна плата – система заробітної плати, при якій заробіток визначається виходячи з кількості відпрацьованого часу.

Податки – обов’язкові платежі підприємств і окремих осіб до Державного або місцевого бюджету. Вони виникли разом з появою держави. «У податках втілено економічно виражене існування держави».

Подвійний запис – спосіб реєстрації господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Цей спосіб полягає в тому, що сума кожної господарської операції записується на двох взаємопов’язаних рахунках – по дебету одного і кредиту іншого рахунку.

Подвійна система бухгалтерського обліку – система бухгалтерського обліку, заснована на подвійному записі. П.с.бу.о. повинна застосовуватися у всіх підприємствах, установах і організаціях. Як виняток в окремих дрібних установах (за відсутності централізованих бухгалтерій) тимчасово може застосовуватися проста система обліку.

Позов – вимога позивача до відповідача, пред’являється в суді. Підприємства повинні своєчасно пред’являти вимоги до своїх боржників (дебіторів) і осіб, винних в нанесені матеріального збитку.

Позовна давність – час, протягом якого підприємство може вимагати дебіторську заборгованість або зобов’язане погасити кредиторську заборгованість (як правило 3 роки). Після закінчення строку позовної давності дебіторська заборгованість списується в збиток або вираховується.

Поточний контроль – контроль, який здійснюється в ході здійснення господарських операцій. Такий контроль проводиться на підставі даних оперативного обліку з метою виявлення і усунення причин відхилень.

Поточний рахунок – рахунок в банку, який відкривається для зберігання грошових засобів і безготівкових рахунків.

Поточний ремонт основних засобів – ремонт, при якому проводяться дрібні роботи по усуненню несправностей, фарбуванні предметів, регулювання механізмів, заміні деяких деталей. Витрати на поточний ремонт включаються в собівартість продукції.

Підзвітні особи – особи, що одержали грошові суми під звіт для майбутніх витрат. П.о. можуть бути тільки працівники даного підприємства (установи, організації), згідно наказу (розпорядженню) його керівника.

Підзвітні суми – грошові суми, видані авансом підзвітним особам на майбутні витрати. Під звіт видаються гроші тільки у разі потреби витрат і можуть витрачатися тільки за призначенням.

Підрядний договір – договір між підприємством (забудовником) і спеціальною будівельною організацією на виконання визначених будівельний монтажних робіт. П. д. може бути генеральним (на весь об'єм робіт) і річним.

Підсумок рахунків – підсумкові записи на рахунках після закінчення річного циклу бухгалтерського обліку. В кінці року на основі повної інвентаризації уточнюються записи на рахунках і виводяться по них обороти і сальдо. При цьому багато рахунків закриваються, наприклад: №91 “Загальновиробничі витрати”.

Пільга – часткове звільнення від виконання певних обов’язків. Наприклад, П. можуть встановлюватися за податками.

Поворотні відходи виробництва – відходи виробництва, які використовуються на самому підприємстві або реалізуються на сторону. Розмір відходів визначається по фактичній їх кількості, зданій на склади або реалізованій на сторону. Кількість відходів може також визначатися розрахунковим шляхом виходячи з норм відходів, що встановлюються на кожну деталь, що виготовляється. П.в.в. підлягають оцінці і віднімаються (тільки у вартісному виразі) з вартості матеріалів і напівфабрикатів, відпущених у виробництво. У номенклатурі калькуляційних статей є статті «Сировина і матеріали» і «Поворотні відходи». По статті «Сировина і матеріали» показується вартість всіх матеріалів, відпущених у виробництво. По статті «Поворотні відходи» показується вартість врахованих відходів.

Позабалансові рахунки – рахунки бухгалтерського обліку, сальдо яких не входить в бухгалтерський баланс. Ці рахунки призначені для обліку товарно-матеріальних цінностей, які тимчасово знаходяться на підприємстві і є власністю інших підприємств (орендовані основні засоби, матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання або переробку і т.ін.). На позабалансовому обліку облік ведеться по простій системі, тобто без застосування подвійного запису. Ці рахунки не кореспондують між собою або з балансовими рахунками.

Позавиробничі витрати – витрати, не пов’язані з виробництвом продукції, але включаються в її собівартість (витрати по реалізації продукції, відрахування на підготовку кадрів, науково-дослідні роботи і ін.). Якщо до виробничої собівартості реалізованої продукції додати П.в., то отримаємо повну фактичну собівартість цієї продукції.

Позамовний метод калькуляції – одні з основних методів обчислення собівартості продукції. Цей метод застосовується в підприємствах, де виробничі витрати враховуються по окремих замовленнях на виріб (групу однакових виробів) або роботах. Такими є головним чином підприємства з індивідуальним і дрібносерійним типами виробництва. При позамовному методі калькуляцію фактичної собівартості складають після закінчення виконання замовлення (виготовлення виробу або виконання роботи). Вся сума витрат за замовленням складатиме його собівартість. Якщо це замовлення складається з серії однакових виробів, то собівартість одиниці продукції визначають діленням суми витрат по даному замовленню па кількість виробів.

Позикові кошти підприємства – кошти, отримані підприємством в порядку банківського кредиту.

Політична економія – наука про суспільно-виробничі відносини людей на різних ступенях розвитку людського суспільства.

Повна собівартість – сукупність в грошовій формі всіх витрат на виробництво і реалізацію продукції. П. с. називають також комерційною.

Попередільний метод калькуляції – один з основних методів обчислення собівартості продукції. Цей метод застосовується в підприємствах, де початковий матеріал в процесі виробництва проходить ряд переділів, фаз (цегляне, текстильне і інші виробництва) або де з одних початкових матеріалів в одному технологічному процесі отримують різні види продукції (металургійне і інші виробництва). Калькуляція собівартості продукції попередельным методом може бути в двох варіантах: напівфабрикатному і безнапівфабри-катному.

Подальший контроль – контроль після здійснення господарських операцій. Такий контроль здійснюється бухгалтерією на підставі документів. При цьому проводиться арифметична перевірка (правильність підрахунків в документах), формальна перевірка (відповідність документів встановленим формам, наявність в них всіх необхідних реквізитів і т.д. і перевірка по суті (законність і доцільність господарських операцій, відображених в документах).

Постачальник – підприємство, що відвантажує свою продукцію покупцям. Взаємини П. з покупцями регулюються договорами, а розрахунки між ними проводяться в безготівковому порядку.

Попередній контроль – контроль до здійснення господарських операцій з метою попередження незаконного, недоцільного і неекономного використання засобів, а також інших дій, що порушують законоположення і що завдають збитку підприємству.

Предмет бухгалтерського обліку – є те, що в нім відображається.

Предмети праці – речі, на які направлена праця людини з метою виробництва матеріальних благ. В процесі виробництва людина впливає на П. т. за допомогою знарядь праці. До П. т. відносяться сировина, основні матеріали допоміжні матеріали, напівфабрикати, запасні частини для ремонту. Загальною їх ознакою є те, що вони повністю споживаються в одному виробничому циклі і цілком переносять свою вартість на продукцію, що виготовляється.

Прейскурант цін – довідник (збірка) цін і сортів товарів. Прейскуранти мають велике значення для контролю за дотриманням цін. На їх основі проводяться розрахунки між постачальниками і покупцями.

Премія – матеріальне або грошове заохочення працівника за конкретні досягнення в роботі.

Природний убуток – зменшення кількості (ваги, об’єму) товарно-матеріальних цінностей при їх зберігані в результаті усушки, випаровування і т.ін. Природній убуток товарно-матеріальних ціностей фактично визначається при їх інвентаризації і тільки в тому випадку, коли мають місце нестачу. Розмір природного збитку розраховується по встановленим нормам, але він не повинен перевищувати фактично виявлених недостач. Виявлені інвентаризацією недостачі списуються з рахунків обліку товарно-матеріальних цінностей в дебет рахунка №947 «Нестачі і втрати від псування цінностей».

Пролонговані кредити – банківські позики, по яких продовжений термін їх погашення.

Проста бухгалтерська проводка – бухгалтерська проводка, при якій один рахунок дебетується і один рахунок кредитується.

Проста система бухгалтерського обліку – система бухгалтерського обліку, при якій не застосовується подвійний запис. При цій системі обліку господарські операції на підставі документів відображаються в облікових регістрах (книгах, картках, відомостях) без кореспонденції рахунків. Це створює труднощі при перевірці правильності облікових записів. П. с. би. у. може застосовуватися як виняток в окремих дрібних установах за відсутності централізованих бухгалтерій.

Простий метод калькуляції – один з методів визначення собівартості продукції. Цей метод застосовується в підприємствах, що виробляють однорідну продукцію і напівфабрикатів, що не мають, і незавершеного виробництва. У цих підприємствах всі виробничі витрати за місяць складають собівартість всієї виробленої продукції. Собівартість одиниці продукції обчислюють шляхом ділення суми виробничих витрат на кількість одиниць продукції.

Простий рахунок – рахунок синтетичного обліку, показники якого не підлягають подальшій деталізації. Такі рахунки не мають субрахунків і до них не відкривають рахунків аналітичного обліку. Наприклад, простими рахунками є: рахунок № 30 «Каса», рахунок № 31 «Розрахунковий рахунок» і ін.

Прямі виробничі витрати – витрати на виробництво конкретних видів виробів, що прямо відносяться на їх собівартість (заробітна плата виробничих робітників, витрати сировини, матеріалів і т, д.).

Разові документи – бухгалтерські документи, що відображають одну або декілька господарських операцій і складаються тимчасово в один прийом. Ці документи оформляються відразу після здійснення господарських операцій і передаються в бухгалтерію. Р. д. є вимоги, накладні, прибуткові і видаткові касові ордери, приймально-здавальні акти і ін.

Рахунок другого порядку – субрахунок. Він є способом групування даних аналітичного обліку і використовується для отримання зведених показників в доповнення до даних синтетичного обліку.

Рахунок першого порядку – рахунок синтетичного обліку, передбачений планом рахунків. Р.п.п. називають головними рахунками, а рахунки другого порядку – субрахунками.

Рахунок-фактура – документ типової форми, виписаний постачальником на кожну партію відвантаженої чи проданої продукції, а також за виконані роботи і надані послуги. В Р.-ф. вказують назву, адресу і розрахункові рахунки постачальника і покупця, найменування, кількість, ціна і сума ТМЦ і інші дані.

Рахунки аналітичного обліку – рахунки бухгалтерського обліку, на яких ведеться аналітичний облік. Їх відкривають для деталізації показників відповідного синтетичного рахунка.

Рахунки бухгалтерського обліку – спосіб отримання показників про однорідні елементи господарських ресурсів і джерелах їх отримання. В процесі господарської діяльності виникають зміни в складі засобів і джерел їх утворення. Для того, щоб врахувати усі зміни, використовують систему Р.б.о. Кількість і назва рахунків визначається планом рахунків. Побудова рахунків і їх вигляд залежать від об’єктів, форми і організації обліку. Кожний рахунок поділяється на дві частини, з яких одна призначена для відображення збільшення, а друга – зменшення об’єкта обліку. Ці частини називають дебетом і кредитом., які в свою чергу залежно від потреб можуть мати деталізацію за статтями, елементами і так далі. Всі рахунки поділяються на дві групи – активні і пасивні. Рахунки, на яких обліковуються засоби, їх склад і розміщення називаються активними. Рахунки, призначені для обліку джерел надходження засобів є пасивними. Залежно від ступеня деталізації поділяються на аналітичні та синтетичні. Відносно бухгалтерського балансу розрізняють балансові і позабалансові рахунки. Господарські операції реєструються на Р.б.о. за допомогою подвійного запису.

Рахунки джерел господарських засобів – група рахунків бухгалтерського обліку, призначена для обліку джерел формування засобів підприємства.

Рахунки синтетичного обліку – рахунки бухгалтерського обліку, на яких ведеться синтетичний облік. Їх називають головними рахунками першого порядку. Р.с.о. можуть бути простими і складними. Показники простих рахунків не деталізуються. Показники складних рахунків, коли це необхідно, знаходять свою деталізацію в аналітичному обліку. Кожний синтетичний рахунок має свій шифр (номер). В плані рахунків за деякими складними рахунками є субрахунки, які є рахунками другого порядку.

Рахунки господарських засобів – група рахунків бухгалтерського обліку, призначена для обліку складу і руху господарських засобів. Для відображення кожного виду засобів призначені відповідні рахунки.

Реалізація (від лат. rеаlіs – речовинний) – перетворення майна в гроші. Р. продукції є завершальним етапом обороту господарських засобів, в результаті якого виготовлена підприємством (постачальником) продукція продається іншому підприємству (покупцеві) за встановлену плату.

Реальна заробітна плата – кількість предметів споживання і послуг, які можуть бути куплені за грошову (номінальну) заробітну плату. Р. з. п. залежить від її номінальної величини, рівня податків і цін на товари масового споживання та послуги (комунальні послуги, квартирна плата і ін.).

Регулюючі рахунки – рахунки бухгалтерського обліку, які призначені для коригування (регулювання) оцінки господарських засобів, отримання додаткових показників про стан цих засобів, а також для уточнення їх джерел.

Реєстраційний журнал – обліковий регістр, який застосовується при меморіально-ордерній формі обліку для реєстрації меморіальних ордерів.

Резерв (від фр. геsегvе – запас, лат. геsегvаге – зберігати) – запас чого-небудь на випадок потреби, джерело засобів.

Резерв майбутніх витрат і платежів – джерело засобів, які створюються в поточному періоді для майбутніх витрат в майбутніх періодах. Створення резерву забезпечує правильне і рівномірне включення витрат по окремих звітних періодах. На підприємствах можуть створюватися резерв на оплату чергових відпусток, гарантійний резерв для витрат по виправленню дефектів продукції, проданої з гарантією, і інші дозволені законом резерви.

Резервний капітал – джерело резервованих засобів для певної мети.

Реквізити документів – ознаки (відомості), відображені в бухгалтерських документах. Велику різноманітність господарських операцій викликає необхідність оформлення різних документів, які містять багато реквізитів. Проте в кожному документі повинні бути реквізити, які є обов'язковими для будь-якого документа: назва документа; дата і місце складання документа; зміст господарської операції; вимірники господарської операції; підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і оформлення документа.

Рекламація (від лати. гесlаmatio–неодобрення) – заява (скарга) на усунення виявлених дефектів в продукції, що поставляється, або виконаних роботах, пониження сортності продукції або відшкодування збитків.

Ремонт (від фр. геmоnter – лагодити) – полагодження якого-небудь предмету, приведення його в придатний стан.

Рентабельність (від йому. rentabel–дохідний) – дохідність, прибутковість. Р. може визначатися і як відношення прибутку до собівартості реалізованої продукції. Проте такий показник не характеризує ефективності використання виробничих засобів. Відношення прибутку до собівартості реалізованої продукції може використовуватися для порівняльної характеристики Р. окремих видів продукції підприємства.

Річний звіт – вид звітності, що характеризує діяльність підприємства за звітний рік. Р.з. складається на підставі даних обліку, перевірених інвентаризацією і іншими способами. До його складання виконується ряд підготовчих робіт: проводиться інвентаризація і відображаються її результати в обліку; закінчується обробка всіх документів, що поступили в бухгалтерію в кінці року; обчислюється фактична собівартість робіт і послуг допоміжних виробництв; розподіляються загальновиробничі, адміністративні витрати; обчислюється фактична собівартість незавершеного виробництва готової продукції і визначаються фінансові результати (прибуток або збитки); перевіряються взаємоузгодженість окремих показників і ін.

Робочий день – та частина доби, протягом якої робітник працює на підприємстві або в установі. Р. д. вимірюється зазвичай в годинах і показує час функціонування робочої сили.

Розгорнене сальдо – сальдо, яке виводиться одночасно по дебету і кредиту одного і того ж рахунку. Таке сальдо зазвичай буває в активно-пасивних рахунках.

Розділ бухгалтерського балансу – група однорідних статей активу або пасиву бухгалтерського балансу.

Роздрібні ціни – ціни, по яких продаються товари населенню.

Розроблювальні таблиці – облікові регістри, що складаються на основі бухгалтерських документів і нормативних матеріалів. Такі таблиці застосовуються при розрахунку амортизації основних засобів, розподілі послуг допоміжних і інших виробництв, складанні зведень нарахованої заробітної плати за складом і категоріями працівників. Деякі Р. т. є одночасно регістрами аналітичного обліку. Підсумкові дані таких таблиць використовуються для записів на рахунках бухгалтерського обліку.

Розпорядчі документи – документи, що містять розпорядження на здійснення певних господарських операцій. Р. д. не підтверджують факти здійснення господарських операцій і тому не є підставою для їх відображення в бухгалтерському обліку.

Розподільні рахунки – рахунки бухгалтерського обліку, призначені для обліку певних виробничих витрат і забезпечення правильності їх розподілу по об'єктах калькуляції, звітних періодах. На Р. р. зазвичай враховуються непрямі витрати, пов'язані з виробництвом або реалізацією декількох видів продукції, а також витрати майбутніх періодів. Р. р. бувають двох видів. Одні з них призначені для збирання протягом звітного періоду непрямих витрат, для контролю за виконання кошторису і правильного розподілу їх в кінці звітного періоду на об'єкти калькуляції. Такі рахунки називають збірно-розподільними. Інші Р. р. призначені для обліку витрат майбутніх періодів і правильного їх розподілу по звітних періодах. Такі рахунки називаються розподільними по періодах.

Розцінка – сума оплати праці за одиницю роботи. Р. застосовуються при відрядній платні праці. Їх величина залежить від норми виробітку і тарифної ставки. При відрядно-прогресивній оплаті праці роботи, виконані понад норми, оплачуються за підвищеними розцінками.

Розрахунково-платіжна відомість –документ, що відображає розрахунки з працівниками по оплаті їх праці, де по кожному працівникові вказується: табельний номер, прізвище, ім'я і по батькові, посада, стан розрахунків на початок місяця, нараховані суми оплати праці за місяць, видача авансів в рахунок оплати праці, утримання податків, по виконавчих документах судових органів і інші дозволені законом утримання, сума до видачі, розпис в отриманні грошей. Підсумкові суми по відомості (вся нарахована заробітна плата по даній відомості, сума, що підлягає виплаті, фактично виплачена сума і сума, що депонується) вказуються цифрами і прописом.

Розрахункові чеки – документи, за допомогою яких проводяться безготівкові розрахунки. При цій формі безготівкових розрахунків платник розраховується з постачальником шляхом виписки і вручення йому чека.

Розрахунковий рахунок – рахунок госпрозрахункового підприємства або організації в установах банку, призначений для зберігання грошових коштів і проведення безготівкових розрахунків. Кожне підприємство може мати кілька розрахункових рахунків.

Розрахунки в порядку заліків взаємних вимог – безготівкові розрахунки між підприємствами, учасниками заліків взаємних платіжних вимог.

Ручний запис – відображення господарських операцій в облікових регістрах вручну чорнилами.

Сальдо – залишок по рахунку бухгалтерського обліку господарських засобів або джерел їх створення. С. може бути: у активних рахунках – тільки дебетовим і показувати залишок господарських засобів, що є по певному рахунку; у пасивних рахунках – тільки кредитовим і показувати джерело утворення засобів; у активно-пасивних рахунках – дебетовим і кредитовим або ж одночасно дебетовим і кредитовим. У рахунках аналітичного обліку С. може бути в натуральному і грошовому виразі. Дебетові С. знаходять відображення в активі, а кредитові – в пасиві бухгалтерського балансу. З. визначається обов'язково за станом на перше число кожного місяця. Дійсне С. на початок звітного місяця називають початковим, а на кінець місяця – кінцевим. Для визначення кінцевого С. у активних рахунках до дебетового початкового С. додають дебетовий оборот і віднімають кредитовий оборот. У пасивних рахунках для визначення кінцевого С. до початкового кредитового С. додають кредитовий оборот і віднімають дебетовий оборот. Дебетове і кредитове С. визначається в активно-пасивних рахунках на підставі даних аналітичного обліку.

Сальдова книга (книга залишків матеріалів) – обліковий регістр, який використовується при сальдовому методі обліку товарно-матеріальних цінностей. С. к. відкриваються на рік по кожному місцю зберігання цінностей (матеріально відповідальній особі).

Сальдовий (оперативно-бухгалтерський) метод обліку товарно-матеріальних цінностей – метод обліку товарно-матеріальних цінностей, заснований на наступних принципах. На підставі прибуткових і витратних документів матеріально відповідальні особи ведуть кількісний облік цінностей в картках або книгах складського обліку. У встановлені терміни, зазвичай не рідше як один раз в тиждень, працівник бухгалтерії перевіряє на складі правильність кожного запису в картках, указує дату перевірки і підтверджує це своїм підписом. Така перевірка проводиться обов'язково в кінці місяця. Після перевірки прибуткові і витратні документи групуються і передаються в бухгалтерію. Бухгалтер приймає документи під розписку в реєстрі. У бухгалтерії облік матеріальних цінностей ведуть по їх групах тільки в грошовому виразі за твердими цінами. Залишки матеріальних цінностей на перше число кожного місяця за даними перевіреного складського обліку заносяться в сальдову книгу. Після цього підраховується вартість залишків матеріалів за обліковими цінами. Підсумки сум в сальдових відомостях по групах матеріалів звіряються з даними сумового обліку матеріалів в бухгалтерії.

Собівартість – частина вартості товару, що включає в грошовій формі витрати уречевленої праці (засобів виробництва), а також частина живої праці, що створює необхідний продукт, виступаючий у вигляді заробітної плати. У вартості товару втілюються спожиті засоби виробництва (уречевлена праця) і знов витрачена (жива) праця. Остання ділиться на необхідну (праця на себе) і додаткову (праця на власника або капітал.

Синтетичний облік – облік, що дає узагальнені показники в грошовому виразі. Такі показники містяться в рахунках С.о. і необхідні для загального уявлення про наявність і рух засобів і їх джерел (основних засобів, сировини, матеріалів, палива, витрат на виробництво, грошових коштів в касі підприємства і на рахунках в банку, статутного капіталу і т. п.).

Система бухгалтерського обліку – система записів господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Залежно від порядку цих записів можуть бути дві системи обліку: проста і подвійна.

Систематичний запис – регістрація господарських операцій по певній системі в рахунках бухгалтерського обліку. За допомогою цього запису створюється необхідне групування господарських операцій за однорідними економічними ознаками. Систематичний запис дає можливість отримати дані по об’єктах бухгалтерського обліку, які створюються в окремих облікових регістрах (головна книга) або здійснюються разом з хронологічним записом в одному регістрі (журнал - ордер). Дані систематичного запису мають зв’язок з даними хронологічного запису.

Складна бухгалтерська проводка – бухгалтерська проводка, при якій один рахунок дебетується і кредитується декілька рахунків або декілька рахунків дебетується і кредитується один рахунок. При С. б. п. суми, записані по дебету і кредиту рахунків, повинні бути рівними. С. б. п. є по суті з'єднанням декількох простих однорідних проводок, що скорочує кількість облікових записів

Складний рахунок – рахунок синтетичного обліку, показники якого підлягають подальшому деталізації, для чого ведеться аналітичний облік. С. р, показники яких мають велику номенклатуру, діляться на субрахунки.

Службове відрядження – поїздка працівника по розпорядженню керівника підприємства (установи, організації) для виконання службового доручення поза постійним місцем його роботи. Не вважаються відрядженнями службові поїздки працівників, постійна робота яких перебуває в дорозі.

Співставні рахунки – рахунки бухгалтерського обліку, призначені для встановлення результатів певних господарських процесів. Це робиться шляхом зіставлення дебетового і кредитового оборотів по певному рахунку.

Стійкі пасиви – постійна заборгованість підприємства, яка випливає із існуючого порядку розрахунків і платежів.

Супровідний документ – документ, що засвідчує законність перевезення вантажів, їх приналежність, найменування і кількість. У С. д. обов'язково указуються вантажовідправник і вантажоодержувач. Перевезення товарно-матеріальних цінностей без таких документів заборонене.

Судово-бухгалтерська експертиза – дослідження бухгалтером-експертом за завданням слідчих органів чи суду господарських операцій, відображених в бухгалтерських документах та облікових регістрах, з метою відповіді на завдання, які виникли в процесі розслідування громадянських і кримінальних справ. Закон не визначає обов’язкового призначення С.-б. е. Вона призначаються постановою слідчого чи судом в тих випадках, коли це необхідно. Проводиться експертиза спеціалістами з бухгалтерського обліку.

Сировина – предмети праці, які є продуктами сільського господарства і добувної промисловості (цукровий буряк, бавовна, руда і т.д.). С. в процесі виробництва виконує роль основних матеріалів.

Табельний облік – облік робочого часу кожного працівника за кожен робочий день. Цей облік забезпечує контроль за своєчасністю явки на роботу і виходу з роботи працівників, що забезпечує зміцнення трудової дисципліни. Кожному працівнику присвоюється табельний номер, який вказується в документах по обліку праці і заробітної плати. Первинним документом з обліку опрацьованого часу є табель.

Таксування документів – визначення грошової оцінки господарських операцій, зафіксованих в документах. Багато документів, які поступають в бухгалтерію мають тільки натуральні показники. При таксуванні в таких документах вказуються ціни і суми.

Тара – предмети, призначені для упаковки продукції (ящики, бочки, мішки,). Т. відноситься до оборотних засобів і обліковується в складі матеріалів окремо. Т, яка використовується для виробництва чи господарських потреб підприємства, обліковується в складі основних засобів або МШП, якщо тара не входить у вартість відвантаженої продукції, то в рахунках-фактурах вона вказується окремо.

Тарифна сітка – диференціація оплати праці в залежності від складності виконуваних робіт і кваліфікації робітників. В Т.с. вказуються тарифні розряди і коефіцієнти. Вона є одним із елементів тарифної системи.

Тарифна система – система регулювання оплати праці в залежності від якості і умов виконуваної роботи, економічного значення і територіального розміщення підприємств. Т.с.є включає: тарифно-кваліфіцкаційні довідники, тарифні сітки, тарифні ставки.

Тарифна ставка – розмір оплати праці за одиницю часу за певним тарифним розрядом. Т.с. може бути погодинною, денною та місячною. Вони зазвичай встановлюються в певній галузі виробництва для робітників, які мають перший розряд. Ставки вищих тарифних розрядів встановлюються шляхом множення ставки першого розряду на тарифний коефіцієнт.

Тарифно-кваліфікаційний довідник – систематизація в даній галузі виробництва робіт залежно від їх виробничої характеристики (ступені точності, складності і відповідності) і вимог, пред’явлених до виконавців цих робіт. На основі Т.-к. д. визначається кваліфікація робочих і встановлюються відповідні тарифні розряди. Т. к. д. є елементом тарифної системи.

Тарифний коефіцієнт – відношення тарифної ставки вищого розряду і тарифної ставки першого розряду. Т. К. показує, в скільки разів тарифна ставка даного розряду більше тарифної ставки першого розряду.

Тарифний розряд – ступінь складності роботи у співвідношенні з тарифно-кваліфікаційним довідником. До першого розряду відносяться роботи, які можуть виконуватися працівником, які не мають відповідної кваліфікації. Подальші (вищі) розряди встановлюються залежно від кваліфікації працівника, необхідної для виконання відповідних робіт.

Теорія бухгалтерського обліку – наука про предмет, метод, техніку, форми і організацію бухгалтерського обліку. Основними завданнями Т. р. б. о. є: розробка загальних мєтодологічних основ організації бухгалтерського обліку; створення нових і вдосконалення діючих прийомів, способів і форм бухгалтерського обліку; розробка і вдосконалення системи облікових показників.

Техніка обліку – сукупність засобів і прийомів, за допомогою яких здійснюється обліковий процес.

Тимчасова непрацездатність – неможливість виконувати службові функції у зв’язку з хворобою, вагітністю і родами. За період Т. н. робітники отримують допомогу з фонду соціального страхування. Підставою для нарахування допомоги є листки непрацездатності, що видаються лікуючими установами. Розмір допомоги залежить від середнього заробітку за шість останніх місяців і стажу роботи.

Типовий план рахунків бухгалтерського обліку – систематизований перелік рахунків із зазначенням їх шифрів і назв.

Товарна продукція – продукція, вироблена за звітний період і призначена для реалізації або вже фактично реалізована за звітний період.

Товарообіг – обіг товарів, процес просування їх від виробника до споживачів. Т. буває оптовий (просування товарів від виробника в роздрібну торгову мережу) і роздрібний (доведення товарів до споживача).

Торгова націнка – різниця між роздрібною і оптовою ціною, по якій товари поступають в торгівлю. Т.н. призначена для покриття витрат обігу і утворення прибутку торгових підприємств і організацій.

Трудовий вимірник – один з вимірників в бухгалтерському обліку, за допомогою якого отримують показники про кількість відпрацьованих людино-днів або людино-годин. Основним документом по обліку робочого часу є табель. Табельний облік дає відомості про кількість робочих днів і годин, відпрацьованих кожним працівником. Крім того, витрати праці в людино-днях або людино-годинах показують в документах по обліку виробітку: нарядах, облікових листках, книгах бригадирів та ін. Дані про людино-дні і людино-години використовуються при нарахуванні заробітної плати.

Угрупування документів – спосіб обробки документів, тобто підготовки їх до майбутніх записів в облікові регістри синтетичного і аналітичного обліку.

Утримання із заробітної плати – форма стягнення з робітників і службовців податків і інших платежів, встановлених законом.

Уніфікація документів – встановлення єдиних форм бухгалтерських документів, призначених для оформлення однакових господарських операцій в різних підприємствах і організаціях. У.д. полегшує документацію господарських операцій і автоматизацію обліку.

Уніфікація обліку (від лат. Unio – єдине) – ведення обліку в різних підприємствах по єдиній методології, єдиних формах облікових регістрів і типовому плану у рахунків.

Фактична собівартість продукції – собівартість продукції, розрахована в кінці звітного періоду на підставі даних бухгалтерського обліку по фактичних витратах на виробництво і фактичній кількості одержаної продукції. Для визначення Ф. с. п. складають звітну калькуляцію.

Фінансування – постачання підприємств грошовими засобами з визначених джерел на конкретну мету.

Фінансовий план підприємства – план доходів і витрат підприємства.

Фінанси – система грошових відношень, пов'язана з існуванням і функціонуванням держави.

Фонд (від лат. fundus і фр. fond – підстава) – запас, накопичення засобів для визначеної мети.

Фонд заробітною плати – загальна сума заробітної плати за визначений період часу. До складу Ф.з.п. включається вся основна і додаткова заробітна плата без відрахування податків і інших утримань. Не включаються у Ф. з. п. допомога з соціального страхування, одноразові премії за рахунок спеціальних асигнувань, оплата витрат по службових відрядженнях, стипендії тим хто навчається, вартість спецодягу і взуття, нарахування на заробітну плату. Склад Ф. з. п. визначається інструкцією.

Форма бухгалтерського обліку – побудова облікових регістрів і їх взаємозв'язок, а також послідовність і способи облікової реєстрації. Ф.б.о. постійно удосконалюються у міру розвитку техніки обліку. Є журнально-ордерна, Журнал-Головна, перфокарткова, автоматизована і меморіально-ордерна форма бухгалтерського обліку.

Форми безготівкових розрахунків – умови, правила і порядок документального оформлення безготівкових розрахунків між підприємствами, установами і організаціями. Вони встановлюються інструкціями Національного банку і застосовуються залежно від конкретних умов – взаємовідносин між підприємствами, умов договору і ін.

Франко (від італ. franko – вільний) – комерційний термін, що означає, що покупець звільняється від певної частини витрат по завантаженню і транспортуванню товарів. Наприклад, «франко-вагон» означає, що витрати по навантаженню товарів у вагон несе продавець, а транспортні витрати з моменту навантаження товарів оплачує покупець.

Хронологічний запис – реєстрація господарських операцій в хронологічному порядку, тобто в порядку їх здійснення по датах.

Цільове фінансування – джерело коштів на цільові витрати підприємства, які поступають із бюджету та інших, передбачених законом джерел.

Ціна – грошовий вираз вартості товару. У основі Ц. лежить вартість товару, тобто суспільно необхідні витрати на його виробництво.

Ціна позову – грошовий вираз позовних вимог. Ц. п. має значення для визначення розміру державного мита і встановлення підсудності справи.

Цінні папери – свідоцтво про надання грошей в позику або про участь в капіталі підприємства.

Централізація обліку – організація бухгалтерського обліку, при якій всі первинні і зведені документи поступають в бухгалтерію підприємства, де здійснюється вся подальша облікова робота (обробляються документи, ведеться синтетичний і аналітичний облік, складається звітність).

Часткова оплата – оплата рахунків і платіжних вимог постачальників не в повній сумі, а частково.

Чек – документ, за яким видається готівка з рахунків в банку або за допомогою якого проводяться безготівкові розрахунки за товари і послуги. Бланки Ч. (чекові книжки) є бланками суворої звітності. В цих документах не допускається ніяких виправлень в записах.

Черговість платежів – здійснення платежів в певній послідовності.

Чистий дохід – частина національного доходу, рівна вартості додаткового продукту, створеного працею для суспільства в галузях матеріального виробництва.

Шахова оборотна відомість – оборотна відомість, що складається за допомогою шахової форми. На відміну від звичайної оборотної відомості вона містить кореспонденцію рахунків і є складнішою і громіздкішою за будовою.

Шаховий запис – запис господарських операцій в обліковий реєстр, при якому сума, записана один раз, буде відображена по дебету і кредиту відповідних рахунків. Це досягається шляхом побудови бухгалтерських регістрів за шаховим принципом. Шаховий запис широко застосовується при журнально – ордерній формі обліку. Він скорочує кількість записів і дає змогу бачити (в одному місці) два кореспондуючих рахунка по даній господарській операції

Шифр (від фр. – цифра) – цифрове позначення облікових показників (у тому числі і словесних) в умовах автоматизації обліку. Певну систему Ш. називають кодом.

Шифр рахунку – умовне цифрове позначення (номер) рахунку. В плані рахунків бухгалтерського обліку вказується найменування кожного рахунку і його шифр. В облікових записах замість словесного найменування рахунків вказують їх шифри, що приводить до скорочення записів.

Штат – постійний склад співробітників певної установи, підприємства або організації. Перелік посад співробітників визначається штатним розкладом.

Штатний розклад – перелік посад постійних (штатних) співробітників з вказаним посадовим окладом.

Штраф – адміністративне або судове покарання у вигляді грошового стягнення. Сплачені підприємствами Ш. є непродуктивними витратами.

Юридичні факти – обставини, передбачені правовими нормами, зміна або припинення правовідносин.

Юридична особа – підприємство, установа або організація, яка виступає від свого імені як самостійний суб’єкт цивільних прав і обов’язків. Ю.о. несуть матеріальну відповідальність за невиконання своїх обов’язків.

Ярлик – клеймо, товарний Я. з позначенням кількості, ціни і інших даних про товар.