Глосарій

Автобетоновоз – спеціальний транспортний засіб, кузов якого оснащений місткістю ківшового або бункерного типу, має заглиблену обтічну форму, що забезпечує транспортування бетонної суміші (товарного бетону) без витікання і розшарування.

Автобетонозмішувачі – група спеціальних машин, призначених для транспортування сухих і готових бетонних сумішей на будівельні об’єкти, приготування або збудження (перемішування) їх під час транспортування та подачі бетонної суміші на робочі місця.

Автобетонопомпа – самохідна спеціалізована машина, що є мобільним варіантом бетонопомпи. Помпу встановлюють на шасі автомобіля і обладнують гідравлічно керованою стрілою. По стрілі, що складається із секцій, шарнірно з’єднаних між собою, проходить бетоновід із гнучким шлангом на кінці. Це дає змогу з однієї стоянки машини подавати бетон на висоту до 38 м і в будьяку точку бетонованого об’єкта по горизонталі.

Автобітумовоз – напівпричіп-цистерна, змонтована на тягачі, для перевезення бітуму в розплавленому стані.

Автовишка – телескопічна щогла з колискою вгорі, яку встановлюють на автомобілі, слугує тільки для вертикального піднімання людей і вантажів.

Автогрейдер – машина, якою профілюють земляні насипи, переміщують та розрівнюють ґрунт і дорожньо-будівельні матеріали тощо. Основний робочий орган автогрейдера – поворотний відвал, допоміжний орган – розпушувач. Автогрейдер оснащують змінним устаткуванням бульдозера, навантажувача та ін.

Автомобілі вантажні — засоби безрейкового транспорту з власним двигуном, які є основним транспортним засобом для перевезення вантажів, наприклад будівельних.

Автомобіль (грецьк. auto — сам і лат. mobiles — рухливий) — самохідна машина з двигуном внутрішнього згорання, призначена для перевезення пасажирів та вантажів безрейковими шляхами.

Автомобіль вантажний загального призначення — вантажний автомобіль з бортовою платформою відкритого або закритого типу, який не обладнаний засобами самонавантаження-саморозвантаження чи іншим спеціальним устаткуванням.

Автомобіль вантажний спеціалізований — вантажний автомобіль, обладнаний засобами самонавантаження-саморозвантаження або іншим спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення вантажів певних категорій.

Автомобіль самоскид — спеціалізована транспортна машина з перекидним кузовом, що базується на шасі вантажного автомобіля. Призначений для перевезення сипких (гравій, пісок, щебінь, глина, грунт), брилоподібних (бу- товий камінь, скельний грунт) і напіврідких (розчин, товарний бетон) вантажів. Вивантажування може здійснюватися механічно (за рахунок використання маси вантажу) або примусово (скидання вантажу).

Автомобільний кран, автокран — вантажно-розвантажувальний самохідний пристрій, змонтований на автомобільному шасі.

Автомобільний поїзд, автопоїзд — автотранспортний засіб (автомобіль чи спеціальний тягач) з одним або кількома причепами чи з одним напівпричепом. В англійській мові для його позначення іноді використовується термін «drawbar-trailer cjmbinatijn» — «тягач із причепом».

Автомобільний транспортний засіб — дорожній транспортний засіб, за допомогою якого здійснюється перевезення пасажирів і вантажів автомобільними дорогами чи виконання спеціальних робочих функцій.

Автопанелевоз – спеціалізований автотранспортний засіб, що складається з автомобільного тягача і напівпричепа зі спеціальною вантажною платформою. Призначений для перевезення стінових панелей і добірних елементів у положенні, близькому до робочого. Поділяють на хребтові, касетні, платформні та з нахиленою рамою.

Авторозчиновоз – спеціальний автотранспортний засіб, обладнаний місткістю для перевезення розчинової суміші.

Авторозчинозмішувач – спеціальний автотранспортний засіб, обладнаний змішувальною місткістю з механізмом приводу, для приготування і збудження під час транспортування розчинової суміші.

Автофермовоз – спеціалізований автотранспортний засіб, що складається з тягача і напівпричепа зі спеціальною вантажною платформою. Напівпричіп складається з рами, візка, поворотного пристрою, утримувачів ферм, електрообладнання і світлової сигналізації. Напівпричіп може бути одно-і двовісний, касетнофермового типу. Призначений для перевезення всієї номенклатури залізобетонних ферм.

Автоцементовоз – автопоїзд для перевезення цементу. Складається із сідлуватого автомобіля-тягача і напівпричепа – цистерни-носія з нахилом у транспортованому положенні в бік

розвантаження під кутом 7-9 .

Багатоківшеві екскаватори – ланцюгові та роторні землерийні машини поздовжнього копання, що розробляють ґрунт нижче за рівень стоянки (переважно траншеї під фундаменти, інженерні та трубопровідні мережі).

Бензин - природна (одержують з нафти) або штучно одержана суміш вуглеводнів різної будови, які киплять найчастіше між 40 °C і 205 °C.

Бетонозмішувач, бетономішалка – машина, в якій змішують компоненти бетонної суміші (в’яжучі речовини, заповнювачі, воду). Розрізняють бетонозмішувачі циклічної і безперервної дії, стаціонарні та пересувні, гравітаційні (з обертовим змішувальним барабаном) і з примусовим змішуванням компонентів.

Бетононасос – насос, яким бетонну суміш нагнітають по трубах до місця укладання. Переміщує суміш на віддаль до 300 м по горизонталі та 40 м по вертикалі.

Бетоноукладач – машина, якою укладають бетонну суміш для створення шляхових та інших покриттів, виготовлення бетонних і залізобетонних виробів. Розрізняють бетоноукладачі на гусеничному ходу з ковзними формами для суміші та автоматичним додержанням ширини бетонованої смуги і бетоноукладачі на колісно-рейковому ходу (рейки водночас слугують опалубкою для бетону, їх називають рейко-форми).

Вантажопідйомність — максимальне корисне навантаження, на яке розраховані залізничний вагон, вантажний автомобіль, судно, літак тощо.

Вантажопідйомність крана — максимальна маса вантажу, яку може підняти кран при заданому режимі роботи без порушення нормальних умов експлуатації.

Вертикальний транспорт — транспорт у будівництві, що входить у виробничий процес і забезпечує підіймання матеріалів і конструкцій на різну висоту (яруси, поверхи). Прикладом В. т. можуть бути крани баштові, мостові, на гусеничному і колісному ходу, лебідки, конвеєри, підйомники тощо.

Виїмка — заглиблена лінійна споруда, збудована на трасі колії шляхом зняття ґрунту на задану глибину, яка забезпечує розміщення верхньої будови колії на заданих в проекті залізниці відмітках нижче поверхні землі. Елементи В.: основна площадка, кювети, закюветні полки (при необхідності), укоси, банкети або відповідні планування грунтової поверхні (з нагірної сторони), забанкетна і нагірна канави.

Вібратор – пристрій для збудження вібрації. Найпоширеніші відцентрові електричні вібратори з обертовими неврівноваженими частинами. Вібратори використовують у будівництві, машинобудуванні тощо. Віброзанурювач – машина для занурювання у ґрунт і витягування з нього паль (шпунтів, труб тощо) за допомогою вібрації. Застосовують головним чином у гідротехнічному будівництві.

Віброкоток – машина з вібруючим вальцем для ущільнювання ґрунту, дорожніх основ і покриттів.

Вібромолот – машина для занурювання у ґрунт і витягування з нього паль (шпунтів, труб тощо) сумісною дією вібрації та удару. Ним також ущільнюють ґрунт, розпушують змерзлі матеріали тощо.

Віброплощадка – стаціонарна площадка для віброущільнювання бетону. Коливання від віброплощадки передаються закріпленій на ній формі з ущільнюваною бетонною сумішшю.

Габарит наближення будівель — граничний поперечний (перпендикулярний до осі колії) контур, всередину якого не повинні заходити ніякі частини споруд та пристроїв. Виняток можуть становити лише пристрої, призначені для безпосередньої взаємодії їх із рухомим складом (вагонні уповільнювачі в робочому стані, контактні проводи з деталями кріплення, поворотна частина колонки при набиранні води тощо). При цьому необхідно, щоб положення пристроїв і споруд у внутрішньогабаритному просторі було ув’язане з частинами рухомого складу, з якими вони можуть взаємодіяти не доторкуючись до інших елементів рухомого складу.

ДВЗ – тип двигуна, теплова машина, в якій хімічна енергія палива, що згоряє в робочій зоні, перетвориться в механічну роботу. Поряд із електричним двигуном двигун внутрішнього згоряння є одним із найпоширеніших типів двигунів. Найчастіше він використовується у транспортних засобах: автомобілях, мотоциклах, поїздах, морському транспорті тощо. Двигуни внутрішнього згоряння застосовуються також в автономних електричних генераторах для виробництва електроенергії.

Дизельне паливо - рідка речовина, що є головним видом палива для дизельних двигунів. Зазвичай під цим терміном розуміють паливо, що виходить з гасово-газойлевих фракцій прямої перегонки нафти.

Дизельний двигун - двигун внутрішнього згорання, у якому використовується легке нафтове пальне. Це поршневий двигун типубензинового, але тільки повітря (а не паливо-повітряна суміш) заходить у циліндр при першому такті поршня. Поршень піднімається і стискає повітря до дуже високої температури. У цей момент насос вприскує пальне, і через високу температуру повітря, воно загорається. Поки воно горить, поршень опускається вниз (робочий хід). Двигун економічний, названий іменем свого винахідника, Рудольфа Дизеля. Цикл роботи ДВЗ складається з процесів стискання, згорання, розширення, випуску відпрацьованих газів. У теоретичних циклах приймається, що впуск паливної суміші відбувається миттєво, що відповідає точці початку стискання.

Домкрат – механізм, яким піднімають вантажі (в разі потреби будинки, споруди) на невелику висоту. Застосовують у будівельно-монтажних, ремонтних і вантажно-розвантажувальних роботах.

Екскаватор – самохідна машина для розробки і переміщення ґрунтів, гірських порід, корисних копалин та інших сипких або грудкових матеріалів. Робочим органом екскаватора слугує ківш, колесо (чи ротор) з ковшами або ланцюг із ковшами. Розрізняють екскаватори гусеничні, крокуючі, плаваючі та ін.

Елеватор – 1) пристрій для переміщування вантажів у вертикальній або крутопохилій до горизонту площині; 2) споруда, де зберігають, зважують і видають великі маси сипких матеріалів.

Земляні роботи, грабарство — 1) сукупність виробничих процесів з розробки виїмок, спорудження насипів та планування територій, пов’язаних з вийманням (розробленням), переміщенням і укладанням грунту у відвал або інше визначене місце (при спорудженні земляних гребель, залізниць і автомобільних доріг, каналів, котлованів будинків тощо); 2) вид будівельних робіт, до яких належать: планування майданчика, риття котлованів або траншей під фундаменти, риття траншей для прокладання водопроводу, каналізації, кабелів тощо; 3) розробка ґрунту в траншеях і котлованах, вертикальне і горизонтальне планування ґрунту, засипка та ущільнення ґрунтів.

Земснаряд — баржа, оснащена ґрунтозабірним устаткуванням для вільного всмоктування з одночасним розпушуванням (фрезами, гідророзпушувачами тощо), грунтовим насосом, плавучим пультопроводом на понтонах, з’єднаних із береговим пультопроводом, папілонажними палями та лебідками з якорями для фіксування робочого положення. Розроблення грунту починають із заглиблення до заданої позначки всмоктувального пристрою. У процесі його заглиблення 3. час від часу відводять назад та вбік для розширення вирви, а для подальшого розроблення виїмки 3. переміщують у забої.

Зчеплення грунту — здатність ґрунту зберігати твердий стан, що визначається початковим опором зрушенню і залежить від виду грунту та ступеня його вологості.

Кабіна — 1) невелике приміщення, спеціально обладнане для певних цілей, наприклад санітарно-технічна кабіна; 2) частина вантажної чи іншої машини, де розташовується місце водія.

Карбюратор - пристрій, що використовується для отримання суміші повітря з паливом для двигуна внутрішнього згоряння. Був винайдений Карлом Бенцом у 1885 році і запатентований в 1886 році. Слово «карбюратор» походить від фр. carbure, що означає карбід

Кран-балка — легкий однобалковий мостовий кран з ручним або електричним приводом вантажопідйомністю не більше 5 т. Як вантажопідіймальний візок застосовують тельфер, що пересувається нижніми полицями двотаврової балки.

Кран баштовий — будівельний кран із стрілою, закріпленою у верхній частині вертикально розташованої башти. К. б. мають різне конструктивне вирішення: з поворотною баштою, неповоротною і горизонтальною стрілою, приставні (стаціонарні), самопідйомні. К. б. використовується як вантажопідіймальна машина для спорудження житлових і громадських будинків та виконання вантажно-розвантажувальних робіт на будівельному майданчику.

Кран баштовий приставний — монтажна машина, призначена для механізації будівництва промислових і житлових будинків заввишки до 110—150 м. К. б. п. являє собою стаціонарну машину з поворотним оголовком, який обладнано багатодвигуновим електроприводом з джерелом струму напругою 220/380 В. Складається з таких основних вузлів і систем: башти, противагової консолі з баластом, стріли з вантажною кареткою, крюкової підвіски, монтажної стійки, уніфікованих механізмів, пристроїв безпеки та електрообладнання.

Кран козловий — вантажопідіймальна машина пролітного типу з пересувним мостом (пролітною спорудою) на високих опорах, кожна з яких через ходові колеса або колісні візки спирається на наземну кранову рейку.

Кран монтажний спеціальний — пересувна рейкова машина з поворотною баштою, нижньою противагою і балочною стрілою з вантажним візком. Відмітною особливістю цих кранів є система навішування стріли і кабіни машиніста на пересувну вздовж башти спеціальну обойму, яка може встановлюватися на різних рівнях висоти башти.

Кран на базі трактора — вантажопідіймальна машина, призначена для робіт в умовах бездоріжжя. Рама трактора зазвичай закріплена на пружних підвісках, кінці гусеничних візків підвищені, внаслідок чого при підійманні вантажу вздовж поздовжньої осі крана стійкість його значно зменшена і вантажопідйомність не перевищує 10 — 12 т.

Кран нульового циклу — монтажна машина, призначена для механізації будівельно-монтажних робіт нульового циклу при зведені промислових і житлових будинків, а також для вантажно-розвантажувальних робіт. К. н. ц. являє собою повноповоротну самохідну машину на рейковому ході, забезпечену багатодвигуновим електроприводом з живленням від мережі змінного струму напругою 220/380 В.

Кран підйомний — підйомно-транспортна машина для піднімання і опускання вантажів, а також переміщення їх в горизонтальному напрямку на невелику відстань.

Крани автомобільні — самохідні стрілові крани на базі серійно виготовлених вантажних автомобілів.

Крани на спеціальному шасі — крани, що мають спеціальний ходовий пристрій автомобільного типу з окремим двигуном шасі.

Навантажувач — машина, призначена для навантаження, розвантаження і штабелювання різних великовагових, довгомірних і сипучих вантажів на складах, будівельних майданчиках тощо.

Навантажувачі вилкові — підйомно-транспортні машини з вертикальним телескопічним підйомником і підвішеними на ньому вантажними вилами.

Надійність — складне поняття, що включає в себе і безвідмовність роботи в системі, і її працездатність. Під Н. системи розуміється властивість виконувати певні завдання у визначених умовах експлуатації.

Напівпричіп — транспортний засіб без двигуна, котрий використовується для перевезення вантажів і призначений для зчеплення з автотранспортним засобом таким чином, щоб значна частина його ваги і навантаження передавалася на цей автотранспортний засіб. Н. можуть спеціально обладнуватися для комбінованих перевезень.

Паяння – з’єднування твердих, переважно металевих, частин заповненням проміжку між ними розплавленим припоєм. Охолоджуючись, припій твердне, утворюючи паяний шов. Перспективним є паяння в умовах невагомості.

Підйомник – машина, що піднімає вантажі і людей за допомогою вантажонесучого органа, який рухається по напрямних пристроях. До підйомників належать ескалатори, ліфти, фунікулери, суднопідіймачі тощо.

Підшипник – опора обертових деталей (валів, осей), що сприймає від них навантаження і забезпечує вільне їх обертання. Крім того, за допомогою підшипників підтримують деталі, які обертаються навколо валів і осей, – шківи, шестерні тощо. Підшипники широко використовують у машино- і приладобудуванні.

Поршень

циліндрична деталь насосів, компресорів, двигунів внутрішнього згоряння і т.ін., що здійснює зворотно-поступальний рух всередині більшого циліндра, щільно прилягаючи до його стінок і який служить для перетворення зміни тиску газу, пари або рідини в механічну роботу, або навпаки — зворотно-поступального руху у зміну тиску.

Ресора — пружна сталева частина підвіски машин і повозок різних типів (напр., пружинна ресора).

Роботи нульового циклу — виконання геодезичних робіт, копання котловану, розмітка осі будівлі; монтаж фундаментів, стін підвалу, перекриття над підвалом, ізоляційні роботи, засипання порожнин, ущільнення грунту.

Спеціалізований автомобіль — автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів або вантажів певних категорій.

Уніфікація (англ., фр. unification — об’єднання) — 1) встановлення доцільної однотипності об’ємно-планувальних і конструктивних рішень будинків і споруд, конструкцій, деталей, обладнання з метою скорочення кількості типорозмірів і забезпечення взаємозамінності виробів; 2) різновид методів стандартизації, що полягає в раціональному скороченні кількості типів, видів та розмірів об’єктів однакового функціонального призначення. У. спрямована на зменшення кількості різновидів виробів шляхом комбінування двох і більше видів (характеристик). Результати робіт з У. подаються в різній формі: альбоми типових (уніфікованих) конструкцій деталей, вузлів, складальних одиниць та ін.; 3) стандарти типів, параметрів і розмірів, конструкцій, сортаменту та ін.

Свічка запалення

це пристрій системи запалювання бензинового ДВЗ, що слугує для створення іскрового проміжку в колі високої напруги з метою запалювання робочої суміші в циліндрі двигуна.

Такелаж – троси, стропи, ланцюги для піднімання вантажів під час будівельно-монтажних та інших робіт.

Форсунка – пристрій з одним або кількома отворами для розпилювання рідини: рідкого палива у топках промислових печей і котельних установок, у циліндрах двигунів внутрішнього згоряння, води у вентиляційних пристроях тощо.

Фреза – 1) різальний інструмент для фрезерування. Під час фрезерування фреза переважно обертається, а оброблювана заготовка (виріб) рухається поступально; 2) робочий орган (барабан, до дисків якого прикріплено ножі) канавокопачів, снігоприбиральних машин тощо.

Ціанування – дифузійне насичення поверхні сталевих або чавунних виробів одночасно азотом і вуглецем переважно у розплавах, що містять ціанисті солі. Підвищує поверхневу твердість виробів, їхню стійкість проти зношування, границю витривалості.

Черв’ячна передача – механізм (передача), що передає обертовий рух між перехресними валами за допомогою черв’яка (гвинта) і спряженого з ним черв’ячного (зубчатого) колеса.

Чорні метали – промислова назва заліза і його сплавів.

Шків – колесо зі широким ободом, охоплюваним безконечним приводним канатом або пасом. Застосовують у приводах деяких верстатів, підйомних машин тощо.