РОЗДІЛ 1.ПСИХОЛОГІЯ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ

ТЕМА 1 ПОЧАТОК ДІЛОВОЇ КАР’ЄРИ

  1. Міфи щодо працевлаштування;

  2. Фактори, які забезпечують розвиток кар'єри;

  3. Імідж ділової людини.

 

Перш ніж розпочинати розмову про пошук роботи та початок ділової кар'єри, потрібно звернути увагу на сучасні міфи щодо працевлаштування.

Міф № 1. Знайти зараз роботу нереально.

Звичайно, якщо сидіти, склавши руки, працевлаштуватися навряд чи вдасться. Щоб знайти підходяще місце, треба активно діяти: дзвонити по опублікованим оголошенням, розсилати резюме, брати участь у різних ярмарках вакансій, переглядати сайти з працевлаштування.

Міф № 2. Диплом престижного вузу - гарантія працевлаштування.

Диплом відомого інституту - ще не панацея від кадрових труднощів. На співбесіді кожному доведеться мати справу з професійними питаннями і серйозними тестовими завданнями, спрямованими на визначення реальних знань людини

Міф № 3. Головне при працевлаштуванні - зв'язки.

Корисні знайомства - лише один з інструментів пошуку роботи, і пренебрегать ними, звичайно, не варто. Однак наявність хороших зв'язків може допомогти далеко не завжди. У багатьох фірмах сімейні зв'язки не вітаються.

Міф № 4. Скрізь потрібний досвід роботи.

Є вакансії, де досвід роботи не так принциповий. Якщо у людини немає досвіду, але він готовий вчитися, для багатьох він стає підходящим кандидатом.

Міф № 5. Чим більше грошей ви попросите, тим вище вас оцінять

Роботодавці стали вельми скептично ставиться до здобувачів з нереальними зарплатними очікуваннями. Щоб не потрапити в халепу, краще заздалегідь вивчити тенденції кадрового ринку і розрахувати діапазон зарплат для фахівців вашої кваліфікації.

Міф 6. Розмістивши своє резюме на кількох інтернет-сайтах, ви неодмінно отримаєте достатню кількість вигідних пропозицій.

Лише близько п'яти відсотків претендентів знаходять роботу за допомогою інтернету.

Міф 7. Оголошення про вакансії в повній мірі відображають обсяг і різноманітність ринку праці.

За різними даними, тільки 15-20 відсотків всіх вакансій на ринку праці публікуються в засобах масової інформації. Величезна частина вакантних посад - це прихований ринок праці. І чим вище позиція і зарплата, тим менше вірогідності, що оголошення про цю посаду буде опубліковано в ЗМІ.

Міф 8. Резюме має показувати логіку вашого кар'єрного розвитку та зростання відповідальності.

Так, ідеальне резюме виконує цю функцію. Але це не самоціль. Найважливішою частиною самопрезентації був і залишається лаконічна розповідь про ваші навички, освіту та конкретні посадови обов'язки. Більшість роботодавців витрачають на перегляд резюме не більше 20 секунд. Тобто, щоб отримати запрошення на інтерв'ю, потрібно робити акцент на головне.

Міф. 9. Ніколи не буде зайвим прикрасити своє резюме.

Навіть не сподівайтеся, вам не вдасться пустити пил в очі досвідченому роботодавцю.

Спеціаліст, в чиї обов'язки входить вивчення резюме претендентів, з часом вчиться бачити за листком паперу реального чоловіка. При такому пильному погляді нескладно помітити фактичні неточності і "легкі" перебільшення. А чим більше їх буде, тим більше каверзні питання очікують вас на співбесіді.

Міф 10. Найбільш кваліфіковані фахівці отримують кращу роботу.

Роботодавець, як правило, вибирає того, в кому бачить з'єднання професійних якостей, навичок презентації та вміння знайти контакт з інтерв'юером Якщо ви отримали запрошення на інтерв'ю, значить роботодавець вважає, що ваших умінь, знань і досвіду достатньо для цієї позиції. При особистій зустрічі потрібно лише підтвердити, що ви гідні цієї роботи.

Міф 11. Здобувач не повинен продавати себе роботодавцю.

Якщо вам не подобається думка про те, що ви продаєте себе, думайте, що продаєте свої професійні якості. У наш час процвітають здобувачі, які використовують ті ж методи, що і компанії для просування своєї продукції.

Міф 12. Якщо Ви - випускник вузу, - за вас повинен турбуватися вуз.

Це твердження невірне в тому випадку, якщо ви володієте унікальними навичками і знаннями.

Грамотний пошук роботи - перший крок на шляху створення і розвитку ділової кар'єри.

Термін кар’єра (від французького carrier й італійського carrier - біг) потрапив у науковий побут з повсякденної мови. У самому загальному розумінні він означає успішне просування в області суспільної, службової, наукової й іншої діяльності. У вітчизняній практиці найбільше поширення одержало поняття про кар'єру, як просування по чиновних ієрархічних сходах й посадовому росту.

В свою чергу, розвиток кар’єри - це дії, спрямовані на підвищення конкурентоздатності працівника для досягнення цілей у роботі працівника.

Щоб отримати гідну роботу, кожен повинен вміти реально оцінювати свої ділові якості, співвідносити свою професійну підготовку з тими вимогами, які ставлять перед ним організація, його робота. Багато в чому від цього буде залежати успіх всієї його подальшої кар'єри.

Необхідна правильна самооцінка своїх навичок і ділових рис, яка передбачає знання себе, своєї сили, слабкостей та недоліків. Тільки за цієї умови можна правильно визначити цілі кар'єри.

В якості цілей кар’єри часто називають наступні:

Піклуючись про свою кар'єру, бажано керуватися наступними життєвими правилами:

Які саме фактори (сучасні) впливають на розвиток кар’єри особистості?

Оскільки особистість - це явище соціальне, а соціальність полягає у тому, що вона є продуктом спілкування людей, то до основних факторів, що впливають на особистість та її поведінку, відносять:

На макрорівні - соціальні ( куди відносять ситуації, що складаються на ринку праці; правове забезпечення; національний менталітет та ін..,).

На мікрорівні - особистісні (природні властивості індивіда, його індивідуально -психологічні особливості; систему потреб, мотивів, інтересів; систему керування особистістю, її «Я - образ»

На мезорівні - інтегруючі (соціальний статус, рівень матеріальної забезпеченості, соціальні зв'язки індивіда, виховання, освіта, культурні традиції та ін..,)

Кожен з цих факторів вкладає свій внесок в формування та розвиток ділової кар'єри працівника, та відучу роль все частіше відводять інтеграційним факторам.

Які якості особистості сприяють успішній кар'єрі?

Існують різні думки на рахунок того, яке значення мають особистісні характеристики для успішної кар'єри (і, отже, для правильного вибору професії та роботи).

І необхідна правильна самооцінка своїх навичок і ділових рис, яка припускає знання себе, своєї сили, слабкостей та недоліків. Тільки за цієї умови можна правильно визначити цілі кар'єри.

Чи можна керувати процесом кар’єрного росту?

Можна, але при цьому необхідно керуватися наступними життєвими правилами:

При оцінці і відборі кандидатів для висунення на вакантну посаду зазвичай користуються спеціальними методиками, які враховують систему ділових і особистісних характеристик, що охоплюють такі групи якостей:

1.    Громадянська зрілість. До неї відносяться: здатність підпорядковувати особисті інтереси інтересам фірми; уміння прислухатися до людей, бути самокритичним, вміння володіти собою; впевненість у собі.

2.    Ставлення до праці. Ця група охоплює такі якості: почуття особистої відповідальності за доручену справу; чуйне та уважне ставлення до людей; працьовитість; особисту дисциплінованість і вимогливість до дотримання дисципліни іншими; рівень естетики роботи.

3.     Рівень знань. Ця група включає такі якості, як наявність кваліфікації, що відповідає займаній посаді; знання можливостей сучасної техніки управління та вміння використовувати її у своїй праці; вміння вчасно приймати рішення; здатність забезпечити контроль їх виконання; вміння швидко орієнтуватися в складній обстановці; загальна ерудиція,

4.    Організаторські здібності. До них відносяться: уміння організувати свою працю; розуміння працювати в колективі; вміння коротко і ясно формулювати цілі, викладати думки в ділових листах, наказах, розпорядженнях, дорученнях, завданнях; здатність до самооцінці своїх можливостей і своєї праці;

5.     Здатність підтримувати передове. У цю групу входять: уміння побачити нове; ініціативність; сміливість і рішучість у підтримці та впровадженні нововведень; мужність і здатність йти на обґрунтований ризик.

6.    Морально-етичні риси характеру. До цієї групи відносяться: чесність, , порядність, принциповість, врівноваженість, витриманість, ввічливість, наполегливість, товариськість, чарівність, скромність, простота, охайність зовнішнього вигляду.

З усього цього можна зробити висновок: щоб досягти успіху і зробити гідну кар'єру, потрібно постійно піклуватися про свій імідж, вміти відстоювати свою думку, завжди керуватися розумом, а не тільки почуттями, мужньо шукати вихід у будь-якій ситуації, у що б то не стало зберігати оптимізм, вміти знаходити спільну мову з кожною людиною незалежно від посади, використовувати будь-яку можливість для просування вперед, бути цілеспрямованим, творчо підходити до роботи і ніколи не зупинятися на досягнутому.

На підтвердження цього можливо привести складові кар’єрного успіху, які, на думку Лі Якокки, дозволили йому зробити успішну кар'єру менеджера компанії «Форд», а пізніше - «Крайслер» ( Якокка Ли. Карьера менеджера:,- Пер. с англ. Р.И. Столпер.- МН.: «Парадокс», 1966. - 432с.):

Якщо згрупувати означені складові частини кар'єрного успіху видатного менеджера, то їх можливо поділити на чотири складові:

Та саме ці складові - є складовими іміджу ділової людини.

Етимологічно поняття «імідж» сходить до французького image, що означає образ, зображення, уявлення. У сучасному значенні воно означає те враження, яке справляє людина на оточуючих, що і як він говорить і робить, який стиль його мислення, поведінки, поводження з людьми, його зовнішність, одяг, манери.

Прийнято вважати, що імідж - це мистецтво управляти враженням.

У бізнесі здібності та вміння людини робити гарне враження надають дуже великого значення. Недарма з'явилася нова категорія людей, так званих іміджмейкерів - фахівців по іміджу. З людиною, що не уміє чітко висловлювати свої думки, неохайно одягненим, ніхто не стане вести справи.

Зовнішній вигляд людини (до нього відносяться не тільки одежа, а й вигляд обличчя, зору, осанка, манери, голос людини , та інше), відіграють неабияку роль у її кар’єрі. Американці, наприклад, стверджують, що характер зовнішнього вигляду може забезпечити до 20 % розміру заробітної платні. Чим пристойніший вигляд має ділова людина, тим більше шансів отримати від господаря вищу зарплатню. За зовнішнім виглядом у партнера формується перше враження про репутацію фірми, яку представляє її працівник.

Визначимо, якою повинна бути одежа ділового чоловіка. На роботу не радять одягати світлі костюми, яскраві чи темні сорочки. Сорочка звичайно повинна бути світла: блакитна, світло-бежева, в ледь помітну смужку чи клітинку. Найбільш прийнятні кольори ділового костюма - темно-сірий, можна з легкою смужкою. Ці кольори зручні універсальністю - адже ділова людина часто вранці не знає, куди її запросять увечері, чи зможе повернутися додому або готелю, щоб поміняти одяг. Ознака елегантності вимагає, щоб з-під рукава костюма виглядали рукава сорочки приблизно на два сантиметри.

Краватки бажано добирати не дуже яскраві, за кольоровою гамою вони мають відповідати костюмові чи сорочці.

Щодо взуття, то рекомендують носити чорні черевики чи напівчеревики з тонкої шкіри, які пасують до всіх видів та кольорів костюмів. Літнього часу до нетемного костюма можна взути кольорові черевики, але тільки не сандалі. Шкарпетки краще сірі або чорні, а до костюмів коричневого кольору - коричневі, але ні в якому разі не білі або червоні. Довжина шкарпеток має бути достатньою, щоб з-під брюк не виглядала гола нога.

Ділова жінка набагато вільніша у виборі одягу: це може бути сукня, костюм, спідниця з блузою. Але все-таки краще мати кілька костюмів класичного стилю з набором блуз. У будь-якому разі одежа повинна мати такий фасон, який личить жінці, відповідає її стилю, підкреслює її індивідуальність. Кажуть, жінка має високий смак, якщо чоловіки пам’ятають, що вона була одягнена вишукано, але не пам’ятають, що було на ній.

Взуття ділової жінки не підлягає строгим правилам: це можуть бути і туфлі, й босоніжки з будь-яким підбором, але в жодному разі не спортивне взуття. Краще носити шкіряні речі, але не синтетичні, увечері треба вдягати тонкі панчохи. Сумки ділової жінки не повинні нагадувати господарські, але й портфелі також не рекомендуються.

Тепер щодо прикрас. Вважається за непристойне носити багато коштовностей. Їх взагалі ділова жінка одягає тільки після 18 годин. Вдень - вдало дібрана до вбрання біжутерія, скромні вироби із срібла, дерева та напівкоштовних каменів.

Необхідні для позитивного іміджу якості особистості:

Чим вища у людини загальна культура, чим вища моральна та психологічна культура спілкування, тим більше шансів він має на отримання роботи та розвиток ділової кар'єри. Чим менше людина взяла для себе від загальнолюдської культури, чим менше в неї розвинута мотивація до гуманних, доброзичливих взаємин з іншими, тим менше вона користується загальноприйнятими нормами поведінки і тим менше готова до підвищення своєї культури загалом.

Кодекс (заповіді) ділового етикету потребує: