2.2. Виробництво стінових і облицювальних виробів

Стінові і облицювальні вироби можна отримати шляхом обробки гірських порід. Стінові вироби з гірських порід широко застосовують в Криму, Одеській, Миколаївській та інших областях України. Їх собівартість в 1,5...2 рази нижча, ніж керамічної цегли. Але необхідно враховувати, що ефективність використання виробів, виготовлених з гірських порід, залежить від відстані підприємств-виробників від будівельних організацій-споживачів. Як стінові так і опоряджувальні вироби для житлового будівництва найбільшого розповсюдження отримали вироби з туфа, ніздрюватих вапняків. Граніт та інші міцні породи використовують в будівництві для облицювання будівель і споруд.

Для виробництва виробів з природної сировини використовують гірські породи, які за твердістю поділяються на:

- тверді, до складу яких входять мінерали з твердістю за шкалою Мооса 6...7 - кварцит, граніт, сієніт, діорит, габро;

- середні, які мають твердість не більше 5 - мармур, щільні вапняки, доломіти;

- м'які, що мають твердість 2...3 - ангідрит, гіпс, вапняк-черепашник.

Розробляючи тверді породи для одержання облицювальних виробів, спочатку від них відокремлюють великий моноліт, який далі поділяють на блоки. Це виконують буроклиновим, буровибуховим методами або за допомогою ударних врубових машин.

Для розпилювання високоміцних порід каменю використовують каменерізальні машини. Застосування цих машин дозволяє комплексно механізувати добування каменю, підвищити продуктивність праці і знизити собівартість його добування на 25...30 %. Для порід, що містять кварц, можна використати термогазоструменевий метод. Він ґрунтується на руйнівній дії внутрішніх напружень, які виникають при поліморфних перетвореннях кварцу під впливом високої температури. Також може використовуватись метод, який ґрунтується на ефекті збільшення в об'ємі вапна, коли його гасять водою. У порід середньої твердості блоки відокремлюють машинами з канатними пилками, в яких різальним органом є сталевий канат діаметром 3..6 мм. У пропил під канат подають кварцовий пісок з водою.

Видобуті блоки транспортують на каменеобробний завод, де їх розпилюють на плити або виготовляють з них фасонні вироби. Для розшарування блоків застосовують рамні пили з гладкими полотнами, під які підсипають або кварцовий пісок (при виробництві виробів з середньою твердістю), або чавунний дріб (при виробництві облицювальних виробів та каменю бортового з твердих порід). Можуть, як абразивний матеріал, використовуватись і штучні алмази, що дає змогу в 5...10 разів збільшити продуктивність різання, і в 3...4 рази скоротити ширину пропилу. Це дає змогу одержувати опоряджувальні плитки з товщиною до 10 мм. У результаті з 1м³ блока можна виготовити 40...45 м² тонких плит, що в 2...3 рази більше, ніж при звичайних методах розпилювання.

Середні та м'які породи видобувають у кар'єрах за допомогою каменерізальних машин, які мають твердосплавні дискові та ланцюгові пилки.

Дрібноштучні стінові вироби вирізають потоковим методом. Для цього рейковим шляхом, прокладеним у кар'єрі, рухаються каменерізальні машини з дисковими пилками, які виконують горизонтальні та вертикальні пропили. Для середніх і м'яких порід ефективність використання алмазного інструменту знижується. Крім машин з дисковими різальними органами застосовують машини типу врубових - із ланцюговими пилками.

Для опоряджувальних і облицювальних виробів, поверхні каменю надають різного характеру, використовуючи ударну чи абразивну обробку. Абразивна обробка крім розпилювання передбачає також фрезерування, шліфування й полірування. В результаті такої обробки можна одержати опоряджувальні і облицювальні вироби різної фактури.